ДИСЕРТАЦІЇ ТА АВТОРЕФЕРАТИ
Permanent URI for this communityhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/8097
Browse
Item АВСТРАЛІЙСЬКІ ХУДОЖНІ ЕТНОНАРАТИВИ ДЛЯ ДІТЕЙ: ЛІНГВОКУЛЬТУРНИЙ АСПЕКТ(2023) Ставенко, О. В.; Stavenko, O. V.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2023. Дисертацію присвячено дослідженню лінгвокультурних особливостей наративного конструювання австралійських художніх текстів для дітей к. ХІХ – поч. ХХІ століть. У роботі фокусом уваги є австралійські художні тексти для дітей жанрів літературної казки та короткого оповідання, що в контексті дослідження постають етнонаративами. Етнонаративи розуміємо як художні тексти австралійської лінгвокультури, що характеризуються етноспецифічним забарвленням, відбитим у стрижневих для конструювання історій мотивах, образах та смислах. Матеріал дослідження охоплює австралійські художні тексти, адресовані читачеві-дитині віком від 2-х до 12-ти років (Appleyard, 1991), які є створеними представниками австралійської лінгвокультури (Hansen, 2006). Для дослідження було відібрано найбільш відомі художні етнонаративи з моменту зародження австралійської літератури для дітей до початку ХХІ століття. Підґрунтя дослідження австралійських художніх етнонаративів для дітей становлять наукові праці, присвячені універсальним принципам побудови різних типів текстів для дітей, А. Аарне (Aarne, 1910), В. Проппа (Propp, 1928/2009), С. Томпсона (Aarne, & Thompson, 1928/1961) і Г. Й. Утера (Uther, 2004), та їх культурно-специфічним особливостям: роботи К. Бредфорд (Bradford, 2001, 2007, 2009), М. Ніколаєвої (Nikolajeva, 1996/2016), П. Нодельмана (Nodelman, 2008), Дж. Стефенса (Stephens, 1992), П. Ханта (Hunt, 2004), З. Шавіт (Shavit, 1986), А. Цапів (2020). Теоретико-методологічною основою розвідки є наукові доробки класичних і сучасних наратологів Я. Албера (Alber, 2010, 2016), Д. Германа (Herman, 2007), Ж. Женетта (1998), Г. Лещенко (2018), М. Тулена (Toolan, 2001, 2008), В. Шміда (Schmid, 2010), М. Флудернік (Fludernik, 2009), А. Цапів (2020) та лінгвістів і лінгвокультурологів: Л. Бєлєхової (2002, 2018, 2019), А. Вежбицької (Wierzbicka, 1992), І. Голубовської (2004a, 2004b), А. Загнітка (2012, 2017), В. Кононенка (2008a, 2008b; Kononenko, 2014), О. Левченко (2005), А. Приходька (2008, 2012), Г. Приходько (2022а; 2022b), Н. Слухай (2002, 2005), що уможливили виявлення етнокультурної специфіки австралійських художніх етнонаративів для дітей, яка відбивається у їх наративному конструюванні. Робота складається зі вступу, чотирьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел, списку джерел ілюстративного матеріалу та додатків. У першому розділі «Теоретичні засади дослідження лінгвокультурних та наративних особливостей австралійських художніх текстів для дітей» розкрито поняття дитини як адресата художніх текстів, окреслено специфіку понять «дитяча література», «література для дітей», «коло дитячого читання» і «художні тексти для дітей» у річищі сучасних лінгвістичних студій; висвітлено жанрову специфіку художніх текстів для дітей та їх функційну спрямованість; схарактеризовано домінантні особливості австралійських художніх текстів для дітей. У науковій роботі на основі семіотичної моделі еволюції літератури для дітей М. Ніколаєвої (Nikolajeva, 1996/2016), розроблено модель історичного розвитку австралійської літератури для дітей, що охоплює чотири етапи її становлення. Обґрунтовано теоретичний апарат дослідження, що лежить в основі комплексного наратологічного та лінгвокультурологічного підходу до вивчення австралійських художніх етнонаративів для дітей. Зокрема, увагу сфокусовано на поняттях «наратив», «нарація», «історія», «сюжет», «мотив», «лінгвокультура», «етнокультура», «етнокультурні смисли», «художні етнонаративи для дітей». У другому розділі «Методологія наратологічно-культурологічного аналізу австралійських художніх етнонаративів для дітей» розроблено методику аналізування австралійських художніх етнонаративів для дітей, що охоплює чотири етапи: теоретико-аналітичний етап, який передбачає виявлення специфіки становлення австралійської літератури для дітей, випрацювання моделі її історичного розвитку та добір матеріалу дослідження; етап наратологічного аналізування, спрямований на простеження особливостей наративного конструювання художніх етнонаративів шляхом з’ясування семантики наративних епізодів, їх нараепізодичних маркерів та домінантних наративних прийомів, за допомогою яких твориться історія; етап лінгвокультурологічного аналізування, що охоплює виокремлення етнокультурно маркованих мовних одиниць, інтерпретування відбитих у них лінгвокультурних смислів, стрижневих у конструюванні наративів; і таксономічний етап, що передбачає класифікацію австралійських художніх етнонаративів для дітей відповідно до наративних та лінгвокультурних особливостей їх конструювання, і розроблення типології образів етноперсонажів за новизною знань, утілених у них, із опертям на типологію словесних образів Л. Бєлєхової (2002, Bieliekhova, 2019). У третьому розділі «Наративне конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей», послуговуючись наратологічно-культурологічним підходом до аналізування австралійських художніх етнонаративів для дітей, виявлено етнокультурні смисли, відбиті в культурних архетипах, етноархетипах, лінгвокультурних концептах, етноконцептах і низці австралійських реалій, та реалізовані в текстах через художній час, простір і персонажні образи. У контексті нашого дослідження наративне конструювання австралійських художніх етнонаративів для дітей розуміємо як результат творчого процесу побудови наративу його автором, доступний для емпіричного сприйняття, що потребує урахування широкого, зокрема культурного, контексту його творення. Певні культурні й етнічні смисли відбиваються в семантиці наративних епізодів та нараепізодичних маркерів, типі наратора, фокалізатора, особливостях персонажних образів і хронотопу етноративів, формуючи їхню етноспецифіку. Художній час і простір в австралійських етнонаративах для дітей, послуговуючись термінами А. Цапів (2020), кваліфікуємо як етнохронотоп, а персонажні образи – як етноперсонажі. Етнохронотоп є складним текстовим конструктом, який вибудовується за допомогою низки наративних прийомів творення художнього часу та художнього простору й опредметнюється в етнокультурно маркованих лінгвостилістичних засобах. Специфіка етнохронотопу австралійських наративів зумовлена етнокультурними смислами, реконструйованими із концептуальних імплікацій етноміфологеми Dreamtime; етноархетипу Дрімінгу як комплексу уявлень автохтонних австралійців про виникнення всесвіту й світобудову, що закріплений у колективній свідомості австралійців і зафіксований в австралійських народних та художніх текстах; етноконцепту BUSH, що акумулює знання про буш як важливу й цінну австралійську етнореалію; і низки інших реалій австралійської лінгвокультури та етнокультури. У контексті нашого дослідження етноперсонажі постають сконструйованими в наративах художніми образами, у засобах репрезентації яких домінують неповторні зовнішні й внутрішні ознаки, що відбивають низку етнокультурних смислів. У роботі розроблено типологію етноперсонажів австралійських художніх етнонаративів для дітей за специфікою етнокультурних смислів, утілених в їх образах. Зокрема, виокремлено такі типи та підтипи етноперсонажів: архетипні (міфологізовані, антропні, антропоморфно-анімалістичні), стереотипні (антропні, антропоморфно-анімалістичні) та кенотипні (антропоморфно-флористичні, антропоморфно-предметні), у яких розгортаються, відповідно, архетипні образи, або їх окремі імплікативні ознаки; експлікуються усталені (стереотипні) характеристики, пов’язані з фактами, явищами й фігурами з історії становлення й розвитку Австралії; або по-новому втілюються ті чи ті архетипні або стереотипні уявлення, характерні для австралійської лінгвокультури. У четвертому розділі «Таксономія австралійських художніх етнонаративів для дітей» запропоновано та обґрунтовано типологію художніх етнонаративів для дітей Австралії. У роботі виокремлено чотири типи австралійських художніх етнонаративів для дітей – дидактичні, етіологічні, ініціаційні та пригодницькі – за такими критеріями: семантика наративних епізодів, їх аранжування, особливості наративного конструювання, а саме типи наратора й фокалізатора, наративні прийоми творення історії й окремих її елементів та лінгвокультурне підґрунтя творення образів персонажів і хронотопу. Було виявлено, що для певного типу наративів характерна та чи та домінантна функція художніх текстів для дітей: дидактична, виховна, розважальна або функція етнокультурної самоідентифікації. У розділі продемонстровано, що імплементовані етнокультурні смисли лежать в основі створення таксономії великого масиву австралійських художніх етнонаративів для дітей. Обґрунтований у роботі наратологічно-культурологічний підхід до аналізування художніх наративів, здійснена класифікація етноперсонажів та розроблена типологія австралійських художніх етнонаративів для дітей є внеском у розбудову наратологічних та лінгвокультурологічних досліджень, зокрема у царині літератури для дітей, і в перспективі може бути застосована для дослідження художніх наративів для дітей інших лінгвокультур. The dissertation focuses on the research of linguistic and cultural features of narrative construing of Australian literary texts for children of the late 19th – early 21st centuries. The paper refers to Australian literary texts for children in the genres of literary fairy tales and short stories, which in the context of the research are qualified as ethnonarratives. It is assumed that ethnonarratives are literary texts of Australian linguistic culture that are characterised by ethnic and cultural colouring reflected in key story construing motifs, images and meanings. Australian literary texts addressed to a child reader aged 2 to 12 years (Appleyard, 1991) which are created by representatives of Australian linguistic culture and given that considered as ethnonarratives (Hansen, 2006), constitute a case study of the research. These texts include well-known and popular ethnonarratives for children from the main periods of Australian children’s literature development. This research is based on the scientific works devoted to universal construction principles of different text types for children of A. Aarne (1910), V. Propp (1928/2009), S. Thompson (Aarne, & Thompson, 1928/1961), and H. J. Uther (2004), as well as on the studies of their culturally specific features of C. Bradford (2001, 2007, 2009), P. Hunt (2004), M. Nikolajeva (1996/2016), P. Nodelman (2008), Z. Shavit (1986), J. Stephens (1992), A. Tsapiv (Цапів, 2020). Theoretically and methodologically, this study is grounded on the scientific papers of classic and modern narratologists: J. Alber (2010, 2016), M. Fludernik (2009), D. Herman (2007), G. Genette (Женетт, 1998), H. Leshchenko (Лещенко, 2018), W. Schmid (2010), A. Tsapiv (Цапів, 2020), M. Toolan (2001, 2008), and linguists and linguistic culturologists: L. Bieliekhova (Бєлєхова, 2002; Bieliekhova 2018), I. Golubovska (Голубовська, 2004a, 2004b), V. Kononenko (Кононенко, 2008a, 2008b; Kononenko, 2014), O. Levchenko (Левченко, 2005), A. Prykhodko (Приходько, 2008, 2012), G. Prykhodko (Приходько, 2022а, 2022b), N. Slukhai (Слухай, 2002, 2005), A. Wierzbicka (1992), A. Zagnitko (Загніткo 2012, 2017), which enabled identifying of the ethnic and cultural specifics of Australian literary ethnonarratives for children reflected in their narrative construing. The dissertation consists of an Introduction, four chapters, Conclusions, References, A Reference List of Illustrative Materials and Appendices. The first chapter “Theoretical Backgrounds of the Research of Linguistic, Cultural and Narrative Features of Australian Literary Texts for Children” outlines in the context of modern linguistic studies the main concepts of the paper, which include child as an addressee of literary texts, children’s literature, literature for children, children’s reading, and literary texts for children, highlights the genre features of literary texts for children and their primary functions and refers to the peculiarities of Australian literary texts for children. In the research, M. Nikolajeva’s (1996/2016) semiotic model of children’s literature development has served as a basis for elaborating the historical evolution model of Australian literature for children covering four stages. The paper outlines terminological apparatus underpinning the applied complex narratological and linguistic and cultural approach to the study of Australian literary texts for children. In particular, the dissertation focuses on the following theoretical concepts: narrative, narration, story, plot, motif, linguistic culture, ethnic culture, ethnic and cultural meanings and literary ethnonarratives for children. In the second chapter “Methodology of Narratological and Cultural Analysis of Australian Literary Ethnonarratives for Children”, a methodology for analysing Australian literary ethnonarratives for children is suggested, which comprises four basic stages: theoretical and analytical, that involves the revealing of the peculiarities of Australian literature for children evolution, elaboration of its historical development model and selection of the research case study; narratological analysis, aimed at highlighting the features of narrative construing of literary ethnonarratives by identifying narrative episodes, their markers and semantics, and dominant narrative techniques used to create story; linguistic and cultural analysis, which covers the revealing of ethnically and culturally marked linguistic units, and interpretation of the embodied linguistic and cultural meanings which are core in the narratives building; and taxonomic stage, which pinpoints the taxonomy of Australian literary ethnonarratives for children in accordance with the narrative, linguistic and cultural features of their construing, and the typology of ethnocharacters’ images based on L. Bieliekhova’s classification of verbal images (2019), according to the novelty