Чорноморський ботанічний журнал (Т. 14 - 16, 18, 19)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/7203
Browse
5 results
Search Results
Item СЕРГІЙ ЯКОВИЧ КОНДРАТЮК: 60 РОКІВ З ДНЯ НАРОДЖЕННЯ(2019) Бойко, М. Ф.; Громакова, А. Б.; Малюга, Н. Г.; Дармостук, В. В.; Ходосовцев, О. Є.Item МОХОПОДІБНІ СМАРАГДОВОЇ МЕРЕЖІ УКРАЇНИ ПІД ОХОРОНОЮ БЕРНСЬКОЇ КОНВЕНЦІЇ(2019) Бойко, М. Ф.; BOIKO, M. F.У статті дано характеристику видів мохоподібних, які включені до Додатку І Бернської конвенції, що була прийнята у 1979 р. та зустрічаються у бріофлорі України. Це такі види, як Dicranum viride (Sull. & Lesq.) Lindb. (Dicranaceae), Dichelyma capillaceum (With.) Myrin (Fontinalaceae), Buxbaumia viridis (Mougeot ex Lam. & DC) Mougeot & Nestler, 1823 (Buxbaumiaceae), Meesia longiseta Hedw. Meesiaceae), Hamatocaulis (Drepanocladus) vernicosus (Mitt.) Hedenäs (Amblystegiaceae), Mannia triandra (Scop.) Grolle (Aytoniaceae). Вказується українська та латинська назви виду, код виду із Стандартної форми даних Смарагдового об’єкта, їх біогеографічний регіон, загальна характеристика виду, родина, наукова цінність, загальний ареал, поширення виду в Україні з вказівкою фізико-географічних зон та гірських ландшафтних країн України (Українські Карпати (Закарпаття, власне Карпати, Прикарпаття), Крим (Гірський Крим, Південнобереговий Крим), Українське Полісcя, Неморальна зона (в т.ч. Опілля, Розточчя, Західний Лісостеп), Лісостепова зона, Степова зона (в тому числі Степовий Крим), місцезнаходження, умови місцезростання, фотографічне зображення виду, головні фактори зменшення чисельності популяцій видів, прийняті заходи охорони з вказівкою кодів Смарагдових об’єктів, у яких зберігається вид, необхідні заходи охорони та список використаних джерел. Отже, у зв’язку з актуальністю вивчення видів рослин, в тому числі несудинних, які включені в додатки Бернської конференції та проектуванням природоохоронної мережі Емеральд (Смарагдової мережі) України, необхідно посилити дослідження популяцій цих рідкісних видів та біотопів, у яких вони зростають. Особливо це важливо щодо видів мохоподібних, оскільки знахідки більшості з них були зроблені досить давно. Матеріали сучасних досліджень дадуть можливість реального відображення стану популяцій видів у природоохоронній екологічній мережі з метою їх дієвої охорони. The article describes the bryophyte species that are listed in Appendix I of the Bern Convention, adopted in 1979, that are found in Ukraine. These are Dicranum viride (Sull. & Lesq.) Lindb. (Dicranaceae), Dichelyma capillaceum (With.) Myrin (Fontinalaceae), Buxbaumia viridis (Mougeot ex Lam. & DC) Mougeot & Nestler (Buxbaumiaceae), Meesia longiseta Hedw. (Meesiaceae), Hamatocaulis (Drepanocladus) vernicosus (Mitt.) Hedenäs (Amblystegiaceae), and Mannia triandra (Scop.) Grolle (Aytoniaceae). The Ukrainian and Latin names of species, their codes from the Standard Data form of the Emerald website, the biogeographical region of occurrence, general characteristics of the species, its taxonomic positions, scientific value, distribution in the world and in Ukraine, with the indication of physiographic zones and landscapes of Ukraine, including Ukrainian Carpathians (Zacarpattia, Carpathians, Prykarpattia), Crimea (Mountain Crimea, Southern Coast Crimea), Ukrainian Polissia, Nemoral zone (including Opillia, Roztochchia, Western Forest-steppe), Forest-Steppe zone, Steppe zone (including Steppe Crimea), habitat, habitat conditions, photographic image of a species, key factors of the abatement, adopted protection activities, codes of the Emerald sites where the species occurs, necessary protection activities, and the list of literary sources are indicated for each species. Therefore, due to the urgency of the study of plant species, including non-native species included in the annexes of the Berne Conference and the design of the Emerald Nature Network of Ukraine, it is necessary to strengthen the study of populations of these rare species and biotopes in which they grow. This is especially important for species of bryophytes, as the findings of most of them were made long ago. These materials will be used when designing