Південний архів (історичні науки) (Випуск 36-43)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17377
Browse
3 results
Search Results
Item ІСТОРИЧНИЙ КОНТЕКСТ НОВЕЛИ ЮРІЯ ЛИПИ «РУБАН»: КРИТИЧНИЙ АНАЛІЗ ЛІТЕРАТУРНОГО ДЖЕРЕЛА ДОБИ ВИЗВОЛЬНИХ 1917–1922 РР.(2023) Митрофаненко, Ю. С.; Mytrofanenko, Y. S.У фокусі аналізу публікації аксіологічний контекст творів Юрія Липи, історичною основою яких були події Української революції 1917–1921 рр. Предмет дослідження – новела Ю. Липи «Рубан». Метою статті є актуалізація уваги до історичної прози Ю. Липи, написаної під впливом участі автора в подіях визвольних змагань та матеріалах усної історії; здійснення критичного та герменевтичного аналізу історичної новелістики автора; виокремилення історичного контексту літературного наративу, який стосується персоналій українських отаманів, учасників визвольних змагань 1917–1922 рр. Автор звертає увагу на перспективність переосмислення істориками творів Ю. Липи як важливого літературного джерела. Акцентовано увагу на застосуванні цього виду джерел для історичних наукових студій, які стосуються проблематики повстанства та отаманщини періоду Директорії УНР 1918–1919 рр. Методи. В основі дослідження – використання міждисциплінарних методичних оптик: наукового інструментарію історії та літератури. Для аналізу авторського наративу застосовано критичний метод дослідження літературних та історичних джерел; використано методики герменевтичного аналізу тексту. Під час порівняння персоналій українських отаманів, які згадуються на сторінках новели, послуговуємося методом біографістики та компаративістики. Для аналізу повстанства та отаманщини застосовується історико-типологічний та порівняльний методи. Під час інтерпретації літературних джерел послуговуємося міждисциплінарним науковим інструментарієм: деконструкцією джерела та методикою історичної герменевтики. Результати. Проаналізовано літературні та історичні джерела, що стосуються персоналій українських отаманів, що згадаються в новелі Ю. Липи «Рубан». З’ясовано історичну достовірність подій, згаданих автором. Акцентовано увагу на особливостях світогляду, діяльности, мотивації рішень, ухвалених отаманами, та інтерпретацію цих подій Ю. Липою Розмежовано достовірну інформацію та художній вимисел автора. З’ясовано місце та значення згаданих у тексті персоналій в історії визвольних змагань. Висновки. Новела Ю. Липи «Рубан» є прикладом літературного джерела, у якому розглянуто процеси Української революції 1917–1921 рр. Насамперед такі явища, як повстанство та отаманщина; феномен множинної суверенности: створення селянських республік у Центральній та Південній Україні. Ці явища, художньо осмислені Ю. Липою, можуть стати цікавим та перспективним дослідницьким майданчиком наукових студій з історичної регіоналістики, насамперед Центральної та Південної України. Встановлено, що образ повстанського ватажка, отамана Рубана – збірний. Він поєднує у собі риси, манеру поведінки, тактики, світогляду декількох українських отаманів. У статті проаналізовано окремі епізоди біографій цих персоналій. Автор, використовуючи архівні джерела та сучасні дослідження з історії українського повстанства та отаманщини, спростовує версії окремих літературознавців, у яких наголошується, що отаман Рубан мав свого конкретного прототипа. Purpose. The article is devoted to Yuriy Lypa novels, which refer to the events of Ukrainian revolution of 1917–1921. They are and they can be subject of literary analysis, of reconstruction of historical events, of the analysis of revolution period results for realization of its historical lessons. The aim of article is archive interest of readers to these composition, new attentive reading of them in terms of rethinking of revolutionary events in Ukraine in 1917–1921. Y. Lypa drew a little-known episode from the history of atamanship during the period of Ukranian revolution was focused on the basis of new archive sources. The purpose of the article is to draw readers’ attention to these works of Y. Lypa, as a variant of alternative history, their new and careful reading in the context of reinterpretation of the events of the liberation struggles of 1917–1922. Methods. The research is based on the synergy of interdisciplinary methodical optics: a critical method of analyzing literary and historical sources. The methods of hermeneutic text analysis are used to analyze the author’s narrative. To compare the historical figures of Ukrainian chieftains mentioned on the