Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки (Випуск 1, 2 (2022)), (Випуск 1, 2, 4, 5, 6 (2023)), Вип. 1, 2, 3 ,4, 5, 6 (2024), Вип. 1, 2, 3, 4 (2025)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17320

Browse

Now showing 1 - 2 of 2

ОКРЕМІ ПРИНЦИПИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОВАДЖЕННЯ У КОНТЕКСТІ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРОЦЕСУАЛЬНИХ ПРАВ ВРАЗЛИВИХ ОСІБ
(2025) Сотула О. С.; Гавловська А. О.; Sotula O.; Havlovska A.
Метою статті є здійснення комплексного юридичного аналізу нормативно-правових засад та прак- тичних механізмів забезпечення ефективності принципів кримінального провадження для вразливих учасників кримінального процесу в Україні, виявлення наявних прогалин та ризиків і обґрунтування рекомендацій щодо їх усунення з урахуванням особливостей ролей учасників кримінальних процесуальних правовідносин. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, формально-юридичний (догматичний), герменевтичний, метод систем- ного аналізу, метод теоретичного узагальнення. Результати. На основі аналізу національного законодавства, практики правозастосовної діяльності судів, доктринальних джерел та емпіричних спостережень: • окреслено принцип рівності учасників кримінального процесу як можливості осіб не лише брати участь у провадженні, а й ефективно впливати на його хід керуючись своїми законними інтересами; • ідентифіковано ключові категорії вразливих учасників (підозрювані / обвинувачені з психічними чи інтелектуальними порушеннями, неповнолітні, особи з інвалідністю, іноземці/особи, які не володіють державною мовою, травмовані потерпілі) та їхні специфічні процесуальні потреби; • проаналізовано нормативно-правову базу й практику, виявлено фрагментарність регулювання спеціальних заходів для підозрюваних у порівнянні зі свідками та нестачу чітких процедур оцінки враз- ливості; • досліджено механізми забезпечення рівності учасників та сторін провадження (залучення пере- кладача, адаптовані процедури, документування заходів) та вимог до них); Висновки. Належне дотримання права вразливих учасників кримінального провадження є елемен- том права на судовий захист, принципів доступності правосуддя та рівності учасників провадження. Відсутність єдиного визначення поняття «вразливі особи» у процесуальному законодавстві спричиняє фрагментарність правового регулювання й ускладнює його застосування. Аналіз чинних норм і практики свідчить про існування різних видів процесуальних вразливостей, кожна з яких потребує специфічних гарантій. Наявна нормативна база лише частково забезпечує захист таких осіб і містить суттєві прогалини. The purpose of this article is to conduct a comprehensive legal analysis of the regulatory and legal framework and practical mechanisms for ensuring the eﬀ ectiveness of criminal proceedings for vulnerable participants in the criminal process in Ukraine, to identify existing gaps and risks, and to justify recommen- dations for their elimination, taking into account the speciﬁ c roles of participants in criminal procedural legal relations. Methods. The methodological basis of the study consists of general scientiﬁ c and special legal methods, in particular dialectical, formal-legal (dogmatic), hermeneutic, systematic analysis, and theoretical generalization methods. Results. Based on an analysis of national legislation, court enforcement practices, doctrinal sources and empirical observations: • the principle of equality of participants in criminal proceedings has been outlined as the ability of indi- viduals not only to participate in proceedings, but also to eﬀ ectively inﬂ uence their course in accordance with their legitimate interests; • key categories of vulnerable participants (suspects/defendants with mental or intellectual disabilities, minors, persons with disabilities, foreigners/persons who do not speak the oﬃ cial language, traumatised vic- tims) and their speciﬁ c procedural needs have been identiﬁ ed; • The regulatory framework and practice have been analysed, revealing the fragmentary nature of the reg- ulation of special measures for suspects compared to witnesses and the lack of clear vulnerability assessment procedures. • mechanisms for ensuring the equality of participants and parties to proceedings (involvement of interpret- ers, adapted procedures, documentation of measures) and requirements for them were examined; Conclusions. Proper observance of the rights of vulnerable participants in criminal proceedings is an ele- ment of the right to judicial protection, the principles of accessibility of justice and equality of participants in proceedings. The absence of a single deﬁ nition of the concept of ’vulnerable persons’ in procedural law leads to fragmentation of legal regulation and complicates its application. An analysis of current regula- tions and practice shows that there are diﬀ erent types of procedural vulnerabilities, each of which requires speciﬁ c guarantees. The existing regulatory framework only partially protects such persons and contains signiﬁ cant gaps.
