Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки (Випуск 1, 2 (2022)), (Випуск 1, 2, 4, 5, 6 (2023)), Вип. 1, 2, 3 ,4, 5, 6 (2024), Вип. 1 (2025)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17320
Browse
4 results
Search Results
Item ОКРЕМІ ТЕРМІНИ ТА ПОНЯТТЯ В МІЖНАРОДНОМУ ТА НАЦІОНАЛЬНОМУ ЗАКОНОДАВСТВІ: ПОРІВНЯЛЬНИЙ АНАЛІЗ(2024) Стратонов, В. М.; Самойленко, М. С.; Stratonov, V. M.; Samoilenko, M. S.Як у національному, так і міжнародному праві під час складання нормативно правових документів використовуються специфічні терміни та поняття, до того ж використовуються оцінні поняття. Завдяки їх існуванню правозастосовнику спрощується форма застосування та тлумачення окремих положень нормативно правових актів. Характерною рисою понятійного апарату міжнародного законодавства є визначення понять саме в контексті конкретного нормативно-правового акта. У національному законодавстві за останні десять років в окремих галузях права внесена окрема норма, яка розкриває зміст то чи іншого терміна. Проте можуть виникати різночитання під час тлумачення понять, закріплених як на міжнародному, так і на національному рівні. Тому вважаємо за потрібне провести порівняльне визначення понять і термінів, які використовуються як у вітчизняних, так і в міжнародних правових актах, привернути увагу до цієї проблеми. Особлива увага повинна приділя- тися поняттю толерантності. Мета – здійснення порівняльного аналізу визначення термінів і понять у міжнародному та націо- нальному законодавстві для їх уніфікованого сприйняття та використання під час складання норма- тивно правових документів. Методи. Для досягнення зазначеної мети й отримання належних результатів дослідження основу становили такі методи: логічно-структурний, що дало змогу логічно й послідовно викласти науковий матеріал, аналізу та синтезу, індукції та дедукції, формально-логічний, порівняльно-правовий і метод логічного узагальнення. Результати. У статті проведено порівняльний аналіз великої кількості міжнародних і вітчизняних правових документів, виявлено деякі закономірності й особливості щодо викладення у них термінів та понять. Висновки. Близькі за своєю зовнішньою схожістю та змістом поняття й терміни можуть по-різ- ному визначатись як у міжнародному, так і національному законодавстві. Поняття, закріплені на міжнародному рівні, можуть бути взагалі відсутні на національному або, навпаки, визначатися більш конкретизовано та розширено, ніж у документах іноземних держав. Both in national and international law, when drafting regulatory legal documents, specific terms and concepts are used, and evaluative concepts are also used. Thanks to their existence, the form of application and interpretation of individual provisions of regulatory legal acts is simplified for the law enforcement officer. A characteristic feature of the conceptual apparatus of international law is the definition of concepts precisely in the context of a specific regulatory legal act. In national legislation, over the past ten years, in certain branches of law, a separate norm has been introduced that reveals the meaning of a particular term. However, differences may arise when interpreting concepts fixed at both the international and national levels. Therefore, we consider it necessary to conduct a comparative definition of concepts and terms used in both domestic and international legal acts, to draw attention to this problem. Special attention should be paid to the concept of tolerance. Purpose. Carrying out a comparative analysis of the definition of terms and concepts in international and national legislation for their unified perception and use when drawing up regulatory legal documents. Methods. To achieve the stated goal and obtain appropriate research results, the following methods were used: logical-structural, which allowed for a logical and consistent presentation of scientific material, analysis and synthesis, induction and deduction, formal-logical, comparative-legal and the method of logical generalization. Results. The article provides a comparative analysis of many international and domestic legal documents, and some patterns and features of the presentation of terms and concepts in them were identified. Conclusions. Concepts and terms that are close in their external similarity and content can be defined differently in both international and national legislation. Concepts fixed at the international level may be completely absent at the national level, or, conversely, be defined more specifically and expandedly than in documents of foreign states.Item СЛІДЧИЙ ЕКСПЕРИМЕНТ У СИСТЕМІ КРИМІНАЛІСТИЧНИХ ЗНАНЬ(2024) Стратонов, В. М.; Stratonov, V. M.Метою статті є проведення аналізу слідчого експерименту як методу пізнання та окремої слідчої дії в процесі досудового розслідування, а також під час судового розгляду. Особлива увага приділяється формуванню процесуально закріпленої форми слідчого експерименту в кримінальному процесуальному законодавстві з метою актуалізації допущених помилок, які породжують проблеми під час його проведення та фіксації результатів. Запропоновано шляхи для їх вирішення. Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, історико-порівняльний, порівняльно-правовий, системної логіки, теоретичного узагальнення. Результати. На основі аналізу проведено дослідження процесу формування нових методів, які впроваджувались у процес розслідування, адже такі методи, як реконструкція та експеримент, почали використовуватись спочатку як окремі методи огляду місця події, обшуку, а вже пізніше з розвитком науки та практичних напрацювань суттєво змінились підходи до їх пізнавальних можливостей у процесі досудового розслідування і слідчий експеримент було включено до процесуального законодавства як окрему слідчу дію. У шістдесяті роки до кримінально-процесуальних законів було включено слідчий експеримент, за винятком Грузії, Литви, України. В деяких країнах було введено дві дії, такі як слідчий експеримент та перевірка показань на місці. В Узбекистані та Казахстані передбачались умови проведення слідчих експериментів та можливість проведення повторного експерименту. В Республіці Молдова передбачалось проведення слідчого експерименту під час досудового розслідування і відтворення обставин події під час судового слідства. В українському законодавстві було передбачено використання експериментальних дій під час проведення відтворення обстановки та обставин події. Констатовано, що різна практика застосування такої слідчої дії стала предметом широкого обговорення науковцями, що надалі призвело до включення до кримінального процесуального кодексу нової слідчої дії – слідчого експерименту. Виокремлено дискусійні питання застосування цієї слідчої дії під час досудового розслідування. З’ясовано відсутність єдиних підходів до тактики проведення та оцінки слідчого експерименту. Роз’яснено, чому виникають певні проблеми під час експерименту як окремої слідчої дії, тому пропонується використовувати методологічні інструменти, а саме методи, які дозволять зрозуміти сутність ідеї введення в кримінальний процес нових форм процесуальної діяльності, які слугували і продовжують бути відповідним інструментом у процесі доказування. Стаття допоможе зрозуміти, які саме дії допоможуть сформувати обґрунтовану правову позицію, надаючи пояснення у дисциплінарній справі. Висновки. Експеримент є одним з методів у системі криміналістичних знань, поряд і у сукупності з моделюванням та реконструкцією становить досить перспективний інструментарій, який використовується під час будь-якої слідчої дії, а також під час проведення експертиз. Слідчий експеримент як окрема слідча дія має досить широкі та перспективні пізнавальні можливості, для успішного проведення потребує детальної підготовки та визначення послідовності проведення експериментальних дій. Пропонується внести зміни та доповнення до статті 240 «Слідчий експеримент» КПК України, що дозволить дещо розширити пізнавальні можливості такої слідчої дії. The purpose of the article is to conduct an analysis of the investigative experiment as a method of cognition and a separate investigative action in the process of pre-trial investigation, as well as during the trial. Special attention is paid to the formation of a procedurally established form of investigative experiment in criminal procedural legislation with the aim of actualizing the mistakes made that cause problems during its conduct and fixing the results, to propose ways to solve them. Methods. The methodological basis of the research is general scientific and special legal methods, dialectical, historical-comparative, comparative-legal, systemic logic, theoretical generalization. The results. On the basis of the analysis, a study of the process of formation of new methods that were introduced into the investigation process was carried out, because such methods as reconstruction and experiment were first used as separate methods of inspection of the scene of the event, search, and later with the development of science and practical developments, the approaches to their cognitive opportunities in the process of pre trial investigation and investigative experiment was included in the procedural legislation as a separate investigative action. In the 1960s, the investigative experiment was included in criminal procedural laws, with the exception of Georgia, Lithuania, and Ukraine. In some countries, two actions have been introduced, such as an investigative experiment and an on-the-spot test. In the Uzbekistan and Kazakhstan, the conditions for conducting investigative experiments and the possibility of conducting a repeated experiment were foreseen. In the Republic of Moldova, it was envisaged to conduct an investigative experiment during the pre-trial investigation and to reproduce the circumstances of the event during the judicial investigation. The Ukrainian legislation provided for the use of experimental actions during the reproduction of the situation and circumstances of the event. It was established that the different practice of applying this investigative action became the subject of a wide discussion by scientists, which subsequently led to the inclusion of a new investigative action in the Criminal Procedure Code – an investigative experiment. Debatable issues of the application of this investigative action during the pre-trial investigation are highlighted. The lack of uniform approaches to the tactics of conducting and evaluating an investigative experiment has been clarified. It is explained why certain problems arise during the experiment, as a separate investigative action, therefore it is suggested to use methodological tools, namely methods that will allow to understand the essence of the idea of introducing new forms of procedural activity into the criminal process, which served and continue to be a relevant tool in the process of proof. The article will help to understand which actions will help to form a justified legal position, providing an explanation in a disciplinary case. Conclusions. The experiment is one of the methods in the system of forensic knowledge, together with modeling and reconstruction, they form a rather promising toolkit that is used during any investigative action, as well as during examinations. An investigative experiment, as a separate investigative action, has quite wide and promising cognitive possibilities, for its successful implementation it requires detailed preparation and determination of the sequence of conducting experimental actions. It is proposed to introduce changes and additions to Article 240 “Investigative experiment” of the Criminal Procedure Code of Ukraine, which will allow to slightly expand the cognitive capabilities of this investigative activity.Item ДИСЦИПЛІНАРНА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СУДДІВ ЗА ПУНКТОМ 2 СТАТТІ 106 ЗАКОНУ УКРАЇНИ «ПРО СУДОУСТРІЙ І СТАТУС СУДДІВ»(2023) Стратонов, В. М.; Stratonov, V. M.