ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ

У статті визначено основні підходи до розуміння сутності інсайту, а також охарактеризовано етапи його виникнення. The article defines the main approaches to understanding the essence of insight, and also characterizes the stages of its emergence.

Стаття присвячена вивченню особливостей становлення уяви у дітей та її роль у формуванні творчих здібностей дітей старшого дошкільного віку з порушеним мовленнєвим розвитком The article is devoted to the study of peculiarities of imagination formation in children and its role in the formation of creative abilities of senior preschool children with impaired speech development

Останнім часом спостерігається підвищення увагу суспільства на навчання та виховання молодших школярів із затримкою психічного розвитку (ЗПР). Система спеціальної освіти в повній мірі задовольняє рівність прав на освіту тих осіб, можливості яких одержати її обмежені їх фізичними і психічними недоліками, станом здоров’я, конкретними соціальними умовами. The article says that recently there has been an increase in public attention to the education and upbringing of primary school children with mental retardation. The system of special education fully satisfies the equality of rights to education of those persons whose opportunities to receive it are limited by their physical and mental disabilities, health status, specific social conditions.

Мета теоретично дослідити мовленнєвий егоцентризму в дитячій психології. Методи. Під час вивчення феномену мовленнєвого егоцентризму використовувалися теоретичні методи дослідження, а саме: аналіз, синтез положень, концепцій порівняння, узагальнення, інтерпретація та систематизація теоретичних та емпіричних досліджень. Результати. Встановлено, що мовленнєвий егоцентризм є віковою особливістю дітей дошкільного віку, і яскраво проявляється також у дітей молодшого шкільного віку. Відкрив феномен егоцентризму у дитини швейцарський психолог Ж. Піаже. Мовлення, яке безпосередньо спрямоване для себе отримало назву егоцентричне мовлення. У дітей дошкільного віку домінує саме таке мовлення, ні до кого не спрямоване. За критерієм комунікативної спрямованості мовлення дитини Ж. Піаже класифікував на дві великі групи – егоцентричне і соціалізоване. При егоцентричному мовлені дитина не прагне бути слухачем і її не цікавить чи слухають її ті, до кого вона звертається. Вона має надію що її слухають і розуміють, тому вона і не впливає на інших з метою домогтися щоб її слухали. Вона говорить або для себе, або заради задоволення прилучити когось до своєї безпосередньої дії. Мовлення вважається егоцентричним оскільки, дитина говорить лише про себе і не прагне стати на точку зору співрозмовника чи вплинути на нього. Співрозмовник для неї – випадкова людина. Протилежним егоцентричному мовленню є соціалізоване мовлення, яке припускає цілеспрямовану передачу інформації, критику, наказ, прохання і погрозу, запитання і відповіді. На відміну від егоцентричного, соціалізоване мовлення має комунікативну спрямованість. Таке мовлення необхідне для взаємодії з оточуючими людьми, для обміну думками. Дослідження Ж. Піаже, щодо природи мовленнєвого егоцентризму у дітей отримали низку заперечень з боку вітчизняного психолога Л. Виготського. Вчений розглядав і розумів природу егоцентричного мовлення принципово інакше, ніж Ж. Піаже. З позиції культурно-історичної концепції, Л. Виготського стверджував, що природа дитячого мовного егоцентризму розглядається як соціальна, а всі вищі психічні функції виникають у ході співпраці дитини з дорослими. Інтеріоризуючись, вони стають індивідуально притаманними кожній дитині, перетворюючись у її індивідуальні функції. Згідно з законом розвитку вищих психічних функцій, що виникають спочатку у колективній взаємодії, егоцентричне мовлення є одним з феноменів переходу від мовлення для інших до мовлення для себе, перехід від інтерпсихічних функцій до інтропсихічних. Генетичний розвиток мовлення дитини за Л. Виготським, має таку схему: соціальне мовлення – егоцентричне мовлення – внутрішнє мовлення. Висновки. Узагальнюючи, можемо зробити висновок, що для Ж. Піаже егоцентричне мовлення являє собою мовлення дитини зі своєї точки зору, а для Л. Виготського – це мовлення для себе. Поряд з цим, обидва психолога вважали що егоцентричне мовлення є перехідною стадією розвитку мовленні дитини, однак вбачали різні шляхи його розвитку. Purpose. The purpose is to theoretically research speech self-centeredness in child’s psychology. Methods. In the study of speech self-centeredness phenomenon, theoretical methods of research were used, namely: analysis, synthesis of positions, concepts of comparison, generalization, interpretation and systematization of theoretical and empirical researches. Results. Speech egocentrism has been found to be an age-specific feature of preschool children, and is also clearly manifested within primary school age children. Swiss psychologist Jean Piaget discovered the phenomenon of self-centeredness (egocentrism) in child. Direct self-referred speech is called self-centered (egocentric) speech. Such speech dominates within schoolchildren, and not directed at anyone. According to the criterion of communicative orientation of the child’s speech, J. Piaget classified it into two large groups – self-centered and socialized. In self-centered speech, the child does not want to be listener and is not interested in whether those whom he/she refers to are listening to him/her. He/she has the hope that he/she is heard and understood, so he/ she does nothave influence upon others in order to be heard. He/she speaks for him/herself or for the pleasure of engaging someone in his/her direct action. Speech is considered self-centered because the child speaks for him/herself and does not seek to support or influence the interlocutor’s point of view The interlocutor for him/her is an situational person.The opposite of self-centered (egocentric) speech is socialized speech, which involves purposeful transmission of information, criticism, orders, requests and threats, questions and answers. Unlike self-centered, socialized speech has communicative orientation. Such speech is necessary for interaction with others, for exchange of ideas. J. Piaget’s research on the nature of speech egocentrism in children has received a number of objections from the national psychologist L. Vyhotskyi. The scientist considered and understood the nature of self-centered speech fundamentally different than J. Piaget. From the position of cultural and historical conception, L. Vyhotskyi asserted that the nature of children’s speech self-centeredness is regarded as social, and that all higher mental functions arise in the course of cooperation of the child with adults. Interiorizing, they become individually specific to each child, transforming into their individual functions. According to the law of higher psychic functions development, which arise initially in collective interaction, egocentric speech is one of the phenomena of the transition from speech for others to speech for oneself, the transition from interpsychic functions to intropsychic ones. Genetic development of child's speech according to L. Vyhotskyi has the following scheme: social speech – egocentric speech – internal speech. Conclusions. Summarizing, we can conclude that for J. Piaget, egocentric speech is the speech of a child from his/her point of view, and for L. Vyhotskyi (egocentric speech) is speech for him/herself. At the same time, both psychologists believed that self-centered speech was transitional stage of the development of child's speech, but considered different ways of its development

ПЕРІОДИЧНІ ВИДАННЯ ХДУ

Browse

Filters

Settings

Sort By

Results per page

Search Results