Факультет психології, історії та соціології
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/248
Browse
5 results
Search Results
Item ФОРМУВАННЯ НАВИЧОК СОЦІАЛЬНОГО ІНЖИНІРИНГУ В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАГІСТРІВ СПЕЦІАЛЬНОСТІ «СОЦІАЛЬНА РОБОТА»(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті обґрунтовано актуальність формування навичок соціального інжинірингу в процесі підготовки магістрів спеціальності «Соціальна робота» в контексті суспільного запиту на фахівців, здатних до проєктування соціально-політичної реальності. Досліджено роль освіти, яка в умовах сучасності розуміється не тільки як засіб пізнання та засвоєння оточуючого світу, але значно ширше – як невичерпне джерело генерування цивілізаційних сенсів духовного й фізичного буття. Показано роль ринку праці як індикатора якості підготовки фахівців, конкурентоспроможність яких залежить від здатності швидко адаптуватися до нових умов виробництва, наявності відповідного професійно-кваліфікаційного потенціалу і знань, що за сприятливих соціально-політичних і економічних умов надасть можливість ефективно інвестувати їх у розвиток інтелектуального капіталу суспільства. Виявлено вплив процесів глобалізації, демократизації та технологізації суспільства на актуалізацію принципово нових, адекватних викликам часу вимоги до підготовки фахівців рівня «магістр». Вказано на необхідність наукового обґрунтування інтелектуально-творчого модусу здобувача вищої освіти ступеня «магістр» і його особистісно-професійної суб’єктності як ключової умови подальшої успішної професійної діяльності. Встановлено, що в процесі підготовки магістрів спеціальності «Соціальна робота», відбиваються сучасні суспільні тенденції в побудові та функціонуванні систем професійної підготовки, зокрема – гуманізація, технологізація та інтернаціоналізація освіти. Наголошено на тому, що важливою складовою професійної підготовки магістрів спеціальності «Соціальна робота» в сучасних вітчизняних умовах постає формування навичок соціального інжинірингу, який в умовах вітчизняного сьогодення є невід’ємною складовою державотворчого дискурсу. Підкреслено: соціальний інжиніринг у контексті конструювання соціально-політичної реальності дає змогу спроєктувати технологію міждисциплінарного дослідження конкретного об’єкта з використанням процедури побудови його ідеальної моделі шляхом репрезентації якісних характеристик. Таким об’єктом може бути державна структура, інститут громадянського суспільства, осередок політичної партії, орган місцевого самоврядування тощо. Виокремлено ключові позиції зарубіжних і вітчизняних дослідників відносно соціального інжинірингу в його конструктивній конотації. The article substantiates the relevance of the formation of social engineering skills in the process of training masters in the «Social Work» specialty in the context of public demand for specialists capable of projecting socio-political reality. The role of education, which in modern conditions is understood not only as a means of learning and assimilation of the surrounding world, but much more widely – as an inexhaustible source of generation of civilizational meanings of spiritual and physical existence, is studied. The role of the labor market as an indicator of the quality of training of specialists is shown, the competitiveness of which depends on the ability to quickly adapt to new conditions of production, the availability of appropriate professional and qualification potential and knowledge, which, under favorable socio-political and economic conditions, will provide an opportunity to effectively invest them in the development of the intellectual capital of society. The impact of the processes of globalization, democratization, and technologization of society on the actualization of fundamentally new, adequate to the challenges of the times, requirements for the training of specialists at the «master’s» grade has been revealed. It is pointed out the need for scientific substantiation of the intellectual and creative modus operandi of a master's degree student and his personal and professional subjectivity as a key condition for further successful professional activity. It has been established that in the process of training masters in the «Social Work» specialty, modern social trends in the construction and functioning of professional training systems are reflected, in particular, humanization, technologization, and internationalization of education. It is emphasized that the formation of social engineering skills, which is an integral part of the state-building discourse in the current domestic conditions, is an important component of the professional training of masters in the «Social Work» specialty in modern domestic conditions. Emphasized: social engineering in the context of the construction of socio-political reality makes it possible to design the technology of interdisciplinary research of a specific object using the procedure of building its ideal model by representing qualitative characteristics. Such an object can be a state structure, a civil society institute, a branch of a political party, a local self-government structure, etc. Key positions of foreign and domestic researchers regarding social engineering in its constructive connotation are highlighted.Item БІОФІЛОСОФІЯ ЯК ВИБІРКОВА ОСВІТНЯ КОМПОНЕНТА В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕДИКІВ(2021) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S.