Факультет психології, історії та соціології
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/248
Browse
98 results
Search Results
Item СОЦІАЛЬНЕ ПАРТНЕРСТВО(2024) Костючков, С. К.; Швець, Т. М.Навчально-методичний посібник містить систематизований огляд теоретичного підґрунтя соціального партнерства, його історичні витоки, розвиток і сучасне проблемне поле. Авторами проаналізовано поняття соціального партнерства, його форми та місце в системі суспільних відносин. Викладено принципи й умови реалізації соціального партнерства в умовах сьогодення. Розглянуто феномен соціального партнерства в смислових горизонтах соціальної філософії, обґрунтовано ключові аспекти взаємодії між державою, громадянським суспільством та індивідом у контексті соціального партнерства. Висвітлено вітчизняну специфіку реалізації соціального партнерства в умовах воєнного часу. Авторами навчально-методичного посібника проаналізовано міжнародні й вітчизняні правові норми щодо соціального партнерства. Навчально-методичний посбник рекомендовано здобувачам вищої освіти спеціальностей 231 Соціальна робота, 054 Соціологія, а також усім, хто цікавиться проблемами соціально-політичного життя суспільства. The teaching and methodological manual contains a systematic overview of the theoretical basis of social partnership, its historical origins, development and modern problem field. The authors analyze the concept of social partnership, its forms and place in the system of social relations. The principles and conditions for the implementation of social partnership in the present day are set out. The phenomenon of social partnership is considered in the semantic horizons of social philosophy, the key aspects of interaction between the state, civil society and the individual in the context of social partnership are substantiated. The domestic specifics of the implementation of social partnership in wartime are highlighted. The authors of the teaching and methodological manual analyze international and domestic legal norms regarding social partnership. The teaching and methodological manual is recommended for applicants for higher education in the specialties 231 Social Work, 054 Sociology, as well as for everyone who is interested in the problems of the socio-political life of society.Item ФЕНОМЕН ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ГОРИЗОНТАХ БІОФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті аналізується штучний інтелект (ШI) у контексті біофілософського знання. Зазначено, що вже в 60-х роках ХХ століття вчені почали працювати над створенням у недалекому майбутньому технічних систем, спроможних генерувати розумові процеси для практичного використання в різних сферах діяльності. Сфокусовано увагу на тому, що прогресуючий розвиток цифрових технологій забезпечить створення елементів штучного інтелекту, які будуть мати місце в усіх програмних продуктах і сервісах. Проведене порівняння природного інтелекту і штучного, як технічного аналога першого. Наведено різні визначення природного інтелекту. Підкреслено, що штучний інтелект повинен уміти будувати коректну модель реальності та реагувати на неї адекватно, діючи не менш ефективно, ніж природний інтелект людини. Актуалізовано питання стосовно того, чи можливе принципово «озброєння» штучного інтелекту свідомістю. Стверджується, що розробники штучного інтелекту в своїх дослідницьких зусиллях від початку прагнули створити технічний аналог природного, людського інтелекту, матеріальною основою якого є нервова система. Наголошується на тому, що проблема штучного інтелекту належить до найбільш актуальних і затребуваних суспільством у плані ефективного вирішення науковою спільнотою проблем філософії, зокрема – біофілософії. Здійснено аналіз сучасного стану розвитку напряму штучного інтелекту з філософських позицій. З’ясовано роль біофілософії яка, серед іншого, базується на ізоморфізмі складних процесів у неживій і живій природі, зокрема – в структурі людського організму. В біофілософському контексті феномен «штучний інтелект» значно розширює концепцію інтелекту як такого, розглядаючи його за межами живого організму та виводячи в простір штучного, універсального, технологізованого. Зроблено висновок про те, що біофілософія в умовах нового тисячоліття покликана вирішувати проблему формування людини не тільки з новим світобаченням, але й з установкою на створення систем, подібних функціонально до живого, зокрема – з властивостями штучного інтелекту. The article analyzes artificial intelligence (AI) in the context of biophilosophical knowledge. It is noted that already in the 60s of the 20th century, scientists began to work on the creation in the near future of technical systems capable of generating mental processes for practical use in various spheres of activity. Attention is focused on the fact that the progressive development of digital technologies will ensure the creation of elements of artificial intelligence that will take place in all software products and services. A comparison of natural and artificial intelligence is made, as a technical analogue of the first. Different definitions of natural intelligence are given. It is emphasized that artificial intelligence must be able to build a correct model of reality and respond to it adequately, acting no less effectively than the natural intelligence of a person. The issue of whether it is fundamentally possible to «arm» artificial intelligence with consciousness has been updated. It is argued that the developers of artificial intelligence in their research efforts from the beginning sought to create a technical analogue of natural, human intelligence, the material basis of which is the nervous system. It