Історико-юридичний факультет
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/119
Browse
2 results
Search Results
Item БІОМЕТРИЧНІ ПЕРСОНАЛЬНІ ДАНІ ТА ЇХ ВИКОРИСТАННЯ В РОЗСЛІДУВАННІ КРИМІНАЛЬНИХ ПРАВОПОРУШЕНЬ(2021) Коновалова, В. О.; Стратонов, В. М.; Савельєва, І. В.; Konovalova, V. E.; Stratonov, V. M.; Savelieva, I. V.Стаття присвячена аналізу біометричних персональних даних, які пропонується розглядати як джерело інформації про особу та використовувати під час досудового розслідування кримінальних правопорушень. Актуальність теми дослідження полягає в необхідності розроблення оптимального механізму використання біометричних персональних даних в діяльності органів досудового розслідування. Метою наукової роботи є аналіз чинного міжнародного та національного законодавства щодо визначення місця біометричних персональних даних в системі криміналістичних обліків, здійснення їх класифікації та надання рекомендацій з використання державними органами та приватними особами. Задля досягнення поставленої мети в роботі використовувалися діалектичний, історико-правовий, формально-логічний, догматичний, структурно-системний та порівняльно-правовий методи. Доведено, що накопичені в системі криміналістичних обліків різноманітні види біометричних персональних даних можуть успішно використовуватися в процесі розслідування кримінальних правопорушень, а в окремих випадках й приватними особами в межах їх статутних повноважень. Звернуто увагу, що поряд з позитивними результатами такої діяльності є певні ризики, а саме наявність загрози витоку та отримання доступу до біометричних даних сторонніми особами, про що свідчить негативна судова практика окремих країн щодо незадовільного збирання, обробки, зберігання та використання біометричних персональних даних. З огляду на зазначене, констатовано, що збирання, обробка та використання біометричних персональних даних з метою їх використання в процесі розслідування кримінальних правопорушень, мають відповідати певним вимогам, а саме: володільцем бази біометричних персональних даних має бути тільки держава в особі спеціального державного органу. Відповідно держава має забезпечувати зберігання й захист біометричних персональних даних. The article is devoted to the analysis of biometric personal data, which is proposed to be considered as a source of information about a person and used during pre-trial investigation of criminal offences. The relevance of the research topic lies in the need to develop an optimal mechanism for using biometric personal data in the activities of pre-trial investigation bodies. The purpose of the research is to analyse the current international and national legislation on determining the place of biometric personal data in the criminal record system, implement their classification and provide recommendations for use by state bodies and individuals. To achieve this goal, the work used dialectical, historical-legal, formal-logical, dogmatic, structural-system and comparative-legal methods. It is proved that various types of biometric personal data accumulated in the criminal record system can be successfully used in the process of investigating criminal offences, and in some cases by individuals within the limits of their statutory powers. It was noted that along with the positive results of such activities, there are certain risks, namely, the presence of a threat of leakage and access to biometric data by unauthorized persons, as evidenced by the negative judicial practice of individual countries regarding unsatisfactory collection, processing, storage and use of biometric personal data. Taking into account the above, it is stated that the collection, processing and use of biometric personal data for the purpose of their use in the investigation of criminal offences must meet certain requirements, namely: the owner of the database of biometric personal data should only be the state represented by a special state body. Accordingly, the state should ensure the storage and protection of biometric personal data.Item МIЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВIД ТИМЧАСОВОГО ВИЛУЧЕННЯ МАЙНА ЯК СПОСIБ ЗАХИСТУ IНТЕРЕСIВ ПОТЕРПIЛОГО У КРИМIНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ЗЛОЧИНIВ, ВЧИНЕНИХ IЗ ВИКОРИСТАННЯМ БЕЗГОТIВКОВИХ ОПЕРАЦIЙ(2020) Чемерис, І. М.; Чемерыс, И. М.; Chemerys, І. М.