of knowledge embodied in them. The third chapter “Narrative Сonstruing of Australian Literary Ethnonarratives for Children” considers the techniques and means of implementation of ethnic and cultural meanings in the narratives. Using a narratological, lingustic and cultural approach to the analysis of Australian literary ethnonarratives for children, the research reveals a wide range of implicative ethnic and cultural meanings of cultural archetypes, ethnic archetypes, linguistic and cultural concepts, ethnic concepts, and a number of Australian realia, which are embodied in texts through artistic time, space and character images. In the context of the research, the narrative construing of Australian literary ethnonarratives for children is defined as the result of the creative process of building a narrative by its author available for empirical perception which requires taking into account the broad, in particular cultural, context of its creation. Certain cultural and ethnical meanings are reflected in the semantics of narrative episodes, their markers, the peculiarities of a narrator, a focalizer, the images of characters and an artistic time and space, that creates their ethnic specificity. The work qualifies artistic time and space in Australian literary ethnonarratives for children as ethnochronotope, and character images are determined as ethnocharacters, in terms of A. Tsapiv’s study (Цапів, 2020). Ethnochronotope is a complex textual construct built with the help of a number of narrative techniques for creating artistic time and artistic space, which are objectified in ethnically and culturally marked linguistic and stylistic means. The specificity of the ethnochronotope of narratives is determined by ethnic and cultural meanings reconstructed from the conceptual implications of ethnic mythologeme Dreamtime; ethnic archetype Dreaming as a complex of ideas of autochthonous Australians about the origin of the universe and the world-structure fixed in the collective consciousness of Australians, Australian folk and literary texts; ethnic concept BUSH, which accumulates knowledge about the bush as an important and valuable Australian ethnic realia; and a number of other realia of Australian ethnic culture. In the context of our research, ethnocharacters of Australian literary ethnonarratives for children are defined as images constructed in the narratives, in the representation means of which dominant are unique external and internal features that reflect a number of ethnic and cultural meanings. The paper suggests a classification of ethnocharacters of Australian literary ethnonarratives for children based on the specifics of ethnic and cultural meanings embodied in their images. According to the source of implicit features that unfold in the ethnocharacters’ images (archetypical, stereotypical or linguistic and cultural features which are related to mythology, facts, phenomena and figures from the history of the formation and development of Australia, or some realia), the following types and subtypes of ethnocharacters are outlined: archetypal (mythologized, anthropic, anthropomorphic-animalistic), stereotypal (anthropic, anthropomorphic-animalistic) and kainotypal (anthropomorphic-floral, anthropomorphic-object). In the fourth chapter “Taxonomy of Australian Literary Ethnonarratives for Children” a classification of literary ethnonarratives for children in Australia has been proposed and substantiated. The revealing of the semantics of narrative episodes and their arrangement, the features of narrative construing, in particular the types of a narrator and a focalizer, the narrative techniques used to create story and its elements, as well as linguistic and cultural features of ethnocharacters’ images, and ethnochronotope, enabled to distinguish four types of Australian literary ethnonarratives for children: didactic, etiological, initiation and adventure ethnonarratives. The paper assumes that certain ethnonarrative type is characterised by a dominant function of literary texts for children: didactic, educational, entertaining or the function of ethnic and cultural self-identification. The research demonstrates that implemented ethnic and cultural meanings underpin the taxonomy of a corpus of Australian literary ethnonarratives for children. The suggested in the dissertation narratological, linguistic and cultural approach to the analysis of literary narratives, a typology of ethnocharacters, and a taxonomy of Australian literary ethnonarratives for children contribute to the development of narratological and linguistic and cultural studies, in particular in the research area of literature for children, and in perspective can be used to study literary narratives for children of other linguistic cultures.Item АДМІНІСТРАТИВНО-ПРАВОВІ ЗАСАДИ УПРАВЛІННЯ ГОСПОДАРСЬКИМИ ТОВАРИСТВАМИ(2010) Волкович, О. Ю.; Volkovych, O. Yu.Item БАХИАНСТВО КАК УСТАНОВКА КОМПОЗИТОРСКОГО И ИСПОЛНИТЕЛЬСКОГО ТВОРЧЕСТВА XIX–ХХ ВЕКОВ(2010) Чехунина, А. А.; Чехуніна, А. О.Item БАХІАНСТВО ЯК УСТАНОВКА КОМПОЗИТОРСЬКОЇ ТА ВИКОНАВСЬКОЇ ТВОРЧОСТІ XIX-XX СТОРІЧ(2010) Чехуніна, А. О.; Чехунина, А. А.; Chekhuninа, A. O.Дисертація присвячена дослідженню феномена бахіанства в професійному музичному мистецтві ХІХ-ХХ сторіч. Усвідомлення бахіанства як творчої установки композитора і виконавця побудовано на теоретичних підвалинах психологічної концепції установки, розробленої Д. Узнадзе. Подання про установку екстраполюються у сферу музичної професійної діяльності, відзначається психологічно настановний зміст звернення музикантів до тих чи інших типологічних показників музики Й.С.Баха. Спрямованість на моделювання в авторській стилістиці ознак мистецтва Й.С. Баха, яка втілена, зокрема, застосуванням композиційних принципів ДТК, кантати або пасіона, фуги як ключової архітектонічної та фактурної якості, інструментального лінеаризму як символу високої риторики музики німецького майстра – визначається як бахіанство, в узгодження з термінологічною практикою, що затвердилася у професійному середовищі (на кшталт «моцартіанства», «бетховеніанства»). Дисертация посвящена осмыслению феномена бахианства в профессиональном музыкальном творчестве ХІХ-ХХ столетий. Проблема бахианства, заявленная в работе, содержит дифференцированный взгляд на эпохи ХІХ и ХХ веков, разделяемые как последнее столетие Нового времени и начало Новейшей истории. Рассмотрение бахианства как творческой установки композитора и исполнителя построено на теоретических подходах психологической концепции установки, разработанной Д. Узнадзе. Транспонирование указанных представлений в сферу музыкальной профессиональной деятельности определяет выход на психологически установочный смысл обращения музыканта к тем или иным типологическим показателям, независимо от того, являются они абстракциями теоретических постулатов либо воспринимаемыми в изустном сообщении сведениями о типологиях школ, навыков, стилистических предпочтений и т.п. Направленность на моделирование в авторской стилистике признаков искусства И.С. Баха, которая воплощается в применении композиционных принципов ХТК, кантаты или пассиона, фуги как ключевого архитектонического и фактурного качества, инструментального линеаризма как символа высокой риторики музыки немецкого мастера — определяется как бахианство, согласно с утвердившейся в профессинальной среде терминологической практикой (например: «моцартианство», «бетховенианство»). Материалом исследования являются вокальный цикл Ф. Шуберта «Лебединая песня», опера Р. Вагнера «Тристан и Изольда», произведения Ф. Мендельсона, И. Брамса, С. Франка, кантата К. Орфа «Carmina Burana», оратория А. Козаренко «Страсти Господа нашего Исуса Христа», «Страсти по Матфею» Тан Дуна, «Страсти по Иоанну» С. Губайдулиной, «Страсти по Марку» О. Голихова, режиссерско-дирижерская интерпретация Е. Колобовым первой редакции оперы «Евгений Онегин» П. Чайковского, исполнительские решения Г. Караяна, Г. Гульда, М. Аргерих. Разнообразие выбранных материалов по жанровым и стилевым показателям обусловлено идеей выявления баховского архетипа в музыкальном искусстве разных эпох и стилей, что демонстрирует индивидуальные творческие установки на осознанное бахианство, объединяющиеся в общее русло установки коллективного субъекта музыкального творчества. Дисертация посвящена осмыслению феномена бахианства в профессиональном музыкальном творчестве ХІХ-ХХ столетий. Проблема бахианства, заявленная в работе, содержит дифференцированный взгляд на эпохи ХІХ и ХХ веков, разделяемые как последнее столетие Нового времени и начало Новейшей истории. Рассмотрение бахианства как творческой установки композитора и исполнителя построено на теоретических подходах психологической концепции установки, разработанной Д. Узнадзе. Транспонирование указанных представлений в сферу музыкальной профессиональной деятельности определяет выход на психологически установочный смысл обращения музыканта к тем или иным типологическим показателям, независимо от того, являются они абстракциями теоретических постулатов либо воспринимаемыми в изустном сообщении сведениями о типологиях школ, навыков, стилистических предпочтений и т.п. Направленность на моделирование в авторской стилистике признаков искусства И.С. Баха, которая воплощается в применении композиционных принципов ХТК, кантаты или пассиона, фуги как ключевого архитектонического и фактурного качества, инструментального линеаризма как символа высокой риторики музыки немецкого мастера — определяется как бахианство, согласно с утвердившейся в профессинальной среде терминологической практикой (например: «моцартианство», «бетховенианство»). Материалом исследования являются вокальный цикл Ф. Шуберта «Лебединая песня», опера Р. Вагнера «Тристан и Изольда», произведения Ф. Мендельсона, И. Брамса, С. Франка, кантата К. Орфа «Carmina Burana», оратория А. Козаренко «Страсти Господа нашего Исуса Христа», «Страсти по Матфею» Тан Дуна, «Страсти по Иоанну» С. Губайдулиной, «Страсти по Марку» О. Голихова, режиссерско-дирижерская интерпретация Е. Колобовым первой редакции оперы «Евгений Онегин» П. Чайковского, исполнительские решения Г. Караяна, Г. Гульда, М. Аргерих. Разнообразие выбранных материалов по жанровым и стилевым показателям обусловлено идеей выявления баховского архетипа в музыкальном искусстве разных эпох и стилей, что демонстрирует индивидуальные творческие установки на осознанное бахианство, объединяющиеся в общее русло установки коллективного субъекта музыкального творчества. The dissertation on the competition of scientific degree of the candidate of art-criticism on a speciality 17.00.03 – Musical art. – Odessa State A. V. Nezhdanova Musical Academy. – Odessa, 2010. The dissertation is devoted to the awareness of the Bachianstvo phenomenon (bach’s tradition) in professional musical art of the XIX-XX centuries. The investigation of the bachianstvo (bach’s tradition) as a creative set of a composer and a performer is based on the theoretical backgrounds of the psychological set concept, worked out by D. Uznadze. The presentation of a set is transported to the area of professional music activity, the appeal of the musicians to the different typological musical features of Bach is denoted by a psychologically directive content. The focus on modeling the art positions of Bach in author's style by means of following the composition principles of GTK, саntаtа or pasion or using fugue as a key architectonic and texture quality, joint use of instrumental linearism as a symbol of high music rhetoric of a German master is defined as “bachianstvo” (bach’s tradition) in solidarity with the terminological practice that is established in the professional environment (“Mozartianstvo”, “Beethovenianstvo” etc.)Item БУХГАЛТЕРСЬКИЙ ОБЛІК ТА АНАЛІЗ РЕНТИ: ТЕОРІЯ І МЕТОДОЛОГІЯ(2017) Осадча, Т. С.Item БІОФІЛОСОФСЬКА ДОМІНАНТА ОСВІТНЬОЇ КОНЦЕПЦІЇ В УМОВАХ СТАНОВЛЕННЯ ГРОМАДЯНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА(2018) Костючков, С. К.; Kostyuchkov, S. K.