pages of the novel, we use the biographical and comparative methods. Historical-typological and comparative analysis is used during the analysis of the uprising and atamanship. An interdisciplinary will be used to analyze literary sources: source deconstruction and techniques of historical hermeneutics. The results. Literary and historical sources related to the personalities of Ukrainian chieftains mentioned in Y. Lypa’s novella “Ruban” are analyzed. The historical reliability of the events mentioned by the author has been clarified. Attention is focused on the peculiarities of worldview, activity, motivation of decisions made by chieftains of the period of liberation struggles. A distinction is made between credible historical information and the author’s fiction. The place and significance of these personalities in the history of the Ukrainian anarchist movement during the period of the liberation struggles of 1917–1921 has been clarified. Conclusion’s. Y. Lypa novella “Ruban” is an example of an artistic interpretation of the processes of the Ukrainian revolution of 1917–1921. First of all, such phenomena as the uprising and atamanship, the phenomenon of multiple sovereignty: the creation of peasant republics in Central and Southern Ukraine. It has been established that the image of the rebel leader, Ataman Ruban, is collective. He combines the features, manner of behavior, tactics, worldview of several Ukrainian chieftains. In the article, the author draws attention to these personalities. The author, using archival sources and modern research on the history of the Ukrainian uprising and chiefdom, refutes the hypothesis that chieftain Ruban had his specific prototype. These phenomena, artistically depicted and analyzed by Y. Lypa, can become an interesting and promising research platform for scientific studies on historical regionalism, primarily of Central and Southern Ukraine.Item ПОДІЇ ТА ПОСТАТІ УКРАЇНСЬКОЇ РЕВОЛЮЦІЇ 1917–1921 РР. В ПУБЛІЦИСТИЦІ ЄВГЕНА МАЛАНЮКА(2022) Митрофаненко, Ю. С.; Mytrofanenko, Y. S.Мета. Метою статті є аналіз есеїстики та публіцистики Євгена Маланюка, що стосується значущих подій доби Української революції, учасником яких був автор. Аналіз творчої спадщини Є. Маланюка продовжує становити значний інтерес для дослідників визвольних змагань із погляду його значної поінформованості як ад’ютанта впливових старшин армії УНР про нюанси прийняття доленосних для історії Української революції рішень. Найбільшою мірою це стосується подій 1919 р. Тому завданням статті є привернення уваги до есеїстки та публіцистичної спадщини Є. Маланюка як важливого джерела боротьби за незалежність 1917–1921 рр. Методи. Стан наукової розробки проблеми спонукає до продовження аналізу публіцистики Є. Маланюка в історичному контексті подій визвольних змагань. Його творчий доробок, присвячений подіям Української революції, можна класифікувати за кількома підходами: жанром творів та їх проблематикою. Розпочнемо з жанрової класифікації. Твори Є. Маланюка, які стосуються доби визвольних змагань, – це публіцистика, біографічні нариси, поезії. Для аналізу його текстів було застосовано логічний метод, методику герменевтичного аналізу текстів, підходи біографістики та компаративістики. Також було використано міждисциплінарний інструментарій, оскільки дослідження базується на аналізі біографічних та творчих фрагментів біографії поета, публіциста, який був учасником визвольних змагань. Результати. Проаналізовано публіцистику, есеїстику, поезію Є. Маланюка, що стосуються доби визвольних змагань. З’ясовано оцінку автором різних періодів, явищ, персоналій Української революції 1917–1921 рр. Зокрема, Василя Тютюнника, Симона Петлюри, Євгена Мішковського, Володимира Сінклера. Розглянуто версії Є. Маланюка стосовно причин «Київської катастрофи» 1919 р., українсько-польських та українсько-російських міждержавних взаємин 1919 р., проаналізовано нюанси прийняття рішень організації Першого Зимового походу та укладання Варшавської угоди, політики Гетьманату та Директорії у сфері військового будівництва. Висновки. Творча спадщина Є. Маланюка залишається актуальною для дослідників, як істориків, так і філологів. А його змістовні узагальнення та історичні паралелі є цінним надбанням для української комеморації та розвитку сучасної інформаційної політики в умовах російсько-української війни ХХІ ст. Purpose. The task of the article is to analyze the essayist and journalism of Yevhen Malanyuk, which concerns