НАРАТИВНІ СТРАТЕГІЇ РЕАЛІЗАЦІЇ ОБРАЗУ ПРИРОДИ В АНГЛОМОВНІЙ ХУДОЖНІЙ ПРОЗІ ХІХ–ХХ СТОЛІТЬ

Abstract

Наукову розвідку присвячено ретроспективному огляду наративних стратегій, які реалізують образ природи в англомовних прозових текстах ХІХ та ХХ століть. У ході аналізу доведено, що пейзажний образ у сучасних лінгвістичних дослідженнях тлумачиться як художній образ, пов’язаний із феноменами людського мислення і відзеркаленням зовнішнього світу крізь призму суб’єктивного досвіду людини. Дослідження Г. Пасічник та Ю. Свірідової вплинули на усвідомлення та трактування поняття «художній образ природи», який розглядаємо як лінгвокогнітивний конструкт, що інкорпорує передконцептуальну, концептуальну та вербальну площину. Мета статті полягає у визначенні наративних стратегій автора, що створюють художній образ природи в англомовному художньому дискурсі ХІХ–ХХ століть. У статті використовується низка методів: дескриптивний метод, метод інтерпретаційно-текстового аналізу, семантичного, стилістичного, контекстуального аналізу, які дали змогу дослідити семантику мовних одиниць у певних контекстах, залежно від стратегії наратора. Послуговуючись тим, що образ природи актуалізується у творах різних жанрів, було здійснено інтерпрета- ційно-текстовий аналіз англійських детективів і визначено, що більшість описів природи, погоди, місцевості в художньому просторі такого жанру супроводжують події, які пов’язані з емоційним станом наратора/персо- нажа. Поширеними наративними стратегіями тут виступають часова, комунікативна та подієва. У художній прозі ХХ століття, зокрема в оповідях Дж. Голсуорсі та С. Моема, наративні стратегії видозмінюються: домінують психологічна, комунікативна та метанаративна стратегії реалізації художнього образу природи, що зумовлено прагненням письменників через образи природи передати психологічний стан персонажів та викликати відповідні почуття. The research focuses on retrospective analysis of narrative strategies, which realize the image of nature in English prose texts of the 19th and 20th century. Іt was proved that the landscape image in the modern language researches is determined as a literary image, which is connected with phenomenon of people cognition and reflection of outer world through prizm of subjective people experience. Theoretical investigations of G. Pasіchnick and Yu. Sviridova have influenced on comprehension and perception of the notion “literary image of nature”, which is understood as lingual and cognitive construct with preconceptual, conceptual and verbal components. The aim of this article – to define author’s narrative strategies, which realize literary image of nature in English- speaking literary discourse of ХІХ–ХХ centuries. Such methods as descriptive, interpretive and textual analysis, semantic, stylistic, contextual analysis, used in the article, has helped to define semantics of language units in particular contexts, narrator’s strategies. Narrative is a complex structure, which unfolds into narrative as a story about events and narration as the way of text or/and visual construction of a story. A narrative is a representation of fictional/possible world(s) by means of verbal and/ or visual means. As the image of nature is realized in the texts of different genres, interpretational and textual analysis of detective stories has been made. It was determined that the majority of nature, weather and landscape descriptions arе accompanied with events, which are connected with narrator/personage emotional state. Temporal, communicative and eventful narrative strategies are frequently used in detective stories. In literature prose of ХХ century, in John Galsworthy and Somerset Maughum stories, narrative strategies changes: psychological, communicative and metanarrative strategies of literary nature image are dominant. This fact is caused by writter’s desire to express personage psychological state by means of image of nature and evoke reader’s certain feelings.