Збірник наукових праць. Педагогічні науки (Випуск 75-80, 98-106, 108 )

Permanent URI for this collectionhttp://10.30.1.5:4000/handle/123456789/6721

Browse

Now showing 1 - 20 of 115

APPLICATION OF DISTANCE LEARNING TECHNOLOGIES IN THE PROFESSIONAL TRAINING OF BORDER PROTECTION SPECIALISTS: THEORETICAL BASICS AND GENERALIZATION OF EXPERIENCE
(2023) Islamova, O. O.; Ісламова, О. О.
The article presents a review of scientific sources and publications aimed at determining the theoretical foundations of using distance learning technologies in the training of border guard specialists. It is found that these technologies have proven to be effective in the context of improving and enhancing the quality of professional training of border guards. The application of distance learning technologies in the professional training of border guard specialists is an important and necessary element in the modern world. The main theoretical foundations that justify the use of distance learning technologies in the professional training of border guard specialists in the European Union include such aspects as learning effectiveness, cost-effectiveness, wide access to training, modernity of technology, mobility and flexibility, interactivity and cooperation, and relevance of knowledge. It is found that among a fairly wide range of studies carried out in previous years, the authors focus on the use of distance learning technologies for the purpose of training and retraining of officers and junior personal of border agencies of Ukraine and other countries, to improve their qualifications in the retraining system, to update the knowledge of border protection specialists on regulatory and legal aspects in the field of border protection, to improve their communication skills (including foreign language skills). The role of distance learning technologies in developing the leadership skills of border guard specialists, improving their tactical medicine skills, etc. is also important. The use of distance learning technologies in the professional training of border guard specialists in the European Union is an important element of responding to the challenges of the modern world. Distance learning allows to ensure the quality of professional training of border guard specialists effectively and ensure that their knowledge and skills meet modern requirements and standards. However, despite the attention of scholars to this problem, there are currently only a few publications that present the experience of using distance learning technologies in the professional training of border guard specialists in the European Union. У статті представлено огляд наукових джерел та публікацій, метою якого є визначення теоретичних основ застосування технологій дистанційного навчання у підготовці фахівців з охорони кордону. З’ясовано, що ці технології довели свою ефективність у контексті вдосконалення та покращення якості про фесійної підготовки прикордонників. Застосування технологій дистанційного навчання в професійній підготовці фахівців з охорони кордону є важливим і необхідним елементом у сучасному світі. Основні теоретичні засади, що обґрунтовують застосування технологій дистанційного навчання в професійній підготовці фахівців з охорони кордону в країнах Європейського Союзу, включають такі аспекти, як: ефективність навчання, економічність, широкий доступ до навчання, сучасність технологій, мобільність та гнучкість, інтерактивність і співпраця, а також актуальність знань. З’ясовано, що серед досить широкого спектра досліджень, виконаних у попередні роки, автори зосереджують свою увагу на застосуванні технологій дистанційного навчання з метою підготовки та перепідготовки офіцерських кадрів та молодшого персоналу прикордонних відомств України та інших країн, для підвищення рівня їхньої кваліфікації у системі перепідготовки, для осучаснення знань фахівців з охорони кордону щодо нормативно-правових аспектів у сфері охорони кордону, поліпшення їхньої комунікативної підготовки (зокрема, володіння іноземною мовою). Важливою є роль технологій дистанційного навчання для розвитку лідерських якостей фахівців охорони кордону, поліпшення їхніх навичок з тактичної медицини тощо. Застосування технологій дистанційного навчання у професійній підготовці фахівців з охорони кордону в країнах Європейського Союзу є важливим елементом відповіді на виклики сучасного світу. Дистанційне навчання дозволяє ефективно забезпечувати якість професійної підготовки фахівців з охорони кордону та забезпечувати їхнім знанням та навичкам відповідність сучасним вимогам та стандартам. Однак, незважаючи на увагу вчених до цієї проблеми, на сьогодні представлені лише поодинокі публікації, у яких наведено досвід застосування технологій дистанційного навчання у професійній підготовці фахівців з охорони кордону в країнах Європейського Союзу.
ESP TEACHER’S ROLE: FROM A TEACHER TO A MASTER OF BUILDING AUTONOMY
(2024) Petrushkova, A. M.; Петрушкова, А. М.
The role of the ESP (English for Specific Purposes) teacher has evolved in response to societal and educational shifts. Despite the extensive exploration of teacher roles in general ELT, the evolving nature and specific challenges of the ESP teacher’s responsibilities have remained underexplored. This article aims to bridge this gap by presenting a comprehensive framework of the ESP teacher’s multifaceted roles, emphasizing their significance in contemporary educational contexts. This article explores the changing nature of the ESP teacher’s role, conducting a retrospective analysis based on existing scholarly work, and identifies key aspects of the teacher’s multifaceted responsibilities. Initially, the role of the teacher in general education was often teacher-centered, with the educator seen as the authority and primary decision-maker. Over time, this shifted towards a learner-centered model where the teacher acts as a facilitator, encouraging autonomy and student involvement. The article categorizes these roles into eight key functions: course designer, facilitator, subject-matter researcher, methodology researcher, collaborator, autonomy-builder, evaluator, and project manager. These roles are essential for addressing the specific needs of learners in various professional fields. The research highlights the need for specialized knowledge in both language and the specific discipline being taught, along with a comprehensive understanding of teaching methodologies. The ongoing transformation in the role of the ESP teacher reflects broader changes in the educational landscape, where personalized, context-driven instruction is increasingly prioritized. As ESP education continues to adapt to the demands of a globalized and digital world, teachers must develop new skills, embrace learner autonomy, and foster effective collaboration to remain relevant in the evolving educational environment. Роль викладача ESP (англійської мови для спеціальних цілей) змінюється у відповідь на суспіль- ні та освітні зміни. Попри широке вивчення ролей викладачів у загальному викладанні англійської мови (ELT) еволюція та специфічні виклики, пов’язані з обов’язками викладача ESP, залишаються недостатньо дослідженими. Ця стаття має на меті заповнити цю прогалину, представляючи всебічну структуру багатогранних ролей викладача ESP, підкреслюючи їх важливість у сучасному освітньому контексті. У статті досліджується еволюція ролі викладача ESP шляхом ретроспективного аналізу на основі наявних наукових праць. Також окреслюються основні аспекти різноманітних обов’язків викладача. Спочатку роль викладача в системі загальної освіти часто була зосереджена на самому викладачеві (teacher-centered): педагог виступав як авторитет і головний приймач рішень. Із часом ця модель еволюціонувала до орієнтованої на учня (learner-centered), де викладач виконує роль фасилітатора, сприяючи автономії та залученню студентів. Авторка класифікує ці ролі на вісім ключових функцій: розробник курсу, фасилітатор, дослідник предметної галузі, дослідник методології, колаборатор, формувач автономності, оцінювач і керівник проєктів. Ці ролі є важливими для задоволення специфічних потреб учнів у різних професійних сферах. Дослідження підкреслює потребу у спеціалізованих знаннях як з іноземної мови, так і з конкретної спеціальності, у рамках якої викладається іноземна, а також у ґрунтовному розумінні методології викладання. Триваюча трансформація ролі викладача ESP відображає ширші зміни в освітньому середовищі, де все більше уваги приділяється персоналізованому та контекстно орієнтованому навчанню. Оскільки освіта ESP продовжує адаптуватися до викликів глобалізованого та цифрового світу, викладачі повинні розвивати нові навички, підтримувати автономію тих, хто навчається, і сприяти ефективній співпраці, щоб залишатися акту- альними в умовах змін освітнього середовища.
MODERN SCHOOL TEACHER TRAINING IN GREAT BRITAIN
(2023) Kishchenko, Y. V.; Кіщенко, Ю. В.
