COPING STYLES AND SELF-REGULATION ABILITIES AS PREDICTORS OF ANXIETY

Abstract

This study aims to determine whether coping mechanisms and self-regulation abilities are predictors of trait (T-Anxiety) and state anxiety (S-Anxiety). Methods: Data collection was conducted on a student sample (N = 302), who completed the State-Trait Anxiety Inventory (STAI), the Meta-worry Questionnaire (MWQ), the Metacognition Questionnaire-30 (MCQ- 30), the Multi-Modal Coping Inventory (MMCI), the Ways of Coping Questionnaire (WCQ) and the Action Control Scale (ACS-90). Correlations and hierarchical multiple regression analyses were conducted. Results. It was found that the coping strategies determined on the basis of the BASIC Ph model are the strongest predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 39.6% and 25.0% of the variance, respectively. Coping strategies determined by the WCQ were also statistically significant predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 12.1% and 9.9% of the variance, respectively. Self-regulation abilities were identified as significant predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 5.3% and 2.2% of the variance, respectively. Discussion and conclusions. The research proves the existence of a relationship between a set of variables, such as coping strategies and self- regulation abilities, which are predictors and cause changes in T-Anxiety and S-Anxiety. Іt was established that coping strategies self-regulation abilities are predictors of T-Anxiety and S-Anxiety. Specifically, the use of Belief as a coping style was found to decrease T-Anxiety and S-Anxiety. In contrast, the use of Affect and Imagination as coping styles caused an increase in T-Anxiety, and the use of Imagination as a coping style increased S-Anxiety. In addition, it was established that the use of such a coping strategy as acceptance of responsibility and escape-avoidance increases T-Anxiety. In contrast, the use of the coping strategy of problem-solving planning predicts a decrease in T-Anxiety and S-Anxiety. The obtained results also indicate that increasing self-regulation indicators with a prospective and decision-related action orientation vs. hesitation (AOD) predicts a decrease in T-Anxiety and S-Anxiety. Метою дослідження є з’ясування належності копінг-стратегій (стилів подолання) й здібностей саморегуляції до предикторів особистісної (Т-тривожності) та ситуативної (S-тривожності) тривожності. Методи: збір даних проводився на вибірці студентів (N = 302), яких тестували за допомогою опитувальників State-Trait Anxiety Inventory (STAI), Meta-worry Questionnaire (MWQ), Metacognition Questionnaire-30 (MCQ- 30), Multi-Modal Coping Inventory (MMCI), Ways of Coping Questionnaire (WCQ) та Action Control Scale (ACS-90). Було проведено кореляційний та ієрархічний множинний регресійний аналіз. Результати. З’ясовано, що копінг- стратегії, визначені на основі моделі BASIC Ph, є найвагомішим предиктором T-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 39.6% та 25.0% дисперсії відповідно. Копінг-стратегії, визначені за допомогою WCQ, також були статистично достовірними предикторами T-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 12.1% та 9.9% дисперсії відповідно. Здібності до саморегуляції були виокремлені як значущі предиктори Т-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 5.3% та 2.2% дисперсії відповідно. Дискусія і висновки. Проведене дослідження доводить існування зв’язку між множиною змінних, таких як копінг-стратегії та здібності до саморегуляції, які є предикторами й зумовлюють зміни T-тривожності та S-тривожності. Встановлено, що копінг- стратегії й здатність до саморегуляції є предикторами T-тривожності та S-тривожності. Зокрема виявлено, що використання опори на Віру як стилю подолання знижує T-тривожність і S-тривожність, тоді як використання Афекту та Уяви як стилів подолання спричиняє підвищення T-тривожності, а використання Уяви як стилю подолання підвищує S-тривожність. Крім того встановлено, що використання такої копінг- стратегії, як прийняття відповідальності та втеча-уникнення підвищує T-тривожність, тоді як використання копінг-стратегії планування вирішення проблем передбачає зниження T-тривожності та S-тривожності. Отримані результати свідчать також про те, що підвищення показників саморегуляції з перспективною орієнтацією та орієнтацією на дію, пов’язаною з прийняттям рішення, на противагу ваганню (AOD), передбачає зниження Т-тривожності та S-тривожності.