Чорноморський ботанічний журнал (Т. 14 - 16, 18, 19)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/7203
Browse
2 results
Search Results
Item УЧАСТЬ ВИДІВ РОДУ EPILOBIUM (ONAGRACEAE) У БІОТОПАХ УКРАЇНИ(2020) Федорончук, М. М.; Клімович, Н. Б.; FEDORONCHUK, M. M.; KLIMOVYCH, N. B.; ФЕДОРОНЧУК, Н. М.; КЛИМОВЫЧ, Н. Б.У даній статті наведені результати ценотичного і екотопічного аналізу видів роду Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss.) у біотопах України. У флорі України налічується близько 20 видів роду Epilobium s. l. (вкючаючи Chamerion). Переважна більшість з них – це багаторічні трави або напівчагарники з довгими надземними або підземними повзучими гонами. Види роду Epilobium належать до двох типів екологічних груп – мезофіти та гігрофіти. Характерними біологічними особливостями видів роду Epilobium є висока морфологічна мінливість, а також міжвидова гібридизація. Представники роду Epilobium зростають головним чином по берегах річок, у канавах, на заплавних луках, у вологих лісах, на болотах, на вирубках і по згарищах. Багато видів трапляються в горах від верхнього лісового до альпійського поясу. Низка видів роду Epilobium бере активну участь у формуванні різних типів біотопів (за класифікацією EUNIS, адаптованої для України). Еpilobium hirsutum L є константним й характерним видом біотопу Е:1.13 – Вологі високотравні угруповання, або за класифікацією біотопів України В4.1.6 – Високотравні окрайові нітрофільні біотопи низинних річок та біотопу Т3.3.2 – Мокрі луки з домінуванням високотрав’я. Epilobium montanum L. є константним й характерним видом біотопу G:1.123 – Березові ліси свіжих та сухих умов та біотопу К2.2.1 – Осипища вапняків Карпат, а також бере активну участь у формуванні ще одного біотопу фанерофітного типу G:2.111 – Ліси Picea abies Полісся. Характерними видами біотопу – К1.2 Осипища силікатовмісних порід Карпат є E. collinum C.C. Gmel. та E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. – характерний для болотного гірського підтипу біотопу Б1.21а – Жорстководні джерела та струмки на туфах і травертинах. Еpilobium alpestre (Jacq.) Krock. – є характерним видом біотопу Т4.4.1 – Субальпійське широколистяне високотрав’я на силікатних субстратах, а також є одним з характерних видів для біотопу Т4.4.2 – Субальпійське широколистяне високотрав’я на карбонатовмісних субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) – один з домінантів трав’яного ярусу біотопу В4.2.2 – Слабо зарослі трав’яною рослинністю гравійні береги гірських потоків, а також є одним із характерних видів угруповань біотопу Ч7.2 – Чагарникові зарості гравійних берегів. В данной статье приведены результаты ценотичекого и экотопического анализов видов рода Epilobium L. s. l. (Onagraceae Juss). в биотопах Украины. Во флоре Украины насчитывается около 20 видов рода Epilobium s. l. (включая Chamerion (Raf.) Raf.. Подавляющее большинство из них – это многолетние травы или полукустарники с длинными надземными или подземными ползучими ветвями. Виды рода Epilobium принадлежат к двум типам экологических групп – мезофиты и гигрофиты. Характерными биологическими особенностями видов рода является высокая морфологическая изменчивость, а также межвидовая гибридизация. Представители рода Epilobium произрастают главным образом по берегам рек, в канавах, на пойменных лугах, во влажных лесах, на болотах, вырубках и пожарищах. Многие виды встречаются в горах от верхнего лесного до альпийского пояса. Ряд видов рода Epilobium активно участвуют в формировании различных типов биотопов (по классификации EUNIS, адаптированной для Украины). В часности, Е. hirsutum L. является константным и характерным видом биотопа Е:1.13 – Влажные высокотравные сообщества, или по классификации биотопов Украины В4.1.6 – Высокотравные окрайковые нитрофильные биотопы низменных рек и биотопа Т3.3.2 – Мокрые луга с доминированием высокотравья. Epilobium montanum L. является константным и характерным видом биотопа G1.123 – Березовые леса свежих и сухих условий и биотопа К2.2.1 – Осыпи известняков Карпат, а также принимает активное участие в формировании еще одного биотопа фанерофитного типа G2.111 – Леса Picea abies Полесья. Характерными видами экотопов К1.2 – Осыпи силикатных пород Карпат являются E. collinum C.C. Gmel. и E. angustifolium L. (= Chamerion angustifolium (L.) Holub). Epilobium alsinifolium Vill. – характерный вид для болотного горного подтипа биотопа Б1.21а – Жестководные источники и ручьи на туфах и травертинах. Еpilobium alpestre (Jacq.) Krock. – характерный вид биотопа Т4.4.1 – Субальпийское широколиственное высокотравье на силикатных субстратах, а также является одним из характерных видов биотопа Т4.4.2 – Субальпийское широколиственное высокотравье на карбонатосодержащих субстратах. Epilobium dodonaei Vill. (= Chamerion dodonaei (Vill.) Holub) – один из доминантов травяного яруса биотопа В4.2.2 Слабо заросшие травянистой растительностью гравийные берега горных потоков, а также является одним из характерных видов растительных сообществ биотопа Ч7.2 – Кустарниковые заросли гравийных берегов.Item MЕТОДИЧНІ АСПЕКТИ ПРОГНОЗУВАННЯ ПОШИРЕННЯ ЧУЖОРІДНИХ ВИДІВ НА ОСНОВІ ФІТОІНДИКАЦІЇ(2019) Буджак, В. В.; Дідух, Я. П.; Чорний, І. І.; Токарюк, А. І.; BUDZHAK, V. V.; DIDUKH, YA. P.; CHORNEY, I. I.; TOKARIUK, A. I.