Факультет психології, історії та соціології
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/248
Browse
8 results
Search Results
Item ВНЕСОК ІНОЗЕМНИХ КОЛОНІСТІВ В АРХІТЕКТУРНИЙ ТА КУЛЬТУРНИЙ ПРОСТІР МІСТ ПІВДНЯ УКРАЇНИ НАПРИКІНЦІ XVIII – НА ПОЧАТКУ XIX СТ.(2020) Черемісін, О. В.; Дубовик, Л. П.; Cheremisin, O. V.; Dubovik, L. P.Стаття присвячена ролі іноземних колоністів в організації архітектурного та культурного міського простору на Півдні України наприкінці XVIII – в першій половині XIX ст. Як відомо, після інкорпорації регіону до складу Російської імперії в кінці XVIII ст. попередні запорозькі та кримськотатарські військово-фортифікаційні поселення стали базою для більшості міст Півдня України. Вони достатньо швидкими темпами були перетворені на перлини росій- ської держави, а центральна влада постійно наголошувала на тому, що це тільки її заслуга. Тому перейшла від військового командування до цивільного управління, що завершило формування міст та отримання ними самоврядної громадськості. Загалом, міста Півдня України постали як суміш військової доктрини фортифікаційного мистецтва, античних найменувань, ідей епохи Просвітництва та західноєвропейських теорій містобудування (архітектори були запрошені із країн Західної Європи), що виявилось у відсутності в архітектурній забудові нових міст не тільки українських, але, власне, й російських традицій. Із метою утримання території в кожному місті розміщувались війська, зосереджені у фортецях, де формувались військові та торговельні флоти. В основу містобудування цього часу лягли регулярне плану- вання, сполучення міської забудови із природними елементами, ансамблевість центральних площ, на яких розміщувались офіційні установи. Для архітектурного обличчя міських центрів характерна симетрична композиція ансамблів з однаковим ритмом фасадів адміністративних приміщень. Використання типових проєктних і «зразкових» фасадів жилих будинків забезпечило формування єдиного стилю забудови прямолінійних або круглих площ. Деякі з них характеризувались великим простором із невисокою забудовою. У південноукраїнських міс- тах поширився тип багатоповерхового галерейного будинку, котрий відповідав місцевим клі- матичним умовам. У висновках зазначається, що вищезазначені здобутки не були надбанням лише російської влади, запрошені інженери та архітектори із Західної Європи зробили набагато більше в організації архітектурного та культурного простору міст Півдня України. The study examines the role of foreign settlers in organizing architectural and cultural urban space in South of Ukraine in the late 18th–the early 19th century. As it is known, after the incorporation of the region into the structure of the Russian Empire at the end of the 18th century the previous zaporizki and Crimean-tatar military- fortification settlements became a foundation for most towns in South of Ukraine. They were transformed into the gems of the Russian Empire very fast, and the central government constantly emphasized that it was only their contribution. Therefore there was a transition from a military command to civil government that resulted in the formation of towns and their self-government status. Generally the towns in South of Ukraine arose as a mixture of a military doctrine of fortification art, antique names, ideas of the Enlightenment Epoch and the Western European theories of town construction (architects were invited from the countries of Western Europe) that manifested itself in the lack of both Ukrainian and Russian traditions in architectural construction of new towns. In order to keep the territory, each town had an army located in fortresses where military and trade fleets were formed. The basis of town construction of that time was regular planning, connection of urban buildings with natural elements, ansamlble combination of central squares where official institutions were located. Symmetrical compositions of ansambles with a similar rhythm of facades of administrative buildings were characteristic of architecture of the town centres. The use of typical projected and “model” facades of dwelling houses made it possible to form a single style of building rectilinear or round squares. Some of them were characterized by large space with low buildings. The type of a multi-storey gallery building was widespread that corresponded to the local climate conditions of the towns in South of Ukraine. The conclusions highlight that the above-mentioned achievements were not contributions of the Russian government only, since engineers and architects invited from Western Europe did much more in organizing architectural and cultural space of the towns in South of Ukraine.Item ПСИХОЛОГІЧНА КУЛЬТУРА: АНАЛІЗ ЗМІСТУ ПОНЯТТЯ(2010) Блинова, О. Є.У статті, на основі теоретичного аналізу філософських, культурологічних та психологічних підходів, розглядається науковий зміст та специфіка поняття «психологічна культура». В статье, на основе теоретического анализа философских, культурологических і психологических подходов, рассматривается научное содержание и специфика понятия «психологическая культура». In article, on basis of theoretical analysis of philosophical, cultural and psychological approaches, considered scientific content and the specific concept of "psychological culture".Item МІГРАЦІЙНІ ПРОЦЕСИ У ГЛОБАЛЬНОМУ ПОЛІКУЛЬТУРНОМУ СВІТІ ТА ПРОБЛЕМИ СОЦІАЛЬНОЇ ІДЕНТИФІКАЦІЇ(2013) Блинова, О. Є.; Блинова, Е. Е.; Blynova, O. Ye.