Чорноморський ботанічний журнал (Т. 14 - 16, 18, 19)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/7203

Browse

Now showing 1 - 20 of 112

ЛИШАЙНИКИ ТА ЛІХЕНОФІЛЬНІ ГРИБИ ОСТРОВА БЕРЕЗАНЬ З НОТАТКАМИ ЩОДО ЙОГО ФЛОРИСТИЧНОГО ТА ЛАНДШАФТНОГО РІЗНОМАНІТТЯ
(2018) Ходосовцев, О. Є.; Дармостук, В. В.; Мойсієнко, І. І.; Давидов, О. В.; KHODOSOVTSEV, A.YE.; DARMOSTUK, V. V.; MOYSIYENKO, I. I.; DAVYDOV, O. V.
На території острова Березань (Миколаївська область, Україна) виявлено 43 види лишайників та 5 видів ліхенофільних грибів. Лишайники Lecania leprosa та Myriolecis bandolensis вперше наводяться для України. L. leprosа вперше знайдений після опублікування його діагнозу. Myriolecis bandolensis, що поширений у супраліторальній зоні Західного Середземномор’я, вперше наведений для узбережжя Чорного моря. На острові виявлені найпівнічніші в Україні біотопи, де зростає Collemopsidium halodytes, що утворює чорну зону в нижній геоліторальній зоні. Місцезнаходження ефемерного лишайника Epiphloea byssina, що формує темну кірочку на кромці кліфу, є другим в степовій зоні України. Новими для Миколаївської області виявились лишайники Athallia skii, Collemopsidium halodytes, Flavoplaca austrocitrina, F. limonia, Lecania inundata, Staurothele frustulenta, Verrucula biatorinaria та ліхенофільний гриб Lichenochora caloplacae. Природними субстратами для зростання лишайників є вапнякові відслонення в геоліторальной зоні, гілочки чагарничків Kochia prostrata та Ephedra distachya, грунт в місцях абразії. На цих субстратах виявлено 50 % лишайників острова. Археологічні кам’янисті артефакти, такі як кладки стін або мурів, що побудовані з вапнякових брил, а також бетоновані споруди є основними субстратами для іншої половини лишайників. Попередній список судинних рослин острова Березань налічує 45 видів, які належать до 40 родів 20 родин 2 відділів. Основу природного рослинного покриву складають степові види рослин, що збереглися лише локально, переважно на прилеглих до кліфу ділянках. Домінуючі на острові дернинні злаки представлені Agropyron pectinatum, рідше Festuca valesiaca, а також Poa bulbosa. З видів ксерофільного степового різнотрав’я відмічені Achillea setacea, Allium guttatum, Eryngium campestre, Salvia nemorosa. Ephedra distachya включений до Червоного списку Миколаївської області. В статті наведені ілюстрації ландшафтів острова, лишайників, судинних рослин та їх місцезростань. Forty three species of the lichens and five species of the lichenicolous fungi were found on the Berezan Island (Mykolaiv region, Ukraine). Lecania leprosa and Myriolecis bandolensis are the first time reported for Ukraine. Firstly, L. leprosa was found after diagnosis publish. M. bandolensis was distributed in Western Mediterranea, but the first time collected on Black Sea coast. The location of ephemeral lichen Epiphloea byssina is the second in steppe zone of Ukraine. It forms black crust on the cliff edges. In Ukraine, the island is a northern habitat for Collemopsidium halodytes that forms black zone in lower geolittoral zone. The lichens Athallia skii, Collemopsidium halodytes, Flavoplaca austrocitrina, F. limonia, Lecania inundata, Verrucula biatorinaria, Staurothele frustulenta and lichenicolous fungus Lichenochora caloplacae are new to Mykolaiv region. The limestone outcrops in geolittoral zone, branches of the shrubs (Kochia prostrata, Ephedra distachya) and soil in abrasion places are natural substrates for lichens. There are 50 % of species diversity here. The archeological artefacts (e.g. limestone walls, memorial stones), concrete builds are main substrates for lichens in island. Preliminary list of the vascular plants is 45 species from 40 genera, 20 familia and 2 division. The steppe species on the cliff edges are nature vegetation. Agropyron pectinatum, Festuca valesiaca (rare), Achillea setacea, Allium guttatum, Artemisia austriaca, Eryngium campestre, Salvia nemorosa, Poa bulbosa were dominate grass species on the island. Ephedra distachya is a species from Mykolaiv Red Data List. The illustrations of the island landscapes, lichens and vascular plants are given in the paper. На территории острова Березань выявлено 43 вида лишайников и 5 видов лихенофильных грибов. Лишайники Lecania leprosa и Myriolecis bandolensis впервые приводятся для Украины. Lecania leprosa впервые найден после публикации его протолога. Myriolecis bandolensis, распространённый вдоль берегов Западного Средиземноморья, впервые собран на побережье Чёрного моря. На острове выявлено наиболее северные биотопы для произрастания Collemopsidium halodytes, образующего черную зону в нижней супралиторальной зоне. Местонахождение эфемерного лишайника Epiphloea byssina, образующего чёрную корку на кромке клифа, является вторым для степной зоны Украины. Новыми для Николаевской области оказались лишайники Athallia skii, Collemopsidium halodytes, Flavoplaca austrocitrina, F. limonia, Lecania inundata, Verrucula biatorinaria, Staurothele frustulenta и лихенофильный гриб Lichenochora caloplacae. Естественными субстратами для произрастания лишайников являются известняковые обнажения в геолиторальной зоне, веточки кустарничков Kochia prostrata и Ephedra distachya, почвы в местах абразии. На этих субстратах обнаружено 50 % лишайников острова. Археологические каменистые артефакты, такие как кладки стен из известняковых камней, а также бетонные сооружения, являются основными субстратами для другой половины видового разнообразия лишайников и лихенофильных грибов. Предварительный список сосудистых растений острова насчитывает 45 видов, принадлежащих к 40 родам 20 семействам и 2 отделам. Основу естественного растительного покрова составляют степные виды растений, сохранившиеся локально, главным образом на прилегающих к клифам участкам. Доминируют на острове дерновинные злаки, представленные Agropyron pectinatum, реже Festuca valesiaca, а также Poa bulbosa. Среди видов ксерофитного степного разнотравья отмечны Achillea setacea, Allium guttatum, Artemisia austriaca, Eryngium campestre, Salvia nemorosa. Один вид – Ephedra distachya включен в Красный список Николаевской области. В статье приведены иллюстрации ландшафтов острова, лишайников, сосудистых растений и их местопроизрастаний.
ПУТРЕДОФІТИ У БРІОФЛОРІ УКРАЇНИ
(2018) Бойко, М. Ф.; BOIKO, M. F.
Значна кількість видів мохоподібних зростає на такому субстраті, як гнилі рештки рослин, тварин і грибів. У бріофлорі України таких 134 види – 77 видів мохів та 57 печіночників, що становить 15,55 % видового складу. Проте ця субстратогрупа не типізована, не має короткої однослівної назви, яка характеризувала б особливості видів цієї групи. Нами запропоновано дати їй назву путредофіти (від латинського рútredo – гниття, quasi lignum putridum – гнила, трухлява деревина). Називати цю групу епіксилами неправильно, оскільки епіксили зростають на оголеній деревині стовбурів дерев, гілок та пнів до того часу, доки ці субстрати не почали розкладатися і на них стали добре помітні процеси гниття. Путредофіти – це види, які поселяються не тільки на гнилій деревині різних стадій гниття, а й на гнилих рештках трав’янистих рослин, на гнилій лісовій підстилці, на розкладених рештках грибів, лишайників, інших мохів, на рештках тварин та на їх екскрементах, на розкладених предметах діяльності та побуту людини різних стадій гниття (наприклад, викинуте взуття, одяг, ганчірки тощо). Серед бріопутредофітів виділяємо 5 груп за відношенням до путредосубстратів та до інших типів субстратів, на яких поселяються ці види мохоподібних: І група – евпутредофіти (гр. eu – хорошо, добре + путредофіти) (17 видів); ІІ група – субпутредофіти (лат. sub – під + путредофіти) (25 видів); ІІІ група – мезопутредофіти (гр. mesos – середній + путредофіти) (41 вид); ІV група – олігопутредофіти (гр. ολίγος – небагато + путредофіти) (30 видів); V група – паулопутредофіти (лат. paulo – трохи, трішечки, незначно + путредофіти) (21 вид). A large number of bryophyte species grow on certain substrates as rotten remnants of plants, animals and fungi. In the bryoflore of Ukraine, 134 such species were previously detected – out of them 77 species of Bryophyta and 57 of Marchantiophyta, representing 15,8 % of the species composition. However, this substrate group is not typified, does not have a short, single–word name, which would characterize the features of these species. It is proposed to name it putredophytes (from the latin pútredo – rotting, quasi lignum putridum – rotten wood). Putredophytes are not epixiles, as epixiles grow on the bare wood of trunks, branches and stumps of the trees until these substrates start decomposing and the decay processes become well visible. Putredophytes habitats are not only rotten wood of different stages of rotting but also decayed remains of herbaceous plants, rotten forest floor, decomposed remains of fungi, lichens, other mosses, animal remains and excrements, decomposed objects of human activity at various stages of decay (for example, thrown shoes, clothes, etc.). Among the bryoputredophytes, five groups are distinguished in relation to the putredosubstrates and to other types of substrates, on which these types of mosses are located: group I – euputrédophytes (greek eu – good, well + putredophytes) – 17 species of putredobryoflora; group II – subputredophytes (latin sub – + putredophytes) – 25 species; group III – mesoputredophytes (greek mesos – medium + putredophytes) – 41 species; group IV – oligoputredophytes (greek ολίγος – a little + putredophytes) – 30 species); group V – pauloputredophytes (latin paulo – a little bit, little, slightly + putredophytes) – 21 species. Значительное количество видов моховидных произрастают на таком субстрате, как гнилые остатки растений, животных и грибов. В бриофлоре Украины таких 134 вида – 77 видов мхов и 57 печеночников, что составляет 15,55 % видового состава. Однако, эта субстратогруппа не типизирована, не имеет краткого однословного названия, которое характеризовало б особенности этой группы. Нами предложено дать ей название путредофиты (лат. рútredo – гниение, quasi lignum putridum – гнилая, трухлявая древесина). Называть эту группу эпиксилами неправильно, поскольку эпиксилы произрастают на обнаженной древесине стволов деревьев, веток и пней до того времени, пока эти субстраты не начали разлагаться и на них стали хорошо заметны процессы гниения. Путредофиты – это виды, которые поселяются не только на гнилой древесине разных стадий гниения, но и на гнилых остатках травянистых растений, на гнилой лесной подстилке, на разложившихся остатках грибов, лишайников, других мхов, на остатках животных и на их экскрементах, на разложившихся предметах деятельности и быта человека разных стадий гниения (например, выброшенная обувь, одежда, тряпки и др.). Среди бриопутредофитов выделяем 5 групп по отношению к путредосубстратам и другим типам субстратов, на которых поселяются эти виды моховидных: І группа – эвпутредофиты (гр. eu – хорошо + путредофиты) (17 видов); ІІ группа – субпутредофиты (лат. sub – под + путредофиты) (25 видів); ІІІ группа – мезопутредофиты (гр. mesos – средний + путредофиты) (41 вид); ІV группа – олигопутредофиты (гр. ολίγος – немного + путредофиты) (30 видов); V группа – паулопутредофиты (лат. paulo – немножечко, совсем незначительно + путредофиты) (21 вид).
СИНТАКСОНОМІЯ РУДЕРАЛЬНОЇ РОСЛИННОСТІ ДОЛИНИ КУЯЛЬНИЦЬКОГО ЛИМАНУ
(2018) Дубина, Д. В.; Еннан, А. А.; Дзюба, Т. П.; Вакаренко, Л. П.; Кірюшкина, Г. М.; Шихалєєва, Г. М.; DUBYNA, D.V.; ENNAN, A. A.; DZIUBA, T. P.; VAKARENKO, L. P.; KIRIUSHKYNA, H. M.; SHYKHALEEVA, H. M.
