Історико-юридичний факультет

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/119

Browse

Filters

2007 - 200932010 - 201724

Settings

Author: search.filters.author.Андрєєв, В. М.End date: 2022

Search Results

Now showing 1 - 10 of 27
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Віктор Петров : вирішення проблеми скіфської мови у науковому спадку вченого
    (2010) Андрєєв, В. М.
    У статті йдеться про неординарні погляди В. Петрова на складну проблему скіфології – питання етнічного визначення скіфської мови. Концепція вченого розглядається на широкому тлі історичних подій та в контексті розвитку історичної науки та археології ХІХ-ХХ ст. В статье анализируется неординарное решение В. Петровым сложной скифоведческой проблемы – вопроса этнического определения скифского языка. Концепция ученого рассматривается на фоне исторических событий и в контексте развития исторической науки и археологии ХІХ-ХХ вв. This article is devoted to the unordinary decision by V. Petrov complicated scythology problem – the question of ethnical definition of Scythian language. This conception of the scholar is analyzed on the background of historical processes and according to the development of history and archaeology sciences of the XIX-XX centuries.
  • Thumbnail Image
    Item
    Віктор Петров та його діяльність в Інституті історії матеріальної культури ВУАН (1930-ті рр.)
    (2014) Андрєєв, В. М.; Андреев, В. Н.; Andreyev, V.
    Висвітлено маловідомі сторінки інтелектуальної біографії визначного українського вченого-гуманітарія та письменника Віктора Петрова (В. Домонтовича). У статті висвітлено внесок науковця в теорію та практику вітчизняної археології – вивчення трипільської, зарубинецької та черняхівської археологічних культур, питання історії первісності й середньовіччя тощо. Доведено, що В. Петров прийшов в археологію внаслідок реорганізаційних процесів, які охопили радянську науку наприкінці 1920-х – першій половині 1930-х рр., а не в пошуках безпечнішої сфери діяльності, як вважає більшість його біографів.В. Петров зробив суттєвий внесок у вивчення пам’яток трипільської археологічної культури. Науковець першим звернув увагу на трипільські протоміста, виділив й інтерпретував пізньотрипільські пам’ятники, так званого “городського тип”у тощо.Науковець як керівник сектору слов’яно-руської археології Інституту археології АН УРСР уперше в історії вітчизняної археології став автором ідеї та ініціатором проекту створення колективу дослідників для вивчення зарубинецької та черняхівської культур. Автор исследовал малоизвестные страницы интеллектуальной биографии выдающегося украинского ученого-гуманитария и писателя Виктора Петрова (В. Домонтовича). В статье освещен его вклад в теорию и практику отечественной археологии – изучение трипольской, зарубинецкой и черняховской археологических культур, вопросы истории первобытного общества, средневековья и др. Доказано, что В. Петров пришел в археологию вследствие реорганизационных процессов, которые охватили советскую науку в конце 1920-х – первойполовине 1930-х гг., а не в результатепоиска безопасной сферы деятельности, как считает большинство его биографов. В. Петров сделал существенный вклад в изучение памятников трипольской археологической ультуры. Ученый одним из первых обратил внимание на трипольские протогорода, выделил и интерпретировал позднетрипольские памятники так называемого “городского типа”. Ученый как руководитель сектора славяно-русской археологии Института археологии АН УССР впервые в истории отечественной археологии стал автором идеи и инициатором проекта создания коллектива исследователей зарубинецкой и черняховской археологических культур. The author investigates the unknown pages of intellectual biographies of prominent Ukrainian scientist, humanist and writer Viktor Petrov (V. Domontovych). The article highlights the contribution of scientists in the theory and practice of national archeology – studyingTrypillya, Zarubintsy and Slavic archaeological culture, on the history of primitive and medievaland other. It is proved that V. Petrovcame in archeologydue to reorganization processes, covering Soviet sciencein the late 1920s – early 1930s, not in search of saferareas asmost of his biographerssays. The beginning of the 1930 s was marked by ideological and organizational transformations of the Soviet Human Sciences. Common with all Soviet scientists V. Petrov tried to study the Marxist-Leninist methodology and applied it in his research. As a result of the change process, which covered Soviet science, V. Petrov started his activities in the field of archeology, it opened for him the new opportunities and prospects. He was not the only theoretical scientist, but also the gifted scientist-practitioner and he made a significant contribution to the prewar archeology.
