Чорноморський ботанічний журнал (Т. 14 - 16, 18, 19)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/7203
Browse
5 results
Search Results
Item АНОТОВАНИЙ СПИСОК ВИДІВ ФЛОРИ ЕКОПОСЕЛЕННЯ «РАДУГА» (ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ, УКРАЇНА)(2022) Мойсієнко, І. І.; Мельник, Р. П.; Захарова, М. Я.; Moysiyenko, І. І.; Melnyk, R. P.; Zakharova, M. YA.В статті наведено видовий склад флори екологічного поселення «Радуга». З ініціативи засновника екологічного поселення «Радуга» Олексія Урсуленка, нами було проведено ретельні дослідження флори території в 2020–2021 роках. Екопоселення «Радуга» в адміністративному відношенні знаходиться в межах Олешківської об’єднаної територіальної громади Херсонського району Херсонської області, в західній околиці села Саги. Екопоселення розташоване на Олешківській піщаній арені і займає площу 10 га. Територія екопоселення представляє собою ділянку хвилястих пісків з незначним природним перепадом висот. Висота дюн та глибина котловин видування не перевищую 1 м. Домінуючим типом природної рослинності в межах екопоселення є псамофітні степи, луки і лісові гайки в зниженнях. Основний напрямок поселення – поширення філософії повноцінного харчування та здорового життя, а також проведення навчальних фестивалів та оздоровчих практик. Територія майже не зазнає антропогенного впливу, тому характеризується досить високим рівнем збереження природних комплексів. Досліджена флора екологічного поселення «Радуга» нараховує 259 видів судинних рослин з 170 родів, 52 родин, 3 класів, 2 відділів. Більшість видів трав’янисті рослини, дерев’янистих рослин – 20 видів. Більшість дерев’янистих рослин – це культурні інтродуковані види, які зазвичай легко дичавіють на Півдні України, зокрема: Armeniaca vulgaris, різні сорти Malus domestica, Prunus cerasifera, P. domestica та ін. Серед них ліани представлені одним видом, чагарники – п’ятьма видами. На території екопоселення «Радуга» зростає 46 видів медоносів та 63 види лікарських рослин. На території відмічені представники флори України, що занесені до природоохоронних документів: Червоної книги України – Alyssum savranicum, Anacamptis palustris, Betula borysthenica, Centaurea breviceps, Stipa borysthenica, конвенції CITES –з нову Anacamptis palustris, та одночасно до Європейського Червоного списку і Червоного Списку МСОП – Agropyron dasyanthum. Охороні підлягають 2 раритетні угруповання Зеленої книги України, що належать до формацій ковили дніпровської та берези дніпровської. Також тут представлений біотоп понтичних псамофітних степів, що включений до Резолюції № 4 Бернської конвенції (E1.12) та Червоного списку біотопів Європи (біотоп E1.1a). The list of vascular plant species of the ecological settlement «Raduha» is given in the article. In 2020–2021, we conducted a comprehensive study of the flora of the settlement, supported by its founder Oleksii Ursulenko. The ecological settlement is administratively located within the Oleshky Territorial Community of the Kherson district of the Kherson region, in the western outskirts of the village of Sahy. The eco-settlement has an area of 30 hectares on the Oleshky sand arena. Wavy sands cover the territory with a slight natural elevation difference. The height of the dunes and the depth of the blowing pits do not exceed 1 m. The dominant types of natural vegetation within the area are psammophyte steppes, meadows and forest groves in the depressions. The main focus of the settlement is to spread the philosophy of good nutrition and healthy living, as well as to conduct educational seminars and health practices. The territory is slightly influenced by anthropogenic impact and differs by the high level of preservation of natural ecosystems. The studied flora of the ecological settlement "Raduga" includes 259 species of vascular plants from 170 genera, 52 families, three classes, and two divisions. Most species are herbaceous plants, while 20 species represent woody plants. Most woody plants are cultivated introduced species, which easily spread spontaneously in the region, in particular: ‘Armeniaca vulgaris, different varieties of Malus domestica, Prunus cerasifera, P. domestica, etc. Among them, there are one liana species and five species of shrubs. On the territory of the eco-settlement "Raduha", 46 species are melliferous plants, and 63 species are medicinal plants. In the list, there are also protected species: five species listed in the Red Data Book of Ukraine – Alyssum savranicum, Anacamptis palustris, Betula borysthenica, Centaurea breviceps, Stipa borysthenica, one endangered species of the CITES – again Anacamptis palustris, and one endangered species on both of the European Red List and IUCN Red List – Agropyron dasyanthum. The plant communities with a dominance of Stipa borysthenica and Betula borysthenica are protected by the Green Book of Ukraine. Pontic sandy steppes are listed in Resolution 4 of the Bern Convention (as habitat E1.12) and in the European Red List of Habitats (habitat E1.1a).Item БРІОФЛОРИСТИЧНИЙ КОМПОНЕНТ ФІТОБІОТИ ЛАНДШАФТНОГО ЗАКАЗНИКА «САГИ» (ХЕРСОНСЬКА ОБЛАСТЬ)(2020) Загороднюк, Н. В.; Захарова, М. Я.; ZAGORODNIUK, N. V.; ZAKHAROVA, M. YA.