Факультет психології, історії та соціології
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/248
Browse
9 results
Search Results
Item ФЕНОМЕН ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ГОРИЗОНТАХ БІОФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті аналізується штучний інтелект (ШI) у контексті біофілософського знання. Зазначено, що вже в 60-х роках ХХ століття вчені почали працювати над створенням у недалекому майбутньому технічних систем, спроможних генерувати розумові процеси для практичного використання в різних сферах діяльності. Сфокусовано увагу на тому, що прогресуючий розвиток цифрових технологій забезпечить створення елементів штучного інтелекту, які будуть мати місце в усіх програмних продуктах і сервісах. Проведене порівняння природного інтелекту і штучного, як технічного аналога першого. Наведено різні визначення природного інтелекту. Підкреслено, що штучний інтелект повинен уміти будувати коректну модель реальності та реагувати на неї адекватно, діючи не менш ефективно, ніж природний інтелект людини. Актуалізовано питання стосовно того, чи можливе принципово «озброєння» штучного інтелекту свідомістю. Стверджується, що розробники штучного інтелекту в своїх дослідницьких зусиллях від початку прагнули створити технічний аналог природного, людського інтелекту, матеріальною основою якого є нервова система. Наголошується на тому, що проблема штучного інтелекту належить до найбільш актуальних і затребуваних суспільством у плані ефективного вирішення науковою спільнотою проблем філософії, зокрема – біофілософії. Здійснено аналіз сучасного стану розвитку напряму штучного інтелекту з філософських позицій. З’ясовано роль біофілософії яка, серед іншого, базується на ізоморфізмі складних процесів у неживій і живій природі, зокрема – в структурі людського організму. В біофілософському контексті феномен «штучний інтелект» значно розширює концепцію інтелекту як такого, розглядаючи його за межами живого організму та виводячи в простір штучного, універсального, технологізованого. Зроблено висновок про те, що біофілософія в умовах нового тисячоліття покликана вирішувати проблему формування людини не тільки з новим світобаченням, але й з установкою на створення систем, подібних функціонально до живого, зокрема – з властивостями штучного інтелекту. The article analyzes artificial intelligence (AI) in the context of biophilosophical knowledge. It is noted that already in the 60s of the 20th century, scientists began to work on the creation in the near future of technical systems capable of generating mental processes for practical use in various spheres of activity. Attention is focused on the fact that the progressive development of digital technologies will ensure the creation of elements of artificial intelligence that will take place in all software products and services. A comparison of natural and artificial intelligence is made, as a technical analogue of the first. Different definitions of natural intelligence are given. It is emphasized that artificial intelligence must be able to build a correct model of reality and respond to it adequately, acting no less effectively than the natural intelligence of a person. The issue of whether it is fundamentally possible to «arm» artificial intelligence with consciousness has been updated. It is argued that the developers of artificial intelligence in their research efforts from the beginning sought to create a technical analogue of natural, human intelligence, the material basis of which is the nervous system. It is emphasized that the problem of artificial intelligence belongs to the most urgent and demanded by society in terms of the effective solution of the problems of philosophy by the scientific community, in particular - biophilosophy. An analysis of the current state of development in the field of artificial intelligence from a philosophical point of view was carried out. The role of biophilosophy, which, among other things, is based on the isomorphism of complex processes in non-living and living nature, in particular - in the structure of the human body, is clarified. In the biophilosophical context, the phenomenon of «artificial intelligence» significantly expands the concept of intelligence as such, considering it beyond the limits of a living organism and bringing it into the space of the artificial, universal, technologized. It is concluded that biophilosophy in the conditions of the new millennium is designed to solve the problem of human formation not only with