Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки (Випуск 1, 2 (2022)), (Випуск 1, 2, 4, 5, 6 (2023)), Вип. 1, 2, 3 ,4, 5, 6 (2024), Вип. 1, 2, 3, 4 (2025)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17320

Browse

Now showing 1 - 20 of 134

FREEDOM AND JUSTICE IN THE THEORY OF JURISPRUDENCE
(2022) Lutcky, R. P.; Луцький, Р. П.
Historically, the concept of “positive law” was formed by the natural law school, under which law of each country, which is effective, alters based on legislative will due to changes in social life. Such changes often contradict natural law which is common to all peoples, permanent and fixed, and determined by the unique nature of man. The author considers the very term “positive law”, which is used in the legal meaning, to characterize legal rules which tangibly (impartially) exist and find specific implementation (action) in the relevant legal relations. At the level of positive law, legal provisions having legal force differ from those standards which have been canceled or have lost their validity, as well as from concepts of standards which have not yet been adopted, but there is a need to take them into account in the future (bills, proposals, requests, legal ideas, etc.). The author concludes that the Latin term “delegelata” (subject to the law in force) is sometimes used in this sense to characterize positive law. If a specific issue is not settled by the current law, but its resolution is desired, the phrase “delegeferenda” (according to the subsequent adopted law) is used. Therefore, the modern realities of the development of Ukraine as an independent state demand the clarification of the essence and peculiarities of the functioning of current law like never before, that is, written, positive law based on a correct understanding of the terms of freedom and justice as categories which render and elucidate the problematic components of the process of democratization of the state and society in the legislator’s contemporary interpretation. At the same time, it should always be kept in mind that the desire to implement the mentioned fundamental principles of law cannot be deliberately hyperbolized and transformed into anarchy or totalitarianism, thereby endangering the existence of society. Дослідження понять свободи та справедливості як філософських категорій проводяться вже три- валий час. Категорія права є досить вивченою. Проте в теорії права мало приділяється уваги роз- криттю сутності «позитивного права» як реальної форми права. Взаємозв'язок форми та матерії (відповідність права таким категоріям як справедливість, рівність, свобода, гуманізм) виступає тією складовою, яка характеризує сутнісну основу права щодо регулювання суспільних відносин.
THE FUNCTION OF THE INTERNATIONAL ORGANIZATIONS IN THE FRAMEWORK OF LEGAL FINANCIAL RELATIONS
(2025) Ivanova, R.; Іванова, Р.
With the advent of globalization, the relevance of states in the formulation of international relations regarding finances has augmented. The main aim is understanding the roles of international organizations within the context of legal regulation of finances. In an era of globalization, maintaining financial security, ensuring transparency, and proper oversight has become extremely important. International organizations such as the International Monetary Fund (IMF) and the World Bank, the Organisation for Economic Co-operation and Development (OECD), and the Bank for International Settlements (BIS) have important responsibilities in the development of financial laws and maintenance of economic security. These institutions provide funds, set up rules, and enable international cooperation to make sure that a country’s financial system is protected during to economic downturns. The study uses such research methods as combination of normative-legal analysis, comparative legal analysis, and a systemic approach to assess the performance of these international organizations in the area of legal financial governance. The results show that there is significant contribution of international organizations towards financial stabilization; however, issues of regulatory imbalance, economic independence, and enforcement of compliance are clear problems. It is noted that many countries especially developing economies find it difficult to bring their national laws to compatibility with the international legal regime. Conclusions in this research are described in the articles elucidate that promoting cooperation in relation to financial international institutions and national regulatory authorities is a prerequisite to achieve efficient and equitable global finance. Moreover, progress in the relations of transparency, accountability, and law alignment within global financial systems would strengthen and make financial management more sustainable. It can be concluded that the activity of international organizations with regard to financial law is central for achieving world economic order and balanced financial progress. З появою глобалізації зросла актуальність держав у формуванні міжнародних відносин щодо фінан- сів. Основною метою є розуміння ролі міжнародних організацій у контексті правового регулювання фінансів. В епоху глобалізації підтримання фінансової безпеки, забезпечення прозорості та належ- ного нагляду стало надзвичайно важливим. Такі міжнародні організації, як Міжнародний валютний фонд (МВФ) і Світовий банк, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР) і Банк міжнародних розрахунків (BIS), несуть відповідальність за розробку фінансового законодавства та підтримку економічної безпеки. Ці інституції надають кошти, встановлюють правила та забез- печують міжнародну співпрацю, щоб забезпечити захист фінансової системи країни під час економіч- них спадів. У дослідженні використовуються такі методи дослідження, як поєднання нормативно-правового аналізу, порівняльно-правового аналізу та системного підходу для оцінки діяльності цих міжнародних організацій у сфері правового фінансового управління. Результати показують, що є значний внесок міжнародних організацій у фінансову стабілізацію; однак питання нормативного дисбалансу, економічної незалежності та забезпечення відповідності є очевидними проблемами. Відзначається, що багатьом країнам, особливо економікам, що розвива- ються, важко привести свої національні закони у відповідність до міжнародних правових режимів. Висновки цього дослідження, описані у статті, пояснюють, що сприяння співпраці між фінансо- вими міжнародними установами та національними регуляторними органами є необхідною умовою для досягнення ефективних і справедливих глобальних фінансів. Більше того, прогрес у відносинах прозо- рості, підзвітності та правового узгодження в глобальних фінансових системах зміцнить і зробить управління фінансами більш стійким. Можна зробити висновок, що діяльність міжнародних організа- цій у сфері фінансового права є центральною для досягнення світового економічного порядку та зба- лансованого фінансового прогресу
ORGANIZED ENVIRONMENTAL CRIME AND WAR CRIMES AGAINST THE ENVIRONMENT: CONTEMPORARY CHALLENGES AND LEGAL RESPONSE MECHANISMS
(2025) Chaika, R. A; Чайка, Р. А.
Objective. The study aims to analyze organized environmental crime and war crimes against the environment, identify major threats to environmental security, assess the effectiveness of legal countermeasures, and justify the need for legislative improvements. Methods. General scientific and specialized legal methods were used: analysis and synthesis – to identify threats; comparative legal method – to examine international experience; statistical analysis – to assess crime trends; criminological method – to study the mechanisms of organized groups operating in the field of natural resource use. Results. It has been established that organized environmental crime adapts to legislative changes and utilizes corruption mechanisms. Illegal logging leads to ecosystem degradation and climate change. The study of international experience confirmed the effectiveness of control mechanisms for the origin of natural resources, particularly the Lacey Act (USA) and EU Regulation No. 995/2010. War crimes against the environment resulting from Russia’s armed aggression include ecosystem destruction, landmining, and water and air pollution. The most severe environmental damage was caused by the destruction of the Kakhovka Hydroelectric Power Plant. The study proposes legislative harmonization, the implementation of the concept of “ecocide” in international law, and the strengthening of anti-corruption measures. Conclusions. Environmental crime poses a threat to global security. The war in Ukraine has highlighted the need to improve international mechanisms for holding perpetrators accountable for ecocide. The further effectiveness of countermeasures will depend on legal harmonization, stricter criminal liability, enhanced international cooperation, and environmental rehabilitation mechanisms Мета. Дослідження спрямоване на аналіз організованої екологічної злочинності та воєнних зло- чинів проти довкілля, визначення основних загроз екологічній безпеці, оцінку ефективності правових механізмів протидії та обґрунтування необхідності вдосконалення законодавства. Методи. Використано загальнонаукові та спеціально-правові методи: аналіз і синтез – для визна- чення загроз, порівняльно-правовий – для дослідження міжнародного досвіду, статистичний аналіз – для оцінки тенденцій злочинності, кримінологічний – для вивчення механізмів діяльності організованих угруповань у сфері природокористування.Результати. Встановлено, що організована екологічна злочинність адаптується до змін у законодавстві та використовує корупційні механізми. Незаконне лісокористування призводить до деградації екосистем і кліматичних змін. Вивчення міжнародного досвіду підтвердило ефективність механізмів контролю за походженням природних ресурсів, зокрема Закону Лейсі (США) та Регламенту ЄС № 995/2010. Воєнні злочини проти довкілля, спричинені збройною агресією РФ, включають руйну- вання екосистем, мінування територій, забруднення води та повітря. Найбільші екологічні збитки завдав підрив Каховської ГЕС. Запропоновано гармонізацію законодавства, імплементацію поняття «екоцид» у міжнародне право та посилення антикорупційних заходів. Висновки. Екологічна злочинність загрожує глобальній безпеці. Війна в Україні актуалізувала потребу вдосконалення міжнародних механізмів притягнення до відповідальності за екоцид. Подальша ефективність боротьби залежатиме від гармонізації законодавства, посилення кримінальної відповідальності, міжнародного співробітництва та механізмів екологічної реабілітації.
RETHINKING ONLINE INTERMEDIARY LIABILITY IN THE AGE OF GENERATIVE AI: FROM “SAFE HARBOR” TO A MODEL OF ALGORITHMIC ACCOUNTABILITY
(2025) Shamov O. A.; Шамов О.
