RESEARCH ON REFLECTIVE-EVALUATIVE COMPETENCE IN PUPILS WITH INTELLECTUAL DISABILITIES

Abstract

The aim is to conduct empirical research on the formation of reflective-evaluative competence in primary pupils with intellectual disabilities and to determine effective methods to develop it. Methods: tests with standardized questionnaires, methods for checking the logic of motivating dialogue, comparative analysis, quantitative and qualitative content-analysis. We established that disorders in the functioning of reflection in primary pupils are observed in changeable or unfamiliar situations: rejection to solve a problem, desire to simplify a task, justification of their inability, avoidance of difficulties. We registered that insufficient development of selfcontrol and self-esteem causes faults in programming and performing activity. We identified difficulties in verbalizing a plan of actions showing the respondents’ inability to compare and substantiate practical and mental operations. Disorders in reflective-evaluative competence are insufficient development of reflection, self-control, self-esteem and selfcorrection that does not allow primary pupils to organize their mental actions purposefully. Метою є емпіричне дослідження сформованості рефлексивно-оцінної компетентності молодших школярів з порушеннями інтелекту та визначення ефективних засобів її формування. Методи: тести зі стандартизованими анкетами, методи перевірки логіки спонукального діалогу, порівняльний аналіз, кількісне і якісне контент-аналізування. Встановлено, що порушення функціонування рефлексії молодших школярів простежується у змінних або незнайомих ситуаціях: відмова від розв’язання, прагнення спростити завдання, виправдання своєї неспроможності, уникнення труднощів. Зафіксовано, що недостатній розвиток самоконтролю, самооцінки породжує недоліки програмування та виконання діяльності. Констатовано труднощі під час вербалізації плану дій, що є неспроможністю респонденів порівнювати і обґрунтовувати практичні і розумові операції. Порушення рефлексивнооцінної компетентності є недостатнім розвитком рефлексії, самоконтролю, самооцінки та самокорекції, що не дає змоги молодшим школярам цілеспрямовано організовувати свої розумові дії.