СПЕЦИФІКА ВІЙСЬКОВОГО ПЕРЕКЛАДУ ЯК ВИДУ ПЕРЕКЛАДАЦЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

Abstract

Стаття розглядає залежність перекладацької діяльності від історичних та суспільно-політичних умов, а також різні аспекти ролі перекладачів як в мирний, так і в воєнний час. Вона надає повне визначення поняття "військовий переклад" і виділяє його як специфічний вид міжкультурної комунікації, особливості якого стосуються військово- політичної, військово-технічної та військово-спеціальної сфер діяльності збройних сил. Дослідження також формулює вимоги до військового перекладача, як суб’єкта лінгвістичного-забезпечення війська з урахуванням його професійних компетенцій і моральних якостей. Стаття закликає до звернення уваги на ідеологічну складову перекладу та її роль у гібридних війнах, у яких інформація постає інструментом впливу на громадську думку.

This article explores the dependence of translation activities on historical and socio-political conditions, as well as various aspects of the role of translators in both peacetime and wartime. It provides a comprehensive definition of the concept of "military translation" and distinguishes it as a specific type of intercultural communication, with its characteristics related to military-political, military-technical, and military-specialized areas of armed forces activities. The research also formulates the requirements for a military translator as a subject of linguistic support for the military, taking into account professional competence and moral qualities. The article emphasizes the ideological component of translation and its role in hybrid war, where information becomes a tool of influence on public opinion.