Факультет психології, історії та соціології
Permanent URI for this collectionhttp://10.30.1.5:4000/handle/123456789/248
Browse
11 results
Search Results
Item ХАБАРНИЦТВО В ДІЯЛЬНОСТІ САМОВРЯДУВАННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ XIX СТ.(2021) Черемісін, О. В.; Варнавська, І. В.; Cheremisin, O. V.; Varnavska, I. V.У статті аналізується достатньо актуальна проблема хабарництва в органах місцевого самоврядування на Півдні України XIX століття. Міста південноукраїнського регіону були засновані наприкінці XVIII – першої половини XIX століть. Таким чином держава прагнула перевести важелі фінансування із центру на міста та полегшити собі управління регіонами імперії. Влада створила підґрунтя для формування «нових» муніципальних відносин на принципах децентралізації, основні ідеї якої повинні були привести до модернізації, муніципалі зації, капіталізації. За ідеями нового життя необхідно було розгорнути жваві торгівельні відносини, тобто створити необхідні умови для купецтва та перетворити його на міських господарів, які здатні розвивати міста на принципах самоутримання. Своєю чергою міські громади мали перетворитись на муніципальну владу, а міські стани – на буржуазію. Але, на жаль, модернізація і ідеї «нового життя» не усунули такі негативні явища, як корупція та хабарництво. В «новому житті» Півдня України воно набуло нових форм і масштабів. Проблемність хабарництва в діяльності міського самоврядування Півдня України залишається не достатньо вивченою проблемою з огляду на незадовільний стан джерельної бази. Збереглось не дуже багато формулярних списків громадських обранців. Так, наприклад, у них була відведена спеціальна графа, в якій зазначалося, чи бере людина хабар. У деяких ця графа заповнена не була, а у деяких залишився запис, що хабарів не брав. В життєписах муніципальних діячів є певні згадки про подібні явища. Збереглись поодинокі скарги, в яких значилося, що депутати і канцеляристи хабарі беруть і в дуже великих розмірах. Тих, хто відмовлявся сплачувати хабарі, ув’язнювали, жорстоко били та ставилися до них, як до злочинців. У висновках зазначено, що масштаби хабарництва в органах самоврядування на території південноукраїнського регіону у досліджуваний період досягли високих розмірів. The paper analyzes a very topical problem of bribery in the local self-government bodies in the South of Ukraine in the 19th century. The towns and cities of the Southern Ukrainian region were founded in the late 18th – the early 19th centuries. The government tried to shift the mechanisms of financing from the center to towns and cities and make it easier to manage the regions of the Empire. The government made a foundation for the formation of “new” municipal relations on the principles of decentralization, whose main ideas had to lead to modernization, municipalization and capitalization. The ideas of “new life” implied the realization of active trade relations, the merchants had to create appropriate conditions and become local masters capable of developing towns and cities on the principles of self-support, i.e. transforming town and city communities into municipal authorities, and town and city estates – into bourgeoisie. Unfortunately, modernization and the ideas of «new life» did not eliminate such negative phenomena as corruption and bribery. They acquired new forms and scope in the “new life” of the South of Ukraine. Bribery in the activity of the local selfgovernment in the South of Ukraine has not been studied thoroughly yet because of the unsatisfactory state of the database. There are few service lists of public elected representatives. For instance, there was a special column containing indicating whether a person took bribes. In some cases, this column was not filled, but some columns contained the information that a person did not accept bribes. In the biographies of municipal figures there is information about such phenomena. There are some complaints indicating that deputies and clerks took bribes and huge ones. Those who refused to offer bribes were imprisoned, beaten severely and treated as criminals. The conclusions emphasize that the scope of bribery in the self-government bodies in the territory of the Southern Ukrainian region was very large in the period under studyItem СТРУКТУРА ЗЕМЛЕВОЛОДІННЯ І ЗЕМЛЕКОРИСТУВАННЯ В МІСТАХ ПІВДНЯ УКРАЇНИ ПРОТЯГОМ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.(2020) Черемісін, О. В.; Варнавська, І. В.; Cheremisin, O. V.; Varnavska, I. V.Стаття присвячена проблемам землеволодіння та землекористування в південноукраїнських містах протягом кінця XVIII – першої половини XIX ст. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, верифікації, авторської об’єктивності, теорії фронтиру, людиновимірності, регіоналізму, а також на використання загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних методів (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний). Наукова новизна полягає в тому, що на основі різноманітної джерельної бази уточнено процес земле відводу та землекористування в містах південноукраїнського регіону. Наголошується на тому, що Південь України мав багато особливостей і це якісно вирізняло його з-поміж інших регіонів імперії. Міста південноукраїнського регіону були великими землевласниками і могли використовувати земельні ресурси для перерозподілу на соціальні проєкти. У дослідженні акцентовано на формах і структурі землеволодіння та землекористування. Так, земельний міський фонд розподілявся таким чином: кількість вигінної землі перевищувала кількість інших видів земельної власності, оброчні землі становили удвічі меншу частку, другорядні позиції (в кількісному та прибутковому планах) займали землі під виноградниками, городами, садибами, фруктовими садами, баштанами. У роботі прослідковано, скільки прибутків отримували органи міського самоврядування за використання земельних ресурсів, а також наскільки раціонально міські думи їх перерозподіляли між видами витрат. Звернено увагу на різницю між прибутковими статтями з використання земельної власності та іншими видами прибутків. Наприклад, показаний досить значний розрив між земельними прибутками та доходами з промисловості. У висновках наголошено на ефективності використання земельних ресурсів. Наголошено на тому, що самоврядування мало величезні земельні ресурси й не вело власного господарства, окрім здачі в оренду міських земель, не проводилась активна політика в розробці різних перспективних проєктів, не модернізовувались різні галузі господарства, не збільшувались темпи врожайності з десятини землі тощо. The article deals with the issues of land tenure and land use in southern Ukrainian cities at the end of XVIII – the first half of the XIX centuries. The research methodology is based on the following principles: scientific, historical, verification, author credibility, Frontier thesis, human measurability and regionalism. It also uses general scientific (analysis, synthesis, generalization) and special historical (historical genetic, historical typological, historical systematic) methods. The novelty consists of the fact that the author specifies the process of land acquisition and land use in southern Ukrainian cities using various scientific and historical resources. The author emphasises that the South of Ukraine had a lot of unique features which differentiated it from other regions of the empire. The cities of southern Ukraine were huge landowners and could use land resources for replotting on social projects. The research highlights the forms and structure of land tenure and land use. The city land bank was divided as follows: the quantity of pasture land was bigger than other types of land ownership, quit-rent land was less than half, the minor (quantitatively and profitably) was lands for vineries, paddocks, farms, gardens, melon fields. The article shows what profit was received by the local self-government authorities for land resources as well as how reasonably land resources were distributed among different expenses. The author also pays attention to the difference between revenues from land use and other types of revenues. For instance, there is a rather significant gap between land use and industry revenues. The conclusion points out the efficiency of land resources use. The author comes to conclusion that local self-government authorities had huge land resources but did not conduct any economic activity. Except renting local land they did not provide any strategies to develop promising projects, did not improve any sectors of economy, did not increase yield capacity, etc.Item КОНСТРУЮВАННЯ ДЕЦЕНТРАЛІЗОВАНОГО МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ НА ПІВДНІ УКРАЇНИ В КІНЦІ XVIII – ПОЧАТКУ XX СТ.(2021) Черемісін, О. В.; Варнавська, І. В.; Cheremisin, O. V.; Varnavska, I. V.У статті розглядається складний процес формування децентралізованого самовряду- вання наприкінці XVIII – початку XX ст. У статті аналізуються загальні тенденції роз- витку самоврядування у досліджуваний період, організаційні механізми діяльності, процедура реформування згідно з Міськими положеннями 1870 р. і 1892 р., процедура виборів та склад виборців, ідеї, теорії та положення щодо автономізації органів самоврядування на початку XX ст. згідно із програмними положеннями політичних партій. Відзначається, що до 1917 р. на території України діяльність децентралізованої системи самоврядування принесла багато позитивних зрушень. Саме органи самоврядування мали більшу мотивацію в розвитку місцевої економіки, інженерно-технічної інфраструктури та покращенні рівня життя місцевого населення. Існуюча більше сотні років думська модель самоврядування з початку свого існування стикнулася з проблемами самодіяльності, а згодом з недоліком громадської ініціативи. Але з часом громадськість