Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки (Випуск 1, 2 (2022)), (Випуск 1, 2, 4, 5, 6 (2023)), Вип. 1, 2, 3 ,4, 5, 6 (2024), Вип. 1, 2, 3, 4 (2025)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17320

Browse

Filter results by typing the first few letters
Now showing 1 - 1 of 1
  • Thumbnail Image
    Item
    RETHINKING ONLINE INTERMEDIARY LIABILITY IN THE AGE OF GENERATIVE AI: FROM “SAFE HARBOR” TO A MODEL OF ALGORITHMIC ACCOUNTABILITY
    (2025) Shamov O. A.; Шамов О.
    The purpose of the article is to prove the conceptual and functional inadequacy of the “safe harbor” doc- trine for regulating the liability of generative artifi cial intelligence (AI) providers for copyright infringement and to substantiate the need for developing a special (sui generis) liability model. Methods. The research is based on a combination of general scientifi c and special legal methods. Doctrinal analysis was used to study the legal norms governing the liability of online intermediaries in the US (MCA) and the EU (E-com- merce Directive, DSA, CDSM Directive). The comparative legal method was used to contrast the American and European approaches to intermediary immunity. The system-structural method allowed for the decon- struction of the generative AI content creation process into stages (data curation, model design, generation) and to defi ne the provider’s active role in each. The formal-logical method was applied to identify contra- dictions between the premises of the “safe harbor” doctrine and the technological reality of generative AI. Results. It has been established that generative AI providers play an active, defi ning, and co-creative role in the content creation process, which fundamentally distinguishes them from the passive intermediaries for whose protection the “safe harbor” regimes were created. It is demonstrated that the “notice-and-takedown” mechanism is ineff ective for the dynamic nature of AI-generated content. A hypothesis is proposed about the need to replace the binary “liable/exempt from liability” framework with a sui generis model based on the principles of algorithmic accountability and tiered duties of care. Conclusions. It is concluded that the direct application of existing “safe harbor” doctrines to generative AI is a categorical error. The pro- posed new liability model shifts the focus from reactive response to proactive risk management, imposing a duty on developers to implement technical and organizational measures to prevent infringements. For Ukraine, in the context of European integration, this creates an opportunity to “leapfrog” over outdated stages of regulation and immediately implement an advanced model. Prospects for further research lie in developing specifi c technical standards for implementing tiered duties of care and in analyzing the economic consequences of introducing the proposed liability model. Мета статті полягає у доведенні концептуальної та функціональної непридатності доктрини «безпечної гавані» (safe harbor) для регулювання відповідальності провайдерів генеративного штуч- ного інтелекту (ШІ) за порушення авторських прав та в обгрунтуванні необхідності розробки спеціальної (sui generis) моделі відповідальності. Методи. Дослідження грунтується на сукуп- ності загальнонаукових та спеціальних юридичних методів. Доктринальний аналіз застосовано для вивчення правових норм, що регулюють відповідальність онлайн-посередників у СПА (DMCA) та ЄС (Директива про електронну комерцію, DSA, Директива CDSM). Порівняльно-правовий метод використано для зіставлення американського та європейського підходів до імунітету редників. Системно-структурний метод дозволив деконструювати процес створення контенту генеративним ШІ на стапи (курація даних, дизайн моделі, генерація) та визначити активну роль провайдера на кожному з них. Формально-логічний метод застосовано для виявлення супереч- ностей між передумовами доктрини «безпечної гавані» та технологічною реальністю генера- тивного ПІ. Результати. Встановлено, що провайдери генеративного ПІ відіграють активну, визначальну та співтворчу роль у процесі створення контенту, що фундаментально відрізняє їх від пасивних посередників, для захисту яких були створені режими «безпечної гавані». Продемон- стровано, що механізм «повідомлення та видалення» є неефективним для динамічної природи П-контенту. Запропоновано гіпотезу про необхідність заміни бінарної рамки «відповідальний/ звільнений від відповідальності» на sui generis модель, що ґрунтується на принципах алгоритмічної підзвітності та диференційованих обовʼязків щодо обачності. Висновки. Зроблено висновок, що пряме застосування існуючих доктрин «безпечної гавані» до генеративного ШІ с категоріальною помилкою. Запропонована нова модель відповідальності зміщує фокус з реактивного реагування на проактивне управління ризиками, покладаючи на розробників обовʼязок впроваджувати технічні та організаційні заходи для запобігання порушенням. Для України, в контексті євроінтеграції, це створює можливість «перестрибнути» через застарілі етапи регулювання та одразу впровадити передову модель. Перспективи подальших досліджень полягають у розробці конкретних технічних стандартів для реалізації диференційованих обовʼязків обачності та в аналізі економічних наслідків впровадження запропонованої моделі відповідальності.