З’ясований сучасний стан рудеральної рослинності долини Куяльницького лиману та встановлена її фітоценотична різноманітність. Найбільшим синтаксономічним багатством характеризується клас Stellarietea mediae (13 асоціацій, 7 союзів та 3 порядки), меншим – ArtemisieteaArtemisieteaArtemisietea Artemisietea Artemisietea vulgaris vulgaris vulgarisvulgarisvulgaris (10 асоціацій, 4 союзи і 2 порядки), найменшим – Polygono-Poetea annuae (1 асоціація, 1 союз і 1 порядок). Виділена нова асоціація – Amarantho blitoidis-Tribuletum terrestris. Найпоширенішими на дослідженій території є ценози асоціацій Agropyretum repentis, Hordeetum murini, Melilotetum albo-officinalis, Chamaeplietum officinalis, Lactucetum tataricae, Anisantho-Artemisietum austriacae, Polygonetum arenastri. Більшість виявлених асоціацій досить характерні для всієї Західної та Східної Європи, в тому числі України, однак вагомою є частка термофільних угруповань, зокрема Bromo squarrosi-Sonchetum oleracei, Lactucetum tataricae, Anisantho-Artemisietum austriacae, Calamagrostietum epigei, Amarantho blitoidis-Tribuletum terrestris та Cynodontetum dactyli. Внаслідок катастрофічного зменшення в останні роки водної поверхні лиману спостерігається збільшення площ і кількість рудеральних угруповань, складених термофільними однорічниками. Встановлено, що формування рудеральної рослинності відбувалося за рахунок синантропних фітоценозів регіону та попередніх формацій природної рослинності. Наявність у складі ценофлори часом значної частки аборигенних видів (до 55 %) вказує на можливість ренатуралізації природної рослинності за умови зниження антропогенного тиску та запровадження відповідних заходів. Широке поширення та різноманіття рудеральної рослинності, а також високий ступінь її адвентизації свідчать про загрозливу екологічну ситуацію в регіоні та значний рівень антропогенної трансформації природних угруповань. Є вкрай необхідними заходи оптимізації, відновлення та реставрації напівприродних та антропогенних екосистем лиману. Вирішення цього завдання можливе лише шляхом створення Національного природного парку «Куяльницький». The present state of ruderal vegetation in the valley of the Kuyalnyk Liman is clarified, and its phytocenotic diversity is established. The largest syntaxonomic riches has the class Stellarietea mediae (13 associations, 7 alliances and 3 orders). ArtemisieteaArtemisieteaArtemisietea Artemisietea vulgaris vulgaris vulgarisvulgarisvulgaris has 10 associations, 4 alliances and 2 orders and Polygono-Poetea annuae – 1 association, 1 alliance and 1 order only. The new association Amarantho blitoidis-Tribuletum terrestris are described. Agropyretum repentis, Hordeetum murini, Melilotetum albo-officinalis, Chamaeplietum officinalis, Lactucetum tataricae, Anisantho-Artemisietum austriacae, Polygonetum arenastri are most widespread associations on the investigated area. These associations are quite characteristic for the whole of Western and Eastern Europe, including Ukraine, but thermophile communities Bromo squarrosi-Sonchetum oleracei, Lactucetum tataricae, Anisantho-Artemisietum austriacae, Calamagrostietum epigei, Amarantho blitoidis-Tribuletum terrestris and Cynodontetum dactyli are present here. It is observed the increase in area and the number of ruderal communities of thermophilic annuals, due to the catastrophic reduction in recent years a water surface. Ruderal vegetation of the region is formed by synanthropic phytocoenoses and genetically previous formations of natural vegetation. There is a significant proportion of aboriginal species (up to 55 %) in floristic composition of ruderal communities. It indicates the possibility of renaturalization of natural vegetation, while reducing anthropic pressure. The wide distribution and diversity of ruderal vegetation, and its high degree adventization, testify to the threatening ecological situation in the region and a significant level of anthropic transformation of natural communities. Optimization and restoration of semi-natural and anthropic ecosystems of the Liman are necessary. The creation of the Kuyalnytskyi National Natural Park is the only solution of this problem. Выяснено современное состояние рудеральной растительности долины Куяльницкого лимана и установлено ее фитоценотическое разнообразие. Наибольшим синтаксономическим богатством характеризуется класс Stellarietea mediae (13 ассоциаций, 7 союзов и 3 порядка), меньшим – Artemisietea vulgaris (10 ассоциаций, 4 союза и 2 порядка), наименьшим – Polygono-Poetea annuae (1 ассоциация, 1 союз и 1 порядок). Выделена новая ассоциация – Amarantho blitoidis-Tribuletum terrestris. Наиболее распространенными на исследуемой территории являются ценозы ассоциаций Agropyretum repentis, Hordeetum murini, Melilotetum albo-officinalis, Chamaeplietum officinalis, Lactucetum tataricae, Anisantho-Artemisietum austriacae, Polygonetum arenastri. Большинство выявленных ассоциаций достаточно характерны для всей Западной и Восточной Европы, в том числе Украины, однако весомой является доля термофильных сообществ, в частности Bromo squarrosi-Sonchetum oleracei, Lactucetum tataricae, Anisantho-Artemisietum austriacae, Calamagrostietum epigei, Amarantho blitoidis-Tribuletum terrestris и Cynodontetum dactyli. Вследствие катастрофического уменьшения в последние годы водной поверхности лимана наблюдается увеличение площадей и количество рудеральных сообществ, образованных термофильными однолетниками. Установлено, что формирование рудеральной растительности происходило за счет синантропных фитоценозов региона и предыдущих формаций природной растительности. Наличие в составе ценофлоры временами значительной части аборигенных видов (до 55 %) указывает на возможность ренатурализации природной растительности при условии снижения антропогенной нагрузки и внедрения соответствующих мероприятий. Широкое распространение и разнообразие рудеральной растительности, а также высокая степень ее адвентизации свидетельствуют об угрожающей экологической ситуации в регионе и значительном уровне антропогенной трансформации природных сообществ. Являются крайне необходимыми меры оптимизации, восстановления и реставрации полуестественных и антропогенных экосистем лимана. Решение этой задачи возможно лишь путем создания Национального природного парка «Куяльницкий».
Синфітосозологічний аналіз заповідного раритетного дендрофітоценофонду зони широколистяних лісів України.
(2018) ПОПОВИЧ, С. Ю.; УСТИМЕНКО, П. М.; POPOVYCH, S. YU.; USTYMENKO, P. M.
У статті акцентується увага на актуальності та сучасному стані розвитку дендросозологічного напряму досліджень у синфітосозології, який базується на значному науковому авторському доробку, передусім низки монографічних видань про раритетне дендрорізноманіття природно-заповідного фонду Лісостепу, Степу та Полісся України. Тому у цій публікації представлено результати досліджень для зони широколистяних лісів України. Описано сутність методології інвентаризаційних досліджень фітоценотичного дендрорізноманіття. Визначення синфітосозологічних категорій, класів та індексів здійснено за методикою інтегральної синфітосозологічної оцінки раритетних дендрофітоценозів. Отримані результати синфітосозологічного аналізу засвідчують, що заповідний раритетний дендрофітоценофонд зони широколистяних лісів України представлений чотирма типами рослинності: болотним (лісові і чагарникові болота), лісовим (листяні і хвойні ліси), чагарниковим і степовим (чагарникові степи). Ці типи рослинності охоплюють 15 формацій, 45 субформацій і 128 асоціацій. Синтаксономічно найбільш різноманітною є формація Querceta roboris (38 асоціацій). Більшість дендросозофітоценозів знаходиться на крайніх північно-східних межах поширення з рідкісним типом асоційованості. Переважна кількість асоціацій належить до Бернської конвенції, трохи більше половини їх занесено до сучасного офіційного видання Зеленої книги України і лише 16% унесено до Регіональної Зеленої книги західних регіонів України. Ядро раритетних асоціацій має переважно середні показники аутфітосозологічних категорій (друга), класів (ІІ) та індексів (10,5). Більшість раритетних синтаксонів прив’язана до територій природних заповідників і національних природних парків, однак 20 асоціацій досі не заповідані, вірогідно 5 з них уже зникли з регіону досліджень. В статье акцентируется на актуальность и современное состояние развития дендросозологического направления исследований в области синфитосозологии. Отмечается значительный научный вклад авторов, прежде всего их ряда монографических изданий о раритетном дендроразнообразии природно-заповедного фонда Лесостепи, Степи и Полесья Украины. Поэтому, в данной публикации представлены результаты исследований для зоны широколиственных лесов Украины. Описана сущность методологии инвентаризационных исследований фитоценотического дендроразнообразия. Определение синфитосозологических категорий, классов и индексов осуществлено при помощи методики интегральной синфитосозологической оценки раритетных дендрофитоценозов. Полученные результаты синфитосозологического анализа свидетельствуют о том, что заповедный раритетный дендрофитоценофонд зоны широколиственных лесов Украины представлен четырьмя типами растительности: болотным (лесные и кустарниковые болота), лесным (лиственные и хвойные леса), кустарниковым и степным (кустарниковые степи). Эти типы растительности охватывают 15 формаций, 45 субформаций и 128 ассоциаций. Наиболее разнообразной в синтаксономическом плане является формация Querceta roboris (38 ассоциаций). Большинство дендросозофитоценозов с редким типом ассоциирования находится на крайних северо-восточных границах распространения. Преобладающее количество ассоциаций из Бернской конвенции, несколько больше их половины занесено в нынешнее официальное издание Зеленой книги Украины и только 16% включено в Региональную Зеленую книгу западных регионов Украины. Ядро раритетных ассоциаций имеет в основном средние показатели аутфитосозологических категорий (вторая), классов (ІІ), а также индексов (10,5). Большинство раритетных синтаксонов привязано к территориям природных заповедников и национальных природных парков, однако 20 ассоциаций до сих пор не заповеданы, вероятно 5 из них уже исчезли с региона исследований. The article focuses on the relevance and current state of the dendrosozological direction development in synphytosozological research. It based on a significant scientific author's work, above all, a number of monographic editions about the rare dendrodiversity of the Natural Reserve Fund within Forest-Steppe, Steppe and Polissya of Ukraine. Therefore, this publication presents the results of research for the Broadleaf Forests zone of Ukraine. In the article, authors described the essence of the methodology of inventory research of phytocenotic dendrodiversity. The determination of synphytososological categories, classes and indices were carried out using the method of integral synphytososological evaluation in rare dendrophytocenoses. The obtained results of synphytosozological analysis indicate that the protected rare dendrophytocenofond of the Broad Leaved Forests zone of Ukraine is represented by four types of vegetation: marsh (forest and shrubland swamps), forest (deciduous and coniferous forests), shrub and steppe (shrub steppes). These types of vegetation cover 15 formations, 45 subformations and 128 associations. Syntaxonomically the most diversified formation is Querceta roboris (38 associations). The majority of dendrosozophytocenoses are located in the extreme northeastern boundaries of distribution with a rare type of association. The vast majority of associations belong to the Berne Convention, just over half of them are listed in the current official publication of the Green Data Book of Ukraine, and only 16 % have been taken to the Regional Green Data Book of the Western regions of Ukraine. The core of rare associations has predominantly average outcomes of the outphytosozological categories (second), classes (II) and indices (10.5). Majority of the rare syntaxons are tied to nature reserves and national natural parks, but 20 associations are still not reserved, probably 5 of them have already disappeared from the research area.
Перша знахідка Postia ptychogaster (Polyporales, Fomitopsidaceae) в Україні
(2018) ШЕВЧЕНКО, М. В.; SHEVCHENKO, M.V.
В результаті проведених мікологічних досліджень, спрямованих на вивчення афілофороїдних грибів, в Ічнянському Національному природному парку (Україна, Чернігівська область, Ічнянський район) було виявлено новий для мікобіоти України вид трутового гриба Postia ptychogaster. Зазначений вид був знайдений в різних стадіях розвитку на деревині Picea abies, яка є найсприятливішим субстратом для його розвитку. Характерною особливістю даного виду є здатність утворювати анаморфну стадію, яка передує розвитку телеоморфної. Це досить нетипове явище для представників порядку Polyporales. Для дослідженого зразка наведені макро- та мікроморфологічні ознаки анаморфної і телеоморфної стадій, що супроводжуються оригінальними фотографіями та рисунками. Також обговорюються екологічні особливості й загальне поширення P. ptychogaster у світі. Встановлено, що ценооптимум зазначеного виду знаходиться в межах зони хвойних лісів. Це підтверджується тим фактом, що він найбільше поширений у країнах Північної Європи. У Центральній Європі цей вид зустрічається значно рідше, а з усіх південноєвропейських країн відомий лише в Італії. Вірогідно, що P. ptychogaster у зоні мішаних лісів знаходиться на південній межі свого ареалу. Нам вдалося виявити його у лісостеповій зоні. Зважаючи на те, що Ічнянський національний природний парк розташований у північній частині лісостепової зони, яка безпосередньо межує з зоною мішаних лісів, ймовірно, тут був наявний необхідний субстрат для розвитку P. ptychogaster. Можна припустити, що зазначений вид може бути виявлений і в інших регіонах України, зокрема у зоні мішаних лісів та на півночі лісостепової зони. Однак для підтвердження цього припущення необхідний пошук нових зразків. В результате проведенных микологических исследований, направленных на изучение афиллофороидных грибов, в Ичнянском Национальном природном парке (Украина, Черниговская область, Ичнянский район) был обнаружен новый для микобиоты Украины вид трутового гриба Postia ptychogaster. Указанный вид был найден в разных стадиях развития на древесине Picea abies, являющейся наиболее благоприятным субстратом для его развития. Характерной особенностью данного вида является способность образовывать анаморфную стадию, которая предшествует развитию телеоморфной. Это достаточно нетипичное явление для представителей порядка Polyporales. Для исследованного образца приведены макро- и микроморфологические признаки анаморфной и телеоморфной стадий, которые сопровождаются оригинальными фотографиями и рисунками. Также обсуждаются экологические особенности и общее распространение Postia ptychogaster в мире. Установлено, что ценооптимум указанного вида находится в пределах зоны хвойных лесов. Это подтверждается тем фактом, что он наиболее широко распространен в странах Северной Европы. В Центральной Европе этот вид встречается значительно реже, а из всех южноевропейских стран известен лишь в Италии. Вероятно, P. ptychogaster в зоне смешанных лесов находится на южной границе своего ареала. Нам удалось обнаружить его в лесостепной зоне. Принимая во внимание то, что Ічнянский национальный природный парк расположен в северной части лесостепной зоны, которая непосредственно граничит с зоной смешанных лесов, вероятно, здесь сложились определенные микроклиматические условия, а также имелся необходимый субстрат для развития P. ptychogaster. Предположительно, что указанный вид может быть обнаружен и в других регионах Украины, в частности в зоне смешанных лесов и на севере лесостепной зоны. Однако для подтверждения этого предположения необходим поиск новых образцов. The mycological researches of aphyllophoroid fungi completed at Ichnia National Nature Park (Ichnia district, Chernihiv Region, Ukraine) resulted in discovering Postia ptychogaster, which is a new polypore species for mycobiota of Ukraine. This species was found at different stages of development on fallen branches of Picea abies, which is the most favorable substrate for the species development. This species inherent feature is ability to form the anamorphic stage, preceding development of the teleomorphic stage. Such phenomenon is rather unusual for the species of Polyporales. The macro- and micromorphological features were provided for the study specimen, both of the anamorphic and the teleomorphic stages, with the original photos and figures thereof attached. We have also discussed the ecological peculiarities and the general distribution of P. ptychogaster in the world. We have found out that cenooptimum of this species is located within the coniferous forests zone. This assumption is supported by the fact that this species is the most common in the Northern European countries. In the Central Europe this species occurs less often, where all over the Southern European countries it has been record in Italy only. Most likely, in the mixed forests zone P. ptychogaster is located on the eastern boundary of this species natural area. We managed to find it in the Forest Steppe. Whereas, Ichnia national nature park is located on the northern part of the Forest Steppe, immediately adjacent to the mixed forests zone, probably, the substrate necessary for P. ptychogaster development was available there. Presumably, the foregoing species can be also found in the other districts in the mixed forests zone and in the northern Forest Steppe of Ukraine. However, new specimens should be search for to prove this assumption.
