ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/777
Browse
7 results
Search Results
Item ІНТЕГРАЦІЯ ОЦІНКИ ПРОДУКТИВНОСТІ СПІВРОБІТНИКІВ ЗІ СТРАТЕГІЯМИ ОРГАНІЗАЦІЙНОГО РОЗВИТКУ(2025) Абдикалікова, М.; Айкінбаєва, Г.; Abdykalikova, M.; Aikinbayeva, G.Метою дослідження є визначення ефек- тивності науково обґрунтованих методів оці- нювання роботи співробітників у сучасних організаціях, зокрема у фармацевтичній про- мисловості. Дослідження спрямоване на ін- теграцію процесу оцінки в стратегію розвит- ку організації, забезпечуючи узгодження як із внутрішніми, так і зовнішніми факторами середовища. Крім того, воно орієнтоване на вивчення корисності тестів jobEQ для вимі- рювання ставлення до роботи, мотивації та емоційного інтелекту. Методи. У дослідженні використано всебічний огляд наявної літера- тури з питань залучення працівників та оцін ки продуктивності, з акцентом на виявлен- ні прогалин у поточних методологіях. Огляд включає аналізування інструментів jobEQ, зокрема “Опитувальника ставлення та моти- вації до роботи” (iWAM), “COMET” та “Опиту- вальника систем цінностей” (VSQ) для оцінки їх ефективності у прогнозуванні поведінки та продуктивності співробітників у різних кон- текстах роботи. Результати. Отримані резуль- тати показують, що, хоча існують різні методи оцінки залученості працівників, вони часто не враховують унікальні зовнішні та внутрішні фактори середовища організаційних струк- тур. Тести jobEQ, зокрема “iWAM” та “COMET/ EQ”, надають цінну інформацію про стилі мис- лення співробітників, мотиваційні переваги та емоційний інтелект, що мають вирішальне значення для узгодження індивідуальної про- дуктивності з цілями організації. Висновки. Узагальнено, що інтеграція науково обґрун- тованих методів оцінки ефективності спів- робітників зі стратегією розвитку організа- ції має вирішальне значення для досягнення стратегічних цілей і підвищення загальної ефективності. Тести jobEQ пропонують пер- спективний підхід до вимірювання ключових аспектів залученості співробітників, але не- обхідні подальші дослідження для розробки інструментів оцінки, що повністю враховують складнощі як зовнішнього, так і внутрішнього середовища організації. The purpose of this study is to evaluate the effectiveness of scientifically based methods for assessing employee performance in modern organizations, particularly in the pharmaceutical industry. The research aims to integrate the evaluation process into the organization’s development strategy, ensuring alignment with both internal and external environmental factors. Furthermore, it focuses on examining the utility of jobEQ tests for measuring work attitudes, motivation, and emotional intelligence. Methods. The study employs a comprehensive review of existing literature on employee involvement and performance assessment, with a focus on identifying gaps in current methodologies. It also includes an analysis of jobEQ tools, specifically the Inventory for Work Attitude & Motivation (iWAM), COMET, and the Values Systems Questionnaire (VSQ), to evaluate their effectiveness in predicting employee behavior and performance in various job contexts. Results. The findings reveal that while various methods for assessing employee involvement exist, they often fail to account for the unique external and internal environments of organizational structures. The jobEQ tests, particularly iWAM and COMET/EQ, provide valuable insights into employee thinking styles, motivational preferences, and emotional intelligence, which are critical for aligning individual performance with organizational goals. Conclusions. To summarize, the integration of evidence-based employee performance evaluation methods with an organization's development strategy is crucial for achieving strategic goals and enhancing overall effectiveness. The jobEQ tests offer a promising approach to measuring key aspects of employee engagement, but further research is needed to develop assessment tools that fully consider the complexities of both the external and internal organizational environment.Item THE ROLE OF SOCIAL-EMOTIONAL LEARNING IN PREPARING THE INTELLECTUAL ELITE OF THE NATION(2024) Bashkir, O. I.; Chykharina, K. I.; Башкір, О. І.; Чихаріна, К. І.The purpose of this article is to thouroughly examine the crucial role of social-emotional learning (SEL) in preparing the intellectual elite of the nation, underscoring its significance within modern educational systems worldwide. In addition, the article delves into the history of implementing SEL, discussing its evolution from a supplementary educational tool to a fundamental component of modern curricula. This historical analysis provides context for understanding how SEL has become integral to developing the intellectual and emotional capacities of students globally. Through the analysis of recent research and case studies from various countries, our study demonstrates how SEL fosters essential competencies, including self-awareness, self-management, social awareness, relationship skills, and responsible decision-making. These competencies are not only fundamental for intellectual growth but are also important for preparing the intellectual elite and leaders who are emotionally intelligent and ethically grounded. The research methodology employed in this study integrates a qualitative analysis of existing SEL programs, with a particular focus on their impact on both intellectual development and leadership capabilities; in order to obtain the