Факультет психології, історії та соціології
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/248
Browse
3 results
Search Results
Item ФЕНОМЕН ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ГОРИЗОНТАХ БІОФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті аналізується штучний інтелект (ШI) у контексті біофілософського знання. Зазначено, що вже в 60-х роках ХХ століття вчені почали працювати над створенням у недалекому майбутньому технічних систем, спроможних генерувати розумові процеси для практичного використання в різних сферах діяльності. Сфокусовано увагу на тому, що прогресуючий розвиток цифрових технологій забезпечить створення елементів штучного інтелекту, які будуть мати місце в усіх програмних продуктах і сервісах. Проведене порівняння природного інтелекту і штучного, як технічного аналога першого. Наведено різні визначення природного інтелекту. Підкреслено, що штучний інтелект повинен уміти будувати коректну модель реальності та реагувати на неї адекватно, діючи не менш ефективно, ніж природний інтелект людини. Актуалізовано питання стосовно того, чи можливе принципово «озброєння» штучного інтелекту свідомістю. Стверджується, що розробники штучного інтелекту в своїх дослідницьких зусиллях від початку прагнули створити технічний аналог природного, людського інтелекту, матеріальною основою якого є нервова система. Наголошується на тому, що проблема штучного інтелекту належить до найбільш актуальних і затребуваних суспільством у плані ефективного вирішення науковою спільнотою проблем філософії, зокрема – біофілософії. Здійснено аналіз сучасного стану розвитку напряму штучного інтелекту з філософських позицій. З’ясовано роль біофілософії яка, серед іншого, базується на ізоморфізмі складних процесів у неживій і живій природі, зокрема – в структурі людського організму. В біофілософському контексті феномен «штучний інтелект» значно розширює концепцію інтелекту як такого, розглядаючи його за межами живого організму та виводячи в простір штучного, універсального, технологізованого. Зроблено висновок про те, що біофілософія в умовах нового тисячоліття покликана вирішувати проблему формування людини не тільки з новим світобаченням, але й з установкою на створення систем, подібних функціонально до живого, зокрема – з властивостями штучного інтелекту. The article analyzes artificial intelligence (AI) in the context of biophilosophical knowledge. It is noted that already in the 60s of the 20th century, scientists began to work on the creation in the near future of technical systems capable of generating mental processes for practical use in various spheres of activity. Attention is focused on the fact that the progressive development of digital technologies will ensure the creation of elements of artificial intelligence that will take place in all software products and services. A comparison of natural and artificial intelligence is made, as a technical analogue of the first. Different definitions of natural intelligence are given. It is emphasized that artificial intelligence must be able to build a correct model of reality and respond to it adequately, acting no less effectively than the natural intelligence of a person. The issue of whether it is fundamentally possible to «arm» artificial intelligence with consciousness has been updated. It is argued that the developers of artificial intelligence in their research efforts from the beginning sought to create a technical analogue of natural, human intelligence, the material basis of which is the nervous system. It is emphasized that the problem of artificial intelligence belongs to the most urgent and demanded by society in terms of the effective solution of the problems of philosophy by the scientific community, in particular - biophilosophy. An analysis of the current state of development in the field of artificial intelligence from a philosophical point of view was carried out. The role of biophilosophy, which, among other things, is based on the isomorphism of complex processes in non-living and living nature, in particular - in the structure of the human body, is clarified. In the biophilosophical context, the phenomenon of «artificial intelligence» significantly expands the concept of intelligence as such, considering it beyond the limits of a living organism and bringing it into the space of the artificial, universal, technologized. It is concluded that biophilosophy in the conditions of the new millennium is designed to solve the problem of human formation not only with a new worldview, but also with an attitude towards the creation of systems functionally similar to living things, in particular - with the properties of artificial intelligence.Item АДАПТИВНІСТЬ ІНДИВІДА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ: БІОФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті досліджено особливості адаптивності індивіда