Південний архів (історичні науки) (Випуск 36-43)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17377
Browse
3 results
Search Results
Item CHORNOBYL IN PHOTOS FROM THE TCHERIKOWER’S COLLECTION SHOWING POGROM VICTIMS AND POGROMISTS (1919)(2023) Kuzovova, N. M.; Кузовова, Н. М.Purpose. The article describes photos from Tcherikower’s collection about the anti-Jewish pogroms in Chornobyl. Photographs act as markers of temporality: attention is drawn to the circumstances of their creation; the use of these photos as documentary evidence and violence during the anti-Jewish pogroms, by Jewish organizations and the archiving of photos as part of Mizrakh Yidisher Historisher Arkhiv Сollections in the YIVO Institute for Jewish Research (The Center for Jewish History). Research methods. The methods of archival heuristics and description, interdisciplinary approaches were used, in particular the concept of «temporality» in historical science to determine the time markers of an era in this case, the anti-Jewish pogroms, the photos of which flew around the world and determined politics, influenced social relations, became a collective part of historical memory. Research results. An attempt was made to classify collection about the anti-Jewish pogroms in Chornobyl, to detail the descriptions, the history of the creation of this collection and their significance through the concept of temporality in historical science is described. Conclusions. Tcherikower’s photo collection about Chornobyl is a unique collection of images depicting events related to the establishment of power in the Chornobul’s region by Otaman Struk and anti-Jewish pogroms. At the center of the photo selection is Otaman Struk, his army and his victims. Time markers are the traditions of self-images that date back to the First World War and are part of the worldview of the military of that time, even if it is a private army that owns a small territory, such as Struk’s. It is a display of weapons that is supposed to assert masculinity, even children and teenagers are photographed with weapons. Although the soldiers have poor clothing, they are well armed. It is also a depiction of rituals showing respect for the dead: funerals of fallen soldiers, victims of pogroms. The depictions of victims and victims are as lifelike and detailed as possible; they contain inscriptions in French, and were apparently used by Tcherikower during the Schwarzbard trial. The collection of photos also demonstrates the work of investigating anti-Jewish pogroms: visiting cemeteries with the graves of the murdered, destroyed houses, interviewing the victims and their relatives, collecting photographs from before life. У статті описуються фотографії з колекції Черіковера про антиєврейські погроми в Чорнобилі. Фото- графії виступають маркерами тимчасовості: звертається увага на обставини їх створення; використання цих фотографій як документальних доказів та насильства під час антиєврейських погромів єврейськими організаці- ями та архівування фотографій у складі Mizrakh Yidisher Historisher Arkhiv Сollections в YIVO Institute for Jewish Research (The Center for Jewish History). Методи дослідження. Використовувалися методи архівної евристики та опису, міждисциплінарні підходи, зокрема поняття «тимчасовість» в історичній науці для визначення часових позначок епохи – в такому випадку антиєврейських погромів, фото яких облетіли світ і визначали політику, впливали на суспільні відносини, стали колективною частиною історичної пам’яті. Результати дослідження. Зроблено спробу класифікації фотографій колекції, деталізації описів, описано історію створення цієї колекції та її значення через поняття тимчасовості в історичній науці. Висновки. Колекція фото Черіковера про Чорнобиль – це унікальна збірка зображень, що відображає події, пов’язані зі встановленням у регіоні влади отамана Струка та антиєврейськими погромами. В центрі добірки фотографій є отаман Струк та його армія. Часовими маркерами є традиції зображень себе, що беруть початок з Першої світової війни і є частиною світогляду військових того часу, навіть якщо це приватна армія, що володіє невеликою територією, така як була у Струка. Це демонстрація зброї, що має стверджувати маскулінність, навіть дітей та підлітків фотографують зі зброєю. Хоча вояки мають поганий одяг, вони є добре озброєними. Це також зображення ритуалів, що демонструють повагу до загиблих: похорон загиблих військових, жертв погромів. Зображення жертв та постраждалих є максимально натуральними та детальними, вони містять написи французькою, і вочевидь використовувались Черіковером під час судового процесу Шварцбарда. Колекція фото також демонструє роботу з розслідування антиєврейських погромів: відвідування кладовищ із могилами вбитих, зруйнованих будинків, опитування постраждалих та їхніх родичів, збирання прижиттєвих фото.Item ДІТИ ПІД ЧАС ВЕЛИКОГО ГОЛОДУ В ІРЛАНДІЇ 1845–1851 РОКІВ ТА ГОЛОДОМОРУ 1932–1933 РОКІВ В УКРАЇНІ: КОМПАРАТИВНИЙ АНАЛІЗ(2022) Кузовова, Н. М.; Kuzovova, N. M.