У статті розглядаються психологічні проблеми соціальної ідентифікації людини, яка здійснює міграцію, в контексті міжкультурної взаємодії та глобалізації сучасного світу. В статье рассматриваются психологические проблемы социальной идентификации мигрантов в контексте межкультурного взаимодействия и глобализации современного мира. The problems of social identification of migrants in the context of cross-cultural interaction and contemporary world’s globalization are considered in the article.Item СТЕРЕОТИП ЯК ОСНОВА РИТУАЛЬНОЇ ПОВЕДІНКИ ОСОБИСТОСТІ В КУЛЬТУРІ(2015) Блинова, О. Є.; Блинова, Е. Е.; Blynova, O. Ye.Item СОЦІАЛЬНО-БІОЛОГІЧНІ ПЕРЕДУМОВИ ФОРМУВАННЯ СУБ’ЄКТІВ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА(2017) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.У статті висвітлено соціально-біологічні передумови формування суб’єктів громадянського суспільства з акцентом уваги на те, що антропокультурний вимір сучасних філософських парадигм у контексті розбудови вітчизняного громадянського суспільства потребує розгляду людської природи з урахуванням її бінарної – біологічної та соціальної – сутності. Вихідним пунктом роботи є гіпотеза про необхідність в умовах розбудови громадянського суспільства враховувати біологічно-соціальну природу людини. Автор ставить за мету визначення напрямів формування нового, громадянського типу особистості, який характеризує особливу кваліфікацію людини, котра прагне оволодіти вищими родовими силами та отримує власну автономію шляхом боротьби за соціальне визволення й духовне піднесення. Уточнено поняття «громадянське суспільство», яке визначається автором як символічне поле, розгалужена мережа соціальних інститутів, практик і цінностей, що охоплює комплекс основних соціальних характеристик і параметрів суспільного життя.Item ФОРМУВАННЯ СУЧАСНОЇ МОДЕЛІ ЦИВІЛІЗАЦІЙНОЇ ОСОБИСТІСНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ ЗАСОБАМИ ОСВІТИ Й ВИХОВАННЯ(2016) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.У статті досліджено філософсько-освітні аспекти формування сучасної моделі цивілізаційної особистісної компетентності засобами освіти й виховання. Наголошено на тому, що актуальним для системи освіти й для всього суспільства загалом в даному аспекті є завдання виховання творчої самостійної особистості з адекватним викликам часу набором компетенцій, який зумовлює рівень її компетентності. Підкреслюється, що інститути освіти в умовах нового тисячоліття мають зосереджувати увагу на тому, що індивідуальний розвиток особистості – це безперервний, протягом усього життя, шлях постійних пошуків, консенсусної та диссенсусної взаємодії, здійснення вибору в потоці альтернативних тенденцій. Зроблено висновок про те, що масштабні процеси, які відбуваються практично в усіх країнах світу, зокрема, реформи в сфері освіти, пов’язані зі стратегічним завданням забезпечення «укорінення» людини в соціальний світ, забезпечують її продуктивну адаптацію до умов оточуючого середовища, зумовлюють необхідність обґрунтування сучасної моделі цивілізаційної компетентності особистості.Item Трансформація філософсько-освітніх ресурсів у контексті глобалізованого та інтернаціоналізованого світу(2015) Костючков, С. К.У статті досліджено сутність і зміст головних проблем (у тому числі й освітніх), які постають перед людством у зв’язку із глобалізацією; відзначається, що у дофілософський період культура і світогляд людини носили синкретичний характер, тому педагогічна діяльність не була прерогативою певних представників суспільства. Уточнено особливості розвитку системи освіти на різних історичних етапах. Підкреслюється, що у процесі глобалізації та інтернаціоналізації система освіти переходить на якісно новий етап – стадію міжнародної інтеграції, яка поступово розвивається до рівня інтернаціоналізації національних освітніх систем. Звернено увагу на велику кількість методологій, концепцій і підходів до аналізу різних рівнів, сторін, напрямів і граней освітньої системи в цілому як самостійної підсистеми культури, цивілізації, суспільства. Акцентовано увагу на очевидності того факту, що в умовах глибоких структурних трансформацій суспільство постає перед необхідністю продукування нової освітньої моделі, релевантної та адекватної умовам розвитку сучасної правової держави і громадянського суспільства. Зроблено висновок про те, що в умовах глибоких структурних трансформацій суспільство постає перед необхідністю продукування нової освітньої моделі, релевантної та адекватної умовам розвитку сучасної правової держави і громадянського суспільства.Item РОЛЬ НОВИХ БІОПОЛІТИЧНИХ ЗНАНЬ І ТЕХНОЛОГІЙ В ПРОЦЕСІ ПРОДУКУВАННЯ АБО МОДЕРНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬО-ФІЛОСОФСЬКИХ ІДЕЙ(2015) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K .У представленій статті автором розглядається роль сучасних біополітичних знань і технологій в процесі продукування нових або модернізації існуючих освітньо-філософських ідей. Наголошується, що біополітика в умовах сьогодення слугує не тільки об’єктом наукового дискурсу, але й методологічним та практичним фундаментом підвищення продуктивності й результативності, зокрема, в освітній сфері суспільного життя. Висловлено думку стосовно того, що у біополітичному аспекті адекватна вимогам сучасності освіта розуміється не тільки як засіб пізнання та засвоєння оточуючого світу, як інструмент вдосконалення адаптаційного механізму на особистісному (індивідуальному), соціальному (популяційному), загальнолюдському (видовому) рівнях, але значно ширше – як джерело продукування цивілізаційних сенсів духовного й фізичного буття. Автор підкреслює, що освіту можна розглядати як первинний соціальний тренінг вихідної природи людини, спосіб її удосконалення для цілей виробничого споживання, як інструмент обмеженого генерування суб’єктності.