The purpose of the article is to prove the conceptual and functional inadequacy of the “safe harbor” doc- trine for regulating the liability of generative artiﬁ cial intelligence (AI) providers for copyright infringement and to substantiate the need for developing a special (sui generis) liability model. Methods. The research is based on a combination of general scientiﬁ c and special legal methods. Doctrinal analysis was used to study the legal norms governing the liability of online intermediaries in the US (MCA) and the EU (E-com- merce Directive, DSA, CDSM Directive). The comparative legal method was used to contrast the American and European approaches to intermediary immunity. The system-structural method allowed for the decon- struction of the generative AI content creation process into stages (data curation, model design, generation) and to deﬁ ne the provider’s active role in each. The formal-logical method was applied to identify contra- dictions between the premises of the “safe harbor” doctrine and the technological reality of generative AI. Results. It has been established that generative AI providers play an active, deﬁ ning, and co-creative role in the content creation process, which fundamentally distinguishes them from the passive intermediaries for whose protection the “safe harbor” regimes were created. It is demonstrated that the “notice-and-takedown” mechanism is ineﬀ ective for the dynamic nature of AI-generated content. A hypothesis is proposed about the need to replace the binary “liable/exempt from liability” framework with a sui generis model based on the principles of algorithmic accountability and tiered duties of care. Conclusions. It is concluded that the direct application of existing “safe harbor” doctrines to generative AI is a categorical error. The pro- posed new liability model shifts the focus from reactive response to proactive risk management, imposing a duty on developers to implement technical and organizational measures to prevent infringements. For Ukraine, in the context of European integration, this creates an opportunity to “leapfrog” over outdated stages of regulation and immediately implement an advanced model. Prospects for further research lie in developing speciﬁ c technical standards for implementing tiered duties of care and in analyzing the economic consequences of introducing the proposed liability model. Мета статті полягає у доведенні концептуальної та функціональної непридатності доктрини «безпечної гавані» (safe harbor) для регулювання відповідальності провайдерів генеративного штуч- ного інтелекту (ШІ) за порушення авторських прав та в обгрунтуванні необхідності розробки спеціальної (sui generis) моделі відповідальності. Методи. Дослідження грунтується на сукуп- ності загальнонаукових та спеціальних юридичних методів. Доктринальний аналіз застосовано для вивчення правових норм, що регулюють відповідальність онлайн-посередників у СПА (DMCA) та ЄС (Директива про електронну комерцію, DSA, Директива CDSM). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення американського та європейського підходів до імунітету редників. Системно-структурний метод дозволив деконструювати процес створення контенту генеративним ШІ на стапи (курація даних, дизайн моделі, генерація) та визначити активну роль провайдера на кожному з них. Формально-логічний метод застосовано для виявлення супереч- ностей між передумовами доктрини «безпечної гавані» та технологічною реальністю генера- тивного ПІ. Результати. Встановлено, що провайдери генеративного ПІ відіграють активну, визначальну та співтворчу роль у процесі створення контенту, що фундаментально відрізняє їх від пасивних посередників, для захисту яких були створені режими «безпечної гавані». Продемон- стровано, що механізм «повідомлення та видалення» є неефективним для динамічної природи П-контенту. Запропоновано гіпотезу про необхідність заміни бінарної рамки «відповідальний/ звільнений від відповідальності» на sui generis модель, що ґрунтується на принципах алгоритмічної підзвітності та диференційованих обовʼязків щодо обачності. Висновки. Зроблено висновок, що пряме застосування існуючих доктрин «безпечної гавані» до генеративного ШІ с категоріальною помилкою. Запропонована нова модель відповідальності зміщує фокус з реактивного реагування на проактивне управління ризиками, покладаючи на розробників обовʼязок впроваджувати технічні та організаційні заходи для запобігання порушенням. Для України, в контексті євроінтеграції, це створює можливість «перестрибнути» через застарілі етапи регулювання та одразу впровадити передову модель. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці конкретних технічних стандартів для реалізації диференційованих обовʼязків обачності та в аналізі економічних наслідків впровадження запропонованої моделі відповідальності.
THE IMPACT OF ARTIFICIAL INTELLIGENCE ON THE TRANSFORMATION OF LEGAL EDUCATION: A COMPARATIVE ANALYSIS AND STRATEGIC DIRECTIONS
(2025) Shamov O. A.; Шамов О.
Modern legal practice is undergoing a fundamental transformation under the inﬂ uence of artiﬁ cial intelli- gence (AI) technologies, which automate routine tasks, enhance analytics, and create new models for delivering legal services. This technological revolution generates an acute gap between the labor market’s demands for lawyer competencies and the outdated approaches to their training within traditional educational systems. This problem is particularly relevant for Ukraine, where the modernization processes in legal education fail to keep pace with global technological changes. This creates a risk of non-competitiveness for domestic specialists and hinders the country’s digital transformation. The inertia of the educational system in response to AI chal- lenges can lead to the training of lawyers whose skills are already partially irrelevant upon graduation, which necessitates immediate scientiﬁ c reﬂ ection and the development of eﬀ ective reform strategies. The purpose of this article is to conduct a comprehensive analysis of the impact of artiﬁ cial intelligence on legal education, to carry out a comparative study of its transformation strategies in the USA, European countries, and Ukraine, and to develop a scientiﬁ cally grounded, adapted model for modernizing the lawyer training system in Ukraine that meets current technological requirements. To achieve this purpose, a complex of general scientiﬁ c and special cognitive methods was employed. The comparative legal method was used to contrast the models of legal education reform in the USA, Europe, and Ukraine. The formal-logical method allowed for the analysis of legal acts and strategic documents regu- lating educational activities. System analysis helped to view legal education as a complex system intercon- nected with the labor market and the technological environment. The synthesis method was used to generalize the obtained data and formulate a cohesive hybrid reform model. Institutional analysis was applied to study the role of professional associations (ABA), supranational bodies (Council of Europe), and state institutions in the transformation process. As a result, the study revealed that two main models of legal education transformation have emerged glo- bally in response to AI challenges. The ﬁ rst is the American, market-oriented model, characterized by the rapid implementation of practical courses in Legal Tech, computational law, and entrepreneurship in leading uni- versities with active support from professional associations. The second is the European, regulation-oriented model, where the emphasis is on developing ethical and legal frameworks for AI use, which is reﬂ ected in edu- cational programs aimed at training lawyers capable of working under new, complex technological regulations. The analysis of the situation in Ukraine revealed a signiﬁ cant lag: key strategic documents on legal education reform were developed before the generative AI “boom” and do not contain speciﬁ c provisions for technology integration. Initiatives are sporadic, “bottom-up”, and not part of a systemic state policy. In conclusion, simply copying Western models is ineﬀ ective for Ukraine. Instead, a hybrid, forward-loo- king model for transforming legal education is proposed, consisting of two components: 1) The introduction of a mandatory core module, “Digital Legal Literacy”, for junior students, covering the basics of Legal Tech, AI ethics, digital evidence, and cybersecurity. 2) The creation of ﬂ exible interdisciplinary certiﬁ cate programs for senior students in partnership with universities, IT clusters, and law ﬁ rms, focused on speciﬁ c market needs (“AI for Public Administration”, “Legal Tech for Litigation”). This model will enable the provision of a mass basic level of technological competence and ﬂ exibly train specialized professionals, thereby enhancing the com- petitiveness of Ukrainian lawyers. Сучасна юридична практика переживає фундаментальну трансформацію під впливом технологій штуч- ного інтелекту (ШІ), що автоматизують рутинні завдання, вдосконалюють аналітику та створюють нові моделі надання юридичних послуг. Ця технологічна революція породжує гострий розрив між вимогами ринку праці до компетенцій юристів та застарілими підходами до їх підготовки в межах традиційних освітніх систем. Особливо актуальною ця проблема є для України, де процеси модернізації юридичної освіти не встигають за глобальними технологічними змінами, що створює ризик неконкурентоспроможності вітчиз- няних фахівців та гальмує цифрову трансформацію держави. Інертність освітньої системи у відповідь на виклики ШІ може призвести до підготовки юристів, чиї навички будуть частково нерелевантними вже на момент випуску, що вимагає негайного наукового осмислення та розробки дієвих стратегій реформування. Мета статті полягає у проведенні комплексного аналізу впливу штучного інтелекту на юридичну освіту, здійсненні порівняльного дослідження стратегій її трансформації в США, країнах Європи та Україні, а також у розробці науково обґрунтованої, адаптованої моделі модернізації системи під- готовки юристів в Україні, яка б відповідала сучасним технологічним вимогам. Для досягнення поставленої мети було використано комплекс загальнонаукових та спеціальних методів пізнання. Порівняльно-правовий метод застосовувався для зіставлення моделей реформування юридичної освіти в США, Європі та Україні. Формально-логічний метод дозволив проаналізувати зміст норматив- но-правових актів та стратегічних документів, що регулюють освітню діяльність. Системний аналіз допоміг розглянути юридичну освіту як складну систему у її взаємозвʼязку із ринком праці та технологічним середовищем. Метод синтезу був використаний для узагальнення отриманих даних та формування цілісної гібридної моделі реформування. Інституційний аналіз застосовувався для вивчення ролі професійних асо- ціацій (ABA), наднаціональних органів (Рада Європи) та державних інституцій у процесі трансформації. В результаті дослідження виявлено, що у відповідь на виклики ШІ у світі сформувалися дві основні моделі трансформації юридичної освіти. Перша – американська, ринково-орієнтована, що характери- зується швидким впровадженням практичних курсів з Legal Tech, обчислювального права та підприєм- ництва в провідних університетах за активної підтримки професійних асоціацій. Друга європейська, регуляторно-орієнтована, де акцент робиться на розробці етичних та правових рамок використання, що знаходить відображення в освітніх програмах, спрямованих на підготовку юристів, здатних пра- цювати в умовах нового складного регулювання. Аналіз стану справ в Україні виявив суттєве відста- вання: ключові стратегічні документи з реформування юридичної освіти були розроблені до «буму» генеративного ШІ і не містять конкретних положень щодо інтеграції технологій. Ініціативи носять точковий, «низовий» характер і не є частиною системної державної політики. У висновку, просте копіювання західних моделей є неефективним для України. Натомість пропо- нується гібридна випереджувальна модель трансформації юридичної освіти, що складається з двох компонентів: 1) Впровадження обовʼязкового базового модуля «Цифрова правова грамотність» для студентів молодших курсів, що охоплює основи Legal Tech, етику ШІ, роботу з цифровими доказами та кібербезпеку. 2) Створення гнучких міждисциплінарних сертифікатних програм на старших курсах у партнерстві університетів, ІТ-кластерів та юридичних фірм, орієнтованих на специфічні потреби ринку («AI для публічного адміністрування», «Legal Tech для судового процесу»). Ця модель дозволить забезпечити масовий базовий рівень технологічної компетенції та гнучко готувати спеціалізованих фахівців, сприяючи конкурентоспроможності українських юристів.