The purpose of this article is to analyze and summarize teacher training programs for primary and secondary schools, which were launched in the United Kingdom of Great Britain and Northern Ireland due to the reform of the education system at the end of the 20th century and were further developed at the beginning of the 21st century. Among them, the most significant programs seem to be those that lead to the degree of bachelor of education and give the right to teach major and secondary subjects in a secondary school or several subjects at once in a primary school. No less attention should be paid to postgraduate education programs for obtaining the status of a qualified teacher for the primary and basic levels of the secondary school. Among the research methods that were used to carry out the research we highlight general scientific methods – analysis and synthesis; the comparative and historical methods, which allow to compare and contrast socio-pedagogical phenomena; structural method, which makes it possible to consider the development of the pedagogical process, highlighting its main system-forming elements; modeling; sampling of facts; quantitative and qualitative analyses, generalization. The analysis of the curricula and programs of De Montfort University in Bedford showed that the construction of training courses is carried out according to modular programs with a simultaneous focus on the integration of academic subjects. Modernization of the content of professional training is carried out through the convergence of theoretical and methodological aspects. Considerable attention in the article is paid school practice. It is established that the main goal of school experience is to be a source of knowledge about the real educational process, a source of knowledge about the essence of pedagogical activity in the process of developing the necessary pedagogical skills and abilities by future teachers. School experience is a clear continuous system of step-by-step connection and partial adaptation of students to the conditions of the modern school.Метою статті є аналіз та узагальнення програм підготовки вчителів для початкової та базової школи, які були започатковані у Сполученому Королівстві Великої Британії та Північної Ірландії завдяки реформуванню системи освіти наприкінці ХХ ст. та одержали подальший розвиток на початку ХХІ ст. Серед них найбільш значущими видаються програми, що ведуть до одержання ступеня бакалавра освіти й дають право викладати основний та допоміжний предмети в загальноосвітній школі або одразу декілька предметів у початковій школі. Не меншої уваги заслуговують також програми післядипломної освіти на одержання статусу кваліфікованого вчителя для початкової та основної (базової) ланок загальноосвітньої школи. Серед методів дослідження, які були використані для виконання наукової розвідки в межах заявленої теми, виокремимо загальнонаукові методи дослідження реальної дійсності – аналіз та синтез; порівняльно-історичний метод, який дає змогу порівнювати та зіставляти соціально-педагогічні явища; структурний метод, що дає можливість розглядати розвиток педагогічного процесу, виділяючи його основні системоутворювальні елементи; моделювання; вірогіднісну вибірку фактів; кількісний і якісний аналіз, узагальнення Здійснений аналіз навчальних планів та програм університету Де Монтфорт у Бедфорді показав, що побудова навчальних курсів здійснюється за модульними програмами з одночасною спрямованістю на інтеграцію навчальних предметів. Модернізація змісту професійно-педагогічної підготовки відбувається шляхом зближення теоретичних і методичних аспектів, підсилення інтеграції теоретичних дисци плін педагогічного циклу. Значну увагу в статті приділено висвітленню педагогічної практики як одного з необхідних елементів системи становлення професійної майстерності вчителя. Установлено, що основна мета педагогічної практики у контексті нового осмислення полягає у тому, щоб бути джерелом знань про реальний навчальний процес, унаочненням теоретичних знань, джерелом пізнання сутності педагогічної діяльності в процесі вироблення майбутніми вчителями необхідних педагогічних умінь та навичок. Педагогічна практика являє собою чітку неперервну систему поетапного підключення та часткової адаптації студентів до умов сучасної школи
THE ROLE OF SOCIAL-EMOTIONAL LEARNING IN PREPARING THE INTELLECTUAL ELITE OF THE NATION
(2024) Bashkir, O. I.; Chykharina, K. I.; Башкір, О. І.; Чихаріна, К. І.
The purpose of this article is to thouroughly examine the crucial role of social-emotional learning (SEL) in preparing the intellectual elite of the nation, underscoring its significance within modern educational systems worldwide. In addition, the article delves into the history of implementing SEL, discussing its evolution from a supplementary educational tool to a fundamental component of modern curricula. This historical analysis provides context for understanding how SEL has become integral to developing the intellectual and emotional capacities of students globally. Through the analysis of recent research and case studies from various countries, our study demonstrates how SEL fosters essential competencies, including self-awareness, self-management, social awareness, relationship skills, and responsible decision-making. These competencies are not only fundamental for intellectual growth but are also important for preparing the intellectual elite and leaders who are emotionally intelligent and ethically grounded. The research methodology employed in this study integrates a qualitative analysis of existing SEL programs, with a particular focus on their impact on both intellectual development and leadership capabilities; in order to obtain the relevant information, methods of information analysis and generalization were also used. The results support previous studies while extending the understanding of SEL’s unique role in enhancing critical thinking and ethical decision-making. The discussion compares the findings with earlier research, specifically analyzing implications for educational practices and policy-making in countries like Singapore and Ukraine. The study offers valuable insights into the potential of SEL to shape the future of education and leadership development. By addressing the challenges of preparing students for leadership roles in an increasingly complex world, the article argues for the broader implementation of SEL in curricula. The conclusion highlights the prospects for expanding SEL’s role in education, emphasizing its capacity to develop well-rounded, socially responsible leaders who are equipped to navigate the challenges of the future, including roles and jobs that may not yet exist. Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу. Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм. Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек- туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій, як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль- не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання, а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето- дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю- ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень. У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори- стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ- хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек- тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених, соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі та професії, які ще не існують. Метою цієї статті є усебічне дослідження ролі соціально-емоційного навчання (СЕН) у підготовці інтелектуальної еліти нації, підкреслюючи його значення в сучасних освітніх системах по всьому світу. Окрім того, у статті розглядається історія впровадження СЕН, звертаючи увагу на його еволюцію від додаткового навчального інструменту до одного з основних компонентів сучасних навчальних програм. Дослідження надає контекст для розуміння того, як СЕН став невід’ємною частиною розвитку інтелек- туальних та емоційних здібностей студентів на глобальному рівні. Через аналіз новітніх досліджень і досвіду різних країн наше дослідження демонструє, як СЕН сприяє формуванню таких компетенцій, як самосвідомість, саморегуляція, соціальна обізнаність, навички побудови відносин і відповідаль- не прийняття рішень. Ці компетенції є не лише фундаментальними для інтелектуального зростання, а й важливими для підготовки лідерів, які є емоційно інтелектуальними та етично стійкими. Мето- дологія дослідження включає якісний аналіз існуючих програм СЕН з акцентом на їхній вплив на підготовку інтелектуальної еліти; для отримання релевантної інформації використано методи аналізу та узагальнення інформації. Результати підтверджують попередні дослідження, водночас розширю- ючи розуміння унікальної ролі СЕН у розвитку критичного мислення та етичного прийняття рішень. У дискусії порівнюються здобуті результати з попередніми дослідженнями, аналізуючи їх викори- стання в освітніх практиках таких країнах, як Сингапур та Україна зокрема. Дослідження підкреслює потенціал СЕН у формуванні майбутнього освіти та розвитку лідерських якостей. З огляду на виклики підготовки студентів до лідерських ролей у все більш складному світі, у статті аргументується необ- хідність більш широкого впровадження СЕН у навчальні програми. Висновки підкреслюють перспек- тиви розширення ролі СЕН в освіті, наголошуючи на його здатності формувати всебічно розвинених, соціально відповідальних лідерів, які здатні орієнтуватися у викликах майбутнього, включаючи ті ролі та професії, які ще не існують.
THE PRACTICE OF ORGANIZING RESEARCH ON THE BASIS OF PSYCHOLOGICAL AND PEDAGOGICAL SUPPORT OF THE PROFESSIONAL GROWTH OF FUTURE TEACHE
(2023) Chudakova, V. P.; Niyazmetova, I.; Nurdavlatova, S.; Djuraeva, U.; Чудакова, В. П.; Ніязметова, І.; Нурдавлатова, Ш.; Джураєва, У.
The purpose of the article is to present the Ukrainian-Uzbek experience in the problems of forming psychological readiness for innovative activity, a favorable organizational and innovative environment, and motivational competence. To achieve the goal, the following research methods were used: generalization, comparison; systematization to reveal the problems of implementation of the experience of joint psychologicalpedagogical research of educational institutions of Ukraine-Uzbekistan. The results. The article substantiates the ways of solving the problems of forming psychological readiness for innovative activities, a favorable organizational and innovative environment, motivational competence of students of preschool education at the master's (second) level of education. The information from the literary sources of the outlined areas of research is summarized. The main methodological, organizational and key psychological problems of the development of innovative activity within the framework of Ukrainian-Uzbek cooperation are highlighted. It is about the fact that the problem of forming psychological readiness for innovative activity has found its complement in scientific developments and practical application both in Ukraine and in Uzbekistan in various directions of psychological and pedagogical science and spheres of professional activity. Thus, further studies of the mentioned problem are being implemented in the field of professional activity of teachers of preschool educational organizations, under the scientific leadership of V. Chudakova (Ukraine), carried out by researchers on the basis of Puchon University in Tashkent (Uzbekistan, Korea), in the direction of "Management of educational institutions". Conclusions. In the modern conditions of Ukraine and the Republic of Uzbekistan, the objective regularity is innovative transformations. This requires fundamental improvement of the institutional and organizational and legal foundations of state administration in the field of organizing the development and implementation of innovative ideas and technologies. The task of forming readiness for innovative activity among pedagogical and managerial personnel becomes necessary and mandatory, which is an important step towards the quality of professional activity. Joint projects of Ukraine and Uzbekistan open up prospects for further study of psychological and pedagogical problems of formation of readiness for innovative activity, in improving the system of training/increasing the qualifications of managers and teachers, "expert-trainers". Мета статті – представлення українсько-узбецького досвіду з проблем формування психологічної готовності до інноваційної діяльності, сприятливого організаційно-інноваційного середовища, мотиваційної компетентності. Для досягнення поставленої мети використано такі методи дослідження: узагальнення, порівняння; систематизація для розкриття проблематики реалізації досвіду спільних психолого-педагогічних досліджень освітніх закладів України-Узбекістану. Результати. У статті обґрунтовуються шляхи вирішення проблем формування психологічної готовності до інноваційної діяльності, сприятливого організаційно-інноваційного середовища, мотиваційної компетентності здобувачів дошкільної освіти магістерського (другого) рівня освіти. Узагальнено інформацію з літературних джерел окреслених напрямків досліджень. Висвітлено основні методичні, організаційні та ключові психологічні проблеми розвитку інноваційної діяльності у межах україно-узбекської співпраці. Йдеться про те, що проблема формування психологічної готовності до інноваційної діяльності знайшла своє доповнення у наукових доробках та практиці застосування як в Україні, так і в Узбекистані у різних напрямках психологічної і педагогічної науки, та сферах професійної діяльності. Так, подальші дослідження зазначеної проблеми реалізуються у сфері професійної діяльності педагогів дошкільних освітніх організацій, під науковим керівництвом В. Чудакової (Україна), що здійснюються дослідниками на базі Університету Пучон в Ташкенті (Узбекистан, Корея), за напрямом «Менеджмент освітніх установ». Висновки. У сучасних умовах України і Республіки Узбекистан об'єктивною закономірністю є інноваційні перетворення. Це вимагає докорінного вдосконалення інституційних та організаційно-правових засад державного управління у сфері організації розробки та впровадження інноваційних ідей та технологій. Необхідною і обвязковою стає завдання сформованості у педагогічних і керівних кадрів готовності до інноваційної діяльності, що є важливим кроком до якості професійної діяльності. Спільні проєкти України та Узбекистану відкривають перспективи подальшого вивчення психолого-педагогічних проблем формування готовності до інноваційної діяльності, в удосконаленні системи підготовки/підвищення кваліфікації управлінців і педагогів, «експертів-тренерів».