в умовах глобалізованого світу в контексті біофілософського знання. Показано роль адаптивності як універсального якісного індикатора живих організмів, механізм реалізації якого являє собою унікальну видоспецифічну характеристику. Розглянуто еволюцію поняття «адаптація», що виникло і розвивалося в пізнавальному просторі біології для описування пристосувальної поведінки живих організмів, відповідно, протягом тривалого часу це поняття мало суто біологічну конотацію. Виявлені риси адаптації як процесу, спрямованого на самозбереження організму, що фіксується в певних результатах і виявляється як тенденція до встановлення певної міри гармонії між організмом (у даному контексті – індивідом) та середовищем – природним і соціальним. Наголошено на тому, що в сучасному світі проблематика адаптації актуалізується в педагогіці, медицині, психології, соціології, екології, біоніці, політології, кібернетиці, космонавтиці, робототехніці тощо. Виокремлено ключові позиції процесів адаптації, які вони почали займати з перших етапів еволюції соціуму; показано, що саме процес пристосування став тим чинником зростання рівня динаміки суспільства, сприяючи більш комплексному, конструктивному та цілісному формуванню соцієтальної системи. Виокремлено та диференційовано поняття «адаптація», «адаптивність», «адаптант», «адаптованість». Підкреслено: оскільки і людина, котра адаптується і середовище, до якого вона пристосовується, постійно змінюються, то адаптація стає фундаментальною основою буття. Досліджуючи процес формування людини з високим рівнем пристосованості до мінливих умов середовища, необхідним бачиться врахування біофілософських засад цього процесу. Вказано на потужний пізнавальний ресурс біофілософії, яка дозволяє зрозуміти сутність життя як планетарного феномена, визначити причини надзвичайно широкого спектру його форм, обґрунтувати ціннісне наповнення життя як такого, усвідомити його місце і роль у природі та соціумі. Зроблено висновок про те, що теоретичне осмислення біофілософського знання в межах дослідження адаптивності індивіда в глобалізованому світі спрямоване передусім на з’ясування причин протиріч, що виникають у суспільстві на всіх рівнях. The article examines the peculiarities of the individual's adaptability in the conditions of the globalized world in the context of biophilosophical knowledge. The role of adaptability as a universal quality indicator of living organisms is shown, the implementation mechanism of which is a unique species-specific characteristic. The evolution of the concept of "adaptation", which arose and developed in the cognitive space of biology to describe the adaptive behavior of living organisms, was considered, accordingly, for a long time this concept had a purely biological connotation. The features of adaptation as a process aimed at the self-preservation of the organism are revealed, which is fixed in certain results and is manifested as a tendency to establish a certain degree of harmony between the organism (in this context - the individual) and the environment - natural and social. It is emphasized that in the modern world the issue of adaptation is actualized in pedagogy, medicine, psychology, sociology, ecology, bionics, political science, cybernetics, cosmonautics, robotics, etc. The key positions of adaptation processes, which they began to occupy from the first stages of the evolution of society, are singled out; it is shown that the process of adaptation has become the factor of increasing the level of dynamics of society, contributing to a more complex, constructive and integral formation of the social system. The concepts of "adaptation", "adaptability", "adaptant" are distinguished and differentiated. It is emphasized: since both the person who adapts and the environment to which he adapts are constantly changing, then adaptation becomes the fundamental basis of existence. When studying the process of forming a person with a high level of adaptability to changing environmental conditions, it is necessary to take into account the biophilosophical principles of this process. The powerful cognitive resource of biophilosophy is indicated, which allows us to understand the essence of life as a planetary phenomenon, to determine the causes of an extremely wide range of its forms, to justify the value content of life as such, to understand its place and role in nature and society. It is concluded that the theoretical understanding of biophilosophical knowledge within the framework of the study of individual adaptability in the globalized world is primarily aimed at clarifying the causes of contradictions that arise in society at all levels.Item ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ЖИТТЯ» В КОНТЕКСТІ СЕМІОТИЧНОГО МІСТКА ВІД ФІЗИКАЛІЗМУ ДО БІОФІЛОСОФІЇ(2022) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті аналізується процес трансформації поняття «життя» в контексті семіотичного містка від фізикалізму до біофілософії з акцентом уваги на тому, що в речищі біофілософії розглядаються всі форми життя – біологічна, геологічна, космічна, антропосоціальна. Показано трансісторичність філософських пошуків змістових конотацій поняття «життя» – від доби античності до наших днів. Ще з часів античності одним із центрів уваги дослідників постав феномен життя в усіх його формах, виявах і контекстах – філософському, науковому, духовному, культурному тощо. Зазначено, що філософська рефлексія щодо феномену життя маніфестує без перебільшення сакральний формат суспільної свідомості, в якому переважає певне світоглядне підґрунтя, на якому вибудовується будь-який тип теоретизування та парадигматики. Обґрунтовано положення про те, що в процесі історичного розвитку відбулась істотна трансформація змістових параметрів поняття «життя», а також ревізія його впливу на розвиток філософського знання та різних наук, зокрема – природничих. Підкреслюється, що когнітивним фокусом філософії життя, як нового напряму філософії, було явище життя, що пізнається інтуїтивно як реальність, яка цілісно й динамічно розвивається. З’ясовано роль фізичних ідей у біологічній науці для пояснення феномена життя, що беруть свій початок у філософській традиції античного світу та не виглядають чимось архаїчним і невідповідним положенням сучасної науки. Стверджується, що сучасні біологічні дослідження феномену життя охоплюють усі рівні живого – від біосферного до субклітинного, при цьому з удосконаленням дослідницьких методик та інструментарію відкриваються нові сторони процесів життєдіяльності організмів. Наголошується на ролі в процесі пізнання феномену життя біофілософії, яка звертається до теорії біології, але не обмежується тільки описом і рефлексією щодо сформованої системи біологічного знання, а також його структури, цілей і рівнів. Показано, що біофілософія, як аксіолого-пізнавальна форма сучасної біології, є світоглядною основою для створення моноцільного, інтегрованого теоретичного образу узагальненого «живого». Зроблено висновок про те, що з позицій біофілософії та в контексті фізикалізму прогрес сучасної науки жодним чином не означає повного та остаточного розкриття всіх таємниць феномену життя. The article analyzes the process of transformation of the concept of «life» in the context of the semiotic bridge from physicalism to biophilosophy with an emphasis on the fact that in the subject of biophilosophy all forms of life are considered – biological, geological, cosmic, anthroposocial. The transhistoricity of philosophical searches for meaningful connotations of the concept of «life» is shown – from the time of antiquity to the present day. Since ancient times, one of the centers of attention of researchers has been the phenomenon of life in all its forms, images and contexts – philosophical, scientific, spiritual, cultural, etc. It is noted that philosophical reflection on the phenomenon of life manifests, without exaggeration, the sacred format of social consciousness, in which a certain worldview foundation prevails, on which any type of theorizing and paradigmatics is built. The proposition that in the process of historical development there was a significant transformation of the content parameters of the concept of «life», as well as a revision of its influence on the development of philosophical knowledge and various sciences, in particular – natural sciences, is substantiated. It is emphasized that the cognitive focus of the philosophy of life, as a new direction of philosophy, was the phenomenon of life, which is known intuitively as a reality that develops holistically and dynamically. The role of physical ideas in biological science to explain the phenomenon of life, which have their origins in the philosophical tradition of the ancient world and do not look like something archaic and inappropriate to modern science, is clarified. It is claimed that modern biological studies of the phenomenon of life cover all levels of living things – from the biosphere to the subcellular, and with the improvement of research methods and tools, new aspects of the life processes of organisms are revealed. Emphasis is placed on the role of biophilosophy in the process of learning the phenomenon of life, which refers to the theory of biology, but is not limited to description and reflection on the formed system of biological knowledge, as well as its structure, goals and levels. It is shown that biophilosophy, as an axiological-cognitive form of modern biology, is a worldview basis for creating a single-purpose, integrated theoretical image of the generalized «living». It is concluded that from the standpoint of biophilosophy and in the context of physicalism, the progress of modern science in no way means the complete and final disclosure of all the secrets of the phenomenon of life.