АБОРТ ЯК ФОРМА РЕАЛІЗАЦІЇ ПРАВА РЕПРОДУКТИВНОГО ВИБОРУ ЖІНКИ: ДОСЛІДЖЕННЯ ОКРЕМИХ АСПЕКТІВ ПОВНОЇ АБО ЧАСТКОВОЇ ЗАБОРОНИ
(2022) Гавловська, А. О.; Проценко, М. В.; Havlovska, A. O.; Protsenko, M. V.
У статті досліджено досвід окремих країн у сфері часткової або повної заборони аборту як форми реалізації права репродуктивного вибору жінки. Розглянуто вплив такої заборони на формування низки негативних соціальних явищ у досліджуваних країнах. The article examines the experience of individual countries in the field of partial or complete prohibition of abortion as a form of exercising a woman’s right to reproductive choice. Namely, the experience of the USSR (20–60s of the 20th century), Ireland (80–90s of the 20th century – the beginning of the 21st century), the United States (70–90s of the 20th century – the beginning of the 21st century) and of Poland (20s of the 21st century). The negative social phenomena of a complete or partial ban on abortion as a form of exercising a woman’s right to reproductive choice are such negative social phenomena as: violation of a woman’s right to reproductive choice; the development of the “abortion underground”, the carrying out of illegal abortions, which in most countries is a criminal offence; performing abortions by incompetent persons, without proper medical education and in unsanitary conditions; increasing the mortality rate of women and harming their reproductive health; full or partial prohibition of abortion violates a woman’s right to life and respect and private and family life; lack of effective mechanisms for identifying legal grounds for abortion based on medical or socio-economic indicators; protest movements of supporters and opponents of the legalization of abortion, confrontation with law enforcement agencies; lack of an adequate system of medical and social institutions, material support for mothers and families in which children with physical and mental disabilities were born, as a result of the ban on abortions due to defects and genetic diseases of the fetus; a decrease in the birth rate in most countries of the world (for example, in Poland, the birth rate is 1.4); not all women have equal access to free abortion and others.
АКТУАЛЬНІ НАПРЯМИ ВИКОРИСТАННЯ ЕЛЕКТРОННИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ СИСТЕМ В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
(2025) Стратонов, В.; Stratonov, V.
Статтю присвячено стану і перспективам використання електронних інформаційних систем у розслідуванні воєнних злочинів та військових правопорушень під час дії воєнного стану. Актуальність теми зумовлена потребами практики, оскільки чисельна кількість воєнних злочинів та військових пра- вопорушень значно зросла, про це свідчать показники ЄРДР, а також нагальною необхідністю ефек- тивного розслідування та притягнення до відповідальності винних осіб. Необхідно зауважити, що до таких видів кримінальних правопорушень проявляється високий суспільний інтерес. Мета. Мета цієї статті полягає у комплексному аналізі актуального стану використання елек- тронних інформаційних систем і перспективних напрямів їх застосування для ефективного розсліду- вання воєнних злочинів у сучасних реаліях воєнного стану. Методи. З метою отримання достовірних результатів у процесі дослідження були використані такі методи: логічно-структурний, який дозволив логічно та послідовно викласти науковий матеріал, індук- ції й дедукції, формально-логічний метод та аналізу і синтезу, що дозволили провести певні узагальнення на основі вже проведених досліджень, порівняльно-правовий метод використовувався для формування та закріплення окремих понять, метод логічного узагальнення дозволив сформувати висновки. Результати. Автором висвітлено питання визначення категорії «воєнні злочини», здійснено аналіз актуального стану використання електронних інформаційних систем органами розслідування «воєн- них злочинів» та «військових правопорушень», а також наведено перспективні напрями потенційного використання цифрових інструментів у розслідуванні воєнних злочинів. У статті наведено висновки щодо активного використання електронних інформаційних систем, які використовуються в процесі розслідування воєнних злочинів та військових правопорушень, зокрема для збирання та зберігання доказів, пошуку та систематизації інформації і складання процесуальних документів тощо. Окрім цього, автором запропоновано розширити сферу використання електро- нних інформаційних систем, зокрема для застосування технологій хмарного зберігання інформації, проведення розпізнання особи за зовнішністю або голосом, проведення дистанційної комунікації між органами досудового розслідування, судом та міжнародними інстанціями, систематизації та індек- сування доказів, збирання інформації з відкритих джерел. The article is devoted to the study of the current state and prospects of using electronic information systems in the investigation of war crimes and military offenses during martial law. The relevance of the topic is driven by practical needs, as the number of war crimes and military offenses has significantly increased, as evidenced by the data from the Unified Register of Pre-Trial Investigations. Additionally, there is an urgent necessity for effective investigations and bringing perpetrators to justice. Furthermore, these types of criminal offenses attract high public interest. Objective. The purpose of this article is to conduct a comprehensive analysis of the current state of electronic information systems and the prospects for their application in the effective investigation of war crimes under the conditions of martial law. Methods. To obtain reliable results, the study used the following methods: the logical-structural method, which allowed for a logical and sequential presentation of scientific material; induction and deduction; formal-logical methods; as well as analysis and synthesis, which made it possible to generalize the findings of previous studies. The comparative legal method was applied to develop and clarify specific concepts, while the method of logical generalization was used to formulate conclusions. Results. The author explores the definition of the category of “war crimes”, analyzes the current state of electronic information systems used by investigative bodies for war crimes investigations, and highlights promising areas for the potential use of digital tools in such investigations. The article concludes that electronic information systems are actively utilized in the investigation of war crimes, particularly for collecting and storing evidence, searching for and systematizing information, and drafting procedural documents. Additionally, the author suggests expanding the scope of electronic information systems, particularly through the application of cloud storage technologies, facial or voice recognition systems, remote communication between pre-trial investigation bodies, courts, and international institutions, as well as the systematization and indexing of evidence and the collection of information from open sources
АКТУАЛЬНІ ПРОБЛЕМИ КРИМІНАЛЬНОГО ПРОЦЕСУАЛЬНОГО ЗАКОНОДАВСТВА УКРАЇНИ В ПЕРІОД ВОЄННОГО СТАНУ
(2025) Стратонов В.; Stratonov V.
У статті поставлено за мету дослідження нормативно правових актів, які було прийнято та вве- дено в дію під час воєнного стану, а саме в період з 2022 по 2025 рік включно. Необхідність проведення аналізу даних нормативно правових документів пов’язувалась з визначенням їх значення та породжен- ням окремих ризиків та проблем під час правозастосовної діяльності. Дослідження побудовано на комплексному аналізі нормативно-правових актів (КПК України, законодавчі ініціативи 2022–2025 рр.), рішень Конституційного Суду України, офіційних звітів між- народних інституцій (Рада Європи, ООН, Human Rights Watch, Amnesty International), аналітичних матеріалів українських відомств і громадських організацій, а також на огляді наукової та галузевої літератури. Методи які використовувались комплексно в процесі дослідження дозволили отримати обґрунтовані результати. До вказаних методів ввійшли: формально-юридичний аналіз, порівняльний метод, контент-аналіз офіційних звітів та експертна інтерпретація, а також метод аналізу й син- тезу, прогностичний метод. Результати та висновки такої діяльності. У статті здійснено комплексний аналіз проблем кримі- нального процесуального законодавства України станом на 2024–2025 рр. Розглянуто питання судового контролю за триманням під вартою в умовах воєнного стану, незалежності антикорупційних органів, цифровізації процесу і статусу електронних доказів, умов тримання під вартою та гармонізації націо- нального законодавства з Римським статутом МКС. Запропоновано конкретні законодавчі та інститу- ційні заходи для гармонізації процедур та посилення гарантій прав людини у кримінальному провадженні. The article aims to study the regulatory legal acts that were adopted and put into eﬀ ect during martial law, namely in the period from 2022 to 2025 inclusive. The need to analyze these regulatory legal documents was associated with determining their signiﬁ cance and the generation of certain risks and problems during law enforcement activities. The study is based on a comprehensive analysis of regulatory legal acts (CPC of Ukraine, legislative initia- tives 2022–2025), decisions of the Constitutional Court of Ukraine, oﬃ cial reports of international institutions (Council of Europe, UN, Human Rights Watch, Amnesty International), analytical materials of Ukrainian departments and public organizations, as well as a review of scientiﬁ c and industry literature. The methods used comprehensively in the research process allowed us to obtain substantiated results. The speciﬁ ed meth- ods included: formal and legal analysis, comparative method, content analysis of oﬃ cial reports and expert interpretation, as well as the method of analysis and synthesis, and prognostic method. Results and conclusions of such activities. The article provides a comprehensive analysis of the problems of the criminal procedural legislation of Ukraine as of 2024–2025. The issues of judicial control over detention under martial law, the independence of anti-corruption bodies, the digitalization of the process and the status of electronic evidence, the conditions of detention and the harmonization of national legislation with the Rome Statute of the ICC are considered. Speciﬁ c legislative and institutional measures are proposed to harmonize procedures and strengthen human rights guarantees in criminal proceedings.
БАЗОВА ФОРМУЛА ВИЗНАЧЕННЯ ЕФЕКТИВНОСТІ ПРАВОЗАСТОСУВАННЯ: ВСТУП ДО АНАЛІЗУ
(2025) Гаврилюк О. О.; Gavryliuk O.