Мета роботи – порівняння становища дітей під час Великого голоду в Ірландії (1845–1851) та Голодомору в Україні (1932–1933): загрози, практики виживання, наслідки. Методи дослідження. Під час дослідження було застосовано метод компаративного аналізу. Основними моментами порівняння були: рівень смертності від голоду та супутніх хвороб та методи його обрахування; наслідки голодів – вплив голоду на дитинство: криза сімейних відносин, злочинність та деструктивні фактори; практики виживання: навички виживання, допомога, взаємодопомога; коммеморативні практики. Дотримуючись принципу історизму, досліджено контекст історичних епох, на тлі яких розгортались події Великого голоду в Ірландії та Голодомору в Україні. Для цього були залучені наукова література, що висвітлює події голодів та тему дитинства під час них, архівні джерела, щоденники та спогади очевидців. Результати дослідження: проведено порівняльний аналіз загроз, практик виживання, наслідків Великого голоду в Ірландії (1845–1851) та Голодомору в Україні (1932–1933) для дітей та дитинства. Висновки. Джерельна база з вивчення Великого Голоду 1845–1851 років в Ірландії та Голодомору 1932–1933 років в Україні є достатньою, проте має потенціал для розвитку: виявлення нових джерел, зокрема усноісторичних та археологічних, продовження залучення громадськості до збирання спогадів, формування електронних баз даних та музейних експозицій. Ці заходи допоможуть одночасно виявляти нові джерела та зберігати пам’ять про голоди. З’ясовано, що спільними рисами стало замовчування голоду його організа- торами – урядами Великобританії та СРСР відповідно, що призвело до загибелі значної кількості населення, серед якого найуразливішою та найчисельнішою категорією жертв стали діти, а також спроби цих колоніальних держав звинуватити в голоді ірландський та український народи, щоб виправдати антигуманну політику; зростання кількості безпритульних та бездоглядних дітей внаслідок того, що їхні батьки, від’їжджаючи на заробітки до Америки, Австралії (Ірландія) та Донбас, Крим (Україна), залишають дітей. Хоча для українців у цей час заборонено покидати свої населені пункти, це не зупиняло міграцію, лише створювало нові ризики. Особливою рисою українських реалій 1930-х років є сирітство дітей внаслідок репресій проти батьків, проте трудова еміграція, основні засади діяльності робітних будинків на території Ірландії також мають ознаки репресій, спрямованих проти ірландського населення, що полягають у національній та соціальній дискримінації, руйнуванні сім’ї, насиллі, оскільки годі й говорити про «добровільність» вибору в умовах голоду. Під час голодів в Ірландії та Україні спостерігається криза гуманізму. В Україні трапляються випадки дітовбивства, канібалізму, що не набули значного поширення в Ірландії. Особливості втрати моральних орієнтирів полягають у радянській антирелігійній кампанії, але якщо ірландці мали хоча б духовну розраду в підтримці церкви, доля дітей, які потрапляли в робітні будинки, мало відрізнялась від долі українських дітей, що потрапляли під опіку дитбудинків. Саме ці заклади ставали в прямому сенсі останнім пристанищем для багатьох дітей. Безвихідне становище призводить до жорстокої експлуатації дитячої праці та поширення злочинів проти дітей, зростання дитячої злочинності. Особливою рисою радянської соціальної політики стало руйнування сімейних цінностей: дітей використовують для організації голоду, закликають доносити на батьків. Спільною ознакою стала неспроможність батьків захистити дітей в умовах голоду та зберегти сімейні стосунки. Можна говорити про важливість не лише матеріальної, але й моральної допомоги дітям та сім’ям, що опинились у скрутних ситуаціях. Purpose – comparison of the situation of children during the Ireland’s Great Hunger (1845–1851) and the Holodomor (1932–1933): threats, survival practices, consequences. Research methods. The method of comparative analysis was used during the research. The main points of comparison were: the mortality rate from hunger and associated diseases and methods of its calculation; consequences of famines – impact of famine on childhood: crisis of family relations, crime and destructive factors; survival practices: survival skills, help, mutual aid; commemorative practices. Adhering to the principle of historicism, the context of historical eras against which the events of the Great Famine in Ireland and the Holodomor in Ukraine unfolded was investigated. For this, scientific literature covering the events of famines and the topic of childhood during them, archival sources, diaries and memories of eyewitnesses were involved. Research results: a comparative analysis of threats, survival practices, consequences of the Ireland’s Great Hunger (1845–1851) and Holodomor (1932–1933) for children and childhood was carried out. Conclusions. The source base for the study of the Ireland’s Great Hunger of 1845–1851 in Ireland and the Holodomor of 1932–1933 in Ukraine is sufficient, but has the potential for development: the identification of new sources, in particular oral history and archeology, the continuation of public involvement in the collection of memories, the formation of electronic databases data and museum exhibits. These measures will help to simultaneously identify new sources and preserve the memory of famines. It was found that the common features were the silence of the famine by its organizers – the governments of Great Britain and the USSR, respectively, which led to the death of a significant number of the population, among which the most vulnerable and the most numerous category of victims were children, as well as the attempts of these colonial states to blame the Irish and Ukrainian peoples for the famine, to justify inhumane policies; the increase in the number of homeless and neglected children due to the fact that their parents leave their children behind when they go to America, Australia (Ireland) and Donbas, Crimea (Ukraine) to earn money. Although it is forbidden for Ukrainians to leave their settlements at this time, this did not stop migration, it only created new risks. A special feature of the Ukrainian realities of the 1930s is the orphan hood of children as a result of repression against their parents, but labor emigration, the basic principles of the workhouses in Ireland also have signs of repression directed against the Irish population, consisting of national and social discrimination, the destruction of the family, hardly, since it is not even possible to talk about the “voluntariness” of the choice in conditions of famine. During the famines in Ireland and Ukraine, a humanitarian crisis is observed. In Ukraine, there are cases of infanticide and cannibalism, which have not become widespread in Ireland. The peculiarity of the loss of moral landmarks lies in the Soviet anti-religious campaign, but if the Irish had at least spiritual consolation in the support of the church, the fate of children who ended up in workhouses was little different from the fate of Ukrainian children who fell under the care of orphanages. It was these institutions that literally became the last refuge for many children. The hopeless situation leads to the cruel exploitation of child labor and the spread of crimes against children, the growth of child crime. A special feature of Soviet social policy was the destruction of family values: children were used to organize famines, and they were called to report on their parents. A common feature was the inability of parents to protect their children in conditions of famine and preserve family relations. We can talk about the importance of not only material, but also moral assistance to children and families who find themselves in difficult situations.Item СЛІДЧА СПРАВА ЯКОВА БЕР-БАЄРА, ЗАВІДУВАЧА ХЕРСОНСЬКОЇ ІНФЕКЦІЙНОЇ ЛІКАРНІ, ЯК ДЖЕРЕЛО З ІСТОРІЇ ГОЛОКОСТУ(2022) Кузовова, Н. М.; Kuzovova, N. M.Мета роботи – дослідити одну з маловідомих сторінок історії Голокосту в Херсоні за матеріалами слідчої справи Якова Вільгельмовича Бер-Баєра, що зберігається в державному архіві Херсонської області. Методи дослідження. Під час дослідження було застосовано метод архівної евристики, за допомогою якого було виявлено вказану справу в фонді Служби безпеки України в Херсонській області. Щоб перевірити інформацію, яку містить справа, застосовувались методи джерелознавчого аналізу: вивчені обставини заведення слідчої справи, здійснено порівняльний аналіз подібних за змістом справ, розпочатих радянськими органами держбезпеки в цей період за схожими звинуваченнями, проаналізована структура справи щодо визначення повноти складу документів. Дотри- муючись принципу історизму