the Emerald Network of Ukraine. В статье дана характеристика видов моховидных, которые включены в Дополнение І Бернской конвенции принятой в 1979 г. и встречаются в бриофлоре Украины. Это такие виды, как Dicranum viride (Sull. & Lesq.) Lindb. (Dicranaceae), Dichelyma capillaceum (With.) Myrin (Fontinalaceae), Buxbaumia viridis (Mougeot ex Lam. & DC) Mougeot & Nestler, 1823 (Buxbaumiaceae), Meesia longiseta Hedw. Meesiaceae), Hamatocaulis (Drepanocladus) vernicosus (Mitt.) Hedenäs (Amblystegiaceae), Mannia triandra (Scop.) Grolle (Aytoniaceae). Приводятся украинские и латинские названия видов, код вида со Стандартной формы данных Изумрудного объекта, биогеографический регион вида, семейство, научная ценность, общий ареал, распространение вида в Украине с указанием физико-географических зон и горных ландшафтных стран Украины (Украинские Карпаты (Закарпатье, собственно Карпаты, Прикарпатье), Крым (Горный Крым, Южнобереговый Крым), Украинское Полесье, Неморальная зона (в т.ч. Ополье, Розточье, Западная Лесостепь), Лесостепная зона, Степная зона (в том числе Степной Крым), местонахождение, условия местопроизрастания, фотографическое изображение вида, главные факторы уменьшения численности популяцій видов, принятые меры охраны с указанием кодов Изумрудных объектов, у которых сохраняется вид, необходимые меры охраны и список использованных источников. В связи с актуальностью изучения видов растений, в том числе несосудистых, которые включены в дополнение к Бернской конференции, а также разработкой сети Эмеральд. Особенно актуально усилить изучения мхов, по скольку находки большинства из них были сделаны давно. Материалы современных исследований дадуть возможность реально отобразить состояние популяций видов у экологической сети с целью их охраны.Item АТЛАС ВИДІВ МОХОПОДІБНИХ – КАНДИДАТІВ ДО НОВОГО ЄВРОПЕЙСЬКОГО ЧЕРВОНОГО СПИСКУ(2019) Бойко, М. Ф.Item ПУТРЕДОФІТИ У БРІОФЛОРІ УКРАЇНИ(2018) Бойко, М. Ф.; BOIKO, M. F.Значна кількість видів мохоподібних зростає на такому субстраті, як гнилі рештки рослин, тварин і грибів. У бріофлорі України таких 134 види – 77 видів мохів та 57 печіночників, що становить 15,55 % видового складу. Проте ця субстратогрупа не типізована, не має короткої однослівної назви, яка характеризувала б особливості видів цієї групи. Нами запропоновано дати їй назву путредофіти (від латинського рútredo – гниття, quasi lignum putridum – гнила, трухлява деревина). Називати цю групу епіксилами неправильно, оскільки епіксили зростають на оголеній деревині стовбурів дерев, гілок та пнів до того часу, доки ці субстрати не почали розкладатися і на них стали добре помітні процеси гниття. Путредофіти – це види, які поселяються не тільки на гнилій деревині різних стадій гниття, а й на гнилих рештках трав’янистих рослин, на гнилій лісовій підстилці, на розкладених рештках грибів, лишайників, інших мохів, на рештках тварин та на їх екскрементах, на розкладених предметах діяльності та побуту людини різних стадій гниття (наприклад, викинуте взуття, одяг, ганчірки тощо). Серед бріопутредофітів виділяємо 5 груп за відношенням до путредосубстратів та до інших типів субстратів, на яких поселяються ці види мохоподібних: І група – евпутредофіти (гр. eu – хорошо, добре + путредофіти) (17 видів); ІІ група – субпутредофіти (лат. sub – під + путредофіти) (25 видів); ІІІ група – мезопутредофіти (гр. mesos – середній + путредофіти) (41 вид); ІV група – олігопутредофіти (гр. ολίγος – небагато + путредофіти) (30 видів); V група – паулопутредофіти (лат. paulo – трохи, трішечки, незначно + путредофіти) (21 вид). A large number of bryophyte species grow on certain substrates as rotten remnants of plants, animals and fungi. In the bryoflore of Ukraine, 134 such species were previously detected – out of them 77 species of Bryophyta and 57 of Marchantiophyta, representing 15,8 % of the species composition. However, this substrate group is not typified, does not have a short, single–word name, which would characterize the features of these species. It is proposed to name it putredophytes (from the latin pútredo – rotting, quasi lignum putridum – rotten wood). Putredophytes are not epixiles, as