a new worldview, but also with an attitude towards the creation of systems functionally similar to living things, in particular - with the properties of artificial intelligence.Item АДАПТИВНІСТЬ ІНДИВІДА В УМОВАХ ГЛОБАЛІЗОВАНОГО СВІТУ: БІОФІЛОСОФСЬКИЙ АСПЕКТ(2023) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті досліджено особливості адаптивності індивіда в умовах глобалізованого світу в контексті біофілософського знання. Показано роль адаптивності як універсального якісного індикатора живих організмів, механізм реалізації якого являє собою унікальну видоспецифічну характеристику. Розглянуто еволюцію поняття «адаптація», що виникло і розвивалося в пізнавальному просторі біології для описування пристосувальної поведінки живих організмів, відповідно, протягом тривалого часу це поняття мало суто біологічну конотацію. Виявлені риси адаптації як процесу, спрямованого на самозбереження організму, що фіксується в певних результатах і виявляється як тенденція до встановлення певної міри гармонії між організмом (у даному контексті – індивідом) та середовищем – природним і соціальним. Наголошено на тому, що в сучасному світі проблематика адаптації актуалізується в педагогіці, медицині, психології, соціології, екології, біоніці, політології, кібернетиці, космонавтиці, робототехніці тощо. Виокремлено ключові позиції процесів адаптації, які вони почали займати з перших етапів еволюції соціуму; показано, що саме процес пристосування став тим чинником зростання рівня динаміки суспільства, сприяючи більш комплексному, конструктивному та цілісному формуванню соцієтальної системи. Виокремлено та диференційовано поняття «адаптація», «адаптивність», «адаптант», «адаптованість». Підкреслено: оскільки і людина, котра адаптується і середовище, до якого вона пристосовується, постійно змінюються, то адаптація стає фундаментальною основою буття. Досліджуючи процес формування людини з високим рівнем пристосованості до мінливих умов середовища, необхідним бачиться врахування біофілософських засад цього процесу. Вказано на потужний пізнавальний ресурс біофілософії, яка дозволяє зрозуміти сутність життя як планетарного феномена, визначити причини надзвичайно широкого спектру його форм, обґрунтувати ціннісне наповнення життя як такого, усвідомити його місце і роль у природі та соціумі. Зроблено висновок про те, що теоретичне осмислення біофілософського знання в межах дослідження адаптивності індивіда в глобалізованому світі спрямоване передусім на з’ясування причин протиріч, що виникають у суспільстві на всіх рівнях. The article examines the peculiarities of the individual's adaptability in the conditions of the globalized world in the context of biophilosophical knowledge. The role of adaptability as a universal quality indicator of living organisms is shown, the implementation mechanism of which is a unique species-specific characteristic. The evolution of the concept of "adaptation", which arose and developed in the cognitive space of biology to describe the adaptive behavior of living organisms, was considered, accordingly, for a long time this concept had a purely biological connotation. The features of adaptation as a process aimed at the self-preservation of the organism are revealed, which is fixed in certain results and is manifested as a tendency to establish a certain degree of harmony between the organism (in this context - the individual) and the environment - natural and social. It is emphasized that in the modern world the issue of adaptation is actualized in pedagogy, medicine, psychology, sociology, ecology, bionics, political science, cybernetics, cosmonautics, robotics, etc. The key positions of adaptation processes, which they began to occupy from the first stages of the evolution of society, are singled out; it is shown that the process of adaptation has become the factor of increasing the level of dynamics of society, contributing to a more complex, constructive and integral formation of the social system. The concepts of "adaptation", "adaptability", "adaptant" are distinguished and differentiated. It is emphasized: since both the person who adapts and the environment to which he adapts are constantly changing, then adaptation becomes the fundamental basis of existence. When studying the process of forming a person with a high level of adaptability to changing environmental conditions, it is necessary to take into account the biophilosophical principles of this process. The powerful cognitive resource of biophilosophy is indicated, which allows us to understand the essence of life as a planetary phenomenon, to determine the causes of an extremely wide range of its forms, to justify the value content of life as such, to understand its place and role in nature and society. It is concluded that the theoretical understanding of biophilosophical knowledge within the framework of the study of individual adaptability in the globalized world is primarily aimed at clarifying the causes of contradictions that arise in society at all levels.Item ТРАНСФОРМАЦІЯ ПОНЯТТЯ «ЖИТТЯ» В КОНТЕКСТІ СЕМІОТИЧНОГО МІСТКА ВІД ФІЗИКАЛІЗМУ ДО БІОФІЛОСОФІЇ(2022) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. K.