Південний архів (історичні науки) (Випуск 36-43)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/17377
Browse
4 results
Search Results
Item БЛАГОДІЙНА ДІЯЛЬНІСТЬ ПРЕДСТАВНИКІВ РОДИНИ КУРІСІВ В ОДЕСЬКОМУ ЖІНОЧОМУ БЛАГОДІЙНОМУ ТОВАРИСТВІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ ХІХ СТ.(2023) Кондратюк, В. С.; Kondratyuk, V. S.В статті розглядається благодійна діяльність представників роду Курісів в Одеському благодійному жіночому товаристві в першій половині ХІХ ст. В контексті тенденцій розвитку благодійництва на території Півдня сучасної України в першій половині ХІХ ст. досліджено започаткування та становлення однієї із самих розвинутих благодійних жіночих організацій Одеси того часу – Одеського жіночого благодійного товариства. Проаналізовані витоки виникнення Товариства, основні напрямки та особливості його діяльності, джерела фінансування. Особливу увагу приділено організації Товариством дитячого будинку та вихованню його мешканців. Серед особливих досягнень Товариства будівництво церкви, закладення саду, організація власної торгівельної та виробничої діяльності, за рахунок яких здійснювався розвиток Товариства та забезпечувалась його робота. Мета дослідження полягає в вивченні ролі представників роду Курісів в благодійній діяльності Одеського жіночого благодійного товариства в першій половині ХІХ ст. Методи дослідження. Під час проведення дослідження використовувались порівняльно-історичний метод, історико-систематичний метод, метод аналізу та синтезу історичних джерел. Результати та висновки.На основі проведеного дослідження зроблені висновки про благочинність родини Курісів. Серед військових, соціальних, господарських надбань родини особливе місце займало колекціонування, меценатство та благодійництво. Не тільки славні чоловіки сім’ї Курісів, Іван Онуфрійович Куріс та Іван Іраклійович Куріс, зробили незаперечний внесок в розвиток Півдня сучасної України, а й жінки курісовського роду займались просвітництвом та вели активне соціальне життя. З числа родини Курісів, крім Катерини Іванівни, жінки Івана Онуфрійовича Куріса, до Товариства входили її невістки Єлизавета Львівна та Любов Станіславівна. Всі вони брали участь в організації постачання продовольством і медикаментами городян, які потребували допомоги, розміщенні безпритульних людей на дешевих квартирах, сприяли в організації громадських робіт, брали участь в вихованні безпритульних дітей. На основі вивчення життєвого шляху Любові Станіславівни Куріс проаналізований початок її благодійницької діяльності, якою вона займалася дуже активно все своє життя. Участь в роботі Одеського жіночого благодійного товариства було лише першим кроком до продовження благочинних вчинків цієї жінки – просвітницької діяльності, заснування школи за власні кошти, участі в інших благодійних організаціях. The article is devoted to the Kuris family charitable activities in the Odessa Charitable Women’s Society in the first half of the XIX century. In the context of charity development trends in the South of modern Ukraine in the first half of the nineteenth centurythe beginning and formation of one of the most developed charitable women’s organizations of Odessa of that time – the Odessa women’s charitable society is investigated. The origins of the Society, the main directions and features of its activities, sources of funding are analyzed. Particular attention is paid to the organization of the orphanage by the Society and the education of its residents. Among the special achievements of the Society are the church building, the establishment of a garden, the organization of its own trade and production activities, due to which the development of the Society was carried out and its work was ensured. The purpose of the research is to study the role of representatives of the Kuris clan in the charitable activities of the Odessa Women’s Charitable Society in the first half of the 19th century. Research methods. During the research, the comparative-historical method, the historical-systematic method, the method of analysis and synthesis of historical sources were used. Results and conclusions. Based on the study, conclusions were drawn about the Kuris family charity. Among the military, social, economic heritage of the family a special place was devoted to collecting, philanthropy and charity. Not only the glorious men of the Kuris family, Ivan Onufriyovych Kuris and Ivan Irakliyovych Kuris, made an indisputable contribution to the development of the South of modern Ukraine, but also the women of the Kuris family were engaged in education and had an active social life. From the Kuris family, in addition to Kateryna Ivanivna, the wife