epixiles grow on the bare wood of trunks, branches and stumps of the trees until these substrates start decomposing and the decay processes become well visible. Putredophytes habitats are not only rotten wood of different stages of rotting but also decayed remains of herbaceous plants, rotten forest floor, decomposed remains of fungi, lichens, other mosses, animal remains and excrements, decomposed objects of human activity at various stages of decay (for example, thrown shoes, clothes, etc.). Among the bryoputredophytes, five groups are distinguished in relation to the putredosubstrates and to other types of substrates, on which these types of mosses are located: group I – euputrédophytes (greek eu – good, well + putredophytes) – 17 species of putredobryoflora; group II – subputredophytes (latin sub – + putredophytes) – 25 species; group III – mesoputredophytes (greek mesos – medium + putredophytes) – 41 species; group IV – oligoputredophytes (greek ολίγος – a little + putredophytes) – 30 species); group V – pauloputredophytes (latin paulo – a little bit, little, slightly + putredophytes) – 21 species. Значительное количество видов моховидных произрастают на таком субстрате, как гнилые остатки растений, животных и грибов. В бриофлоре Украины таких 134 вида – 77 видов мхов и 57 печеночников, что составляет 15,55 % видового состава. Однако, эта субстратогруппа не типизирована, не имеет краткого однословного названия, которое характеризовало б особенности этой группы. Нами предложено дать ей название путредофиты (лат. рútredo – гниение, quasi lignum putridum – гнилая, трухлявая древесина). Называть эту группу эпиксилами неправильно, поскольку эпиксилы произрастают на обнаженной древесине стволов деревьев, веток и пней до того времени, пока эти субстраты не начали разлагаться и на них стали хорошо заметны процессы гниения. Путредофиты – это виды, которые поселяются не только на гнилой древесине разных стадий гниения, но и на гнилых остатках травянистых растений, на гнилой лесной подстилке, на разложившихся остатках грибов, лишайников, других мхов, на остатках животных и на их экскрементах, на разложившихся предметах деятельности и быта человека разных стадий гниения (например, выброшенная обувь, одежда, тряпки и др.). Среди бриопутредофитов выделяем 5 групп по отношению к путредосубстратам и другим типам субстратов, на которых поселяются эти виды моховидных: І группа – эвпутредофиты (гр. eu – хорошо + путредофиты) (17 видов); ІІ группа – субпутредофиты (лат. sub – под + путредофиты) (25 видів); ІІІ группа – мезопутредофиты (гр. mesos – средний + путредофиты) (41 вид); ІV группа – олигопутредофиты (гр. ολίγος – немного + путредофиты) (30 видов); V группа – паулопутредофиты (лат. paulo – немножечко, совсем незначительно + путредофиты) (21 вид).Item Урочище Буркутські плавні – оазис північної бріофлори на півдні степової зони України(2018) Бойко, М. Ф.; BOIKO, M.F.У статті підведено підсумки вивчення бріофлори урочища за 1983–2017 роки. Урочище розташоване на Чалбаській арені Нижньодніпровських пісків на півдні степової зони України за 20–25 км від берега Чорного моря. На позитивних елементах рельєфу домiнує псамофiтний степ, на негативних – луки та водно-болотні угруповання в комплексi з березовими, вільховими, осиковими та дубовими гайками. Вони є залишками лісів Геродотовської Гілеї. Значна частина пісків заліснена сосновими насадженнями. Бріофлора нараховує 63 види 36 родів 23 родин відділів Marchantiophyta та Bryophyta. Переважають види Bryopsida – 54, що складає 79,38% бріофлори. Домінують родини Amblystegiaceae та Brachytheciaceae, 9 та 8 видів відповідно (25,93%). У родовому спектрі переважають Brachythecium, Sphagnum та Оrthotrichum (по 8,10% кожен). Домінують бореальні (29 видів або 45,82%) та неморальні (23 види – 36,34%), що мігрують по річкових долинах з північних зон на південь. Міграційний характер бріофлори підкреслюють, також, типи ареалів видів: біполярний – 25 видів (39,5%) та голарктичний – 16 (25,28%). Серед екоморф домінують мезоксерофіти – 20 видів (31,6%), геліосціофіти – 33 (52,14%), інцертофіти – 52 (82,16 %), олігомезотрофи та мезотрофи (по 18 видів (56,88%), з