ВЕЛЬМИШАНОВНІ КОЛЕГИ І КОЛЕЖАНКИ!
(2023) Пермінова, Л. А.
ВИКОРИСТАННЯ ЦИФРОВОГО СЕРВІСУ KSU24 В ОРГАНІЗАЦІЇ ОСВІТНЬОГО ПРОЦЕСУ ЗАКЛАДУ ВИЩОЇ ОСВІТИ
(2024) Петухова, Л. Є.; Воропай, Н. А.; Юрчук, Ю. Ю.; Petukhova, L. Y.; Voropai, N. A.; Yurchuk, Y. Y.
Мета статті полягає у всебічному аналізі використання цифрового сервісу KSU24 в організації освітнього процесу закладу вищої освіти з акцентом на оцінку впливу платформи на якість навчання, адаптацію до сучасних умов, розвиток професійних навичок, а також можливості подальшого вдосконалення. Методи. У ході написання статті використано низку методів дослідження: метод аналізу методичної літератури; теоретичні (індукція, аналіз, систематизація, порівняння); емпіричні (бесіда, опитування); методи статистичної обробки. Результати. Одним з інструментів трансформації стала платформа KSU24, яка не лише забезпечила автоматизоване управління освітнім процесом, а й стала основою для інтеграції сучасних технологій у навчанні. Вона дала змогу оптимізувати комунікацію між студентами, викладачами та адміністрацією, а також забезпечила зручний доступ до навчальних матеріалів, що критично важливо під час війни. Змішане навчання, що реалізується у Херсонському державному університеті, відкриває нові можливості для розвитку освіти, створюючи умови для активної участі студентів в освітньому процесі. Висновки. Платформа KSU24 у сучасних умовах сприяє адаптації освітнього процесу до нових вимог і стандартів. Таким чином, Херсонський державний університет став не лише адаптивним, а й проактивним учасником освітнього процесу в умовах кризових ситуацій. Цифровізація, яку активно реалізує університет, є не лише відповіддю на виклики сьогодення, а й запорукою його конкурентоспроможності у майбутньому. Інноваційні інструменти, такі як KSU24, стають ключовими для оптимізації взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу та підвищення його загальної ефективності. Досвід Херсонського державного університету може слугувати цінним орієнтиром для інших освітніх установ, що прагнуть упроваджувати нові технології та адаптовувати свої стратегії до сучасних умов. The purpose is a comprehensive analysis of the use of the KSU24 digital service in the organization of the educational process of a higher education institution, with a focus on assessing the impact of this platform on the quality of education, adaptation to modern conditions, development of professional skills, and opportunities for further improvement. Methods. In the course of writing the article, a number of the following research methods were used: method of analyzing methodological literature; theoretical (induction, analysis, systematization, comparison); empirical (interview, survey); methods of statistical processing. Results. An important tool for transformation was the KSU24 platform, which not only provided automated management of the educational process, but also became the basis for the integration of modern technologies into education. It allowed us to optimize communication between students, teachers, and administration, and provided convenient access to educational materials, which is critical during the war. Blended learning, which is being implemented at Kherson State University, opens up new opportunities for the development of education, creating conditions for active participation of students in the educational process. Conclusions. The KSU24 platform is an effective tool for modern learning that helps to adapt the educational process to new requirements and standards. Thus, Kherson State University has become not only an adaptive but also a proactive participant in the educational process in crisis situations. Digitalization, which is being actively implemented by the university, is not only a response to the challenges of today, but also a guarantee of its competitiveness in the future. Innovative tools, such as KSU24, are becoming key to optimizing the interaction between all participants in the educational process and increasing its overall efficiency. The experience of Kherson State University can serve as a valuable reference point for other educational institutions seeking to introduce new technologies and adapt their strategies to modern conditions
ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ В ПРОФЕСІЙНІЙ ПІДГОТОВЦІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ ГОТЕЛЬНО-РЕСТОРАННОЇ СПРАВИ
(2024) Бурак, В. Г.; Burak, V. H.
Метою дослідження є здійснення аналізу особливостей використання штучного інтелекту в професійній підготовці майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи. Для досягнення поставленої мети в статті використано теоретичні методи: вивчення, контент-аналіз та узагальнення педагогічної літератури з проблеми дослідження, вироблення наукових підходів до визначення сутності й змісту основних понять; індуктивно-дедуктивний для аналізу окремих фактів про штучний інтелект до знання загального , водночас від знання його загальних закономірностей до окремого його прояву в навчально-пізнавальній діяльності під час професійної підготовки майбутніх фахівців готельно-ресторанної справи; систематизація та класифікація емпіричної інформації щодо використання штучного інтелекту; методи порівняльного аналізу, інтерпретації та узагальнення фактів. Результати. Досліджено результати сучасної психолого-педагогічної науки щодо питання використання штучного інтелекту в освітній і науковій діяльності в закладах освіти та наукових установах. Здійснено аналіз дефініцій поняттєво-категоріального апарату означеного дослідження, а саме «штучний інтелект» , «машинне навчання», «глибоке навчання», «обробка природної мови», «розпізнавання образів». Розглянуто можливості використання штучного інтелекту в освітньому процесі під час підготовки здобувачів освіти, зокрема інтерактивних навчальних платформ, систем адаптивного навчання, віртуальних помічників і чат-ботів. Досліджено теоретичні моделі й підходи до інтеграції ШІ в освіту. Розглянуто сучасні технології ШІ для використання під час здійснення освітнього процесу, а саме: системи управління навчанням (LMS) з AI-функціями, віртуальну та доповнену реальність для симуля- ційних тренінгів, AI-аналізатори для оцінювання компетенцій і розвитку студентів. Висновки. Засвідчено необхідність використання комп’ютерних програм і систем управління навчанням (LMS), віртуальних тренажерів із використанням VR– та AR-технологій для моделювання реальних ситуацій. Розроблено рекомендації щодо впровадження штучного інтелекту в навчальні програми. Виокремлено перспективи розвитку штучного інтелекту в професійній підготовці фахівців готельно-ресторанної справи й умови його успішного впровадження, а також можливі перешкоди та шляхи їхнього подолання. The purpose of the research is to analyze the features of using artificial intelligence in professional training of future specialists in hotel and restaurant business. To achieve this goal, the article uses theoretical methods: study, content analysis and generalization of pedagogical literature on the problem of research, development of scientific approaches to determining the essence and content of basic concepts; inductive-deductive to analyze individual facts about artificial intelligence to knowledge of the general, at the same time from knowledge of its general regularities to its separate manifestation in educational and cognitive activities during professional training of future specialists in hotel and restaurant business; systematization and classification of empirical information on the use of artificial intelligence; methods of comparative analysis, interpretation and generalization of facts. Results. Results of modern psychological and pedagogical science on the use of artificial intelligence in educational and scientific activities in educational establishments and scientific institutions have been investigated. Analysis of definitions of conceptual-categorical apparatus of the mentioned research, namely “artificial intelligence”, “machine learning”, “deep learning”, “natural language processing”, “pattern recognition” has been carried out. Possibilities of using artificial intelligence in educational process during training of applicants for education, in particular interactive training platforms, adaptive learning systems, virtual assistants and chatbots, have been considered. Theoretical models and approaches to the integration of AI into education have been investigated. Modern AI technologies for use in the educational process have been considered, namely: learning management systems (LMS) with AI functions, virtual and augmented reality for simulation training, AI analyzers for assessing competencies and students’ development. Conclusions. Necessity of using computer programs and learning management systems (LMS), virtual simulators using VR and AR technologies for simulating real situations has been confirmed. Recommendations for introduction of artificial intelligence in the curriculum have been developed. Prospects for the development of artificial intelligence in professional training of hotel and restaurant business specialists and conditions for its successful implementation, as well as possible obstacles and ways to overcome them, have been allocated
ВИКОРИСТАННЯ ШТУЧНОГО ІНТЕЛЕКТУ ПІД ЧАС ВИВЧЕННЯ ДИСЦИПЛІНИ «КРАЇНОЗНАВСТВО»
(2024) Співаковська, Є. О.; Бибик, Т. Г.; Spivakovska, E. O.; Bibyk, T. H.