Метою статті є аналіз дисциплінарної практики щодо відповідальності суддів на конкретних прикладах (зокрема, із практики Великої Палати Верховного Суду), для узагальнення та напрацювання рекомендації щодо оцінки таких правопорушень суддів, які кваліфікуються за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (безпідставне затягування або невжиття суддею заходів щодо розгляду заяви, скарги чи справи протягом строку, установленого законом, зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення, несвоєчасне надання суддею копії судового рішення для її внесення до Єдиного державного реєстру судових рішень). Методи. Методологічну основу дослідження становлять загальнонаукові та спеціально правові методи, зокрема діалектичний, системний аналіз, теоретичне узагальнення. Результати. На основі конкретних прикладів із практики Вищої ради правосуддя, Дисциплінарних палат та Великої Палати Верховного Суду проаналізовано правопорушення суддів, які були кваліфіковані за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Констатовано, що різна практика застосування пункту 2 статті 106 Закону «Про судоустрій і статус суддів» спричинена різним розумінням оцінних понять «розумність строків», «безпідставне затягування розгляду», «невжиття заходів щодо своєчасного розгляду», «зволікання з виготовленням вмотивованого судового рішення». Виокремлено дискусійні питання застосування цієї підстави дисциплінарної відповідальності. З’ясовано відсутність єдиних критеріїв оцінки «надмірного суддівського навантаження». Роз’яснено, чому не кожне порушення строку обов’язково має стати підставою для дисциплінарної відповідальності судді. Стаття допоможе зрозуміти, які саме порушення є перспективними з погляду оскарження поведінки судді у Вищій раді правосуддя за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Матеріали дослідження можуть бути корисними не лише дисциплінарним інспекторам і скаржникам, але і суддям, оскільки допоможуть сформувати обґрунтовану правову позицію, надаючи пояснення в дисциплінарній справі. Висновки. Сам собою факт порушення суддею процесуальних строків не є безумовною підставою для притягнення його до дисциплінарної відповідальності. Необхідно встановити саме «безпідставність» недотримання таких строків. Для кваліфікації дій судді за пунктом 2 статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» необхідно, щоб порушення суддею процесуальних строків не було зумовлене «поважними причинами». Наявність «поважних причин» визначається з урахуванням конкретних індивідуальних обставин кожної справи. Надмірне навантаження судді й інші об’єктивні причини, що призвели до затягування процесуальних строків, не є такими, що автоматично виключають дисциплінарну відповідальність. Вони оцінюються в сукупності з іншими обставинами справи та беруться до уваги тоді, коли суддя об’єктивно не міг забезпечити розгляд справи у стислі строки. Якщо суддя систематично, безпідставно відкладав розгляд справи, наприклад, використовував своє право на відпустку всупереч інтересам правосуддя, то наявність «поважних причин» не виправдовує «затягування». Суддя може відкладати справу про адміністративне правопорушення за клопотанням учасників, проте такі відкладення не повинні стати причиною уникнення особою відповідальності у зв’язку із закінченням строків накладення адміністративного стягнення. The purpose of the article is to analyze the disciplinary practice regarding the liability of judges using specific examples (in particular, the practice of the Grand Chamber of the Supreme Court), and on the basis of this analysis to generalize and provide recommendations for assessing such offenses of judges which are qualified under paragraph 2 of Article 106 of the Law of Ukraine “On the Judicial System and Status of Judges” (unreasonable delay or failure by a judge to take measures to consider an application, complaint or case within the time limit established by law, delay in issuing a reasoned court decision, untimely provision of a judge’s opinion). Methods. The methodological basis of the study is based on general scientific and special legal methods, in particular, dialectical, systemic analysis, and theoretical generalization. Results. Based on specific examples from the practice of the High Council of Justice, the Disciplinary Chambers and the Grand Chamber of the Supreme Court, the author analyzes the offenses of judges which were qualified under paragraph 2 of Article 106 of the Law of Ukraine “On the Judicial System and Status of Judges”. It is stated that the different practice of application of paragraph 2 of Article 106 of the Law “On the Judicial System and Status of Judges” is caused by different understanding of the evaluative concepts of “reasonableness of terms”, “unreasonable delay in consideration”, “failure to take measures for timely consideration”, “delay in issuing a reasoned court decision”. The author emphasizes the controversial