is emphasized that the problem of artificial intelligence belongs to the most urgent and demanded by society in terms of the effective solution of the problems of philosophy by the scientific community, in particular - biophilosophy. An analysis of the current state of development in the field of artificial intelligence from a philosophical point of view was carried out. The role of biophilosophy, which, among other things, is based on the isomorphism of complex processes in non-living and living nature, in particular - in the structure of the human body, is clarified. In the biophilosophical context, the phenomenon of «artificial intelligence» significantly expands the concept of intelligence as such, considering it beyond the limits of a living organism and bringing it into the space of the artificial, universal, technologized. It is concluded that biophilosophy in the conditions of the new millennium is designed to solve the problem of human formation not only with a new worldview, but also with an attitude towards the creation of systems functionally similar to living things, in particular - with the properties of artificial intelligence.Item ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СОЦІАЛЬНОГО ІНЖИНІРИНГУ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті обґрунтовано актуальність формування навичок соціального інжинірингу в процесі підготовки магістрів спеціальності «Соціальна робота» в контексті суспільного запиту на фахівців, здатних до проєктування соціально-політичної реальності. Досліджено роль освіти, яка в умовах сучасності розуміється не тільки як засіб пізнання та засвоєння оточуючого світу, але значно ширше – як невичерпне джерело генерування цивілізаційних сенсів духовного й фізичного буття. Показано роль ринку праці як індикатора якості підготовки фахівців, конкурентоспроможність яких залежить від здатності швидко адаптуватися до нових умов виробництва, наявності відповідного професійно-кваліфікаційного потенціалу і знань, що за сприятливих соціально-політичних і економічних умов надасть можливість ефективно інвестувати їх у розвиток інтелектуального капіталу суспільства. Виявлено вплив процесів глобалізації, демократизації та технологізації суспільства на актуалізацію принципово нових, адекватних викликам часу вимоги до підготовки фахівців рівня «магістр». Вказано на необхідність наукового обґрунтування інтелектуально-творчого модусу здобувача вищої освіти ступеня «магістр» і його особистісно-професійної суб’єктності як ключової умови подальшої успішної професійної діяльності. Встановлено, що в процесі підготовки магістрів спеціальності «Соціальна робота», відбиваються сучасні суспільні тенденції в побудові та функціонуванні систем професійної підготовки, зокрема – гуманізація, технологізація та інтернаціоналізація освіти. Наголошено на тому, що важливою складовою професійної підготовки магістрів спеціальності «Соціальна робота» в сучасних вітчизняних умовах постає формування навичок соціального інжинірингу, який в умовах вітчизняного сьогодення є невід’ємною складовою державотворчого дискурсу. Підкреслено: соціальний інжиніринг у контексті конструювання соціально-політичної реальності дає змогу спроєктувати технологію міждисциплінарного дослідження конкретного об’єкта з використанням процедури побудови його ідеальної моделі шляхом репрезентації якісних характеристик. Таким об’єктом може бути державна структура, інститут громадянського суспільства, осередок політичної партії, орган місцевого самоврядування тощо. Виокремлено ключові позиції зарубіжних і вітчизняних дослідників відносно соціального інжинірингу в його конструктивній конотації. The article substantiates the relevance of the formation of social engineering skills in the process of training masters in the «Social Work» specialty in the context of public demand for specialists capable of projecting socio-political reality. The role of education, which in modern conditions is understood not only as a means of learning and assimilation of the surrounding world, but much more widely – as an inexhaustible source of generation of civilizational meanings of spiritual and physical existence, is studied. The role of the labor market as an indicator of the quality of training of specialists is shown, the competitiveness of which depends on the ability to quickly adapt to new conditions of production, the availability of appropriate professional and qualification potential and knowledge, which, under favorable socio-political and economic conditions, will provide an opportunity to effectively invest them in the development of the intellectual capital of society. The impact of the processes of globalization, democratization, and technologization of society on the actualization of fundamentally new, adequate to the challenges of the times, requirements for the training of specialists at the «master’s» grade has been revealed. It is pointed out the need for scientific substantiation of the intellectual and creative modus operandi of a master's degree student and his personal and professional subjectivity as a key condition for further successful professional activity. It has been established that in the process of training masters in the «Social Work» specialty, modern social trends in the construction and functioning of professional training systems are reflected, in particular, humanization, technologization, and internationalization of education. It is emphasized that the formation of social engineering skills, which is an integral part of the state-building discourse in the current domestic conditions, is an important component of the professional training of masters in the «Social Work» specialty in