усвідомила, які потужні можливості надає децентралізоване самоврядування. Згодом народжувалися ідеї, які стали розглядати громадську діяльність на благо городян як важливу й актуальну для себе. У висновках зазначено, що підсумки діяльності муніципалітетів дійсно були вражаючими, але їх можна оцінювати як суперечливі й неоднозначні. Міське самоврядування сприяло формуванню цивільної самосвідомості городян, уявлень про особистість, міської ідентичності, міського та регіонального патріотизму, спільності всіх жителів міста незалежно від їх соціального стану; і це надало, нехай і обмежену, можливість набути управлінський досвід, долучитися до влади. Громадськість об’єктивно була зацікавлена в посиленні свого впливу в органах міської влади з метою зорієнтувати муніципалітети на вирішення житлово-комунальних проблем, покращити умови побутового життя. Article analyzes the general trends in the development of self-government in the period under study, organizational mechanisms of activity, the procedure for reforming according to the city regulations of 1870 and 1892, the election procedure and the composition of voters, ideas, theories and provisions on the autonomy of self-government bodies at the beginning of the XX century according to the program provisions of political parties. It is noted that until 1917 on the territory of Ukraine, the activities of the decentralized self-government system have brought many positive developments. It was the self-government bodies that were more motivated to develop the local economy, engineering and technical infrastructure and improve the standard of living of the local population. The Duma model of self-government, which has existed for more than a hundred years, initially faced problems of amateur activity, and later with a lack of public initiative. But over time, the public has realized what powerful opportunities decentralized self-government provides. Over time, ideas were born that began to consider public activities for the benefit of citizens as important and relevant for themselves. The conclusions indicate that the results of the municipalities' activities were indeed impressive, but they can be assessed as contradictory and ambiguous. City self-government contributed to the formation of civil consciousness of citizens, ideas about personality, urban identity, urban and regional patriotism, community of all residents of the city, regardless of their social status; and this provided, albeit limited, an opportunity to gain managerial experience, to join the authorities. The public was objectively interested in strengthening its influence in city authorities in order to orient municipalities to solve housing and communal problems and improve living conditions.Item СПЕЦІАЛЬНІ, ДОДАТКОВІ ТА ІНДИВІДУАЛЬНІ ЗАКОНИ ДЛЯ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.(2021) Черемісін, О. В.; Cheremisin, O. V.У статті аналізується дія спеціальних, додаткових та індивідуальних законодавчих актів, які приймались центральною владою з метою доповнення та уточнення позицій Жалуваної грамоти 1785 р. для покращення фінансового становища міст південноукраїнського регіону. Роль регіонально-індивідуальних законів для міст Півдня України була надзвичайно важлива, оскільки вони створювали можливості для розвитку міських бюджетів та торгівлі. Спільними у всіх губерніях Півдня України були акцизні збори, винні відкупи, постійна повинність. Різнилися у приватних пільгах. Так, для міст Катеринославської губернії більш характерним явищем було станові виплати, для міст Таврійської губернії більше пільг надавалося для розвитку торгівлі та щодо земельної власності. Єдиною губернією Півдня України, у міста якої призначалась певна грошова допомога, була Херсонська. Із державної казни надавалось фінансове заохочення містам за найкраще виконання державних податків, але висновок можна зробити лише єдиний, що в містах Півдня України було незадовільне фінансове становище. Нові закони стимулювали появу багатьох позитивних явищ, але особливо не покращувалася фінансова система міста. Так, самоврядування отримало більше можливостей і прав у веденні міського господарства і більше самостійність у формуванні та використанні бюджету. Але сам загальний план поділу кошторисів на обов’язкові та необов’язкові витрати, прибутки поточні та випадкові, прямі та не прямі, ординарні та надзвичайні збереглися без особливих змін. У висновках відзначено, що результатом дії додаткових, спеціальних та індивідуальних законів стало те, що новостворені міські громадські інституції влади на Півдні України отримали обов’язкові витрати на державні потреби із значно зменшеними можливостями у фінансовій та господарській ініціативі. Тому соціально-економічна активність виявилася в замкнутому просторі законодавчо-адміністративних настанов, але із розвитком індивідуальних особливостей у діяльності кожного окремого муніципалітету. The