У роботі на основі комплексного підходу до проблем сучасного освітнього процесу здійснено теоретичне обґрунтування біфілософської домінанти освітньої концепції в умовах становлення громадянського суспільства в Україні. Розроблено біофілософську освітню концепцію, що має прагматичну спрямованість у контексті становлення вітчизняного громадянського суспільства й полягає в розумінні сучасної освіти не тільки як процесу здобуття, накопичення та засвоєння знань, формування вмінь і навичок, а й як інструменту удосконалення адаптаційного механізму людини до постійно змінюваних умов навколишнього середовища. Розроблено теоретичну модель біосоціальної компетентності особистості в вітчизняному освітньому просторі, що охоплює певний комплекс базових параметрів, кожен із яких зумовлює формування конкретної компетенції, і розглядається як міра природовідповідності й адекватності людини сучасному рівню суспільного розвитку, стану матеріальної та духовної культури. В работе на основе комплексного подхода к проблемам современного образовательного процесса осуществлено теоретическое обоснование биофилософской доминанты образовательной концепции в условиях становления гражданского общества в Украине. Разработана биофилософская образовательная концепция, имеющая прагматическую направленность в контексте становления отечественного гражданского общества и заключающаяся в понимании современного образования не только как процесса приобретения, накопления и усвоения знаний, но и как инструмента усовершенствования адаптационного механизма человека к постоянно меняющимся условиям окружающей среды. Разработана модель биосоциальной компетентности личности в отечественном образовательном пространстве, охватывающая определенный комплекс базовых параметров, каждый из которых обуславливает формирование конкретной компетенции, и рассматривается как мера природосоответствия и адекватности человека современному уровню общественного развития, состояния материальной и духовной культуры. Dissertation for the degree of Doctor of Philosophy, specialty 09.00.10 – Philosophy of Education. – National Pedagogical Dragomanov University, Kyiv, 2018. In the thesis the substantiation of the bio-philosophical dominant idea of the educational concept in the conditions of formation of civil society, with the identification of social and regulatory features of education in this process, was made. The starting point of the thesis research is the hypothesis about the need in the conditions of formation of civil society to adjust through educational institutions, taking into account the complex biological and social nature of a man, biophilosophical, in particular, biopolitical aspects of social life, namely the birth rate, state of health, duration and quality of life In general, by raising the level of personal biosocial competence, as well as adapting the individual to a constantly changing world. It has been established that in the conditions of the third millennium the nature, under the influence of human activity, gradually becomes a counterproductive, relative to human, force that can substantially modify or even destroy the basis of the human life as a biological species; at the same time, the nature itself under the influence of economic activity is shifting towards irreversible degradation, forcing humanity to reflect on how to prevent or at least reduce the negative effects of these changes. Such a state of affairs actualizes the need for a scientific substantiation of the optimistic-generating and cultural-creative mode of a human in a modern globalized world that will allow the society to consolidate the efforts of conscious individuals to solve existential problems. In the thesis research the biophilosophical educational concept of a new civil society, which has a pragmatic orientation in the context of the formation of a domestic civil society, and lies in the understanding of modern education, not only as a process of obtaining, accumulation and learning of knowledge, the formation of skills and abilities, but also as an instrument for improving the adaptation mechanism to constantly changing environmental conditions, increasing the level of biosocial competence both as an individual and the human population in general, is developed. Taking into account the biopolitical aspect, the modes of socialization of a modern person, with a rather high level of autonomy of the individual in choosing political positions and the variability of internal preferences and beliefs have been determined through the functioning of educational institutions in the context of strategic tasks and global challenges of our time. It has been established that the anthropocultural dimension of philosophical and educational paradigms in the conditions of formation of civil society covers not only various aspects of personal and social life, but also concerns the provisions of the philosophy of education, the state of its resources – ideological, methodological – in the conditions of a globalized and informative world. Anthropocultural context of the formation of philosophical and educational paradigms in the conditions of formation of civil society led to consideration of the human nature, taking into account its dual nature essence – biological and social. On the basis of the analysis of the productivity of modern education in the context of person’s adaptation to life, new civilization conditions and the accumulation of socially significant personal knowledge, it has been proved that in today's conditions the role of education as a tool for improving the human adaptation mechanism to changeable environmental conditions is progressing; therefore – the progress of the educational system is almost impossible without taking into account the biopolitical context, since the biopolitics provides the opportunity to examine the individual simultaneously in the natural-biological and social spheres of its existence. The acceleration of civilization processes, the exacerbation of environmental problems, the exponential growth of information volume, the progressive movement towards integration and the creation of a unified world system, the large-scale introduction of knowledge-intensive and information technologies definitely affect the state and development of the educational system. In the thesis the specific laws that establish the necessary, general, essential links between the structural elements on which the social construction is constructed, have been formulated, the nature and vector of their synergy have been studied taking into account that social institutions, including educational ones, function for the sake of comprehensive human development with due regard to its complex biosocial nature. A philosophical rethinking of the phenomenon of biopolitics as a component of biophilosophical knowledge has been made, the validity of its ascendant principles and concepts in the biological and social sense regarding the role of the educational system and educational technologies has been determined. The theoretical model of biococial competence of a person for the domestic educational environment, covering a certain complex of basic parameters, each of which determines the formation of specific competence and is considered as a measure of natural correspondence and adequacy of the individual to the modern level of social development, the state of material and spiritual culture has been developed. The model of biosocial competence of a person proposed for the domestic educational environment is an organic component of the biophilosophical educational concept of a new civil society, which indicates the need to take into account biofilosophical dominant idea in the development of new philosophical and educational concepts in view of the anthropological and anthropogenic crises of the globalized world. The educational model is proposed to be considered as an adequate to a certain social space, attributed by certain ideas, norms and standards model of the mechanism for the transfer of knowledge, skills and abilities that increase the level of biosocial adaptability of the individual to the conditions of a dynamically changing ecosystem and society. In the thesis research the complex philosophical contemplation of the state of the modern educational system, as well as the role of the philosophy of education in the process of constructive and productive understanding of the directions and content of its development, taking into account not only the factors of political, economic, cultural or social content, but also the needs of the philosophy itself has been made. The problems and trends illustrated in the thesis give grounds to conclude that the system of interacting subjects - participants in the educational process is a complex, the constituent elements of which are the person, society, state and system of educational institutions. The conclusions obtained in the thesis have the nature of theoretical and methodological foundations of specific research in the field of bio-philosophy, philosophy of education, pedagogy, practical educational activity in the context of the formation of civil society in Ukraine. This vector can be the prospect of further research in the field of philosophy of education.Item ВЗАЄМОДІЯ СЛОВОТВОРЧИХ ЗАСОБІВ ІЗ СЕМАНТИКО-СИНТАКСИЧНОЮ ФУНКЦІЄЮ СУБ'ЄКТА(2004) Рембецька, О. В.; Рембецкая, О. В.; Rembetska, O. V.У дисертаційному дослідженні обґрунтовані теоретично засади функціональної взаємодії словотворчих засобів із семантико- синтаксичною функцією суб’єкта. Проаналізовано основні підходи до витлумачення понять словотвірної синонімії і словотвірної варіантності в українському мовознавстві, вказано на безпідставність кваліфікації спільнокореневих синонімів як словотвірних варіантів. З’ясовано семантичну специфіку діяча і носія стану, особливості їхньої словотвірної реалізації, встановлено потенціал корелятивних словотворчих суфіксів на позначення суб’єкта дії та суб’єкта стану, визначені межі їхнього функціонального зближення. Розмежовано синонімічні та псевдосинонімічні відношення між словотворчими суфіксами іменників, установлено основні тенденції в розвитку синонімії та варіантності словотворчих суфіксів іменників назв діяча та носія стану. Подано практичні рекомендації про доцільність вживання синонімічних іменникових суфіксів, ураховуючи нові тенденції їх функціонування в сучасній українській літературній мові.Item ЕЛЕКТРОФІЗІОЛОГІЧНІ ТА ГЕМОДИНАМІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ГОЛОВНОГО МОЗКУ ДІТЕЙ 8-12 РОКІВ З ПОРУШЕННЯМ РУХОВОЇ АКТИВНОСТІ ЦЕНТРАЛЬНОГО ПОХОДЖЕННЯ(2013) Головченко, І. В.; Головченко, И. В.; Golovchenko, I. V.Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата біологічних наук зі спеціальності 03.00.13 – фізіологія людини і тварин. – Херсонський державний університет, Херсон, 2013. Дана дисертаційна робота є дослідженням особливостей електричної активності головного мозку та церебральної гемодинаміки дітей 8-12 років з порушенням рухової активності центрального походження. Виявлено, що у дітей 8-12 років з порушенням рухової активності спостерігаються відхилення основних показників електричної активності мозку та церебральної гемодинаміки від показників дітей контрольної групи. Встановлено, що у дітей 8-12 років з порушенням рухової активності характерними є зміни електричної активності мозку, що обумовлені дизнейроонтгенезом неспецифічних ретикуло-кортикальних та таламо-кортикальних систем мозку та активацію лімбіконеокортикальної системи. Виявлено, що для дітей 8-12 років з порушенням рухової активності більш характерні зміни кровообігу у вертебрально-базилярній системі головного мозку, ніж у каротидній. Зміни окремих показників церебральної гемодинаміки, частіше ніж у дітей контрольної групи ведуть до змін загального кровообігу головного мозку. У дітей з порушенням рухової активності центрального походження відбувається міжсистемна динамічна перебудова взаємозв'язків між показниками електричної активності мозку та церебральної гемодинаміки з формуванням нових достовірно значущих позитивних і негативних кореляцій, що свідчить про прояв компенсаторно-пристосувальної реакції мозку в умовах дизонтогенетичного розвитку. Диссертация на соискание ученой степени кандидата биологических наук по специальности 03.00.13 – физиология человека и животных. – Херсонский государственный университет, Херсон, 2013. Данная диссертационная работа является исследованием особенностей электрической активности головного мозга и церебральной гемодинамики детей 812 лет с нарушением двигательной активности центрального происхождения. Выявлено, что у детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности наблюдаются отклонения основных показателей электрической активности головного мозга и церебральной гемодинамики от показателей детей контрольной группы. У детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности вследствие ДЦП характерны изменения электрической активности мозга, обусловленные дизнейроонтогенезом неспецифических ретикуло-кортикальных и таламокортикальных систем мозга. На это указывают высокие показатели частотноамплитудных характеристик альфа-ритма в теменно-центральных областях коры с распространением на височные, тета- и дельта-колебаний – в теменных и затылочных областях; высокие показатели амплитуды биопотенциалов дельта- и тета-диапазонов в лобных областях коры головного мозга. Зарегистрированы комплексы моно- и полиморфной пароксизмальной электрической активности в передних областях мозга с фокусом активности в височных и высокие показатели частоты дельта- и тета-диапазонов в теменных и затылочных областях коры головного мозга, указывают на активацию лимбико-неокортикальных систем у детей с нарушением двигательной активности. Выявлены определенные половые различия у детей с нарушением двигательной активности в величинах частоты альфа- и бета-ритмов, которые больше у девочек, чем мальчиков с нарушением двигательной активности во всех отведениях ЭЭГ, за исключением левой височной и правой затылочной областей коры головного мозга. Выяснено, что выраженность дельта- и тета-колебаний больше у мальчиков, чем у девочек с нарушением двигательной активности, кроме дельта-диапазона в левой лобной области коры головного мозга. Мозговое кровообращение детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности характеризуется снижением артериального кровенаполнения и объемной скорости кровотока на фоне затруднения венозного оттока, что приводит к явлению венозного застоя и гипертонуса церебральных артерий. Церебральная гемодинамика детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности имеет половые особенности. В каротидной системе девочек в отличие от мальчиков с нарушением двигательной активности повышены артериальное кровенаполнение и объемная скорость кровотока левой гемисферы, периферическое сопротивление, тонус сосудов артериального типа мелкого калибра и объемная скорость кровотока правой гемисферы. Вертебро-базилярная система девочек, в отличие от мальчиков, характеризуется низкими значениями периферического сопротивления и тонуса сосудов артериального типа мелкого калибра в обоих гемисферах и уменьшением объемной скорости кровотока и артериального кровенаполнения – в правой гемисфере. У детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности изменения отдельных показателей церебральной гемодинамики чаще, чем у детей контрольной группы, ведут к изменениям общего кровообращения головного мозга. У детей 8-12 лет с нарушением двигательной активности центрального генеза происходит межсистемная динамическая перестройка взаимосвязей между показателями электрической активности мозга и церебральной гемодинамики с формированием новых достоверно значимых положительных и отрицательных корреляций, что свидетельствует о проявлении компенсаторно-приспособительной реакции мозга в условиях дизонтогенетического развития. Dissertation for the receiving of scientific degree of candidate of biological sciences on specialty 03.00.13 – physiology of humans and animals. – Kherson State University, Kherson, 2013. This dissertation work is research of features of electric activity of cerebrum and cerebral hemodynamic of 8-12 aged children with violation of motive activity of central origin. It is estimated that 8-12 aged children with violation of motive activity have deviations of basic indexes of brain electric activity and cerebral hemodynamics from the indexes of control group children. It is found out that 8-12 aged children with violation of motive activity are characterized by changes of brain electric activity which can be explained by disneurongenesis of nonspecific reticulo-cortical and thalamo-cortical brain systems and activation of lymbico-neocortical system. It is estimated that 8-12 aged children with violation of motive activity have more characteristic changes of blood circulation in vertebral-basilar system of cerebrum than in carotid one. Changes of particular indexes of cerebral hemodynamics more often than for the children of control group conduce to the changes of general blood circulation of brain. Children with violation of motive activity of central origin have intersystem dynamic alteration of intercommunications between the indexes of electric brain activity and cerebral hemodynamics with leading to formation of new certain meaningful positive and negative correlations that shows compensate-adaptive brain reaction in the conditions of disontogenetic development.Item ЖАНРОВО-СТИЛІСТИЧНА ТА ІДІОСТИЛІСТИЧНА СПЕЦИФІКА ПЕРЕКЛАДУ ФЕНТЕЗІ (на матеріалі англомовних текстів сучасної дитячої літератури та їх українських перекладів)(2014) Шапошник, О. М.