На території ландшафтного заказника «Саги» зростають 38 видів, 2 форми та 5 різновидів мохоподібних. В основному ці види є типовими представниками природних фітоценозів Північного Причорномор’я. Два види – Porella platyphylla, Pseudocrossidium hornschuchianum – «регіонально рідкісні» мохоподібні Херсонської області. Місцезростання мохоподібних пов’язане з псамофітними, болотними, лучними біотопами, біотопами вільхових гайків, березових саг та соснових насаджень. Особливостями бріофлори заказника є строкатий спектр родин за участі неморально-бореальних Amblystegiaceae, Mniaceae, Polytrichaceae, Hypnaceae, помітне переважання видів Brachytheciaceae, мала кількість Orthotrichaceae. Встановлено, що ці бріокомплекси відрізняються за видовим різноманіттям та структурою. Бріофлористичні комплекси псамофітних біотопів (6 видів) – це збіднений варіант бріофлор псамофітних різнотравно-типчаково-ковилових степів півдня України. Крім меншої кількості видів мохів, пов’язаних в зростанні з псамоценозами, відмінність мохового покриву псамофітних біотопів заказника «Саги» включає відсутність в складі покриву бокоспорогонних (плеврокарпних) бріофітів та представників родини Polytrichaceae, а також невелика участь представників родини Bryaceae. Структура мохового покриву лук і боліт заказника (13 видів) подібна до збідненого варіанту мохових угруповань нижньодніпровських березових боліт без відкритого водного простору; характерною рисою є, крім невисокого видового різноманіття, відсутність представників класів Sphagnopsida і Polytrichopsida. Бріокомплекс соснових насаджень заказника (11 видів) – це збіднений варіант ценобріофлор сосняків лишайникових, описаних для піщаних масивів Нижнього Дніпра. Досліджений нами бріокомплекс вільхових саг (12 видів) відрізняється від типових ценобріофлор чорновільхових лісів пониззя Нижнього Дніпра. За видовим складом та просторово-структурними характеристиками він подібний до мохових обростань на деревах в дендроценозах антропогенного походження (лісосмугах та лісопарках). На нашу думку, бріокомплекс вільхових саг змінився внаслідок антропогенного впливу (через пожежі). Перелік видів мохоподібних, виявлених в березових гайках (26 видів), частково співпадає з переліком мохоподібних лісів з Betula pendula річкових долин східної частини степової зони Європи. Моховий комплекс досліджених березових гайків бідніший, тут менше представників родини Amblystegiaceae та епігейних мохів, посилена участь епіксильної компоненти. Означені структурні особливості можна розглядати як приклад специфічної зональної бріофлори природного дендроценозу Північного Причорномор’я. Порівняння бріокомплексів, приурочених до біотопів заказника «Саги», показало, що вони є ілюстрацією можливих напрямків еволюції бріофлори Нижньодніпровських пісків у випадку гіпотетичної гумідізації клімату: підсилення участі мезофітних і мезогігрофітних видів родин Amblystegiaceae, Bryaceae, Brachytheciaceae, збільшення чисельності епіксильних видів мохів поряд зі збереженням ролі епігейної бріогрупи. The thirty eight moss species, two moss forms and five moss variations grow on the territory of Landscape Reserve “Sagy”. Chiefly, these species are typical components of the Nothern Black Sea Coast natural phytocoenosis. Two species – Porella platyphylla, Pseudocrossidium hornschuchianum – are “Regionally rare" bryophytes of the Kherson region. Place the growth of bryophytic tied up with psamophytic, marsh, meadow biotopes, with biotopes of alder groves, with birch groves (“sagy”) and pine planting. The bryoflora of the reserve is characterized by a variegated spectrum of families with nemoral-boreal species Amblystegiaceae, Mniaceae, Polytrichaceae, Hypnaceae, a noticeable predominance of the number of Brachytheciaceae species, and a low number of Orthotrichaceae species. We found that these briocomplexes had different structures and species diversity. The bryofloristic complexes of psammophytic biotopes (6 species) are similar to the poorer version of the psammophytic