relevant information, methods of information analysis and generalization were also used. The results support previous studies while extending the understanding of SEL’s unique role in enhancing critical thinking and ethical decision-making. The discussion compares the findings with earlier research, specifically analyzing implications for educational practices and policy-making in countries like Singapore and Ukraine. The study offers valuable insights into the potential of SEL to shape the future of education and leadership development. By addressing the challenges of preparing students for leadership roles in an increasingly complex world, the article argues for the broader implementation of SEL in curricula. The conclusion highlights the prospects for expanding SEL’s role in education, emphasizing its capacity to develop well-rounded, socially responsible leaders who are equipped to navigate the challenges of the future, including roles and jobs that may not yet exist. Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу. Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм. Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек- туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій, як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль- не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання, а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето- дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю- ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень. У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори- стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ- хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек- тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених, соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі та професії, які ще не існують. Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу. Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм. Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек- туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій, як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль- не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання, а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето- дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю- ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень. У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори- стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ- хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек- тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених, соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі та професії, які ще не існують.Item ШЛЯХИ ПІДВИЩЕННЯ РІВНЯ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ВИМУШЕНИХ МІГРАНТІВ(2024) Бессараб, А. АУ статті визначено основні шляхи підвищення рівня емоційного інтелекту вимушених мігрантів. Окреслено стратегії покращення емоційного стану та психічного благополуччя вимушених переселенців. The article outlines the main ways to enhance the emotional intelligence of forced migrants. It defines strategies for improving the emotional and mental well-being of forced migrants.Item PSYCHOLOGICAL PECULIARITIES OF ORGANIZATION OF PARENT-CHILD RELATIONSHIPS AMONG OLDER PRESCHOOLERS(2024) Semenova, N.; Semenov, O.; Alendar, N.; Zdikhovskyi, A.; Семенова, Н.; Семенов, О.; Алендарь, Н.; Здіховський, А.The aim is to conduct theoretical-empirical research into the psychological content parameters of parent-child relationships in older preschool children. Methods. The research participants were parents and their children: n = 33 family triads: 18 families raising boys and 15 families raising girls, and n = 3 quadriads: two families having twins (a boy and a girl, and two girls), and one family having twin boys. The children were pupils of senior groups of preschool education institutions. The age of children ranged from 5 to 6 years. The sample of parents involved n = 72 individuals aged 19 to 37 years. Psycho- diagnostic instruments were used to find relevant psychological content parameters of parent-child relationships. Results. It was found that the verbal component of children’s relationships has one direct correlation with a favorable family situation and one inverse correlation with communication difficulties. The emotional component has one direct correlation with a favorable family situation and two inverse correlations with anxiety and family conflicts. It was established that the emotional component is a more dependent variable in comparison to the verbal component. It was highlighted that a favorable family situation has correlations with the verbal and emotional components of children. It was stated that, from the perspective of parents, emotional connection is the most loaded parameter which reflects the main dimensions of the atmosphere, upbringing traditions, and family values, and has all the significant correlations. It was found that optimal emotional contact on the part of parents contributes to the formation and growth of differentiated content features of interpersonal interaction in an adequate and congruent social situation. It was established that hyperactive concentration on a child demonstrates an internal position of parents in parent-child relationships. It was noted that this position manifests itself through leadership, control, discipline, and family rules used by parents. Discussion and сonclusions. It was substantiated that the