У статті розглянуто питання відшкодування шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями, як основоположного права потерпілого та досліджено питання орієнтованості органів досудового розслідування на поновлення соціальної справедливості як завдання кримінального провадження. У дослідженні проаналізовано положення кримінального процесуального законодавства, якими регламентовано тимчасове вилучення майна, визначено основні його риси та досліджено можливість застосування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених із використанням безготівкових операцій. Вивчено передбачені законодавством позовні та непозовні способи поновлення прав потерпілого, а також наявний процесуальний інструментарій слідчого, спрямований на виявлення майна, що стало предметом кримінального правопорушення чи було набуто внаслідок його вчинення. Досліджено порядок діяльності та способи взаємодії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із органами досудового розслідування. Розглянуто проблемні питання та повноваження щодо збору та обміну інформацією. Запропоновано запровадити у органах досудового розслідування напрацьований механізм взаємодії Національного агентства із банківськими установами принаймні на рівні областей. Висунуто пропозиції запровадження додаткового виду заходів забезпечення кримінального провадження – зупинення банківських операцій. Розглянуто закріплення інституту зупинення банківських операцій у законодавстві, що регламентує банківську діяльність, у тому числі підстави та порядок застосування, суб’єкти, наділені такими повноваженням. Виділено основні елементи, що характеризують безготівкові кошти та переваги, над готівковими. Iз урахуванням виділених особливостей визначено механізм реалізації зупинення банківських операцій як способу тимчасового обмеження майнових прав громадян. В статье рассмотрены вопросы возмещения вреда, причиненного уголовными преступлениями, как основополагающего права потерпевшего и исследованы вопросы ориентированности органов досудебного расследования на восстановление социальной справедливости как задачи уголовного производства. В исследовании проанализированы положения уголовного процессуального законодательства, которыми регламентировано временное изъятие имущества, определены основные его черты и исследована возможность применения в уголовных процессах по преступлениям, совершенных с использованием безналичных операций. Изучено предусмотренные законодательством исковые и неисковые способы восстановления прав потерпевшего, а также имеющийся процессуальный инструментарий следователя, направленный на выявление имущества, которое стало предметом уголовного преступления, было приобретено в результате его совершения. Исследовано порядок деятельности и способы взаимодействия Национального агентства Украины по вопросам выявления, розыска и управления активами, полученными от коррупционных и других преступлений с органами досудебного расследования. Рассмотрены проблемные вопросы и полномочия по сбору и обмену информацией. Предложено ввести в органах досудебного расследования наработанный механизм взаимодействия Национального агентства по банковским учреждениям, по крайней мере, на уровне областей. Выдвинуты предложения введения дополнительного вида мер обеспечения уголовного производства – остановка банковских операций. Рассмотрены закрепления института остановки банковских операций в законодательстве, регламентирующем банковскую деятельность, в том числе основания и порядок применения, субъекты, наделенные такими полномочиями. Выделены основные элементы, характеризующие безналичные средства и преимущества над наличными. С учетом выделенных особенностей определен механизм реализации остановки банковских операций как способа временного ограничения имущественных прав граждан. The article deals with the state of compensation for damages caused by criminal offenses as a priority right of the victim and investigate the orientation of the bodies of pretrial investigation to the restoration of social justice as a task of criminal proceedings. The provisions of the criminal procedural legislation regulating the temporary seizure of property are analysed, its main features are determined, and the possibility of applying criminal offenses to non-cash transactions is investigated in criminal proceedings. The legal and non-judicial ways of restoring the rights of the victim, as well as the available procedural tools of the investigator, aimed at identifying property that became the subject of a criminal offense or were acquired as a result of its commission, were examined. The procedure of activity and the ways of interaction of the National Agency of Ukraine on issues of detection, search and management of assets obtained from corruption and other crimes with the bodies of pre-trial investigation are investigated. Problematic issues and powers regarding information collection and sharing are discussed. It is proposed to introduce in the pre-trial investigation bodies a well-developed mechanism for interaction of the National Agency with banking institutions at least at the oblast level. Proposals have been put forward to suspend banking operations as a type of criminal prosecution measure. Consideration of the suspension of banking operations in the legislation governing banking activities, including the grounds and procedure, subjects entrusted with such powers. The basic elements characterizing non-cash means and advantages over cash are distinguished. Taking into account the distinguished features, the mechanism of realization of stopping of banking operations as a way of temporarily limiting property rights of citizens has been determined.