Розвиток вищої освіти в умовах сьогодення тісно пов’язаний зі штучним інтелектом. Його вплив сьогодні настільки глобальний, що не залишається сумніву в раціональності й необхідності запровадження на всіх рівнях освіти. Мета статті полягає у визначенні ролі та значення використання штучного інтелекту, зокрема чату GPT, у процесі опанування англійської мови у закладах вищої освіти з дисципліни «Країнознавство». Для досягнення мети було використано такі методи дослідження, як порівняльний та системний аналіз наукових джерел із даної проблематики, синтез та узагальнення, аналіз наявних підходів до використання штучного інтелекту на заняттях з англійської мови, а також опис попередніх етапів експерименту. Результати. У статті порушено питання результативності вико- ристання штучного інтелекту в освітню практику здобувачів вищої освіти. Наведено різні підходи до визначення поняття «штучний інтелект». Зокрема, організовано і проведено констатувальний етап екс- перименту та узагальнено його результати. Дані проведеного експерименту свідчать про те, що засто- сування чату GPT сприяє глибшому та ефективнішому закріпленню іншомовного матеріалу та активізує саморозвиток учасників освітнього процесу. Окрім того, даний підхід до навчання дає змогу більш ефективно вирішувати цілу низку дидактичних завдань, зокрема: формувати і вдосконалювати навички формулювання запитань; збільшувати словниковий запас, як активний так і пасивний, лексикою сучас- ної англійської мови; формувати стійку мотивацію студентів до іншомовної діяльності. За результатами дослідження зроблено висновки: сьогодні ми спостерігаємо важливий фокус розвитку штучного інтелекту та застосування у сфері освіти, це є результатом стрімкого розвитку технологій штучного інте- лекту, які відкривають велике коло різноманітних можливостей особистості в різних видах діяльності. Зокрема, застосування чату GPT у процесі опанування змісту дисципліни «Країнознавство» показало значну результативність у вивченні англійської мови. The development of higher education in today’s conditions is closely related to artificial intelligence. Today, its influence is so global that there is no doubt about the rationality and necessity of its implementation at all levels of education. The purpose of the article is to determine the role and significance of using artificial intelligence, in particular the GPT chat, in the process of learning English in institutions of higher education in the discipline of «Local Studies». To achieve the goal, such research methods were used as comparative and systematic analysis of scientific sources on this issue, synthesis and generalization, analysis of existing approaches to the use of artificial intelligence in English classes, as well as a description of the previous stages of the experiment. Results. The article raises the question of the effectiveness of the use of artificial intelligence in the educational practice of students of higher education. Various approaches to defining the concept of artificial intelligence are presented. In particular, the ascertainment phase of the experiment was organized and conducted and its results were summarized. The data of the conducted experiment indicate that the use of GPT chat contributes to a deeper and more effective consolidation of foreign language material and activates the self-development of participants in the educational process. In addition, this approach to learning allows you to more effectively solve a number of didactic tasks, in particular, to form and improve the skills of formulating questions; to increase the vocabulary, both active and passive, with the vocabulary of modern English; to form a stable motivation of students for foreign language activity. The results of the study concluded: today we are observing an important focus of artificial intelligence development and application in the field of education. This is the result of the rapid development of artificial intelligence technologies, which open up a wide range of diverse opportunities for individuals in various types of activities. In particular, the use of GPT chat in the process of mastering the content of the discipline «Local Studies» has shown significant effectiveness in learning English.
ВПЛИВ ЕЛЕКТРОННИХ ОСВІТНІХ РЕСУРСІВ НА РІВЕНЬ МОТИВАЦІЇ ДО НАВЧАННЯ ЗДОБУВАЧІВ ВИЩОЇ ОСВІТИ
(2024) Саган, О. В.; Блах, В. С.; Sagan, О. V.; Blakh, V. S.
Мета статті полягає у вивченні, аналізі взаємозв’язку між навчальною мотивацією здобувачів вищої освіти та їхнім ставленням до використання електронних освітніх ресурсів (ЕОР), обґрунтуванні вимог до конструювання електронних освітніх ресурсів як засобу підвищення такої мотивації. Методи: аналіз психолого-педагогічної літератури з теми дослідження, методи емпіричного дослідження: спостереження; опитування; тестування; статистична обробка результатів. Узагальнення досліджень щодо навчальної мотивації та електронних освітніх ресурсів спеціалістами різних галузей (психології, педагогіки, інформатики) передбачає мультидисциплінарний підхід. Результати. У статті проаналізовано різні підходи до вивчення мотивації, наведено структуру електронних освітніх ресурсів університету. Із метою перевірки ставлення до електронних освітніх ресурсів організовано опитування здобувачів вищої освіти педагогічного факультету. Разом із цим аналізувалися відповіді респондентів щодо проблем використання ЕОР, ефективності цифрових інструментів як засобу підвищення їхньої навчальної мотивації, перспектив урахування мотиваційного чинника під час проєктування цифрового освітнього середовища. Результати анкетування засвідчили, що саме ефективне освітнє середовище з якісними електронними освітніми ресурсами дає змогу зменшити негативний вплив на мотивацію здобувачів вищої освіти, пов’язану з відсутністю очного спілкування з викладачем та однокурсниками, високим рівнем відволікання, проблемами самоорганізації, відсутністю прямого виховного впливу тощо. Аналіз та узагальнення проведеної діагностики дають змогу окреслити основні напрями вирішення порушеної проблеми, а саме: створення балансу між використанням електронних ресурсів та іншими формами навчання; створення можливостей для групової взаємодії; створення структурованого освітнього контенту; розроблення системи ефективних завдань; ефективний зворотний зв’язок. Висновки. Використання електронних освітніх ресурсів, які підвищують ефективність освітнього процесу, має особливий дидактичний потенціал і практичне значення для підвищення мотивації здобувачів до отримання якісної освіти. А проєктування та реалізація ЕОР як складника освітнього середовища вимагає не лише наукового обґрунтування, а й технічних можливостей університету і високого рівня сформованості цифрових компетентностей викладачів. The purpose of the article is to study and analyze the relationship between the educational motivation of students of higher education and their attitude to the use of electronic educational resources (EER), to substantiate the requirements for the construction of electronic educational resources as a means of increasing such motivation. Methods: analysis of psychological and pedagogical literature on the research topic, empirical research methods: observation; poll; testing; statistical processing of results. The generalization of research on learning motivation and electronic educational resources by specialists in various fields (psychology, pedagogy, computer science) involves a multidisciplinary approach. The results. The article analyzes various approaches to the study of motivation, provides the structure of electronic educational resources of the university. In order to check the attitude towards electronic educational resources, a survey of students of the Faculty of Pedagogy was organized. Along with this, the answers of the respondents regarding the problems of using EOR were analyzed; the effectiveness of digital tools as a means of increasing their educational motivation; prospects of taking into account the motivational factor when designing a digital educational environment. The results of the survey proved that an effective educational environment with high-quality electronic educational resources can reduce the negative impact on student motivation associated with the lack of face-to-face communication with the teacher and fellow students, a high level of distraction, self-organization problems, lack of direct educational influence, etc. The analysis and generalization of the conducted diagnostics allow us to outline the main directions of solving the problem, namely: creating a balance between the use of electronic resources and other forms of education; creating opportunities for group interaction; creation of structured educational content; development of a system of effective tasks; effective feedback. Conclusions. The use of electronic educational resources, which increase the efficiency of the educational process, has a special didactic potential and practical significance for increasing the motivation of students to receive quality education. And the design and implementation of EOR, as a component of the educational environment, requires not only scientific justification, but also the technical capabilities of the university and a high level of formation of digital competences of teachers.
ВПЛИВ ТЕХНОЛОГІЙ ВІРТУАЛЬНОЇ РЕАЛЬНОСТІ НА ЯКІСТЬ СЕРТИФІКАЦІЙНОЇ ПІДГОТОВКИ В МОРСЬКІЙ ОСВІТІ
(2024) Гузь, А. М.; Guz, A. M.
