Історико-юридичний факультет
Permanent URI for this collectionhttp://10.30.1.5:4000/handle/123456789/119
Browse
511 results
Search Results
Item ЩОДО ОКРЕМИХ ПРОБЛЕМНИХ ПИТАНЬ РОЗВИТКУ КРИМІНАЛІСТИКИ(2017) Стратонов, В. М.; Балонь, А. Б.У статті проаналізовано теоретичні та практичні проблеми розвитку криміналістики на сучасному етапі. Сформульовано авторські пропозиції щодо вирішення проблемних питань.Item ВІЙСЬКОВІ ЗЛОЧИНИ: КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА, КРИМІНАЛІСТИЧНА ТА КРИМІНОЛОГІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА(2015) Стратонов, В. М.Item HISTORICAL CHARACTERISTIC OF MERCENARY ACTIVTITIES AS FORM OF PRIVATE MILITARY COMPANIES ACTIVITY(2021) Stratonov, V. M.; Pavlish, Р.; Havlovska, А.; Стратонов, В. М.; Павліш, П. В.; Гавловська, А. О.The prohibition of mercenary activities at the international legal level makes the activities of private military companies the object of meticulous attention by the international community. Existing trends in the widespread involvement of private military and security enterprises (PMSE) in military and security functions both in the context of armed conflict (AR) and outside of it determine the need for legal regulation of their activities at the national and international levels, creation of legal mechanisms aimed at ensuring the protection of human rights and victims of AR. At the same time, this activity should be clearly separated from mercenary activities prohibited by current in ternational law, establishment of legitimate grounds, operation procedure for PMSEs and liability for violation of national and international law in the process of its implementation. The indicated problems are also due to the fact that existing gaps in international law facilitate the use of mercenaries, increase their number, contribute to the emergence of new ways of recruiting them, and states must not only ratify or join the International Convention against the Recruitment, Use, Financing and Training of Mercenaries, but also adhere to its provisions. Currently, the most effective way to stop recruiting mercenaries is creation of strict and effective national legal norms prohibiting the service of mercenaries, recruitment, sending and transportation of mercenaries to different parts of the globe, as well as conclusion of international agreements stipulating prosecution and punishment of mercenaries within the limits of criminal liability. Therefore, to solve these issues, we conduct a historical retrospective analysis of the use of mercenary activities in different historical periods; monitor the processes of their development, reforming and existence, functioning in the modern period. The proposals on the need to distinguish the activities of private military and security companies from the mercenary activities prohibited by current international law, the establishment of legitimate grounds, a procedure for such activities and liability for violation of national and international law in the process of its implementation are substantiated. Заборона найманства на між- народно-правовому рівні робить діяльність приватних військових компаній об’єктом прискіпливої уваги з боку міжнародної спіль- ноти. Наявні тенденції широкого по- ширення залучення приватних військових та охоронних підпри- ємств (ПВОП) до військових та охоронних функцій як в умовах збройного конфлікту (ЗК), так і поза ним зумовлюють необхід- ність правового регулювання їхньої діяльності на національ- ному та міжнародному рівнях, створення правових механізмів, спрямованих на забезпечення за- хисту прав людини й жертв ЗК. Причому треба чітко відокремлю- вати цю діяльність від забороне- ного сучасним міжнародним пра- вом найманства, встановлювати правомірні підстави, порядок ді- яльності ПВОП і відповідальність за порушення національного та міжнародного права в процесі її здійснення. Зазначені проблеми зумовлені ще й тим, що наявні прогалини в міжнародному праві полегшують використання найманців, збіль- шують їх кількість, сприяють ви- никненню нових способів їхнього вербування, і держави мусять не лише ратифікувати або приєдна- тися до Міжнародної конвенції про вербування, використання, фінансування й навчання на- йманців, а й дотримуватися її по- ложень. На сьогодні найбільш резуль- тативним шляхом припинення вербування найманців є ство- рення суворих та ефективних національно-правових норм, що забороняють службу найман- ця, вербування, направлення і транспортування найманців у різні райони земної кулі, а також укладення міжнародних угод, що передбачають переслідування й покарання найманства в межах кримінальної відповідальності. Тому для вирішення зазначених проблем проводимо історичний ретроспективний аналіз вико- ристання найманства в різні іс- торичні періоди, відслідковуємо процеси їхнього розвитку, ре- формування, існування та функ- ціонування в сучасний період. Обґрунтовуються пропозиції щодо необхідності встановлення відмінності діяльності приватних військових і охоронюваних ком- паній від забороненого сучасним міжнародним правом найман- ства, встановлення правомірних підстав, порядку такої діяльності та відповідальності за порушення національного та міжнародного права в процесі її здійснення.Item ЗАГАЛЬНА ТЕОРІЯ ПРАВА(2020) Кельман, М. С.; Стратонов, В. М.