Синтаксономія угруповань геліофільних ефемероїдів та озимих ефемерів сезонної (ранньовесняної) рослинності Придніпровського Лісостепу (Україна)
(2018) ШЕВЧИК, В. Л.; СОЛОМАХА, І. В.; СОЛОМАХА, В. А.; SHEVCHYK, V. L.; SOLOMAKHA, I. V.; SOLOMAKHA, V. A.; СОЛОМАХА, И. В.
Важливим аспектом розробки синтаксономії є врахування і відображення в ній як просторових так і часових форм організації функціонування рослинного покриву. Структурований рослинний покрив на описовій ділянці за умови едифікації одних його структурних елементів (ярусів, синузій, ценопопуляцій) іншими, впродовж всього вегетаційного сезону, звичайно сприймається як ділянка єдиного фітоценозу. Наразі більшість описаних синтаксонів рослинності відображають саме такий тип організації фітоценозів. В противагу до них досить слабо вивчені і відображені синтаксономічно фітоценози, що взаємно заміщаються впродовж вегетаційного періоду, без значних едифікаторних взаємовпливів на одних і тих же ділянках. Причому йдеться не лише про ліхено- альго- та бріоценози, а й про такі, що формуються за участю судинних рослин. При дослідженні сезонної (ранньовесняної) рослинності Придніпровського Лісостепу в околицях міста Канів на ділянках з однотипним рослинним покривом виявлено вторинні, або напів-природні угруповання весняних багаторічників, ефемероїдів та ефемерів озимого типу проростання на легких ущільнених субстратах, які влітку пересихають. Для верхніх шарів ґрунтового профілю характерна швидка мінералізація органіки в після-зимовий період, з вологим ґрунтом. Ці фітоценози найчастіше зустрічаються у формі плям, смуг вздовж стежок та доріг, на техногенних елементах рельєфу. Для опису вибирались ділянки з однотипним рослинним покривом, де переважаючу роль відігравали види відповідної біоморфи та феноритмотипу. Такі фітоценози тут займають площі від кількох метрів квадратних до кількох ар. Всі описи виконані в межах єдиної площі розміром 4 м2. За наявністю спільних діагностичних видів, на наш погляд досліджені угруповання наразі доречно віднести до класу Poetea bulbosae Rivas Goday et Rivas-Mart. in Rivas-Mart. 1978. Діагностичне значення підсилюється за рахунок зростання в досліджених угрупованнях також ряду весняних коротко-вегетуючих озимих монокарпіків. Більшість цих видів нашої флори, вказуються як діагностичні для класів: Koelerio-Corynephoretea canescentis Klika in Klika et Novák 1941; Sedo-Scleranthetea Br.-Bl. 1955; Festuco-Brometea Br.-Bl. et Tx. ex Soó 1947. Таке тлумачення є наслідком їх частого трапляння у фітоценозах цього типу, але не відповідає біоморфо-феноритмотипічному статусу головних едифікаторів угруповань цих класів. Основними елементами для Koelerio-Corynephoretea canescentis є еуксерофільні граміноїдні літньовегетуючі гемікриптофіти, для Sedo-Scleranthetea – літньовегетуючі сукулентні хамефіти та гемікриптофіти, для Festuco-Brometea – літньовегетуючі мегатрофні ксерофіти широкого біоморфологічного спектру. Стосовно обговорюваної групи рослин слід зазначити, що вони зустрічаються як у складі угруповань вказаних класів, так і можуть формувати невеликі за площею зростання своєрідні фітоценози із визначальним впливом у них. Ідентифікація цих рослинних угруповань за участю геліофільних ефемероїдів та озимих ефемерів дозволила описати нову асоціацію Anisantho tectorii-Poetum bulbosae ass. nova з трьома субасоціаціями (plantaginetosum, buglossoidetosum, typicum), яка віднесена до складу нового союзу Anisantho tectorii-Poeion bulbosae all. nova, який ввійшов до порядку Poetalia bulbosae Rivas Goday et Rivas-Mart. in Rivas Goday et Lodero 1970 класу Poetea bulbosaе, що охоплює середземноморські угруповання сезонних багаторічників та ефемероїдів. Частина досліджених угруповань віднесені до асоціації Veronico dillenii-Secalietum sylvestris Shevchyk et V.Solomakha 1996 (союз Koelerion glaucae Volk 1931, порядок Festucetalia vaginatae Soó 1957) класу Koelerio-Corynephoretea canescentis. During seasonal explorations (early spring) of the Dnipro Forest-Steppe vegetation in the outskirs of Kaniv city plant communities (34 releves) which names are absent in the list of syntaxa of Ukrainian vegetation have been identified. They are mostly secondary or semi-natural plant groups of spring perennials, ephemera and ephemeroids with winter type germination on light condensed substrates, drying out in summer. The upper stratums of the soil profile are characterized by the rapid mineralization of organic matter after the winter period with wet soil. These phytocoenoses are most often found as the spots, streaks along paths and roads, on antropogenic elements of relief. According to the presence of common diagnostic species – Medicago lupulina, Erodium cicutarium, Plantago lanceolata, Poa bulbosa, Lolium perenne, the investigated plant groups should belong to the class Poetea bulbosae which nominally is given in “The Review of Ukrainian vegetation”. Diagnostic value is increased due to growth in investigated groups as well Buglossoides czernjajevii, Valerianella locusta, Lamium amplexicaule, Arabidopsis thaliana, Veronica hederifolia, V. persica, V. verna, Erophila verna, Anisantha tectorum, Draba nemorosa, Ranunculus illyricus etc. Most of these species in Ukrainian flora are indicated as diagnostic for classes: Koelerio-Corynephoretea canescentis, Sedo-Scleranthetea, Festuco-Brometea. Such interpretation is a consequence of their frequent presence in this type phytocoenoses but does not correspond to the biomorpho-phenotypic type status of the main aedificators of these classes groups. The main elements for Koelerio-Corynephoretea canescentis are euxerophilous cereals summer-vegetation hemicryptophytes, for Sedo-Scleranthetea – summer-vegetation succulent hamephytes and hemicryptophytes, for Festuco-Brometea – summer-vegetation megatrophic xerophytes with wide biomorphological spectrum. As for the discussed group of plants, it should be noted that they occur in groups of these classes and can form small area phytocoenoses with predominance and determining influence. Identification of these plant groups with the participation of heliophilic ephemeroids and winter ephemera promotes to describe the new association Anisantho tectorii-Poetum bulbosae ass. nova with three sub-associations (plantaginetosum, buglossoidetosum, typicum) included to the new alliance Anisantho tectorii-Poeion bulbosae all. nova from the order Poetalia bulbosae and class Poetea bulbosae including the Mediterranean plant groups of seasonal perennials and ephemera. The part of investigated plant groups are attributed to association Veronico dillenii-Secalietum sylvestris (Koelerion glaucae, order Festucetalia vaginatae) of the class Koelerio-Corynephoretea canescentis. При исследовании сезонной (ранневесенней) растительности Приднепровской Лесостепи в окрестностях города Канев на участках с однотипным растительным покровом обнаружено растительные сообщества (34 описания), единицы которых отсутствуют в списке синтаксонов растительности Украины. Это преимущественно вторичные или полуприродные сообщества весенних многолетников, эфемероидов и эфемеров озимого типа прорастания на легких, уплотненных субстратах, пересыхающих летом. Для верхних слоев почвенного профиля характерна быстрая минерализация органики в послезимний период, с влажной почвой. Эти фитоценозы чаще всего встречаются в форме пятен, полос вдоль троп и дорог, на техногенных элементах рельефа. При наличии общих диагностических видов – Medicago lupulina, Erodium cicutarium, Plantago lanceolata, Poa bulbosa, Lolium perenne – исследованные сообщества должны принадлежать к приведенному номинально в «Обзоре растительности Украины» классу Poetea bulbosae. Диагностическое значение усиливается за счет роста в исследованных сообществах также Buglossoides czernjajevii, Valerianella locusta, Lamium amplexicaule, Arabidopsis thaliana, Veronica hederifolia, V. persica, V. verna, Erophila verna, Anisantha tectorum, Draba nemorosa, Ranunculus illyricus и др. Большинство этих видов нашей флоры указываются как диагностические для классов: Koelerio-Corynephoretea canescentis, Sedo-Scleranthetea, Festuco-Brometea. Такое толкование является следствием их частой встречаемости в фитоценозах этого типа, но не соответствует биоморфо-феноритмотипичному статусу главных эдификаторов сообществ этих классов. Основными элементами ценозов Koelerio-Corynephoretea canescentis являются эуксерофильные граминоидные летневегетирующие гемикриптофиты, Sedo-Scleranthetea – летневегетирующие суккулентные хамефиты и гемикриптофиты, Festuco-Brometea – летневегетирующие мегатрофные ксерофиты широкого биоморфологичного спектра. Относительно обсуждаемой группы растений следует отметить, что они встречаются как в составе сообществ указанных классов, так и могут формировать небольшие по площади роста, но своеобразные фитоценозы с преобладанием и определяющим влиянием в них. Идентификация этих растительных сообществ с участием гелиофильных эфемероидов и озимых эфемеров позволила описать новую ассоциацию Anisantho tectorii-Poetum bulbosae ass. nova с тремя субассоциациями (plantaginetosum, buglossoidetosum, typicum), которая отнесена в состав нового союза Anisantho tectorii-Poeion bulbosae all. nova, который вошел в порядок Poetalia bulbosae класса Poetea bulbosaе, охватывающей средиземноморские сообщества сезонных многолетников и эфемероидов. Часть исследованных описаний отнесена к ассоциации Veronico dillenii-Secalietum sylvestris (союз Koelerion glaucae, порядок Festucetalia vaginatae) класса Koelerio-Corynephoretea canescentis.
Вплив передпосівної обробки насіння наночастками срібла та міді на ріст і водоутримуючу здатність проростків озимої пшениці
(2018) ПИСЬМЕННА, Ю. М.; ПАНЮТА, О. О.; ТАРАН, Н. Ю.; ПИСЬМЕННАЯ, Ю.Н.; ПАНЮТА, О.А.; PYSMENNA, YU.M.; PANYUTA, O.O; TARAN, N.YU.
Останнім часом, у зв’язку з бурхливим розвитком і впровадженням нанотехнологій у народному господарстві, біології та медицині, дослідження наночасток біогенних металів є актуальною темою, що відкриває перспективи для їх практичного використання. Ріст є інтегральним показником фізіологічного стану рослин, а їх водоутримуюча здатність є інформативним показником водного обміну рослин та стійкості до змін умов навколишнього середовища. У зв’язку з цим, метою роботи було дослідити ростові параметри та показники водного режиму проростків пшениці (Triticum aestivum) двох сортів – Миронівська 808 та Renan, отриманих із насіння обробленого колоїдними розчинами наночасток срібла та міді. Реакцію проростків пшениці на дію обробки наночастками оцінювали за зміною приросту довжини і маси органів і виражали як індекс толерантності. За дії наночасток довжина та маса надземної та підземної частин проростків обох сортів змінювалася, що позначалося на індексу толерантності. Досліджувані неіонні колоїдні розчини наночасток біогенних металів діяли як стимулятори ростових процесів, причому ефект наночасток срібла на ці показники був більше вираженим. Передпосівна обробка насіння наночастками срібла і міді позитивно вплинула і на водоутримуючу здатність проростків. При цьому наночастки срібла продемонстрували вищу ефективність запобігання розвитку водного дефіциту у проростків пшениці обох сортів. Було показано, що передпосівна обробка насіння наночастками срібла та міді стимулює ростові процеси і підвищує водоутримуючу здатність рослинного організму, що є підставою для подальших досліджень та використання розчинів найбільш ефективних наночасток у біологічних та сільськогосподарських цілях. В последнее время, в связи с бурным развитием и внедрением нанотехнологий в народном хозяйстве, биологии и медицине, исследование наночастиц биогенных металлов является актуальным, что открывает перспективы для их практического использования. Рост является интегральным показателем физиологического состояния растений, а их водоудерживающая способность является информативным показателем водного обмена растений и устойчивости к изменениям условий окружающей среды. В связи с этим, целью работы было исследовать ростовые параметры и показатели водного режима в проростках пшеницы (Triticum aestivum) двух сортов – Мироновская 808 и Renan, полученных из семян обработанных коллоидными растворами наночастиц меди и серебра. Реакцию проростков пшеницы на действие обработки наночастицами оценивали по изменению прироста длины и массы органов и выражали как индекс толерантности. При воздействии наночастиц длина и масса надземной и подземной частей проростков обоих сортов менялась, что сказывалось на ИТ. Исследуемые неионные коллоидные растворы наночастиц биогенных металлов действовали как стимуляторы ростовых процессов, причем эффект наночастиц серебра на эти показатели был более выраженным. Предпосевная обработка семян наночастицами серебра и меди положительно повлияла и на водоудерживающую способность проростков. При этом наночастицы серебра продемонстрировали более высокую эффективность предотвращения развития водного дефицита в проростках пшеницы обоих сортов. Было показано, что предпосевная обработка семян наночастицами серебра и меди стимулирует ростовые процессы и повышает водоудерживающую способность растительного организма, что является основанием для дальнейших исследований и использования растворов наиболее эффективных наночастиц в биологических и сельскохозяйственных целях. In connection with the rapid development and implementation of nanotechnology in the agriculture, biology and medicine, investigation of biogenic metal nanoparticles is the topical subject that opens up the opportunities for their practical use. Growth is an integral indicator of the physiological state of plants. Their water-retaining ability is an informative marker of water metabolism and resistance of plants. In this regard, the effect of pre-sowing seed treatment with nonionic colloidal solutions of silver and copper nanoparticles on growth parameters and water regime in wheat seedlings (Triticum aestivum) of two varieties – Myronivska 808 and Renan was investigated. The response of wheat seedlings to the action of nanoparticles treatment was assessed by changing of the organs length and weight. It was expressed as tolerance index. Under nanoparticles action the length and weight of different parts of seedlings in both varieties found to be changed. Investigated nonionic colloidal solutions of biogenic metals nanoparticles act as stimulators of growth processes, in which the effect of silver nanoparticles on these indices was more effective. Pre-sowing seed treatment with metal nanoparticles has also positively influenced to water regime in wheat seedlings. Silver nanoparticles demonstrated a higher efficiency of preventing the water deficiency development in wheat seedlings of both varieties. It has been shown that pre-sowing seed treatment with nanoparticles of silver and copper stimulates growth and increases the water-retaining ability of the plant organism. This is the basis for further research and use of solutions of the most effective nanoparticles in biology and agriculture.