Метою статті є встановлення основних особливостей базової формули визначення ефективності правозастосування та її осмислення в аспекті властивостей окремих елементів. Методологічною основою дослідження виступають методи аналізу та синтезу посередництвом яких визначено співвід- ношення правотворчості та правозастосування у механізмі правового регулювання суспільних відносин. Поглиблене їх використання у поєднанні зі структурно-функціональним методом дозволило деталізу- вати базову формулу визначення ефективності правозастосування, виділивши три компоненти мети й результату правозастосування. Результати. Правотворчість та правозастосування у загальному вигляді є елементами єдиного механізму правового регулювання і при цьому ефективність правозасто- сування підлягає вимірювання за тим же підходом, що й ефектність правових норм. Базова формула передбачає визначення ефективності правозастосування через співвідношення результату та мети у якій «мета» являє собою ідеальний наслідок (стан), тобто такий, що визначений законом, яким встановлюється причинно-наслідкова модель у сфері правозастосування, у той же час «результат» є фактичним наслідком (станом), тобто таким, до якого фактично призвело право застосування. Водночас мета повинна розкриватися саме посередництвом тріади елементів, якими виступають: 1) підстава правозастосування; 2) акт правозастосування; 3) наслідки правозастосування. Висновки. Проаналізована загальна формула визначення ефективності правозастосування виступає своєрідним орієнтиром, що підлягає подальшому більш глибокому науковому й практичному осмисленню задля формування більш деталізованого бачення елементів формули з урахуванням конкретних сфер суспільних відносин, мети правового регулювання конкретних видів відносин, а також ролі суб’єктів правозастосування у забезпеченні динаміки відповідних відносин. У першу чергу це обумовлюється різною телеологічною спрямованістю діяльності суб’єктів правозастосування, а також умов у яких вони діють. В якості ще одного фактору виступає рівень та обсяг розсуду або ж дискреції відповід- них суб’єктів з огляду на підстави застосування ними нормативних положень, а також наслідків їх застосування, особливо враховуючи те, що положеннями законодавства може передбачатися право суб’єкта вчинити один з декількох можливих актів правозастосування за наявності одних і тих самих підстав, які, своєю чергою, спричинять різні юридичні наслідки для учасників відповідних правовідносин. Purpose of the article is to establish the main features of the basic formula for determining the eﬀ ectiveness of law enforcement and its interpretation in terms of the properties of individual elements. The methodolog- ical basis of the research is the methods of analysis and synthesis, through which the relationship between law-making and law enforcement in the mechanism of legal regulation of social relations is determined. Their in-depth use in combination with the structural-functional method made it possible to detail the basic formula for determining the eﬀ ectiveness of law enforcement, identifying three components of the goal and result of law enforcement. Results. Lawmaking and law enforcement are, in general terms, elements of a single mechanism of legal regulation, and the eﬀ ectiveness of law enforcement can be measured using the same approach as the eﬀ ectiveness of legal norms. The basic formula involves determining the eﬀ ectiveness of law enforcement through the relationship between the result and the goal, where the “goal” is the ideal outcome (state), i.e., that deﬁ ned by the law establishing a cause-and-eﬀ ect model in the ﬁ eld of law enforcement, while the “result” is the actual consequence (state), i.e., that which the application of the law has actually led to. At the same time, the goal must be revealed through a triad of elements, which are: 1) the basis for law enforcement; 2) the act of law enforcement; 3) the consequences of law enforcement. Conclusions. The analyzed general formula for determining the eﬀ ectiveness of law enforcement serves as a kind of guideline subject to further in-depth scientiﬁ c and practical consideration in order to form a more detailed vision of the elements of the formula, taking into account speciﬁ c areas of social relations, the purpose of legal regulation of speciﬁ c types of relations, as well as the role of law enforcement agencies in ensuring the dynamics of relevant relations. This is primarily due to the diﬀ erent theological orientation of the activi- ties of law enforcement agencies, as well as the conditions in which they operate. Another factor is the level and scope of discretion of the relevant agencies, taking into account the grounds for their application of nor- mative provisions, as well as the consequences of their application, especially considering that the provisions of the law may provide for the right of an entity to perform one of several possible acts of law enforcement on the same grounds, which, in turn, will have diﬀ erent legal consequences for the participants in the relevant legal relations.
ВИКОРИСТАННЯ СИСТЕМ ВІДЕОКОНФЕРЕНЦЗВ’ЯЗКУ ЯК ІНСТРУМЕНТ ДІДЖИТАЛІЗАЦІЇ АДМІНІСТРАТИВНОГО СУДОЧИНСТВА
(2025) Паскар А.; Paskar A.
Стаття присвячена комплексному аналізу використання систем відеоконференцзв’язку як ефек- тивного інструменту діджиталізації адміністративного судочинства України. Метою дослідження є всебічне вивчення сучасного стану та практики застосування підсистеми відеоконференцзв’язку в адміністративних судах, аналіз міжнародного досвіду та нормативно-правового регулювання її вико- ристання, визначення ключових переваг і недоліків, а також формулювання перспективних напрямів подальшого розвитку та удосконалення. У дослідженні використано формально-юридичний, порівняль- но-правовий, системно-структурний та соціологічний методи, що дозволило здійснити всебічний аналіз ролі систем відеоконференцзв’язку як інструменту діджиталізації адміністративного судочинства. Результати дослідження. У роботі розкрито правові засади організації дистанційної участі учасників процесу, окреслено коло законодавчих актів, що регламентують відповідні процедури, та проаналізовано особливості їх практичного застосування. Досліджено європейські стандарти застосування відеокон- ференцій у судочинстві, що дозволило ідентифікувати їх ефективну модель організації та технічного забезпечення. Серед основних переваг дистанційних слухань зазначено підвищення ефективності, доступності та прозорості правосуддя, економію часу і ресурсів, забезпечення безпеки учасників про- цесу, а також можливість швидкого та гнучкого реагування судової системи на виклики цифрової ери та потреби громадян. Водночас визначено проблемні аспекти впровадження цієї підсистеми, зокрема технічні збої, нерівномірний рівень технічного забезпечення судів, недостатню підготовку персоналу, складнощі у забезпеченні конфіденційності та потребу вдосконалення процесуальних норм. Запропоно- вано науково обґрунтовані напрями оптимізації, що включають модернізацію технічної інфраструк- тури, гармонізацію національного законодавства з міжнародними стандартами, впровадження єдиних технічних вимог, підвищення рівня кібербезпеки та створення комплексних навчальних програм для суддів і персоналу. У висновках підсумовано, що реалізація цих заходів сприятиме розвитку електро- нного правосуддя в Україні, підвищенню ефективності адміністративного судочинства, забезпеченню рівного доступу до суду, зміцненню довіри до цифрових технологій у правовій сфері та створенню умов для більш прозорого і справедливого судового процесу. This article provides a comprehensive analysis of the use of video conferencing systems as an eﬀ ective tool for the digitalization of administrative justice in Ukraine. The study aims to examine the current state and practical implementation of video conferencing subsystems in administrative courts, analyze interna- tional expe rience and regulatory frameworks, identify key advantages and challenges, and outline prospective directions for further development and improvement. The study employs formal-legal, comparative-legal, systemic-structural, and sociological methods, which made it possible to comprehensively analyze the role of videoconferencing systems as an instrument of digitalization in administrative justice. Research ﬁ ndings: The research explores the legal foundations for organizing remote participation in judicial proceedings, outlines the relevant legislation governing such procedures, and examines the practical aspects of their application. European standards for the use of video conferencing in judicial processes are analyzed, allowing the iden- tiﬁ cation of eﬀ ective organizational and technical models. Key beneﬁ ts of remote hearings include increased eﬃ ciency, accessibility, and transparency of justice, time and resource savings, enhanced participant security, and the ability of the judicial system to respond quickly and ﬂ exibly to the demands of the digital era and soci- etal needs. At the same time, several challenges are highlighted, including technical malfunctions, uneven technical support across courts, insuﬃ cient staﬀ training, diﬃ culties in ensuring conﬁ dentiality, and the need to reﬁ ne procedural rules. The article proposes evidence-based recommendations for optimization, including modernization of technical infrastructure, harmonization of national legislation with international standards, implementation of uniﬁ ed technical requirements, enhancement of cybersecurity measures, and the develop- ment of comprehensive training programs for judges and court personnel. The conclusions summarize that implementing these measures will contribute to the development of e-justice in Ukraine, improve the eﬃ ciency of administrative proceedings, ensure equal access to courts, strengthen trust in digital technologies within the legal sphere, and create conditions for a more transparent and fair judicial process.
ВИКОРИСТАННЯ СУЧАСНИХ ІНФОРМАЦІЙНИХ ТЕХНОЛОГІЙ У ПРОЦЕСІ ПЛАНУВАННЯ РОЗСЛІДУВАННЯ НЕРОЗКРИТИХ ЗЛОЧИНІВ МИНУЛИХ РОКІВ
(2025) Дзюрбель А. Д.; Dzyurbel A.
