Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки (Випуск 1, 2 (2022)), (Випуск 1, 2, 4, 5, 6 (2023)), Вип. 1, 2, 3 ,4, 5, 6 (2024), Вип. 1 (2025)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17320
Browse
Search Results
Item ПРОЦЕСУАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ РОЗГЛЯДУ ТА ВИРІШЕННЯ СПОРІВ З ПИТАНЬ ВСТАНОВЛЕННЯ ФАКТІВ МОБІНГУ (ЦЬКУВАННЯ) НА РОБОТІ В ЦИВІЛЬНОМУ СУДОЧИНСТВІ(2024) Факас, І. Б.; Fakas, I. B.Мобінг як форма психологічного насильства на робочому місці набуває все більшого поширення в сучасних умовах. Мобінг на робочому місці – це не просто конфлікт між колегами, а серйозна соціальна проблема, що має негативні наслідки для здоров’я, психологічного благополуччя та продуктивності працівників. Українське законодавство зробило важливий крок, визначивши мобінг і передба- чивши відповідальність за його вчинення. Із законодавчим врегулюванням у трудовому законодавстві України поняття «мобінг» суспільство отримало потужний інструмент для боротьби із цим явищем. Однак на практиці виявилося, що законодавча норма сама по собі не вирішує проблему, а доведення факту мобінгу в суді в порядку цивільного судочинства залишається складним завданням. Мета – дослідити мобінг, форми його прояву, типові ознаки вчинення, а також здійснити аналіз судової практики у справах про встановлення фактів мобінгу (цькування) на роботі в цивільному судо- чинстві. Методи. Під час написання статті використовувалися загальнонаукові та спеціальні методи. Чітко простежувався структорно-логічний метод, метод аналізу та синтезу, формально-юридичний, статистичний методи тощо. Результати. У статті розглянуто процесуальні особливості розгляду спорів про встановлення фактів мобінгу (цькування) на роботі в цивільному судочинстві України. Особлива увага приділяється проблемам доказування факту мобінгу, зокрема складнощам у встанов- ленні причинно-наслідкового зв’язку між діями кривдника та негативними наслідками для працівників. Здійснено аналіз судової практики, виявлено проблемні аспекти доведення мобінгу та сформульовано пропозиції щодо вдосконалення законодавства. Висновки. Незважаючи на законодавче визначення мобінгу, суди стикаються із численними труднощами у його кваліфікації та доведенні. Мобінг при- зводить до негативних соціальних та економічних наслідків, як-от зниження продуктивності праці, погіршення здоров’я працівників і зростання кількості судових спорів. Для вирішення зазначеної проблеми потрібно розробити детальніші критерії для визначення мобінгу, спростити процедуру доказування, проводити спеціалізовані навчання для суддів щодо особливостей розгляду спорів про мобінг. Mobbing as a form of psychological violence in the workplace is becoming increasingly widespread in modern conditions. Mobbing in the workplace is not just a conflict between colleagues, but a serious social problem that has negative consequences for the health, psychological well-being and productivity of employees. Ukrainian legislation has taken an important step by defining mobbing and providing for liability for its commission. With the legislative regulation of the concept of “mobbing” in the labor legislation of Ukraine, society has received a powerful tool to combat this phenomenon. However, in practice, it turned out that the legislative norm itself does not solve the problem, and proving the fact of mobbing in court in civil proceedings remains a difficult task. Purpose. To investigate mobbing, its forms of manifestation, typical signs of commission, as well as to analyze judicial practice in cases of establishing facts of mobbing (harassment) at work in civil proceedings. Methods. When writing the article, general scientific and special methods werе used. The structural-logical method, the method of analysis and synthesis, formal-legal, statistical methods, etc. were clearly traced. Results. The article examines the procedural features of considering disputes on establishing facts of mobbing (harassment) at work in the civil justice of Ukraine. Particular attention is paid to the problems of proving the fact of mobbing, in particular, the difficulties in establishing a causal relationship between the actions of the offender and negative consequences for employees. An analysis of judicial practice was carried out, problematic aspects of proving mobbing were identified, and proposals were formulated to improve the legislation. Conclusions. Despite the legislative definition of mobbing, courts face numerous difficulties in qualifying and proving it. Mobbing leads to negative social and economic consequences, such as reduced labor productivity, deterioration of employees’ health, and an increase in the number of legal disputes. To solve this problem, it is necessary to develop more detailed criteria for defining mobbing, simplify the procedure for proving, and conduct specialized training for judges on the features of considering disputes about mobbing.Item ПРАВОВИЙ ВИМІР СТИГМАТИЗАЦІЇ ЖІНОК(2024) Гавловська, А.; Томіліна, Ю.; Havlovska, A; Tomilina, Yu.