forbs-fescue-feather grass steppe bryoflora of the Southern Ukraine, in composition and structure of the moss layer. The difference between the moss cover of psammophytic biotopes of the «Sagy» reserve consists in fewer species of mosses, the absence of side-spore (pleurocarpous) bryophytes from the Polytrichaceae in the moss layer, as well as the low participation of representatives of the Bryaceae. The structure of meadows and the marshes marsh level in the “Sagy” reserve is similar to the depleted version of moss communities of the Lower Dnieper birch marshes without open water space; a characteristic feature, in addition to small species diversity, is the absence of representatives of the Sphagnopsida and Polytrichopsida classes. The bryophyte complex of pine plantations of the reserve (11 species ) is a depleted variant of coenobrioflor lichen pine forests, which were described for the sandy massifs of the Lower Dnieper. The moss complex of alder carpets (12 species) differs from the typical cenobrioflora of black alder forests characteristic of the Lower Dnieper reaches. It is similar to mossy overgrown trees in anthropogenic dendrocenoses (forest strips and forest parks), in species composition and spatial and structural characteristics. In our opinion, the briocomplex of alder sagas has been changed due to anthropogenic impact, namely because of fires. The list of bryophyte species found in birch «sagas» (23 species) partially coincides with the list of mossy floodplain Betula pendula forests, typical of the eastern part of the steppe zone of Europe. The moss complex of the investigated birch nuts is poorer, there are fewer representatives of the Amblystegiaceae family and epigene mosses, and the involvement of the epixel component is enhanced. These structural features can be seen as an example of the specific zonal flora of the natural dendrocenosis of the Northern Black Sea. Comparison of the bryocomplexes associated with the biotopes of the “Sagy” nature reserve showed that they illustrate the possible directions of the evolution of the bryoflora of the Lower Dnieper Sands in the case of a hypothetical humidization of the climate. Changes include an increase in the role of mesophytic and mesogygrophithous species of the Amblystegiaceae, Bryaceae, Brachytheciaceae families, an increase in the number of epixilous moss species in parallel with the preservation of the role of the epigeoid bryogroup. На территории ландшафтного заказника «Саги» произрастают 38 видов, 2 формы и 5 разновидностей мохообразных. В основном эти виды – представители местной бриофлоры, типичны для естественных фитоценозов Северного Причерноморья. Два вида – Porella platyphylla, Pseudocrossidium hornschuchianum – «регионально редкие» мохообразные Херсонской области. Местообитания мохообразных приурочены к псаммофитным, болотным, луговым биотопам, биотопам ольховых рощиц, березовых саг и сосновых насаждений. Особенностями бриофлоры заказника является пестрый спектр семейств с участием неморально-бореальных Amblystegiaceae, Mniaceae, Polytrichaceae, Hypnaceae, заметное преобладание видов Brachytheciaceae, невысокая численность Orthotrichaceae. Отмечено, что эти бриокомплексы отличаются видовым разнообразием и структурой. Бриофлористические комплексы псаммофитных биотопов (6 видов) представляют собой обедненный вариант бриофлор псаммофитных разнотравно-типчаково-ковыльных степей юга Украины. Кроме меньшего числа видов, связанных произрастанием с псаммофенозами, отличие мохового покрова псаммофитных биотопов заказника «Саги» состоит в отсутствии в составе мохового яруса бокоспорогонных (плеврокарпных) бриофитов, представителей семейства Polytrichaceae, а также слабое участие представителей семейства Bryaceae. Структурно моховой покров лугов и болот заказника «Саги» (13 видов) схож с обедненным вариантом моховой сообществ нижнеднепровских березовых болот без открытого водного зеркала; характерной чертой является, кроме невысокого видового разнообразия, отсутствие представителей классов Sphagnopsida и Polytrichopsida. Бриокомплекс сосновых насаждений заказника (11 видов) – это обедненный вариант ценобриофлор сосняков лишайниковых, описанных для песчаных массивов Нижнего Днепра. Изученный нами бриокомплекс ольховых саг (12 видов) отличается от типичных ценобриофлор черноольховых лесов низовий Нижнего Днепра. Видовым составом и пространственно-структурными характеристиками он схож с моховыми обрастаниями на деревьях в дендроценозах антропогенного происхождения (лесополосах и лесопарках). По нашему мнению, бриокомплекс ольховых саг изменен вследствие