development of parent-child relationships in the preschool age is determined by the differentiation of content features of interpersonal interaction in the educational subsystem “parents–children” and the type of behavior that is adequate and congruent with a social situation. It was generalized that family is a reference space of development that ensures the formation of behavioral patterns and the sphere of feelings and emotions. It was noted that children’s attempts to create interactions in the subsystem “parents– children” are important for building constructive parent-child relationships. It was recommended that the obtained results should be implemented in the theory and practice of teachers and psychologies of preschool education institutions. Метою є теоретико-емпіричне дослідження психологічних змістових параметрів дитячо-батьківських стосунків у вихованців старшого дошкільного віку. Методи. Учасниками дослідження є батьки і діти: n = 33 сімейних тріади, з яких 18 сімей виховували хлопчиків, 15 сімей виховували дівчаток і n = 3 квадріади: у двох сімей були двійнята (хлопчик і дівчинка та двоє дівчаток) і в одній сім’ї – близнюки-хлопчики. Діти були вихованцями старших груп закладів дошкільної освіти. Віковий діапазон дітей знаходився в межах від 5 до 6 років. Вибірку батьків склали n = 72 особи віком від 19 до 37 років. Застосовано психодіагностичні інструменти, якими з’ясовано релевантні психологічні змістові параметри дитячо-батьківських стосунків. Результати. З’ясовано, що вербальна складова стосунків дитини має один прямий зв’язок зі сприятливою сімейною ситуацією й один обернений – із труднощами спілкування. Емоційна складова має один прямий зв’язок зі сприятливою сімейною ситуацією і два обернені – з тривожністю й конфліктністю сім’ї. Констатовано, що емоційна складова є більш залежною змінною на відміну від вербальної складової. Зазначено, що сприятлива сімейна ситуація закономірно зв’язана з вербальною й емоційною складовими дітей. Констатовано, що з позиції батьків, емоційний зв’язок є найбільш навантаженим параметром, який відображає основні виміри атмосфери, виховних традицій і цінностей сім’ї та володіє всіма достовірними зв’язками. З’ясовано, що оптимальний емоційний контакт із боку батьків сприяє зростанню й формуванню диференційованих змістових особливостей міжособистісної взаємодії, що відбувається в адекватній і конгруентній соціальній ситуації. Встановлено, що гіперактивна концентрація на дитині демонструє інтернальну позицію батьків у дитячо-батьківських стосунках. Зазначено, що така позиція проявляється через лідерство, контроль, дисципліну й сімейні правила, які застосовують батьки. Дискусія і висновки. Обґрунтовано, що розвиток дитячо-батьківських стосунків у старшому дошкільному віці зумовлений диференціюванням змістових особливостей міжособистісної взаємодії у виховній підсистемі “батьки–дитина” та наявністю адекватного й конгруентного до соціальної ситуації типу поведінки. Узагальнено, що сім’я є еталонним простором розвитку, який забезпечує формування поведінкових патернів та емоційно-почуттєвої сфери. Зазначено, що спроби конструювання вихованцями інтеракцій, які здійснюються в підсистемі “батьки–дитина”, мають важливе значення для побудови конструктивних дитячо-батьківських стосунків. Рекомендовано отримані результати імплементувати в теорію і практику роботи вихователів і психологів закладів дошкільної освіти.Item РОЛЬ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ У СПІЛКУВАННІ УЧАСНИКІВ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ(2023) Башкір, О. І.; Золотухіна, С. Т.; Бі, Ю.; Bashkir, O. I.; Zolotukhina, S. T.; Bi, Y.Розвиток комп’ютерної техніки та комунікативних технологій початку XXI сторіччя дав потужний поштовх новому етапу розвитку взаємодії учасників освітнього процесу в закладах вищої освіти, відкрив шляхи впровадження комп’ютерних засобів педагогічної комунікації. Таке явище, як «електронне навчання», широко використовується в навчальному процесі навіть очної форми навчання під час написання тестів, творів, рефератів, курсових, дипломних робіт тощо. В умовах війни електроне навчання стало єдиним можливим для українців, які перебувають у постійному емоційному стресі через невпевненість і невизначеність. Питання культури онлайнового спілкування загострилося через невміння стримувати учасниками освітнього процесу закладу вищої освіти свої емоційні переживання. Мета статті – визначити роль і місце емоційного інтелекту в системі комунікативної взаємодії учасників освітнього процесу закладів вищої освіти України в умовах офлайнового й онлайнового навчання у воєнний час. Методи. Під час написання статті автори вдалися до таких методів науково-педагогічного дослідження, як: методи вивчення науково-теоретичних джерел (бібліотечно-бібліографічні, методи логічної обробки тексту, методи творчої діяльності у зв’язку із прочитаним); методи вивчення педагогічного процесу у природних умовах (анкетування); теоретичні методи дослідження (аналіз, синтез, абстрагування, конкретизація). Результати. У статті авторами зазначено, що для ефективного онлайн-спілкування в умовах освітнього середовища закладу вищої освіти всім учасникам освітнього процесу необхідно мати, окрім високого рівня комунікативної мовленнєвої культури та культури спілкування, належний рівень емоційного інтелекту. Емоційний інтелект під час стресових ситуацій воєнного часу сприяє командній роботі здобувачів освіти, налагодженню індивідуального розвитку кожного, розв’язанню, а