ЖАНРОВА ПАРАДИГМА ЛІТЕРАТУРНОЇ КАЗКИ В НАУКОВІЙ РЕЦЕПЦІЇ І. ФРАНКА

Abstract

Дослідження присвячене аналізу поглядів Івана Франка на теоретичний концепт жанрової парадигми літературної казки як геноодиниці вітчизняного літературного процесу, проблеми, яка і в сучасних умовах характеризується дискусійністю вивчення. Спираючись на конкретні літературно- фантастичні твори Осипа Бодянського, науковець, поєднуючи історико-літературний і теоретичний аспекти дослідження та власну методологію їх аналізу, започаткував необхідні для подальших досліджень даного жанру генологічні концепти. У статті підкреслюється, що найважливішими серед них науковець вважав динамізм, рухливість, суб’єктивність даної геноодиниці та звернення у процесі її творення до художньої системи народної казки, розгляд яких - базис і сучасних теоретичних досліджень авторської казки. Твердження І. Франка, висловлені в літературно- критичній праці дослідника, розглядаються у зіставленні з поглядами вчених-казкознавців ХІХ – ХХ століть. The study is devoted to the analysis of Ivan Franko’s thoughts upon the theoretical concept of the genre paradigm of literary tales as a part of problems of domestic literary process, which are under discussion in modern scientific literary studies. Based on the specific literary works of Osip Bodyanskiy, the scientist, combining historical literary and theoretical aspects of research methodology and their own analysis initiated necessity for further studies of this genre according to genealogic concepts. The article emphasizes that the most important among them scientist believed dynamism, mobility and subjectivity of the literary tale that appeals in the process of creating to the literary system of the folk tale, the consideration of which is the basis of modern theoretical researches in the area of the author tales. Franko’s statements expressed in literary and critical work of the researcher considered in comparison with the scientific thoughts in the area of literary tales of scientists of the XIX - XX centuries.