Професія моряка вимагає років, щоб навчитися, і все життя, щоб оволодіти нею. З розвитком технологій і передового досвіду моряки всіх рангів і з усіх відділів судна повинні працювати над підтримкою своїх знань на належному рівні та вдосконалювати свої навички. Протягом своєї кар’єри кожен професійний моряк отримує безліч сертифікатів і цілий ряд кваліфікацій. Більшість із цих сертифікатів потрібно фізично мати при собі на борту судна, де працює моряк, підтримувати їх в актуальному стані й оновлювати протягом усієї кар’єри. Морські сертифікати підтверджують практичну підготовку моряка, рівень його професійної кваліфікації, а також знання щодо збереження життя та здоров’я на судні. Вони є обов’язковими для зарахування до команди та роботи на судні. Водночас з безперервною сертифікаційною підготовкою моряків сучасний стан морської освіти все ще оговтується від постковідної кризи, яка дала вагомий поштовх для пошуку та розвитку найсучасніших і найефективніших засобів як у підготовці та навчанні майбутніх морських фахівців, так і в підготовці та дипломуванні діючих моряків. Метою статті є обґрунтування позитивного впливу технологій віртуальної реальності на якість сертифікаційної підготовки в морській освіті на прикладі програмного забезпечення з віртуальної реальності, розробником якої є вітчизняна приватна акціонерна компанія з обмеженою відповідальністю Optimum Maritime Solutions. Для досягнення мети використано такі методи: аналіз наукових джерел; теоретичне осмислення й узагальнення наукових засад досліджуваної проблеми. Результати дослідження. Якість проходження навчальних тренінгів із сертифікаційної підготовки суттєво зростає за умови попереднього проходження етапу навчання із залученням VR-технологій. У статті на основі аналізу документів, публікацій учених, періодичних друкованих матеріалів і власного досвіду обґрунтовуються особливості програмного забезпечення з використанням віртуальної реальності, специфіка занурення здобувача вищої морської освіти або діючого моряка у віртуальну реальність під час виконання вправ в обсязі сертифікаційної підготовки для підтвердження необхідного рівня знань та можливості обіймати певну посаду на судні. Крім вищезазначеного, аналізуються реальні перспективи широкого використання технологій віртуальної реальності в морській вищій освіті відповідно до реалій воєнного часу та дистанційної форми отримання професійної освіти. Висновки. VR-технології мають потужний потенціал для значного поліпшення процесу навчання морських фахівців, як майбутніх, так і досвідчених , які прагнуть вдосконалити свої професійні навички, або готуються до сертифікаційних тренінгів.
ВПЛИВ ІДЕЙ ФРІДРІХА ФРЕБЕЛЯ НА СТАНОВЛЕННЯ ДОШКІЛЬНОГО ВИХОВАННЯ В УГОРЩИНІ
(2023) Рего, Г. І.; Reho, H. I.
Вплив праць Фрідріха Фребеля на становлення дошкільної освіти в Угорщині важко переоцінити. Його ідеї, такі як важливість навчання в ігровій формі та використання розвиваючих іграшок, мали тривалий вплив на підхід до дошкільної освіти в регіоні. Напрацювання Фребеля допомогли сформувати навчальні програми та методи навчання, що використовувалися в перших дошкільних закладах, забезпечивши міцний фундамент для освіти та розвитку дітей раннього віку. Метою нашого дослідження було здійснення аналізу впливу діяльності Фрідріха Фребеля на становлення та розвиток дошкільної освіти в Угорщині. У ході дослідження ми використовували методи аналізу, систематизації та узагальнення даних на основі вивчення психолого-педагогічної та наукової літератури. Нами було проаналізовано матеріали таких угорських науковців, як Отто Ваґа, Ендре Зіболена, Іштвана Месароша, Елемера Келемена, Рози Куруц, Марії Горняк, Шандорне Кьовер, Бели Пуканского та інших, які займалися дослідженням становлення та розвитку системи дошкільної освіти в Угорщині. А також публікації Ганни Рего, яка займалася дослідженням становлення та розвитку суспільного дошкільного виховання на Закарпатті, яке в досліджуваний період входило до складу Австро-Угорщини. Кожен з них у своїх наукових розвідках торкнувся аналізу методики Фрідріха Фребеля та її впливу на становлення концепції дошкільного виховання в Угорщині. Як стверджують науковці, акцент на навчанні та дослідженні в ігровій формі дозволив дітям розвинути свої творчі здібності, критичне мислення та навички розв’язання проблем. Крім того, спільна природа навчального середовища сприяла розвитку соціальних навичок і командної роботи. Фребелівський підхід також надавав пріоритет розвитку емоційного інтелекту, який є важливим для формування здорових стосунків і загального благополуччя. Оскільки ми продовжуємо шукати нові способи навчання та виховання дітей дошкільного віку, важливо визнати внесок таких першопрохідців, як Фребель, чиї ідеї мали тривалий вплив на сферу освіти багатьох Європейських країн. Продовжуючи розмірковувати над історією освіти, стає зрозуміло, що внесок Фребеля в цю сферу залишається актуальним і цінним і сьогодні. The influence of Friedrich Froebel’s works on preschool education formation in Hungary is difficult to overestimate. His ideas about learning through play and the use of educational toys impacted the approach to preschool education in the region. Froebel’s work helped shape the curricula and teaching methods in early preschools, providing a solid foundation for early childhood education and development. The purpose of our study was to analyze Friedrich Froebel’s influence on preschool education formation and development in Hungary. In the course of the study, we used the methods of analysis, systematization, and generalization of data based on the study of psychological and pedagogical, and scientific literature. We have analyzed the materials of the following Hungarian scientists: Ottó Vág, Endre Zibolen, István Mészáros, Elemér Kelemen, Rózsa Kurucz, Mária Hornyák, Sándorné Kövér, Béla Pukánszky, and others. And publications of Hanna Reho, who studied public preschool education formation and development in Zakarpattia, which in the studied period was a part of Austria-Hungary. Each of them touched on the analysis of Friedrich Froebel’s methods and their influence on the formation of the concept of preschool education in Hungary. As the researchers claim, the emphasis on learning and exploring through play allowed children to develop their creativity, critical thinking, and problem-solving skills. Moreover, the collaborative nature of the learning environment fostered the development of social skills and teamwork. Froebel’s approach also prioritized the development of emotional intelligence, which is essential for healthy relationships and overall well-being. Froebel’s ideas have had a lasting impact on the education of many European countries and his contribution remains relevant and valuable even today.
ГЕЙМІФІКАЦІЯ ЯК СУЧАСНИЙ ОСВІТНІЙ ТРЕНД
(2022) Саган, О. В.; Sagan, О. V.
Мета статті полягає в аналізі гейміфікації як сучасного тренду, вивченні психолого-ізіологічних чинників, які мотивують сучасних людей до ігрової діяльності, пошуку гейміфікованих інструментів (платформ), які позитивно впливають на освітню діяльність. Методи. Оскільки стаття має оглядовий характер, використовувався аналіз джерельної бази, узагальнення підходів до вивчення гейміфікації спеціалістами різних галузей: нейронаук, психології, педагогіки. Вивчення цього феномену передбачає мультидисциплінарний підхід. Нетологічний аналіз засвідчив стрімку позитивну динаміку інтересу у світі до гейміфікації та кількості відповідних пошукових запитів. Результати. Узагальнення джерельної бази дозволило нам визначити гейміфікацію як стратегію використання ігрової механіки та дизайну досвіду для цифрового залучення та мотивації людей для досягнення своїх цілей. Саме нейромедіатори, які вивільняються у гравців під час комп’ютерних ігор, є природними чинниками зміни поведінки. Ми спиралися у своїх пошуках на модель поведінки Джея Фогга, в якій виокремлюються три ключові елементи: мотивація, уміння і спонукання. Коли принаймні один із цих трьох елементів відсутній, бажана поведінка не відбувається. У роботі гейміфікація в освіті аналізується як стратегія підвищення залученості шляхом включення елементів гри в освітнє середовище. Це досягається через створення такого рівня залученості здобувачів, який рівний тому, який відбувається під час комп’ютерних ігор. Справжньою новизною гейміфікації є цифровізація мотивації. Модель Фогга може бути використана для організації освітнього процесу за допомогою відповідного програмного забезпечення сайтів. Це досягається за допомогою інтерактивних цифрових засобів, які з високим рівнем залученості допомагають формувати нові вміння і дозволяють миттєво отримувати зворотний зв’язок. Для реалізації відповідного освітнього дизайну у роботі виокремлені деякі організаційно-педагогічні аспекти оптимізації навчання, а саме: наявність оціночної шкали з чіткими критеріями оцінювання всіх видів активностей здобувачів; інструментарій для підрахунку кількості балів, що визначає значущість (прогрес чи регрес) окремого гравця або команди; відкритий доступ для гравців з відстеженням можливостей для переходу на новий рівень; врахування кількості спроб для вирішення завдань для об’єктивності оцінювання; мобільність у віртуальному чи фізичному середовищі. Висновки. Гейміфікація освіти може підвищити рівень залученості студентів подібно до того, що можуть зробити ігри, покращити їхні навички та оптимізувати навчання. The purpose of the article is the analysis of gamification as a modern trend, the study of psychological and physiological factors that motivate modern people to game activities, the search for gamified tools (platforms) that have a positive effect on educational activity. Methods. Since the article is of a review nature, an analysis of the source base was used, a generalization of approaches to the study of gamification by specialists in various fields: neuroscience, psychology, pedagogy. The study of this phenomenon requires a multidisciplinary approach. Netological analysis testified to the rapid positive dynamics of interest in gamification in the world and the number of relevant searches. Results. Summarizing the source base allowed us to define gamification as a strategy for using game mechanics and experience design to digitally engage and motivate people to achieve their goals. It is the neurotransmitters that are released in players during computer games that are natural factors in changing behavior. We based our research on Jay Fogg’s model of behavior, in which three key elements are distinguished: motivation, ability and drive. When at least one of these three elements is missing, the desired behavior does not occur. In the work, gamification in education is analyzed as a strategy to increase engagement by incorporating game elements into the educational environment. This is achieved by creating a level of player engagement that is equal to that which occurs during computer games. The real novelty of gamification is the digitization of motivation. Fogg’s model can be used to organize the educational process with the help of appropriate website software. This is achieved through interactive digital tools that are highly engaging and help build new skills and allow for instant feedback. For the implementation of the appropriate educational design, the work highlights some organizational and pedagogical aspects of training optimization, namely: the presence of an evaluation scale with clear criteria for evaluating all types of activities of students; toolkit for calculating the number of points, which determines the significance (progress or regression) of an individual player or team; open access for players with tracking opportunities to move to a new level; taking into account the number of attempts to solve tasks for the objectivity of the assessment; mobility in a virtual or physical environment. Conclusions. Gamification of education can increase student engagement, just as games can improve their skills and optimize learning.
