Історико-юридичний факультет
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/119
Browse
Search Results
Item АРЕШТ БЕЗГОТІВКОВИХ КОШТІВ: ЗАКОНОДАВЧЕ РЕГУЛЮВАННЯ ТА ПРАКТИКА ЗАСТОСУВАННЯ(2020) Чемерис, І. М.; Chemerys, I. M.У статті досліджуються проблемні питання застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження через призму кримінальних проваджень, вчинених із використанням безготівкових операцій. Вивчається питання накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів як найпоширеніша підстава арешту майна у кримінальних провадженнях. У цьому зв’язку аналізуються норми Кримінального процесуального кодексу України, якими закріплені поняття речових доказів та електронних доказів. Речі, здобуті внаслідок вчинення кримінального правопорушення, розглядаються як особлива категорія речей, що можуть бути визнані речовими доказами. Акцентовано увагу на необхідності виділення електронних доказів у окрему категорію доказів, з огляду на специфіку їх створення та закріплення. Здійснено спробу тлумачення норм, які регламентують поняття речових доказів, на підставі чого з’ясовується можливість поширення режиму речей на безготівкові кошти. У статті звертається увага на практичні проблеми, зумовлені недосконалістю юридичної техніки при закріпленні поняття речового доказу, наводиться авторське бачення шляхів регламентації інституту речових доказів. Автором досліджено зміст поняття «гроші» за чинним законодавством, наведено історичний аспект зміни термінів, на підставі чого запропоновано внести зміни з метою приведення термінів Кримінального процесуального кодексу у відповідність із законодавчими актами, які регламентують безготівкові розрахунки. Також досліджено правову природу безготівкових коштів в аспекті можливості визнання їх речовими доказами. Звернуто увагу на формування двох різних концепцій сутності безготівкових коштів: зобов’язальної та речової. На прикладі судових рішень звертається увага на неоднозначну практику при визнанні безготівкових коштів речовими доказами. The article explores the problematic issues of the use of property seizure as a measure of ensuring criminal proceedings through the lens of criminal proceedings committed using non-cash transactions. The issue of seizure of property is being investigated in order to secure the preservation of material evidence as the most common ground for seizure of property in criminal proceedings. This connection analyzes the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which enshrines the concepts of material evidence and electronic evidence. Things obtained as a result of a criminal offense are considered as a special category of things that can be recognized as material evidence. Emphasis is placed on the need to separate electronic evidence into a separate category of evidence, taking into account the specifics of their creation and consolidation. An attempt has been made to interpret the rules governing the notion of material evidence, on the basis of which the possibility of extending the mode of things to non-cash means is clarified. The article draws attention to the practical problems caused by the imperfection of legal technique in fixing the concept of physical evidence, gives the author’s vision of the ways of regulation of the Institute of physical evidence. The author investigates the meaning of the concept of «money» according to the current legislation, gives a historical aspect of changing the terms, on the basis of which it is proposed to amend the terms of the Criminal Procedure Code in accordance with the laws regulating non-cash payments. The legal nature of non-cash funds in terms of the possibility of recognition by their physical evidence was also investigated. Attention is drawn to the formation of two different concepts of the essence of non-cash: binding and tangible. The example of court decisions draws attention to the ambiguous practice in recognizing non-cash means of material evidence.Item МIЖНАРОДНО-ПРАВОВИЙ ДОСВIД ТИМЧАСОВОГО ВИЛУЧЕННЯ МАЙНА ЯК СПОСIБ ЗАХИСТУ IНТЕРЕСIВ ПОТЕРПIЛОГО У КРИМIНАЛЬНИХ ПРОВАДЖЕННЯХ ЩОДО ЗЛОЧИНIВ, ВЧИНЕНИХ IЗ ВИКОРИСТАННЯМ БЕЗГОТIВКОВИХ ОПЕРАЦIЙ(2020) Чемерис, І. М.; Чемерыс, И. М.; Chemerys, І. М.