головне – запобіганню конфліктним ситуаціям, емоційному вигоранню викладачів. Загалом, розвиток емоційного інтелекту відіграє важливу роль у створенні стійкого та гуманного психосоціального середовища під час війни та конфліктів. Висновки. З огляду на це і здобувачам освіти, і викладачам варто опановувати знання, правила й уміння застосовувати на практиці норми сучасної літературної мови, зокрема епістолярного стилю, стежити за своїм мовленням і висловлюваннями, інтонацією та гучністю мовлення; не припускатись помилок у вимові, уживанні форм слів, побудові речень, щоб не виникало подвійного розуміння сенсу висловлювання; учитися відчувати свого співрозмовника, добирати найбільш прийнятні для кожного випадку слова та конструкції; вдаватися до емпатії інших і постійної рефлексії з огляду на власні відчуття та переживання. Серед аспектів емоційного інтелекту учасників освітнього процесу у статті визначено такі: емоційну саморегуляцію; емпатію; спроможність вирішувати конфлікти; комунікаційні навички; стресостійкість. The development of computer technology and communication technologies in the early 21’st century provided a powerful impetus for a new stage in the interaction of participants in the educational process in higher education institutions, paving the way for the implementation of computer tools in pedagogical communication. The phenomenon of “e-learning” is widely used in the educational process, even in face-to-face learning, during the writing of tests, essays, abstracts, course papers, theses, etc. During the war, e-learning has become the only possible option for Ukrainians who are in constant emotional stress due to uncertainty and ambiguity. The issue of online communication culture has become acute due to the inability of participants in the educational process of higher education institutions to control their emotions. Purpose. The purpose of the article is to determine the role and place of emotional intelligence in the system of communicative interaction among participants in the educational process in Ukrainian higher education institutions during offline and online learning in times of war. While writing the article, the authors used various methods of scientific and pedagogical research, including methods of studying scientific-theoretical sources (library-bibliographic methods, methods of logical text processing, methods of creative activity related to reading); methods of studying the pedagogical process in natural conditions (survey); and theoretical research methods (analysis, synthesis, abstraction, concretization). Methods. In the article, the authors note that in order to have effective online communication in the educational environment of higher education institutions, all participants in the educational process need not only a high level of communicative language culture and communication skills but also a proper level of emotional intelligence. Results. Emotional intelligence during stressful situations in times of war contributes to teamwork among students, fosters individual development, facilitates problem-solving, and, most importantly, prevents conflicts and emotional burnout among teachers. Overall, the development of emotional intelligence plays a crucial role in creating a resilient and humane psychosocial environment during times of war and conflicts. Conclusions. In light of this, both students and teachers should acquire knowledge, rules, and skills to apply the norms of contemporary literary language, including the epistolary style, in practice. It is important to be mindful of one’s speech and expressions, intonation, and speech volume. Avoiding errors in pronunciation, word usage, and sentence structure is crucial to prevent misunderstandings in the meaning of statements. Learning to sense one’s interlocutor, choosing the most suitable words and constructions for each situation, practicing empathy towards others, and engaging in constant reflection regarding one’s own feelings and experiences are essential aspects of effective communication. Among the aspects of emotional intelligence identified in the article for participants in the educational process are the following: emotional self-regulation, empathy, conflict resolution skills, communication skills, and resilience to stress.Item РОЛЬ РОДИНИ В ФОРМУВАННІ ЕМОЦІЙНОГО ІНТЕЛЕКТУ ДОШКІЛЬНИКІВ І ЇХ СОЦІАЛІЗАЦІЇ(2023) Сергійчук, В. О.У статті розглянуто роль родини в формуванні емоційного інтелекту дітей дошкільного віку та їх соціалізації. Автор визначив функції сімейних відносин, спрямованих на розвиток емоційного інтелекту у дітей. Висвітлено важливість формування емоційного інтелекту в дошкільному віці та сформульовано практичні поради батькам для підтримки цього процесу в родинному оточенні через активне слухання, емоційне моделювання, розвиток емпатії та емоційного словника. The article discusses the role of the family in shaping the emotional intelligence of preschool children and their socialization. The author has identified the functions of family relationships aimed at developing the emotional intelligence of children. The article highlights the importance of cultivating emotional intelligence at an early age and provides practical advice for parents to support this process within the family environment through active listening, emotional modeling, fostering empathy, and building an emotional vocabulary.Item ПСИХОЛОГІЗАЦІЯ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ТА ОСОБЛИВОСТІ НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ(2022) Пермінова, Л. А.; Perminova, L. A.