INTERACTIVE EDUCATIONAL PROCESS PARTICIPANTS’ ENGAGEMENT IN THE HIGHER EDUCATION INSTITUTIONS

Abstract

Modern socio-economic life changes have led to the relevance of searching for new forms, methods and technologies of professional preparations of education applicants in higher education institutions. Currently, many researchers of this issue are unanimous in the opinion that interactive forms are the effective methods of influence and the means of forming the professional personality formation. The article provides a historiographic analysis of the formation and development of interactive learning in teacher education theory. The features of this direction were characterized and the definition of "interactive education" was revealed. It was determined that this phenomenon is associated with the transition to competence-based learning and consists in creating an atmosphere of interaction between a teacher and applicants and applicants between each other. During interactive learning, all participants are involved in the learning process, they are active and independent, and the role of the teacher changes: he does not broadcast knowledge, but acts as an intermediary and an equal participant in the educational process. The article provides a theoretical analysis of changes in communication between educational process participants and a comparative analysis of various learning models (passive, active, interactive), formulates the goals and objectives of interactive learning and defines its features. The analysis of different approaches to the classification of interactive education methods was carried out. Among interactive learning methods, oral verbal methods (heuristic conversation, hybrid forms of lectures), visual methods, practical and problem-searching methods of active learning (method of production situation analyzing, "case studies", game methods, research method, method of "brainstorming", projects method, quizzes, olympiads, contests, festivals, etc.). Сучасні зміни в соціально-економічному житті суспільства спричинили актуальність питання пошуку нових форм, методів та технологій професійної підготовки здобувачів у закладах вищої освіти. Нині багато дослідників цієї проблематики одностайні у думці, що ефективними методами впливу та засобами формування професійного становлення особистості є саме інтерактивні форми. У статті здійснено історіографічний аналіз становлення й розвитку теорії інтерактивного навчання у педагогічній освіті. Схарактеризовано особливості цього напряму та розкрито дефініцію «інтерактивне навчання». Визначено, що цей феномен пов’язаний з переходом до компетентнісного навчання та полягає у створенні під час академічних занять атмосфери взаємодії педагога зі здобувачами та здобувачів між собою. Під час інтерактивного навчання всі учасники залучені до процесу пізнання, вони активні та самостійні, а роль викладача змінюється: він не транслює знання, а виступає посередником та рівноправним учасником освітнього процесу. У статті здійснено теоретичний аналіз змін комунікації між учасниками освітнього процесу та здійснено порівняльний аналіз різних моделей навчання (пасивна, активна, інтерактивна), сформульовано цілі та завдання інтерактивного навчання та визначено його особливості. Здійснено аналіз різних підходів до класифікації інтерактивних методів навчання. Серед методів інтерактивного навчання виділено усні словесні методи (евристична бесіда, гібридні форми лекції), наочні методи, практичні методи та проблемно-пошукові, методи активного навчання (метод аналізу виробничої ситуації, «кейс-стаді», ігрові методи, метод дослідження, метод «мозкового штурму», метод проектів, вікторини, олімпіади, конкурси, фестивалі та ін.).