Урочище Буркутські плавні – оазис північної бріофлори на півдні степової зони України
(2018) Бойко, М. Ф.; BOIKO, M.F.
У статті підведено підсумки вивчення бріофлори урочища за 1983–2017 роки. Урочище розташоване на Чалбаській арені Нижньодніпровських пісків на півдні степової зони України за 20–25 км від берега Чорного моря. На позитивних елементах рельєфу домiнує псамофiтний степ, на негативних – луки та водно-болотні угруповання в комплексi з березовими, вільховими, осиковими та дубовими гайками. Вони є залишками лісів Геродотовської Гілеї. Значна частина пісків заліснена сосновими насадженнями. Бріофлора нараховує 63 види 36 родів 23 родин відділів Marchantiophyta та Bryophyta. Переважають види Bryopsida – 54, що складає 79,38% бріофлори. Домінують родини Amblystegiaceae та Brachytheciaceae, 9 та 8 видів відповідно (25,93%). У родовому спектрі переважають Brachythecium, Sphagnum та Оrthotrichum (по 8,10% кожен). Домінують бореальні (29 видів або 45,82%) та неморальні (23 види – 36,34%), що мігрують по річкових долинах з північних зон на південь. Міграційний характер бріофлори підкреслюють, також, типи ареалів видів: біполярний – 25 видів (39,5%) та голарктичний – 16 (25,28%). Серед екоморф домінують мезоксерофіти – 20 видів (31,6%), геліосціофіти – 33 (52,14%), інцертофіти – 52 (82,16 %), олігомезотрофи та мезотрофи (по 18 видів (56,88%), з біоморф – килим плоский – 18 видів (28,44%) та дернина рихла або пухка – 16 (25,28%), переважають дводомні види – (53,2%), за ценотичною активністю - середньо активні – 18 (28,44%) та неактивні – 17 (26,28%). Видів синантропно апофітної фракції 31 вид (49,2%). Найбільший інтерес викликають сфагнові мохи, їх знайдено 5 видів. Урочище Буркутські плавні є найпівденнішим знаходищем сфагнових мохів в Україні, що заслуговує на охорону, а саме на включення усіх місцезростань сфагнів до національного природного парку «Олешківські піски». Наводяться точки зору щодо часу та шляхів міграції сфагнів та інших бріофітів на південь України. В статье подведены итоги изучения бриофлоры в 1983–2017 годах. Урочище расположено на Чалбаской арене нижнеднепровских песков юга Украины в 20–25 км от берега Черного моря. На позитивних элементах рельефа доминирует псаммофитная степь, на негативных – луга и водно-болотные группировки в комплексе с березовими, ольховыми, осиновими и дубовыми колками. Они – остатки Геродотовской Гилеи. Значительная часть песков облесена сосновыми насаждениями. Бриофлора насчитывает 63 вида 36 родов 23 семейств отделов Marchantiophyta и Bryophyta. Преобладают виды Bryopsida – 54, что составляет 79,38% бриофлоры. Доминируют семейства Amblystegiaceae и Brachytheciaceae, 9 и 8 видов соответствено (25,93%). В родовом спектре преобладают Brachythecium, Sphagnum и Оrthotrichum (по 8,10% каждый). Доминируют виды бореального элемента (29 – 45,82%) на втором месте виды неморального – 23 (36,34%). Миграционный характер бриофлоры подчеркивают также типы ареалов видов: биполярный – 25 (39,5%) и голарктический – 16 (25,28%). Среди экоморф доминируют мезоксерофиты – 20 видов, гелиосциофиты – 33 (52,14%), инцертофиты – 52 (82,16 %), олигомезотрофы и мезотрофы (по 18 видов), из биоморф – ковер плоский – 18 видов и дернина рыхлая – 16 видов, преобладают двудомные виды – (53,2%), по ценотической активности – среднеактивные – 18 и неактивные – 17. Видов синантропной апофитной фракции 31 (49,2%). Наибольший интерес представляют сфагновые мхи, их найдено 5 видов. Урочище Буркутские плавни это самое южное местонахождение сфагновых мхов в Украине, по этому все местопроизрастания сфагнов необходимо взять под охрану и включить в состав национального природного парка «Олешковские пески». Приводятся точки зрения относительно времени и путей проникновения сфагнов и других бриофитов на юг Украины. The article summarizes the study of the Burkuty Plavni landmark bryoflora during period of 1983–2017. The landmark is located on the Chalbasy arena of the Nizhnodniprovski pisky in the southern steppe zone of Ukraine, 20–25 km from the Black Sea shore. The psamophytic steppes are dominat on the positive elements of the relief a meadows and wetlands with birch, alder, aspen and oak forests occupy of sand depression. These small forests are remnants of the Herodotus Gilea. The pine plantations are a main landscape elements aroud this landmark. Bryoflora includes 63 species of 36 genera of 23 families of Marchantiophyta and Bryophyta. 54 predominant Bryopsida species compose 79,38% of the bryoflora. The families Amblystegiaceae and Brachytheciaceae dominate with 9 and 8 species respectively (25,93%). Brachythecium, Sphagnum and Orthotrichum (8,1%) are main genera in bryoflora spectrum. Probably, boreal (29 species – 45,82%) and nemoral (23 species – 36,34%) mosses migrated along river valleys from the northern zones to the south. Bipolar (25 species, 39,5%) and holarctic (16, species, 25,28%) mosses migrated to Burkuty Plavni in last periods. Mesoxerophytes (20 species, 31,6%), helioscythophytes (33, 52,14%), incertophytes (52, 82,16%), oligomesotrophs and mesotrophs (18 species,56,88%), the flat surface biomorph (18 species,28,44%) and loose turf biomorph (16 species, 25,28%) were dominated. There are 31 species (49,2%) within synanthropic apophytic fraction. The greatest interest is caused by five species of the sphagnum mosses which were found in Burkuty Plavni landmark. The different points of the time and migration ways of the sphagnum mosses and other bryophytes to the south of Ukraine are discussed.
Особливості чагарникової рослинності південно-степової підзони Тилігуло-Бузького межиріччя
(2018) Дмитрук, Ю. Г.; DMYTRUK, YU.G.
Проаналізовано видовий склад та екологічний стан природно-чагарникової рослинності Північно-Західного Причорномор’я на прикладі території південно-степової підзони Тилігуло-Бузького межиріччя. Висвітлено основні флористичні особливості природно-чагарникової рослинності в різних типових біотопах, притаманних сухому степу. Охарактеризовано основні екологічні умови зростання чагарникової рослинності в межах території дослідження. Практично вся природна рослинність залишкових ділянок степового ландшафту збережена і досліджується в балкових біотопах, локально-ґрунтова, мікрокліматична та орографічна специфіка яких є визначальною в плані формування та існування їх фітоценозів. Встановлено, що в умовах трансформованої території природні чагарникові угруповання поєднують компоненти різного походження (степові аборигени, інтродуценти, інвазійні та адвентивні види), які в екологічному відношенні практично ідентичні первинно-степовим чагарникам. Їх екологічна, видова та біотопічна (балково-байрачна) уніфікація простежується в різних підзонах степу, відрізняючись там лише фенологічними відмінностями в термінах вегетації. Відповідно, сучасний склад і структура чагарникових угруповань Північно-Західного Причорномор’я не проявляє очікуваної тенденції до «збіднення» та ксерофітизації за градієнтом південного вектору. Також, за умови різкого спаду випасного навантаження впродовж останніх 15 років природна чагарникова рослинність залишкових ділянок яружно-балкових ландшафтів проявляє акцентовану тенденцію щодо розширення місцезростань. У першу чергу розширення площ існування чагарників відбувається за рахунок більш зволожених мікроділянок із порушеною або зруйнованою дерниною. При цьому видовий склад чагарникових угруповань байрачних ділянок різних місцевостей лишається практично незмінним і лише в тальвегах формує змішані деревинно-чагарникові комплекси на основі місцевих та інвазійних видів. The species composition and ecological state of the natural shrubland of the North-Western Black Sea Region is analyzed by the example of the territory of the south-steppe subzone of the Tiligul-Bug interfluves. The main floristic features of natural-shrub vegetation are highlighted in various typical habitats inherent in the dry steppe. It describes the main ecological and biotopical conditions of the shrubs vegetation growth within the study area. Almost all the natural vegetation of the remaining parts of the steppe landscape is preserved and investigated in the ravine biotopes, the locally ground, microclimatic and orographic specifics of which are decisive in terms of the formation and existence of their phytocoenoses. It is established that in the conditions of the transformed territory, natural shrub phytogroups combine components of different origins (steppe natives, introducents, invasive and adventitious species) that are almost identical in the biotopical relation to the primary-steppe shrubs. Their ecological, species and biotopical (gully-ravine) unification is visible in geobotanically and geographically different sub-zones of the steppe, differing only in terms of vegetation. Accordingly, the modern composition and structure of the shrub groups in the steppe-field territory does not show the expected tendency to «impoverish» and xerophytisation in the gradient of the southern vector. Also, under the condition of a sharp drop in marginal loading during the last 15 years, the natural shrub vegetation of the remaining parts of the steppe-balk terrain shows an accentuated tendency to expand the location of habitats. First and foremost, the expansion of squares of shrubbery is due to more moisturized microbodies with broken or turf worn down. At the same time, the species composition of shrub groups in the gullies of the geobotanically different areas remains practically unchanged, and only in talvegah forms mixed wood-shrub complexes based on local and invasive species. Проанализированы видовой состав и экологическое состояние природно-кустарниковой растительности Северо-Западного Причерноморья на примере территории юго-степной подзоны Тилигуло-Бугского междуречья. Освещены основные флористические особенности природно-кустарниковой растительности в различных типовых биотопах, присущих сухой степи. Охарактеризованы основные экологические условия роста кустарниковой растительности в пределах территории исследования. Практически вся естественная растительность остаточных участков степного ландшафта сохранена и исследуется в балочных биотопах, локально-грунтовая, микроклиматическая и орографическая специфика которых является определяющей в плане формирования и существования их фитоценозов. Установлено, что в условиях трансформированной территории природные кустарниковые группировки объединяют компоненты различного происхождения (степные аборигены, интродуценты, инвазивнные и адвентивные виды), которые в экологическом отношении практически идентичны первично-степным кустарникам. Их экологическая, видовая и биотопическая (балочно-овражная) унификация прослеживается в различных подзонах степи, отличаясь там только фенологическими различиями в сроках вегетации. Соответственно, современный состав и структура кустарниковых группировок территории Северо-Западного Причерномор’я не проявляет ожидаемой тенденции к «обеднению» и ксерофитизации по градиенту южного вектора. Также, при условии резкого спада выпасной нагрузки в течение последних 15 лет естественная кустарниковая растительность остаточных участков овражно-балочных ландшафтов проявляет акцентированную тенденцию расширения местообитаний. В первую очередь расширение площадей существования кустарников происходит за счет более увлажненных микроучастков с нарушенным или разрушенным дерном. При этом видовой состав кустарниковых группировок байрачных участков разных местностей остается практически неизменным и только в тальвегах формирует смешанные древесно-кустарниковые комплексы на основе местных и инвазионных видов.
Горизонтальна структура популяцій рідкісних видів рослин та елементарні способи її аналізу
(2018) Панченко, С. М.; Іванець, В. Ю.; ИВАНЕЦ, В. Ю.; PANCHENKO, S. M.; IVANETS, V. YU.