Дисертація присвячена вивченню особливостей відтворення у перекладі жанрово-стилістичних ознак фентезі та авторового ідіостилю. Встановлено відмінності у жанрово-стилістичній домінанті фентезі у різних лінгвокультурних традиціях, а саме в англомовній та східнослов’янській, які обумовлюють коло перекладацьких труднощів при відтворенні фентезі, зокрема в англо-українському напрямі перекладу. Виокремлено інваріантні елементи хронотопного, характерологічного та лексико-семантичного контекстів фентезі та доведено необхідність їх адекватної передачі у ПТ. Досліджено особливості транспонування лексико-семантичного контексту ВТ фентезі з елементами наукової фантастики та встановлено межі втручання в авторовий ідіостиль при перекладі текстів фентезі у дитячій літературі. Диссертация посвящена изучению особенностей воссоздания в переводе жанрово-стилистических признаков фэнтези и авторского идиостиля. Выявлены отличия в жанрово-стилистической доминанте фэнтези в разных лингвокультурных традициях, а именно англоязычной и восточнославянской, которые обусловливают наличие переводческих трудностей при воссоздании фэнтези, в частности, и с английского языка на украинский. Установлены инвариантные элементы хронотопного, характерологического и лексико-семантического контекстов фэнтези, необходимые для достижения адекватного воспроизведения этого жанра в переводе. Исследованы особенности транспонирования лексико-семантического контекста исходного текста фэнтези с элементами научной фантастики и определена допустимая степень изменений авторского идиостиля в процессе перевода текстов фэнтези в детской литературе. This thesis highlights the peculiarities of fantasy translation as to its genre stylistic features and author’s style. The differences in genre stylistic dominant of fantasy in English-language linguistic and cultural tradition, on the one hand, and in east Slavic tradition, on the other, are distinguished. The divergent genre features of fantasy are revealed in chronotopical and personage contexts. The indicated distinctions in conception of fantasy and its genre stylistic characteristics in different linguistic and cultural traditions acquire primary significance from translational perspective. Theoretically the target text (TT) should correspond to genre stylistic stereotypes of the target audience. But it has been stated in the thesis that not all English texts of fantasy in case of reproductive translation into Ukrainian would respond to the genre stylistic expectations of the target audience. The discrepancy is considerable to such an extent that certain source texts (ST) of fantasy in English-language linguistic and cultural tradition according to its genre features, chronotopical and personage markers in particular, correlate with literary fairy tale in east Slavic linguistic and cultural tradition. It has been denoted that at the stage of pre-translation analysis the genre should be identified in terms of not the source, but target linguistic and cultural tradition. In order to satisfy the target audience’s expectations a translator should undertake translational adaptation that includes transformation / elimination of ST elements or amplification of the needed genre features in the TT. Otherwise, the TT should acquire another genre definition that is literary fairy tale. The invariant genre elements of fantasy that serve for adequate TT are determined in chronotopical, personage, lexical and semantic contexts. The invariant elements of chronotopical context are spatial markers (toponyms, toponyms-quaz) and time markers. Toponyms-quaz and time markers need accurate rendering of their meaning as these lexical units play an important role in representation of the secondary world in the text of fantasy. Taking into consideration the age of the recipients of children’s literature it becomes obvious that toponyms and toponyms-quaz are to be understandable for children. To reach this aim a translator should use word-for-word translation or resort to creative translation methods: amplification, transcription / transliteration + comments in the TT. The invariant elements of fantasy personage context are speaking names, mythological and folklore images. In the thesis it has been elucidated that for translation of speaking names both the meaning and the form are supposed to be important. Thus, for rendering of speaking names a translator may use word-for-word translation + intensification, substitution, including variants where substitution is based on the use of onomatopoeia. The adequate TT of fantasy should respond to not only genre and stylistic expectations of the target audience but also to its mythological and poetical stereotypes that are focused on mythological and folklore characters. In the thesis it is outlined the problem of lexical and semantic context rendering in mixed text types – those texts that combine both genre features of fantasy and science fiction. Thus, the invariant elements of fantasy in lexical and semantic context are as follows: realias, realias-quaz, genre marked lexical units. It has been also ascertained that the invariant elements of science fiction are realias-quaz, terms and genre marked lexical units. For rendering of such mixed text types it’s necessary not to substitute science fiction realias-quaz and genre marked lexical units for fantasy ones and vice versa as it leads to the destruction of the author’s message and may bring changes into lexical and semantic context as well as chronotopical and personage ones. The attention in the research work is also focused on the problem of the author’s style rendering within the peculiarities of children’s literature. It has been stated that amplification of phraseological units, emotive constructions, exclamations and questions in the TT is an acceptable transformation of the ST as it strengthens emotiveness and interaction of the text. But substitution of neutral words for vulgarisms in direct speech in the TT is considered to be inadmissible in children’s literature all the more it produces a negative effect on characters’ images.Item ЗАСОБИ ЕКСПРЕСИВІЗАЦІЇ УКРАЇНСЬКОГО ГАЗЕТНОГО ДИСКУРСУ ПОЧАТКУ ХХІ СТ.(2011) Коваль, Т. Л.; Koval, T. L.У дисертації проаналізовано основні тенденції в мові медіа-текстів початку ХХІ століття; на основі аналізу наукової літератури з досліджуваної проблеми та власних пошуків дефінітивно визначено поняття “дискурс”; систематизовано й узагальнено методологічні підходи до засобів вираження експресії, розмежовано поняття “експресивність” та “емотивність”. Диссертация является первым в украинской лингвистической науке комплексным исследованием, в котором на принципиально новых основах рассмотрена сложная система средств выражения экспрессии в украинском газетном дискурсе начала ХХІ ст., обоснованы принципы их структурной и функциональной дифференциации, системно описаны средства выражения эмоциональной экспрессивности с учетом современных достижений теории речевой коммуникации; мотивирована взаимосвязь фонетических, морфологических, словообразовательных и синтаксических выразителей эмоциональной экспрессии в контексте газетно-публицистического текста. Basic tendencies in media-texts language of the 21st century beginning have been analyzed in a thesis; on the ground of the analysis of the science literature on the problem studied and on the personal research notion “discourse” has been determined in definition; methodological approaches to the means of expression formula have been systematized and summarized, notions “expressivity” and “emotivity” have been differentiated.Item КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОКАЗІОНАЛЬНИХ СКЛАДНИХ СЛІВ У ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОРІЧЧЯ(2025) Попкова, О. А.Комунікативно-прагматичний потенціал оказіональних складних слів у газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя. – Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2025. Дисертацію присвячено дослідженню складних слів-оказіоналізмів, зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя. Увагу сфокусовано на дериваційних, структурно-семантичних, формально-граматичних та комунікативно-прагматичних (функціонально-стилістичних, семантико- стилістичних) особливостях оказіональних складних слів у газетних текстах початку ХХІ сторіччя. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в лінгвоукраїністиці диференційовано оказіоналізми-складні слова обмеженої сфери породження та уживання як такі, що є носіями різних часових маркерів їх появи в узусі та закріплення в писемному газетному дискурсі перших десятиліть ХХІ ст. При цьому стверджено, що такі текстові одиниці є номінаціями, що поєднують два компоненти без видимих синтаксичних відносин (під час формально- граматичного аналізу застосовано структурно-граматичний підхід до характеристики мотивувальних основ з певними синтаксичними зв’язками – сурядним та підрядним), котрі зреалізовують не так логічне, як емоційно- образне сприйняття інформації. Дисертація є першим комплексним дослідженням комунікативно- прагматичних характеристик оказіональних складних слів на підставі їх структурно-семантичних, семантико-стилістичних, формально-граматичних і функціонально-стилістичних особливостей творення та уживання в сучасному газетному дискурсі. Комунікативно-прагматичний підхід до газетного дискурсу потрактовано широко з урахуванням його інформативності, інтенційності, впливу, які реалізуються за певних функціонально-семантичних навантажень конкретних текстових одиниць мови з урахуванням екстралінгвальних чинників. Вихідним стало положення про те, що центральна одиниця газетного дискурсу – текст (або застиглий дискурс), у якому актуалізовані певні лексико- семантичні складники відповідно до комунікативно-прагматичних завдань тексту як діалогічної єдності, яку моделюють «автор – деперсоналізований читач». Саме складні слова – оказіоналізми, які засвідчують активність продуктивних і непродуктивних моделей українського словотворення – беруть на себе важливу роль засобу і номінації, що привертає увагу читача, і засобу оцінки явищ, подій, осіб, і засобу експресивізації контексту. Побіжно вони виявляють креативність журналістів-медійників. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі «Теоретико-методологійні засади дослідження оказіональних складних слів у комунікативно-прагматичному аспекті» розкрито інтерпретації ключових понять «комунікація», «прагматика», «газетний дискурс». Окрему увагу звернено на комунікативно-прагматичні параметри функціонально-стильових різновидів мови, проаналізовано вплив екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників на розвиток мови та формування складних оказіоналізмів. Акцентовано на тлумаченні дефініцій понять «складне слово», «оказіоналізм», а також запропоновано власне тлумачення терміна «складне слово», «складний оказіоналізм», схарактеризовано параметри оказіональних складних слів, «потенційних» складних слів, складних неологізмів. Другий розділ «Сучасні тенденції творення оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» присвячено дослідженню активності оказіональних номінацій у сучасному газетному дискурсі, виявлено результативність моделей у творенні оказіональних іменників-композитів, серед яких переважають контамінація й аналогія. Встановлено, що основоскладання є ефективним способом творення складних оказіональних прикметників, серед яких переважають моделі на основі підрядного зв’язку, а менш продуктивними є оказіональні прикметники, що виникли на основі сурядного зв’язку. Констатовано, що переважна більшість оказіональних одиниць у медіатекстах досліджуваного періоду є стилістично маркованою із виразним експресивним та оцінним забарвленням. Увесь масив зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ ст. оказіоналізмів-складних слів розподілено на дві групи за провідними актуальними для початку ХХІ ст. способами творення оказіональних складних лексем (композити та юкстапозити), здійснено дистрибуцію відповідних номінацій за лексико-тематичними групами, запропоновано семантизацію кожної лексичної одиниці, що в подальшому може прислужитися для створення словників активної лексики досліджуваного періоду. Наголошено на таких комунікативно-прагматичних особливостях творення та вживання досліджуваних лексем: (1) прагнення журналістів до оригінального висвітлення загальнодоступної інформації та її неочікуваної оцінки з метою привернення уваги читачів, що посилює комунікативно- прагматичні функції оказіоналізмів; (2) стилістичне увиразнення функцій номінацій особи-діяча, назв нових реалій чи суспільно-політичних, культурних процесів (цю функцію виконують оказіональні іменники); (3) актуалізація в оказіональних номінаціях-прикметниках широкого спектру відносно-якісних ознак осіб та реалій; (4) виразна соціальна конотація семантики іменникового і прикметникового оказіонального словотвору. У третьому розділі «Комунікативне навантаження та прагматика оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» диференційовано складні оказіоналізми з огляду на їх раціональність та ірраціональність, розмовність, просторічність, іронічність, зневажливість, епатажність тощо. Простежено, що в основу типологізації комунікативно-прагматичних функцій, реалізованих складними словами в сучасному українському газетному дискурсі, покладено властивості оказіоналізмів-складних слів транслювати негативні та позитивні цінності сучасного буття (раціональна оцінність номінацій). Розширено потрактування аналізованих лексем з комунікативно-прагматичними ознаками як носіїв ірраціональної оцінки, що мають два вектори реалізації: 1) номінації з емоційно-оцінним колоритом; 2) номінації, що позначають нереальні явища, предмети і под., які не можна збагнути розумом, не можна побачити в реальності (фактично міфоніми). Установлено, що прагматику стилістичних регістрів у семантиці оказіоналізмів репрезентували номінації із розмовною та книжною маркованістю, а також просторічні назви зі зневажливою, вульгаризованою, жаргонізованою експресією та іронічні найменування, спродуковані щодо вираження оцінки осіб за їхніми посадами, суспільними функціями тощо. Зауважено, що оказіоналізми-складні слова – це і назви з ознаками графічної капіталізації (мовна гра із виділенням семантично і стилістично навантажених основ як носіїв негативної актуалізації). Стилістична функція тих чи тих оказіоналізмів-складних слів увиразнена вживанням лапок. Встановлено, що частина залапкованих оказіоналізмів оформлена поза правилами і не відповідає принципам графічної норми української літературної мови щодо вживання лапок у власних і загальних назвах. Відзначено, що провідна прагматична функція оказіональних номінацій- складних слів, засвідчених у сучасному газетному дискурсі, пов’язана з реалізацією інтенції впливу, особливістю якої є орієнтація на персонологійність, тобто спрямування інформації до конкретного читача (стратегія взаємодії з читацькою аудиторією) і моделювання суспільної думки про конкретного політичного чи суспільного лідера, чиновника, учасника соціально-економічних, громадських рухів тощо. Отже, орієнтація на людину приватну також простежується щодо структурно-семантичних особливостей оказіональних номінацій. Засвідчено, що газетна інформативність має ознаки епатажності, зневажливо-іронічної, вульгарно-згрубілої оцінності частини засвідчених оказіональних слововживань. Практична цінність одержаних результатів зумовлена можливістю їх використання під час викладання курсів сучасної української літературної мови, зокрема зі словотвору, для створення спецкурсів із лінгвостилістики, лінгвоаналізу, прагмалінгвістики, теорії комунікації, теорії номінації, неології та лексикології української мови, для читання спецкурсів та спецсемінарів з дериватології, для написання курсових і кваліфікаційних робіт. Зафіксовані в ході дослідження лексичні інновації можуть прислужитися для укладання словників неологізмів, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів. Отже, дослідження оказіональних складних слів у газетному дискурсі початку ХХІ ст. дало змогу визначити основні тенденції творення новітніх номінацій, наслідування моделей словотворення європейських мов, окреслити комунікативно-прагматичне навантаження неолексем як складників суспільно- політичного словника мови української преси. Укладений індекс оказіоналізмів-складних слів засвідчив масив позасловникової лексики, що має переважно ознаки актуальної в сучасній мовній практиці. Communicative and Pragmatic Potential of Occasional Compound Words in Newspaper Discourse of the Early 21st Century. – Qualification research thesis submitted as a manuscript. Dissertation submitted for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 035 Philology (03 Humanities). – Kherson State University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, Ivano-Frankivsk, 2025. The dissertation deals with the study of occasional compound words recorded in newspaper discourse at the beginning of the 21st century. The research focuses on derivational, structural and semantic, formal and grammatical, communicative and pragmatic (functional and stylistic, semantic and stylistic) features of occasional compound words in the early 21st-century newspaper texts. The scientific novelty of the research is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian linguistics, occasional compound words limited to a specific domain of origin and use have been differentiated as carriers of various temporal markers of their emergence in usage and consolidation in the written newspaper discourse of the early decades of the 21st century. It is asserted that such textual units function as nominations combining two components without explicit syntactic relations (in the course of formal and grammatical analysis, structural and grammatical approach is applied to characterize the motivational bases with certain syntactic relations – both coordinate and subordinate), which tend to realize not logical but rather emotionally figurative perception of information. The dissertation represents the first comprehensive study of the communicative and pragmatic characteristics of occasional compound words based on their structural and semantic, semantic and stylistic, formal and grammatical, functional and stylistic features of formation and usage in contemporary newspaper discourse. The communicative and pragmatic approach to newspaper discourse is interpreted broadly, taking into account its informativeness, intentionality and influence, which have been realized through certain functional and semantic loads of specific language units in texts, considering extralinguistic factors. The study starts with the premise that the central unit of newspaper discourse is the text (or “frozen” discourse), in which certain lexical and semantic components are actualized according to the communicative and pragmatic tasks of the text as a dialogical unity modeled by the “author – depersonalized reader”. It is the compound words – occasionalisms, which reflect the activity of both productive and non- productive models of Ukrainian word formation – that play an important role as a means of nomination, attracting the reader’s attention, as well as a tool for evaluating phenomena, events, individuals, and for expressing the context. Indirectly, they demonstrate the creativity of media journalists. The structure of the dissertation consists of an introduction, three chapters, general conclusions, a list of references and appendices. The first chapter “Theoretical and Methodological Foundations of the Study of Occasional Compound Words in the Communicative and Pragmatic Aspect” discusses the interpretations of key concepts such as “communication”, “pragmatics,” and “newspaper discourse”. Special attention has been given to communicative and pragmatic parameters of functional and stylistic varieties of language; the influence of extralinguistic and intralinguistic factors on language development and the formation of compound occasionalisms has been analyzed. Emphasis is placed on the interpretation of definitions of the concept “compound word”; an authorial interpretation of the term has been proposed, and the parameters of occasional compound words, “potential” compound words and complex neologisms have been characterized. The second chapter “Modern Trends in the Formation of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” deals with the study of the activity of occasional nominations in contemporary newspaper discourse. The effectiveness of models in the formation of occasional compound nouns has been revealed, with contamination and analogy being the prevailing models. It has been established that compound word formation is an effective way to create complex occasional adjectives, most of which are based on subordinate relationships, while occasional adjectives formed using coordinate relationships are less productive. The study also concludes that the overwhelming majority of occasional units in the media texts of the researched period is stylistically marked with clear expressive and evaluative connotations. The entire array of occasionalisms-compound words recorded in newspaper discourse of the early 21st century has been divided into two groups according to the leading methods of creating occasional complex lexemes (compounds and juxtapositions). The distribution of corresponding nominations by lexical and thematic groups has been carried out, and the semantic analysis of each lexical unit has been suggested. This can further contribute to the creation of a dictionary of active vocabulary from the studied period. The following communicative and pragmatic features of the creation and use of the studied lexemes are emphasized: (1) journalists’ desire for original coverage of publicly available information and its unexpected assessment in order to attract readers’ attention, which enhances the communicative and pragmatic functions of occasionalisms; (2) stylistic emphasis on the functions of nominations of a person, names of new realities or social and political, cultural processes (this function is performed by occasional nouns); (3) actualization in occasional nominations- adjectives of a wide range of relatively qualitative features of persons and realities; (4) distinct social connotations in the semantics of nominal and adjectival occasional word formation. In the third chapter “Communicative Load and Pragmatics of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” occasional compounds are differentiated according to their rationality and irrationality, colloquialism, vulgarity, irony, derogatory connotation, extravagance, etc. It has been traced that the typologization of communicative and pragmatic functions realized by compound words in contemporary Ukrainian newspaper discourse is based on the properties of occasionalisms-compound words to transmit negative and positive values of modern existence (rational evaluation of nominations). The interpretation of the analyzed lexemes with communicative and pragmatic features has been expanded to include carriers of irrational evaluation, which have two vectors of realization: 1) nominations with emotional and evaluative connotations; 2) nominations denoting unreal phenomena, objects, etc., that cannot be comprehended by reason or seen in reality (essentially mythonyms). It has been established that the pragmatics of stylistic registers in the semantics of occasionalisms was represented by nominations with colloquial and bookish markers, as well as vulgar names with derogatory, vulgarized, jargonized expressions and ironic denominations, produced in relation to expressing evaluation of individuals based on their positions, social functions, etc. It has been noted that occasionalisms-compound words also include names with features of graphic capitalization (language play through the emphasis of semantically and stylistically loaded stems as carriers of negative actualization). The stylistic function of certain occasionalisms-compound words is emphasized by the use of quotation marks. It has been found that some of the quoted occasionalisms are formatted outside of standard rules and do not conform to the graphic norms of the Ukrainian literary language regarding the use of quotation marks in proper and common nouns. It has been emphasized that the leading pragmatic function of occasional nomination-compound words, documented in contemporary newspaper discourse, is linked to the realization of the intent to influence, with a focus on personalization, that is, directing the information to a specific reader (the strategy of interaction with the reading audience) and modeling public opinion about a specific political or social leader, official, or participant in social and economic, as well as public movements, etc. Therefore, the orientation towards private individuals is also traced in the structural and semantic features of occasional nominations. It has been confirmed that newspaper informativeness has elements of exhibitionism, with derogatory and ironic, vulgar and rough evaluative shades in some of the occasional word usages. The practical value of the results obtained has been determined by their potential use in teaching courses on the contemporary Ukrainian literary language, particularly in word formation, for creating specialized courses in linguo-stylistics, linguistic analysis, pragmalinguistics, theory of communication, theory of nomination, neology, and lexicology of the Ukrainian language, as well as for reading specialized courses and seminars in derivatology and for writing term papers and theses. The lexical innovations recorded during the research can be useful in compiling dictionaries of neologisms, as well as in scientific research by students and graduate students. Thus, the study of occasional compound words in newspaper discourse of the early 21st century has made it possible to identify the main trends in the creation of new nominations, the imitation of word-formation models of European languages, and to outline the communicative and pragmatic load of neologisms as components of the social and political vocabulary of the Ukrainian press. The compiled index of occasionalisms-compound words has confirmed the presence of a mass of extra- dictionary vocabulary, which predominantly exhibits characteristics of being current in contemporary linguistic practice.Item КОМУНІКАТИВНО-ПРАГМАТИЧНИЙ ПОТЕНЦІАЛ ОКАЗІОНАЛЬНИХ СКЛАДНИХ СЛІВ У ГАЗЕТНОМУ ДИСКУРСІ ПОЧАТКУ ХХІ СТОРІЧЧЯ(2025) Попкова, О. А.