У статті аналізується процес трансформації поняття «життя» в контексті семіотичного містка від фізикалізму до біофілософії з акцентом уваги на тому, що в речищі біофілософії розглядаються всі форми життя – біологічна, геологічна, космічна, антропосоціальна. Показано трансісторичність філософських пошуків змістових конотацій поняття «життя» – від доби античності до наших днів. Ще з часів античності одним із центрів уваги дослідників постав феномен життя в усіх його формах, виявах і контекстах – філософському, науковому, духовному, культурному тощо. Зазначено, що філософська рефлексія щодо феномену життя маніфестує без перебільшення сакральний формат суспільної свідомості, в якому переважає певне світоглядне підґрунтя, на якому вибудовується будь-який тип теоретизування та парадигматики. Обґрунтовано положення про те, що в процесі історичного розвитку відбулась істотна трансформація змістових параметрів поняття «життя», а також ревізія його впливу на розвиток філософського знання та різних наук, зокрема – природничих. Підкреслюється, що когнітивним фокусом філософії життя, як нового напряму філософії, було явище життя, що пізнається інтуїтивно як реальність, яка цілісно й динамічно розвивається. З’ясовано роль фізичних ідей у біологічній науці для пояснення феномена життя, що беруть свій початок у філософській традиції античного світу та не виглядають чимось архаїчним і невідповідним положенням сучасної науки. Стверджується, що сучасні біологічні дослідження феномену життя охоплюють усі рівні живого – від біосферного до субклітинного, при цьому з удосконаленням дослідницьких методик та інструментарію відкриваються нові сторони процесів життєдіяльності організмів. Наголошується на ролі в процесі пізнання феномену життя біофілософії, яка звертається до теорії біології, але не обмежується тільки описом і рефлексією щодо сформованої системи біологічного знання, а також його структури, цілей і рівнів. Показано, що біофілософія, як аксіолого-пізнавальна форма сучасної біології, є світоглядною основою для створення моноцільного, інтегрованого теоретичного образу узагальненого «живого». Зроблено висновок про те, що з позицій біофілософії та в контексті фізикалізму прогрес сучасної науки жодним чином не означає повного та остаточного розкриття всіх таємниць феномену життя. The article analyzes the process of transformation of the concept of «life» in the context of the semiotic bridge from physicalism to biophilosophy with an emphasis on the fact that in the subject of biophilosophy all forms of life are considered – biological, geological, cosmic, anthroposocial. The transhistoricity of philosophical searches for meaningful connotations of the concept of «life» is shown – from the time of antiquity to the present day. Since ancient times, one of the centers of attention of researchers has been the phenomenon of life in all its forms, images and contexts – philosophical, scientific, spiritual, cultural, etc. It is noted that philosophical reflection on the phenomenon of life manifests, without exaggeration, the sacred format of social consciousness, in which a certain worldview foundation prevails, on which any type of theorizing and paradigmatics is built. The proposition that in the process of historical development there was a significant transformation of the content parameters of the concept of «life», as well as a revision of its influence on the development of philosophical knowledge and various sciences, in particular – natural sciences, is substantiated. It is emphasized that the cognitive focus of the philosophy of life, as a new direction of philosophy, was the phenomenon of life, which is known intuitively as a reality that develops holistically and dynamically. The role of physical ideas in biological science to explain the phenomenon of life, which have their origins in the philosophical