Метою статті є бажання привернути увагу до психологізації освітнього процесу у вищій школі, зокрема в умовах воєнного стану, визначити актуальність формування емоційного інтелекту як умови адекватного психологічного стану здобувачів вищої освіти. Методами дослідження обрано теоретичні та емпіричні загальнонаукові методи (аналіз, синтез, спостереження, систематизація, узагальнення). У статті створено спробу обґрунтувати проблему розвитку емоційного інтелекту у здобувачів вищої освіти. Як відомо, емоції відіграють важливу роль у діяльності людини у будь-якому віці, особливо у напружені періоди життя. У дослідженні доводиться, що переживання тих чи інших емоцій і почуттів впливає на формування особистості здобувача, на перебудову його поглядів, відношення до дійсності. Змістова характеристика емоційного інтелекту відображає спрямованість особистості на успіх. Різні трактування зазначеного феномену дозволяють констатувати, що життєвий успіх людини, особистий та професійний, залежить від уміння розуміти емоційний стан свій та інших і організовувати позитив- ний діалог с адекватними емоціями. У статті наголошується на необхідності урахування особливостей емоційного інтелекту його формування в контексті навчання здобувачів вищої освіти. І як результат – може забезпечити професійну успішність у майбутньому. Автором звертається увага на обґрунтування результативності запровадження дисципліни «Емоційний інтелект: реалізація в умовах онлайн-навчан- ня», актуальність змісту якої – ознака часу. Зазначимо, що за результатами діагностування біля 14 % здобувачів з високим рівнем емоційного інтелекту. Вони виказали схильність до емпатії, навички пере- бування в різних ситуаціях спілкування, емоційної експресивності, самостійності у прийнятті рішен- ня, адекватної поведінки. На жаль, цей відсоток недостатньо високий, тому формування особистості з високим рівнем розвитку емоційного інтелекту є проблемою часу. Ми надійшли таких висновків. Від сформованості уміння розуміти емоційне забарвлення поведінки як своєї, так й інших, залежить прояв певних навичок управління емоційним станом у проблемних ситуаціях. Емоції допомагають у реа- лізації професійного становлення випускників закладів вищої освіти. Практичний досвід, результати спостереження та узагальнення матеріалів опитування свідчать про необхідність вирішувати проблему розвитку емоційного інтелекту здобувачів вищої освіти. The aim of the article is to draw attention to the psychologization of the educational process in higher education, in particular in martial law, to determine the relevance of the formation of emotional intelligence as a condition of adequate psychological status of higher education. Theoretical and empirical general scientific methods (analysis, synthesis, observation, systematization, generalization) are chosen as research methods. The article attempts to substantiate the problem of emotional intelligence development in higher education. Emotions are known to play an important role in human activities at any age, especially during stressful periods of life. The article attempts to substantiate the problem of emotional intelligence development in higher education. Emotions are known to play an important role in human activities at any age, especially during stressful periods of life. The study proves that the experience of certain emotions and feelings affects the formation of the applicant's personality, the restructuring of his views, attitudes to reality. The essence of emotional intelligence is associated with professional and individual success. Different interpretations of the content and structure of emotional intelligence allow us to state that a person's life success, personal and professional, depends on the ability to understand the emotional state of oneself and others and direct joint interpersonal interaction to positive solutions to practical problems. The article emphasizes that taking into account the peculiarities of emotional intelligence, its formation in the context of professional development of the future specialist, can ensure professional success. The author draws attention to the justification of the effectiveness of the discipline “Emotional Intelligence: Implementation in the context of online learning”, the relevance of the content of which is a sign of the times. Note that according to the results of diagnosis, about 14 % of applicants with a high level of emotional intelligence. They are characterized by a well-developed ability to understand emotions, the ability to behave adequately in a social environment, are characterized by expressiveness, emotional focus on others, which is manifested in communication and behavior in general. Unfortunately, this percentage is not high enough, so the formation of a person with a high level of emotional intelligence is a problem of time. We came to the following conclusions. The manifestation of certain skills of managing the emotional state in problematic situations depends on the formation of the ability to understand the emotional color of behavior, both their own and others. Emotions help in the realization of professional development of graduates of higher education institutions. Practical experience, the results of observation and generalization of survey materials indicate the need to address the development of emotional intelligence of higher education.