Підручник висвітлює питання загальної теорії права з урахуванням сучасного стану вітчизняної та зарубіжної юридичної науки. Поряд із традиційними темами у ньому вміщено розділи, що відображають зміни в теорії права, української державності та галузевому законодавстві. При викладенні матеріалу автори використовують нові методичні підходи, методи, прийоми, теоретичні положення, висвітлюють актуальні проблеми сучасної правової дійсності. Читачам пропонується практикум, в якому вміщені схеми, тести, практичні ситуації, завдання, кросворди тощо. Розрахований на широку аудиторію — студентів, слухачів, магістрів, аспірантів, викладачів юридичних вузів і фахівців у сфері загальнотеоретичного правознавства та державного управління, а також читачів, які цікавляться проблемами правознавства.Item ГЕНЕЗА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ВБИВСТВО МАТІР’Ю СВОЄЇ НОВОНАРОДЖЕНОЇ ДИТИНИ(2021) Стратонов, В. М.; Ковтун, О. О.Item ОСОБЛИВОСТІ КВАЛІФІКАЦІЇ ДІЙ МЕДИЧНИХ ПРАЦІВНИКІВ НА ПОЧАТКОВОМУ ЕТАПІ РОЗСЛІДУВАННЯ(2020) Стратонов, В. М.; Михайлова, Ю. В.Item СТАН НАУКОВОГО ДОСЛІДЖЕННЯ КРИМІНАЛІСТИЧНОЇ ХАРАКТЕРИСТИКИ КІБЕРЗЛОЧИНІВ ЯК ЕЛЕМЕНТУ МЕТОДИКИ ЇХ РОЗСЛІДУВАННЯ(2021) Стратонов, В. М.; Проценко, М. В.Item РЕАЛІЗАЦІЯ ОКРЕМИХ КОНСТИТУЦІЙНИХ ПРАВ ЛЮДИНИ НА ТИМЧАСОВО ОКУПОВАНИХ ТЕРИТОРІЯХ УКРАЇНИ(2022) Стратонов, В. М.Item БІОМЕТРИЧНІ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ(2021) Коновалова, В. О.; Стратонов, В. М.; Савельєва, І. В.; Konovalova, V. E.; Stratonov, V. M.; Savelieva, I. V.Стаття присвячена аналізу біометричних персональних даних, які пропонується розглядати як джерело інформації про особу та використовувати під час досудового розслідування кримінальних правопорушень. Актуальність теми дослідження полягає в необхідності розроблення оптимального механізму використання біометричних персональних даних в діяльності органів досудового розслідування. Метою наукової роботи є аналіз чинного міжнародного та національного законодавства щодо визначення місця біометричних персональних даних в системі криміналістичних обліків, здійснення їх класифікації та надання рекомендацій з використання державними органами та приватними особами. Задля досягнення поставленої мети в роботі використовувалися діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, догматичний, структурно-системний та порівняльно-правовий методи. Доведено, що накопичені в системі криміналістичних обліків різноманітні види біометричних персональних даних можуть успішно використовуватися в процесі розслідування кримінальних правопорушень, а в окремих випадках й приватними особами в межах їх статутних повноважень. Звернуто увагу, що поряд з позитивними результатами такої діяльності є певні ризики, а саме наявність загрози витоку та отримання доступу до біометричних даних сторонніми особами, про що свідчить негативна судова практика окремих країн щодо незадовільного збирання, обробки, зберігання та використання біометричних персональних даних. З огляду на зазначене, констатовано, що збирання, обробка та використання біометричних персональних даних з метою їх використання в процесі розслідування кримінальних правопорушень, мають відповідати певним вимогам, а саме: володільцем бази біометричних персональних даних має бути тільки держава в особі спеціального державного органу. Відповідно держава має забезпечувати зберігання й захист біометричних персональних даних. The article is devoted to the analysis of biometric personal data, which is proposed to be considered as a source of information about a person and used during pre-trial investigation of criminal offences. The relevance of the research topic lies in the need to develop an optimal mechanism for using biometric personal data in the activities of pre-trial investigation bodies. The purpose of the research is to analyse the current international and national legislation on determining the place of biometric personal data in the criminal record system, implement their classification and provide recommendations for use by state bodies and individuals. To achieve this goal, the work used dialectical, historical-legal, formal-logical, dogmatic, structural-system and comparative-legal methods. It is proved that various types of biometric personal data accumulated in the criminal record system can be successfully used in the process of investigating criminal offences, and in some cases by individuals within the limits of their statutory powers. It was noted that along with the positive results of such activities, there are certain risks, namely, the presence of a threat of leakage and access to biometric data by unauthorized persons, as evidenced by the negative judicial practice of individual countries regarding unsatisfactory collection, processing, storage and use of biometric personal data. Taking into account the above, it is stated that the collection, processing and use of biometric personal data for the purpose of their use in the investigation of criminal offences must meet certain requirements, namely: the owner of the database of biometric personal data should only be the state represented by a special state body. Accordingly, the state should ensure the storage and protection of biometric personal data.Item ДЕЯКІ ПИТАННЯ ЗАХИСТУ ПРАВ ЛЮДИНИ НА ОКРЕМИХ ТЕРИТОРІЯХ В УМОВАХ ТИМЧАСОВОЇ ОКУПАЦІІ(2022) Стратонов, В. М.