significant, interesting and at the same time insufficiently known episodes of the Ukrainian Revolution, in which Yevhen Malanyuk was kept secret. Also the subject of the study are biographical sketches of officers of the UPR army. The analysis of E. Malaniuk’s creative heritage may be of great interest to researchers of liberation struggles in view of E. Malaniuk’s significant awareness of important and little-known nuances of making fateful decisions for Ukrainian history. Methods. The state of scientific development of the problem encourages the continuation of the analysis of E. Malanyuk’s literary heritage in the historical context. His creative work, dedicated to the events of the Ukrainian revolution, can be classified according to several approaches: the genre of works and their problems. Let’s start with the genre classification. E. Malaniuk’s works devoted to the events of the Ukrainian revolution are journalism, biographical essays, and poetry. For the analysis of Yevhen Malanyuk’s texts we use the method of hermeneutic analysis of his texts, approaches of biography and comparative studies. Interdisciplinary tools will also be used, as the study is based on the analysis of biographical and creative fragments of the biography of the poet, publicist, participant in the liberation struggle. Results. E. Malanyuk’s journalism, essays, and poetry related to the era of liberation struggles are analyzed. The assessment of the author, whose work is the subject of the article, to different periods, phenomena, personalities of the Ukrainian revolution of 1917–1921. In particular, V. Tyutyunnyk, S. Petliura, E. Mishkovsky, V. Sinclair. E. Malaniuk’s view on the causes of the Kiev catastrophe, Ukrainian-Polish and Ukrainian-Russian interstate relations in 1919, the nuances of decision-making on the Warsaw Pact and the organization of the First Winter Campaign, the policy of the Hetmanate and the Directory in the field of military construction are analyzed. Conclusions. E. Malaniuk’s creative legacy remains relevant for researchers, both historians and philologists. And his advice is a valuable asset for Ukrainian commemoration and the development of modern information policy in the Russian-Ukrainian war of the XXI century.Item АНАРХІСТКИ МАРІЯ (МАРУСЯ) НИКИФОРОВА ТА ГАЛИНА (АГАФІЯ) КУЗЬМЕНКО: ҐЕНДЕРНИЙ ПЕРСОНАЛІСТИЧНИЙ ВИМІР РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ДОБИ 1917–1921 РР.(2022) Митрофаненко, Ю. С.; Mytrofanenko, Y. S.Метою дослідження є порівняльний аналіз особистостей Марії (Марусі) Никифорової та Галини (Агафії, Гандзі) Кузьменко в контексті подій Української революції 1917–1921 рр. Ці жінки були впливовими особистостями в українському анархістському русі в 1917–1919 рр. Доля кожну із них по-своєму пов’язала із Нестором Івановичем Махном – оригінальною та колоритною особистістю Української революції, засновником та командиром «Партизансько-повстанської української армії ім. Н. Махна». Предмет дослідження – персоналістичний вимір доби Української революції 1917–1921 рр. Публікація є частиною ґендерних студій української історіографії. Актуальність статті зумовлена недостатньою увагою до цього напряму серед дослідників періоду визвольних змагань. Іншим завданням публікації є привернення уваги до маловідомих або не досить опрацьованих джерел: мнемінічних, усних, візуальних, які стосуються ґендерних студій революційного періоду 1917–1921 рр. Також на меті – спростування міфів та фейків, пов’язаних із цими жінками, особливо коли йдеться про Марусю Никифорову. Методи. Заявлена мета статті зумовила підбір методичних оптик, застосованих для розв’язання зазначених завдань. Головним є ґендерний підхід, який буде застосовано для аналізу політичної та військової діяльности цих особистостей; мотивації ухвалених ними рішень, що нерідко опиняється поза увагою дослідників. Також буде застосовано територіальний метод дослідження. Фокус дослідження буде спрямовано на терени Центральної України в період 1918–1919 рр. Саме цей мікрорегіон Правобережжя, межами якого нами визначено на заході – річка Синюха, на Сході – Дніпро, на півночі – Рось, на півдні – Південний Буг, – відіграв важливу роль у житті цих жінок у добу визвольних змагань. Іншим важливим методом дослідження є компаративістика. Цей підхід буде застосовано для порівняння життєвого шляху цих персоналій у революційний період, порівняльного аналізу їхнього світогляду. Під час аналізу джерел використовуватиметься критичний метод, методики