Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія : Юридичні науки (Випуск 1, 2 (2022)), (Випуск 1, 2, 4, 5, 6 (2023)), Вип. 1, 2, 3 ,4, 5, 6 (2024), Вип. 1 (2025)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17320
Browse
Search Results
Item ТЕХНІКО-ЮРИДИЧНІ ПОМИЛКИ : ПОНЯТТЯ, ВИДИ ТА МІСЦЕ У КЛАСИФІКАЦІЇ ЮРИДИЧНИХ ПОМИЛОК(2024) Гусар, В.; Міхайліна, Т.; Husar, V; Mikhailina, TМетою наукової статті є класифікація юридичних помилок за різними правовими підставами та детальне розкриття саме техніко-юридичних помилок. Реалізація поставленої мети дозволить розмежувати наявні помилки та сприяти їх попередженню та швидкому усуненню компетентними суб’єктами у разі здійснення ними професійної практичної діяльності. Методологічну основу наукового дослідження становлять формально-юридичний метод, екстра- поляція, системний метод дослідження, аналіз і синтез. Результатом статті став аналіз системи класифікаційних критеріїв та видів юридичних поми- лок, а саме: за ступенем визначеності, за юридичною значущістю, за мотивацією вольової діяльності суб’єкта, за видами професійної діяльності. З’ясовано, що в ході здійснення правотворчої діяльності суб’єктами нерідко допускаються техніко-юридичні помилки, які є окремим різновидом юридичних помилок. Проаналізовано міркування науковців щодо визначення поняття техніко-юридичної помилки та сформульовано власне розуміння родового поняття, згідно з яким техніко-юридичну помилку варто тлумачити як вид правотворчої помилки, що полягає в порушенні правотворчої техніки компетент- ним суб’єктом, і, як наслідок, негативно відображається на якості відповідного нормативно-право- вого акта і національного законодавства загалом. Виокремлено основні ознаки техніко-юридичних помилок та здійснено їх класифікацію за різними підставами. Особливу увагу зосереджено на класифікації, згідно з якою техніко-юридичні помилки поділяються на: мовні, логічні та процедурні. Кожен вид таких помилок проілюстровано на конкрет- ному прикладі, що базується на нормах сучасного законодавства, зокрема наведено статті із Кримі- нального кодексу України та Закону України «Про Службу безпеки України». Наголошується, що тенденція зниження якості нормативно-правових актів полягає у поспішно- сті розгляду важливих питань та, як наслідок, до систематичного допущення помилок у практичній діяльності. Тому основне завдання правової політики держави полягає у зменшенні кількості помилок, які мають суттєвий негативний вплив. The purpose of the scientific article is to classify legal errors on various legal grounds and provide detailed disclosure of technical legal errors. The implementation of this goal will make it possible to distinguish between existing errors and contribute to their prevention and rapid elimination by competent entities in the implementation of their professional activities. The methodological basis of scientific research consists of the formal legal method, extrapolation, system method, analysis and synthesis. The result of the article is an analysis of the system of classification criteria and types of legal errors, namely: by the degree of certainty, by legal significance, by the motivation of the subject’s volitional activity, by the types of professional activity. It is established that in the course of law-making activities, subjects often make technical legal errors, which are a separate type of legal errors. The article analyzes the arguments of scientists regarding the definition of the concept of technical legal errors and formulates their own understanding of the generic concept, according to which a technical legal error should be interpreted as a type of law-making error, which consists in violation of law-making technology by a competent subject, and, as a result, negatively affects the quality of the relevant normative legal act and national legislation in general. The main signs of technical legal errors are identified and their classification is carried out on various grounds. Special attention is paid to the classification, according to which technical legal errors are divided into: linguistic, logical and procedural. Each type of such errors is illustrated with a specific example based on the norms of modern legislation, in particular, Criminal Code of Ukraine and the Law of Ukraine “On the Security Service of Ukraine” are given. It is noted that the tendency to reduce the quality of normative legal acts is the haste to consider important issues and, as a result, to systematically make mistakes in practical activities. Therefore, the main task of the state’s legal policy is to reduce the number of errors that have a significant negative impact.Item ПРАКТИКА КРИМІНАЛЬНОЇ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ ЗА ГЕНОЦИД(2024) Боровик, А. В.; Голиш, І. В.; Borovyk, A. V.; Golysh, I. V.У статті поставлено за мету дослідження практики кримінальної відповідальності за геноцид. Методи. Для досягнення задекларованої мети й отримання належних результатів дослідження використано таку сукупність методів: логіко-юридичний, порівняльно-правовий, історико-правовий, нормативно-догматичний та інші методи. Результати та висновки. Кримінальна відповідальність за геноцид на міжнародному рівні формувалася протягом декількох періодів (Нюрнберзького, Постнюрнберзького, Гаазького, Римського) та ґрунтується на двох основоположних міжнародних НПА – Конвенції про запобігання злочину геноциду і покарання за нього (1948 рік) та Римського статуту Міжнародного кримінального суду (1998 рік), які містять визначення поняття та складу злочину геноциду, правила імунітету за вчинення геноциду державними посадовцями, обов’язки держав-учасниць щодо запобігання геноциду, механізм реальної відповідальності за вчинення геноциду та вжиття превентивних заходів щодо його запобігання. Зауважено, що кримінальна відповідальність за злочини геноциду також передбачає відповідальність на рівні держав, які імплементували норми міжнародного законодавства в даній сфері, створили систему національного законодавства щодо врегулювання питання кримінальної відповідальності за злочини геноциду, визначили порядок взаємодії з Міжнародним кримінальним судом і визнали його повноваження. Частина країн, які ратифікували відповідні нормативно-правові акти у сфері кримінальної відповідальності за злочини, впровадили до національного законодавства принцип універсальної відповідальності, що дозволяє провести розслідування злочинів геноциду та здійснювати кримінальне переслідування осіб, винних у їх скоєнні, зокрема й у разі вчинення злочину геноциду на території іншої держави та якщо жертви або підозрювані є громадянами іноземної держави. The purpose of this article is to study the practice of criminal responsibility for genocide. Methods. In order to achieve the declared goal and obtain the appropriate research results, the following set of methods was used: logical-legal method, comparative-legal method, historical-legal method, normative- dogmatic method, etc. Results and conclusions. Criminal responsibility for genocide at the international level was formed during three periods (Nuremberg, post-Nuremberg, Hague, Rome period) and is based on two fundamental international NPAs, the Convention on the Prevention and Punishment of the Crime of Genocide (1948) and the Rome Statute of the ICC (1998), which contain the definition and composition of the crime of genocide, the rules of immunity for the commission of genocide by state officials, the obligations of the participating states to prevent genocide, the mechanism of real responsibility for the commission of genocide and taking preventive measures to prevent it. It was noted that criminal responsibility for crimes of genocide also involves responsibility at the level of states that have implemented the norms of international law in this area, created a system of national legislation to regulate the issue of criminal responsibility for crimes of genocide, determined the procedure for interaction with the International Criminal Court and recognized its powers. Some of the countries that have ratified the relevant normative legal acts in the field of criminal responsibility for crimes have introduced the principle of universal responsibility into national legislation, which allows for the investigation of crimes of genocide and the prosecution of those responsible for their commission, including and in the event of the crime of genocide being committed on the territory of another state and in the event that the victims or suspects are citizens of a foreign state.