tradition of the ancient world and do not look like something archaic and inappropriate to modern science, is clarified. It is claimed that modern biological studies of the phenomenon of life cover all levels of living things – from the biosphere to the subcellular, and with the improvement of research methods and tools, new aspects of the life processes of organisms are revealed. Emphasis is placed on the role of biophilosophy in the process of learning the phenomenon of life, which refers to the theory of biology, but is not limited to description and reflection on the formed system of biological knowledge, as well as its structure, goals and levels. It is shown that biophilosophy, as an axiological-cognitive form of modern biology, is a worldview basis for creating a single-purpose, integrated theoretical image of the generalized «living». It is concluded that from the standpoint of biophilosophy and in the context of physicalism, the progress of modern science in no way means the complete and final disclosure of all the secrets of the phenomenon of life.Item БІОФІЛОСОФІЯ ЯК ВИБІРКОВА ОСВІТНЯ КОМПОНЕНТА В ПРОЦЕСІ ПІДГОТОВКИ МАЙБУТНІХ МЕДИКІВ(2021) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S.Актуальність дослідження зумовлено важливістю використання методологічного апарату біофілософії як складової професійної підготовки майбутніх медиків, а структуру біофілософського знання – як специфічний інструментарій навчального процесу з орієнтацією на формування світоглядних установок особистості, що вимагає розуміння багатовекторності розвитку компетентного фахівця та визначення міждисциплінарного статусу біофілософії на взаємоперетині біології та філософії. Суспільство стає дедалі більше людиноцентристським: індивідуальний розвиток особистості в умовах сьогодення є, з одного боку, вирішальним показником цивілізаційного прогресу, а з іншого – головною передумовою подальшого прогресивного розвитку суспільства. Концептуально-методологічні підходи до формування світогляду майбутнього фахівця у вищій школі вимагають актуалізації методологічних, ціннісно-формуючих і світоглядних функцій філософії, зокрема – біофілософії, у контексті постмодерної соціокультурної реальності з огляду на гуманізацію та гуманітаризацію вітчизняної вищої освіти. Сьогоднішній здобувач – у найближчому майбутньому фахівець у будь-якій галузі суспільного виробництва, має можливість ставати філософом власної освіти, оскільки світоглядні проблеми сучасної освіти вирішуються реальною освітньою практикою, зокрема – можливістю обирати значний корпус навчальних дисциплін на власний розсуд. Статус гуманітарного, зокрема – філософського знання в сучасному вітчизняному закладі вищої освіти (ЗВО) невисокий, що пояснюється передусім тенденцією укрупнення ЗВО і спрямуванням на вузьку спеціалізацію, у зв’язку з чим значно скорочується гуманітарна складова вищої освіти. Відповідно, загострюються проблеми гуманізації та гуманітаризації вітчизняної вищої освіти, конкретно – в процесі підготовки майбутніх фахівців медичної галузі. Ключова ідея статті полягає в тому, що біофілософія як освітня компонента, що пропонується для викладання у вищих медичних закладах країни, повинна сьогодні та в перспективі прагматично враховувати потребу фаху з метою формування гуманістичного світогляду та гуманітарної обізнаності. The study is relevant due to the importance of using the methodological apparatus of biophilosophy as a component of training of future medical students, and the structure of biophilosophical knowledge - as a specific toolkit of the educational process with the focus on forming worldviews of the individual. This requires understanding the multi-vector development of a competent specialist and determining the interdisciplinary status of biophilosophy at the intersection of biology and philosophy. Society is becoming increasingly human-centric: individual development of the individual in today's conditions is, on the one hand, a decisive indicator of civilizational progress, and on the other - the main prerequisite for further progressive development of society. Conceptual and methodological approaches to the formation of the worldview of the future specialist in higher education require actualization of methodological, value-forming and worldview functions of philosophy, in particular - biophilosophy, in the context of postmodern sociocultural reality taking into account the humanization and humanitarianization of domestic higher education. Today's applicant - soon a specialist