Актуальність дослідження зумовлено важливістю використання методологічного апарату біофілософії як складової професійної підготовки майбутніх медиків, а структуру біофілософського знання – як специфічний інструментарій навчального процесу з орієнтацією на формування світоглядних установок особистості, що вимагає розуміння багатовекторності розвитку компетентного фахівця та визначення міждисциплінарного статусу біофілософії на взаємоперетині біології та філософії. Суспільство стає дедалі більше людиноцентристським: індивідуальний розвиток особистості в умовах сьогодення є, з одного боку, вирішальним показником цивілізаційного прогресу, а з іншого – головною передумовою подальшого прогресивного розвитку суспільства. Концептуально-методологічні підходи до формування світогляду майбутнього фахівця у вищій школі вимагають актуалізації методологічних, ціннісно-формуючих і світоглядних функцій філософії, зокрема – біофілософії, у контексті постмодерної соціокультурної реальності з огляду на гуманізацію та гуманітаризацію вітчизняної вищої освіти. Сьогоднішній здобувач – у найближчому майбутньому фахівець у будь-якій галузі суспільного виробництва, має можливість ставати філософом власної освіти, оскільки світоглядні проблеми сучасної освіти вирішуються реальною освітньою практикою, зокрема – можливістю обирати значний корпус навчальних дисциплін на власний розсуд. Статус гуманітарного, зокрема – філософського знання в сучасному вітчизняному закладі вищої освіти (ЗВО) невисокий, що пояснюється передусім тенденцією укрупнення ЗВО і спрямуванням на вузьку спеціалізацію, у зв’язку з чим значно скорочується гуманітарна складова вищої освіти. Відповідно, загострюються проблеми гуманізації та гуманітаризації вітчизняної вищої освіти, конкретно – в процесі підготовки майбутніх фахівців медичної галузі. Ключова ідея статті полягає в тому, що біофілософія як освітня компонента, що пропонується для викладання у вищих медичних закладах країни, повинна сьогодні та в перспективі прагматично враховувати потребу фаху з метою формування гуманістичного світогляду та гуманітарної обізнаності. The study is relevant due to the importance of using the methodological apparatus of biophilosophy as a component of training of future medical students, and the structure of biophilosophical knowledge - as a specific toolkit of the educational process with the focus on forming worldviews of the individual. This requires understanding the multi-vector development of a competent specialist and determining the interdisciplinary status of biophilosophy at the intersection of biology and philosophy. Society is becoming increasingly human-centric: individual development of the individual in today's conditions is, on the one hand, a decisive indicator of civilizational progress, and on the other - the main prerequisite for further progressive development of society. Conceptual and methodological approaches to the formation of the worldview of the future specialist in higher education require actualization of methodological, value-forming and worldview functions of philosophy, in particular - biophilosophy, in the context of postmodern sociocultural reality taking into account the humanization and humanitarianization of domestic higher education. Today's applicant - soon a specialist in any field of social production, has the opportunity to become a philosopher of their education, as the worldview problems of modern education are solved by real educational practice, in particular - the ability to choose a large number of optional subjects. The status of humanities, in particular - philosophical knowledge in the modern domestic institution of higher education (IHE) is low, which is explained primarily by the tendency to enlarge universities and focus on narrow specialization, which significantly reduces the humanities component of education. Accordingly, the problems of humanization and humanitarianization of domestic higher education are exacerbated specifically - in the process of training future medical professionals. The key idea of the article is that biophilosophy as a subject offered for teaching in higher medical institutions of the country should today and in the future pragmatically take into account the need for the profession to form a humanistic worldview and humanitarian awareness.Item ФОРМУВАННЯ ФІЛОСОФСЬКОЇ КУЛЬТУРИ МАЙБУТНІХ СОЦІАЛЬНИХ ПРАЦІВНИКІВ В УМОВАХ СУЧАСНОГО ВІТЧИЗНЯНОГО ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ(2021) Костючков, С. К.; Волошин, О.; Kostiuchkov, S.; Voloshyn, О.