Дослідження має на меті розглянути організаційні та методологічні засади планування розсліду- вання нерозкритих злочинів минулих років, а також визначити основні напрями вдосконалення цієї діяльності з урахуванням сучасних тенденцій розвитку криміналістики. У роботі використано наступні методи, здійснено аналіз сучасних наукових підходів до системи пла- нування слідчих дій, розподілу завдань, ролей і функцій учасників кримінального провадження у справах про нерозкриті злочини. Метод порівняння дозволив визначити критерії ефективності розслідування, фактори, що впливають на його результативність, а також особливості взаємодії органів досудового розслідування з оперативними підрозділами, експертними установами та громадськістю. Результати. Встановлено, що сучасні тенденції цифровізації криміналістики зумовлюють необ- хідність перегляду традиційних підходів до планування розслідування. Запропоновано інтеграцію тех- нологій штучного інтелекту (ШІ) у процес аналітичного опрацювання даних про нерозкриті злочини – від систематизації доказової інформації до прогнозування напрямів пошуку підозрюваних. Окреслено можливості використання аналізу великих даних (Big Data) для виявлення закономірностей злочинної поведінки, застосування AI-інструментів для співставлення біологічних, цифрових і матеріальних доказів, а також створення прогностичних моделей для визначення пріоритетності старих справ. Водночас визначено юридичні та етичні проблеми впровадження ШІ у кримінальний процес – зокрема питання допустимості алгоритмічного аналізу як доказів, дотримання принципів конфіденційності, захисту персональних даних і запобігання дискримінації. Висновки. Ефективне планування розслідування нерозкритих злочинів минулих років потребує поєд- нання традиційних криміналістичних методів із новітніми технологіями, орієнтованими на інформа- ційну аналітику, інтероперабельність баз даних і підвищення доказової спроможності зібраних мате- ріалів. Застосування інноваційних інструментів, зокрема штучного інтелекту, сприятиме підвищенню результативності та об’єктивності слідчої діяльності. The study aims to examine the organizational and methodological foundations of planning the investigation of unresolved crimes from past years, as well as to identify the main directions for improving this activity, taking into account current trends in the development of forensic science. Methods. The research employs various methods, including an analysis of contemporary scientiﬁ c approaches to the system of planning investigative actions, the distribution of tasks, and the roles and functions of participants in criminal proceedings involving unresolved crimes. The comparative method made it possible to determine the criteria for investigative eﬀ ectiveness, the factors inﬂ uencing its results, and the speciﬁ c fea- tures of cooperation between pre-trial investigation bodies, operational units, expert institutions, and the public. Results. It has been established that modern trends in the digitalization of forensic science necessitate a revision of traditional approaches to investigation planning. The integration of artiﬁ cial intelligence (AI) technologies into the analytical processing of data on unresolved crimes is proposed – from the systematization of evidentiary information to forecasting directions for suspect identiﬁ cation. The study outlines the possibilities of using big data (Big Data) analysis to identify patterns in criminal behavior, applying AI tools to compare biological, digital, and material evidence, and developing predictive models to determine the priority of old cases. At the same time, the research identiﬁ es legal and ethical challenges related to the implementation of AI in criminal proceedings – in particular, issues concerning the admissibility of algorithmic analysis results as evidence, adherence to conﬁ dentiality principles, protection of personal data, and prevention of discrimination. Conclusions. Eﬀ ective planning of investigations into unresolved crimes from previous years requires the integration of traditional forensic methods with advanced technologies focused on information analytics, database interoperability, and enhancing the evidential strength of collected materials. The application of inno- vative tools, particularly artiﬁ cial intelligence, will contribute to improving the eﬀ ectiveness and objectivity of investigative activities.
ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ТА ІНФОРМАЦІЙНИХ МОЖЛИВОСТЕЙ У СТВОРЕННІ ПРОФІЛЯ ЗЛОЧИНЦЯ
(2024) Стратонов, В.; Stratonov, V.; Дзюрбель, А.; Dzyurbel, A.
Метою статті є проведення історичного розвитку формування психологічного, кримінологічного та криміналістичного профілю злочинця, аналізу можливостей використання штучного інтелекту у формуванні профілю правопорушника в сучасних умовах. Надати узагальнення та навести позитивні, а також негативні наслідки використання штучного інтелекту (ШІ), вказати на можливі ризики під час криміналістичного профілювання злочинця, формуванні його як психологічного, так і криміналіс- тичного профілю. Методи. Методи, які було використано в роботі, дозволили повною мірою досягти поставле- ної мети. Основу склали такі методи, як логічно-структурний, що дозволило логічно та послідовно викласти науковий матеріал; історико-порівняльний метод надав змогу виокремити в хронологічному історичному порядку розвиток затронутої проблематики, також було використано такі методи як аналіз, синтез, метод логічного узагальнення. Результати. Наукова робота присвячена методам профілювання злочинців, зокрема з використан- ням штучного інтелекту (ШІ). Основну увагу приділено криміналістичним та психологічним аспек- там, які застосовуються для створення психологічного портрету злочинця. Описано етапи аналізу, включаючи оцінку місця злочину, поведінкові та соціальні риси підозрюваного, його мотиви, а також можливі психічні відхилення. В науковій роботі також розглядається історичний розвиток профілювання, починаючи з робіт Чезаре Ломброзо та Ганса Гросса, до сучасних досягнень, таких як інтерв’ювання підозрюваних і гео- графічний аналіз. Значна увага приділена роботам фахівців практиків Роберт Ресслер –видатний про- файлер ФБР, який працював разом з Джоном Дугласом, Проаналізовано роботи Девіда Кантера, психо- лога, засновника так званої «інвестигаційної психології». Його дослідження пов’язані з використанням психологічних методів для складання профілю злочинця, включаючи просторовий аналіз поведінки зло- чинця на місці злочину. Особливий акцент зроблено на застосуванні штучного інтелекту (ШІ), який допомагає аналізувати великі масиви даних, прогнозувати ймовірні місця злочинів та ідентифікувати психологічні риси підозрюваних. Таким чином, робота підкреслює значний потенціал профілювання для оперативного розслідування злочинів і швидшого виявлення підозрюваних. Висновки. Слідчі повинні використовувати можливості штучного інтелекту (ШІ) лише як допо- міжний інструмент і приймати остаточні рішення самостійно. Використання штучного інтелекту (ШІ) у криміналістичному профілюванні може значно покра- щити здатність правоохоронних органів ефективно та точно працювати на різних стадіях криміналь- ного провадження, навіть в процесі підготовки та проведення окремих слідчих дій, особливо допиту, слідчого експерименті та інших негласних слідчих (розшукових) слідчих дій. Використання можли- востей штучного інтелекту (ШІ) потребує відповідального та обережного підходу. Тому складання профілю правопорушника допоможе звузити коло підозрюваних, створить можливості органу розслі- дування отримати важливі теорії про мотиви та характер злочинця, що може суттєво прискорити розслідування. The purpose of the article is to carry out the historical development of the formation of the psychological, criminological and forensic profile of the criminal, to analyze the possibilities of using artificial intelligence in the formation of the profile of the offender in modern conditions. A generalization is made and the positive and negative consequences of the use of artificial intelligence (AI) are given, and the possible risks of forensic profiling are indicated. Methods. The methods used in the work made it possible to fully achieve the set goal. The basis was such methods as logical-structural, which made it possible to present the scientific material logically and consistently, historically comparative, which made it possible to single out in chronological order the development of the affected issues, such methods as analysis, synthesis, and the method of logical generalization were also used. The results. The scientific work is devoted to methods of profiling criminals using artificial intelligence (AI). The main attention is paid to forensic and psychological aspects, which are used to create a psychological portrait of a criminal. The stages of the analysis are described, including the assessment of the crime scene, the suspect’s behavioral and social characteristics, his motives, and possible mental disorders. The paper also examines the historical development of profiling, from the work of Cesare Lombroso and Hans Gross to modern advances such as suspect interviewing and geographic analysis. Considerable attention is paid to the work of specialist practitioners, Robert Ressler, an outstanding FBI profiler who worked together with John Douglas. The works of David Kanter, a psychologist, the founder of the so-called "investment psychology", are analyzed. His research involves the use of psychological methods for criminal profiling, including spatial analysis of criminal behavior at crime scenes. Special emphasis is placed on the use of artificial intelligence (AI), which helps analyze large data sets, predict likely crime scenes and identify psychological traits of suspects. Thus, the work highlights the significant potential of profiling for prompt investigation of crimes and faster identification of suspects. Conclusions. Іnvestigators should use artificial intelligence (AI) capabilities only as a supporting tool and make final decisions on their own. The use of artificial intelligence (AI) in forensic profiling can significantly improve the ability of law enforcement agencies to work efficiently and accurately at various stages of criminal proceedings, even in the process of preparing and conducting individual investigative actions, especially interrogation, investigative experiment and other covert investigative (detective) investigative actions. Using the capabilities of artificial intelligence (AI) requires a responsible and careful approach. Therefore, compiling a profile of an offender will help to narrow down the circle of suspects, will create opportunities for the investigative body to obtain important theories about the motives and nature of the criminal, which can significantly speed up the investigation.
ВИЇЗД ДІТЕЙ ТА СТУДЕНТІВ ЗА КОРДОН В УМОВАХ ВОЄННОГО СТАНУ
(2023) Коваленко, М. В.; Kovalenko, M. V.
У статті досліджено порядок перетину кордону дітьми в умовах воєнного стану, сформульовано потенційні ризики, викликані правилами перетину кордону, розглянуто порядок перетину в умовах воєнного стану кордону студентами, які вступили на навчання до іноземних вищих навчальних закладів, сформульовано напрямки вдосконалення законодавчого регулювання у цій сфері. Метою дослідження є аналіз сучасного законодавства, що регулює питання виїзду за кордон в умовах воєнного стану дітей, а також студентів чоловічої статі, що вступили на навчання до іноземних навчальних закладів; формулювання основних проблем правового регулювання перетину державного кордону в умовах воєнного стану дітьми та студентами чоловічої статі, які вступили на навчання до іноземних вищих навчальних закладів, та напрямків удосконалення законодавства у цій сфері. В результаті було проаналізовано зміни у законодавстві щодо перетину державного кордону дітьми та студентами іноземних вищих навчальних закладів, що відбулись у зв’язку із введенням воєнного стану в Україні; з’ясовано судову практику у справах, пов’язаних з перетином в умовах воєнного стану державного кордону дітьми та студентами чоловічої статі, які вступили на навчання до іноземних вищих навчальних закладів. Як висновок варто зазначити, що існуючий на сьогодні рівень нормативно-правового регулювання перетину державного кордону України дітьми, а також громадянами України – студентами чоловічої статі, які навчаються в іноземних вищих навчальних закладах, є недосконалим та не дозволяє повною мірою реалізувати належні громадянам України права і свободи у сфері перетину державного кордону України. Поряд із цим є необхідність в удосконаленні процедури вирішення спорів щодо виїзду дітей за кордон без згоди та супроводу батьків судами. The article examines the procedure for crossing the border by children under martial law, formulates the potential risks caused by the border crossing rules, considers the procedure for crossing the border under martial law by students enrolled in foreign higher education institutions, and formulates the directions for improving legislative regulation in this area. The purpose of the study is to analyze the current legislation governing the issues of traveling abroad under martial law by children and male students enrolled in foreign higher education institutions; to formulate the main problems of legal regulation of crossing the State border under martial law by children and male students enrolled in foreign higher education institutions, and to identify the areas for improvement of legislation in this area. As a result, the author analyzes the changes in the legislation on crossing the state border by children and students of foreign higher education institutions which occurred in connection with the introduction of martial law in Ukraine; the author also examines the court practice in cases related to crossing the state border under martial law by children and male students enrolled in foreign higher education institutions. In conclusion, it is worth noting that the current level of legal regulation of crossing the state border of Ukraine by children and male citizens of Ukraine enrolled in foreign higher education institutions is imperfect and does not allow for the full realization of the rights and freedoms belonging to Ukrainian citizens in the area of crossing the state border of Ukraine. At the same time, there is a need to improve the procedure for resolving disputes concerning the travel of children abroad without the consent and accompaniment of their parents by the courts.
