Південний архів. Філологічні науки (Випуск 64-73, 89-93)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/6776
Browse
2 results
Search Results
Item РОЛЬ СТРУКТУРАЛІЗМУ В КОНТЕКСТІ ЛІНГВІСТИЧНОГО ОСМИСЛЕННЯ(2023) Мельничук, О. Д.; Melnychuk, O. D.Структуралізм як метод пізнання узагальнює структурні методи з метою систематизації знання, його математизації та моделювання в межах загальної методології. Вивчення структуралізму розпочалося у Франції у результаті низки досліджень, що були здійснені у соціальних та гуманітарних науках у 1950-х – 1970-х рр. Структуралісти прагнули зрозуміти людську культуру та досвід у межах системи знаків, що керуються правилами утворення значення або цінностей у різних контекстах: лінгвістичному, соціальному, літературному та культурному. Лінгвістика як філологічна наука започатковує структурні методи у межах семіології, які згодом проникають у наратологію, теорію тексту та дискурсу з опертям на праці Ф. де Соссюра, К. Леві-Строса, М. Фуко та не втрачають своєї актуальності у сучасних лінгвістичних студіях. Мета статті – проаналізувати етапи розвитку структуралізму у лінгвістиці. Методи охоплюють такі загальнонаукові підходи, як аналіз, синтез, індукція, дедукція та метод формалізації. Результати пов’язані з виокремленням трьох аспектів розвитку або осмислення структуралізму у лінгвістичній науці: як загального методу гуманітарних наук, значення як структурного феномену та семіологією Ф. де Соссюра у зв’язку з мовною діяльністю. Висновки. У підсумку здійсненого теоретичного аналізу було встановлено, що згідно з виокремленими аспектами структуралізму у лінгвістиці, його роль є визначальною не тільки у контексті структурної, а й когнітивної методології у лінгвістиці. Окрім того, структуралізм як загальний метод гуманітарних наук стає загальним принципом, що спонукає розвиток цієї філософської концепції у напрямі вивчення не тільки структур мови, а й мислення. Суто лінгвістичними рисами є те, що структуралізм досліджує функціювання основних одиниць та зв’язків у мові, які характеризують утворення лексичного значення через набір визначених правил і операцій у відносно замкненій та обов’язково структурованій системі. Перспективною є розробка теорій когнітивної лінгвістики, які не заперечують наявність семантичної або лексичної структури, а навпаки, тлумачать її у зв’язку зі свідомістю та психічною діяльністю людини. Structuralism as a method of getting knowledge generalizes structural methods aiming to systematize knowledge and model it within the general methodology. The study of structuralism began in France as a result of a series of studies carried out in the social sciences and humanities in the 1950s and 1970s. Structuralists sought to understand human culture and experience within a system of signs governed by rules to form the meaning or values in various contexts: linguistic, social, literary and cultural. Linguistics as a philological science initiates structural methods within the framework of semiology, which later penetrated into narratology, the theory of text and discourse based on the works of F. de Saussure, K. Lévi-Strauss, and M. Foucault and these methods do not lose their relevance in modern linguistic studies. The purpose of the article is to analyze the stages of development of structuralism in linguistics. Methods include general scientific approaches that include analysis, synthesis, induction, deduction, and formalization method. The results are related to the identification of three aspects of understanding structuralism in linguistics as a general method of the humanities, the meaning as a structural phenomenon, and F. de Saussure’s semiology in connection to linguistic activity. Conclusions. As the result of the theoretical analysis, it was established that according to the selected aspects of structuralism in linguistics, its role is decisive not only in the context of structural, but also cognitive methodology in linguistics. In addition, structuralism as a general method of humanities becomes a general principle that prompts the development of this philosophical concept in studying not only language structures, but also thinking process. Purely linguistic features of structuralism are that it investigates functioning of basic units and connections in language, which characterize formation of lexical meaning through a set of defined rules and operations in a relatively closed and necessarily structured system. It is promising to develop theories of cognitive linguistics that do not deny the existence of a semantic or lexical structure, but, on the contrary, it aims to interpret it in connection with the consciousness and mental activity of a person.Item (RE)COGNIZING AND COMPUTERIZING THE MEANING: APPLICATION PERSPECTIVE(2022) Hrytsiv, N. M.; Melnychuk, O. D.; Гриців, Н. М.; Мельничук, О. Д.Purpose