modern domestic conditions. Emphasized: social engineering in the context of the construction of socio-political reality makes it possible to design the technology of interdisciplinary research of a specific object using the procedure of building its ideal model by representing qualitative characteristics. Such an object can be a state structure, a civil society institute, a branch of a political party, a local self-government structure, etc. Key positions of foreign and domestic researchers regarding social engineering in its constructive connotation are highlighted.Item ФОРМУВАННЯ ПОЛІТИЧНОГО БРЕНДУ ТЕРИТОРІЇ ЗАСОБАМИ МАС-МЕДІА В УМОВАХ РОСІЙСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ВІЙНИ (НА ПРИКЛАДІ ХЕРСОНЩИНИ)(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті досліджено специфіку процесу формування політичного бренду території засобами мас-медіа в умовах російсько-української війни на прикладі Херсонщини, зокрема – міста Херсон і селища Чорнобаївка. Показано роль політичного брендингу територій як процесу створення бренду, що відіграє важливу роль у контексті розробки й просування локальних, регіональних і національних проєктів, орієнтованих на прогресивний розвиток конкретної території. Підкреслено, що навколо політичних брендів формуються соціальні спільноти, котрі додають конкретному бренду цінність, що підтримує національну ідентичність і збагачує суспільний досвід. Виявлено специфіку політичного бренду території, який слугує оформленню позитивного іміджу території або навіть конкретного населеного пункту, а сам бренд несе ідейно-патріотичне, історико-політичне та ментально-емоційне навантаження. Наголошено на тому, що агресивні дії російської федерації проти України стали потужним чинником впливу на вітчизняну політичну, економічну, культурну, військову та соціальну реальність. Визначено роль мас-медіа як чинника формування суспільної свідомості та архітектора світоглядної парадигми в соціумі, що безсумнівно впливають на історичну долю народу. Вказано на особливості створення так званого медіаобразу, похідним від якого є бренд, зокрема – політичний. Вказано, що в сучасних дослідженнях «медіаобраз» визначається як образ, створений засобами масової інформації, що вербалізується в текстах публіцистичного жанру. Обґрунтовано, що медіаобраз тимчасово окупованих та звільнених міста-героя Херсона і селища Чорнобаївка набув значної популярності, а символізовані топоніми «Херсон» і «Чорнобаївка» зазвучали на всіх практично мовах, поставши в центр уваги світових медійних ресурсів. Зазначено: сконструйований мас-медіа політичний бренд території/населеного пункту частіше виявляється більш важливим, ніж навіть об’єктивні характеристики даної території або населеного пункту. Зроблено висновок про те, що приклад Херсонщини наочно демонструє, як політичний брендинг територій впливає на формування порядку денного реальної зовнішньої та внутрішньої політики України. Це дослідження підкреслює, який великий вплив на соціально-політичні настрої може чинити трансляція патріотичних ідей через сучасні мас-медіа. The article examines the specifics of the process of forming a political brand of the territory by means of mass media in the conditions of the Russian-Ukrainian war on the example of the Kherson region, in particular, the city of Kherson and the village of Chornobayivka. The role of political branding of territories as a process of brand creation is shown, which plays an important role in the context of the development and promotion of local, regional and national projects focused on the progressive development of a specific territory. It is emphasized that social communities are formed around political brands, which add value to a specific brand, which supports national identity and enriches social experience. The specificity of the political brand of the territory is revealed, which serves to create a positive image of the territory or even a specific settlement, and the brand itself carries an ideological-patriotic, historical-political and mental-emotional load. It is emphasized that the aggressive actions of the Russian Federation against Ukraine have become a powerful factor influencing the domestic political, economic, cultural, military and social reality. The role of the mass media as a factor in the formation of social consciousness and the architect of the worldview paradigm in society, which undoubtedly influence the historical fate of the people, is determined. The peculiarities of the creation of the so-called media image, from which the brand is derived, are indicated, in particular, the political one. It is indicated that in modern studies «media image» is defined as an image created by mass media, which is verbalized in texts of the journalistic genre. It is substantiated that the media image of the temporarily occupied and liberated hero city of Kherson and the village of Chornobayivka gained considerable popularity, and the symbolized toponyms «Kherson» and «Chornobaivka» sounded in almost all languages, becoming the center of attention of world media resources. It is noted: the political brand of the territory/settlement constructed by the mass media is often more important than even the objective characteristics of the given territory or settlement. It was concluded that the example of the Kherson region clearly demonstrates how the political branding of territories affects the formation of the agenda of the real foreign and domestic policy of Ukraine. This study highlights the great influence that the broadcast of patriotic ideas through modern mass media can have on socio-political attitudes.Item АДАПТИВНІСТЬ ІНДИВІДА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ: БІОФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті досліджено особливості адаптивності індивіда в умовах глобалізованого світу в контексті біофілософського знання. Показано роль адаптивності як універсального якісного індикатора живих організмів, механізм реалізації якого являє собою унікальну видоспецифічну характеристику. Розглянуто еволюцію поняття «адаптація», що виникло і розвивалося в пізнавальному просторі біології для описування пристосувальної поведінки живих організмів, відповідно, протягом тривалого часу це поняття мало суто біологічну конотацію. Виявлені риси адаптації як процесу, спрямованого на самозбереження організму, що фіксується в певних результатах і виявляється як тенденція до встановлення певної міри гармонії між організмом (у даному контексті – індивідом) та середовищем – природним і соціальним. Наголошено на тому, що в сучасному світі проблематика адаптації актуалізується в педагогіці, медицині, психології, соціології, екології, біоніці, політології, кібернетиці, космонавтиці, робототехніці тощо. Виокремлено ключові позиції процесів адаптації, які вони почали займати з перших етапів еволюції соціуму; показано, що саме процес пристосування став тим чинником зростання рівня динаміки суспільства, сприяючи більш комплексному, конструктивному та цілісному формуванню соцієтальної системи. Виокремлено та диференційовано поняття «адаптація», «адаптивність», «адаптант», «адаптованість». Підкреслено: оскільки і людина, котра адаптується і середовище, до якого вона пристосовується, постійно змінюються, то адаптація стає фундаментальною основою буття. Досліджуючи процес формування людини з високим рівнем пристосованості до мінливих умов середовища, необхідним бачиться врахування біофілософських засад цього процесу. Вказано на потужний пізнавальний ресурс біофілософії, яка дозволяє зрозуміти сутність життя як планетарного феномена, визначити причини надзвичайно широкого спектру його форм, обґрунтувати ціннісне наповнення життя як такого, усвідомити його місце і роль у природі та соціумі. Зроблено висновок про те, що теоретичне осмислення біофілософського знання в межах дослідження адаптивності індивіда в глобалізованому світі спрямоване передусім на з’ясування причин протиріч, що виникають у суспільстві на всіх рівнях. The article examines the peculiarities of the individual's adaptability in the conditions of the globalized world in the context of biophilosophical knowledge. The role of adaptability as a universal quality indicator of living organisms is shown, the implementation mechanism of which is a unique species-specific characteristic. The evolution of the concept of "adaptation", which arose and developed in the cognitive space of biology to describe the adaptive behavior of living organisms, was considered, accordingly, for a long time this concept had a purely biological connotation. The features of adaptation as a process aimed at the self-preservation of the organism are revealed, which is fixed in certain results and is manifested as a tendency to establish a certain degree of harmony between the organism (in this context - the individual) and the environment - natural and social. It is emphasized that in the modern world the issue of adaptation is actualized in pedagogy, medicine, psychology, sociology, ecology, bionics, political science, cybernetics, cosmonautics, robotics, etc. The key positions of adaptation processes, which they began to occupy from the first stages of the evolution of society, are singled out; it is shown that the process of adaptation has become the factor of increasing the level of dynamics of society, contributing to a more complex, constructive and integral formation of the social system. The concepts of "adaptation", "adaptability", "adaptant" are distinguished and differentiated. It is emphasized: since both the person who adapts and the environment to which he adapts are constantly changing, then adaptation becomes the fundamental basis of existence. When studying the process of forming a person with a high level of adaptability to changing environmental conditions, it is necessary to take into account the biophilosophical principles of this process. The powerful cognitive resource of biophilosophy is indicated, which allows us to understand the essence of life as a planetary phenomenon, to determine the causes of an extremely wide range of its forms, to justify the value content of life as such, to understand its place and role in nature and society. It is concluded that the theoretical understanding of biophilosophical knowledge within the framework of the study of individual adaptability in the globalized world is primarily aimed at clarifying the causes of contradictions that arise in society at all levels.Item ПРОБЛЕМНИЙ АРЕАЛ БІОПОЛІТИКИ В УМОВАХ СУЧАСНОСТІ – ВІД ПЛАНЕТАРНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ ДО МІКРОБІОПОЛІТИКИ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті викладено окремі ракурси досліджень у галузі біополітики – відносно нового наукового напряму, що являє собою специфічний конвергентний комплекс біології та політології, орієнтований на цілісне усвідомлення феномена людського життя, його місця й ролі в політичному бутті суспільства. Стверджується, що сучасна біополітика вже має свою історію, насичену всіма нюансами оціночних суджень – від безумовного заперечення і наукової неспроможності та безперспективності до декларативно-пафосних тверджень про те, що в ХХІ столітті будь-які політичні процеси і явища мають суто біополітичну основу. Розглянуто роль біополітики, яка набуває рис не тільки природознавчої, але й соціогуманітарної сфери знання. Підкреслено, що