усної історії. Для аналізу літературних джерел буде застосовано міждисциплінарний інструментарій: деконструкція джерел та прийоми історичної герменевтики. Результати. Проаналізовано джерела: писемні, усні, візуальні, літературні, що стосуються особистостей М. Никифорової та Г. Кузьменко, а також їхньої ролі в історії українського анархістського руху за умов революційного періоду 1917–1921 рр. Висвітлено особливості світогляду, діяльности, мотивації ухвалених ними рішень та впливу цих жінок на особистість Нестора Махна. Спростовано недостовірну інформацію, що стосується цих особистостей. З’ясовано місце та значення цих персоналій в історії українського анархістського руху періоду визвольних змагань 1917–1921 рр. Висновки. Ґендерні студії залишаються цікавим інтелектуальним майданчиком української історіографії. А революційна доба 1917–1921 рр. має ще чимало яскравих постатей жіночої статі, які можуть стати об’єктом досліджень істориків, що сприятиме об’єктивному погляду на роль жінки в історії революційного періоду. Також сподіваємося, що наше дослідження знайде відгук у фахівців та пожвавить інтерес до ґендерної проблематики в українській історіографії періоду визвольних змагань. Purpose. The purpose of the article is a comparative analysis of the personalities of Maria (Marusi) Nikiforova and Galina (Agafia) Kuzmenko. These women were influential personalities in the Ukrainian anarchist movement in 1917–1919. Fate, each in its own way, connected them with Nestor Ivanovich Makhno – an original and colorful personality of the Ukrainian revolution, the founder and commander of the Insurgent-Partisan Ukrainian Army by N. Makhno. Our research will be a part of gender studies of Ukrainian historiography, due to insufficient attention to this dimension among researchers of the period of liberation struggles. Also, the task of the article is to draw attention to little-known or insufficiently developed sources: mnemonic, oral, visual, which relate to gender studies of the revolutionary period 1917–1921. Another task is to refute myths and fakes related to these women, especially when it comes about Marusya Nikiforova. Methods. The stated purpose of the article led to the selection of methodical optics applied to the analysis of the issues of the publication. The main thing is the gender approach, through the prism of which the actions of these individuals and the motives of the decisions they made will be considered, which is often overlooked by researchers. The territorial research method will also be applied. Special attention will be paid to the part of Central Ukraine in the period 1918–1919. It is this micro-region of the Right Bank, whose borders are crossed by the Sinyukha River in the west, Dnipro – in the East, Ros – in the North, Southern Bug – in the South – played an important role in the lives of these women in the above-mentioned period. Another important research method is comparative studies. We will use it to compare the life path of these personalities in the studied period. The oral history method will be used to analyze the sources; during the analysis of Halyna Kuzmenko’s diary, methods of source deconstruction and historical hermeneutics. An interdisciplinary toolkit will be used to analyze literary sources. Results. Sources were analyzed: written, oral, visual, literary, relating to the personalities of M. Nikiforova and H. Kuzmenko and their role in the history of the Ukrainian anarchist movement under the conditions of the revolutionary period of 1917–1921. With the help of the comparative method, the features of the worldview, activity, and motivation of approval were examined decisions made by these individuals and their impact on the personality of Nestor Makhno. Inaccurate information related to these individuals has been refuted. The place and significance of these individuals in the history of the Ukrainian anarchist movement during the liberation struggle of 1917–1921 has been clarified. Conclusions. Gender studies remain an interesting intellectual platform of Ukrainian historiography. And the revolutionary era of 1917–1921 still has many bright female personalities who can become an object and subject of research for professional historians, which will contribute to an objective view of the role of women in the history of the revolutionary period. We hope that our research will contribute to the renewal of interest in gender issues in Ukrainian historiography.