Факультет психології, історії та соціології
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/248
Browse
6 results
Search Results
Item АДАПТИВНІСТЬ ІНДИВІДА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ: БІОФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті досліджено особливості адаптивності індивіда в умовах глобалізованого світу в контексті біофілософського знання. Показано роль адаптивності як універсального якісного індикатора живих організмів, механізм реалізації якого являє собою унікальну видоспецифічну характеристику. Розглянуто еволюцію поняття «адаптація», що виникло і розвивалося в пізнавальному просторі біології для описування пристосувальної поведінки живих організмів, відповідно, протягом тривалого часу це поняття мало суто біологічну конотацію. Виявлені риси адаптації як процесу, спрямованого на самозбереження організму, що фіксується в певних результатах і виявляється як тенденція до встановлення певної міри гармонії між організмом (у даному контексті – індивідом) та середовищем – природним і соціальним. Наголошено на тому, що в сучасному світі проблематика адаптації актуалізується в педагогіці, медицині, психології, соціології, екології, біоніці, політології, кібернетиці, космонавтиці, робототехніці тощо. Виокремлено ключові позиції процесів адаптації, які вони почали займати з перших етапів еволюції соціуму; показано, що саме процес пристосування став тим чинником зростання рівня динаміки суспільства, сприяючи більш комплексному, конструктивному та цілісному формуванню соцієтальної системи. Виокремлено та диференційовано поняття «адаптація», «адаптивність», «адаптант», «адаптованість». Підкреслено: оскільки і людина, котра адаптується і середовище, до якого вона пристосовується, постійно змінюються, то адаптація стає фундаментальною основою буття. Досліджуючи процес формування людини з високим рівнем пристосованості до мінливих умов середовища, необхідним бачиться врахування біофілософських засад цього процесу. Вказано на потужний пізнавальний ресурс біофілософії, яка дозволяє зрозуміти сутність життя як планетарного феномена, визначити причини надзвичайно широкого спектру його форм, обґрунтувати ціннісне наповнення життя як такого, усвідомити його місце і роль у природі та соціумі. Зроблено висновок про те, що теоретичне осмислення біофілософського знання в межах дослідження адаптивності індивіда в глобалізованому світі спрямоване передусім на з’ясування причин протиріч, що виникають у суспільстві на всіх рівнях. The article examines the peculiarities of the individual's adaptability in the conditions of the globalized world in the context of biophilosophical knowledge. The role of adaptability as a universal quality indicator of living organisms is shown, the implementation mechanism of which is a unique species-specific characteristic. The evolution of the concept of "adaptation", which arose and developed in the cognitive space of biology to describe the adaptive behavior of living organisms, was considered, accordingly, for a long time this concept had a purely biological connotation. The features of adaptation as a process aimed at the self-preservation of the organism are revealed, which is fixed in certain results and is manifested as a tendency to establish a certain degree of harmony between the organism (in this context - the individual) and the environment - natural and social. It is emphasized that in the modern world the issue of adaptation is actualized in pedagogy, medicine, psychology, sociology, ecology, bionics, political science, cybernetics, cosmonautics, robotics, etc. The key positions of adaptation processes, which they began to occupy from the first stages of the evolution of society, are singled out; it is shown that the process of adaptation has become the factor of increasing the level of dynamics of society, contributing to a more complex, constructive and integral formation of the social system. The concepts of "adaptation", "adaptability", "adaptant" are distinguished and differentiated. It is emphasized: since both the person who adapts and the environment to which he adapts are constantly changing, then adaptation becomes the fundamental basis of existence. When studying the process of forming a person with a high level of adaptability to changing environmental conditions, it is necessary to take into account the biophilosophical principles of this process. The powerful cognitive resource of biophilosophy is indicated, which allows us to understand the essence of life as a planetary phenomenon, to determine the causes of an extremely wide range of its forms, to justify the value content of life as such, to understand its place and role in nature and society. It is concluded that the theoretical understanding of biophilosophical knowledge within the framework of the study of individual adaptability in the globalized world is primarily aimed at clarifying the causes of contradictions that arise in society at all levels.Item ПРОБЛЕМНИЙ АРЕАЛ БІОПОЛІТИКИ В УМОВАХ СУЧАСНОСТІ – ВІД ПЛАНЕТАРНОЇ ЕКОЛОГІЧНОЇ КРИЗИ ДО МІКРОБІОПОЛІТИКИ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті викладено окремі ракурси досліджень у галузі біополітики – відносно нового наукового напряму, що являє собою специфічний конвергентний комплекс біології та політології, орієнтований на цілісне усвідомлення феномена людського життя, його місця й ролі в політичному бутті суспільства. Стверджується, що сучасна біополітика вже має свою історію, насичену