issues of application of this ground of disciplinary liability. The author establishes that there are no uniform criteria for assessing “excessive judicial workload”. The author explains why not every violation of the deadline should necessarily be grounds for disciplinary liability of a judge. The article will help to understand which violations are promising in terms of appealing against a judge’s behavior to the High Council of Justice under paragraph 2 of Article 106 of the Law of Ukraine “On the Judicial System and Status of Judges”. It will be useful not only for disciplinary inspectors and complainants, but also for judges, as it will help to form a reasonable legal position when providing explanations in a disciplinary case. Conclusions. The mere fact that a judge violates procedural deadlines is not an unconditional ground for bringing him or her to disciplinary responsibility. It is necessary to establish the “groundlessness” of noncompliance with such deadlines. To qualify a judge’s actions under clause 2, it is required that the judge’s violation of procedural deadlines was not due to “valid reasons”. The existence of “valid reasons” is determined based on the specific individual circumstances of each case. Excessive workload of the judge and other objective reasons that led to the delay of procedural deadlines do not automatically exclude disciplinary liability. They are evaluated in conjunction with other circumstances of the case and are taken into account when the judge objectively could not ensure the case is heard within a short time. If a judge has systematically and unreasonably postponed a case, for example, by using his or her right to vacation contrary to the interests of justice, the existence of “good reasons” does not justify “delay”. A judge may postpone an administrative offense case at the request of the participants, but such postponements should not allow a person to avoid liability due to the expiration of the time limits for imposing an administrative penalty.Item ВПЛИВ РЕЛІГІЙНИХ НОРМ ТА ІДЕОЛОГІЇ НА ПРАВА ЖІНОК І ДІТЕЙ У ПЕРШІЙ ТА ДРУГІЙ ТРЕТИНІ ХХ СТ. В ІРЛАНДІЇ ТА НАЦИСТСЬКІЙ НІМЕЧЧИНІ(2022) Гавловська, А. О.; Стратонов, В. М.; Havlovska, A. O.; Stratonov, V. M.Визнаючи вплив релігійних норм та ідеології на формування, розвиток різних видів суспільних від- носин, досліджено обставини створення і діяльності таких соціальних інституцій, як будинки матері та дитини в першій та другій третині ХХ ст. в Ірландії та нацистській Німеччині. А також їх вплив на визнання, гарантування та захист прав жінок та дітей, народжених поза шлюбом, у визначених державах у вказаний історичний період. Recognizing the influence of religious norms and ideology on the formation and development of various types of social relations, the circumstances of the creation and operation of such social institutions as mother and child homes in the first and second thirds of the 20th century were investigated in Ireland and Nazi Germany. As well as their influence on the recognition, guarantee and protection of the rights of women and children born out of wedlock in certain countries in the specified historical period. The article defines the general influence of religion and ideology on social relations in general and the rights of women and children, in particular. The formation of social attitudes, manifestations of stigma, and legal norms in Ireland regarding extramarital sexual relations in the first and second thirds of the 20th century are revealed under the influence of the Roman Catholic Church. The activity of Irish shelters for mothers and children under the auspices of the Roman Catholic Church in the period from 1922 to 1998 was analyzed, the forms and manifestations of violations of women and children in these socio-religious institutions were determined. The peculiarities of the implementation of the project of the Nazi government of Germany “Lebensborn” in the 40s of the XX century, which became a component of the system of Nazi demographic policy, were characterized, aimed at the selection of the German people, increasing the birth rate, reducing the number of abortions and focusing women’s attention on the functions of motherhood. It was determined that the negative manifestations of the influence of religious dogmas and Nazi ideology in Ireland and Germany in the first and second thirds of the 20th century such negative phenomena as: – violation of a woman’s rights, in particular, the right to motherhood, the right to medical care, the right to free movement, the right to work, the right to communicate with the family, the right to consent or refuse to adopt a child, the right to information about the child, the right to choose a sexual partner, the right to receive information; – violation of the rights of children, in particular, the right to life, the right to provide appropriate care and upbringing, the right to national self-identity, the right to medical care, the right to freedom of conscience and religious beliefs, the right to non-discrimination, the right to receive information about one’s origin, rights to live with parents; – development of such negative social phenomena as: social stigmatization of women and children born out of wedlock; high level of child mortality; manifestations of racism; inactivity of the relevant state authorities to prevent the violation of the rights of women and children born out of wedlock or the direct influence of the state on their violation; the formation of society’s values; under the direct, strong influence of religion or Nazi ideology and others.