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Рід Дорошенків у громадсько-політичному та культурному житті України (XVII – початок ХХ ст.)
    (2015) Андрєєв, В. М.; Руденко, А.
    Розглядається історія козацько-дворянського роду Дорошенків, роль його пред- ставників у громадсько-політичному та культурному житті України ХVII – початку ХХ ст. На основі методології нової сімейної історії проаналізовано вплив родинних взаємин і традицій на суспільну та громадську діяльність чле- нів роду Дорошенків. Аналізується еволюція культурно-ціннісних орієнтирів представників цієї знаної династії. Особливу увагу приділено маловідомим сто- рінкам історії роду. The article is devoted to the history of the famous cossack and noble family of Doroshenko. It is shown a role of its representatives in the social, political and cultural life of Ukraine (17–20 centuries). Based on the methodology of the new family history, the authors analyzed the influence of family relationships and traditions in social and community activities of the Doroshenko family members. The article also includes the analysis of the cultural evolution of values for many representatives of this cossack dynasty. Particular attention is paid to the previously little-known aspects of the history of the Doroshenko family.
  • Thumbnail Image
    Item
  • Thumbnail Image
    Item
    Український вчений-універсал Віктор Петров на тлі радянської археологічної науки : Москва 1949-1956 рр.
    (2014) Андрєєв, В. М.
    In the article is reconstructed the “Moscow period” of creative biography of outstanding Ukrainian humanitarian intellectual Viktor Platonovich Petrov. This deducation is based on little known archival materials and published sources. The Moscow period in the life of V. Petrov was the adaptation to a “normal life” after intelligence mission and extremely fruitful period in his scientific investigations. V. Petrov had finished his long-term work over monograph “Podsechnoe zemledelie” (1968), actively took part in the field archaeological investigations, worked over the publication of collection of monuments of the funeral fields etc. This was the significant contribution to various scientific problems.
  • Thumbnail Image
    Item
    Трипільська та післятрипільська "епохи" в історії України в контексті історичної концепції В. Петрова
    (2013) Андрєєв, В. М.; Андреев, В. Н.; Andreev, V.
    У статті розглянута "теорія епох" В. Петрова та її верифікація на матеріалі давньої історії України. Окрему увагу приділено "три- пільській" та "післятрипільській добі" та їх ролі в україногенезі. Концепція вченого розглядається в контексті розвитку історич- ної науки ХХ – початку ХХІ ст. В статье освещена "теория эпох" В. Петрова и ее верификация на материале древней истории Украины. Отдельное внимание уделяется "трипольской" и "послетрипольской" эпохам и их роли в украиногенезе. Концепция ученого рассматривается в контекс- те развития исторической мысли ХХ – начала ХХІ в. In the article are described "the eras theory" of V. Petrov and it’s verification based on the matherial of Ancient history of Ukraine. A special attention is given to the "Tripolie" and "Posttripolie" eras and its role in ukrainogenesis. The concept of the scientist is considered in the context of historical thought of XX – beginning of XXI centuries.
  • Thumbnail Image
    Item
    «Epoch theory» by Viktor Petrov: frustrated revolution of the Ukrainian historiography
    (2015) Andreyev, V.; Андрєєв, В. М.; Андреев, В. Н.