Схема розміщення рослин у популяції – основа для аналізу її горизонтальної структури. В роботі представлено схеми, що ілюструють горизонтальну структуру популяцій Sempervivum ruthenicum, Pulsatilla pratensis, Jovibarba globifera та Huperzia selago на основі досліджень 2007–2014 рр. Оцінено внутрішньоценотичну мозаїчність місцезростань. Аналіз впливу елементів фітоценотичної мозаїки і особливостей мікрорельєфу на розміщення особин модельних видів у межах популяційного поля дав можливість уточнити їх екологічні особливості у досліджених місцезростаннях. Вертикальні профілі деревостану на ділянках завширшки 5 м та завдовжки 50 м і більше доречно використовувати для ілюстрації лінійних популяцій на екотонних місцезростаннях. На досліджуваних ділянках з Jovibarba globifera, Pulsatilla pratensis та Sempervivum ruthenicum через коефіцієнт екологічного дискомфорту було показано приуроченість зазначених видів до певного типу рельєфу та щільності деревостану. Супутні спостереження за складом та структурою трав’яно-чагарничкового та мохово-лишайникового ярусів дозволяють з’ясувати причини нерівномірного розміщення особин у популяціях, викликаних ценотичними факторами. На прикладі Jovibarba globifera та Huperzia selago визначено приуроченість особин до тих чи інших елементів горизонтальної структури фітоценозів. Рослини J. globifera найчастіше трапляються на підстилці і уникають ділянок, де переважають мохи. У випадку H. selago проаналізовано динаміку взаємодії з мохами за 6 років. Показано, що нові особини H. selago з’являються там, де глибина мохового покриву не перевищує 3–5 см. Гинуть молоді рослини найчастіше в місцях, де моховий шар товщий за 4 см. Дорослі куртини H. selago здатні успішно зростати при висоті мохового покриву вище 5–6 см з домінуванням Dicranum polysetum та Pleurozium schreberi. The scheme of placing plants in the population are the basis for the horizontal structure analysis. The shown schemes illustrate the horizontal structure of Sempervivum globifera, Pulsatilla pratensis, Jovibarba globifera and Huperzia selago populations based on the conducted studies in 2007-2014 years. The intracenotic mosaic of the habitats was estimated. The influence of the phytocenotic mosaic elements and microrelief specifics on the plants inside their populations were analyzed. Such data enabled to understand more deeply some ecological characteristic of the studied sites. Moreover, it was shown that the vertical profiles of the trees stand in the area of 5×50 m or more are the most appropriate to illustrate ecotonic locations in the linear populations as the edges. In the studied sites with Jovibarba globifera, Pulsatilla pratensis and Sempervivum ruthenicum the ecological discomfort ratio were evaluated that defined the confinement of these species to the certain type of tree stands relief and density. As a result of studying shrub-herbaceous and moss -lichen layers composition and structure was shown the reason of uneven plants placing in the populations. On the examples of Jovibarba globifera and Huperzia selago plants were defined the confinement of the individuals to those or other elements of the horizontal phytocoenoses structure. The most commonly J. globifera plants were found on the bedding and shown that it mostly avoided areas where the mosses are dominating. In case of H. selago plants, the dynamics of interaction with mosses over 6 years were also analyzed. It was shown that new H. selago plants appear in such points where the mosses curtain thickness is not exceed 3–5 cm high. The young plants are often withered in places where the moss layer is higher than 4 cm. Adult H. selago plants are able to grow successfully at the height of the moss cover above 5–6 cm beyond the domination of Dicranum polysetum and Pleurozium schreberi. Схема размещения растений в популяции – основа для анализа її горизонтальной структуры. В работе представлены схемы, которые иллюстрируют горизонтальную структуру популяций Sempervivum ruthenicum, Pulsatilla pratensis, Jovibarba globifera и Huperzia selago на основе исследований 2007–2014 гг. Оценено внутриценотическую мозаичность местообитаний. В ходе полевых исследований 2007–2014 гг. изучена внутриценотическая мозаичность местопроизрастаний. Анализ влияния элементов фитоценотической мозаики и особенностей микрорельефа на размещение особей модельных видов в пределах популяционного поля дал возможность уточнить их экологические особенности в исследуемых местопроизрастаниях. Вертикальные профили древостоев на пробных площадках шириной 5 м и длиной 50 м и более эффективно применять для иллюстрации структуры линейных популяций на экотонах На обследованных участках с Jovibarba globifera, Pulsatilla pratensis и Sempervivum ruthenicum посредством коэффициента экологического дискомфорта было показано приуроченность указанных видов к определенным элементам рельефа и густоте древостоя. Сопутствующие наблюдения за составом и структурой травянисто-кустарничкового и мохово-лишайникового ярусов дают возможность выяснить причины неравномерного размещения особей в популяциях, обусловленного ценотическими факторами. На примере Jovibarba globifera и Huperzia selago показана приуроченность особей к тем или иным элементам горизонтальной структуры фитоценозов. Растения J. globifera обычно встречаются на подстилке и реже – на участках, где преобладают зеленые мхи. В случае H. selago выполнен анализ динамики взаимоотношений с мхами за 6 лет. Выяснено, что новые особи H. selago появляются там, где высота мохового покрова не превышает 3–5 см. Гибнут молодые растения чаще всего в тех местах, где моховой покров выше 4 см. Взрослые куртины H. selago способны успешно расти при высоте мохового покрова выше 5–6 см, где доминируют Dicranum polysetum та Pleurozium schreberi.
Анотований список флори урочища Буркутські плавні (Херсонська область, Україна)
(2018) Мойсієнко, І. І.; Захарова, М. Я.; Мельник, Р. П.; Садова, О. Ф.; Мойсиенко, И. И.; Садова, Е. Ф.; Moysiyenko, І. І.; Zakharova, M. Ya.; Melnik, R. P.; Sadova, O. F.
В статті наводиться анотований список флори судинних рослин лісистої частини урочища Буркутські плавні, що займає площу 350 га на Чалбаській арені Нижньодніпровських пісків (околиці села Буркути Голопристанського району Херсонської області). Він включає 425 видів з 252 родів, 75 родин, 5 класів та 4 відділів, серед яких 247 видів зазначаються нами вперше для флори урочища. Натомість нам не вдалося виявити лише 21 вид, що наводилися раніше. Для кожного виду вказуються літературні посилання, флорокомплексна приуроченість, частота трапляння, а також созологічний статус. Флора урочища відрізняється надзвичайно високим рівнем видового багатства – 48,1% флори Нижньодніпровських пісків, займаючи при цьому лише 0,22% їх площі. В складі флори урочища налічується 25 созофітів (5,9%). Висока созологічна цінність флори урочища Буркутські плавні зумовлена також значною участю в її складі гляціальних реліктів, північних видів на південній межі ареалу та ендемічних рослин. На сьогодні лише частина урочища входить до складу Національного природного парку «Олешківські піски» (50 га, або 14,3%). В результаті залишаються не охопленими охороною 264 види (62,1%) флори урочища, в тому числі і 7 созофітів (Ceratophyllum tanaiticum, Dactylorhiza incarnata, Dryopteris carthusiana, Polygonatum odoratum, Potamogeton sarmaticus, Salvinia natans, Stachys officinalis). Наведені показники переконливо доводять недостатність охорони флористичного різноманіття урочища на даному етапі. У зв’язку з цим необхідно взяти урочище Буркутські плавні під охорону в повному обсязі, включивши його до складу Національного природного парку «Олешківські піски». В статье приводится аннотированный список флоры сосудистых растений лесистой части урочища Буркутские плавни, которое занимает площадь 350 га на Чалбасской арене Нижнеднепровских песков (возле села Буркуты Голопристанского района Херсонской области). Он включает 425 видов из 252 родов, 75 семейств, 5 классов и 4 отделов, среди которых 247 видов указываются нами впервые для флоры урочища. В то же время нам не удалось выявить 21 вид, который приводился раньше. Для каждого вида указываются литературная ссылка, флорокомплексная приуроченность, частота встречаемости, а также созологический статус. Флора урочища отличается чрезвычайно высоким уровнем видового богатства – 48,1% флоры Нижнеднепровских песков, занимая при этом лишь 0,22% их площади. В составе флоры урочища насчитывается 25 созофитов (5,9%). Высокая созологическая ценность флоры урочища Буркутские плавни обусловлена также значительным участием в ее составе северных растений на южной границе ареала, в том числе и гляциальных реликтов, и эндемических растений. На сегодня только часть урочища входит в состав Национального природного парка «Олешковские пески» (50 га, или 14,3%). В итоге остаются не охваченными охраной 264 видов (62,1%) флоры урочища, в том числе и 7 созофитов (Ceratophyllum tanaiticum, Dactylorhiza incarnata, Dryopteris carthusiana, Polygonatum odoratum, Potamogeton sarmaticus, Salvinia natans, Stachys officinalis). Приведенные показатели убедительно доказывают недостаточность охраны флористического разнообразия урочища на данном этапе. В связи с этим необходимо взять урочище Буркутские плавни под охрану в полном составе, включив его в состав Национального природного парка «Олешковские пески». In the article an annotated list of the flora of vascular plants is presented for the forested part of the Burkuty Plavni natural landmark. The landmark occupies an area of 350 ha in the Chalbasska arena of the Nyzhnodniprovski pisky (Lower Dnipro Sands), near the small village Burkuty (Hola Prystan district, Kherson region). The list includes 425 species belonging to 252 genera, 75 families, 5 classes and 4 divisions. Among them, 247 species have been found for the first time in the landmark. However, we did not find 21 species, identified in the landmark earlier. The favored conditions for growth, frequency of occurrence, sozological status, and relevant, earlier references in the literature have been indicated for each species identified in the present study. The flora of the forested part of the landmark is unique in that it has a high degree of species diversity (48.1% of the flora of the Lower Dnipro sand area), though it only occupies 0.22% of the whole territory. There are 25 sozophytes among the flora (5.9 %). Another reason for the high sozological value of the flora of the Burkuty Plavni natural landmark is the mix of endemic plants and the significant share of boreal plants in their composition, i.e. northern species on the southern boundary of their range. At the present moment only a part of the landmark is included in the Oleshkivski Pisky National Nature Park (50 ha, or 14.3%). As a result, 264 species (62,1%) of the landmark flora, including seven sozophytes (Ceratophyllum tanaiticum, Dactylorhiza incarnata, Dryopteris carthusiana, Polygonatum odoratum, Potamogeton sarmaticus, Salvinia natans, Stachys officinalis) are not currently protected. These results convincingly show the inadequate protection of the floristic biodiversity of the landmark at the present stage. It is thus important to include the entire Burkuty Plavni in the Oleshkivski Pisky National Nature Park thereby protecting its important biodiversity.
Морфологічні особливості генеративних органів Linnaea borealis
(2018) ЦИМБАЛЮК, З. М.; ЦАРЕНКО, О. М.; ДРЕМЛЮГА, Н. Г.; БУЛАХ, О. В.; НИЦЕНКО, Л. М.; ЦЫМБАЛЮК, З.Н.; ЦАРЕНКО, О.Н.; БУЛАХ, Е.В.; НИЦЕНКО, Л.Н.; TSYMBALYUK, Z.M.; TSARENKO, O.M.; DREMLIUGA, N.G.; BULAKH, O.V.; NITSENKO, L.M.
У публікації наведено результати комплексного дослідження макро- та мікроморфологічних особливостей генеративних органів зникаючого виду Linnaea borealis, занесеного до Червоної книги України. З використанням світлової та сканувальної електронної мікроскопії досліджено особливості будови пилкових зерен, квіток і плодів. Виявлено додаткові ознаки, які можна використовувати для вирішення спірних питань таксономії родини Caprifoliaceae. Квітка L. borealis майже зигоморфна, має п’ять лінійно-ланцетних, зрослих при основі чашолистків, віночок трубчасто-дзвоникуватий, всередині опушений стрічкоподібними волосками лише на широкоовальних лопатях відгину; чотири тичинки двосильні, з ниткоподібними нитками та вузько-еліпсоїдальними, серпоподібно зігнутими, рухливими пиляками; маточка з нижньою, яйцеподібною зав’яззю, вузьким стовпчиком та з лійкоподібною приймочкою. Вперше нами відмічено плаский яйцеподібний виріст на апікальній частині в’язалець тичинок. Уточнено паліноморфологічні особливості L. borealis: пилкові зерна 3(4)-борозно-орові, еліпсоїдальні, сфероїдальні або сплющено-сфероїдальні за формою, в обрисі з екватора еліптичні, овальні або округлі, з полюса слабко 3-лопатеві, округло-трикутні або округло-чотирикутні, середніх та великих розмірів, з шипикуватою скульптурою екзини. Виявлено мікроморфологічні особливості поверхні плодів – горбкувата структура та наявність опушення, представленого криючими простими та залозистими трихомами. Виділено три морфологічних групи простих волосків (довгі, середні та короткі) та дві групи залозистих волосків (короткі з маленькими головками та довгі з великими головками). Відзначена чітка локалізація волосків вказаних груп на певних ділянках поверхні плоду та плодоніжки. В статье приводятся результаты комплексного исследования макро- и микроморфологических особенностей генеративных органов исчезающего вида Linnaea borealis, занесенного в Красную книгу Украины. С использованием световой и сканирующей электронной микроскопии изучено особенности строения пыльцевых зерен, цветков и плодов. Установлены дополнительные признаки, которые возможно использовать при решении спорных вопросов таксономии семейства Caprifoliaceae. Цветок L. borealis немного зигоморфный, имеет пять линейно-ланцетных, сросшихся при основании чашелистиков, венчик трубчато-колокольчатый, на внутренней поверхности опушенный лентовидными волосками только на широкоовальных лопастях; четыре двусильные тычинки с нитевидными нитями и узко-эллипсоидальными, серповидно изогнутыми, качающимися пыльниками; пестик с нижней яйцевидной завязью, узким столбиком и воронковидным рыльцем. Впервые нами отмечен плоский яйцевидный вырост на апикальной части связников тычинок. Уточнены палиноморфологические особенности L. borealis: пыльцевые зерна 3(4)-бороздно-оровые, эллипсоидальные, сфероидальные или сплющено-сфероидальные по форме, в очертании с экватора эллиптические, овальные или округлые, с полюса слабо 3-лопастные, округло-треугольные или округло-четыреугольные, средних и крупных размеров, с шипиковатой скульптурой экзины. Установлены микроморфологические особенности поверхности плодов – бугорчатая структура и наличие опушения кроющими простыми и железистыми трихомами. Выделено три морфологических группы простых волосков (длинные, средние и короткие) и две группы железистых (короткие с маленькими головками и длинные с большими головками). Отмечена четкая локализация волосков указанных групп на определенных участках поверхности плода и плодоножки. The article presents results of a comprehensive study of macro- and micromorphological characters of generative organs of the endangered species Linnaea borealis, which is listed in the Red Data Book of Ukraine. Morphology of pollen grains, flowers and fruits was studied using light and scanning electron microscopy. Additional characters that can be used for solving controversial issues of taxonomy of Caprifoliaceae are revealed. The flower of L. borealis is almost zygomorphic; it has five linear-lanceolate sepals connate at base, tubular, bell-shaped corolla pubescent inside with ribbon-like hairs (only on broadly ovate non-connate parts of petals); two of four stamens are longer than the other two, with filiform filaments and narrow-ellipsoidal, crescent-bent, swinging anthers; carpels with a lower, ovoid ovary, a narrow style, and a funnel-shaped stigma. For the first time we observed a flattened egg-shaped outgrowth on the apical part of the connective of stamens. Palynomorphological peculiarities of L. borealis are specified in detail: pollen grains are 3(4)-colporate, prolate, spheroidal or oblate-spheroidal in shape, in equatorial view elliptical, oval or circular in outline; in polar view slightly 3-lobate, circular-triangular or circular-rectangular; medium- or large-sized, with spinulose exine sculpture. Additional micromorphological characteristics of the fruit surface have been revealed: tuberculate structure and the presence of pubescence with simple and glandular trichomes. Three morphological groups of simple hairs (long, medium, and short ones) and two groups of glandular hairs (short with small heads and long with large heads) are distinguished. Precise localization of hairs of these groups in certain areas of fruits and peduncles is revealed.