of the study – to outline the theoretical and methodological canvas as a way of understanding the meaning (sense) of a literary text from the perspective of cognitive translation studies with regard to the possibilities of computerization of the relevant meaning. Methods. It is emphasized that the attention of cognitive translation studies is focused on various methodological developments that seek to solve the problem in two prevailing ways: 1) learning translational language as a means of research and cognition of mental processes (mind); 2) extrapolation of observations on the behavior of the body and mind / brain activity (body or brain). What these approaches have in common is the involvement of the mental processes of the author, the translator and the reader, who have their own interpretation of meaning and sense, respectively; each of them (author, translator, and reader) also has peculiar cognitive environment that shapes their cognition. Results. It is stressed that the main achievement of the interpretive theory of translation, which gave impetus to cognitive translation studies, is the use and distinction of the terms meaning of texts or their parts and the significance of words. The current argument is that consciousness perceives meaning not by a sequential transition directed down-top, i. e. from understanding the meaning of individual words to putting them together, but rather top-down trajectory, thus expressing the interaction of language and thinking. In this sense, we do not regard translation as a linear transcoding operation, but rather as a dynamic process of comprehension and re-expession of ideas. Understanding of the meaning as a process in relation to mental operations and contexts leads us to believe that translation is not the prerogative of language, but rather the question (perception, comprehension, creation, addition) of meaning and communication through this meaning. Successful translation will require creative efforts to represent meaning. From a cognitive point of view, meaning cannot be exhaustively represented in language or any other representative system (for example, computerized). Instead, through recontextualization, the translator strives for an interpretive resemblance of the content of the original text. Conclusions. It has been established that, despite the limitations, computer capabilities make it possible to process the original and translated literary text with attention to the meaning expressed in the text. Мета дослідження – окреслити теоретико-методологічні орієнтири для збагнення смислу (значення) художнього тексту з перспективи когнітивного перекладознавства з увагою до можливостей комп’ютеризації відповідного значення. Методи. Наголошено на тому, що увагу когнітивного перекладознавства прикуто до різних методологічних напрацювань, які прагнуть розв’язати проблему у двох найяскравіших виявах: 1) вивчення мови перекладу (translational language) як засобу дослідження й пізнання розумових процесів (mind); 2) екстраполяція спостережень за поведінкою тіла та розуму / мозкової діяльності (body or brain). Спільним у цих підходах є задіяння ментальних процесів автора, перекладача та читача. Їм притаманне своє трактування значення (meaning) та смислу (sense), відповідно, і когнітивного середовища (cognitive environment), яке їх творить. Результати. Акцентовано, що основним здобутком інтерпретативної теорії перекладу, яка дала поштовх когнітивному перекладознавству, стало вживання та розрізнення смислу (sense) текстів або їхніх частин та вагомості (signification) слів. Актуальним є міркування, що свідомість сприймає смисл не шляхом послідового переходу знизу нагору, тобто від розуміння значення окремих слів до складання їх разом, а, радше, навпаки – згори донизу, у такий спосіб увиразнюючи взаємодію мови й мислення. У цьому ключі переклад розцінюємо не як лінеарну операцію транскодування, а як динамічний процес сприйняття (comprehension) та перевираження (re-expession) ідей. Розуміння смислу (значення) як процесу у зв’язності з ментальними операціями й контекстами підводить нас до думки, що перекладання – це не прерогатива мови, а більше питання (сприйняття, збагнення, творення, доповнення) значення та спілкування посередництвом цього значення. Успішний переклад потребуватиме творчих зусиль репрезентації значення. З когнітивного погляду значення (смисл) неможливо вичерпно репрезентувати в мові чи будь-якій іншій репрезентативній системі (наприклад, комп’ютеризованій). Натомість через реконтекстуалізацію перекладач прагне до інтерпретативної схожості змісту оригінального тексту. Висновки. Встановлено, що, попри обмеження, комп’ютерні можливості дають змогу опрацьовувати оригінальний та перекладений художній текст з увагою до оприявленого в тексті смислу.