paper analyzes the effect of special, additional and individual legislative acts adopted by the central authorities in order to supplement and specify the positions of the Charter of 1785 to improve the financial state of the towns and cities in the Southern Ukrainian region. The role of the regional-individual laws for the towns and cities in the South of Ukraine was extremely important since they offered opportunities for the development of the municipal budgets and trade. Excise duties, farming of revenues and servitude were common for all the provinces in the South of Ukraine. They differed in private privileges, for instance, class payments were more characteristic of the towns in Ekaterinoslav province, more privileges were given on trade and land ownership for the towns of Taurida province. The only province in the South of Ukraine, the towns of which were given some financial assistance, was Kherson province. Financial support was given to the towns from the state treasury for the best payment of the state taxes. But the only conclusion that can be drawn is that the towns and cities in the South of Ukraine did not have a satisfactory financial position. According to new laws, many positive phenomena were introduced, but the financial position of the towns and cities did not improve. For instance, the self-government had more opportunities and rights in managing the municipal economy and more independence in the formation and use of the budget. But the general plan of dividing estimates into mandatory and non-mandatory costs, direct and indirect, current and occasional profits, direct and indirect, ordinary and extraordinary remained without changes. The conclusions emphasize that, as a result of the effect of additional, special and individual laws, the newlyestablished municipal public authorities in the South of Ukraine received mandatory costs for the state needs with much less opportunities in financial and economic initiative. Therefore, the social-economic activity was enclosed in the space of legislative-administrative directives, but the activity of individual municipalities had their own specificity of the development.Item HUMAN FACTOR OF LOCAL SELF-GOVERNMENT OF SOUTHERN UKRAINE AT THE END OF THE XVIIIth – THE BEGINNING OF THE XXth CENTURIES(2021) Cheremisin, O. V.; Predmestnikov, O.; Черемісін, О. В.; Предместніков, О.The purpose of the research – is to examine and reconstruct the specificity of a human factor in town management at the territory of the South of Ukraine in the second half of the 18th – at the beginning of the 20th century. The research methodology is based on the principles of scientificity, historism, verification, author objectiveness, the frontier theory, human dimension, regionalism and also on the use of general scientific (analysis, synthesis and generalization) and specific historical (historical and genetic, historical and typological, historical and systemic) methods. The scientific novelty consists in the fact that the formation of a new socio-cultural reality and geo-political changes resulted in involving representatives of the Western European countries into management of the Southern Ukrainian region and towns that changed the bureaucratic system of the Russian Empire. That made it possible to transform the South of Ukraine into important centers of the economic life of both the region and the country intensifying modernization processes. Such processes are strongly related to the participation of deputies and foreign employees in the municipalities and the activities of public management in the towns of the South. This study considers bodies of self-government as a specific mode of activity of municipality deputies. Special attention is focused on characterization of their role in the practical activity of public elective institutions. The Conclusions. The results of the research contain the information that a deputy of a local self-government is considered not as a political construct, but as a personal and individual phenomenon reflecting different behavioral patterns of self-government deputies better and expressing their cultural values more obviously. The study also emphasizes that the towns were managed by the representatives of different socio-professional layers that enhanced the individual features of the region when compared to other regions of the country. Мета дослідження – розкрити та реконструювати особливості людського фактору в управлінні містами на території Півдня України в другій половині XVIII – початку XX ст. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, верифікації, авторської об’єктивності, теорії фронтиру, людиновимірності, регіоналізму, а також на використанні загальнонаукових (аналіз, синтез, узагальнення) та спеціально-історичних (історико-генетичний, історико-типологічний, історико-системний) методів. Наукова новизна полягає у тому, що в результаті формування нової соціокультурної реальності та геополітичних змін до управління південноукраїнським регіоном та містами були задіяні представники західноєвропейських країн, які внесли багато змін у бюрократичну систему Російської імперії. Це дало можливість Півдню України перетворитися на важливі центри економічного життя як регіону, так і держави, що прискорило модернізаційні процеси. Такі процеси міцно пов’язані із участю в діяльності муніципалітетів працівники депутатів та найманих працівників у функціонуванні громадських управлінь в містах Півдня України. У пропонованій статті органи самоврядування аналізуються як специфічний образ діяльності і активності депутатів муніципалітетів. Основна увага приділена розкриттю їх характерів у практичній діяльності громадських виборчих установ. Висновки. У запропонованих результатах дослідження міститься інформація про те, що образ депутатів самоврядування розглядається не як політичний конструкт, а як особистісно-індивідуальний феномен, в якому краще розкриваються різні поведінкові моделі депутатів самоврядування і краще виражаються їх культурні цінності. Тако, відзначено, що містами управляли представники різних соціопрофесійних образів, що значно посилювало регіонально-індивідуальні особливості краю, у порівнянні з іншими регіонами держави.Item ВНЕСОК ІНОЗЕМНИХ КОЛОНІСТІВ В АРХІТЕКТУРНИЙ ТА КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР МІСТ ПІВДНЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX СТ.(2020) Черемісін, О. В.; Дубовик, Л. П.; Cheremisin, O. V.; Dubovik, L. P.Стаття присвячена ролі іноземних колоністів в організації архітектурного та культурного міського простору на Півдні України наприкінці XVIII – в першій половині XIX ст. Як відомо, після інкорпорації регіону до складу Російської імперії в кінці XVIII ст. попередні запорозькі та кримськотатарські військово-фортифікаційні поселення стали базою для більшості міст Півдня України. Вони достатньо швидкими темпами були перетворені на перлини росій- ської держави, а центральна влада постійно наголошувала на тому, що це тільки її заслуга. Тому перейшла від військового командування до цивільного управління, що завершило формування міст та отримання ними самоврядної громадськості. Загалом, міста Півдня України постали як суміш військової доктрини фортифікаційного мистецтва, античних найменувань, ідей епохи Просвітництва та західноєвропейських теорій містобудування (архітектори були запрошені із країн Західної Європи), що виявилось у відсутності в архітектурній забудові нових міст не тільки українських, але, власне, й російських традицій. Із метою утримання території в кожному місті розміщувались війська, зосереджені у фортецях, де формувались військові та торговельні флоти. В основу містобудування цього часу лягли регулярне плану- вання, сполучення міської забудови із природними елементами, ансамблевість центральних площ, на яких розміщувались офіційні установи. Для архітектурного обличчя міських центрів характерна симетрична композиція ансамблів з однаковим ритмом фасадів адміністративних приміщень. Використання типових проєктних і «зразкових» фасадів жилих будинків забезпечило формування єдиного стилю забудови прямолінійних або круглих площ. Деякі з них характеризувались великим простором із невисокою забудовою. У південноукраїнських міс- тах поширився тип багатоповерхового галерейного будинку, котрий відповідав місцевим клі- матичним умовам. У висновках зазначається, що вищезазначені здобутки не були надбанням лише російської влади, запрошені інженери та архітектори із Західної Європи зробили набагато більше в організації архітектурного та культурного простору міст Півдня України. The study examines the role of foreign settlers in organizing architectural and cultural urban space in South of Ukraine in the late 18th–the early 19th century. As it is known, after the incorporation of the region into the structure of the Russian Empire at the end of the 18th century the previous zaporizki and Crimean-tatar military- fortification settlements became a foundation for most towns in South of Ukraine. They were transformed into the gems of the Russian Empire very fast, and the central government constantly emphasized that it was only their contribution. Therefore there was a transition from a military command to civil government that resulted in the formation of towns and their self-government status. Generally the towns in South of Ukraine arose as a mixture of a military doctrine of fortification art, antique names, ideas of the Enlightenment Epoch and the Western European theories of town construction (architects were invited from the countries of Western Europe) that manifested itself in the lack of both Ukrainian and Russian traditions in architectural construction of new towns. In order to keep the territory, each town had an army located in fortresses where military