Метою статті є аналіз процесу формування філософської культури майбутніх соціальних працівників в умовах сучасного українського закладу вищої освіти. Акцент робиться на тому, що філософська культура виявляє індивідуальність людини, унікальні риси її особистості, рівень потреб та джерела їх задоволення, формує та сприяє розвитку здатності переживати глибокі почуття, що викликають дивовижні явища природи, а також безсмертні творіння людського розуму різних часів та різних цивілізацій. Методологія дослідження визначається підходом, що спирається на принципи об’єктивності та цілісності, а також комплекс загальнофілософських, загальнонаукових та спеціальних методів дослідження, що дозволило забезпечити обґрунтованість і достовірність наукових результатів. Наукова новизна полягає у теоретичному обґрунтуванні ефективних шляхів формування філософської культури майбутніх соціальних працівників педагогічними засобами викладання філософських і соціально-гуманітарних дисциплін. Встановлено, що наявною є смислова й змістовна демаркація двох основних підходів до використання поняття «філософська культура» в освітніх стратегіях сучасної системи освіти: ціннісно-емоціонального, що виражається формуванням гуманістичного начала людини та прагматично-раціонального, згідно з яким зміст філософської «озброєності» людини, її світоглядна орієнтованість визначається суто прагматичними цілями. В статті висвітлено загальний стан викладання філософських і соціально-гуманітарних дисциплін із урахуванням того, що сьогодні у вітчизняних закладах вищої освіти філософські та соціально-гуманітарні дисципліни нерідко стають вибірковими освітніми компонентами, що матиме в майбутньому негативні наслідки не тільки для якогось конкретного напряму професійної підготовки, але й для всієї системи вищої освіти. Автори роблять висновок, що філософська культура потребує певного філософського досвіду осягнення світу; без якого процес формування філософської культури стає нонсенсом, перетворюється на нісенітницю, її призначення стає незрозумілим, а відтак – безглуздим. Наголошено на тому, що підвищення значущості філософської культури значно підсилюється не тільки вітчизняними контекстами, але й світовими інтеграційними процесами, які обумовлюють більш високі вимоги до професійної комунікації, а також нові запити, теоретичні знання та практичні навички – це слугуватиме запорукою досягнення успіху в подальшій професійної діяльності соціального працівника. The purpose of the article is to analyze the process of formation of the philosophical culture of future social workers in the modern Ukrainian institution of higher education. Emphasis is placed on the fact that philosophical culture reveals the individuality of man, the unique features of his personality, the level of needs and sources of their satisfaction, forms and promotes the ability to experience deep feelings that evoke amazing natural phenomena and immortal creations of human minds of different times and different civilizations. The research methodology is determined by the approach based on the principles of objectivity and integrity, as well as a set of general philosophical, general scientific and special research methods, which allowed to ensure the validity and reliability of scientific results. The scientific novelty lies in the theoretical substantiation of effective ways of forming the philosophical culture of future social workers by pedagogical means of teaching philosophical and socio-humanitarian disciplines. It is established that there is a semantic and meaningful demarcation of two main approaches to the use of the concept of «philosophical culture» in educational strategies of the modern education system: value-emotional, expressed by the formation of humanistic principles and pragmatic-rational, according to which the content of philosophical «armament», its worldview is determined by purely pragmatic goals. The article highlights the general state of teaching philosophical and socio-humanitarian disciplines, taking into account the fact that today in domestic institutions of higher education philosophical and socio-humanitarian disciplines often become selective educational components, which will have negative consequences not only for a particular area of training. but also for the whole system of higher education. The authors conclude that philosophical culture requires a certain philosophical experience of understanding the world; without which the process of formation of philosophical culture becomes nonsense, turns into nonsense, its purpose becomes incomprehensible, and therefore – meaningless. It is emphasized that the increasing importance of philosophical culture is significantly enhanced not only by domestic contexts, but also by global integration processes, which lead to higher requirements for professional communication, as well as new demands, theoretical knowledge and practical skills. activities of a social worker.Item КОМПЕТЕНТНІСНО-ЗНАННЄВА ПІДГОТОВКА ЛЮДИНИ ДО ЖИТТЯ В УМОВАХ НОВОГО ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА(2017) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.