БАЗОВА ФОРМУЛА ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ: ВСТУП ДО АНАЛІЗУ

Abstract

Метою статті є встановлення основних особливостей базової формули визначення ефективності правозастосування та її осмислення в аспекті властивостей окремих елементів. Методологічною основою дослідження виступають методи аналізу та синтезу посередництвом яких визначено співвід- ношення правотворчості та правозастосування у механізмі правового регулювання суспільних відносин. Поглиблене їх використання у поєднанні зі структурно-функціональним методом дозволило деталізу- вати базову формулу визначення ефективності правозастосування, виділивши три компоненти мети й результату правозастосування. Результати. Правотворчість та правозастосування у загальному вигляді є елементами єдиного механізму правового регулювання і при цьому ефективність правозасто- сування підлягає вимірювання за тим же підходом, що й ефектність правових норм. Базова формула передбачає визначення ефективності правозастосування через співвідношення результату та мети у якій «мета» являє собою ідеальний наслідок (стан), тобто такий, що визначений законом, яким встановлюється причинно-наслідкова модель у сфері правозастосування, у той же час «результат» є фактичним наслідком (станом), тобто таким, до якого фактично призвело право застосування. Водночас мета повинна розкриватися саме посередництвом тріади елементів, якими виступають: 1) підстава правозастосування; 2) акт правозастосування; 3) наслідки правозастосування. Висновки. Проаналізована загальна формула визначення ефективності правозастосування виступає своєрідним орієнтиром, що підлягає подальшому більш глибокому науковому й практичному осмисленню задля формування більш деталізованого бачення елементів формули з урахуванням конкретних сфер суспільних відносин, мети правового регулювання конкретних видів відносин, а також ролі суб’єктів правозастосування у забезпеченні динаміки відповідних відносин. У першу чергу це обумовлюється різною телеологічною спрямованістю діяльності суб’єктів правозастосування, а також умов у яких вони діють. В якості ще одного фактору виступає рівень та обсяг розсуду або ж дискреції відповід- них суб’єктів з огляду на підстави застосування ними нормативних положень, а також наслідків їх застосування, особливо враховуючи те, що положеннями законодавства може передбачатися право суб’єкта вчинити один з декількох можливих актів правозастосування за наявності одних і тих самих підстав, які, своєю чергою, спричинять різні юридичні наслідки для учасників відповідних правовідносин. Purpose of the article is to establish the main features of the basic formula for determining the eff ectiveness of law enforcement and its interpretation in terms of the properties of individual elements. The methodolog- ical basis of the research is the methods of analysis and synthesis, through which the relationship between law-making and law enforcement in the mechanism of legal regulation of social relations is determined. Their in-depth use in combination with the structural-functional method made it possible to detail the basic formula for determining the eff ectiveness of law enforcement, identifying three components of the goal and result of law enforcement. Results. Lawmaking and law enforcement are, in general terms, elements of a single mechanism of legal regulation, and the eff ectiveness of law enforcement can be measured using the same approach as the eff ectiveness of legal norms. The basic formula involves determining the eff ectiveness of law enforcement through the relationship between the result and the goal, where the “goal” is the ideal outcome (state), i.e., that defi ned by the law establishing a cause-and-eff ect model in the fi eld of law enforcement, while the “result” is the actual consequence (state), i.e., that which the application of the law has actually led to. At the same time, the goal must be revealed through a triad of elements, which are: 1) the basis for law enforcement; 2) the act of law enforcement; 3) the consequences of law enforcement. Conclusions. The analyzed general formula for determining the eff ectiveness of law enforcement serves as a kind of guideline subject to further in-depth scientifi c and practical consideration in order to form a more detailed vision of the elements of the formula, taking into account specifi c areas of social relations, the purpose of legal regulation of specifi c types of relations, as well as the role of law enforcement agencies in ensuring the dynamics of relevant relations. This is primarily due to the diff erent theological orientation of the activi- ties of law enforcement agencies, as well as the conditions in which they operate. Another factor is the level and scope of discretion of the relevant agencies, taking into account the grounds for their application of nor- mative provisions, as well as the consequences of their application, especially considering that the provisions of the law may provide for the right of an entity to perform one of several possible acts of law enforcement on the same grounds, which, in turn, will have diff erent legal consequences for the participants in the relevant legal relations.

Description

Гаврилюк О. О. Базова формула визначення ефективності правозастосування: вступ до аналізу / О. О. Гаврилюк // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія: Юридичні науки. 2025. Вип. 4. С. 5-12.

Keywords

господарське право, господарсько-правові відносини, ефективність права, ефектив- ність правового регулювання, ефективність юридичної діяльності, ефективність правозастосування, методологія, економіка права, економічна ефективність, оцінка ефективності, результативність, economic law, economic legal relations, effi ciency of law, effi ciency of legal regulation, effi ciency of juridical activity, effi ciency of law-enforcement, methodology, law economy, economic effi ciency, evaluation of effi ciency.

Citation

Endorsement

Review

Supplemented By

Referenced By