Проникнення інвазійних видів у природні угруповання буде успішним у тому випадку, якщо зона оптимуму більшості факторів для інвазійного виду буде накладатися (перекривати) на стресову зону цих самих факторів для угруповання, тобто потрапляти у діапазон значень так званої зони «зниженої ценотичної конкуренції». Дана гіпотеза перевірена на основі аналізу 2736 геоботанічних описів трав’яних угруповань, які належать до 26 союзів з території верхніх басейнів Прута та Сірету, у складі флори яких виявлено 106 чужорідних видів, у тому числі 5 видів-трансформерів. Проаналізовано ступінь перекриття діапазонів зон толерантності модельних видів (Erigeron annuus (L.) Desf. (вид трансформер), Cichorium intybus L. (інвазійний вид), Sisyrinchium septentrionale E. P. Bicknell (інвазійний вид) та угруповань у відсотках за відношенням до 12 провідних екофакторів (водний режим ґрунту (Hd), змінність зволоження (fH), аерованість (Ae), кислотний режим (Rc), сольовий режим (Tr (Sl)), вміст карбонатів у грунті (Ca), вміст засвоюваних форм азоту (Nt), термоклімат (терморежим) (Tm), вологість клімату (омброрежим) (Om), континентальність клімату (контрасторежим) (Kn), суворість зим (кріорежим) (Cr), освітлення (Lc)). Встановлено наявність модельних видів у складі угруповань тих союзів, де спостерігається сумарне перекриття зон толерантності екофакторів на 80-100%. Сформовано тривимірні моделі, що ілюструють залежність між часткою перекриття зони оптимуму виду, стресової зони та зони оптимуму угруповання, які можна використати для оцінки можливості проникнення інвазійних видів у природні рослинні угруповання та виявити потенційні угруповання для їх закріплення. The penetration of the invasive species into the natural habitats will be successful if ecological optimum of most factors for invading species coincides with the stress zone of these factors for the habitat, that means entering the value range of, so called, «reduced coenotic competition». The hypothesis was verified following analysis of 2,736 geobotanical descriptions of plant communities from the territory of Prut and Siret high basins. This flora includes 106 adventive species and 5 species-transformers among them. There was analyzed the coinciding degree of the ranges of model species’ tolerance zones (Erigeron annuus (L.) Desf. (species-transformer), Cichorium intybus L. (invasive species), Sisyrinchium septentrionale E. P. Bicknell (invasive species) and communities towards 12 leading ecological factors such as soil hydrological regimen (Hd), humidification variability (fH), aeration (Ae), acidity (Rc), salification (Tr (Sl)), soil carbonate content (Ca), content of assimilable nitrogen (Nt), thermal regimen (Tm), climate humidity (Om), climate continentality (Kn), climate hardness (Cr), light regimen (Lc)). It was found that the model species are present only in the plant communities, where total overlap of tolerance zones of leading ecological factors reach 80–100%. The authors have formed 3D-models that illustrate correlation between the overlap level of species ecological optimum, stress zone and plant communities ecological optimum, which can be used for estimation of alien species invasive possibilities and detecting potential plant communities for their adoption. Проникновение инвазионных видов в естественные сообщества будет успешным в том случае, если зона оптимума большинства факторов для инвазионного вида будет накладываться (перекрывать) на стрессовую зону этих же факторов для сообщества, то есть попадать в диапазон значений так называемой зоны «сниженной ценотической конкуренции». Данная гипотеза проверена на основе анализа 2736 геоботанических описаний травяных сообществ, принадлежащих к 26 союзам с территории верхних частей бассейнов Прута и Серета, в составе флоры которых обнаружены 106 чужеродных видов, в том числе 5 видов-трансформеров. Проанализирована степень перекрытия диапазонов зон толерантности модельных видов (Erigeron annuus (L.) Desf. (вид трансформер), Cichorium intybus L. (инвазивный вид), Sisyrinchium septentrionale E. P. Bicknell (инвазивный вид) и сообществ в процентах по отношению к 12 ведущим экофакторам (водный режим почвы (Hd), изменчивость увлажнения (fH), аэрированость (Ae), кислотный режим (Rc), солевой режим (Tr (Sl)), содержание карбонатов в почве (Ca), содержание усваиваемых форм азота (Nt), термоклимат (терморежим) (Tm), влажность климата (омброрежим) (Om), континентальность климата (контрасторежим) (Kn), суровость зим (криорежим) (Cr), освещение (Lc)). Установлено наличие модельных видов в составе сообществ тех союзов, где наблюдается суммарное перекрытия зон толерантности экофакторов на 80–100%. Сформированы трехмерные модели, иллюстрирующие зависимость между долей перекрытия зоны оптимума вида, стрессовой зоны и зоны оптимума сообщества, которые можно использовать для оценки возможности проникновения инвазионных видов в природные растительные сообщества и определить потенциальные сообщества для их закрепления.