У статті розглянуто питання відшкодування шкоди, заподіяної кримінальними правопорушеннями, як основоположного права потерпілого та досліджено питання орієнтованості органів досудового розслідування на поновлення соціальної справедливості як завдання кримінального провадження. У дослідженні проаналізовано положення кримінального процесуального законодавства, якими регламентовано тимчасове вилучення майна, визначено основні його риси та досліджено можливість застосування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, вчинених із використанням безготівкових операцій. Вивчено передбачені законодавством позовні та непозовні способи поновлення прав потерпілого, а також наявний процесуальний інструментарій слідчого, спрямований на виявлення майна, що стало предметом кримінального правопорушення чи було набуто внаслідок його вчинення. Досліджено порядок діяльності та способи взаємодії Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів із органами досудового розслідування. Розглянуто проблемні питання та повноваження щодо збору та обміну інформацією. Запропоновано запровадити у органах досудового розслідування напрацьований механізм взаємодії Національного агентства із банківськими установами принаймні на рівні областей. Висунуто пропозиції запровадження додаткового виду заходів забезпечення кримінального провадження – зупинення банківських операцій. Розглянуто закріплення інституту зупинення банківських операцій у законодавстві, що регламентує банківську діяльність, у тому числі підстави та порядок застосування, суб’єкти, наділені такими повноваженням. Виділено основні елементи, що характеризують безготівкові кошти та переваги, над готівковими. Iз урахуванням виділених особливостей визначено механізм реалізації зупинення банківських операцій як способу тимчасового обмеження майнових прав громадян. В статье рассмотрены вопросы возмещения вреда, причиненного уголовными преступлениями, как основополагающего права потерпевшего и исследованы вопросы ориентированности органов досудебного расследования на восстановление социальной справедливости как задачи уголовного производства. В исследовании проанализированы положения уголовного процессуального законодательства, которыми регламентировано временное изъятие имущества, определены основные его черты и исследована возможность применения в уголовных процессах по преступлениям, совершенных с использованием безналичных операций. Изучено предусмотренные законодательством исковые и неисковые способы восстановления прав потерпевшего, а также имеющийся процессуальный инструментарий следователя, направленный на выявление имущества, которое стало предметом уголовного преступления, было приобретено в результате его совершения. Исследовано порядок деятельности и способы взаимодействия Национального агентства Украины по вопросам выявления, розыска и управления активами, полученными от коррупционных и других преступлений с органами досудебного расследования. Рассмотрены проблемные вопросы и полномочия по сбору и обмену информацией. Предложено ввести в органах досудебного расследования наработанный механизм взаимодействия Национального агентства по банковским учреждениям, по крайней мере, на уровне областей. Выдвинуты предложения введения дополнительного вида мер обеспечения уголовного производства – остановка банковских операций. Рассмотрены закрепления института остановки банковских операций в законодательстве, регламентирующем банковскую деятельность, в том числе основания и порядок применения, субъекты, наделенные такими полномочиями. Выделены основные элементы, характеризующие безналичные средства и преимущества над наличными. С учетом выделенных особенностей определен механизм реализации остановки банковских операций как способа временного ограничения имущественных прав граждан. The article deals with the state of compensation for damages caused by criminal offenses as a priority right of the victim and investigate the orientation of the bodies of pretrial investigation to the restoration of social justice as a task of criminal proceedings. The provisions of the criminal procedural legislation regulating the temporary seizure of property are analysed, its main features are determined, and the possibility of applying criminal offenses to non-cash transactions is investigated in criminal proceedings. The legal and non-judicial ways of restoring the rights of the victim, as well as the available procedural tools of the investigator, aimed at identifying property that became the subject of a criminal offense or were acquired as a result of its commission, were examined. The procedure of activity and the ways of interaction of the National Agency of Ukraine on issues of detection, search and management of assets obtained from corruption and other crimes with the bodies of pre-trial investigation are investigated. Problematic issues and powers regarding information collection and sharing are discussed. It is proposed to introduce in the pre-trial investigation bodies a well-developed mechanism for interaction of the National Agency with banking institutions at least at the oblast level. Proposals have been put forward to suspend banking operations as a type of criminal prosecution measure. Consideration of the suspension of banking operations in the legislation governing banking activities, including the grounds and procedure, subjects entrusted with such powers. The basic elements characterizing non-cash means and advantages over cash are distinguished. Taking into account the distinguished features, the mechanism of realization of stopping of banking operations as a way of temporarily limiting property rights of citizens has been determined.