антропогенного воздействия (пожары). Комплекс видов мохообразных, обнаруженных в березовых рощицах (26 видов), частично совпадает с перечнем мохообразных лесов из Betula pendula, встречающихся в речных долинах восточной части степной зоны Европы. Моховой комплекс исследованных березовых колков более бедный, здесь меньше представителей семейства Amblystegiaceae, меньше эпигеоидных мхов, усилено участие эпиксильной компоненты. Указанные структурные особенности можно рассматривать как пример специфической зональной бриофлоры природного дендроценоза Северного Причерноморья. Сравнение бриокомплексов, приуроченных к биотопам заказника «Саги», показало, что они иллюстрируют возможные направления эволюции бриофлоры Нижнеднепровских песков в случае гипотетической гумидизации климата. Изменения включают усиление роли мезофитных и мезогигрофитных видов семейств Amblystegiaceae, Bryaceae, Brachytheciaceae, увеличение количества эпиксильных видов мхов параллельно с сохранением роли эпигеоидной бриогруппы.Item CONSPECTUS OF OLD SETTLEMENTS FLORA OF THE LOWER DNIPRO(2020) Мойсієнко, І. І.; Дайнеко, П. М.; СУДНИК-ВОЙЦИКОВСЬКАЯ, Б.; Дембіч, І.; Захватович, М.; Захарова, М. Я.; MOYSIYENKO, І. І.; DAYNEKO, P. M.; SUDNIK-WÓJCIKOWSKA, B.; DEMBICZ, I.; ZACHWATOWICZ, M.; ZAKHAROVA, M. YA.During the past centuries high level of agricultural production resulted in a significant decrease steppe vegetation. In transformed landscapes South Ukraine cultural monuments such as old settlements can have the potential for biodiversity conservation. During the last decade (2010–2019) the flora of 18 earthworks of the Lower Dnipro ancient settlements with varied area from 1.1 to 18.7 ha was investigated. All settlements located on the steep bank of the Dnipro River on both sides (Kherson and Mykolayiv Regions), mainly between two closely spaced ravines or «balkas». The river terrace and ravines provided a natural protection for the settlements on three sides, and on the another side they were protected by artificial moat and shaft. The Dnipro was acknowledged as playing a key role in specific location of the earthworks as a leading waterway for trade and economic structure formation in the classical and Hellenistic periods. A list of the flora of vascular plants includes 526 species wich belongs to 279 genera, 74 families, 3 classes and 2 divisions. Total species richness ranged from 125 to 290 (178 species per archeological site in average). An appreciable number of native plants indicate a hight level of preservation of the objects. The contribution of native species in old settlements varied much from 62.1% (Liubymivske) to 81.1% (Velyke Tiagynske). The contribution of native species to the alien species is 3:1. Beside this, in the study area, we identified 30 species of protected vascular plants, of which 10 plant species are included in the Red Data Book of Ukraine (Astragalus borysthenicus, A. dasyanthus, Elytrigia stipifolia, Gymnospermium odessanum, Stipa capillata, S. lessingiana, S. pulcherrima, S. ucrainica, Tulipa biebersteiniana, T. gesneriana) and 20 plant species are included in the Red List of Kherson Province: Amygdalus nana, Bellevalia sarmatica, Bromopsis heterophylla, Dianthus andrzejowskianus, Ephedra distachya, Ferula capsica, Fraxinus excelsior, Hyacinthella leucophaea, Jurinea salicifolia, J. stochadifolia, Limonium platyphyllum, Linaria macroura, Linum czernjajevii, Prangos odontalgica, Quercus robur, Silene supina, Valeriana stolonifera, Veronica capsellicarpa, Vinca herbacea, Vitis sylvestris. Протягом минулих століть високий рівень сільськогосподарського виробництва призвів до значного зменшення степової рослинності. У трансформованих ландшафтах півдня України пам’ятки культури, такі як старі поселення, можуть бути потенціальними місцями для збереження біорізноманіття. Протягом останніх років (2010–2019) нами була приділена увага 18 городищам Нижнього Придніпров’я, площа яких варіюється від 1.1 до 18.7 га. Всі городища розташовуються на крутому березі Дніпра по обидві сторони, в основному між двома близько розташованими балками. Річкова тераса і балки були гарним природним захистом для городищ з трьох сторін, а з четвертої вони були захищені штучним ровом і валом. Окрім того, ключовою роллю розташування городищ був Дніпро як провідна водна магістраль для торгівлі та формування економічної структури у класичний та елліністичний періоди. Конспект флори городищ Нижнього Придніпров’я включає 526 видів судинних рослин, що відносяться до 279 родів, 74 родини, 3 класи та 2 відділи. На одному городищі росте від 125 до 290 видів судинних