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет Міністерства освіти і науки України, Херсон, Івано-Франківськ, 2025. Дисертацію присвячено дослідженню складних слів-оказіоналізмів, зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя. Увагу сфокусовано на дериваційних, структурно-семантичних, формально-граматичних та комунікативно-прагматичних (функціонально-стилістичних, семантико- стилістичних) особливостях оказіональних складних слів у газетних текстах початку ХХІ сторіччя. Наукова новизна полягає у тому, що вперше в лінгвоукраїністиці диференційовано оказіоналізми-складні слова обмеженої сфери породження та уживання як такі, що є носіями різних часових маркерів їх появи в узусі та закріплення в писемному газетному дискурсі перших десятиліть ХХІ ст. При цьому стверджено, що такі текстові одиниці є номінаціями, що поєднують два компоненти без видимих синтаксичних відносин (під час формально- граматичного аналізу застосовано структурно-граматичний підхід до характеристики мотивувальних основ з певними синтаксичними зв’язками – сурядним та підрядним), котрі зреалізовують не так логічне, як емоційно- образне сприйняття інформації. Дисертація є першим комплексним дослідженням комунікативно- прагматичних характеристик оказіональних складних слів на підставі їх структурно-семантичних, семантико-стилістичних, формально-граматичних і функціонально-стилістичних особливостей творення та уживання в сучасному газетному дискурсі. Комунікативно-прагматичний підхід до газетного дискурсу потрактовано широко з урахуванням його інформативності, інтенційності, впливу, які реалізуються за певних функціонально-семантичних навантажень конкретних текстових одиниць мови з урахуванням екстралінгвальних чинників. Вихідним стало положення про те, що центральна одиниця газетного дискурсу – текст (або застиглий дискурс), у якому актуалізовані певні лексико- семантичні складники відповідно до комунікативно-прагматичних завдань тексту як діалогічної єдності, яку моделюють «автор – деперсоналізований читач». Саме складні слова – оказіоналізми, які засвідчують активність продуктивних і непродуктивних моделей українського словотворення – беруть на себе важливу роль засобу і номінації, що привертає увагу читача, і засобу оцінки явищ, подій, осіб, і засобу експресивізації контексту. Побіжно вони виявляють креативність журналістів-медійників. Робота складається зі вступу, трьох розділів, загальних висновків, списку використаних джерел та додатків. У першому розділі «Теоретико-методологійні засади дослідження оказіональних складних слів у комунікативно-прагматичному аспекті» розкрито інтерпретації ключових понять «комунікація», «прагматика», «газетний дискурс». Окрему увагу звернено на комунікативно-прагматичні параметри функціонально-стильових різновидів мови, проаналізовано вплив екстралінгвальних та інтралінгвальних чинників на розвиток мови та формування складних оказіоналізмів. Акцентовано на тлумаченні дефініцій понять «складне слово», «оказіоналізм», а також запропоновано власне тлумачення терміна «складне слово», «складний оказіоналізм», схарактеризовано параметри оказіональних складних слів, «потенційних» складних слів, складних неологізмів. Другий розділ «Сучасні тенденції творення оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» присвячено дослідженню активності оказіональних номінацій у сучасному газетному дискурсі, виявлено результативність моделей у творенні оказіональних іменників-композитів, серед яких переважають контамінація й аналогія. Встановлено, що основоскладання є ефективним способом творення складних оказіональних прикметників, серед яких переважають моделі на основі підрядного зв’язку, а менш продуктивними є оказіональні прикметники, що виникли на основі сурядного зв’язку. Констатовано, що переважна більшість оказіональних одиниць у медіатекстах досліджуваного періоду є стилістично маркованою із виразним експресивним та оцінним забарвленням. Увесь масив зафіксованих у газетному дискурсі початку ХХІ ст. оказіоналізмів-складних слів розподілено на дві групи за провідними актуальними для початку ХХІ ст. способами творення оказіональних складних лексем (композити та юкстапозити), здійснено дистрибуцію відповідних номінацій за лексико-тематичними групами, запропоновано семантизацію кожної лексичної одиниці, що в подальшому може прислужитися для створення словників активної лексики досліджуваного періоду. Наголошено на таких комунікативно-прагматичних особливостях творення та вживання досліджуваних лексем: (1) прагнення журналістів до оригінального висвітлення загальнодоступної інформації та її неочікуваної оцінки з метою привернення уваги читачів, що посилює комунікативно- прагматичні функції оказіоналізмів; (2) стилістичне увиразнення функцій номінацій особи-діяча, назв нових реалій чи суспільно-політичних, культурних процесів (цю функцію виконують оказіональні іменники); (3) актуалізація в оказіональних номінаціях-прикметниках широкого спектру відносно-якісних ознак осіб та реалій; (4) виразна соціальна конотація семантики іменникового і прикметникового оказіонального словотвору. У третьому розділі «Комунікативне навантаження та прагматика оказіональних складних слів в українському газетному дискурсі початку ХХІ сторіччя» диференційовано складні оказіоналізми з огляду на їх раціональність та ірраціональність, розмовність, просторічність, іронічність, зневажливість, епатажність тощо. Простежено, що в основу типологізації комунікативно-прагматичних функцій, реалізованих складними словами в сучасному українському газетному дискурсі, покладено властивості оказіоналізмів-складних слів транслювати негативні та позитивні цінності сучасного буття (раціональна оцінність номінацій). Розширено потрактування аналізованих лексем з комунікативно-прагматичними ознаками як носіїв ірраціональної оцінки, що мають два вектори реалізації: 1) номінації з емоційно-оцінним колоритом; 2) номінації, що позначають нереальні явища, предмети і под., які не можна збагнути розумом, не можна побачити в реальності (фактично міфоніми). Установлено, що прагматику стилістичних регістрів у семантиці оказіоналізмів репрезентували номінації із розмовною та книжною маркованістю, а також просторічні назви зі зневажливою, вульгаризованою, жаргонізованою експресією та іронічні найменування, спродуковані щодо вираження оцінки осіб за їхніми посадами, суспільними функціями тощо. Зауважено, що оказіоналізми-складні слова – це і назви з ознаками графічної капіталізації (мовна гра із виділенням семантично і стилістично навантажених основ як носіїв негативної актуалізації). Стилістична функція тих чи тих оказіоналізмів-складних слів увиразнена вживанням лапок. Встановлено, що частина залапкованих оказіоналізмів оформлена поза правилами і не відповідає принципам графічної норми української літературної мови щодо вживання лапок у власних і загальних назвах. Відзначено, що провідна прагматична функція оказіональних номінацій- складних слів, засвідчених у сучасному газетному дискурсі, пов’язана з реалізацією інтенції впливу, особливістю якої є орієнтація на персонологійність, тобто спрямування інформації до конкретного читача (стратегія взаємодії з читацькою аудиторією) і моделювання суспільної думки про конкретного політичного чи суспільного лідера, чиновника, учасника соціально-економічних, громадських рухів тощо. Отже, орієнтація на людину приватну також простежується щодо структурно-семантичних особливостей оказіональних номінацій. Засвідчено, що газетна інформативність має ознаки епатажності, зневажливо-іронічної, вульгарно-згрубілої оцінності частини засвідчених оказіональних слововживань. Практична цінність одержаних результатів зумовлена можливістю їх використання під час викладання курсів сучасної української літературної мови, зокрема зі словотвору, для створення спецкурсів із лінгвостилістики, лінгвоаналізу, прагмалінгвістики, теорії комунікації, теорії номінації, неології та лексикології української мови, для читання спецкурсів та спецсемінарів з дериватології, для написання курсових і кваліфікаційних робіт. Зафіксовані в ході дослідження лексичні інновації можуть прислужитися для укладання словників неологізмів, а також у науково-дослідній роботі студентів та аспірантів. Отже, дослідження оказіональних складних слів у газетному дискурсі початку ХХІ ст. дало змогу визначити основні тенденції творення новітніх номінацій, наслідування моделей словотворення європейських мов, окреслити комунікативно-прагматичне навантаження неолексем як складників суспільно- політичного словника мови української преси. Укладений індекс оказіоналізмів-складних слів засвідчив масив позасловникової лексики, що має переважно ознаки актуальної в сучасній мовній практиці. Dissertation submitted for the degree of Doctor of Philosophy in the specialty 035 Philology (03 Humanities). – Kherson State University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Kherson, Ivano-Frankivsk, 2025. The dissertation deals with the study of occasional compound words recorded in newspaper discourse at the beginning of the 21st century. The research focuses on derivational, structural and semantic, formal and grammatical, communicative and pragmatic (functional and stylistic, semantic and stylistic) features of occasional compound words in the early 21st-century newspaper texts. The scientific novelty of the research is determined by the fact that, for the first time in Ukrainian linguistics, occasional compound words limited to a specific domain of origin and use have been differentiated as carriers of various temporal markers of their emergence in usage and consolidation in the written newspaper discourse of the early decades of the 21st century. It is asserted that such textual units function as nominations combining two components without explicit syntactic relations (in the course of formal and grammatical analysis, structural and grammatical approach is applied to characterize the motivational bases with certain syntactic relations – both coordinate and subordinate), which tend to realize not logical but rather emotionally figurative perception of information. The dissertation represents the first comprehensive study of the communicative and pragmatic characteristics of occasional compound words based on their structural and semantic, semantic and stylistic, formal and grammatical, functional and stylistic features of formation and usage in contemporary newspaper discourse. The communicative and pragmatic approach to newspaper discourse is interpreted broadly, taking into account its informativeness, intentionality and influence, which have been realized through certain functional and semantic loads of specific language units in texts, considering extralinguistic factors. The study starts with the premise that the central unit of newspaper discourse is the text (or “frozen” discourse), in which certain lexical and semantic components are actualized according to the communicative and pragmatic tasks of the text as a dialogical unity modeled by the “author – depersonalized reader”. It is the compound words – occasionalisms, which reflect the activity of both productive and nonproductive models of Ukrainian word formation – that play an important role as a means of nomination, attracting the reader’s attention, as well as a tool for evaluating phenomena, events, individuals, and for expressing the context. Indirectly, they demonstrate the creativity of media journalists. The structure of the dissertation consists of an introduction, three chapters, general conclusions, a list of references and appendices. The first chapter “Theoretical and Methodological Foundations of the Study of Occasional Compound Words in the Communicative and Pragmatic Aspect” discusses the interpretations of key concepts such as “communication”, “pragmatics,” and “newspaper discourse”. Special attention has been given to communicative and pragmatic parameters of functional and stylistic varieties of language; the influence of extralinguistic and intralinguistic factors on language development and the formation of compound occasionalisms has been analyzed. Emphasis is placed on the interpretation of definitions of the concept “compound word”; an authorial interpretation of the term has been proposed, and the parameters of occasional compound words, “potential” compound words and complex neologisms have been characterized. The second chapter “Modern Trends in the Formation of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” deals with the study of the activity of occasional nominations in contemporary newspaper discourse. The effectiveness of models in the formation of occasional compound nouns has been revealed, with contamination and analogy being the prevailing models. It has been established that compound word formation is an effective way to create complex occasional adjectives, most of which are based on subordinate relationships, while occasional adjectives formed using coordinate relationships are less productive. The study also concludes that the overwhelming majority of occasional units in the media texts of the researched period is stylistically marked with clear expressive and evaluative connotations. The entire array of occasionalisms-compound words recorded in newspaper discourse of the early 21st century has been divided into two groups according to the leading methods of creating occasional complex lexemes (compounds and juxtapositions). The distribution of corresponding nominations by lexical and thematic groups has been carried out, and the semantic analysis of each lexical unit has been suggested. This can further contribute to the creation of a dictionary of active vocabulary from the studied period. The following communicative and pragmatic features of the creation and use of the studied lexemes are emphasized: (1) journalists’ desire for original coverage of publicly available information and its unexpected assessment in order to attract readers’ attention, which enhances the communicative and pragmatic functions of occasionalisms; (2) stylistic emphasis on the functions of nominations of a person, names of new realities or social and political, cultural processes (this function is performed by occasional nouns); (3) actualization in occasional nominationsadjectives of a