ації жінок. Для досягнення задекларованої мети та отримання належних результатів використано таку сукупність методів: історико-правовий, системно-структурний підхід, методи формальної логіки, метод групування. Результати та висновки такої діяльності. Стигматизація як негативне соціальне явище проявляється через упереджене ставлення, ізоляцію та дискредитацію особи на основі уявних або реальних рис, формулює негативні стереотипи у суспільстві, спричиняє соціальне виключення та дискримінацію, завдаючи шкоди правам індивідів чи груп. Передумовами розвитку стигматизації є наявність фіксованих стигматизованих установок у суспільстві, а причинами висту- пає т.з. стигма, відображає реакцію суспільства на відхилення від його норм та визначає місце і роль стигматизованої особи чи групи осіб у даному суспільстві. Одним із видів стигматизації є стигмати- зація за статтю що полягає у негативному ставленні, стереотипізації або упередженнях щодо осіб на основі їхньої статі та зумовлює розвиток гендерної дискримінації. Стигматизація жінок ґрун- тується на історичних, культурних, релігійних, економічних та політичних факторах і проявляється у різних сферах суспільного життя (в сфері освіти та науки, працевлаштування, політики та грома- дянської діяльності, у сімейних відносинах та сфері репродуктивних прав жінок, в культурі і соціаль- них мережах та ін.). Стигматизація жінок у різних сферах життя порушує їхні основоположні права та інтереси. Подолання стигматизації жінок у правовому вимірі полягає у створенні, впровадженні та ефектив- ному застосуванні законодавства і політик, які гарантують рівні права жінок, захищають їх від стиг- матизації, а також сприяють зміні суспільних стереотипів. Правовий вимір боротьби зі стигмати- зацією жінок передбачає не лише формальне визнання рівності, але й активну роботу над усуненням стереотипів, забезпеченням доступу до правосуддя та створенням рівних можливостей у всіх сферах життя, а ефективність цього процесу залежить від тісної взаємодії між урядом, громадянським сус- пільством і міжнародними партнерами, що безперечно стане предметом наших подальших наукових досліджень. The purpose of this article is to research certain aspects of the legal dimension of the stigmatization of women. To achieve the declared goal and obtain the appropriate results, the following combination of methods was used: historical-legal, systemic-structural approach, methods of formal logic, grouping method. Results and conclusions of such activities. Stigmatization as a negative social phenomenon manifests itself through a prejudiced attitude, isolation and discrediting of a person based on imagined or real features, formulates negative stereotypes in society, causes social exclusion and discrimination, harming rights individuals or groups. Prerequisites for the development of stigmatization are the presence of fixed stigmatized attitudes in society, and the causes are the so-called stigma reflects society’s reaction to deviations from its norms and determines the place and role of a stigmatized person or group of persons in this society. One of the types of stigmatization is gender-based stigmatization, which consists in negative attitudes, stereotyping, or prejudices against individuals based on their gender and leads to the development of gender discrimination. Stigmatization of women is based on historical, cultural, religious, economic and political factors and manifests itself in various spheres of social life (in the sphere of education and science, employment, politics and civic activity, in family relations and the sphere of women’s reproductive rights, in culture and social networks, etc.), Stigmatization of women in various spheres of life violates their fundamental rights and interests.Overcoming the stigmatization of women in the legal dimension consists in the creation, implementation and effective application of legislation and policies that guarantee the equal rights of women, protect them from stigmatization, and also contribute to the change of social stereotypes. The legal dimension of combating the stigmatization of women involves not only formal recognition of equality, but also active work on eliminating stereotypes, ensuring access to justice and creating equal opportunities in all spheres of life, and the effectiveness of this process depends on close cooperation between the government, civil society and international partners , which will undoubtedly become the subject of our further scientific research.Item РЕЛІГІЙНІ ПЕРЕКОНАННЯ, ЯК ПІДСТАВА ПОРУШЕННЯ РІВНОПРАВНОСТІ ГРОМАДЯН (КРИМІНАЛЬНИЙ АСПЕКТ)(2024) Смірнова, І. С.; Smirnova, I. S.Мета. Питання кримінальної відповідальності за порушення рівноправності громадян було предметом дослідження багатьох українських науковців. Причому наявні два дисертаційні дослідження на заявлену тему: авторів В. М. Панькевича «Кримінально-правова характеристика порушення рів- ноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії» та В. В. Курафєєва «Кримінальна відповідальність за порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності, релігійних переконань, інвалідності та за іншими ознаками (ст. 161 КК України: аналіз складу злочину)». Проте питання особливостей кримінальної відповідальності за образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, а також за пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками релігійних переконань у контексті законодавства країн – членів ЄС, практики ЄСПЛ є досі недостатньо дослідженим і фрагментарним, тому залишається актуальним. Крім того, в умовах широкомасш- табних військових дій на території України