рослин, в середньому 178. Городища з найбільшою площею характеризуються найбільшими показниками видів. Рівень созологічної цінності по окремим городищам неодноманітний. В цілому, на частину охоронюваних рослин припадає 30 видів (6%). З них 10 видів включені до Червоної книги України (Astragalus borysthenicus, A. dasyanthus, Elytrigia stipifolia, Gymnospermium odessanum, Stipa capillata, S. lessingiana, S. pulcherrima, S. ucrainica, Tulipa biebersteiniana, T. gesneriana) та 20 видів до Червоного списку Херсонської області (Amygdalus nana, Bellevalia sarmatica, Bromopsis heterophylla, Dianthus andrzejowskianus, Ephedra distachya, Ferula capsica, Fraxinus excelsior, Hyacinthella leucophaea, Jurinea salicifolia, J. stochadifolia, Limonium platyphyllum, Linaria macroura, Linum czernjajevii, Prangos odontalgica, Quercus robur, Silene supina, Valeriana stolonifera, Veronica capsellicarpa, Vinca herbacea, Vitis sylvestris). В течение прошлых веков высокий уровень сельскохозяйственного производства привел к значительному уменьшению степной растительности. В трансформи-рованных ландшафтах юга Украины такие памятники культуры как городища могут быть потенциальными местами для сохранения степного биоразнообразия. В течение последних лет (2010–2019) мы исследовали 18 городищ Нижнего Приднепровья, площадь которых варьируется от 1.1 до 18.7 га. Все городища располагаются на крутом берегу Днепра по обе стороны, в основном между двумя близко распо-ложенными балками. Речная терраса и балки были хорошей естественной защитой для городищ с трех сторон, а с четвертой стороны они были защищены искусственным рвом и валом. Кроме того, ключевой ролью расположения городищ был Днепр как ведущая водная магистраль для торговли и формирования экономической структуры в классический и эллинистический периоды. Конспект флоры городищ Нижнего Приднепровья включает 526 видов сосудистых растений, относящихся к 279 родам, 74 семьи, 3 класса и 2 отдела. На одном городище растет от 125 до 290 видов сосудистых растений, в среднем 178. Городища с наибольшей площадью характеризуются наибольшими показателями видов. Уровень созологич-ной ценности на отдельных городищах неоднообразна. В целом, на долю охра-няемых растений приходится 30 видов (6%). Из них 10 видов включены в Красную книгу Украины (Astragalus borysthenicus, A. dasyanthus, Elytrigia stipifolia, Gymno-spermium odessanum, Stipa capillata, S. lessingiana, S. pulcherrima, S. ucrainica, Tulipa biebersteiniana, T. gesneriana) и 20 видов в Красный список Херсонськой области (Amygdalus nana, Bellevalia sarmatica, Bromopsis heterophylla, Dianthus andrzejo-wskianus, Ephedra distachya, Ferula capsica, Fraxinus excelsior, Hyacinthella leuco-phaea, Jurinea salicifolia, J. stochadifolia, Limonium platyphyllum, Linaria macroura, Linum czernjajevii, Prangos odontalgica, Quercus robur, Silene supina, Valeriana stolonifera, Veronica capsellicarpa, Vinca herbacea, Vitis sylvestris).Item МОХОПОДІБНІ ЯК СКЛАДОВІ ФЛОРИ ПАМ’ЯТКИ ПРИРОДИ «ДЕРЕВОСТІЙ АКАЦІЇ БІЛОЇ»(2019) Загороднюк, Н. В.; Захарова, М. Я.; ZAGORODNIUK, N. V.; ZAKHAROVA, M. YA.На території пам’ятки природи місцевого значення «Деревостій акації білої» зростають 28 видів мохоподібних. В основному ці види є звичайними представниками регіональної бріофлори Північного Причорномор’я. Такі безсудинні рослини типові для листяних лісів та різноманітних деревних насаджень. 6 видів – Porella platyphylla, Frullania dilatata, Radula complanata, Synrichia papillosa, Orthotrichum lyelii, O. patens – «регіонально рідкісні» мохоподібні бріофлори Херсонської області. Nyholmiella gymnostoma включена до Червоної книги європейських бріофітів. Місцезростання мохоподібних пов’язане з такими породами листяних дерев, як Acer negúndo, Celtis occidentalis, Gleditsia triacanthos, Quercus robur, Robinia pseudoacacia, Ulmus minor. Мохоподібні оселяються на стовбурах та пристовбурових ділянках, на гнилій корі та гнилій деревині (пеньки, повалені стовбури і уламки гілок), а також на ґрунті (відкриті ділянки з рослинним опадом, стінки рівчаків). Встановлено, що епіфітні, епіксильні та епігеоїдні бріокомплекси відрізняються за видовим різноманіттям та структурою. Мохові обростання на корі форофітів об’єднують в основному по 9-11 видів (на Acer negúndo – 15 видів), на епіксильних субстратах цей показник збільшується до 13-17 видів, на ґрунтах – 4 види. На стовбурах дерев з більш товстою, тріщинуватою корою видове різноманіття мохоподібних вище, а площа обростань – більша. Структури мохових комплексів на деревах різних порід в загальному плані є подібними. В епіфітних угрупованнях домінують групи