wide range of relatively qualitative features of persons and realities; (4) distinct social connotations in the semantics of nominal and adjectival occasional word formation. In the third chapter “Communicative Load and Pragmatics of Occasional Compound Words in Ukrainian Newspaper Discourse of the Early 21st Century” occasional compounds are differentiated according to their rationality and irrationality, colloquialism, vulgarity, irony, derogatory connotation, extravagance, etc. It has been traced that the typologization of communicative and pragmatic functions realized by compound words in contemporary Ukrainian newspaper discourse is based on the properties of occasionalisms-compound words to transmit negative and positive values of modern existence (rational evaluation of nominations). The interpretation of the analyzed lexemes with communicative and pragmatic features has been expanded to include carriers of irrational evaluation, which have two vectors of realization: 1) nominations with emotional and evaluative connotations; 2) nominations denoting unreal phenomena, objects, etc., that cannot be comprehended by reason or seen in reality (essentially mythonyms). It has been established that the pragmatics of stylistic registers in the semantics of occasionalisms was represented by nominations with colloquial and bookish markers, as well as vulgar names with derogatory, vulgarized, jargonized expressions and ironic denominations, produced in relation to expressing evaluation of individuals based on their positions, social functions, etc. It has been noted that occasionalisms-compound words also include names with features of graphic capitalization (language play through the emphasis of semantically and stylistically loaded stems as carriers of negative actualization). The stylistic function of certain occasionalisms-compound words is emphasized by the use of quotation marks. It has been found that some of the quoted occasionalisms are formatted outside of standard rules and do not conform to the graphic norms of the Ukrainian literary language regarding the use of quotation marks in proper and common nouns. It has been emphasized that the leading pragmatic function of occasional nomination-compound words, documented in contemporary newspaper discourse, is linked to the realization of the intent to influence, with a focus on personalization, that is, directing the information to a specific reader (the strategy of interaction with the reading audience) and modeling public opinion about a specific political or social leader, official, or participant in social and economic, as well as public movements, etc. Therefore, the orientation towards private individuals is also traced in the structural and semantic features of occasional nominations. It has been confirmed that newspaper informativeness has elements of exhibitionism, with derogatory and ironic, vulgar and rough evaluative shades in some of the occasional word usages. The practical value of the results obtained has been determined by their potential use in teaching courses on the contemporary Ukrainian literary language, particularly in word formation, for creating specialized courses in linguo-stylistics, linguistic analysis, pragmalinguistics, theory of communication, theory of nomination, neology, and lexicology of the Ukrainian language, as well as for reading specialized courses and seminars in derivatology and for writing term papers and theses. The lexical innovations recorded during the research can be useful in compiling dictionaries of neologisms, as well as in scientific research by students and graduate students. Thus, the study of occasional compound words in newspaper discourse of the early 21st century has made it possible to identify the main trends in the creation of new nominations, the imitation of word-formation models of European languages, and to outline the communicative and pragmatic load of neologisms as components of the social and political vocabulary of the Ukrainian press. The compiled index of occasionalisms-compound words has confirmed the presence of a mass of extradictionary vocabulary, which predominantly exhibits characteristics of being current in contemporary linguistic practice.Item КОРЕКЦІЯ ПСИХОМОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ДІТЕЙ 8-10 РОКІВ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ(2013) Гацоєва, Л. С.; Гацоева, Л. С.Item КОРЕКЦІЯ ПСИХОМОТОРНОЇ ФУНКЦІЇ ДІТЕЙ 8-10 РОКІВ ЗІ ЗНИЖЕНИМ СЛУХОМ ЗАСОБАМИ ФІЗИЧНОГО ВИХОВАННЯ(2013) Гацоєва, Л. С.; Гацоева, Л. С; Gatsoeva, L. S.Мета дослідження полягає корекції психомоторної функції дітей 8-10 років зі зниженим слухом засобами фізичного виховання на основі системного використання засобів і методів фізичного виховання та оптимізації рухової активності Об’єкт дослідження – система фізичного виховання дітей 8-10 років зі зниженим слухом. Предмет дослідження – корекція психомоторної функції дітей 8-10 років зі зниженим слухом засобами фізичного виховання. Досягнення поставленої мети припускало вирішення таких завдань: проаналізувати за літературними даними зміст корекційних програм та методик фізичного виховання дітей зі зниженим слухом; вивчити рівень фізичного стану дітей 8-10 років зі зниженим слухом; виявити вікову динаміку розвитку рухової активності, фізичної і розумової працездатності, фізичної підготовленості та психомоторної функції дітей зі зниженим слухом; розробити оціночні таблиці фізичного розвитку, фізичної підготовленості, рухової активності, фізичної та розумової працездатності та психомоторної функції дітей зі зниженим слухом молодшого шкільного віку; розробити та експериментально обґрунтувати авторську методику корекції психомоторної функції дітей 8-10 років зі зниженим слухом засобами фізичного виховання. На основі експериментальних даних розроблено методичні рекомендації для учителів фізичної культури спеціальних загальноосвітніх шкіл „Методика корекції психомоторної функції дітей молодшого шкільного віку зі зниженим слухом засобами фізичного виховання”.Item КРИМІНАЛЬНО-ПРАВОВА ОХОРОНА ЖИТТЯ ЛЮДИНИ У КРАЇНАХ РОМАНО-ГЕРМАНСЬКОЇ ПРАВОВОЇ СІМ’Ї (ПОРІВНЯЛЬНЕ ТЕОРЕТИКО-ПРАВОВЕ ДОСЛІДЖЕННЯ)(2016) Сотула, О. С.; Сотула, А. С.; Sоtula, O. S.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора юридичних наук за спеціальністю 12.00.08 – кримінальне право та кримінологія; кримінально-виконавче право. – Харківський національний університет внутрішніх справ, Харків, 2016. Дисертація присвячена дослідженню проблем кримінально-правової охорони життя людини у країнах романо-германської правової сім’ї і моделюванню на підставі цього аналізу власної концепції кримінально-правової охорони життя людини в умовах зближення та адаптації європейських національних правових систем до законодавства Європейського Союзу. Автором підтримуються наукові положення, що стосуються кримінальної відповідальності за протиправне заподіяння смерті людині, зокрема визначено поняття родового, видового, безпосереднього об’єктів злочинів проти життя, ознаки, які характеризують об’єктивну і суб’єктивну сторону складів злочинів проти життя, суб’єктів цих суспільно небезпечних діянь у рамках законодавства країн романо-германської правової сім’ї. На підставі проведеного аналізу по-новому обґрунтовано необхідність, доцільність і можливість створення самостійного інституту Особливої частини кримінального права «Злочини проти життя людини», шляхом виділення певної групи норм із розділу «Злочини проти життя та здоров’я особи» та об’єднання їх у самостійний розділ Особливої частини Кримінального кодексу України, проект якого пропонується, поряд із внесенням інших змін до Кримінального Кодексу України з метою його удосконалення.Item ЛЕКСИКО-СЕМАНТИЧНА ВЕРБАЛІЗАЦІЯ КОНЦЕПТОСФЕРИ СПОРТ У СУЧАСНОМУ УКРАЇНСЬКОМУ МЕДІЙНОМУ ПРОСТОРІ(2023) Мандич, Т. М.; Mandych, T.Дисертація на здобуття наукового ступеня доктора філософії зі спеціальності 035 Філологія (03 Гуманітарні науки). – Херсонський державний університет МОН України, Івано-Франківськ, 2023. Дисертацію присвячено мовним особливостям українського спортивного медійного простору незалежної України. Увагу сфокусовано на семантичних зрушеннях, що мають місце у спортивних коментарях телевізійних, онлайнових і текстових трансляцій. Актуальність теми пов’язана з тим, що спортивний медійний простір є одним із найпопулярніших серед багатомільйонної аудиторії споживачів інформації, а мовлення спортивних журналістів, зокрема коментаторів, – динамічне й таке, що віддзеркалює як традиційні елементи, так і особливості сприйняття сучасних реалій, представлених на мовному рівні вживанням засобів вторинної номінації, що творять нові смисли, і фразеологізмів, що репрезентують досвід народу. Ілюстративну базу склали 685 трансляцій із 21.06.1992 р. до 22.04.2023 р., проведених такими медіаресурсами, як 1+1, 2+2, Інтер, Наживо, СТБ, ТЕТ, ТРК «Україна», ТК «Футбол», ТК «Футбол 1», ТК «Футбол 2», УНІАН, УТ1, Перший національний, UA:Перший, Федерація баскетболу України, FC Metalist 1925 Kharkiv, football24.ua, Football Hub, HEL TV, Kremen TV, MEGOGO, MEGOGO Гонг, MEGOGO Футбол 1, MEGOGO Футбол 2, MEGOGO Футбол 3, rbc.ua, Smotrisport.tv, UA:Суми, ua–football.com, ukrinform.ua, XSPORT. Ураховуючи, що середня тривалість спортивної трансляції становить 90 хвилин, проаналізовано мовний супровід близько 1027 годин ефірного часу. Наукова новизна полягає у зборі ілюстративного матеріалу, фіксуванні вербалізаторів концептосфери СПОРТ, їх систематизації та аналізі причин і наслідків зміни семантики. Під час виконання дисертаційного дослідження видано апробаційний «Словник коментаторського мовлення» (Мандич, 2020), у якому вміщено 1000 одиниць, серед яких 83,6% склали метафори, 7,5% – фразеологізми, 4% – перифрази, 2,4% – порівняння і 2,1% – персоніфікації. Ця пропорція відбиває загальну тенденційність щодо вживання засобів вторинної номінації впродовж транслювання спортивного змагання. Указаний словник містить відповідні розділи, присвячені кожному різновиду вербалізаторів, алфавітний покажчик та повний перелік проаналізованих на момент 2020 р. трансляцій, частина з яких ілюструє приклади у виданні. Мовний матеріал зібрано переважно з аудіовізуальних носіїв інформації (телевізійні та онлайнові трансляції – 91,4%), тому важливим є факт виявлення вербалізаторів концептосфери СПОРТ у потоці усного прямоефірного мовлення та їх фіксування, що дозволить надалі проводити діахронні дослідження, порівнюючи мовлення спортивних журналістів на різних часових відтинках. В українському мовознавстві наявні лише аспектні дослідження спортивних коментарів, тому запропонований комплексний аналіз лексико-семантичних особливостей обраного жанру зможе поповнити мовознавчу науку новими відомостями. У першому розділі запропоновано систематизацію наукових розвідок, присвячених осмисленню змісту понять і суджень про спорт як концептосферу, яка має у своїй структурі концепти окремих видів спорту. Відповідно до проаналізованого ілюстративного матеріалу говоримо про атлетичні види (концепти важкої атлетики і легкої атлетики), бойові мистецтва (концепти боксу, боротьби, дзюдо, карате, хортингу, ММА), видів зі зброєю (концепти кульової стрільби, стрільби з лука, фехтування), водні види (концепти веслування, плавання, синхронного плавання, стрибків у воду), гімнастичні види (концепти спортивної гімнастики та художньої гімнастики), ігрові індивідуальні види (концепти бадмінтону, настільного тенісу, тенісу), ігрові командні види (концепти баскетболу, волейболу, водного поло, гандболу, футболу, хокею), інтелектуальні види (шахи) і швидкісні види (концепти біатлону, велоспорту). Простежено, що зазначені концепти мають різну спроможність до образної вербалізації через характер змагання та специфіку трансляції. Окрему увагу звернено на усний коментар, що має місце в телевізійному та онлайновому ефірі, і письмовий коментар, що становить основу текстової трансляції на сторінках вебсайтів. Встановлено, що технічні особливості трансляції, її структура, змістове наповнення та мовне оформлення зазначених різновидів коментаря мають відмінності, що відбито на кількісному та якісному складах вербалізаторів концептосфери СПОРТ. Характеристику чинників, що впливають на якість медіаконтенту та мовлення коментаторів, доповнено оглядом жанрових вимог до коментаря, зокрема спортивного, та особливостей розвитку спортивної журналістики в Україні періоду останніх десятиліть. Асоціативне осмислення спортивних подій, що робить спортивний коментар образним, можливе завдяки взаємодії концептів-донорів і концепту-цілі. Через активне перенесення на спорт ознак різних за змістом концептів виявлено, що найпродуктивнішим засобом вербалізації концептосфери СПОРТ є метафори, які за семантичним принципом пропонуємо класифікувати на антропоморфні, артефактні, соціоморфні, природоморфні та синестезійні. Меншою мірою в коментаторському мовленні виявлено метонімії, перифрази, порівняння та фразеологізми. Загалом зафіксовано та проаналізовано 1211 вербалізаторів (100%) концептосфери СПОРТ. Другий розділ присвячено метафоричній вербалізації концептосфери СПОРТ. Спираючись на лексичне значення, що покладено в основу метафоричного перенесення, виокремлено низку метафоричних моделей, серед яких: 1 антропоморфна модель (спорт – людина), 4 артефактні моделі (спорт – будівництво, спорт – техніка, спорт – транспорт, спорт –предмет), 15 соціоморфних моделей (спорт – війна, спорт – економіка, спорт – змагання, спорт – історія, спорт – кримінал, спорт – кулінарія, спорт – мистецтво, спорт – надзвичайні ситуації, спорт – освіта, спорт – побут, спорт – політика, спорт – професії, спорт – релігія, спорт – розваги, спорт – соціум), 9 природоморфних моделей (спорт – клімат, спорт – комахи, спорт – космос, спорт – природні об’єкти, спорт – птахи, спорт – рослини, спорт – тварини, спорт – фізика, спорт – хімія), синестезійні моделі не виокремлюємо (окреслено лише тематичні вектори, що можуть стати основою потенційних моделей). У низці багатокомпонентних метафоричних моделей запропоновано розглядати фрейми та слоти. У дисертації подано 1008 метафор (83,23 %), серед яких 