Статтю присвячено обґрунтуванню ключових засад компетентнісно-знаннєвої підготовки індивіда до життя в умовах нового громадянського суспільства; підкреслено, що в межах біологічного, соціологічного, педагогічного й психологічного підходів розвиток особистості розглядається як тісна та безперервна взаємодія двох факторів – спадковості й середовища, іншими словами – біологічного й соціального. В якості дослідницької мети автор визначив обґрунтування теоретичного положення щодо необхідності орієнтації сучасної системи освіти на компетентнісно-знаннєву підготовку людини до адекватного професійного та особистісного реагування на запити й виклики, характерні як для сучасної держави, так і для нового громадянського суспільства. Зроблено висновок про те, що специфіка громадянської освіти полягає в зміщенні центру уваги з людини знаючої на особистість, підготовлену до життя в сучасному, стрімко змінюваному світі, спроможну своєчасно та адекватно реагувати на мінливі, як правило, стохастичні макро- й мікропроцеси в суспільстві та в природі. Статья посвящена обоснованию ключевых принципов компетентностно-знаниевой подготовки индивида к жизни в условиях нового гражданского общества; подчеркнуто, что в пределах биологического, социологического, педагогического и психологического подходов развитие личности рассматривается как тесное и непрерывное взаимодействие двух факторов – наследственности и среды, другими словами – биологического и социального. В качестве исследовательской цели автор определил обоснование теоретического положения о необходимости ориентации современной системы образования на компетентностно-знаниевую подготовку человека к адекватному профессиональному и личностному реагированию на запросы и вызовы, характерные как для современного государства, так и для нового гражданского общества. Сделан вывод о том, что специфика гражданского образования заключается в смещении центра внимания с человека знающего на личность, подготовленную к жизни в современном, стремительно меняющемся мире, способную своевременно и адекватно реагировать на меняющиеся, как правило, стохастические макро- и микропроцессы в обществе и в природе. The article is devoted to the substantiation of the key principles of competency-knowledge individual preparation for life in the new civil society; stressed that within the biological, sociological, psychological and pedagogical approaches to personality development is seen as a close and continuous interaction of two factors – heredity and environment, in other words – biological and social. As determined by objective research study theoretical position on the need for orientation of modern education system, knowledge competent person to prepare adequate professional and personal responses to inquiries and challenges characteristic for the modern state, and the new civil society. It is concluded that the specificity of civic education is to shift the focus of human knowing the personality prepared for life in today's rapidly changing world, capable of timely and adequately respond to evolving usually stochastic macro- and microprocesses in society and in nature.Item Біофілософські засади формування філософсько-освітньої концепції освіти в сучасних цивілізаційних умовах(2015) Костючков, С. К.У статті окреслено коло проблем, які постають перед системою освіти в умовах нового тисячоліття. Підкреслюється, що освіта змінюється одночасно з суспільством, разом з тим на освіті ґрунтується розвиток самого суспільства, його соціальні, політичні й економічні тренди. Проаналізовано процеси реструктуризації системи освіти, зокрема в країнах пострадянського простору. Наголошується на тому, що неефективність існуючих моделей організації освіти, зокрема, вищої, в умовах глобалізованого та інтернаціоналізованого простору стала очевидністю в умовах зростання кількості невирішених проблем в системі освіти. Автор зауважує, що ситуація, яка є характерною для сучасної науки і практики, потребує від наукового загалу більшої уваги до міждисциплінарних досліджень, сутність яких − у становленні та розвитку нових, нетрадиційних галузей наукового знання. Також у дослідженні розглянуто положення про те, що біофілософія зумовлює аксіологічну компоненту розуміння життя, роль цього розуміння у світогляді людини. Зроблено висновок про необхідність більшої уваги науковців до біофілософії, зокрема, в контексті її впливу на формування сучасної філософсько-освітньої концепції.