of Ivan Onufriyovych Kuris, the Society included her daughters-in-law Elizaveta Lvivna and Lyubov Stanislavivna. All of them took part in organizing the supply of food and medicine to citizens in need, accommodation of homeless people to cheap apartments, assisted in public work organization, participated in the upbringing of homeless children. Based on the study of the life of LyubovStanislavovna Kuris, the beginning of her charitable activity was analyzed, which she had very active all her life. Participation in the work of the Odessa Women’s Charitable Society was only the first step towards this woman’s charitable deeds – educational activities, founding a school at her own expense, participation in other charitable organizations.Item ДО ПИТАННЯ ПРО ВИСОКИЙ РІВЕНЬ ЛОКАЛЬНОЇ ЕНДОГАМІЇ СЕРЕД ЕТНІЧНИХ ШВЕДІВ НА ХЕРСОНЩИНІ У ХІХ – НА ПОЧАТКУ ХХ СТ.(2023) Чирук, С. В.; Chyruk, S. V.Мета – перевірити достовірність популярної в історіографії гіпотези про високі показники локальної ендогамії у Старошведській колонії. Гіпотеза перевіряється емпірично на основі відомостей парафіяльних книг. Методи. Рівень ендогамії визначається на основі відсотка екзогамних шлюбів мешканців Старошведського порівняно з відповідними показниками колоністів з інших сіл Південної України того ж періоду. Ендогамія Старошведського досліджується в динаміці починаючи з 1830-х років і до початку XX століття. Також перевіряються гіпотези про унікальність чи не унікальність ендогамії у Старошведській колонії. Когортний аналіз використовувався для спроби пояснити причини ендогамії у селі. Результати. Автор зазначає, що 96% шлюбів лютеран на Півдні України в ХІХ – на початку ХХ ст. укладалися в межах парафії. Водночас дуже поширеними були шлюби між поселеннями з різних сіл однієї парафії (близько 60% від усіх випадків шлюбу). Цей показник був однаковим як для чоловіків, так і для жінок. Географічних і хронологічних відмінностей виявлено не було. У рамках дослідження було виявлено, що частка екзогамних шлюбів у Старошведській колонії була вдвічі меншою, ніж в інших населених пунктах області, і становила 28%. Також було встановлено наявність ґендерної диспропорції (60–65% екзогамних шлюбів у Старошведському були укладені чоловіками). Окрім того, було зафіксовано коливання рівня екзогамних шлюбів у селі протягом досліджуваного періоду. Кількість випадків екзогамних шлюбів зменшувалася, коли на шлюбний ринок виходила когорта жінок, що постраждали під час епідемії чуми 1781–1783 років. Відсоток екзогамних шлюбів у Старошведському протягом досліджуваного періоду проявляв суттєву тенденцію до зростання (а отже, рівень локальної ендогамії з часом знижувався). Висновки. Автор робить висновок, що утверджена в історіографії гіпотеза про високий рівень етнічного націоналізму у Старошведському як основної причини великої кількості випадків ендогамії у цьому селі є необґрунтованою. Цьому припущенню суперечить велика тенденція до зростання кількості випадків екзогамних шлюбів, яка спостерігалася серед мешканців цього населеного пункту. Натомість автор пропонує вважати основною причиною високого рівня ендогамії у Старошведському статево-віковий склад населення, а саме зменшення частки жінок в одній когорті після епідемії чуми. Purpose of the article is to verify popular hypothesis bout high local endogamy rates in Gammalsvenskby colony. It is empirically checking on the base of the parish books information. Methods. Endogamy level is checking through percent of exogamic marriages of Gammalsvenskby inhabitants with settlers from other villages. Gammalsvenskby endogamy is exploring in dynamic, from 1830th to the beginning of XX century. Hypothesis about unique or not unique character of endogamy in Gammalsvenskby are also checking. Gammalsvenskby endogamy rates are comparing with indicators from other Lutheran settlements on the South of Ukraine at the same period. Cohort analysis was using to attempt to explain the reasons of endogamy in the village. Results. Author marks that 96% of marriages among Lutherans on the South of Ukraine in XIX – beginning of XX centuries were concluded within the parish. At the same time, marriages between settlements from different villages in the same parish were very common (near 60% from all marriage cases). It was the same for male and female. Geographical and chronological differences were not detected. The research discovered that the part of exogamic marriages in Gammalsvenskby was half as much than at other settlements in the region and was amount 28%. Gender disparity was also detected (60–65% of exogamous marriages in Gammalsvenskby were conduct by male). Fluctuations of exogamic marriages rates