Дослідження Cedrus libani на півдні України.
(2018) МИХАЙЛЕЦЬКА, І. В.; MYKHAILETSKA, I. V.; МИХАЙЛЕЦКАЯ, И. В.
The characteristics of development and reproduction of Cedrus libani A. Rich are given when cultivating in the southern steppe region of Ukraine. The distribution of the species on the territory of the Kherson region is analyzed and the taxation indices of individuals C. libani are shown at different growing sites (Nova Kakhovka, Tavriysk, Chulakivka, Chaplynka, Askania-Nova). Peculiarities of the development and living conditions of plants that grow in the Askania-Nova arboretum and in Chaplynka square are characterized. For the latter, the terms for the passage of generative phases, the duration of the megastrobes formation are established. Morphometric indices of mature cones and seeds are given. The length of a cone is 8,19 ± 0,1 cm, the width is 4,54 ± 0,04 sm, the mass is 68,86 ± 2,49 g. The fertile cone is formed by 80,14 ± 2,55 scales, or 45% of their total number. The length of seeds with a wing is 2,08 ± 0,4 cm, the width – 1,8 ± 0,02 cm, the weight of 100 seeds – 10,59 ± 0,7 g. It has been determined that periodicity of cones’ formation is 3 years, abundance of cone-bearing is 2–4 marks. The cones ripen for the third year after pollination. Their damage was not detected by pests and diseases. The average potential seed productivity of the cones is 167,14 ± 6,96 seeds, of which 52,14 ± 7,1, or 32%, are fulfilled. Seeds freshly harvested germinate without a period of rest for 5–10 days. Laboratory germination of seeds at room temperature is 60%, germination energy is 40%. During the autumn sowing of seeds in the open ground, shoots appeared in April, germination reached 20%. Preservation of seedlings until the end of the first year of vegetation is 10%. Наведено характеристику розвитку і репродукції Cedrus libani A. Rich. при культивуванні в умовах південно-степового регіону України. Проаналізовано поширення виду на території Херсонської області та наведено таксаційні показники особин C. libani в різних пунктах вирощування (Нова Каховка, Таврійськ, Чулаківка, Чаплинка, Асканія-Нова). Охарактеризовано особливості розвитку та життєвий стан рослин, які ростуть у дендропарку Асканія-Нова та у сквері селища Чаплинка. Для останніх встановлено терміни перебігу генеративних фаз, тривалість формування мегастробілів. Наведено морфометричні показники зрілих шишок та насіння. Довжина шишки 8,19 ± 0,1 см, ширина 4,54 ± 0,04 см, маса – 68,86 ± 2,49 г. Фертильну зону шишки складає 80,14 ± 2,55 лусок, або 45% від їх загальної кількості. Довжина насінини з крилом 2,08 ± 0,4 см, ширина 1,8 ± 0,02 см, маса 100 насінин 10,59 ± 0,7 г. З'ясовано, що періодичність утворення шишок складає 3 роки, а рясність шишконошення – 2–4 бали. Шишки достигають на третій рік після запилення. Їх пошкодження шкідниками та хворобами не виявлено. Середня потенційна насіннєва продуктивність шишки становить 167,14 ± 6,96 насінин, з них виповненого – 52,14 ± 7,1, або 32%. Свіжозібране насіння проростає без періоду спокою впродовж 5–10 днів. Лабораторна схожість насіння при кімнатній температурі 60%, енергія проростання – 40%. При осінньому посіві у відкритому ґрунті сходи з'являються у квітні, схожість становить 20%. Збереженість сіянців до кінця першого року вегетації – 10%. Приведена характеристика развития и репродукции Cedrus libani A. Rich. при культивировании в условиях юго-степного региона Украины. Проанализированы распространения вида на территории Херсонской области и приведены таксационных показатели особей C. libani в различных пунктах выращивания (Новая Каховка, Таврийск, Чулаковка, Чаплинка, Аскания-Нова). Охарактеризованы особенности развития и жизненное состояние растений, которые растут в дендропарке Аскания-Нова и в сквере поселка Чаплинка. Для последних установлены сроки генеративных фаз, длительность формирования мегастробилы. Приведены морфометрические показатели зрелых шишек и семян. Длина шишки 8,19 ± 0,1 см, ширина 4,54 ± 0,04 см, масса – 68,86 ± 2,49 г. фертильного зону шишки составляет 80,14 ± 2,55 чешуек, или 45% от их общего количества. Длина семена с крылом 2,08 ± 0,4 см, ширина 1,8 ± 0,02 см, масса 100 семян 10,59 ± 0,7 г. Установлено, что периодичность образования шишек составляет 3 года, а обильность шишконошення – 2-4 балла. Шишки созревают на третий год после опыления. Их повреждения вредителями и болезнями не обнаружено. Средняя потенциальная семенная продуктивность шишки составляет 167,14 ± 6,96 семян, из них выполнена – 52,14 ± 7,1, или 32%. Свежесобранные семена прорастают без периода покоя в течение 5-10 дней. Лабораторная всхожесть семян при комнатной температуре 60%, энергия прорастания – 40%. При осеннем посеве в открытом грунте всходы появляются в апреле, сходство составляет 20%. Сохранность сеянцев к концу первого года вегетации – 10%.
Водорості водойм ботанічного заказника загальнодержавного значення «Лісники» (Національний природний парк «Голосіївський»).
(2018) БЕРЕЗОВСЬКА, В. Ю.; BEREZOVSKA, V. YU.; БЕРЕЗОВСКАЯ, В. Ю.
В статті наведено перші результати цілеспрямованого альгофлористичного дослідження водойм ботанічного заказника загальнодержавного значення «Лісники» (Нціональний природний парк «Голосіївський»). У заболочених водоймах та озері Шапарня виявлений 91 вид (93 вн. такс.) водоростей, що належать до 8 відділів, 11 класів, 27 порядків, 41 родини, 66 родів. Найбільшу частку у формувані видового різноманіття водоростей досліджуванної території складають відділи Bacillariophyta (48,39%), Chlorophyta (20,43%) та Сharophyta (11,82%). Вивчена систематична структура, встановлені види-домінанти. Відмічено, що масового розвитку в заболочених водоймах досягали такі види як Aulacoseira italica, Euglena granulata, Euglenaformis proxima, Fragilarioforma virescens, а в озері Шапарня – Coelastrum microporum, Acutodesmus acutiformis, Brachysira microcephala, Navicula rhynchotella. Відзначено ряд цікавих та рідкісних флористичних знахідок. Для Mallomonas striata вказується друге місцезнаходження в Україні, а для Brachysira microcephala, Cymbella affiniformis, Encyonopsis microcephala, Meridion constrictum, Platessa conspicua − друге місцезнаходження в межах українського Лісостепу. Cosmarium turpinii var. podolicum є регіонально рідкісним видом. До Червоного списку Київської області внесені Chara contraria і Heteronema acus. Висока созологічна цінність досліджуваної ділянки підкреслюється наявністю цінних угруповань харофітових водоростей. Зокрема, Nitellopsis obtusa занесений до Червоної книги України, а Lychnothamnus barbatus є рідкісним для світової флори. Доцільними є подальші моніторингові та альгофлористичні дослідження водойм заказника «Лісники». The first results of the comprehensive floristic study of freshwater algae in the National botanical reserve «Lisnyki» (Holosiivskyi National Nature Park, Ukraine) are presented. The 91 species (93 infraspecies taxa) from 8 phyla, 11 classes, 27 orders, 41 families and 66 genera, were found in marshy reservoirs and Shaparnya Lake. The largest part of the species list is formed by representatives of Bacillariophyta (48,39%), Chlorophyta (20,43%), and Сharophyta (11,82%). The high abundence in swampy water bodies was achieved by such species as Aulacoseira italica, Euglena granulata, Euglenaformis proxima, Fragilarioforma virescens, and in Lake Shaparnya – by Acutodesmus acutiformis, Brachysira microcephala, Coelastrum microporum, Navicula rhynchotella. The dominant and rare species were recordered. Among them, Mallomonas striata is recorded for Ukraine at the second time. Brachysira microcephala, Cymbella affiniformis, Encyonopsis microcephala, Meridion constrictum, and Platessa conspicua were found in the Forest-Steppe zone of Ukraine at the second time. Cosmarium turpinii var. podolicum is the rare species in the whole region. Chara contraria and Heteronema acus are included in the Red List of Kyiv region. The high conservation value of the territory can be emphesized by the presence of valuable charophyte communities. As an example, Nitellopsis obtusa is included in the Red Data Book of Ukraine, while Lychnothamnus barbatus is a rare species in the world flora. Further monitoring and algal diversity investigations of the National botanical reserve «Lisnyki» are expedient. В статье приведены первые сведения целенаправленного альгофлористического исследования водоемов ботанического заказника государственного значения «Лесники» (Национальный природный прак «Голосеевский»). Выявлено, что в представленных водоемах (заболоченных водных объектах и озере Шапарня) видовое разнообразие водорослей характеризуется наличием 91 вида (93 внутривидовых таксонов) водорослей, что относятся к 8 отделам, 11 классам, 27 порядкам, 41 семейству, 66 родам. Изучена систематическая структура, отмечены виды-доминанты. Указывается, что массового развития в заболоченых водоемах достигали такие види как Aulacoseira italica, Euglena granulata, Euglenaformis proxima, Fragilarioforma virescens, а в озере Шапарня – Acutodesmus acutiformis, Coelastrum microporum, Brachysira microcephala, Navicula rhynchotella. Выявлено также ряд редких и интересных флористических находок. Для Mallomonas striata – указывается второе местонахождение для Украины, а для Brachysira microcephala, Cymbella affiniformis, Encyonopsis microcephala, Meridion constrictum, Platessa conspicua – второе местонахождение в пределах украинской Лесостепи. Cosmarium turpinii var. podolicum является регионально редким видом. Heteronema acus і Chara contraria внесены в Красного списка Киевской области. Подчёркивается высокая созологическая ценность территории в связи с наличием ценных сообществ харофитовых водорослей. Так, Nitellopsis obtusa занесён в красную Книгу Украины, а Lychnothamnus barbatus является редким видом в мировой флоре. Дальнейшие мониторинговые и альгофлористические исследования водоемов заказника «Лесники» являются целесообразными.
ЛИШАЙНИКИ ТА ЛІХЕНОФІЛЬНІ ГРИБИ ЧАЛБАСЬКОЇ АРЕНИ НИЖНЬОДНІПРОВСЬКИХ ПІСКІВ (ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ)
(2018) Ходосовцев, О. Є.; Дармостук, В. В.; Ходосовцева, Ю. А.; Наумович, Г. О.; Малюга, Н. Г.; ХОДОСОВЦЕВ, A.E.; ХОДОСОВЦЕВА, Ю.А.; НАУМОВИЧ, A.О.; KHODOSOVTSEV, A.YE.; DARMOSTUK, V.V.; KHODOSOVTSEVA, YU.A.; NAUMOVICH, A.O.; MALUGA, N.G.