ДЕФІНІТИВНА ХАРАКТЕРИСТИКА ОСВІТНІХ ВИКЛИКІВ, РИЗИКІВ, НЕБЕЗПЕК І ЗАГРОЗ В УМОВАХ СЬОГОДЕННЯ
(2024) Науменко, Н. В.; Naumenko, N. V.
Мета дослідження полягає у розкритті дефінітивної характеристики освітніх викликів, ризиків, небезпек і загроз в умовах сьогодення. Для досягнення зазначеної мети використані методи теоретичного аналізу наукової психолого-педагогічної та методичної літератури з метою огляду й аналізу існуючих теорій, концепцій і підходів до вирішення проблеми; порівняльного аналізу з метою порівняння різних аспектів формулювання теоретичних положень; інтерпретації та узагальнення отриманої інформації з метою аналізу й обробки отриманих даних для встановлення зв’язків і закономірностей, формулювання висновків та узагальнень для подальшого дослідження та практичного застосування. Результати. Визначено сутнісну характеристику поняття «безпека людини», що є ключовим аспектом ефективної життєдіяльності особистості, розвитку суспільства, функціонування галузей і реалізації міжнародних та державних процесів і характеризує ступінь захищеності життєво важливих інтересів особистості, держави та суспільства. Розглянуто специфічні риси забезпечення захисту людини та суспільства в контексті соціальної безпеки й охарактеризовано роль освітньої системи в забезпеченні безпеки життєдіяльності учасників освітнього процесу. Конкретизовано сутність і зміст поняття «безпечне освітнє середовище» у співвідношенні з категорією «освітня безпека». Представлено дефінітивну характеристику та взаємозалежність понять «освітні виклики», «освітні ризики», «небезпека» та «загрози» в межах проблеми забезпечення безпеки учасників освітнього процесу. Охарактеризовано наявні освітні виклики й ризики для підростаючого покоління та вчителів у світлі світових змін, тран- сформацій та освітніх реформ, що несуть загрози фізичному, психічному, соціальному й духовному здоров’ю здобувачів освіти та вчителів. Висновки. Дефінітивна характеристика освітніх викликів, ризиків, небезпек і загроз в умовах сьогодення є важливим кроком на шляху до організації безпечного освітнього середовища, що спрямоване на формування безпечних, комфортних і здорових умов навчання в закладах освіти, які забезпечують оволодіння учнями компетентностями, необхідними для життя, формування культури безпечної та здорової поведінки. Purpose. The purpose of the study is to reveal the definitional characterization of educational challenges, risks, dangers, and threats in current conditions. To achieve this purpose, the methods of theoretical analysis of scientific psychological, pedagogical and methodological literature were used to review and analyze existing theories, concepts and approaches to solving the problem; comparative analysis to compare different aspects of the formulation of theoretical positions; interpretation and generalization of the information obtained to analyze and process the data obtained to establish links and patterns, formulate conclusions and generalizations for further research and practical application. Results. The essential characteristic of the concept of “human security” is determined, which is a key aspect of the effective life of an individual, development of society, functioning of industries and implementation of international and state processes and characterizes the degree of protection of the vital interests of the individual, the state, and society. The author examines the specific features of ensuring the protection of a person and society in the context of social security and characterizes the role of the educational system in ensuring the safety of life of participants in the educational process. The essence and content of the concept of “safe educational environment” in relation to the category of “educational security” are specified. The definitional characterization and interdependence of the concepts of “educational challenges”, “educational risks”, “danger” and “threats” within the problem of ensuring the safety of participants in the educational process are presented. The existing educational challenges and risks for the younger generation and teachers in the light of global changes, transformations and educational reforms that pose threats to the physical, mental, social and spiritual health of students and teachers are characterized. Conclusions. The definitional characterization of educational challenges, risks, dangers and threats in today's conditions is an important step towards the organization of a safe educational environment aimed at creating safe, comfortable and healthy learning conditions in educational institutions that ensure that students master the competencies necessary for life, form a culture of safe and healthy behavior.
ДИДАКТИЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ВИКОРИСТАННЯ SMART-КОМПЛЕКСІВ В ОСВІТІ
(2023) Таран, М. В.; Буцик, І. М.; Taran, M. V.; Butsyk, I. M.
У статті представлено узагальнену характеристику результатів дослідження із встановлення специфічних дидактичних особливостей SMART-комплексів в освіті. Охарактеризовані основні їх завдання, місце та склад у межах сучасної SMART-освіти. Визначено “SMART-комплекс» як спеціальне об’єднання технічних засобів і сучасних програмних технологій із методикою освітнього процесу, використання яких на певних етапах навчання дозволяє досягнути ефективних освітніх результатів за рахунок організації та мотивації активної самостійної навчальної роботи за допомогою цифрових інформаційних освітніх ресурсів. Визначено основними завданнями SMART-комплексу у методичній системі та системі засобів навчання організацію самостійної персоналізованої навчальної роботи на різних етапах навчання за допомогою застосування цифрових інформаційних освітніх ресурсів. Встановлено, що SMART-комплекси як елементи освіти характеризується певними специфічними дидактичними особливостями: забезпеченням організації навчання з врахуванням етапів навчальної роботи та вимог методики навчання; виконанням ролі викладача на певних етапах навчальної роботи; наявністю своєрідної структури та виконанням спеціальних завдань у складі методичної системи навчання; органічним та чітким функціонуванням у підсистемі засобів навчання; визначенням через мету навчання завдань, місця та складу комплексу; виконанням інтегративного завдання для об’єднання та використання електронних та цифрових інформаційних ресурсів, інформаційно-комунікаційних мереж та комп’ютерних програм; виконанням адаптивної функції в організації навчання та представлення змісту навчання. Запропоновано узагальнену схему місця SMART-комплексів у методичній системі навчання та системі засобів навчання. The article presents a generalized description of the research results on identifying specific didactic features of SMART complexes in education. Their main objectives, place and composition within modern SMART education have been characterized. The “SMART-complex” is defined as a special combination of technical means and modern software technologies with the educational process methodology, the use of which at certain learning stages allows achieving effective educational results through the organization and motivation of active independent learning work via digital information educational resources. The main objectives of SMARTcomplex in the methodological system as well as the teaching aids system are to organize independent personalized learning work at different stages of learning through digital information educational resources. It has been established that SMART-complexes as learning elements are characterized by certain specific didactic features: they organize training, taking into account the stages of learning and the requirements of teaching methods; perform the role of a teacher at certain stages of learning; have a peculiar compositional design and implement special tasks as part of the methodological training system; function organically and clearly in the subsystem of teaching aids; determine the tasks, place and composition of the complex through the learning objective; serve as an integrative task for combining and using electronic and digital information resources, information and communication networks, and computer programmes; perform an adaptive function in organizing learning and presenting learning content. The generalized scheme of SMART-complexes’ place in methodological training system as well as the teaching aids system has been offered.
ДОДАТКОВІ ОСВІТНІ РЕСУРСИ: РОЛЬ РЕФЛЕКСИВНОГО КОМПОНЕНТА В РОЗВИТКУ ПРОФЕСІЙНОЇ ІНШОМОВНОЇ КОМУНІКАЦІЇ ФАХІВЦЯ
(2024) Камінська, Н. Г.; Kaminska, S. V.