РОЛЬ ПЕРЕКЛАДАЧА У ЗАБЕЗПЕЧЕННІ ПРАВА НА СПРАВЕДЛИВИЙ СУД: АНАЛІЗ ПРАКТИКИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СУДУ З ПРАВ ЛЮДИНИ
(2025) Бриков В. М.; Brykov V.
Метою статті є дослідження ролі перекладача у кримінальному провадженні як гаранта реалізації права нас справедливий суд, зокрема права особи, яка не володіє мовою судочинства, на використання допомоги перекладача у контексті застосування практики Європейського суду з прав людини. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, формально-юридичний (догматичний), герменевтичний, метод систем- ного аналізу, метод теоретичного узагальнення. Результати. На основі здійсненого аналізу практики ЄСПЛ, вивчення доктринальних джерел та сучасних прецедентів правозастосування органів судової влади: • Надано детальну характеристику перекладача як гаранта права на справедливий суд; • Продемонстровано різні підходи ЄСПЛ до визначення ролі, функцій, повноважень та компетенцій перекладача у кримінальному провадженні; • Сформовано перелік вимог до перекладача, які мають бути забезпечені для належного дотримання права на справедливий суд. • Наведено перелік підстав за яких право на справедливий суд вважається порушеним через нена- лежне залучення перекладача. • Виокремлено низку проблемних питань та ризиків, що можуть загрожувати реалізації ролі перекладача як гаранта права на справедливий суд та запропоновано варіанти вирішення даних проблем. Висновки. На основі аналізу доктринальних підходів та практики ЄСПЛ встановлено, що належне мовне посередництво є ключовою умовою реалізації права на справедливий суд. Перекладач у судовому процесі виконує не лише технічну, а й правозахисну функцію, забезпечуючи реальну участь особи, яка не володіє мовою судочинства, у процесі. Судова практика підтверджує, що формальне залу- чення перекладача не гарантує справедливості – визначальними є якість, точність і ефективність перекладу. Інститут судового перекладу інтегрує правові та комунікативні виміри процесуальної справедливості, утверджуючи принцип рівності сторін і доступу до правосуддя як прояв «людяного правосуддя». The purpose of this article is to examine the role of interpreters in criminal proceedings as guarantors of the right to a fair trial, in particular the right of persons who do not speak the language of the proceedings to use the services of an interpreter in the context of the practice of the European Court of Human Rights. Methods. The methodological fundament of the research is based on general scientiﬁ c and special legal methods, in particular, dialectical, systemic analysis, and theoretical generalization. Results. Based on an analysis of ECHR practice, a study of doctrinal sources, and contemporary precedents in the application of law by judicial authorities: • A detailed description of the interpreter as a guarantor of the right to a fair trial is provided; • Various approaches of the ECHR to determining the role, functions, powers, and competences of inter- preters in criminal proceedings are demonstrated; • A list of requirements for interpreters that must be met to ensure proper observance of the right to a fair trial is compiled; • A list of grounds on which the right to a fair trial is considered to have been violated due to the improper involvement of an interpreter is provided; • A number of problematic issues and risks that may threaten the implementation of the role of interpreters as guarantors of the right to a fair trial are identiﬁ ed, and options for solving these problems are proposed. Conclusions. On the basis of an analysis of doctrinal approaches and the practice of the ECHR, it has been established that proper language mediation is a key condition for the realization of the right to a fair trial. Interpreters in court proceedings perform not only a technical function, but also a human rights function, ensuring the eﬀ ective participation of persons who do not speak the language of the proceedings. Judicial practice conﬁ rms that the formal involvement of an interpreter does not guarantee fairness—the quality, accuracy, and eﬀ ectiveness of the interpretation are decisive. The institution of court interpreting integrates the legal and communicative dimensions of procedural justice, aﬃ rming the principle of equality of the parties and access to justice as a manifestation of “humane justice.”