питання кримінальної відповідальності за порушення рівноправності громадян набуло не аби якого значення. Тому метою цієї статті є дослідити питання кримінальної відповідальності за образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями , а також за пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками релігійних переконань у контексті тенденцій судової практики національних судів, практики ЄСПЛ та частково охопити порівняльний аспект кримінального законодавства, в межах заявленої теми, країн – членів ЄС та України. Методи. Для досягнення поставленої мети дослідження автором було застосовано такі методи. Для з’ясування змісту та поняття: образи почуттів, прямого та непрямого обмеження прав, вста- новлення прямих і непрямих привілеїв було застосовано діалектичний метод; для з’ясування законодавчих приписів – юридичний метод; для порівняння судової практики та законодавства ЄС з національни законодавством – порівняльний метод. Результати. Із цією метою було досліджено поняття релігійних переконань, форми образ почут- тів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями, мотиви вчинення кримінального правопорушення , проаналізовано практику судів України щодо притягнення до кримінальної відповідальності за ч. 1 ст. 161 КК України за ознакою «релігійні переконання», практику ЄСПЛ щодо посягання свободу мати релігійні переконання. Висновки. Автор дійшов висновку, що національні суди містять достатньо велику практику притягнення до кримінальної відповідальності за образу почуттів громадян у зв’язку з їхніми релігійними переконаннями. Проте така судова практика притягнення до кримінальної відповідальності за пряме чи непряме обмеження прав або встановлення прямих чи непрямих привілеїв громадян за ознаками релігійних переконань відсутня, що не свідчить про відсутність порушень у цьому контексті. Крім того, підкреслено важливість встановлення мотиву вчинення кримінального правопорушення, оскільки зазначене допоможе правильно кваліфікувати правопорушення. Purpose. The issue of criminal liability for violation of equality of citizens has been the subject of research by many Ukrainian scholars. There are two dissertation studies on the stated topic: by V. Pankevych, “Criminal and legal characteristics of violation of equality of citizens depending on their race, nationality or attitude to religion”; by V. Kurafeev, “Criminal liability for violation of equality of citizens depending on their race, nationality, religious beliefs, disability and other grounds (Article 161 of the Criminal Code of Ukraine: analysis of the elements of the crime)”. However, the issue of peculiarities of criminal liability for insulting the feelings of citizens in connection with their religious beliefs, as well as for direct or indirect restriction of rights or establishment of direct or indirect privileges of citizens on the basis of religious beliefs in the context of the legislation of the EU member states and the practice of the ECtHR is still insufficiently researched and fragmented, and therefore remains relevant. In addition, in the context of large-scale military operations on the territory of Ukraine, the issue of criminal liability for violation of the equality of citizens has become of great importance. Therefore, the purpose of this article is to investigate the issue of criminal liability for insulting the feelings of citizens in connection with their religious beliefs, as well as for direct or indirect restriction of rights or establishment of direct or indirect privileges of citizens on the basis of religious beliefs in the context of trends in the case law of national courts, the practice of the ECHR and partially to cover the comparative aspect of criminal law, within the scope of the stated topic, of the EU Member States and Ukraine. Methods. To achieve the research objective, the author used the following methods. The author used the dialectical method to clarify the content and concepts of: insult to feelings, direct and indirect restriction of rights, establishment of direct and indirect privileges; the legal method to clarify the legislative provisions; and the comparative method to compare case law and EU legislation with national legislation. Results. For this purpose, the author examined the concept of religious beliefs, forms of offence to the feelings of citizens in connection with their religious beliefs, motives for committing a criminal offence, analysed the practice of Ukrainian courts on bringing to criminal liability under Part 1 of Article 161 of the Criminal Code of Ukraine on the grounds of “religious beliefs”, and the practice of the ECHR on infringement of the freedom to hold religious beliefs. Conclusions. The author concludes that national courts have a fairly extensive practice of criminal liability for insulting the feelings of citizens in connection with their religious beliefs. However, there is no such judicial practice of criminal liability for direct or indirect restriction of rights or establishment of direct or indirect privileges of citizens on the basis of religious beliefs, which does not indicate the absence of violations in this context. In addition, the author emphasises the importance of establishing the motive for committing a criminal offence, as this will help to correctly qualify the offence.