У статті представлено дослідження, у якому аналізується рефлексивний компонент комунікативної діяльності, що виявляє здатність і вміння студентів оцінювати результати власної діяльності, уміти усвідомлювати та коригувати свою поведінку, прагнути до самовдосконалення. Сутністю рефлексивного ком- понента є розуміння майбутнім фахівцем морського транспорту механізмів власної професійної діяльності , соціального й індивідуального способу буття. Компонент передбачає здійснення оцінки власних дій у процесі цілеспрямованого професійного саморозвитку, що дає змогу виділити складові успіху чи виявити причини неуспішності своєї діяльності. Уміння свідомо контролювати результати своєї діяль- ності, рівень власного розвитку, динаміку особистісного зростання і є реалізацією цього компонента. Рефлексивний компонент дає змогу студентам усвідомити себе як суб’єкта діяльності, свої властиво- сті, здібності; усвідомлювати цілі й оцінювати структуру діяльності, визначати шляхи її вдосконалення й оптимізації; оцінити вплив зовнішніх факторів на стан професійно-особистісного саморозвитку. Мета рефлексивного компонента полягає в тому, щоб стимулювати самоаналіз і самовдосконалення у процесі розвитку професійної іншомовної комунікації. Цей компонент дає змогу студентам аналізувати й обдумувати використання іноземної мови в професійному контексті, допомагаючи їм покращити свої навички професійного спілкування. Дослідження професійної іншомовної комунікації може бути доповнене рефлексивним компонентом, завдяки якому майбутні фахівці зможуть самостійно аналізувати свої власні знання, уміння та навички. Рефлексивний компонент може передбачати аналіз проблемних ситуацій і сприяти пошукові шляхів для покращення комунікативних навичок на робочому місці. В основі вико- ристання рефлексивного компонента лежать такі показники, як наявність емоційно-вольової стійкості, здатність долати психологічні бар’єри у спілкуванні, усвідомлення особистої відповідальності. Активна рефлексивна позиція є необхідною умовою саморозвитку фахівця, а її відсутність практично повністю унеможливлює його особистісно-професійний саморозвитк. Загалом рефлексивна практика покращує комунікативні навички, розвиваючи самосвідомість та емоційний інтелект, фактори, які дають змогу роз- пізнавати комунікативні помилки. Зрештою, рефлексія покращує якість спілкування, сприяючи глибшому розумінню та більш ефективній взаємодії між членами екіпажу. Рефлексивні здібності можна розвивати й коригувати на заняттях або під час позанавчальної роботи. The article presents a study that analyzes the reflective component of communicative activity, which reveals the ability and skill of students to evaluate the results of their own activities, to be able to realize and correct their behavior, to strive for self-improvement. The essence of the reflective component is the future specialist's understanding of the mechanisms of his own professional activity, social and individual way of being. The component involves evaluating own actions in the process of purposeful professional self-development, which makes it possible to identify the components of success or to identify the reasons for the failure of own activities. The ability to consciously control the results of own activity, the level of own development, the dynamics of personal growth is the realization of this component. The reflective component reflects the future specialist's thorough awareness of the importance of acquiring knowledge, skills and professional foreign language communication skills for effective professional activity; awareness of the importance of personal and professional self-determination, self-regulation and self-evaluation of the results of own actions. The purpose of the reflective component is to stimulate self-analysis and self-improvement in the process of developing professional foreign language communication. This component allows students to analyze and reflect on the usage of a foreign language in a professional context, helping them improve their professional communication skills. The study of professional foreign language communication can be supplemented with a reflective component that allows future specialists to independently analyze their own knowledge, skills and abilities. The reflective component can include the analysis of problematic situations and contribute to the search for ways to improve communication skills in the workplace. The use of the reflexive component is based on such indicators as the presence of emotional and volitional stability, the ability to overcome psychological barriers in communication, awareness of personal responsibility. An active reflexive position is a necessary condition for the self-development of a specialist, and its absence almost completely excludes the possibility of his personal and professional self-development. In general, reflective practice improves communication skills by developing self-awareness and emotional intelligence, factors that allow you to recognize communication errors. Ultimately, reflection improves the quality of communication, fostering deeper understanding and more effective interactions among crew members. Reflective skills can be developed and adjusted in class or during extracurricular activities.
ДІАГНОСТИКА ФОРМУВАННЯ ГОТОВНОСТІ МАЙБУТНІХ УЧИТЕЛІВ ДО ВИКОРИСТАННЯ ІНФОРМАЦІЙНО-КОГНІТИВНИХ ТЕХНОЛОГІЙ
(2023) Чувасов, М. О.
У статті на основі психолого-педагогічної літератури обґрунтовано актуальність та проведення педагогічного експерименту з формування креативно-діяльнісного компонента готовності майбутніх учителів до використання інформаційно-когнітивних технологій у процесі навчання природничо-математичних дисциплін. Мета статті – розглянути та узагальнити результати проведеного дослідження з формування креативно-діяльнісного компонента готовності майбутніх учителів до використання інформаційно-когнітивних технологій. За допомогою сукупності методів (вивчення наукової літератури, аналіз ідей теоретичних положень, спостереження, бесіди, тестування, моделювання педагогічних ситуацій, математична обробка отриманих результатів, педагогічний експеримент) було схарактеризовано стан досліджуваної проблеми в педагогічній практиці. Результати досліджень показали, що реалізація запропонованої експериментальної програми забезпечила поліпшення стану креативно-діяльнісного компонента досліджуваного особистісного утворення від низького до середнього й високого рівнів у експериментальних групах, що зумовлено створенням сукупності педагогічних умов, серед яких найбільш результативними варто вважати використання інформаційно-когнітивних технологій та успішне формування системи знань. Проведене дослідження дало змогу зробити висновок, що система дослідного навчання забезпечує позитивну динаміку формування креативно-діяльнісного компонента готовності майбутніх учителів до використання інформаційно-когнітивних технологій. Зібрані факти підтверджують, що студенти стають більш мобільними, розкутими, активними, вони вміють вести діалог, працювати з комп’ютерними програмами, здатні запропонувати різні шляхи й методи вирішення креативного навчального завдання, обґрунтувати свій вибір навчального завдання і способи його виконання.The article, based on psychological and pedagogical literature, substantiates the relevance and conduct of a pedagogical experiment on the formation of the creative-activity component of the readiness of future teachers to use information and cognitive technologies in the process of teaching natural and mathematical disciplines. The purpose of the article is to consider and summarize the results of the conducted research on the formation of the creative-activity component of future teachers' readiness to use information and cognitive technologies. With the help of a set of methods (study of scientific literature, analysis of ideas of theoretical propositions, observations, conversations, testing, modeling of pedagogical situations, mathematical processing of the obtained results, pedagogical experiment), the state of the investigated problem in pedagogical practice was characterized.The research results showed that the implementation of the proposed experimental program improved the state of the creative-activity component of the studied personal formation from low to medium and high levels in the experimental groups. Which is due to the creation of a set of pedagogical conditions, among which the use of information and cognitive technologies and the successful formation of the knowledge system should be considered the most effective. The conducted research made it possible to draw conclusions that the system of research training provides positive dynamics of the formation of the creative and activity component of the readiness of future teachers to use information and cognitive technologies. The collected facts confirm that students become more mobile, relaxed, active, they know how to conduct a dialogue, work with computer programs, are able to offer different ways and methods of solving a creative educational task, justify their choice of an educational task and methods of its implementation.
ЕВОЛЮЦІЯ ТЕРМІНА «ТРАНСВЕРСАЛЬНІСТЬ» У СУЧАСНОМУ НАУКОВОМУ ПРОСТОРІ: ЗАРУБІЖНИЙ ДОСВІД
(2022) Попова, Л. М.; Popova, L. M.
Стаття присвячена проблемі адаптації феномена трансверсальних компетентностей у сучасних світових системах професійної підготовки майбутніх фахівців. Розглянуто погляди зарубіжних науковців на зміст понять «трансверсальна компетентність», шляхи формування наскрізних компетентностей у процесі підготовки спеціалістів різного фаху в освітніх програмах країн світу. Проведений аналіз наукових розвідок та міжнародного освітнього досвіду дає підстави припускати, що єдиного підходу до визначення поняття «трансверсальні компетентності» не вироблено. У міжнародних документах трансверсальні навички та трансверсальні компетенції визначають як необхідні практичні знання, що необхідні для ефективного впровадження в різних ситуаціях, які майбутній фахівець зможе успішно реалізувати в професійних та соціальних середовищах. Наголошується на необхідності вдосконалювати отримані знання впродовж життя. Конкурентоздатність майбутніх фахівців залежить від якості оволодіння ними знаннями, культури спілкування, уміння мислити й діяти відповідно вимог сучасного ринку праці. Заклади вищої освіти покликані створити умови для підготовки фахівців інноваційного типу, які володіють трансверсальними компетентностями та здатні забезпечити особистістну трансверсальність – нову історичну форму універсальності в межах глобального світового суспільства. Відсутність достатньої кількості системного науково-методичного забезпечення зумовлює актуальність дослідження трансверсальних компетентностей у підготовці майбутніх фахівців у сучасній сис- темі міжнародної освітньої професійної підготовки. Зроблено спробу проаналізувати основні тенденції реформування професійної освіти в Європейському освітньому просторі (Болгарія, Ірландія, Португалія, Румунія, Фінляндія та ін.), що актуалізує необхідність всебічного вивчення та використання дос- віду зарубіжних країн з урахуванням специфіки вітчизняних реалій та проведення порівняльного аналізу теорії, методики та міжнародного досвіду організації підготовки майбутніх спеціалістів в умовах модернізації системи освіти в Україні. The article is devoted to the problem of adaptation of the phenomenon of transversal competences in modern global systems of professional training of future specialists. The views of foreign scientists on the content of the concept of “transversal competence”, ways of forming transversal competences in the process of training specialists of various specialties in the educational programs of the countries of the world are considered. The conducted analysis of scientific research and international educational experience gives reason to assume that a unified approach to the definition of the concept of “transversal competences” has not been developed. In international documents, transversal skills and transversal competencies are defined as necessary practical knowledge that is necessary for effective implementation in various situations, which the future specialist will be able to implement successfully in professional and social environments. Emphasis is placed on the need to improve acquired knowledge throughout life. The competitiveness of future specialists depends on the quality of their mastery of knowledge, the culture of communication, the ability to think and act in accordance with the requirements of the modern labor market. Institutions of higher education are designed to create conditions for the training of innovative specialists who possess transversal competences and are able to ensure personal transversality – a new historical form of universality within the global world society. The lack of a sufficient amount of systematic scientific and methodological support determines the relevance of the study of transversal competencies in the training of future specialists in the modern system of international educational professional training. An attempt was made to analyze the main trends in the reform of professional education in the European educational space (Bulgaria, Ireland, Portugal, Romania, Finland, etc.), which actualizes the need for a comprehensive study and use of the experience of foreign countries, taking into account the specifics of domestic realities and conducting a comparative analysis of theory, methods and international experience of organizing the training of future specialists in the conditions of modernization of the education system in Ukraine.