ВОЙОВНИЧА ДЕМОКРАТІЯ. ПРАВО НА ПОВСТАННЯ. ЗАХИСТ ДЕМОКРАТІЇ
(2025) Мерник A. M.; Нестеренко О. C.; Mernyk A.; Nesterenko O.
Мета. Метою статті є розгляд концепції войовничої демократії, її суперечностей та меж легі-тимного захисту демократії, а також у розгляді права на повстання як потенційного елементу демо-кратичного процесу. Авторка ставить під сумнів усталене протиставлення демократії і насильства, наголошуючи на тому, що демократія як політична система не лише потребує захисту, але іноді вима-гає використання засобів, що суперечать її власним принципам. Методи. У дослідженні застосовано міждисциплінарний підхід, що поєднує політичну філософію, правову теорію та аналіз конкретних історичних прикладів. Основна увага зосереджена не на юри-дичному аналізі, а на філософському осмисленні співвідношення між демократією, насильством і пра-вом на спротив. Результати. Показано, що войовнича демократія є не лише моделлю захисту від антидемокра-тичних загроз, але й потенційно небезпечним механізмом для згортання прав і свобод. Підкреслено, що апеляція до «самозахисту демократії» часто використовується як політичне виправдання репре¬сивних практик. Авторка розглянула різні підходи до розуміння захисту демократії. У статті також проаналізовано історичні приклади (Німеччина), які демонструють складність визначення меж допу-стимого в демократичному режимі. Висновки. Демократія як жива політична форма не може бути зведена до набору процедур. Її збе-реження часто потребує вибору між свободою та безпекою, а іноді - і перегляду самого поняття легі- тимності. У цьому контексті право на повстання розглядається не як загроза демократії, а як одна з форм її радикального захисту у виняткових ситуаціях. Purpose. The purpose of this article is to examine the concept of militant democracy, its inherent contradictions, and the limits of legitimate democratic defense, as well as to explore the right to rebellion as a potential element of the democratic process. The author questions the conventional opposition between democracy and violence, emphasizing that democracy, as a political system, not only requires protection but at times demands means that may contradict its own principles. Methods. The study employs an interdisciplinary approach, combining political philosophy, legal theory, and the analysis of specific historical examples. The primary focus is not on legal analysis but on a philosophical reflection on the relationship between democracy, violence, and the right to resistance. Results. The article demonstrates that militant democracy is not only a model for protecting against anti-democratic threats but also a potentially dangerous mechanism for curtailing rights and freedoms. It is emphasized that the appeal to “self-defense of democracy” is often used as a political justification for repressive practices. The author examines various approaches to understanding the defense of democracy and analyzes historical examples (Germany) that illustrate the complexity of defining acceptable limits within a democratic regime. Conclusions. Democracy, as a living political form, cannot be reduced to a set of procedures. Its preservation often requires a choice between liberty and security, and at times - a reevaluation ofthe very notion of legitimacy. In this context, the right to rebellion is viewed not as a threat to democracy but as a form of its radical defense in exceptional circumstances.
ВПЛИВ ВОЄННОГО СТАНУ НА КОНСТИТУЦІЙНІ ПРАВА ЛЮДИНИ
(2025) Зверховська, В.; Zverkhovska, V.
Мета наукової статті полягає у дослідженні впливу воєнного стану на циркуляцію конституцій- них прав громадян в Україні, а також пошук правових механізмів, які б могли забезпечити баланс між обмеженням прав та необхідністю захисту державного суверенітету, територіальної цілісності та національної безпеки. Крім цього, також сформовано загальні принципи вдосконалень правового регулювання з приводу окресленого питання. Методи, що застосовані під час дослідження цієї теми, – це насамперед системний аналіз та метод порівняння, логічного та структурного аналізу, що залучались для вивчення механізмів обмеження прав в умовах воєнного стану. Також було використано міждисциплінарний підхід, що включає аналіз норм Конституції України та спеціального законодавства про правовий режим воєнного стану. Результатом статті стало проведення аналізу з приводу правового режиму воєнного стану в Укра- їні, що має чіткі нормативно-правові основи, які дозволяють обмежувати певні права громадян для забезпечення безпеки держави. Також виокремлено підстави та мету введення воєнного стану, його особливості проведення та порядок запровадження. Зазначено специфіку обмеження прав та свобод осіб та виокремлено, які права категорично не можуть бути обмеженими. Проаналізовані різні думки наукової спільноти та виокремлено позицію автора з приводу цього питання. Аналіз практики показав важливість дотримання принципів законності, пропорційності та легітимності у разі впровадження обмежень. Також важливим результатом є й те, що порівняння з міжнародним досвідом виявило можливості для вдосконалення українського законодавства через адаптацію найкращих практик. Висновки. Питання воєнного стану є досить актуальним для сьогодення та стає чималим викликом для правової системи України, адже необхідно балансувати між забезпеченням громадянам захисту прав та свобод та потребою в захисті й національних інтересів. Тому для ефективного регулювання зазначених питань необхідно вдосконалення законодавчих механізмів шляхом правотворчості, що сприятиме лише зміцненню принципу верховенства права та захисту конституційних прав, що мають та гарантуються громадянам такої країни The purpose of the scientific article is to study the impact of martial law on the circulation of constitutional rights of citizens in Ukraine, as well as legal mechanisms that could ensure a balance between the restriction of rights and the protection of state sovereignty, territorial integrity and national security. In addition, general principles for improving legal regulation regarding the outlined issue have also been formed. The methods used in the study of this topic are primarily system analysis and methods of comparison, logical and structural analysis, which were used to study the mechanisms of rights restriction under martial law. An interdisciplinary approach was also used, including the analysis of the norms of the Constitution of Ukraine and special legislation on the legal regime of martial lawThe result of the article was an analysis of the reason for the legal regime of martial law in Ukraine, which has clear normative and legal foundations that allow limiting certain rights of citizens to ensure the security of the state. The basis and purpose of introducing martial law, its specifics and the procedure for implementation are also highlighted. The specifics of the restriction of the rights and freedoms of individuals are indicated, and the rights that cannot be restricted categorically are highlighted. Different opinions of the scientific community are analyzed and the author’s position on this issue is highlighted. The analysis of practice showed the importance of observing the principles of legality, proportionality and legitimacy when implementing restrictions. Also, the result is that the comparison with international experience revealed opportunities for improving Ukrainian legislation through the adaptation of best practices. Conclusions. The issue of martial law is quite relevant for today and becomes a significant challenge for the legal system of Ukraine, however, it is necessary to balance between ensuring protection of rights and freedom of citizens and the need to protect national interests. Therefore, for the effective regulation of these issues, it is necessary to improve the legislative mechanisms through law-making, which will only contribute to the strengthening of the principle of the rule of law and the protection of the constitutional rights that citizens of this country have and are guaranteed
ВПЛИВ ЗАГАЛЬНОГО РЕГЛАМЕНТУ ЗАХИСТУ ПЕРСОНАЛЬНИХ ДАНИХ НА ПРОВЕДЕННЯ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ З ГРОМАДЯНАМИ ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ
(2022) Спіцина, Г. О.; Турська, В. М.; Spitsyna, H. O.; Turska, V. M.
У статті розглянуто необхідні зміни в захисті персональних даних під час ведення господарської діяльності суб’єктами України з громадянами Європейського Союзу. Зроблено висновок про необхідність імплементації категорійного апарату Загального Регламенту захисту персональних даних у чинне законодавство України. The paper considers the necessary changes in the protection of personal data in the conduct of economic activity by the subjects of Ukraine with the citizens of the European Union. The innovations of the Regulation and the expediency of their application in national legislation are investigated. The presence of a direct impact on the implementation of economic activity due to the existence of liability for violation of personal data protection standards has been traced. The absence of a mechanism for imposing liability on the state of Ukraine was revealed, but there is a possibility of limiting the collection of personal information on its territory. It is concluded that it is necessary to implement the categorical apparatus of the General Data Protection Regulation in the current legislation of Ukraine.
ВПЛИВ МІЖНАРОДНИХ ЗБРОЙНИХ КОНФЛІКТІВ ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ ХХ СТОЛІТТЯ НА ФОРМУВАННЯ ПІДХОДІВ ДО ЗАБОРОНИ ЕКСПЛУАТАЦІЇ ЛЮДИНИ В МІЖНАРОДНОМУ КРИМІНАЛЬНОМУ ПРАВІ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ
(2025) Гладенко О.; Hladenko O.
