SUBJECTIVE SOCIAL WELL-BEING OF EMPLOYEES WITH DIFFERENT SOCIOECONOMIC STATUSES

Abstract

The purpose of the research is to specify differences in the subjective social well-being of an organization’s employees with different socioeconomic statuses. The following methods have been used to conduct the empirical research (n = 38): theoretical analysis and generalization of scholarly views of the problem; empirical methods: “Questionnaire of Subjective Social Well-Being” (T.V. Danylchenko); “Questionnaire of Subjective Economic Well-Being” (V.O. Khashchenko); the methods of statistical analysis: correlation analysis; F-test. Results. The authors have established statistically significant correlations between the criteria of subjective social well-being and subjective economic well-being, namely, between the scales “Social visibil- ity”, “Social remoteness” and the indices of economic optimism, economic anxiety, and financial deprivation. It has been confirmed the statistical interdependence between the scales “Emotional acceptance” and “Family well-being index”. The research has determined differences between employees’ groups, which were divided according to socioeconomic status (managers and “performers”), on the following scales: “Social visibility”, “Positive social perceptions”, and “Economic optimism index”. Conclusions. The employees with higher socioeconomic status recognize their influence, the capability to settle problems, the availability of social ties, financial, economic, material, and social resources due to which they are confident when coping with stressful situations, have a positive economic expectation, a high level of efficient social functioning. The employees with low socioeconomic status are mainly characterized by unsatisfactory emotional and social relations, a failure to actively influence their social environment; they feel economic anxiety about their finances and the future. Метою дослідження є встановлення відмінностей у суб’єктивному соціальному благополуччі співробітників організації з різним соціально-економічним статусом. Для проведення емпіричного дослідження (n = 38) застосовано методи: теоретичного аналізування та узагальнення наукових поглядів до проблеми; емпіричні методи: “Опитувальник параметрів суб’єктивного соціального благополуччя” (Т. В. Данильченко); “Опитуваль- ник суб’єктивного економічного благополуччя” (В.О. Хащенко); методи статистичного аналізування, а саме, кореляційний аналіз, φ-критерій кутового перетворення Фішера. Результати. Встановлено наявність статистично значущих кореляційних взаємов’язків між параметрами суб’єктивного соціального благополуччя та суб’єктивного економічного благополуччя, а саме, між шкалами “Соціальна помітність”, “Соці- альна дистантність” та індексами економічного оптимізму, економічної тривожності, фінансової депривованості. Констатовано статистичну взаємозалежність між шкалами “Емоційне прийняття” та “Індекс благополуччя сім’ї”. Визначено відмін- ності між групами співробітників, які розділено за соціально-економічним статусом (менеджери та “виконавці”), за шкалами: “Соціальна помітність”, “Позитивні соціальні судження”, “Індекс економічного оптимізму”. Висновки. Співробітники з більш високим соціально-економічним статусом усвідомлюють свою впливовість, здатність вирішувати проблеми, наявність соціальних зв’язків, фінансових, економічних, матеріальних та соціальних ресурсів, завдяки чого відчувають свою спроможність долати складні стресові ситуації, мають позитивні економічні очікування, високий рівень ефективного соціального функціонування. Співробітники з низьким соціально-економічним статусом мають переважно незадовільні емоційні та соціальні стосунки, неможливість активно впливати на своє соціальне оточення, відчувають економічну тривожність стосовно своїх матеріальних можливостей та свого майбутнього.