273 (27,1 %) – антропоморфні, 124 (12,3 %) – артефактні, 496 (49,2 %) – соціоморфні, 91 (9,02 %) – природоморфні, 24 (2,38 %) – синестезійні. Якщо для артефактних із меншою кількістю моделей характерний більший обсяг вербалізаторів, що підпадають під тематику виокремлених моделей, природоморфним властива варіантність лексем, які за своїм значенням формують низку малокомплектних метафоричних моделей. Антропоморфні та соціоморфні метафори, як за кількістю моделей, так і за статистикою продуктивності, послідовно займають друге та перше місце відповідно. У третьому розділі увагу сфокусовано на інших засобах вторинної номінації, що вербалізують концептосферу СПОРТ, – метоніміях, перифразах, порівняннях і фразеологізмах. Простежено, що кожний із зазначених інструментів вербалізації кількісно поступається продуктивним метафорам, однак теж спрямований на асоціативне переосмислення, проведення паралелей між спортивною і позаспортивною реалією, створення образності, пошук додаткових смислових акцентів. Виявлено, що метонімії та перифрази, попри відмінності у структурі та механізмі утворення, виконують у спортивному коментарі подібну функцію – дають об’єкту вербалізації другу назву, що урізноманітнює коментар і дозволяє уникати повторів. Зафіксовано випадки вживання цих засобів переважно для перейменування спортсменів, команд, інших учасників змагання, інвентарю, локацій, окремих епізодів змагання і видів спорту. Установлено, що типовими параметрами для виявлення схожості під час метонімічного перенесення або творення другої назви слугують кольори, клубна символіка, географічна належність, національні ознаки, форма, матеріал чи функціональна подібність. Під час виконання дослідження проаналізовано 36 (2,92 %) метонімій і 37 (3,1 %) перифразів. Нечисленну кількість порівнянь, якими послуговуються спортивні коментатори, розглянуто за семантикою ключового слова, подібно до метафор. Установлено, що досить активно використовують лексеми на позначення птахів, плазунів, ссавців, риб, рослин і природних об’єктів, дещо рідше спортивні реалії порівнюють із артефактами, зокрема предметами та транспортними засобами, із кулінарними поняттями. Інколи спільні ознаки знаходять в амплуа та функціях різних професій. Особливу увагу звернено на багатокомпонентні порівняльні конструкції, що, демонструючи розгорнуту думку коментатора, протягом обмеженого часу будують складні образи. Загалом у спортивних коментарях зафіксовано 43 (3,55 %) порівняння. Також під час дослідження виявлено 87 (7,2 %) фразеологічних одиниць, що, крім створення образності, транслюють досвід народу, чим змістовно насичують коментар і додають йому національного колориту. З’ясовано, що фразеологізми доречно вживати для оцінювання епізодів, які репрезентують боротьбу із різними її фазами, етапи змагання, небезпечні ситуації, переможні результати, характеристику спортсменів, якісну характеристику дій або змагання загалом. Звернено увагу на окремі випадки, що фіксують коментаторський вплив на зміну структури та значення фразеологізмів, на взаємодію таких одиниць із іншими засобами вторинної номінації в реченні. Перспективою визначено подальше спостереження за мовленням спортивних журналістів із метою виявлення й аналізу нових вербалізаторів концептосфери СПОРТ, що віддзеркалюватимуть особливості мовомислення та свідчитимуть про зміни на лексичному рівні мовної системи, що формуватимуться в сучасному спортивному медійному просторі. Dissertation for obtaining the scientific degree of Doctor of Philosophy with specialty 035 Philology (03 Humanitarian sciences). – Kherson State University of the Ministry of Education and Science of Ukraine, Ivano-Frankivsk, 2023. The dissertation is dedicated to the specific features of Ukrainian sports media space for the period of independent Ukraine. Attention has been focused on semantic shifts, which are found in the sports comments of TV, online and text broadcasts. The topicality of our theme is connected with the fact that sports media space is one of the most popular among the audience of millions consumers of information, and sports journalists` speech, commentators` in particular, is dynamic and reflects both traditional elements and peculiarities of perception of modern realities, which are presented on the language level using the means of secondary nomination, which create new meanings, and phraseological units, which represent folk experience, etc. The illustrative base has been made up of 685 broadcasts from 21/06/1992 to 22/04/2023, which were realized by such media resources, as 1+1, 2+2, Inter, Live, STB, TET, TRC "Ukraine", TC "Football", TC "Football 1", TC "Football 2", UNIAN, UT1 / First national / UA: First, Basketball Federation of Ukraine, FC Metalist 1925 Kharkiv, football24.ua, Football Hub, HEL TV, Kremen TV, MEGOGO, MEGOGO Ring, MEGOGO Football 1, MEGOGO Football 2, MEGOGO Football 3, rbc.ua, Smotrisport.tv, UA:Sumy, ua–football.com, ukrinform.ua, XSPORT. Considering that average duration of sports broadcast is 90 minutes, about 1027 hours of air time has been analyzed. The scientific novelty consists of collecting illustrative materials, fixating verbalizers of the conceptosphere SPORT, their systematizing and analyzing the reasons and consequences of the shift in semantics. In the course of the research the approbation “Dictionary of commentators` speech” (Mandych, 2020) has been published, which contains 1000 units including 83,6% metaphors, 7,5% phraseological units, 4% paraphrases, 2,4% comparisons, 2,1% personifications. This proportion illustrates the general tendency concerning using the means of secondary nomination during broadcasting a sports competition. The above mentioned dictionary has certain sections, which are dedicated to each variety of verbalizers, as well as the alphabetical index and the complete list of broadcasts, which were analyzed in 2020, part of which is illustrating the examples in the publication. The language material, which was collected from the audiovisual media (TV and online broadcasts are 91,4%), thus, the fact of detecting and capturing the verbalizers of the conceptosphere SPORT in the stream of oral live speech is important, that will allow to do diachronics researches in the future, comparing sports journalists` speech at different time intervals. In Ukrainian linguistics there are only aspect studies of sports comments, thus, the proposed complex analysis of the lexical and semantic specific features of the chosen genre will be able to supplement linguistics with new information. In the first chapter the systematization of scientific research devoted to the understanding of the content of concepts and judgments about sports as a conceptosphere, which has in its structure concepts for the designation of certain types of sports, is proposed. According to the analyzed illustrative materials we may speak about athletic sports (concepts of weightlifting and athletics), martial arts (concepts of boxing, wrestling, judo, grappling, horting, MMA), sports with weapons (concepts of shooting, archery, fencing), water sports (concepts of rowing, swimming, synchronized swimming, diving), gymnastic sports (concepts of gymnastics and rhythmic gymnastics), individual sports (concepts of badminton, table tennis, tennis), team sports (concepts of basketball, volleyball, water polo, handball, rugby, football, hockey), intellectual sport (chess) and speed sports (concepts of biathlon, cycling). It has been deduced that the above mentioned concepts have different capacity for figurative verbalization due to the nature and specificity of the broadcast. Special attention has been drawn to oral commenting, which is found in TV and online broadcast, and to written commenting, which is the base of text broadcasting on different websites. It has been established that technical features of broadcast, their structure, content and language design of the above mentioned varieties of commentary have differences, which are reflected on a quantitative and qualitative composition of the verbalizers of the conceptosphere SPORT. Characteristics of factors, which affect the quality of media content and commentators` speech, has been added with the overview of the genre requirements for the commentary, sports in particular, and the specific features of the development of sports journalism in Ukraine during the last decades. Associative understanding sports events, which makes the sports commentary imaginative, is possible through the interaction of concepts-donors and the concept-goal. It has been discovered that through active transfer of signs of different by their contents concepts to sport the most productive means for verbalization of the conceptosphere SPORT is metaphors, which we propose to categorize into anthropomorphic, artifactual, sociomorphic, naturemorphic and synaesthetic according to the semantic principle. The metonymies, paraphrases, comparisons and phraseological units have been found in commentator speech to a lesser extent. The second chapter is dedicated to metaphorical verbalization of the conceptosphere SPORT. Based on lexical meaning, which makes the ground for metaphorical transference, the number of metaphorical models have been singled out including: 1 model of the anthropomorphic type (sport – man), 4 models of the artifact type (sport – construction, sport – technology, sport – transport, sport – object), 15 models of the sociomorphic type (sport – war, sport – economy, sport – competition, sport – history, sport – crime, sport – cooking, sport – art, sport – emergencies, sport – education, sport – everyday life, sport – politics, sport – professions, sport – religion, sport – entertainment, sport – society), 9 models of the naturemorphic type (sport – climate, sport – insects, sport – space, sport – objects of nature, sport – birds, sport – plants, sport – animals, sport – physics, sport – chemistry), 0 models of the synaesthetic type (only thematic vectors, which will be a base for potential models, have been outlined). It was proposed to consider frames and slots in the number of metaphorical models. The dissertation presents 1008 units (83,23 %) including 273 (27,1 %) of the anthropomorphic type, 124 (12,3 %) of the artifact type, 496 (49,2 %) of the sociomorphic type, 91 (9,02 %) of the naturemorphic type, 24 (2,38 %) of the synaesthetic type. If for the artifact type with the smaller amount of models is typical the greater volume of the verbalizers, which fall under the theme of the selected models, then variability of the tokens, which are forming the number of the small metaphorical models, is more typical for the naturemorphic type. The anthropomorphic and sociomorphic metaphors both in the number of models and in performance statistics, consistently occupy the second and first places, respectively. The third chapter is focused on the other means of secondary nomination, which verbalize the conceptosphere SPORT. They are metonymies, paraphrases, comparisons and phraseological units. It has been deduced that each from the specified instruments of verbalization quantitatively yields to productive metaphors, but also is directed to associative understanding, drawing parallels between sports and non-sports notions, creating imagery, searching for additional semantic accents. It has been discovered that metonymies and paraphrases, despite differences in the structure and the mechanism of formation, perform a similar function in sports commentary – they give the object of verbalization the second name, which diversifies the commentary and avoids repetition. The cases of using this means have been fixed mainly for renaming sportsmen, teams, other participants of a competition, inventory, locations, individual episodes of the competition and types of sports. It has been established that typical parameters for identifying similarities during metonymic transfer or creating second name are colors, club symbols, geographical affiliation, national features, form, material or functional similarity. In the course of our research 36 (2,92 %) metonymies and 37 (3,1 %) paraphrases have been discovered. Countless comparisons, which commentators use, have been considered through the keyword semantics, similar to metaphors. It has been found out that words, which name birds, reptiles, mammals, fish, plants and natural objects, are used actively enough, less often sports realities are compared with artifacts including objects and transport, culinary notions. Sometimes common features are found in roles and functions of different professions. Special attention has been paid to multi-component comparative designs, which, demonstrating the expanded opinion of the commentator, create complex images during limited time. In general in sports commentaries 43 (3,55 %) of comparisons has been fixed. Also in the course of our research 87 (7,2 %) of phraseological units has been discovered, which, except creating imagery, transfer folk experience and in that way meaningfully saturating the commentary and adding a national flavor to it. It has been found out that phraseology is appropriate to be used for evaluating episodes that show a struggle with its various phases, competition stage, dangerous situations, victorious results, characteristics of athletes, a qualitative characteristic of actions or the competition in general. Attention has been paid to individual cases, which fix the commentator`s influence on changing the structure or meaning of phraseological units, on the interaction of such units with other means of secondary nomination in a sentence. The future observation of the speech of sports journalists is defined as the perspective for the further research in order to identify and analyze new verbalizers of the conceptosphere SPORT, that will reflect the peculiarities of language thinking and will testify to changes at the lexical level of the language system, that will be formed in the modern sports media space.Item МОВНОСТИЛІСТИЧНІ ЗАСОБИ ВПЛИВУ НА АУДИТОРІЮ (НА МАТЕРІАЛАХ ПРЕСИ ПІВДНЯ УКРАЇНИ)(2012) Гаврилова, Я. Л.