in any field of social production, has the opportunity to become a philosopher of their education, as the worldview problems of modern education are solved by real educational practice, in particular - the ability to choose a large number of optional subjects. The status of humanities, in particular - philosophical knowledge in the modern domestic institution of higher education (IHE) is low, which is explained primarily by the tendency to enlarge universities and focus on narrow specialization, which significantly reduces the humanities component of education. Accordingly, the problems of humanization and humanitarianization of domestic higher education are exacerbated specifically - in the process of training future medical professionals. The key idea of the article is that biophilosophy as a subject offered for teaching in higher medical institutions of the country should today and in the future pragmatically take into account the need for the profession to form a humanistic worldview and humanitarian awareness.Item РЕАЛЬНЕ ТА ВІРТУАЛЬНЕ В ЖИТТІ СУЧАСНОЇ ЛЮДИНИ: БІОФІЛОСОФСЬКА ІНТЕРПРЕТАЦІЯ(2021) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S.У статті розглянуто роль реального та віртуального в житті сучасної людини в контексті біофілософського знання. Актуалізується думка про те, що створення людиною в процесі розвитку цивілізації іншої реальності, штучної природи, – техніки й відповідних технологій, як механізмів перетворення оточуючого світу, призводить до алієнації, відчуження, а в подальшому – до відриву людини від середовища, еволюційним продуктом якого вона є – від природного світу. Показано, що дослідження реального та віртуального в буттєвому просторі сучасної людини крізь призму біофілософії є актуальним і логічно обґрунтованим. Проаналізовано поняття соціальної реальності, яка містить у собі певний комплекс усталених традицій, цінностей, вірувань та переконань. Підкреслено, що людина епохи постмодерну, існуючи одночасно в декількох сучасностях, нерідко прагне віртуалізувати реальне та реалізувати віртуальне. Зазначено, що віртуальне в сучасному світі розглядається як контрадикція реальному – тобто тому, що було до нього, створило його та продовжує разом із ним існувати. Проаналізовано сутність біофілософії як продукту цивілізаційної культури, що є своєрідним синтезом біології та філософії, спрямованим на цілісне розуміння феномену життя. Безумовною перевагою біофілософії визнаються її інтегральність і трансдисциплінарність, потужний імпульс поєднання природничого та філософського напрямів у процесі пізнання й творчого засвоєння навколишнього світу. Обґрунтовано, що розвиток біофілософії залежить від розвитку біологічних наук, їх здатності розробляти теоретичні конструкти, які б слугували не тільки стимулами для розвитку природничо-наукових практик, але й сприяли би розумінню смислової конвергенції (зближенню) філософії та біології. Показано, що в центрі уваги біофілософії не тільки біологічне життя людини, як представника виду Homo sapiens, але й життя соціальне, яке характеризується, серед іншого, поняттями «реальне» та «віртуальне». Встановлено, що перебування людини у віртуальній реальності обумовлює певні соціальні наслідки, які мають стати предметом біофілософських досліджень. Зроблено висновок про те, що віртуалізація реального є не тільки наслідком, але й причиною «розбалансування» механізму адаптації людини до стрімко змінюваних умов існування: причиною цього визначено двоїсту, соціально-біологічну природу людини. In the article a role is considered "real" and "virtual" in life of modern man in the context of biophilosophical knowledge. An idea actualized that creation a human is in the process of development of civilization of other reality, artificial nature - technique and corresponding technologies, as mechanisms of transformation of the surrounding world, results of alienation, and in future - to tearing away of human from an environment the evolutional product of that he is - from the natural world. It is shown that research real and virtual in space of existence of modern man through the prism of biophilosophy is actual and logically reasonable. The concept of social reality, that contains the certain complex of withstand traditions, values, beliefs and persuasions, is analysed. Underline, that human of epoch postmodern, existing simultaneously in a few modernities, quite often aims to virtualize the real and realize virtual. It is marked that the virtual in the modern world is examined as contradiction