Актуальність теми. Необхідність осмислення історичних витоків правових стандартів у сфері заборони експлуатації людини зумовлюється потребою їх подальшого вдосконалення в умовах зброй- них конфліктів. В умовах війни в Україні, зокрема масових переміщень населення, функціонування окупаційного режиму на тимчасово захоплених територіях, виникають нові, адаптовані до сучас- них реалій форми експлуатації. Це потребує критичного переосмислення усталених норм міжна- родного гуманітарного права, зіставлення їх з історичним досвідом і виявлення концептуальної спадкоємності в системі правового регулювання. У цьому контексті історія міжнародних зброй- них конфліктів першої половини ХХ століття виступає джерелом не лише нормативного змісту, а й практичних висновків, що можуть бути використані для вдосконалення національних та між- народних механізмів захисту особи. Мета. Метою статті є висвітлення ролі міжнародних збройних конфліктів першої половини ХХ століття у формуванні правових підходів до заборони експлуатації людини в міжнародному кри- мінальному праві та національному законодавстві. Особливу увагу приділено нормативній еволюції після Першої та Другої світових війн, кодифікації правових стандартів у Женевських конвенціях, діяльності міжнародних трибуналів і закріпленні положень у Римському Статуті Міжнародного кримінального суду. Методи. У дослідженні застосовано історико-правовий метод для аналізу передумов формування міжнародно-правових норм, компаративний метод – застосований для порівняння міжнародних і національних правових підходів до кваліфікації експлуатації в умовах збройного конфлікту, а також формально-юридичний підхід для тлумачення норм міжнародних договорів. Міждисциплінарний підхід використано для поєднання елементів міжнародного гуманітарного, кримінального, конституційного та трудового права у контексті правового регулювання заборони експлуатації. Результатами дослідження є встановлення визначального впливу практики масової експлуатації людей під час збройних конфліктів першої половини ХХ століття на формування норм міжнарод- ного гуманітарного та кримінального права щодо заборони рабства, примусової праці, сексуального поневолення та залучення дітей до воєнних дій. Окреслено, яким чином міжнародні стандарти впли- нули на структурні зміни у національному кримінальному законодавстві. Висновки. Воєнний досвід ХХ століття продовжує впливати на зміст міжнародно-правових стан- дартів щодо заборони експлуатації людини. Історичний аналіз дає змогу критично оцінити ефек- тивність чинних правових норм, зокрема в умовах сучасних збройних конфліктів, а також слугує під- ставою для перегляду й уточнення кваліфікуючих ознак і вдосконалення національного законодавства з урахуванням гібридних викликів сучасності. Relevance of the topiс. The need to comprehend the historical origins of legal standards concerning the prohibition of human exploitation arises from the necessity to improve and adapt them in the context of armed conflicts. Amidst the war in Ukraine, including large-scale displacement of the population and the functioning of occupation regimes in temporarily seized territories, new forms of exploitation emerge, adapted to contemporary realities. This requires a critical reassessment of established norms of international humanitarian law, their comparison with historical experience, and the identification of conceptual continuity within the legal regulation system. In this context, the history of international armed conflicts of the first half of the 20th century serves as a source not only of normative content but also of practical insights that can inform the improvement of both national and international mechanisms for the protection of the individual. Purpose. The article aims to highlight the role of international armed conflicts of the first half of the 20th century in shaping legal approaches to the prohibition of human exploitation in international criminal law and national legislation. Particular attention is paid to the normative evolution following the First and Second World Wars, the codification of legal standards in the Geneva Conventions, the work of international tribunals, and the consolidation of relevant provisions in the Rome Statute of the International Criminal Court. Methods. The research employs the historical-legal method to analyze the prerequisites for the development of international legal norms, the comparative method to juxtapose international and national legal approaches to the qualification of exploitation during armed conflict, and the formal-legal method to interpret the provisions of international treaties. An interdisciplinary approach is also used to integrate elements of international humanitarian, criminal, constitutional, and labor law in the context of regulating the prohibition of exploitation. Results. The study identifies the decisive influence of the practice of mass human exploitation during armed conflicts in the first half of the 20th century on the formation of norms in international humanitarian and criminal law regarding the prohibition of slavery, forced labor, sexual enslavement, and the involvement of children in hostilities. It outlines how international standards have contributed to structural changes in national criminal legislation. Conclusions. The wartime experience of the 20th century continues to shape international legal standards concerning the prohibition of human exploitation. Historical analysis enables a critical evaluation of the effectiveness of current legal norms, particularly in the context of contemporary armed conflicts, and serves as a basis for revising and refining qualifying elements and improving national legislation in response to the hybrid challenges of the present day.
ВПЛИВ РЕЛІГІЙНИХ НОРМ ТА ІДЕОЛОГІЇ НА ПРАВА ЖІНОК І ДІТЕЙ У ПЕРШІЙ ТА ДРУГІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТ. В ІРЛАНДІЇ ТА НАЦИСТСЬКІЙ НІМЕЧЧИНІ
(2022) Гавловська, А. О.; Стратонов, В. М.; Havlovska, A. O.; Stratonov, V. M.
Визнаючи вплив релігійних норм та ідеології на формування, розвиток різних видів суспільних від- носин, досліджено обставини створення і діяльності таких соціальних інституцій, як будинки матері та дитини в першій та другій третині ХХ ст. в Ірландії та нацистській Німеччині. А також їх вплив на визнання, гарантування та захист прав жінок та дітей, народжених поза шлюбом, у визначених державах у вказаний історичний період. Recognizing the influence of religious norms and ideology on the formation and development of various types of social relations, the circumstances of the creation and operation of such social institutions as mother and child homes in the first and second thirds of the 20th century were investigated in Ireland and Nazi Germany. As well as their influence on the recognition, guarantee and protection of the rights of women and children born out of wedlock in certain countries in the specified historical period. The article defines the general influence of religion and ideology on social relations in general and the rights of women and children, in particular. The formation of social attitudes, manifestations of stigma, and legal norms in Ireland regarding extramarital sexual relations in the first and second thirds of the 20th century are revealed under the influence of the Roman Catholic Church. The activity of Irish shelters for mothers and children under the auspices of the Roman Catholic Church in the period from 1922 to 1998 was analyzed, the forms and manifestations of violations of women and children in these socio-religious institutions were determined. The peculiarities of the implementation of the project of the Nazi government of Germany “Lebensborn” in the 40s of the XX century, which became a component of the system of Nazi demographic policy, were characterized, aimed at the selection of the German people, increasing the birth rate, reducing the number of abortions and focusing women’s attention on the functions of motherhood. It was determined that the negative manifestations of the influence of religious dogmas and Nazi ideology in Ireland and Germany in the first and second thirds of the 20th century such negative phenomena as: – violation of a woman’s rights, in particular, the right to motherhood, the right to medical care, the right to free movement, the right to work, the right to communicate with the family, the right to consent or refuse to adopt a child, the right to information about the child, the right to choose a sexual partner, the right to receive information; – violation of the rights of children, in particular, the right to life, the right to provide appropriate care and upbringing, the right to national self-identity, the right to medical care, the right to freedom of conscience and religious beliefs, the right to non-discrimination, the right to receive information about one’s origin, rights to live with parents; – development of such negative social phenomena as: social stigmatization of women and children born out of wedlock; high level of child mortality; manifestations of racism; inactivity of the relevant state authorities to prevent the violation of the rights of women and children born out of wedlock or the direct influence of the state on their violation; the formation of society’s values; under the direct, strong influence of religion or Nazi ideology and others.
ВІДКЛАДЕННЯ СУДОВОГО РОЗГЛЯДУ У ЗВ’ЯЗКУ З НЕПРИБУТТЯМ ПРОКУРОРА В СУДОВЕ ЗАСІДАННЯ
(2024) Сеник, Т. Б.; Senyk, T. B.