за участі малих подушок Orthotrichum pumilum, O. diaphanum, O. speciosum, O. affine. Трохи меншою є роль плоскокилимових угруповань з Leskea polycarpa, Pylaisia polyantha, Hypnum cupressiforme, H. cupressiforme var. filiforme. До них домішуються Amblystegium serpens var. saxicola, Hypnum cupressiforme var. lacunosum тощо. В обростаннях на пеньках, гнилій деревині та корі зменшується чисельність видів роду Orthotrichum та підсилюється значення плеврокарпних видів, таких як Brachytheciastrum velutinum, Brachythecium salebrosum, Amblystegium serpens, Homalothecium sericeum. Епігейна фракція представлена невеликою кількістю полісубстратних мохів з широкими екологічними амплітудами (Ceratodon purpureus, Leptodictyum riparium тощо). Деякі мохи степових та чагарникових наґрунтових екотопів переселились на окоренки листяних дерев та уламки гнилої деревини. Тут виявлені Ceratodon purpureus, Ptychostomum moravicum, P. capillare, Syntrichia ruralis, S. ruraliformis, Grimmia pulvinata. В цілому склад та структура бріофлори пам’ятки природи місцевого значення «Деревостій акації білої» є прикладом змін, які відбулись в бріофлорі Нижньодніпровських пісків внаслідок заліснення. Через появу нових субстратів відзначається зростання ролі епіфітних і епіксильних мохів, в першу чергу видів родини Orthotrichaceae. Паралельно відбувається зниження участі представників родини Pottiaceae, яка є домінантом в зональних степових бріофлорах Північного Причорномор’я. Зникають типові степові та псамофітні види мохів, за виключенням полісубстратників, біологія яких дозволяє проживати на деревах. Через це можливість відновлення природної псамофітно-степової бріофлори на раніше заліснених ділянках, де знищується деревостан, може сильно уповільнитись. 28 moss species grow on the territory of regional natural memorial “Derevostiy akatsii biloi”. Chiefly, these species are typical components of the Nothern Black Sea Coast regional bryoflora. Such non-vascular plants are typical for deciduous forests and different tree afforestations. 6 species – Porella platyphylla, Frullania dilatata, Radula complanata, Synrichia papillosa, Orthotrichum lyelii, O. patens – are “regionally rare" bryophytes of the Kherson region. Nyholmiella gymnostoma species included in the Red Data Book of European Bryophytes. Place the growth of bryophytic tied up with Acer negúndo, Celtis occidentalis, Gleditsia triacanthos, Quercus robur, Robinia pseudoacacia, Ulmus minor trees. Mosses grow on trunks and bristles, on rotten bark and rotten wood (stumps, broken trunks and fragments of branches), and on soil also. We found that epiphytic, epicidal and epigeoid briocomplexes had different structures and species diversity. Moss groups are combined mainly by 9–11 species on the wood bark (on Acer negúndo – 15 species), this index increases to 13–17 species on the epiphytic substrates, on soil grow only 4 species. There is a greater number of moss species and a larger area of moss berries on those trees where the bark is thicker and more cracks. The moss complex structures are similar on different trees. Small cushions groups of Orthotrichum pumilum, O. diaphanum, O. speciosum, O. affine are dominate in epiphytic groupings. Roles of flat-mat groups from Leskea polycarpa, Pylaisia polyantha, Hypnum cupressiforme, H. cupreforme var. filiforme are slightly less. Amblystegium serpens var. saxicola, Hypnum cupressiforme var. lacunosum and other mixed with them. The number of Orthotrichum species is becoming smaller. And the importance of pleurocarpos species such as Brachytheciastrum velutinum, Brachythecium salebrosum, Amblystegium serpens, Homalothecium sericeum are increase on tree-stumps, rotten wood, rotten bark. The epigeoid fraction includes some polysubstrate moss species with wide ecological amplitudes (Ceratodon purpureus, Leptodictyum riparium et all). Some steppe and shrubbery mosses migrated to the beds of deciduous trees and wreckage of rotten wood. Ceratodon purpureus, Ptychostomum moravicum, P. capillare, Syntrichia ruralis, S. ruraliformis, Grimmia pulvinata were detected here. In general, the bryophloristical composition and structure of the regional nature memorial “Derevostiy akatsii biloi” is an example of the changes that took place in the bryophlore of the Lower Dniper sands as a result of afforestation. The growth of role of epiphytic and epixyl mosses, primarily species of the Orthotrichaceae family, is enhanced due to the emergence of new substrates. The participation of the Pottiaceae mosses representatives is weakening in parallel. This family is dominant in the zonal steppe bryophlora of the Northern Black Sea Coast. Typical ground moss species disappear, with the exception of polysubstrators, which biology allows them to live on trees. Therefore the possibility of restoring natural psymunoid-steppe brioflora in previously planted areas, where the tree plant is destroyed, may be much slower. На территории памятки природы местного значения «Деревостан акации белой» произрастают 28 видов мохообразных. В основном эти виды – представители местной бриофлоры, типичные для лиственных лесов и разнообразных древесных насаждений. 