Історико-юридичний факультет
Permanent URI for this collectionhttp://10.30.1.5:4000/handle/123456789/119
Browse
Item АРЕШТ БЕЗГОТІВКОВИХ КОШТІВ: ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ(2020) Чемерис, І. М.; Chemerys, I. M.У статті досліджуються проблемні питання застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження через призму кримінальних проваджень, вчинених із використанням безготівкових операцій. Вивчається питання накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів як найпоширеніша підстава арешту майна у кримінальних провадженнях. У цьому зв’язку аналізуються норми Кримінального процесуального кодексу України, якими закріплені поняття речових доказів та електронних доказів. Речі, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, розглядаються як особлива категорія речей, що можуть бути визнані речовими доказами. Акцентовано увагу на необхідності виділення електронних доказів у окрему категорію доказів, з огляду на специфіку їх створення та закріплення. Здійснено спробу тлумачення норм, які регламентують поняття речових доказів, на підставі чого з’ясовується можливість поширення режиму речей на безготівкові кошти. У статті звертається увага на практичні проблеми, зумовлені недосконалістю юридичної техніки при закріпленні поняття речового доказу, наводиться авторське бачення шляхів регламентації інституту речових доказів. Автором досліджено зміст поняття «гроші» за чинним законодавством, наведено історичний аспект зміни термінів, на підставі чого запропоновано внести зміни з метою приведення термінів Кримінального процесуального кодексу у відповідність із законодавчими актами, які регламентують безготівкові розрахунки. Також досліджено правову природу безготівкових коштів в аспекті можливості визнання їх речовими доказами. Звернуто увагу на формування двох різних концепцій сутності безготівкових коштів: зобов’язальної та речової. На прикладі судових рішень звертається увага на неоднозначну практику при визнанні безготівкових коштів речовими доказами. The article explores the problematic issues of the use of property seizure as a measure of ensuring criminal proceedings through the lens of criminal proceedings committed using non-cash transactions. The issue of seizure of property is being investigated in order to secure the preservation of material evidence as the most common ground for seizure of property in criminal proceedings. This connection analyzes the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which enshrines the concepts of material evidence and electronic evidence. Things obtained as a result of a criminal offense are considered as a special category of things that can be recognized as material evidence. Emphasis is placed on the need to separate electronic evidence into a separate category of evidence, taking into account the specifics of their creation and consolidation. An attempt has been made to interpret the rules governing the notion of material evidence, on the basis of which the possibility of extending the mode of things to non-cash means is clarified. The article draws attention to the practical problems caused by the imperfection of legal technique in fixing the concept of physical evidence, gives the author’s vision of the ways of regulation of the Institute of physical evidence. The author investigates the meaning of the concept of «money» according to the current legislation, gives a historical aspect of changing the terms, on the basis of which it is proposed to amend the terms of the Criminal Procedure Code in accordance with the laws regulating non-cash payments. The legal nature of non-cash funds in terms of the possibility of recognition by their physical evidence was also investigated. Attention is drawn to the formation of two different concepts of the essence of non-cash: binding and tangible. The example of court decisions draws attention to the ambiguous practice in recognizing non-cash means of material evidence.Item ВИКОРИСТАННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ ЗНАНЬ, ПРИЗНАЧЕННЯ ЕКСПЕРТИЗ ТА АРЕШТ БЕЗГОТІВКОВИХ КОШТІВ ЯК ЗАСІБ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПОДАЛЬШИХ СЛІДЧИХ ДІЙ(2020) Чемерис, І. М.; Chemerys, I. M.У статті розглянуто процесуальні джерела доказів, що найбільше притаманні досудовому розслідуванню кримінальних проваджень про злочини, вчинені із використанням безготівкових операцій, а саме висновок експерта та речові докази. Досліджено комп’ютеро-техніч- ні експертизи як такі, що найчастіше призначаються у провадження цієї категорії. Розкрито зміст експертизи комп’ютерної техніки, експертизи програмних продуктів, інформаційно-комп’ютерної експертизи, вивчено відмінності між ними. Звернуто увагу на потенціал розвитку відносно нового виду експертного дослідження - телекомунікаційної експертизи, методика та методологія якої розроблені ще недостатньо. Проаналізовано статус речей, зумовлений визнанням їх речовими доказами та накладенням арешту на них. У дослідженні проводиться аналіз механізмів поводження із речовими доказами та арештованим майном, звертається увага на суперечності нормативно-правового регулювання щодо визначення долі речових доказів, на які накладено арешт. У статті акцентується увага на наявних практичних проблемах, які виникають при реалізації ухвал суду про арешт майна, неможливості забезпечити повернення майна, набутого внаслідок вчинення кримінального правопорушенням, потерпілому на стадії досудового розслідування. В умовах обмежених строків досудового розслідування запропонований механізм реалізації права потерпілого на відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. З урахуванням практики інших держав висловлено необхідність запровадження системи автоматичної реалізації ухвал суду про накладення арешту на майно. На підставі проведеного вивчення запропоновано розширити перелік суб’єктів, уповноважених на звернення із клопотанням про скасування арешту майна. Істотно удосконалено порядок припинення арешту при закритті кримінального провадження та скасування арешту майна у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених із використанням безготівкових операцій. Зокрема, наводяться пропозиції щодо закріплення порядку визначення долі речей, які не містять слідів кримінального правопорушення, як в ході досудового розслідування, так і при прийнятті остаточного рішення у кримінальному провадженні. The article examines the procedural sources of evidence that are most relevant to the pre-trial investigation of criminal proceedings involving crimes involving the use of non-cash transactions, namely: expert’s opinion and material evidence. Computer-aided examinations have been investigated as those most commonly assigned to this category. The content of computer hardware examination, software examination, information and computer examination is revealed, the differences between them are studied. Attention is drawn to the potential for the development of a relatively new type of expert research - telecommunication expertise, methods and methodology of which have not been sufficiently developed. The status of things due to the recognition of their material evidence and the seizure of them is analyzed. The study analyzes the mechanisms of dealing with material evidence and seized property, and draws attention to the contradictions of the legal regulations regarding the determination of the fate of material evidence that has been seized. The article focuses on the practical problems encountered in the implementation of court decisions on the seizure of property, the inability to secure the return of property acquired as a result of a criminal offense suffered during the pre-trial investigation. In the limited time of pre-trial investigation, a mechanism for exercising the victim’s right to compensation for damage caused by a criminal offense is proposed. Taking into account the practice of other states, it is necessary to introduce a system of automatic implementation of court decisions on seizure of property. Based on the study, it is proposed to expand the list of subjects authorized to petition for the cancellation of property seizure. The procedure for termination of arrest at the closure of criminal proceedings and cancellation of arrest of property in criminal proceedings for crimes committed using non-cash transactions has been significantly improved. In particular, proposals are made to consolidate the procedure for determining the fate of things that do not contain the traces of a criminal offense, both during the pre-trial investigation and in the final decision in criminal proceedings