досліджено контекст історичної епохи: події, що стали основою звинувачення – Голокост під час Другої світової війни в Україні, причини, мотиви та наслідки роботи органів держбезпеки, що стосувались не лише виявлення та покарання нацистів та їхніх посібників, але й застосування політичних репресій до національних меншин, зокрема німців. Для цього були залучені архівні документи з архівного відділу СБУ в Херсонській області, Держархіву Херсонської області, наукова література, періодичні видання та спогади очевидців. Результати дослідження. Аналіз історіографічної та джерельної бази показав, що події, описані у справі, відбувались на території м. Херсона в 1941 р., у їх епіцентрі опинились євреї – пацієнти Херсонської інфекційної лікарні, заарештовані та розстріляні нацистською окупаційною владою. Вивчення аналогічних практик у лікарнях на території окупованої України дозволяє стверджувати, що керівництво лікарень так чи інакше залучалось до виявлення єврейського населення нацистами і в окремих випадках безпосередньо керувало вбивством своїх пацієнтів; виявлення єврейського населення в лікарнях усіх типів за лікарняними справами пацієнтів та свідченнями медичного персоналу безперечно проводилось нацистами. Висновки. У результаті дослідження в науковий обіг введено нове джерело з історії Голокосту – слідча справа Бер-Баєра, що містить інформацію про вбивство пацієнтів-євреїв Херсонської інфекційної лікарні. Її вивчення показало, що причетність головного лікаря до загибелі його єврейських пацієнтів не стала центральним звинуваченням. Бер-Баєр був засуджений як особа німецької національності – фольксдойче, проте, на відміну від багатьох німців, реабілітованих у радянські часи, його судимість не була знята через колабораціонізм – він був реабілітований лише в 1993 р. Можливою обставиною для пом’якшення вироку стало те, що Бер-Баєр, пізніше перебуваючи в Чехо-Словаччині, рятував пацієнтів, зокрема євреїв, від переслідування гестапо. Purpose is to investigate one of the little-known pages of the history of the Holocaust in Kherson on the basis of the investigation case of Yakov Wilhelmovich Ber-Bayer, this is stored in the state archives of the Kherson region. Research methods. During the research the method of archival heuristics was used, with the help of which the case was identified in the fund of the Security Service of Ukraine in Kherson region. To verify the information contained in the case, methods of source analysis were used: the circumstances of the investigation were studied, a comparative the structure of the case, to determine the completeness of documents. Following the principle of historicism, the context of the historical epoch is studied: the events that led to the accusation – the Holocaust during the Second World War in Ukraine, the causes, motives and consequences of state security bodies in relation to national minorities, in particular Germans. For this purpose, archival documents from the archival department of the SBU in the Kherson region, the state archives of the Kherson region, scientific literature, periodicals and eyewitness memoirs were involved. The results of the study: analysis of historiographical and source base showed that the events described in the case took place in Kherson in 1941, in their epicenter were Jews – patients of Kherson Infectious Diseases Hospital, arrested and shot by the Nazi occupation authorities. A study of similar practices in hospitals in occupied Ukraine suggests that hospital managements were involved in the Nazi identification of the Jewish population and in some cases directed the killing of their patients. The identification of the Jewish population in hospitals of all types on the basis of hospital cases of patients and the testimony of medical staff was undoubtedly carried out by the Nazis. Conclusions. As a result of the research, a new source on the history of the Holocaust was introduced into scientific circulation – the Ber-Bayer investigation case, which contains information about the murder of Jewish patients at the Kherson Infectious Diseases Hospital. Her study showed that the chief physician’s involvement in the deaths of his Jewish patients was not a central charge. Beer- Bayer was convicted as a German national – Volksdeutsche, but unlike many Germans rehabilitated in Soviet times, his conviction was not revoked due to collaborationism – he was rehabilitated only in 1993. A possible mitigating factor was that Ber-Bayer, later in Czechoslovakia, saved patients, in particular Jews, from persecution by the Gestapo.