бівалентний характер біополітики, зумовлений конгеніальністю біологічного та політичного, є в умовах нового типу цивілізації вельми актуальним. У просторі практичної політики біополітика може слугувати базою для продукування комплексу соціальних і політичних технологій корекції, контролю та конверсії тих механізмів, які вже впроваджені в суспільно-політичному просторі відповідно до імперативів тих або інших політичних сил. Показано сучасні підходи до розуміння біополітики, в межах якої вибудовуються зв’язки між людиною, враховуючи її біосоціальну природу, та структурно-функціональними складовими, з яких побудована політична конструкція. Виявлено ключові тенденції розвитку сучасної біополітики, в контексті якої виділяють декілька ключових дослідницьких векторів, у яких проблематизується зміст і концептуалізується предметна сфера науки на перетині біологічного й політологічного знання. Актуальним визначено біополітичний аналіз пандемії коронавірусної інфекції COVID–19, як одного з найбільш загрозливих викликів в історії цивілізації. Зроблено висновок про те, що проблема «біологічного в політиці» та «політичного в біології» є фундаментальною для біополітики, а відтак, на шляху пізнання цих феноменів виникли та продовжують розвиватися численні теорії, концепції та моделі. The article presents separate perspectives of research in the field of biopolitics – a relatively new scientific direction, which is a specific convergent complex of biology and political science, focused on the holistic awareness of the phenomenon of human life, its place and role in the political being of society. It is claimed that modern biopolitics already has its history, saturated with all the nuances of evaluative judgments – from unconditional denial and scientific incapacity and hopelessness to declarative and pathetic statements that in the 21st century any political processes and phenomena have a purely biopolitical basis. The role of biopolitics, which acquires features not only of the natural science, but also of the socio-humanitarian sphere of knowledge, is considered. It is emphasized that the bivalent nature of biopolitics, caused by the congeniality of the biological and the political, is very relevant in the conditions of a new type of civilization. In the space of practical politics, biopolitics can serve as a basis for the production of a complex of social and political technologies for the correction, control and conversion of those mechanisms that have already been implemented in the socio-political space in accordance with the imperatives of certain political forces. Modern approaches to the understanding of biopolitics are shown, within which connections are built between a person, taking into account his biosocial nature, and the structural and functional components from which the political structure is built. Key trends in the development of modern biopolitics are identified, in the context of which several key research vectors are identified, in which the content is problematized and the subject area of science at the intersection of biological and political knowledge is conceptualized. The biopolitical analysis of the pandemic of the coronavirus infection COVID–19 is determined to be relevant, as one of the most threatening challenges in the history of civilization. It is concluded that the problem of «biological in politics» and «political in biology» is fundamental for biopolitics, and therefore, numerous theories, concepts and models have emerged and continue to develop on the way to understanding these phenomena.Item НЕЙРОКОГНІТИВНИЙ ХАКІНГ ЯК ІНСТРУМЕНТ АКТИВІЗАЦІЇ КІБЕРКОНФЛІКТНОГО ПРОСТОРУ В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ(2022) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.Ситуація, що склалася в ХХІ столітті, актуалізує питання сучасного аналізу соціально-політичної конфліктної взаємодії, який виявив би адекватність людства протистояти деструктивному впливу соціально-політичного конфлікту як такого в реаліях нового світопорядку. Глобалізація нерідко супроводжується появою у соціально-політичному просторі чинників, здатних генерувати спалахи конфліктів та, як наслідок – підвищувати рівень хаотизації сучасного світу. Прибічники активізації конфліктної взаємодії прагнуть інституціоналізувати хаос, зафіксувати його в структурних елементах сучасного і майбутнього світопорядку, стверджуючи, що правила гри в глобалізованому світі формуються та діють залежно від силового потенціалу основних акторів у просторі світової політики. Головним завданням сучасних досліджень глобальної конфліктної взаємодії постає звернення до переосмислення соціально-політичної картини світу з метою розпізнавання в ній нового хаосу або нового порядку. В життя сучасної людини з прогресуючою активністю впроваджуються інформаційно-комунікативні технології, аналогів яких не було навіть у недавньому минулому. Їх розвиток актуалізував уведення в науковий дискурс таких понять як «віртуальна реальність», «кіберпростір», «кіберконфліктний простір». Значущість кіберпростору для сучасного глобального світу обумовлює акцент дослідницької уваги в напрямі його дослідження як специфічного чинника, що впливає на становлення мережевого суспільства. В сучасному глобалізованому світі кіберконфлікти постають важливою комунікаційною компонентою мілітарних технологій, формуючи кіберконфліктний простір. У таких умовах ефективним інструментом активізації кіберконфліктного простору постає нейрокогнітивний хакінг. Він може бути використаним у кіберпросторі відносно конкретних цільових груп населення, особливо ефективно це спрацьовує в країнах багатонаціональних, полікультурних і конфесійно різноманітних. Розроблення