real - because was to him, created him and continues together with him to exist. Essence of biophilosophy is analysed as to the product of civilization culture, that is the original synthesis of biology and philosophy, sent to the integral understanding of the phenomenon of life. Confess absolute advantage of biophilosophy her integralness and transdisciplinarity, powerful impulse of combination of natural and philosophical directions in the process of cognition and creative mastering of the surrounding world. Reasonably, that development of biophilosophy depends on development of biological sciences, their ability to develop theoretical constructions that would serve as not only stimuli for development of natural-science practices but also would assist understanding of semantic convergence (to rapprochement) of philosophy and biology. It is shown that in the spotlight of biophilosophy not only biological life of human, as a representative of kind Homo sapiens, but also life is social, that characterized, among other, by concepts "real" and "virtual". It is set that the stay of man in virtual reality stipulates social consequences that must become the article of biophilosophical researches are certain. Drawn conclusion that virtualization real is not only a consequence but also reason of "imbalanced" of mechanism of adaptation of man to the swiftly changeable terms of existence: ambivalent, socialbiological nature of man is certain reason of it.Item ВПЛИВ БІОФІЛОСОФСЬКОГО ЗНАННЯ НА ОСОБИСТІСНИЙ РОЗВИТОК ТА ФОРМУВАННЯ ГУМАНІСТИЧНОГО СВІТОГЛЯДУ У МАЙБУТНІХ ВИКЛАДАЧІВ ФІЗИЧНОЇ КУЛЬТУРИ В УНІВЕРСИТЕТАХ УКРАЇНИ(2020) Костючков, С.; Коршун, Т.; Швець, Т.; Коваль, В.; Волошин, О.; Kostiuchkov, S.; Korshun, Т.; Shvets, Т.; Koval, В.; Voloshyn, О.Метою дослідження є визначення ступеня кореляції між викладанням біофілософії у комплексі соціогуманітарних дисциплін та формуванням гуманістичного світогляду у майбутніх викладачів фізичної культури в університетах України. Матеріали: використано метод аналізу літературних джерел, метод фокус-групового дослідження, математична статистика. Запропоновано програму навчальної дисципліни «Основи біофілософії» для факультетів фізичної культури та спорту, засновану на біофілософській концепції освіти, розробленій одним з авторів та яка знайшла своє місце в системі вищої освіти сучасної України. Результати дослідження дозволяють внести корективи до обсягу та змісту комплексу соціогуманітарних дисциплін, що викладаються майбутнім викладачам фізичної культури в університетах сучасної України. The goal of the research is to determine the degree of correlation between the teaching of biophilosophy in the complex of socio-humanistic disciplines and the formation of future Physical Education teachers’ humanistic world view in the universities of Ukraine. Materials: the method of scientific sources analysis, the method of focus group research, and mathematical statistics have been applied. The proposed syllabus of the discipline “Fundamentals of Biophilosophy” for the faculties of Physical Education and Sport is based on the biophilosophical concept of education developed by one of the authors and settled in the higher education system of modern Ukraine. The results of the research offer the possibility to make adjustments to the scope and content of the complex of socio-humanistic disciplines taught to future Physical Education teachers in the universities of modern Ukraine.Item ОСНОВИ БІОФІЛОСОФІЇ : підручник для здобувачів усіх рівнів вищої освіти закладів вищої освіти(2022) Костючков, С. К.; Kostiuchkov, S. К.Підручник містить систематизований виклад засад біофілософського знання, його історичні витоки, розвиток і проблемне поле. Розглянуто феномен людини в образах сучасної філософії, представлено біофілософське розуміння світогляду особистості. Автором проаналізовано ключові закони біології в контексті біофілософського знання. Застосовано системний підхід до проблем штучного життя та штучного інтелекту, біотехнології та генної інженерії, розглянуто окремі аспекти гібридизації та химеризаціі в просторі сучасної біофілософії. Проаналізовано концепції біополітики в панорамі сучасних біофілософських і соціально-політичних ідей. Особливістю даного видання є розгляд у біофілософському вимірі пандемії коронавірусної хвороби COVID – 19; обгрунтовано біофілософські імперативи в системі освіти, в сфері екологічної безпеки тощо. Висвітлено феномен життя в майбутньому як прояв взаємоперетину біофілософії та футурології. Підручник