    Viktor Platonovych Petrov (1894–1969) was one of the most prominent Ukrainian intellectuals of his time – the distinguished scientist with encyclopedic erudition (the historian, the ethnographer, the archaeologist, the literary scholar, the linguist, the folklorist, thephilosopher), the organizer of scientific research, the public figure and the writer of theneo-classical style, and the Soviet intelligence agent. «Theory of epochs» is Petrov’s highest achievement as the intellectual and the versatile scholar.The scientist have proposed the original concept of the ancient history of Ukraine, it has beenprominent theoretical and practical contribution to the Ukrainian historiography.His concept has been based on discrete, cyclical vision of the historical process and related with the main trends of European historiosophical thoughts 1920s – 1940s. The theory was in the contextof intellectual ideas of M. Berdyaev, V. Velflin, N. Danilevsky, A. J. Toynbee, S. Freud, M. Foucault, M. Khvylovy, D. Chyzhevsky, F. Schmitt, O. Spenglerand the existentialists. The scientist developed a scheme of Ancient History of Ukraine («the prehistory of the Ukrainian nation») and Ukrainianethnogenesis as part of European history, based on the «Theory of epochs». His research opened a new path for the development of national historical science and could lead to a «revolution» in Ukrainian historiography. However, the scientist’s intellectual initiative was not accepted by his contemporaries and nowadays it is remained outside of the main directions of theoretical and practical research of historians. This article is devoted to themeaning and genesis of Petrov’s «Theory of epochs». Віктор Платонович Петров (1894–1969) був одним із найяскравіших українських інтелектуалів свого часу – визначний учений енциклопедичної ерудиції (історик, етнограф, археолог, літературознавець, філолог, фольклорист, філософ), організатор науки, громадський діяч та письменник із кола неокласиків, а також агент радянської розвідки. Найвищим досягненням В. Петрова як інтелектуала та вченого-універсала є його «теорія епох». Мислитель запропонував оригінальну концепцію давньої історії України, яка стала визначним теоретичним та практичним внеском в українську історіографію. Його концепція ґрунтувалася на дискретному, циклічному баченні історичного процесу та знаходилася в руслі основних тенденцій розвитку європейської історіософської думки 1920-х – 1940-х рр., безпосередньо перебувала в інтелектуальному контексті ідей М. Бердяєва, Г. Вельфліна, М. Данилевського, А. Дж. Тойнбі, З. Фройда, М. Фуко, М. Хвильового, Д. Чижевського, Ф. Шміта, О. Шпенглера й екзистенціалістів. На основі «теорії епох» учений розробив схему давньої історії України («передісторії українського народу») та етногенезу українців як складової європейської історії. Це відкривало новий шлях розвитку для вітчизняної історичної науки й могло спричинити «революцію» в українському історіописанні. Утім, інтелектуальна ініціатива вченого не була сприйнята сучасниками й по сьогодні залишається за межами основних напрямів теоретичних та практичних пошуків істориків. У статті висвітлено зміст та ґенезу «теорії епох» В. Петрова. Виктор Платонович Петров (1894–1969) был одним из самых ярких украинских интеллектуалов своего времени – выдающийся ученый энциклопедической эрудиции (историк, этнограф, археолог, литературовед, филолог, фольклорист, философ), организатор науки, общественный деятель и писатель из круга неоклассиков, а также агент советской разведки. Наивысшим достижением В. Петрова как интеллектуала и ученого-универсала является его «теория эпох». Мыслитель предложил оригинальную концепцию древней истории Украины, которая стала выдающимся теоретическим и практическим вкладом в украинскую историографию. Его концепция основывалась на дискретном, циклическом видении исторического процесса и находилась в русле основных тенденций развития европейской историософской мысли 1920-х – 1940-х гг., Непосредственно находилась в интеллектуальном контексте идей Н. Бердяева, Г. Вельфлина, Н. Данилевского, А. Дж. Тойнби, З. Фрейда, М. Фуко, Н. Хвылевого, Д. Чижевского, Ф. Шмита, О. Шпенглера и экзистенциалистов. На основе «теории эпох» ученый разработал схему древней истории Украины («предыстории украинского народа») и этногенеза украинцев как составляющей европейской истории. Это открывало новый путь развития для отечественной исторической науки и могло вызвать «революцию» в украинском историописании. Впрочем, интеллектуальная инициатива ученого не была воспринята современниками и по сей день остается за пределами основных направлений теоретических и практических поисков историков. В статье исследованы суть и генезис «теории эпох» В. Петрова.