and trade fleets were formed. The basis of town construction of that time was regular planning, connection of urban buildings with natural elements, ansamlble combination of central squares where official institutions were located. Symmetrical compositions of ansambles with a similar rhythm of facades of administrative buildings were characteristic of architecture of the town centres. The use of typical projected and “model” facades of dwelling houses made it possible to form a single style of building rectilinear or round squares. Some of them were characterized by large space with low buildings. The type of a multi-storey gallery building was widespread that corresponded to the local climate conditions of the towns in South of Ukraine. The conclusions highlight that the above-mentioned achievements were not contributions of the Russian government only, since engineers and architects invited from Western Europe did much more in organizing architectural and cultural space of the towns in South of Ukraine.Item УЧАСТЬ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ В РОЗБУДОВІ ЗАЛІЗНИЧНИХ ШЛЯХІВ СПОЛУЧЕННЯ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТ.(2020) Черемісін, О. В.; Дубовик, Л. П.; Cheremisin, O. V.; Dubovyk, L. P.Стаття присвячена участі й ролі органів міського громадського управління південноукраїнського регіону в будівництві «нових» шляхів сполучення модерної доби – залізниць, протягом першої половини XIX – початку XX ст. Органи міського самоврядування з розумінням поставилися до того, що розбудова транспортних шляхів сполучення повинна відіграти позитивну роль у зростанні значення міст Півдня України й організації зовнішньої торгівлі. Першість у цьому процесі зберігала за собою Одеса, оскільки саме її самоврядування зайняло активну позицію в будівництві залізниць з Бессарабією та Акерманом. Загалом роль муніципалітетів була досить мобільною в питанні ініціативності будівництва залізниць. Так, майже кожне самоврядування вносило на розгляд уряду зі спеціальною доказовою базою власні погляди на проведення залізниць саме через їхнє місто. Зустрічалися випадки, коли уряд відмовляв муніципалітетам у будівництві залізниць, що призводило до згортання промислового виробництва в цих населених пунктах, що тягнуло за собою пошук робочих місць в інших містах, а уклад міського життя перетворювався на сільський. Суто муніципальні залізниці будувалися з ініціативи та за кошти міських бюджетів, але вони були не значні за своєю протяжністю й роль їх зводилася до поєднання залізничною гілкою залізниці з морським портом або промисловим підприємством або елеватором з метою оптимізації і прискорення торгівлі та швидкого ступеня збуту виробництва. Зроблені висновки, що розширення мережі залізничних шляхів силами міського самоврядування зумовило збільшення торговельних оборотів у промисловості та сільському господарстві й модернізацію морських портів. Завдяки процесу будівництва та розширення залізничної мережі органи міського самоврядування навчилися краще захищати власні інтереси в протистоянні з адміністративними, державними та приватними.Item СПЕЦІАЛЬНІ ТА ДОДАТКОВІ ПОДАТКИ З МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ У 1870−1917 рр.(2020) Черемісін, О. В.; Cheremisin, O. V.У статті висвітлено особливості оподаткування міського населення у південноукраїнських містах у 1870–1917 рр. у межах тогочасного адміністративно-територіального устрою. Основну увагу приділено спеціальним і додатковим податкам з міського населення, оскільки вони не ставали предметом спеціальних досліджень з урбаністичної тематики, але помітно впливали на міське середовище й діяльність міського самоврядування. На основі здійснених підрахунків зроблено висновок, що завдяки додатковим та спеціальним податкам з міського населення бюджети отримували майже половину прибутків. The study examines the peculiarities of taxation for urban population in the South of Ukraine in 1870– 1917s, within the administrative and territorial structure. The introduction of the basic materials starts with the implementation of the City reform in 1870 in the Southern Ukrainian towns which determined main principles of decentralized self-government. Main attention of the paper is paid to the special and additional taxes for urban population, because they were not a subject of special researches on urban topics, but still they had an impact on a city community and activities of town self-government structures. 