всіма нюансами оціночних суджень – від безумовного заперечення і наукової неспроможності та безперспективності до декларативно-пафосних тверджень про те, що в ХХІ столітті будь-які політичні процеси і явища мають суто біополітичну основу. Розглянуто роль біополітики, яка набуває рис не тільки природознавчої, але й соціогуманітарної сфери знання. Підкреслено, що бівалентний характер біополітики, зумовлений конгеніальністю біологічного та політичного, є в умовах нового типу цивілізації вельми актуальним. У просторі практичної політики біополітика може слугувати базою для продукування комплексу соціальних і політичних технологій корекції, контролю та конверсії тих механізмів, які вже впроваджені в суспільно-політичному просторі відповідно до імперативів тих або інших політичних сил. Показано сучасні підходи до розуміння біополітики, в межах якої вибудовуються зв’язки між людиною, враховуючи її біосоціальну природу, та структурно-функціональними складовими, з яких побудована політична конструкція. Виявлено ключові тенденції розвитку сучасної біополітики, в контексті якої виділяють декілька ключових дослідницьких векторів, у яких проблематизується зміст і концептуалізується предметна сфера науки на перетині біологічного й політологічного знання. Актуальним визначено біополітичний аналіз пандемії коронавірусної інфекції COVID–19, як одного з найбільш загрозливих викликів в історії цивілізації. Зроблено висновок про те, що проблема «біологічного в політиці» та «політичного в біології» є фундаментальною для біополітики, а відтак, на шляху пізнання цих феноменів виникли та продовжують розвиватися численні теорії, концепції та моделі. The article presents separate perspectives of research in the field of biopolitics – a relatively new scientific direction, which is a specific convergent complex of biology and political science, focused on the holistic awareness of the phenomenon of human life, its place and role in the political being of society. It is claimed that modern biopolitics already has its history, saturated with all the nuances of evaluative judgments – from unconditional denial and scientific incapacity and hopelessness to declarative and pathetic statements that in the 21st century any political processes and phenomena have a purely biopolitical basis. The role of biopolitics, which acquires features not only of the natural science, but also of the socio-humanitarian sphere of knowledge, is considered. It is emphasized that the bivalent nature of biopolitics, caused by the congeniality of the biological and the political, is very relevant in the conditions of a new type of civilization. In the space of practical politics, biopolitics can serve as a basis for the production of a complex of social and political technologies for the correction, control and conversion of those mechanisms that have already been implemented in the socio-political space in accordance with the imperatives of certain political forces. Modern approaches to the understanding of biopolitics are shown, within which connections are built between a person, taking into account his biosocial nature, and the structural and functional components from which the political structure is built. Key trends in the development of modern biopolitics are identified, in the context of which several key research vectors are identified, in which the content is problematized and the subject area of science at the intersection of biological and political knowledge is conceptualized. The biopolitical analysis of the pandemic of the coronavirus infection COVID–19 is determined to be relevant, as one of the most threatening challenges in the history of civilization. It is concluded that the problem of «biological in politics» and «political in biology» is fundamental for biopolitics, and therefore, numerous theories, concepts and models have emerged and continue to develop on the way to understanding these phenomena.Item Трансформація філософсько-освітніх ресурсів у контексті глобалізованого та інтернаціоналізованого світу(2015) Костючков, С. К.У статті досліджено сутність і зміст головних проблем (у тому числі й освітніх), які постають перед людством у зв’язку із глобалізацією; відзначається, що у дофілософський період культура і світогляд людини носили синкретичний характер, тому педагогічна діяльність не була прерогативою певних представників суспільства. Уточнено особливості розвитку системи освіти на різних історичних етапах. Підкреслюється, що у процесі глобалізації та інтернаціоналізації система освіти переходить на якісно новий етап – стадію міжнародної інтеграції, яка поступово розвивається до рівня інтернаціоналізації національних освітніх систем. Звернено увагу на велику кількість методологій, концепцій і підходів до аналізу різних рівнів, сторін, напрямів і граней освітньої системи в цілому як самостійної підсистеми культури, цивілізації, суспільства. Акцентовано увагу на очевидності того факту, що в умовах глибоких структурних трансформацій суспільство постає перед необхідністю продукування нової освітньої моделі, релевантної та адекватної умовам розвитку сучасної правової держави і громадянського суспільства. Зроблено висновок про те, що в умовах глибоких структурних трансформацій суспільство постає перед необхідністю продукування нової освітньої моделі, релевантної та адекватної умовам розвитку сучасної правової держави і громадянського суспільства.Item РОЛЬ ФІЛОСОФІЇ ОСВІТИ В ПРОЦЕСІ ВИЗНАЧЕННЯ НАПРЯМІВ ФОРМУВАННЯ Й РОЗВИТКУ СУЧАСНОЇ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ(2015) Костючков, С. К.