ЕТАПИ РОЗВИТКУ УКРАЇНСЬКОЇ ЛІНГВОДИДАКТИКИ ЗА ЧАСІВ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
(2022) Омельчук, С. А.; Omelchuk, S. A.
Мета розвідки – дослідити особливості розвитку національної лінгводидактики як науки в період незалежності України та виокремити і охарактеризувати основні етапи розвитку сучасної лінгводидактики. Для досягнення мети використано такі методи: аналіз наукової лінгводидактичної літерату- ри й нормативних документів (стандартів, концепцій, навчальних програм і методичних рекомендацій з вивчення української мови); теоретичне осмислення й узагальнення наукових засад досліджуваної проблеми; абстрагування й ідеалізація у виокремленні етапів розвитку сучасної лінгводидактики; індуктивно-дедуктивний метод для визначення тенденцій розвитку лінгводидактики в період неза- лежності України. Результати дослідження. Період становлення й розвитку національної лінгводи- дактики за часів незалежності України охоплює п’ять етапів. 1991–1995 роки – початок формування концептуальних засад методики навчання української мови в незалежній Україні. 1996–2000 роки – етап формування нових лінгводидактичних підходів у мовній освіті. Відбувається процес переосмис- лення системи навчання української мови, розуміння пріоритетності української мови як навчального предмета. 2001–2010 роки – період кризи системно-структурної методики навчання української мови й кардинального оновлення лінгводидактичних основ навчання української мови в школі й викладання мовних курсів у закладах вищої освіти. 2011–2019 роки – розвиток вітчизняної лінгводидактики під впливом загальносвітових європейських тенденцій глобалізації та цифровізації. 2020–2022 роки – етап корегування й оновлення підходів, принципів, методів, прийомів, засобів навчання і форм організації навчальних занять, пов’язаними з пандемією коронавірусної хвороби, роботою у віддаленому досту- пі, використанням дистанційних технологій. Висновки. Від початку 90-х років ХХ ст. по теперішній час національна лінгводидактика сформувалася як самостійна галузь педагогічної науки, що має свою методологію й закономірності. У цей період вироблено концептуальні підходи дошкільної і шкільної лінгводидактики (зокрема, для початкової школи й закладів загальної середньої освіти нового типу – ліцеїв і гімназій), лінгводидактики вищої школи, розпочато системні дослідження в річищі методики навчання української мови як іноземної. Сформовано нові напрями лінгводидактики: компетентнісно орієнтована, особистісно орієнтована, когнітивна, комунікативна, цифрова. The aim of the research is to investigate the specifics of the development of national lingoudidactics as a science during the period of Ukraine’s independence, to distinguish and characterize the main stages of development of modern lingoudidactics. The following methods were used to achieve the goal: analysis of scientific linguodidactic literature and regulatory documents (standards, concepts, curricula and methodological recommendations for learning the Ukrainian language); the theoretical comprehension and generalization of scientific bases of the researched issue; abstraction and idealization in the distinguishing of stages of development of modern linguodidactics; inductive and deductive method for determining trends in the development of linguodidactic during the independence of Ukraine. The results of the research. The period of formation and development of national linguodidactic during the independence of Ukraine covers five stages. 1991–1995 – the beginning of the formation of the conceptual foundations of the methodology of teaching the Ukrainian language in independent Ukraine. 1996–2000 –the stage of formation of new linguodidactic approaches in language education. The process of rethinking the system of teaching the Ukrainian language had undergone, an understanding the priority of the Ukrainian language as a subject had taken place. 2001–2010 – the period of crisis of the systematic and structural methodology of teaching the Ukrainian language and a radical renewal of the linguodidactic foundations of teaching the Ukrainian language at school and teaching language courses in higher education institutions. 2011–2019 – the development of domestic linguodidactics under the influence of global European trends of globalization and digitalization. 2020–2022 – the stage of adjusting and updating approaches, principles, methods, techniques, teaching tools and forms of organizing education sessions related to the coronavirus disease pandemic and the remote work, using remote technologies. Conclusions. Since the beginning of the 90s of the 20th century to the present, national linguodidactics has been formed as an independent branch of pedagogical science, which has its own methodology and patterns. During this period, conceptual approaches to preschool and school linguodidactics (in particular, for primary schools and general secondary education institutions of a new type, the lyceums and gymnasiums), linguodidactics of higher education were developed, the systematic research has been started in line with the methodology of teaching Ukrainian as a foreign language. The following new directions of linguodidactics have been formed: competently oriented, personality oriented, cognitive, communicative, digital.
ЕТИКА ЯК ВНУТРІШНІЙ РЕСУРС ОСОБИСТІСНО-ПРОФЕСІЙНОГО ЗБАГАЧЕННЯ ПЕДАГОГА В УМОВАХ СУЧАСНИХ РЕАЛІЙ
(2024) Хоружа, Л. Л.; Khoruzha, L. L.
Мета статті є розкриття особливостей і трансформацій етики в умовах воєнного часу, осмислення феномену етики як внутрішнього ресурсу подолання педагогом деструктивних проявів під час вирішення різноманітних професійних завдань, покращення психоемоційного стану в умовах війни. Методи. У процесі наукового пошуку застосовано теоретичні методи аналізу й узагальнення філософської, педагогічної, психологічної літератури, синтезу теоретичних положень для осмислення змісту наукової проблеми; а також емпіричні методи: анкетування, інтерв’ю з педагогами, інтерпретація і узагальнення отриманої інформації. Результати. Зазначено, що етика в умовах сьогодення уможливлює здатність педагога справлятися зі стресами, проявляти життєстійкість в умовах війни; розвивати комунікативні вміння; вдосконалюватись. Наведено результати статистичних опитувань учителів щодо їхнього психоемоційного стану та нагальних потреб у запитах до його поліпшення. Етика є потужним ресурсом удосконалення педагогічної поведінки, розвитку механізмів саморегуляції емоцій, стриманості, самооцінки поведінки, педагогічного такту й толерантності. Висвітлені ефективні управлінські та психолого -педагогічні практики підтримки педагога у його професійній діяльності, які за своєю природою мають емоційно-етичну природу. Висновки. Етика слугує певним ціннісним ресурсом особистісно -професійного збагачення й розвитку педагога в таких напрямах: емоційно-психологічний супровід педагогів з боку адміністрації закладів освіти, емоційна підтримка та мотивація; професійне вдосконалення фахівців; розвиток асертивної поведінки у спілкуванні; використання практик травма-інформованого підходу; своєчасна діагностика психологічних станів. Розвиток педагогом моральної самосвідомості можливий у процесі розширення інтелектуально-ціннісного середовища власного професійного становлення й особистісного вдосконалення, подолання психоемоційних проблем, які значною мірою пов’язані з війною. The purpose of the article is to reveal the peculiarities and transformations of ethics in wartime conditions, to understand the phenomenon of ethics as an internal resource for the educator to overcome destructive manifestations while solving various professional tasks, to improve the psycho-emotional state in wartime conditions. Methods. In the process of scientific research, theoretical methods of analysis and generalization of philosophical, pedagogical, psychological literature, synthesis of theoretical provisions for understanding the content of a scientific problem are involved; empirical methods: questionnaires, interviews with educators, interpretation and generalization of the received information. The results. It is noted that ethics in today's conditions enables the educator's ability to cope with stress, show resilience, develop communication skills and improve in war conditions. The results of statistical surveys of educators regarding their psycho-emotional state and the urgent needs of requests for its improvement are presented. Ethics is a powerful resource for improving pedagogical behavior, developing mechanisms for self-regulation of emotions, restraint, selfassessment of behavior, pedagogical tact and tolerance. Effective managerial and psychological and pedagogical practices of supporting the educator in his/her professional activities, which by their nature have an emotional and ethical nature, are highlighted. Conclusions. Ethics serves as a certain valuable resource for the personal and professional enrichment and development of an educator in the following areas: emotional and psychological support of educators from the administration of educational institutions, emotional support and motivation; professional improvement of specialists; development of assertive behavior in communication; use of traumainformed approach practices; timely diagnosis of psychological conditions. The development of moral selfawareness by an educator is possible in the process of expanding the intellectual and value environment of his/ her own professional development and personal improvement, overcoming psycho-emotional problems that are largely related to the war.