На території Чалбаської арени нижньодніпровських пісків виявлено 160 видів лишайників, ліхенофільних та близьких до лишайників грибів, серед яких Absconditella lignicola, Anaptychia crinalis, Bacidia fraxinea, Ramalina canariensis виявились новими для рівнинної частини України, а Caloplaca monacensis, Chaenotheca chlorella, Cladonia macilenta, Heterocephalacria physciacearum, Lecanora chlarotera, Lepraria lobificans, Porina aenea, Punctelia subrudecta – для її степової зони. Біотопи урочища Буркутскі плавні Чалбаської арени, де сконцентровано 77% видів досліджених груп організмів за відношенням до усього їх різноманіття на нижньодніпровських пісках, ми пропонуємо вважати однією із «гарячих точок» різноманіття степової зони України. Чалбаська арена репрезентує значну кількість «північних» елементів, поширення яких, скоріше всього, пов'язане із закінченням останнього зледеніння близько 10–12 тис. років тому та початком голоцену. Ймовірно, лишайники Absconditella lignicola, Сandelariella kuusamoensis, Punctelia subrudecta, Usnea glabrescens можна оцінити як релікти раннього голоцену. Ми гіпотетично допускаємо, що проникнення атлантичних видів, таких як Anaptychia crinalis, Athallia alnetorum, Bacidia fraxinea, Candelaria pacifica, Ramalina canariensis до території нижньодніпровських арен скоріше всього розпочалося у другій половині голоцену і продовжується дотепер. На території Чалбаської арени виявлено три види лишайників, Cetraria aculeata, Ramalina canariensis, Xanthoparmelia camtschadalis, що занесені до Червоної книги України, та дванадцять видів лишайників, Anaptychia ciliaris, Bacidia rubella, Candelaria concolor, Chaenotheca trichialis, Flavoparmelia caperata, Lecania ephredrae, Parmelina quercina, Parmelina tiliacea, Placynthiella olygothropha, Phlyctis argena, Usnea hirta, U. glabrescens, занесених до Червоного списку Херсонської області. До наступного регіонального переліку видів, що потребують охорони, пропонується включити дванадцять видів вразливих лишайників: Absconditella lignicola, Anaptychia crinalis, Athallia alnetorum, Bacidia fraxinea, Candelaria pacifica, Cladonia macilenta, Caloplaca monacensis, Lepra albescens, Chaenotheca chlorinа, Porina aenea, Pseudoschismatomma rufescens, Punctelia subrudecta. Для охорони біотопів Чалбаської арени та моніторінгу популяцій вразливих видів лишайників пропонується розширити територію Національного природного парку «Олешківські піски» та створити на більшості території Чалбаської арени Регіональний ландшафтний парк «Гілея». На территории Чалбасской арены нижнеднепровских песков найдено 160 видов лишайников, лихенофильных и близких к лишайникам грибов. Среди них, Absconditella lignicola, Anaptychia crinalis, Bacidia fraxinea, Ramalina canariensis впервые приведены для равнинной части Украины, а Caloplaca monacensis, Chaenotheca chlorella, Cladonia macilenta, Heterocephalacria physciacearum, Lecanora chlarotera, Lepraria lobificans, Porina aenea, Punctelia subrudecta оказались новыми для степной зоны. Биотопы урочища Буркутские плавни Чалбасской арены, где сконцентрировано 77% видов исследованых групп организмов по отношению ко всему их разнообразию на нижнеднепровских песках, можно считать одной из гарячих точок разнообразия степной зоны Украины. Чалбасская арена репрезентирует большое количество «северных» элементов, распространение которых скорее всего согласуется с окончанием последнего ледникового периода 10– 12 тис. лет назад и началом голоцена. Вероятно, лишайники Absconditella lignicola, Сandelariella kuusamoensis, Punctelia subrudecta, Usnea glabrescens можно оценить как реликты раннего голоцена. Мы гипотетически допускем, что проникновение атлантических видов, таких как Anaptychia crinalis, Athallia alnetorum, Bacidia fraxinea, Candelaria pacifica, Ramalina canariensis на территорию нижнеднепровских песков скорее всего произошло во второй половине голоцена и прородолжается до сих пор. На территории Чалбасской арены виявлено три вида, Cetraria aculeata, Ramalina canariensis, Xanthoparmelia camtschadalis, которые занесены в Красную книгу Украины, а двенадцять видов, Anaptychia ciliaris, Bacidia rubella, Candelaria concolor, Chaenotheca trichialis, Flavoparmelia caperata, Lecania ephredrae, Parmelina quercina, P. tiliacea, Placynthiella olygothropha, Phlyctis argena, Usnea hirta, U. glabrescens включены в Красный список Херсонской области. В работе предложено включить в регональный красный список: Absconditella lignicola, Anaptychia crinalis, Athallia alnetorum, Bacidia fraxinea, Candelaria pacifica, Cladonia macilenta, Caloplaca monacensis, Lepra albescens, Chaenotheca chlorinа, Porina aenea, Pseudoschismatomma rufescens, Punctelia subrudecta. Для охраны биотопов Чалбасской арены и мониторинга популяций редких видов лишайников предлагаем увеличить территорию Национального природного парка «Олешковские пески» и создать Региональный ландшафтный парк «Гилея». 160 species of lichens and lichenicolous fungi have been found in Chalbasy arena in Lower Dnipro sand dunes. Absconditella lignicola, Anaptychia crinalis, Bacidia fraxinea, Ramalina canariensis were a new for the Ukrainian plains and Caloplaca monacensis, Chaenotheca chlorella, Cladonia macilenta, Heterocephalacria physciacearum, Lecanora chlarotera, Lepraria lobificans, Porina aenea, Punctelia subrudecta were firsty found for steppe zone. Among Chalbasy arena, the habitats of Burkuty plavni are hotspot for lichens and lichenicolous fungi diversity of the steppe zone of Ukraine. The landscape is cover of 0,5% of Lower Dnipro Sand dunes and has 77% lichens and lichenicolous fungi founding on this territory. The Chalbasy arena represents a northern lichen elements. It occupied of the sand dunes habitats after the last glacial period 10–12 thouthand years ago. Probably, Absconditella lignicola, Candelariella kuusamoensis, Punctelia subrudecta, Usnea glabrescens are relics of the early Holocene. Probably, the penetration of Atlantic species, Anaptychia crinalis, Athallia alnetorum, Bacidia fraxinea, Candelaria pacifica, Ramalina canariensis to the territory of Lower Dnipro sand dunes habitas began in the second half of the Holocene and it continues to this time. In Chalbasy arena, Cetraria aculeata, Ramalina canariensis, Xanthoparmelia camtschadalis are listed in the Red Data Book of Ukraine and Anaptychia ciliaris, Bacidia rubella, Candelaria concolor, Chaenotheca trichialis, Flavoparmelia caperata, Lecania ephredrae, Parmelina quercina, Parmelina tiliacea, Placynthiella olygothropha, Phlyctis argena, Usnea hirta, U. glabrescens are included to the Red List of Kherson region. Absconditella lignicola, Anaptychia crinalis, Athallia alnetorum, Bacidia fraxinea, Candelaria pacifica, Cladonia macilenta, Caloplaca monacensis, Lepra albescens, Chaenotheca chlorinа, Porina aenea, Pseudoschismatomma rufescens, Punctelia subrudecta are vulnerable lichen species within steppe zone and are in need of protection. It is proposed to expand the territory of the Oleshkivski pisky National Park and create a Gileya Regional Landscape Park on western part of Chalbasy arena with aim to protect of the lichen habitats.
НОВІ ЗНАХІДКИ ЛИШАЙНИКІВ ТА ЛІХЕНОФІЛЬНИХ ГРИБІВ ЗІ СХІДНОЇ УКРАЇНИ
(2018) Громакова, А. Б.; GROMAKOVA, A. B.
У статі наведені дані щодо рідкісних та цікавих знахідок 5 видів лишайників та 13 видів ліхенофільних грибів зі Східної України, що мають різну ступінь флористичної новизни. Всі види були виявлені під час ліхенологічних досліджень, що проводились на територіях Харківської та Донецької областей у 2012–2018 роках, а також ревізії матеріалів гербаріїв CWU та KHER. Серед виявлених видів лишайник Calicium pinastri є новим для рівнинної частини України. Він характеризується тонкою непомітною сланню, чорними апотеціями на ніжці, коричневим гіпотецієм та 1-септованими коричневими еліпосоїдними аскоспорами. Десять видів – Clypeococcum hypocenomycis, Didymellopsis perigena, D. pulposi, Erythricium aurantiacum, Flavoplaca austrocitrina, Lichenochora hypanica, L. weillii, Marchandiomyces corallinus, Psorotichia montinii, Pyrenidium actinellum – нові для Лівобережної України. Lichenodiplis lecanorae, Placopyrenium trachyticum та Scytinium tenuissimum вперше наводяться для Лівобережного Лісостепу. Athelia arachnoidea, Cercidospora macrospora, Codonmyces lecanorae та Lichenostigma elongatum доповнили загальний список ліхенобіоти Харківської області. Ліхенофільний гриб Lichenochora hypanica, що характеризується кулястими коричневими зануреними псевдотеціями до 150 мкм у діаметрі, 2–4-споровими сумками та двоклітинними гіаліновими еліпсоїдними аскоспорами, був виявлений на Endocarpon pusillum, що є його новим господарем. Ця знахідка є першою поза межами типового локалітету. У статті наведені місцезнаходження знайдених видів лишайників та ліхенофільних грибів, їхні екологічні особливості та поширення в Україні. Для лишайника Calicium pinastri та ліхенофільного гриба Lichenochora hypanica надані українські діагнози видів. З урахуванням виявлених видів на даний час для ліхенобіоти Харківської області всього зареєстровано 17 видів ліхенофільних грибів. Five species of lichens and thirteen lichenicolous fungi are reported from the Eastern Ukraine. All species of the lichens and lichenicolous fungi were identified during studies conducted in the territory of the Kharkiv and Donetsk regions in 2012–2018, as well as during revision of materials from herbaria CWU and KHER. Calicium pinastri is a new for the plain part of Ukraine. It lignicolous species characterized by thin inconspicuous thallus, black stalked apothecia with brown hypothecium and 1-septate ellipsoid brown ascospore. Ten species of the lichens and lichenicolous fungi are new for the Left-Bank part of Ukraine. There are Clypeococcum hypocenomycis, Didymellopsis perigena, D. pulposi, Erythricium aurantiacum, Flavoplaca austrocitrina, Lichenochora hypanica, L. weillii, Marchandiomyces corallinus, Psorotichia montinii, Pyrenidium actinellum. Lichenodiplis lecanorae, Placopyrenium trachyticum and Scytinium tenuissimum are reported for the first time for the Left-Bank Forest Steppe of Ukraine. Athelia arachnoidea, Cercidospora macrospora, Codonmyces lecanorae and Lichenostigma elongatum are first time reported to Kharkiv region. The lichenicolous fungus Lichenochora hypanica characterized by black globous immersed pseudothecia up to 150 mkm diam., 2-4-spored asci and 1-septate hyaline narrowly ellipsoid ascospore. This is the first report of L. hypanica outside of a type locality. It specimen was found on thallus of Endocarpon pusillum which is the new host species. The localities in Ukraine, ecology and distribution data for the new records are provided. The Ukrainian descriptions of Calicium pinastri and Lichenochora hypanica are given. Currently, there are 17 species of lichenicolous species was reported in Kharkiv region. В статье приводятся данные о редких и интересных находках 5 видов лишайников и 13 видов лихенофильных грибов из Восточной Украины, которые имеют разную степень флористической новизны. Все виды были выявлены во время лихенологических исследований, проводимых на территориях Харьковской и Донецкой областей в 2012–2018 годах, а также ревизии материалов гербариев CWU и KHER. Среди выявленных видов Calicium pinastri является новым для равнинной части Украины. Он характеризуется тонким незаметным талломом, черными апотециями на ножке, коричневым гипотецием и 1-септированными коричневыми эллипосоидными аскоспорами. Десять видов – Clypeococcum hypocenomycis, Didymellopsis perigena, D. pulposi, Erythricium aurantiacum, Flavoplaca austrocitrina, Lichenochora hypanica, L. weillii, Marchandiomyces corallinus, Psorotichia montinii, Pyrenidium actinellum, являются новыми для Левобережной Украины. Lichenodiplis lecanorae, Placopyrenium trachyticum и Scytinium tenuissimum впервые приводятся для Левобережной Лесостепи. Athelia arachnoidea, Cercidospora macrospora, Codonmyces lecanorae и Lichenostigma elongatum дополнили общий список лихенобиоты Харьковской области. Лихенофильный гриб Lichenochora hypanica, который характеризуется шаровидными коричневыми погруженными псевдотециями до 150 мкм в диаметре, 2–4-споровыми сумками и двухклеточными гиалиновыми эллипсоидными аскоспорами, был выявлен на Endocarpon pusillum, который является его новым хозяином. Эта находка является первой за пределами типового локалитета. В статье приведены местонахождения выявленных видов лишайников и лихенофильных грибов, их экологические особенности и распространение в Украине. Для лишайника Calicium pinastri и лихенофильного гриба Lichenochora hypanica даны украинские диагнозы видов. С учетом выявленных видов всего для лихенобиоты Харьковской области зарегистрировано 17 видов лихенофильных грибов.
Кількісне визначення внеску солоності, освітленості та дефіциту біогенів у вихід клітин і накопичення В-каротину в культурі Dunaliella salina (Chlorophyta)
(2018) КОМАРИСТА, В.П.; БІЛОУСОВА, К.М.; РУДАСЬ, О.М.; КОМАРИСТАЯ, В.П.; БЕЛОУСОВА, Е.Н.; РУДАСЬ, А.Н.; KOMARISTAYA, V.P.; BILOUSOVA, K.M.; RUDAS, O.M.