новітніх методів когнітивного хакінгу є перспективним трендом продукування м’яких стратегій, які можна використовувати не тільки в мілітарній практиці, але й у процесах дестабілізації внутрішньої політики. The situation that has developed in the 21st century actualizes the issue of modern analysis of socio-political conflict interaction, which would reveal the adequacy of humanity to resist the destructive influence of socio-political conflict as such in the realities of the new world order. Globalization is often accompanied by the appearance in the socio-political space of factors capable of generating outbreaks of conflicts and, as a result, increasing the level of chaos in the modern world. Proponents of intensifying conflict interaction seek to institutionalize chaos, fix it in the structural elements of the modern and future world order, claiming that the rules of the game in the globalized world are formed and act depending on the power potential of the main actors in the space of world politics. The main task of modern studies of global conflict interaction is turning to rethinking the socio-political picture of the world in order to recognize in it a new chaos or a new order. In the life of a modern person, information and communication technologies are increasingly being introduced, the analogues of which did not exist even in the recent past. Their development actualized the introduction of such concepts as "virtual reality", "cyberspace", "cyberconflict space" into the scientific discourse. The importance of cyberspace for the modern global world determines the emphasis of research attention in the direction of its research as a specific factor influencing the formation of a network society. In today's globalized world, cyber conflicts are becoming an important communication component of military technologies, forming the cyber conflict space. In such conditions, neurocognitive hacking appears as an effective tool for activating the cyberconflict space. It can be used in cyberspace for specific target groups of the population, it works especially effectively in multinational, multicultural and religiously diverse countries. The development of the latest methods of cognitive hacking is a promising trend in the production of soft strategies that can be used not only in military practice, but also in the processes of destabilizing domestic politics.Item ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ЖИТТЯ» В КОНТЕКСТІ СЕМІОТИЧНОГО МІСТКА ВІД ФІЗИКАЛІЗМУ ДО БІОФІЛОСОФІЇ(2022) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті аналізується процес трансформації поняття «життя» в контексті семіотичного містка від фізикалізму до біофілософії з акцентом уваги на тому, що в речищі біофілософії розглядаються всі форми життя – біологічна, геологічна, космічна, антропосоціальна. Показано трансісторичність філософських пошуків змістових конотацій поняття «життя» – від доби античності до наших днів. Ще з часів античності одним із центрів уваги дослідників постав феномен життя в усіх його формах, виявах і контекстах – філософському, науковому, духовному, культурному тощо. Зазначено, що філософська рефлексія щодо феномену життя маніфестує без перебільшення сакральний формат суспільної свідомості, в якому переважає певне світоглядне підґрунтя, на якому вибудовується будь-який тип теоретизування та парадигматики. Обґрунтовано положення про те, що в процесі історичного розвитку відбулась істотна трансформація змістових параметрів поняття «життя», а також ревізія його впливу на розвиток філософського знання та різних наук, зокрема – природничих. Підкреслюється, що когнітивним фокусом філософії життя, як нового напряму філософії, було явище життя, що пізнається інтуїтивно як реальність, яка цілісно й динамічно розвивається. З’ясовано роль фізичних ідей у біологічній науці для пояснення феномена життя, що беруть свій початок у філософській традиції античного світу та не виглядають чимось архаїчним і невідповідним положенням сучасної науки. Стверджується, що сучасні біологічні дослідження феномену життя охоплюють усі рівні живого – від біосферного до субклітинного, при цьому з удосконаленням дослідницьких методик та інструментарію відкриваються нові сторони процесів життєдіяльності організмів. Наголошується на ролі в процесі пізнання феномену життя біофілософії, яка звертається до теорії біології, але не обмежується тільки описом і рефлексією щодо сформованої системи біологічного знання, а також його структури, цілей і рівнів. Показано, що біофілософія, як аксіолого-пізнавальна форма сучасної біології, є світоглядною основою для створення моноцільного, інтегрованого теоретичного образу узагальненого «живого». Зроблено висновок про те, що з позицій біофілософії та в контексті фізикалізму прогрес сучасної науки жодним чином не означає повного та остаточного розкриття всіх таємниць феномену життя. The article analyzes the process of transformation of the concept of «life» in the context of the semiotic bridge from physicalism to biophilosophy with an emphasis on the fact that in the subject of biophilosophy all forms of life are considered – biological, geological, cosmic, anthroposocial. The transhistoricity of philosophical searches for meaningful connotations of the concept of «life» is shown – from the time of antiquity to the present day. Since ancient times, one of the centers of attention of researchers has been the phenomenon of life in all its forms, images and contexts – philosophical, scientific, spiritual, cultural, etc. It is noted that philosophical reflection on the phenomenon of life manifests, without exaggeration, the sacred format of social consciousness, in which a