16 taxes from the list of all the taxes paid by urban population were compulsory and 20 taxes were referred to special ones making approximately a half of the budget of each town in total. The most important special and additional taxes for urban population were the following: charges for trade and industrial documents and patents; for tavern business; special taxes for entrepreneurs; for all merchant and industrial certificates and cards on trade and industrial objects; for different patents on factories producing beverages and spirit or wine products; charges for certificates in justice courts; taxes on horses; notarial charge; customs charges and taxes on civil procedures; charges for auction sales of movable property; half-kopeck charges; anchor charges; taxes on entertainments; taxes on the theatre and others. Finally, the paper draws conclusions about the peculiarities of taxation of urban population in the South of Ukraine in the 1870–1917s. It presents calculations showing that additional and special taxes for urban population made it possible for local budgets to make almost half of their profits. The study makes proposals on further research on a similar topic.Item ПОДАТКИ ТА ЗБОРИ З МІСЬКОГО НАСЕЛЕННЯ ПІВДНЯ УКРАЇНИ В 1785–1870 РР.(2018) Черемісін, О. В.; Михайленко, Г. М.; Cheremisin, O. V.; Mihailenko, G. N.Висвітлено особливості оподаткування міського населення в південноукраїнських містах в 1785-1917 рр. в межах адміністративно-територіального устрою досліджуваного періоду.Item МОДЕРНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ МІСЬКОГО САМОВРЯДУВАННЯ ХЕРСОНА В ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ 19 – ПОЧАТКУ 20 СТ.(2018) Черемісін, О. В.; Cheremisin, O. V.У статті досліджуються проблеми участі міського самоврядування Херсона у сфері благоустрою у другій половині XIX – на початку XX ст., що є частиною загальної проблеми з діяльності децентралізованих громад- ських інституцій на Півдні України. Метою статті є висвітлення конкретних результатів органів міського самоврядування Херсона щодо модернізації міського простору. Центральне місце належить аналізу модерніза- ційних тенденцій у розвитку інженерно-технічного господарства міста Херсона. Характеризується практична діяльність міського самоврядування з благоустрою місцевого життя. Досліджуються фінансові можливості херсонського бюджету в прибутково-видатковій частині й розглядаються конкретні витрати на оновлення інженерно-технічної інфраструктури міста досліджуваного періоду. У результаті зроблені висновки про роль міського самоврядування в розвитку благоустрою Херсона. In the present article the problem of participation of Kherson’s local self-government in the sphere of town improvement during the second half of the XIX – the beginning of XX cent. is studied, which constitutes the part of general problem in the activity of decentralized civil institutions in the south of Ukraine. The aim of the present article is to interpret concrete results of the activity of Kherson’s local self-government bodies in regard to modernization of the city’s territory. The analysis of modernization tendencies in development of engineering and technical property of the city of Kherson takes the central place in the study. Legislation acts which regulated the sphere of competence of civil government bodies in regard to development of the city’s infrastructure are closely investigated. Practical activity of Kherson’s municipal self-government in the sphere of local life’s improvement is also studied. Financial resources of Kherson’s budget in the revenue-expense items are studied; specific expenditures on renewal of engineering-technical infrastructure of the city of the studied period are investigated in particular. If we take into consideration new problematical issues in comparison with pre-reform administrative guardianship due to which the municipal self-government did not gain nearly anything without coordination with the governor’s office, we can not help noticing achievements of self-government in regard to taking care of town improvement after the reform in 1870. Peculiarity of the modernization process in Kherson in comparison with other towns was that water supplies, canalization and electrical lightning were conducted not simultaneously in the city, but separately in each part and only after the problem had previously been studied in detail and the calculation done in regard to what extent those innovations would be useful for the city’s budget. Since the deputies of local self-government, in the majority, were house-owners, new engineering and technical measures were conducted in their houses. As a result, some conclusions are made in regard to the role the local self-government played in the sphere of Kherson’s town improvement in the studied period. It is clarified that the modernization in town improvement in the city started after the town reform in 1870, which ensured more independence for the city council, whereas the acme of modernization process fell in 1880–1910. Notwithstanding the activity the local self-government demonstrated in modernizing engineering and technical infrastructure, the results of it were not spread over the whole city’s territory: suburbs were still devoid of civilization innovations, which displeased a plenty of local inhabitants.