at the village during research period was also find. The number of exogamic marriages cases were decreased when female cohort injured during plague epidemic 1781–1783 years entered the marriage market. Exogamic marriages percent in Gammalsvenskby had a strong increasing trend (local endogamy level was decrease) during research period. Conclusions. Author makes the conclusion that hypothesis about high level of ethnic nationalism in Gammalsvenskby as the main reason of great number of endogamy cases in this village expressed in historiography is unfounded. Strong trend for growing number of exogamic marriages cases contradicts this assumption. Author offer to consider the main reason of high level of endogamy in Gammalsvenskby age and sex composition (decreasing of females in one cohort after plague epidemic).Item УРБАНІСТИЧНІ ВИМІРИ ОКУПАЦІЙНОЇ ДІЙСНОСТІ: ХЕРСОНСЬКИЙ ДОСВІД ПОВСЯКДЕННОГО ПОРТРЕТУВАННЯ(2023) Черемісін, О. В.; Михайленко, Г. М.Мета дослідження – вивчити особливості окупації на прикладі Херсона під час широкомасштабної російсько-української війни у березні–листопаді 2022 р. Методологічною основою дослідження стали такі методи: аналізу, синтезу, спостереження, фронтиру, локальної історії, повсякденності, усної історії. Основні резуль- тати дослідження. 1 березня 2022 р. Херсон став першим обласним центром, захопленим з початку широко- масштабної російської агресії, та третім з початку російсько-української війни у 2014 р., тимчасова окупація якого тривала 8 місяців і 10 днів до 11 листопада 2022 р. Досліджуваний період характеризується захопленням обласного центра Херсон і перебування його у тимчасовій окупації російських військ. У статті робиться спроба на повсякденному рівні зрозуміти й окреслити особливості перебування Херсона в окупації. У ході дослідження запропонована періодизація тимчасової окупації міста з поділом на три періоди: 1) трансформаційний (бере- зень – кінець травня 2022 р.); 2) інтеграційний (кінець травня – початок жовтня 2022 р.); 3) реструктуризаційний (початок жовтня – початок листопада 2022 р.). Кожен етап мав свою специфіку та особливі контури повсякден- ного сприйняття ходу військового конфлікту, мав свої межі і внутрішню логіку, що відбивалось на моральному сприйнятті цивільним населенням ходу військової кампанії та очікування визволення. У ході роботи були виявлені особливі характеристики кожного періоду та обґрунтовані переходи з одного періоду в інший. Запропоновано ставитись до окупації Херсона як до особливого типу окупаційної практики російського режиму. Дослідження доповнено повсякденними практиками життя місцевого населення як на основі усних історичних відомостей, так і на основі рефлексії особистого перебування в тимчасово окупованій зоні. Висновки. У висновках визначені хронологічні межі та особливості окупації на прикладі Херсона. Запропонований і обґрунтований поділ тимчасової окупації Херсона на три періоди. Доведено нездійсненність планів агресора щодо інкорпорації Херсона до складу російської федерації і провальність штучної «новоросійської» теорії. The research purpose is to examine specificity of occupation exemplified by Kherson during the full-scale Russian- Ukrainian war in March–November 2022. Methodological foundations of the study involve such methods as analysis, synthesis, observation, frontier, local history, everyday life and oral history. Main research results. On March 1, 2022 Kherson became the first regional center occupied after the beginning of the full-scale Russian aggression and the third one – after the beginning of the Russian-Ukrainian war in 2014. Its temporary occupation had lasted 8 months and 10 days by November 11, 2022. The examined period is characterized by capturing the regional center Kherson and its being occupied temporarily by Russian armed forces. The research makes an attempt to comprehend and outline specificity of Kherson’s being under occupation in everyday life aspects. The study suggests a periodization of the city’s temporary occupation divided into three periods: 1) transformational (March – the end of May, 2022); 2) integrational (the end of May – the beginning of October, 2022); 3) restructuring (the beginning of October – the beginning of November, 2022). Each stage had its own specificity and special contours of everyday perception of the war conflict, had its boundaries and internal logic that reflected on civilians’ psychological perception of the course of the war campaign and their expectations of liberation. The research finds out special characteristics of each period and substantiates transitions from one period to another. It suggests considering occupation of Kherson