МОРФОЛОГІЧНІ ВАРІАНТИ ТА ХІРУРГІЧНЕ ЗНАЧЕННЯ ВЕРХНЬОЩЕЛЕПНОЇ АРТЕРІЇ: МОРФОМЕТРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ

Abstract

Сучасна клінічна практика висуває підвищені вимоги до анатомічної точності при плануван- ні оперативних втручань у середній третині обличчя, таких як Le Fort-остеотомії чи реконструк- тивні втручання при черепно-лицевій травмі. Різноманіття ходу a. maxillaris та її взаємовідношення з навколишніми структурами можуть безпосередньо впливати на ризик інтраопераційної кровоте- чі або пошкодження нервових утворень. Метою дослідження було комплексне вивчення анатомо- морфологічної та морфометричної варіабельності верхньощелепної артерії (a. maxillaris) людини з урахуванням форми голови для визначення її топографічних особливостей і практичного обґрунту- вання хірургічного доступу до початкового відділу судини. Матеріал та методи. Дослідження про- ведено на 28 бальзамованих тілах осіб обох статей віком 64–77 років. Вивчались 56 половин облич- чя шляхом анатомічного препарування, ін’єкцій пластмасами, краніометрії, морфометрії та аналізу ангіографічних знімків. Визначено краніотип (доліхо-, мезо-, брахіцефалія), вимірювалися діаметри, кути відходження та довжина сегментів a. maxillaris і її гілок. Отримані дані оброблялись методами описової статистики, ANOVA, χ²-тесту та Fisher’s exact test при р<0,05. Результати. Встановле- но, що топографічне положення a. maxillaris щодо musculus pterygoideus lateralis впливає на порядок, кут і тип відходження її гілок. У 58,9% випадків артерія мала латеральне розміщення, у 34,8% – ме- діальне, у 6,3% – варіантний хід з атиповим проходженням між головками м’яза. При латеральному положенні частіше спостерігалось відходження a. meningea media як першої гілки (63,6%) та a. alveolaris inferior як другої (72,8%). При медіальному розміщенні, навпаки, першою гілкою у 86,7% ви- падків була a. meningea media, а a. alveolaris inferior у 86,7% – другою. Виявлено достовірну залеж- ність кутів і діаметрів гілок a. maxillaris від форми голови. Середній діаметр a. alveolaris inferior у доліхоцефалів становив 0,24±0,08 см, у мезоцефалів – 0,16±0,04 см, у брахіцефалів – 0,15±0,08 см. Кут відходження цієї артерії у доліхоцефалів коливався в межах 87,5°±8,5°, у брахіцефалів – 88,2°±5,3°. Діаметр a. palatina descendens становив у середньому 0,185±0,085 см, з мінімальними значеннями у доліхоцефалів і максимальними – у брахіцефалів. Для a. infraorbitalis у доліхоцефалів у 75% спостерігався тупий кут відходження (120,5°±10,5°), а у 25% – гострий (71,5°±3,5°); у брахіце- фалів – навпаки. На підставі отриманих даних запропоновано модифікацію передвушного хірургіч- ного доступу до початкового відділу a. maxillaris, що враховує краніотип і дозволяє оптимізувати умови візуалізації та безпеки оперативного втручання. Висновки. Дослідження підтвердило наяв- ність значної анатомічної варіабельності верхньощелепної артерії та її гілок. Отримані морфоме- тричні та топографічні дані мають важливе практичне значення для планування втручань у ще- лепно-лицевій, ЛОР- та судинній хірургії, а також при виконанні ангіографії, ендоваскулярних проце- дур і реконструктивних операцій у ділянці голови та шиї.