6 видов – Porella platyphylla, Frullania dilatata, Radula complanata, Synrichia papillosa, Orthotrichum lyelii, O. patens – «регионально редкие» мохообразные бриофлоры Херсонской области. Nyholmiella gymnostoma включена в Красную книгу европейских бриофитов. Местообитания мохообразных связаны с такими лесообразующими породами лиственных деревьев, как Acer negúndo, Celtis occidentalis, Gleditsia triacanthos, Quercus robur, Robinia pseudoacacia, Ulmus minor. Мохообразные поселяются на стволах и приствольных участках, на прогнившей коре и гнилой древесине (пни, упавшие стволы, обломки веток), а также на грунте (обнаженные участки с растительным опадом, стенки канав). Отмечено, что эпифитные, эпиксильные и эпигеоидные бриокомплексы отличаются видовым разнообразием и структурой. Моховые обрастания на коре форофитов преимущественно объединяют по 9-11 видов (на Acer negúndo – 15 видов), на эпиксильных субстратах этот показатель возрастает до 13-17 видов, на почвах – по 4 вида. На стволах деревьев с более толстой, трещиноватой корой видовое разнообразие мхов выше, а площадь обрастания – больше. Структуры моховых комплексов на деревьях разных пород в пределах изучаемой памятки природы единообразны. В эпифитных обрастаниях доминируют малоподушковые группы, состоящие из Orthotrichum pumilum, O. diaphanum, O. speciosum, O. affine. Роль плоскоковровых сообществ из Leskea polycarpa, Pylaisia polyantha, Hypnum cupressiforme, H. cupressiforme var. filiforme несколько ниже, в качестве примесей выступают Amblystegium serpens var. saxicola, Hypnum cupressiforme var. lacunosum и т.д. В обрастаниях на пнях, гнилой древесине и коре падает численность видов рода Orthotrichum, а также усиливается роль плеврокарпных видов, таких как Brachytheciastrum velutinum, Brachythecium salebrosum, Amblystegium serpens, Homalothecium sericeum. Эпигеоидная фракция представлена незначительным количеством полисубстратных мхов с широкими экологическими амплитудами (Ceratodon purpureus, Leptodictyum riparium и т.д.). Отдельные мхи степных и кустарниковых напочвенных экотопов переселились на прикорневые участки лиственных деревьев и обломки гнилой древесины. Тут обнаружены Ceratodon purpureus, Ptychostomum moravicum, P. capillare, Syntrichia ruralis, S. ruraliformis, Grimmia pulvinata. В целом состав и структура бриофлоры памятки природы местного значения «Деревостан акации белой» – это пример изменений, происходящих в бриофлоре Нижнеднепровских песков вследствие облесения. В связи с образованием новых субстратов отмечается возрастание роли эпифитных и эпиксильных мхов, в первую очередь видов семейства Orthotrichaceae. Параллельно происходит снижение роли представителей семейства Pottiaceae, являющегося доминантом в зональных степных бриофлорах Северного Причерноморья. Исчезают типичные степные и псаммофитные виды мхов, за исключением полисубстратников, биология которых позволяет переселяться на древесные субстраты. В связи с этим возможность восстановления природной псамофитно-степной бриофлоры на ранее облесненных участках, где уничтожаются насаждения, может сильно замедлиться.Item Анотований список флори урочища Буркутські плавні (Херсонська область, Україна)(2018) Мойсієнко, І. І.; Захарова, М. Я.; Мельник, Р. П.; Садова, О. Ф.; Мойсиенко, И. И.; Садова, Е. Ф.; Moysiyenko, І. І.; Zakharova, M. Ya.; Melnik, R. P.; Sadova, O. F.В статті наводиться анотований список флори судинних рослин лісистої частини урочища Буркутські плавні, що займає площу 350 га на Чалбаській арені Нижньодніпровських пісків (околиці села Буркути Голопристанського району Херсонської області). Він включає 425 видів з 252 родів, 75 родин, 5 класів та 4 відділів, серед яких 247 видів зазначаються нами вперше для флори урочища. Натомість нам не вдалося виявити лише 21 вид, що наводилися раніше. Для кожного виду вказуються літературні посилання, флорокомплексна приуроченість, частота трапляння, а також созологічний статус. Флора урочища відрізняється надзвичайно високим рівнем видового багатства – 48,1% флори Нижньодніпровських пісків, займаючи