certain worldview foundation prevails, on which any type of theorizing and paradigmatics is built. The proposition that in the process of historical development there was a significant transformation of the content parameters of the concept of «life», as well as a revision of its influence on the development of philosophical knowledge and various sciences, in particular – natural sciences, is substantiated. It is emphasized that the cognitive focus of the philosophy of life, as a new direction of philosophy, was the phenomenon of life, which is known intuitively as a reality that develops holistically and dynamically. The role of physical ideas in biological science to explain the phenomenon of life, which have their origins in the philosophical tradition of the ancient world and do not look like something archaic and inappropriate to modern science, is clarified. It is claimed that modern biological studies of the phenomenon of life cover all levels of living things – from the biosphere to the subcellular, and with the improvement of research methods and tools, new aspects of the life processes of organisms are revealed. Emphasis is placed on the role of biophilosophy in the process of learning the phenomenon of life, which refers to the theory of biology, but is not limited to description and reflection on the formed system of biological knowledge, as well as its structure, goals and levels. It is shown that biophilosophy, as an axiological-cognitive form of modern biology, is a worldview basis for creating a single-purpose, integrated theoretical image of the generalized «living». It is concluded that from the standpoint of biophilosophy and in the context of physicalism, the progress of modern science in no way means the complete and final disclosure of all the secrets of the phenomenon of life.Item ФІЛОСОФСЬКА АНТРОПОЛОГІЯ АЙЗЕКА АЗІМОВА: ЕКЗИСТЕНЦІЙНІ ІНТЕНЦІЇ HOMO FUTURUS У ЦИКЛІ «ФУНДАЦІЯ»(2022) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.Актуальність теми обумовлена філософсько-антропологічною завантаженістю текстів науково-фантастичних романів англомовних письменників ХХ століття. В цьому аспекті особливої уваги заслуговує творчий спадок американського письменника Айзека Азімова, автора більше ніж 500 фантастичних творів, серед яких особливе місце займає цикл романів із об’єднуючою назвою «Фундація». В якості мети визначено обґрунтування філософсько-антропологічного контексту романів циклу «Фундація» з фокусом дослідницької уваги на екзистенційних інтенціях людини майбутнього в процесі розселення у просторах далекого Космосу. Результатами дослідження є розкриття текстологічних, художніх ознак науково-фантастичних творів А. Азімова, конкретно – циклу романів «Фундація», які можна використовувати в якості дослідницької бази окремих аспектів філософської антропології. Показано, що твори письменника-фантаста, крім перспективного проєктування життя людських спільнот або окремого індивіда, пов’язані з пригодами в Космосі, постають як спроба філософсько-антропологічного осмислення специфіки буття людини, її життєпроявів і прагнень у неординарних умовах космічного простору. З’ясовано, що екзистенційним вибором людини майбутнього (homo futurus) А. Азімов бачить духовність: вона спроможна подолати грубу силу, але не здатна до натиску; через зростання таких протидіючих сил, як регіоналізм або націоналізм, духовність не може панувати довго, але іншої альтернативи для людини майбутнього А. Азімов не вбачає. Письменник упевнений у тому, що людство в майбутньому досягне такого стану, коли розквіт наук і технологій набуде максимальної конвергенції з всебічним розвитком людини – духовним, інтелектуальним і фізичним. Показаний телеологічний характер філософської антропології А. Азімова: людина майбутнього в його трактуванні – це не постлюдина, біологічну природу якої в результаті розвитку нових технологій буде змінено настільки кардинально, що можна буде казати про руйнування найбільш ключових антропологічних характеристик, але таку людину вже не можна буде вважати людиною в сучасному розумінні цього слова. Зроблено висновок про філософську затребуваність, наукову евристичність і культурну значущість циклу науково-фантастичних романів «Фундація» американського письменника Айзека Азімова. The urgency of the topic is due to the philosophical and anthropological content of the texts of science fiction novels of English-speaking writers of the twentieth century. In this aspect, the creative legacy of the American writer Isaac Azimov, author of more than 500 fiction works, deserves special attention, among which a series of novels with the unifying title «Foundation» occupies a special place. The aim is to substantiate the philosophical and anthropological context of the novels of the cycle «Foundation» with a focus of research on the existential intentions of the man of the future in the process of settling in outer space. The results of the study are the disclosure of textual, artistic features of science fiction works by A. Azimov, specifically – a series of novels «Foundation», which can be used as a research base for certain aspects of philosophical anthropology. It is shown that the works of science fiction writers, in addition to promising life of human communities or individuals related to adventures in space, appear as an attempt at philosophical and anthropological understanding of the specifics of human existence, its manifestations and aspirations in extraordinary space. It was found that A. Azimov sees spirituality as the existential choice of the man of the future (homo futurus): it is able to overcome brute force, but is not capable of pressure; Due to the growth of such opposing