біоморф – килим плоский – 18 видів (28,44%) та дернина рихла або пухка – 16 (25,28%), переважають дводомні види – (53,2%), за ценотичною активністю - середньо активні – 18 (28,44%) та неактивні – 17 (26,28%). Видів синантропно апофітної фракції 31 вид (49,2%). Найбільший інтерес викликають сфагнові мохи, їх знайдено 5 видів. Урочище Буркутські плавні є найпівденнішим знаходищем сфагнових мохів в Україні, що заслуговує на охорону, а саме на включення усіх місцезростань сфагнів до національного природного парку «Олешківські піски». Наводяться точки зору щодо часу та шляхів міграції сфагнів та інших бріофітів на південь України. В статье подведены итоги изучения бриофлоры в 1983–2017 годах. Урочище расположено на Чалбаской арене нижнеднепровских песков юга Украины в 20–25 км от берега Черного моря. На позитивних элементах рельефа доминирует псаммофитная степь, на негативных – луга и водно-болотные группировки в комплексе с березовими, ольховыми, осиновими и дубовыми колками. Они – остатки Геродотовской Гилеи. Значительная часть песков облесена сосновыми насаждениями. Бриофлора насчитывает 63 вида 36 родов 23 семейств отделов Marchantiophyta и Bryophyta. Преобладают виды Bryopsida – 54, что составляет 79,38% бриофлоры. Доминируют семейства Amblystegiaceae и Brachytheciaceae, 9 и 8 видов соответствено (25,93%). В родовом спектре преобладают Brachythecium, Sphagnum и Оrthotrichum (по 8,10% каждый). Доминируют виды бореального элемента (29 – 45,82%) на втором месте виды неморального – 23 (36,34%). Миграционный характер бриофлоры подчеркивают также типы ареалов видов: биполярный – 25 (39,5%) и голарктический – 16 (25,28%). Среди экоморф доминируют мезоксерофиты – 20 видов, гелиосциофиты – 33 (52,14%), инцертофиты – 52 (82,16 %), олигомезотрофы и мезотрофы (по 18 видов), из биоморф – ковер плоский – 18 видов и дернина рыхлая – 16 видов, преобладают двудомные виды – (53,2%), по ценотической активности – среднеактивные – 18 и неактивные – 17. Видов синантропной апофитной фракции 31 (49,2%). Наибольший интерес представляют сфагновые мхи, их найдено 5 видов. Урочище Буркутские плавни это самое южное местонахождение сфагновых мхов в Украине, по этому все местопроизрастания сфагнов необходимо взять под охрану и включить в состав национального природного парка «Олешковские пески». Приводятся точки зрения относительно времени и путей проникновения сфагнов и других бриофитов на юг Украины. The article summarizes the study of the Burkuty Plavni landmark bryoflora during period of 1983–2017. The landmark is located on the Chalbasy arena of the Nizhnodniprovski pisky in the southern steppe zone of Ukraine, 20–25 km from the Black Sea shore. The psamophytic steppes are dominat on the positive elements of the relief a meadows and wetlands with birch, alder, aspen and oak forests occupy of sand depression. These small forests are remnants of the Herodotus Gilea. The pine plantations are a main landscape elements aroud this landmark. Bryoflora includes 63 species of 36 genera of 23 families of Marchantiophyta and Bryophyta. 54 predominant Bryopsida species compose 79,38% of the bryoflora. The families Amblystegiaceae and Brachytheciaceae dominate with 9 and 8 species respectively (25,93%). Brachythecium, Sphagnum and Orthotrichum (8,1%) are main genera in bryoflora spectrum. Probably, boreal (29 species – 45,82%) and nemoral (23 species – 36,34%) mosses migrated along river valleys from the northern zones to the south. Bipolar (25 species, 39,5%) and holarctic (16, species, 25,28%) mosses migrated to Burkuty Plavni in last periods. Mesoxerophytes (20 species, 31,6%), helioscythophytes (33, 52,14%), incertophytes (52, 82,16%), oligomesotrophs and mesotrophs (18 species,56,88%), the flat surface biomorph (18 species,28,44%) and loose turf biomorph (16 species, 25,28%) were dominated. There are 31 species (49,2%) within synanthropic apophytic fraction. The greatest interest is caused by five species of the sphagnum mosses which were found in Burkuty Plavni landmark. The different points of the time and migration ways of the sphagnum mosses and other bryophytes to the south of Ukraine are discussed.