рекомендовано здобувачам вищої освіти філософських, природничих, медичних, педагогічних, психологічних, сільськогосподарських факультетів, а також усім, хто цікавиться проблемами біофілософії, еволюції форм життя на Землі, місця та ролі людини в планетарному бутті, штучного життя та штучного інтелекту, біополітики, а також розвитку життя в майбутньому. The textbook contains a systematic presentation of the principles of biophilosophical knowledge, its historical origins, development and problem area. The phenomenon of man in the images of modern philosophy is considered, the biophilosophical understanding of the worldview of the individual is presented. The author analyzes the key laws of biology in the context of biophilosophical knowledge. A systematic approach to the problems of artificial life and artificial intelligence, biotechnology and genetic engineering is applied, some aspects of hybridization and chimerization in the space of modern biophilosophy are considered. The concepts of biopolitics in the panorama of modern biophilosophical and socio-political ideas are analyzed. The peculiarity of this publication is the consideration in the biophilosophical dimension of the pandemic of coronavirus disease COVID - 19; biophilosophical imperatives in the education system, in the field of ecological safety, etc. are substantiated. The phenomenon of life in the future as a manifestation of the intersection of biophilosophy and futurology is highlighted. The textbook is recommended for students of philosophical, natural, medical, pedagogical, psychological, agricultural faculties, as well as anyone interested in biophilosophy, the evolution of life on Earth, the place and role of man in planetary life, artificial life and artificial intelligence, biopolitics, and also the development of life in the future.Item Біофілософські засади формування філософсько-освітньої концепції освіти в сучасних цивілізаційних умовах(2015) Костючков, С. К.У статті окреслено коло проблем, які постають перед системою освіти в умовах нового тисячоліття. Підкреслюється, що освіта змінюється одночасно з суспільством, разом з тим на освіті ґрунтується розвиток самого суспільства, його соціальні, політичні й економічні тренди. Проаналізовано процеси реструктуризації системи освіти, зокрема в країнах пострадянського простору. Наголошується на тому, що неефективність існуючих моделей організації освіти, зокрема, вищої, в умовах глобалізованого та інтернаціоналізованого простору стала очевидністю в умовах зростання кількості невирішених проблем в системі освіти. Автор зауважує, що ситуація, яка є характерною для сучасної науки і практики, потребує від наукового загалу більшої уваги до міждисциплінарних досліджень, сутність яких − у становленні та розвитку нових, нетрадиційних галузей наукового знання. Також у дослідженні розглянуто положення про те, що біофілософія зумовлює аксіологічну компоненту розуміння життя, роль цього розуміння у світогляді людини. Зроблено висновок про необхідність більшої уваги науковців до біофілософії, зокрема, в контексті її впливу на формування сучасної філософсько-освітньої концепції.Item БІОФІЛОСОФІЯ ЯК ТЕОРЕТИЧНА І ПРАКТИЧНА ОСНОВА ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕФЕКТИВНОСТІ СУЧАСНОЇ СИСТЕМИ ОСВІТИ(2017) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.У статті окреслено коло проблем, пов’язаних із формуванням нової наукової дисципліни – біофілософії як реакції на необхідність більш глибокої імплікації філософії та біології. Автор визначає біофілософію як поліаспектну, інтегративну, міждисциплінарну галузь наукового знання, що базується на комплексі біологічних наук і має на меті артикуляцію та розв’язання світоглядних, аксіологічних, методологічних, гносеологічних і онтологічних проблем шляхом дослідження наявних у природі форм життєпрояву. Наголошується на тому, що в освіті біофілософський підхід орієнтовано на конструктивну реалізацію освітньо-виховного процесу, на продукування перспективних, науково-обґрунтованих освітніх моделей, втілення яких забезпечить адекватну реакцію освітніх інституцій на вимоги суспільства й держави. Автор висвітлює основні положення розробленої ним філософсько-освітньої концепції, яка базується на біофілософії (зокрема, біополітиці). Зроблено висновок про те, що біофілософія в сучасних умовах слугує не тільки об’єктом наукового дискурсу, але й теоретичним і практичним фундаментом підвищення продуктивності й результативності, зокрема, освітньої системи суспільного життя.