при цьому лише 0,22% їх площі. В складі флори урочища налічується 25 созофітів (5,9%). Висока созологічна цінність флори урочища Буркутські плавні зумовлена також значною участю в її складі гляціальних реліктів, північних видів на південній межі ареалу та ендемічних рослин. На сьогодні лише частина урочища входить до складу Національного природного парку «Олешківські піски» (50 га, або 14,3%). В результаті залишаються не охопленими охороною 264 види (62,1%) флори урочища, в тому числі і 7 созофітів (Ceratophyllum tanaiticum, Dactylorhiza incarnata, Dryopteris carthusiana, Polygonatum odoratum, Potamogeton sarmaticus, Salvinia natans, Stachys officinalis). Наведені показники переконливо доводять недостатність охорони флористичного різноманіття урочища на даному етапі. У зв’язку з цим необхідно взяти урочище Буркутські плавні під охорону в повному обсязі, включивши його до складу Національного природного парку «Олешківські піски». В статье приводится аннотированный список флоры сосудистых растений лесистой части урочища Буркутские плавни, которое занимает площадь 350 га на Чалбасской арене Нижнеднепровских песков (возле села Буркуты Голопристанского района Херсонской области). Он включает 425 видов из 252 родов, 75 семейств, 5 классов и 4 отделов, среди которых 247 видов указываются нами впервые для флоры урочища. В то же время нам не удалось выявить 21 вид, который приводился раньше. Для каждого вида указываются литературная ссылка, флорокомплексная приуроченность, частота встречаемости, а также созологический статус. Флора урочища отличается чрезвычайно высоким уровнем видового богатства – 48,1% флоры Нижнеднепровских песков, занимая при этом лишь 0,22% их площади. В составе флоры урочища насчитывается 25 созофитов (5,9%). Высокая созологическая ценность флоры урочища Буркутские плавни обусловлена также значительным участием в ее составе северных растений на южной границе ареала, в том числе и гляциальных реликтов, и эндемических растений. На сегодня только часть урочища входит в состав Национального природного парка «Олешковские пески» (50 га, или 14,3%). В итоге остаются не охваченными охраной 264 видов (62,1%) флоры урочища, в том числе и 7 созофитов (Ceratophyllum tanaiticum, Dactylorhiza incarnata, Dryopteris carthusiana, Polygonatum odoratum, Potamogeton sarmaticus, Salvinia natans, Stachys officinalis). Приведенные показатели убедительно доказывают недостаточность охраны флористического разнообразия урочища на данном этапе. В связи с этим необходимо взять урочище Буркутские плавни под охрану в полном составе, включив его в состав Национального природного парка «Олешковские пески». In the article an annotated list of the flora of vascular plants is presented for the forested part of the Burkuty Plavni natural landmark. The landmark occupies an area of 350 ha in the Chalbasska arena of the Nyzhnodniprovski pisky (Lower Dnipro Sands), near the small village Burkuty (Hola Prystan district, Kherson region). The list includes 425 species belonging to 252 genera, 75 families, 5 classes and 4 divisions. Among them, 247 species have been found for the first time in the landmark. However, we did not find 21 species, identified in the landmark earlier. The favored conditions for growth, frequency of occurrence, sozological status, and relevant, earlier references in the literature have been indicated for each species identified in the present study. The flora of the forested part of the landmark is unique in that it has a high degree of species diversity (48.1% of the flora of the Lower Dnipro sand area), though it only occupies 0.22% of the whole territory. There are 25 sozophytes among the flora (5.9 %). Another reason for the high sozological value of the flora of the Burkuty Plavni natural landmark is the mix of endemic plants and the significant share of boreal plants in their composition, i.e. northern species on the southern boundary of their range. At the present moment only a part of the landmark is included in the Oleshkivski Pisky National Nature Park (50 ha, or 14.3%). As a result, 264 species (62,1%) of the landmark flora, including seven sozophytes (Ceratophyllum tanaiticum, Dactylorhiza incarnata, Dryopteris carthusiana, Polygonatum odoratum, Potamogeton sarmaticus, Salvinia natans, Stachys officinalis) are not currently protected. These results convincingly show the inadequate protection of the floristic biodiversity of the landmark at the present stage. It is thus important to include the entire Burkuty Plavni in the Oleshkivski Pisky National Nature Park thereby protecting its important biodiversity.