as a special type of the Russian regime’s occupation practice. The study also involves depiction of the local population’s everyday life based on oral history information and personal reflections of staying in the temporarily occupied zone. Conclusions. The conclusions determine chronological boundaries and specificity of occupation exemplified by Kherson. The research suggests and substantiates division of Kherson’s temporary occupation into three periods. The study proves impossibility to realize the aggressor’s plans concerning incorporation of Kherson into Russian federation and failure of the artificial «novorossia» territory.Item ОБРАЗ УКРАЇНЦІВ У ПОДОРОЖНІХ ПУТІВНИКАХ КІНЦЯ XVIII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XIX СТ.(2022) Черемісін, О. В.; Михайленко, Г. М.; Cheremisin, O. V.; Mikhailenko, G. M.Метою дослідження є характеристика образу українців на території Півдня України на основі травелерів іноземних та російських мандрівників кінця XVIII – першої половини XIX ст. Методологічною основою дослідження стали методи аналізу, синтезу, фронтиру, локальної історії. Основні результати дослідження. Саме у визначений період часу на території південноукраїнського регіону відбулись значущі геополітичні зміни у зв’язку з інкорпорацією краю до складу російської імперії. Ця подія призвела до руху українського населення Полтавщини, Чернігівщини, Подільщини, Волині та інших українських земель з метою колонізації Півдня України. У результаті цих процесів українцями були заселені значні території південноукраїнського регіону. Ці зміни призвели до того, що з’явилось багато бажаючих як серед росіян, так і у середовищі іноземців на власні очі оцінити такі епохальні події і описати у власних мандрівних записках. Наприкінці XVIII – у першій половині XIX ст. край відвідали аристократи, купці, науковці. Мандрівники залишили по собі подорожні путівники (травелери), які виступають цінним джерелом формування образу українців досліджуваного часу на Півдні України. Висновки. У своїх путівниках візитери ділилися побаченими враженнями, які неможливо знайти в інших видах історичних джерел. Однією з провідних тем записок мандрівників став опис побуту українського народу. Центральне місце в їхніх характеристиках посідав характер українців, які проживали на Півдні України. Завдяки мандрівним травелерам удалося презентувати образ життя, заняття, мрії та сподівання місцевого населення, комерційні та лихварські справи тощо. У результаті проведеного дослідження встановлено розбіжності в характеристиках і оцінках іноземних та російських мандрівників щодо характеру і способу життя українців у досліджуваний період часу. The research purpose is to characterize the image of Ukrainians in the territory of Southern Ukraine on the basis of the travelogues of foreign and Russian travelers of the late 18th – the first half of the 19th century. The methodological foundation of the research involves the methods of analysis, synthesis, frontier and local history. The main research findings. In the above-mentioned period of time in the territory of Southern Ukraine there were important geopolitical changes related to incorporation of the region into the Russian Empire. This event resulted in the movement of the Ukrainian population to Poltava, Chernihiv, Podillia, Volyn and other Ukrainian territories in order to colonize the South of Ukraine. As a consequence of these processes, Ukrainians settled in large territories of Southern Ukraine. These changes encouraged many people, among which there were Russians and foreigners, to evaluate such epochal events personally and describe them in their own travelogues. In the late 18th – the first half of the 19th century the region was visited by noblemen, merchants and scientists. The travelers left their travel notes (travel guides) which are a valuable source for the formation of the image of Ukrainians in the examined period of time in Southern Ukraine. Conclusions. In their travelogues, the visitors shared the impressions which could not be found in other types of historical sources. One of the major topics of the travelers’ notes was description of everyday life of the Ukrainian people. The disposition of Ukrainians living in Southern Ukraine took the central part in their descriptions. Due to those travel notes, it was possible to characterize disposition, lifestyle, activities, dreams and expectations of the local people, commercial and usurious deals etc. The research allowed identifying differences in the characteristics and evaluations of foreign and Russian travelers concerning the disposition and lifestyle of Ukrainians in the examined period of time.