У статті розглядаються загальні проблеми сучасної системи освіти, а також роль філософії освіти в процесі конструктивного й продуктивного розуміння напрямів і контенту розвитку освітньої системи. Автор акцентує увагу на розгляді сучасного суспільства освіти як такого соціального інститута, у якому реалізується право кожної людини, як унікальної біосоціальної одиниці. Підкреслено, що необхідність ґрунтовного, комплексного філософського розгляду стану сучасної системи освіти зумовлена не тільки чинниками політичного, економічного, культурного або соціального змісту, але й потребами самої філософії. Автор зауважує, що базовою характеристикою сучасної вітчизняної філософії освіти в її практичному форматі є послідовне, комплексне й системне з’ясування і дослідження передумов, закономірностей і особливостей розвитку та ймовірних наслідків кризових явищ в освітній системі. Проаналізовано підходи до визначення статусу філософії освіти. Наголошується на тому, що сучасний етап розвитку суспільства актуалізує необхідність філософського підходу до освіти, як до базового механізму репродукції суспільного інтелекту. Автор робить висновок, згідно із яким третє тисячоліття висуває людству нові, актуальні в умовах сьогодення завдання, вирішення яких вимагає розробки принципово нових концепцій, підходів і стратегій в галузі системи освіти.Item ОСОБЛИВОСТІ ТРАНСФОРМАЦІЇ ТА РЕФОРМУВАННЯ ОСВІТНЬОЇ СИСТЕМИ ВІДПОВІДНО ДО ВИМОГ СУЧАСНОГО СВІТУ(2015) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.У статті досліджено основні напрями трансформації, реформування, координування системи освіти відповідно до вимог сучасного світу. Відзначається, що практично в усіх країнах світу національна система освіти розглядається як найважливіший фактор, що визначає добробут, безпеку і прогрес держави та суспільства. Стверджується, що необхідність глибинної трансформації, реформування, координування системи освіти із вимогами сучасного світу є невідворотною даниною глобалізованому світовому простору. Зроблено висновок про потужний потенціал інноваційної діяльності в системі освіти, який на сучасному етапі суспільного розвитку в силу певних причин – політичних, економічних, соціальних, культурних – розкрито далеко не повністю.Item МІСЦЕ І РОЛЬ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ У ПЛАНЕТАРНОМУ БУТТІ: БІОПОЛІТИЧНА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ(2016) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.У статті викладено окремі ракурси дослідження людини, враховуючи її складну, біосоціальну природу; стверджується, що процес людського буття в світі характеризується неоднозначністю, стохастичністю та евентуальністю; буття визначає сутність людини, її природу як універсальну й водночас – партикулярну субстанцію. Розглядається роль біології, яка неупинно набуває ознак не тільки природознавчої, але й соціогуманітарної галузі знань. Підкреслено, що бівалентність людської природи, зумовлена контрадикцією між біологічним і соціальним, соматичним і психічним, універсальним і партикулярним, раціональним і емоціональним, сакральним і профанним – в умовах нового типу цивілізації є безумовно актуальною. Дається огляд сучасних підходів до трактування біополітики, яка встановлює необхідні, загальні, сутнісні інтерактивні зв’язки між людиною, враховуючи її біосоціальну природу, та структурними елементами, з яких побудована політична конструкція. Виявлено тенденції розвитку сучасного світу з урахуванням того, що в постіндустріальному суспільстві індивід, який сповідує утилітарні, споживацькі цінності, вже не в змозі адекватно реагувати на виклики, продиктовані реаліями ХХІ століття; зроблено висновок про те, що людство повинно звернутись до вічних духовних цінностей, усвідомити себе органічною частиною природи й елементом Космосу, сформулювати екологічну й космічну свідомість для того, щоб вийти з пастки глобальних протиріч, запобігти моральній деградації й уникнути самознищення. The article presents the views of some human studies, given its complex, biosocial nature; states that the process of human being in the world is characterized by ambiguity, stochasticity and eventuality; being determines the nature of man, his nature as universal and at the same time - the particular substance. The role of biology which takes continuous features not only the natural sciences but also socio-humanitarian knowledge. Emphasized that bivalent of human nature, caused by contradictions between the biological and the social, physical and mental, universal and particular, rational and emotional, sacred and profane - in a new type of civilization is certainly relevant. We give an overview of modern approaches to the treatment of biopolitics, which establishes the necessary common, essential interactive communications between people, including its biosocial nature, and structural elements are constructed of a political design. The tendencies of the modern world, given that the post-industrial society individual who professes utilitarian, consumer values, no longer able to adequately respond to the challenges dictated by the realities of the twenty-first century; concluded that humanity must appeal to the eternal spiritual values, understand themselves an integral part of nature and part of Space, formulate environmental and cosmic consciousness in order to get out of the trap of global conflicts, prevent moral degradation and avoid self-destruction.