Метою дослідження було кількісне визначення внеску солоності, освітленості, нітрату, фосфату та їхної взаємодії до врожаю Dunaliella salina за кількістю клітин та накопиченням В-каротину. Щоб запобігти змішенню ефектів факторів-умов з вичерпанням факторів-ресурсів, водорість вирощували в періодичній культурі з підживленням. В дослідженому діапазоні факторів (освітленість 2–8 клк, солоність 1–4 M NaCl, KNO3 0–80 мг/л, K2HPO4 0–10 мг/л), нітрат і фосфат сильніше впливали на продуктивність культури за кількістю клітин та накопиченням В-каротину, ніж солоність та освітленість. Вплив солоності та освітленості залежав від біогенів та попередньої забезпеченості інокуляту ними. Загальна сила впливу 2 біогенів на врожай клітин складала 0,59 для неголодуючого за біогенами інокуляту та 0,43 для голодуючого інокуляту, тоді як загальна сила впливу факторів-умов – 0,10 та 0,12 відповідно. Щодо вмісту -каротину в клітинах, загальна сила впливу біогенів на клітини, вирощені з неголодуючого та голодуючого інокулятів дорівнювали 0,71 та 0,58, і факторів умов – 0,8 та 0,5 відповідно. Залишкова дисперсія врожаю клітин і вмісту В-каротину в клітинах була віднесена до взаємодії солоності та освітленості з біогенами. Поєднання високих значень солоності та освітленості мало свій власний, не змішаний з вичерпанням поживних елементів, але менший індукуючий вплив на накопичення -каротину. Найбільший вміст В-каротину 53 пг на клітину спостерігався в культурі, вирощеній з голодуючого інокуляту за дефіциту фосфору. Поєднання високих значень солоності та освітленості давало 17 пг В-каротину на клітину порівняно з близько 5 пг за оптимальних умов культивування. Дозування біогенів має бути найпотужнішим інструментом управління біосинтезом в культурі D. salina. Целью исследования было количественное определение вклада солености, освещенности, нитрата, фосфата и их взаимодействия в урожай Dunaliella salina по количеству клеток и накоплению -каротина. Чтобы предотвратить смешение эффектов факторов-условий с исчерпанием факторов-ресурсов, водоросль выращивали в периодической культуре с подпиткой. В исследованном диапазоне факторов (освещенность 2–8 клк, соленость 1–4 M NaCl, KNO3 0–80 мг/л, K2HPO4 0– 10 мг/л), нитрат и фосфат сильнее влияли на продуктивность культуры по количеству клеток и накоплению -каротина, чем соленость и освещенность. Влияние солености о освещенности зависело от биогенов и предшествовашей обеспеченности инокулята ними. Суммарная сила действия 2 биогенов на урожай клеток составляла 0,59 для неголодающего по биогенам инокулята и 0,43 для голодающего инокулята, тогда как суммарная сила действия факторов-условий – 0,10 и 0,12 соответственно. По содержанию -каротина в клетках, суммарная сила действия биогенов на клетки, выращенные из неголодающего и голодающего инокулятов составила 0,71 и 0,58, а факторов условий – 0,8 и 0,5 соответственно. Остаточная дисперсия урожая клеток и содержания В-каротина в клетках была отнесена к взаимодействию солености и освещенности с биогенами. Сочетание высоких значений солености и освещенности имело свое собственное, не смешанное с исчерпанием питательных элементов, но меньшее индуцирующее влияние на накопление В-каротина. Наибольшее содержание В-каротина 53 пг на клетку наблюдалось в культуре, выращенной из голодающего инокулята при дефиците фосфора. Сочетание высоких значений солености и освещенности давало 17 пг В-каротина на клетку по сравнению с около 5 пг при оптимальных условиях культивирования. Дозирование биогенов должно быть самым мощным инструментом управления биосинтезом в культуре D. salina. The purpose of the study was to evaluate the contribution of salinity, irradiance, nitrate and phosphate, and their interactions into the yield of cell number and В-carotene accumulation in Dunaliella salina. To avoid confounding of the effects of factors-conditions by the depletion of factors-resources, the alga was grown in fed-batch culture. In the level ranges of the experimental factors (irradiance 2–8 klx, salinity 1–4 M NaCl, KNO3 0–80 mg L-1, K2HPO4 0–10 mg L-1), nitrate and phosphate influenced the productivity of culture by cell number and -carotene accumulation more strongly than salinity and irradiance. Effects of salinity and irradiance depended on nutrients and their pre-supply to the inoculum. Total effect size 2 of nutrients on cell yield comprised 0,59 for non-starved and 0,43 for starved inoculum, whereas total effect size of factors-conditions – 0,10 and 0,12 correspondingly. As to cellular В-carotene content, total effect size of nutrients on the cells grown from nonstarved and starved inoculum was 0,71 and 0,58, and of factors conditions – 0,8 and 0,5 correspondingly. Remained variances of cell yield and В-carotene content were attributed to the interactions of salinity and irradiance with the nutrients. The combination of high values of salinity and irradiance exerted its own, unconfounded by depletion of nutrients, but lower influence on В-carotene accumulation. The highest В-carotene content of 53 pg per cell was observed in the culture grown from the starved inoculum at the deficiency of phosphorus. Combination of high salinity and irradiance values yielded 17 pg of В-carotene per cell compared to about 5 pg under the optimal culture conditions. Controll nutrient supply would be the most powerful tool for biosynthesis control in D. salina culture
Нові знахідки ліхенофільних грибів з Українських Карпат
(2018) Дармостук, В. В.; Darmostuk, V. V.
Три види ліхенофільних грибів вперше наведені для території України з гірського масиву Чорногора – Arthonia subvarians, Didymocyrtis melanelixiae та Polycoccum umbilicariae. A. subvarians – це маловідомий в Європі вид, що характеризується злегка випуклою артоніоїдною чорною аскомою, зеленувато-коричневим епітецієм, гіаліновим до оливкового гіменієм, який від К набуває винно-червоного кольору, булавоподібними (4–) 8–споровими бітунікатними сумками та гіаліновими двоклітиними спорами з розширеною верхньою клітиною. Вид зростає на апотеціях Lecanora polytropa разом з Cercidospora epipolytropa та Intralichen baccisporus та утворює темні необрамлені некротичні плями. Подано обговорення таксономії виду та його порівняння з A. apotheciorum. Didymocyrtis melanelixiae характеризується зануреними чорними кулястими пікнідами, ампулоподібними гіаліновими конідіогенними клітинами та широко еліпсоїдними одноклітинними гіаліновими конідіями з 1–2 олійними краплями. Вид разом з Lichenoconium erodens утворює темні некротичні плями з чорним краєм на слані Platismatia glauca. Polycoccum umbilicariae – маловідомий вид, що характеризується чорними зануреними до напівзанурених кулястими псевдотеціями, гіменієм без філаментів, булавоподібними (4–)8-споровими фізітунікатними сумками та оливковими до темно-коричневих еліпсоїдними (0–)1-аскоспорами. Він зростає на слані Umbilicaria cylindrica та формує знебарвлені ділянки з порушеним коровим шаром. U. cylindrica виявився новим видом господаря. Представлено обговорення сучасної таксономічної позиції виду та порівняння з подібними видами, що зростають на цьому ж господарі. Українські діагнози, субстратна приуроченість, поширення в Україні та досліджені зразки подані для кожного виду. Три вида лихенофильных грибов впервые указаны для территории Украины с территории Массива Чорногора – Arthonia subvarians, Didymocyrtis melanelixiae и Polycoccum umbilicariae. A. subvarians это малоизвестный в Европе вид, характеризуется слегка выпуклой артониоидной черной аскомой, зеленовато-коричневым эпитецием, гиалиновым до оливкового гимениемК + винно-красный, булавовидными (4–) 8–споровыми битуникатными сумками и гиалиновыми двухклеточными спорами с расширенной верхней клеткой. Вид растет на апотециях Lecanora polytropa вместе с Cercidospora epipolytropa и Intralichen baccisporus и образует темные некротические пятна. Подано обсуждение таксономии вида и его сравнение с A. apotheciorum. D. melanelixiae характеризуется погруженными черными шаровидными пикнидами, ампулообразными гиалиновыми конидиогеннимы клетками и широко эллипсоидными одноклеточными гиалиновыми конидиями с 1–2 масляными каплями. Вид вместе с Lichenoconium erodens образует темные некротические пятна с черным краем на слоевище Platismatia glauca. P. umbilicariae малоизвестный вид, который характеризуется черными погруженными до полупогруженных шаровидными псевдотециями, гимением без филаментов, булавовидными (4–) 8–споровыми физитуникатными сумками и оливковыми до темно-коричневых эллипсоидными (1–) 2–клеточными аскоспорами. Он растет на слоевище Umbilicaria cylindrica и вызывает формирование обесцвеченных участков с нарушенным коровым слоем. U. cylindrica оказался новым видом хозяина для P. umbilicariae. Представлено обсуждение современной таксономической позиции вида и сравнение его с похожими видами, которые растут на этом же хозяине. Украинские диагнозы, субстратная приуроченность, распространение в Украине и исследованые образцы представлены для каждого вида. Three species of lichenicolous fungi are for first time reported in Ukraine from Chornohora Mountain Range. These are Arthonia subvarians, Didymocyrtis melanelixiae and Polycoccum umbilicariae. A. subvarians is the poorly known European species, characterized by slightly convex arthonioid ascomata, green-brown epithecium, hyaline to olive hymenium, K+ wine-red, clavate (4–)8-spored bitunicate asci and hyaline 1-septate soleiform ascospore. This species, together with Cercidospora epipolytropa and Intralichen baccisporus, grows on apothecia of Lecanora polytropa and produces dark necrotic spots on host. The taxonomic discussion and comparison with A. apotheciorum are provided. Didymocyrtis melanelixiae is characterized by immersed black globose conidiomata, ampuliform conidiogenous cells and broadly ellipsoid аseptate 1–2-guttulate hyaline conidia. It grows on thallus of Platismatia glauca together with Lichenoconium erodens and produces dark necrotic spots with the black edge. Polycoccum umbilicariae is the rarely reported species, characterized by black immersed to semi-immersed globous ascomata, hymenium without hamathecial filaments, clavate (4–)8-spored fisitunicate asci and olive to dark-brown ellipsoid (0–)1-septate smooth-walled ascospore. It growth on thallus of Umbilicaria cylindrica and produces decolorized spots with destroyed upper cortex. U. cylindrica is a new host species for Polycoccum umbilicariae. The discussion about current taxonomic position and comparison with the specimens of same species growing on another hosts are presented. Description, list of host lichens species, data about distribution in Ukraine and examined specimens are provided for each species.
WILD ORNAMENTAL PLANTS OF THE FAMILY ASTERACEAE FROM THE NORTHEASTERN PART OF AZERBAIJAN
(2018) AGHAYEVA, P.; GARAKHANI, P.; HUSEYNOVA, A.; ALI-ZADE, V.; АГАЄВА, P. Н.; ГАРАХАНІ, Р. X.; ГУСЕЙНОВА, А. Ю.; АЛІ-ЗАДЕ, В. М.; АГАЕВА, P. Н.; ГАРАХАНИ, Р. X.; ГУСЕЙНОВА, А. Й.; АЛИ-ЗАДЕ, В. М.
The article deals with wild species of ornamental herbs belonging to the family Asteraceae collected in Quba and Qusar districts of Azerbaijan during 2012–2017. In total, more than 120 specimens were collected and identified based on the main diagnostic morphologic characters. Altogether 49 species belonging to 28 genera and 11 tribes were registered, considering the latest taxonomic and nomenclatural changes. New localities of Cyanus cheiranthifolius and Leontodon danubialis were found in Quba district (the Great Caucasus). The relict species Callicephalus nitens and the Caucasus endemic species Tanacetum leptophyllum were also found in the studied region. The life forms and morphological types, diversity patterns of plants depending on altitude and soil humidity were reflected. Perennial plants, as compared to annuals, are dominant in the districts. Erigeron acris and Lactuca serriola may grow as both annual and/or biennials, while Carduus nutans is mainly biennial. Senecio vernalis may grow as an annual, biennial or perennial plant, depending on its habitats and local conditions. Morphological features, such as root systems, branching patterns, leaf outlines and flowers arrangement, are very variable and depend on the growing environment. Numbers of species occur both in forests and grasslands. Some of them grow along mountain slopes and also occur in meadows. Species variation and a consistent trend along the elevational gradient was observed starting from the low mountain zone. Abundance of species decreased in higher elevations. Results suggest that recent climate warming interacted in changes of habitats of some species. Species distribution patterns along the elevation gradients are affected by mountain range peculiarities, expositions of slopes, soil types, soil sliding processes, and climate warming. Numerous species have been recorded in more than one altitude zone. The number of ornamental wild herbs belonging to Asteraceae growing in these districts can be successfully used in horticulture in parks and gardens. У статті наводяться дані про види дикорослих декоративних трав'янистих рослин з родини Asteraceae, зібраних у 2012–2017 роках в Губинському і Гусарському районах Азербайджану (Великий Кавказ). У цілому зібрано і визначено більш ніж 120 гербарних зразків, встановлені діагностично важливі морфологічні ознаки з згідно з сучасною номенклатурою, виявлено 49 таксонів, що відносяться до 28 родів і 11 триб з урахуванням сучасної номенклатури. Вказана таксономічна структура, життєві форми, морфологічні типи та поширення в залежності від висоти зростання та вологості грунту. Встановлено нове місце зростання видів Cyanus cheiranthifolius та Leontodon danubialis в Губі. У вивченому регіоні також відзначені реліктовий вид Callicephalus nitens і ендемік Кавказу Tanacetum leptophyllum. У зазначених районах переважають багаторічні рослини. Erigeron acris і Lactuca serriola можуть рости як однорічні, але Carduus nutans, в основному, дворічний. Senecio vernalis може рости як однорічна, дворічна або багаторічна рослина, в залежності від місця зростання. Такі морфологічні особливості як форма кореневих систем, розгалуження стебла, контури листків і розташування кольорів дуже різноманітні і залежать від середовища проживання. Деякі види трапляються як в лісових, так і в лучних угрупованнях, уздовж гірських схилів. Зміна видового різноманіття і послідовна тенденція зростання по градієнту висоти спостерігалися від нижнього до верхнього гірських поясів, в високогір'ях кількість видів зменшувалася. Отримані результати свідчать, що потепління клімату супроводжується зміщенням місця існування деяких видів. На розподіл видів з висотою впливають особливості гірського хребта, експозиції схилів, типи грунтів, процеси зсуву ґрунтів і потепління клімату. Деякі види були зареєстровані в більш ніж одному висотному поясі. Значне число декоративних дикорослих трав, що відносяться до Asteraceae, які ростуть в цьому регіоні, можна успішно використовувати в садівництві в парках і садах.
The new concept of biota protection oin the Republic of Moldova. The Red Data Book of Moldova (2015)
(2018) Kolomiychuk, V .P; Popova, О.M.