forces as regionalism or nationalism, spirituality cannot prevail for long, but A. Azimov sees no other alternative for the man of the future. The writer is confident that humanity in the future will reach a state where the flowering of science and technology will reach maximum convergence with the comprehensive development of man – spiritual, intellectual and physical. The teleological nature of A. Azimov's philosophical anthropology is shown: the man of the future in his interpretation is not a posthuman, whose biological nature will change so radically as a result of the development of new technologies that we can talk about the destruction of the most key anthropological characteristics. to consider a person in the modern sense of the word. The conclusion is made about the philosophical demand, scientific heuristics and cultural significance of the series of science fiction novels «Foundation» by the American writer Isaac Azimov.Item ТОТАЛІТАРНА ЛЮДИНА В УМОВАХ СУСПІЛЬНОГО РЕДУКЦІОНІЗМУ: СОЦІОЛОГІЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ(2022) Костючков, С. К.; Шапошникова, І. В.; Kostiuchkov, S.; Shaposhnikova, I.V.У статті представлено соціологічну інтерпретацію буття тоталітарної людини в умовах суспільного редукціонізму, характерного для тоталітарного суспільства. Зазначається, що сучасною соціологією переосмислюється зміст таких категорій як «суспільство», «справедливість», «прогрес» тощо; цим покладено початок новим підходам до аналізу політичних режимів, як одного з визначальних чинників дослідження структурної організації суспільного життя та соціальних трансформацій. Підкреслюється, що міждисциплінарні дослідження тоталітаризму є в умовах сучасності актуальними, оскільки застосування тоталітарних методів у процесі керування громадським життям подекуди мають місце в суспільствах і державах ХХІ століття. Актуалізується питання щодо аналізу проблематики тоталітарного суспільства, який у соціологічних теоріях має переважно епізодичний, ніж систематичний характер, причому дослідження вказаного феномену здійснюється здебільшого в контексті розгляду прогресивних моделей суспільного устрою, зокрема – демократії. В якості кваліфікаційної характеристики тоталітарних суспільств запропоновано застосувати поняття «суспільний редукціонізм». Акцентовано увагу на альтернативі тоталітарному суспільству – громадянському суспільстві, яке пропонується досліджувати міждисциплінарно – у філософсько-світоглядному, соціально-політичному та у культурно-історичному вимірах. Репресивна колективна відповідальність за результати функціонування тоталітарного суспільства знищила проблематику суспільної та особистої моралі, внаслідок чого почалися процеси руйнації відповідальної, мислячої, самостійної особистості та поступового знищення її як соціального феномена. Зроблено висновок про те, що загальним знаменником репресивного впливу тоталітарного суспільства на людину постає перетворення особистості в частинку маси, а також генерування безальтернативного соціального конформізму, підкорення та інтолерантності. Доведено, що становлення і розвиток тоталітарного суспільства є процесом мінімізації можливостей людини самореалізуватися в соціумі, оскільки тотальне одержавлення всіх сфер суспільного життя й домінування єдиної політичної партії робить людину абсолютно залежною від діючої влади. The article presents a sociological interpretation of the existence of a totalitarian man in the conditions of social reductionism, characteristic of a totalitarian society. It is noted that modern sociology rethinks the content of such categories as «society», «justice», «progress», etc.; this marked the beginning of new approaches to the analysis of political regimes, as one of the determining factors in the study of the structural organization of social life and social transformations. It is emphasized that interdisciplinary studies of totalitarianism are relevant in today’s world, as the use of totalitarian methods in the management of public life sometimes takes place in societies and countries of the XXI century. The issue of analysis of the problems of totalitarian society, which in sociological theories is mostly episodic rather than systematic, is being raised, and the study of this phenomenon is carried out mostly in the context of progressive models of social order, including democracy. It is proposed to use the concept of «social reductionism» as a qualification characteristic of totalitarian societies. It is emphasized that interdisciplinary studies of totalitarianism are relevant in today’s world, as the use of totalitarian methods in the management of public life sometimes takes place in societies and countries of the XXI century. The issue of analysis of the problems of totalitarian society, which in sociological theories is mostly episodic rather than systematic, is being raised, and the study of this phenomenon is carried out mostly in the context of progressive models of social order, including democracy. It is proposed to use the concept of «social reductionism» as a qualification characteristic of totalitarian societies. It is concluded that the common denominator of the repressive influence of totalitarian society on man is the transformation of the individual into a part of the mass, as well as the generation of unalterable social conformism, subjugation and intolerance. It is proved that the formation and development of a totalitarian society is a process of minimizing human opportunities for self-realization in society, as the total nationalization of all spheres of public life and the dominance of a single political party makes a person completely dependent on the current government.