Метою статті є дослідження неприбуття прокурора в судове засіданняя як підстава для відкладення судового розгляду. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально-правові методи, зокрема статистичний, діалектичний, герменевтичний, догматичний. Результати. У статті на основі аналізу кримінального процесуального регулювання та правозастосовної практики здійснено наукову розвідку підстав відкладення судового розгляду у зв’язку неприбуттям прокурора в судове засідання та притягнення до відповідальності за порушення процесуальних прав і обов’язків. Не кожне відкладання судового розгляду обумовлене об’єктивними обставинами. Нерідко воно є наслідком зловживання працівниками прокуратури своїми процесуальними правами, а отже, неповаги до суду й інших учасників кримінального провадження. Аналіз судової практики свідчить про непоодинокі випадки процесуальних помилок, учинених під час застосування цієї підстави, що певною мірою призводить до порушення безперервності розгляду кримінального провадження, розумності строків його проведення й завершення. Стверджується, що серед підстав для відкладення судового розгляду однією з найпоширенішим є неприбуття прокурора в судове засідання без надання документів поважності такого неприбуття. У зв’язку з таким зловживанням у 2018 році Уповноважений Верховної Ради України рекомендував Генеральній прокуратурі України провести узагальнення підстав неприбуття прокурорів на судовий розгляд, крім того, здійснити систематизацію підстав і визначити можливі шляхи подолання підстав неприбуття. Обґрунтовано, що потрібно закріпити обов’язок суду повідомляти керівника органу прокуратури про випадки повторної неявки прокурора в судове засідання без поважних причин або довготривалого складення та погодження прокурором процесуальних документів. Висновки. Важливим критерієм оцінки ефективності здійснення працівником прокуратури повноважень під час судового розгляду є підтримання публічного обвинувачення й участь у судовому розгляді. Виходячи з такого стану справ, ч. 1 ст. 324 КПК України передбачає можливість суду вжити заходів для прибуття прокурора на судове засідання, однак кримінально-процесуальний закон не дає жодних дієвих повноважень суду, щоб зобов’язати прокурора прибути на судовий розгляд та у випадку зловживання притягнути до відповідальності. Крім того, неприбуття прокурора під час судового розгляду є однією з найпоширеніших підстав відкладення судового розгляду в кримінальному провадженні. Дослідження статистичних даних і правозастосовної практики дає підстави стверджувати, що прокурори інколи не являються в судове засідання без поважних підстав, тобто без надання підтверджуючих документів щодо можливості неприбуття на судовий розгляд у визначений час і місце. З огляду на аналіз норм КПК України наголошується, що для вжиття заходів прибуття прокурора на судове засідання суд може порушити питання про відповідальність прокурора, однак указаний спосіб не завжди дієвий, крім того, жодної гарантії щодо забезпечення прибуття прокурора на судовий розгляд не надається. Важливо зазначити, що неприбуття прокурора необов’язково відбувається через його вину, інколи бувають випадки, коли це не залежить від його волі (наприклад, надмірна завантаженість, що передбачає підтримання публічного обвинувачення в різних судах, а тому неможливо бути присутнім у двох судах одночасно). З викладеного можна зробити висновок, що суд позбавлений дієвих засобів впливу на неприбуття прокурора на судовий розгляд, а тому єдиним механізмом реагування на неповажні підстави неприбуття прокурора є відкладення судового розгляду. З огляду на це складним залишається питання дотримання розумних строків і можливості прокурора затягнути судовий розгляд на довгий строк, що зумовить порушення основних засад кримінально-процесуального закону. Крім того, у статті звернено увагу, що ми маємо справу не тільки з неприбуттям прокурора на судовий розгляд, але й з іншими підставами відкладення судового розгляду, як-от відкладення судового розгляду у зв’язку з необхідністю заміни прокурора, у зв’язку зі зміною обвинувачення, відмовою від підтримання публічного обвинувачення. З наведеної судової практики можна дійти таких висновків: 1) прокурор обов’язково повинен бути присутній на судових засіданнях; 2) група прокурорів не дає можливості забезпечити прибуття прокурора на судовий розгляд; 3) єдиний механізм неприбуття на судове засідання прокурора – відкласти судовий розгляд і порушити питання про відповідальність прокурора перед органом, який уповноважений притягнути до дисциплінарної відповідальності. Випуск 2. 2024 неприбуття прокурора є відкладення судового розгляду. З огляду на це складним залишається питання дотримання розумних строків і можливості прокурора затягнути судовий розгляд на довгий строк, що зумовить порушення основних засад кримінально-процесуального закону. Крім того, у статті звернено увагу, що ми маємо справу не тільки з неприбуттям прокурора на судовий розгляд, але й з іншими підставами відкладення судового розгляду, як-от відкладення судового розгляду у зв’язку з необхідністю заміни прокурора, у зв’язку зі зміною обвинувачення, відмовою від підтримання публічного обвинувачення. З наведеної судової практики можна дійти таких висновків: 1) прокурор обов’язково повинен бути присутній на судових засіданнях; 2) група прокурорів не дає можливості забезпечити прибуття проку- рора на судовий розгляд; 3) єдиний механізм неприбуття на судове засідання прокурора – відкласти судовий розгляд і порушити питання про відповідальність прокурора перед органом, який уповноваже- ний притягнути до дисциплінарної відповідальності. Ключові слова: судовий розгляд, відкладення судового розгляду, розумні строки, судове засідання, неприбуття прокурора в судове засідання. The purpose of the article is to study the non-arrival of the prosecutor at the court session as a reason for postponing the trial. The methodological basis of the research is general scientific and special legal methods, in particular statistical, dialectical, hermeneutic, dogmatic. The results. In the article, based on the analysis of criminal procedural regulation and law enforcement practice, a scientific investigation of the reasons for postponing the trial due to the prosecutor’s failure to appear at the court session and prosecution for violation of procedural rights and duties was carried out. Not every postponement of a trial is due to objective circumstances. It is often the result of abuse of procedural rights by the prosecutor’s office, and, therefore, disrespect for the court and other participants in the criminal proceedings. The analysis of judicial practice shows that there are rare cases of procedural errors made during the application of this ground, which to some extent leads to a violation of the continuity of criminal proceedings, the reasonableness of the terms of its conduct and completion. It is claimed that one of the most common grounds for postponing a trial is the non-arrival of the prosecutor at the court session without providing documents justifying such non-arrival. In connection with such abuse, in 2018 the Commissioner of the Verkhovna Rada of Ukraine recommended to the General Prosecutor’s Office of Ukraine to conduct a generalization of the reasons for non-appearance of prosecutors for court proceedings, in addition to systematize the reasons and determine possible ways to overcome the reasons for non-appearance. It is justified that it is necessary to enshrine the duty of the court to notify the head of the prosecutor’s office about the cases of repeated non-appearance of the prosecutor at the court session without valid reasons or long-term drawing up and approval of procedural documents by the prosecutor. Conclusions. An important criterion for assessing the effectiveness of the prosecutor’s office employee’s exercise of powers during a trial is the maintenance of a public accusation and participation in the trial. Proceeding from this state of affairs, part 1 of Art. 324 of the Criminal Procedure Code of Ukraine provides for the possibility of the court to take measures for the arrival of the prosecutor at the court session, however, the criminal procedure law does not give the court any effective powers to oblige the prosecutor to attend the trial and in case of abuse to prosecute. In addition non-arrival of the prosecutor during the trial is one of the most common reasons for postponing the trial in criminal proceedings. The study of statistical data and law enforcement practice gives reason to assert that prosecutors sometimes do not appear at court hearings without valid reasons, i.e., without providing supporting documents regarding the possibility of not appearing for court hearings at the specified time and place. Analysis of the norms of the Criminal Procedure Code of Ukraine, that in order to take measures for the prosecutor’s arrival at the court session, the court can raise the issue of the prosecutor’s responsibility, however, this method is not always effective, besides, no guarantee is provided to ensure the prosecutor’s arrival at the court hearing. It is important to emphasize that the non-arrival of the prosecutor is not necessarily due to his fault, sometimes there are cases when it does not depend on his will (for example, excessive workload, which involves maintaining a public accusation in different courts), and therefore it is not possible to be present in two courts at the same time From the above, it can be concluded that the court is deprived of effective means of influencing the nonappearance of the prosecutor at the trial, and therefore the only mechanism for responding to the disrespectful reasons for the prosecutor’s non-appearance is the postponement of the trial. In view of this, the issue of compliance with reasonable deadlines and the possibility of the prosecutor to drag out the trial for a long time, which will lead to the violation of the basic principles of the criminal procedural law, remains difficult. In addition, in the article, I draw attention to the fact that we are dealing not only with the non-arrival of the prosecutor for the trial, but also with other reasons for the postponement of the trial, such as the postponement of the trial in connection with the need to replace the prosecutor, in connection with a change in the indictment, by refusing to maintain a public accusation. The following conclusions can be drawn from the cited judicial practice: 1) the prosecutor must be present at court sessions; 2) the group of prosecutors does not provide an opportunity to ensure the prosecutor’s arrival at the trial; 3) the only mechanism for the prosecutor’s non-appearance at the court session is to postpone the trial and raise the issue of the prosecutor’s responsibility before the body authorized to bring to disciplinary responsibility.
ҐЕНЕЗА ТА ХАРАКТЕРИСТИКИ РЕГІОНУ В НОРМАТИВНО-ПРАВОВИХ АКТАХ ЄВРОПЕЙСЬКИХ СПІВТОВАРИСТВ З 1957 ПО 1987 РОКИ
(2022) Колісник, М. М.; Kolisnyk, M. M.
Мета. У статті досліджено виникнення, розвиток та типологію регіонів у нормативно-правових актах Європейських Співтовариств. Метою статті є вивчення феномену регіону в “acquiscommunautaire” під час формування Європейського єдиного ринку. Методи, застосовані у статті, включають етимологічний, історичний та порівняльно-правовий. За результатами етимологічного аналізу визначено походження регіону як частини території однієї держави чи групи держав, що є однорідною за одним або сукупністю критеріїв і має специфічні інтереси, які її якісно відрізняють від інших територій. В юридичному сенсі регіон не є абстрактним явищем і означає конкретну територію зі спільнотою людей. Результати історичного аналізу розкрили концептуальний підхід Європейських Співтовариств до регіонів, який, з одного боку,визначає території за їх економічною структурою (промислові, напів-промислові та переважно аграрні), а з іншого, враховує динамічні фактори економічних, соціальних та технічних змін (демографічні тренди, зайнятість та регіональне виробництво).Результати порівняльного аналізу полягають увизначенні правового підґрунтя поняття «регіон»як адміністративно-територіального утворення та його складових частин, які пов’язані зі спільними проблемами регіонального розвитку і можуть бути статистично виміряні та порівняні. У статті підкреслюється, що даний підхід до регіону обґрунтовується політичними та статистичними факторами. Відповідно, в європейському праві досліджуваного періоду виокремлено типологію регіонів за критерієм інтенсивності проблем соціально-економічного розвитку: найменш розвинуті регіони; занепадаючі промислові регіони, аграрні регіони; урбанізовані проблемні регіони; периферійні регіони; прикордонні території з особливими потребами. Висновки статті підкреслили тенденцію до передачі повноважень у галузі регіонального розвитку Європейському Економічному Співтовариству, що вдосконалює механізми та інструменти управління (правові, фінансові та ін.). Іншим висновком є розкриття тренду поступової трансформації регіону з об’єкта в суб’єкт управління розвитку в ЄЕС. Purpose. The article explores the genesis, development and characteristics of the region in the normative legal acts of the European Communities. The objective is to analyse the phenomenon of region in “acquisсommunautaire” at the forming of European single market. Methods of the research are etymological, historical and comparative. The results of etymological analysis discovered the region as a part of the territory of a state or a group of states that are homogeneous according to one or a set of criteria and have specific interests. In the legal sense, the region is not an abstract phenomenon because it means a specific territory with a community of people. Results of historical method revealed the conceptual approach of the European Communities to the regions which distinguishes the territories according to their economic structure (industrial, semi-industrial and agricultural preponderance), and on the other hand, takes into account the dynamic factors of economic, social and technical changes (demographic trends, employment and regional production). The results of comparative analysis identified the legal basis and the characteristics of the region as phenomena linked to the common economic and social development problems which can be statistically measured and compared. The article outlines political and statistical factors that explain this approach to the region. Consequently, European Communities law applies the typology of regions based on the criterion of the intensity of social and economic problems : the less-developed (or backward) regions; declining industrial regions, agricultural regions; urban problem regions; peripheral regions; frontier areas with special needs. Conclusions of the article highlighted a tendency towards the transfer of powers in regional development to the European Economic Community which improves its mechanisms and tools of governance (legal, financial, etc.). Other conclusion revealed a trend of the regions’ transformation from object into an independent actor of the European governance.