Збірник наукових праць. Педагогічні науки (Випуск 75-80, 98-106, 108, 109 )
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/6721
Browse
3 results
Search Results
Item СУЧАСНІ ТЕНДЕНЦІЇ У ПІДГОТОВЦІ МЕДИЧНИХ СПЕЦІАЛІСТІВ У ЯПОНІЇ(2023) Дудіна, О. В.; Пишногуб, М. В.; Dudina, O. V.; Pyshnohub, M. V.У статті представлено детальні дослідження інноваційних підходів та стратегій підготовки медичних фахівців у Японії, розглянуто освітні моделі, технологічні рішення та методи навчання, які застосовуються у професійному формуванні майбутніх лікарів, медсестер та інших спеціалістів у сфері охорони здоров’я. Упровадження інновацій, орієнтованих на розвиток навичок критичного мислення медиків, пацієнтоцентрованого підходу в професійній діяльності та міжпрофесійної колаборації, допомагає готувати в країні таких спеціалістів, які здатні ефективно працювати у складних умовах сучасної медицини. У дослідженні висвітлено стратегії підвищення якості медичної освіти як компетентнісний підхід до розроблення навчальних програм для підготовки медичних фахівців та постійного їх оновлення, упровадження клінічного стажування з першого року навчання, використання віртуальної реальності (VR – Virtual Reality) та доповненої реальності (AR – Augmented Reality) у навчальному процесі, особистісний та міждисциплінарний підходи в навчанні та стажуванні лікарів. Екстраполяція японського досвіду підготовки медичних працівників в українські медичні заклади освіти може бути корисною для вдосконалення системи підготовки вітчизняних фахівців із медицини. Мета дослідження полягає у вивченні та систематизуванні сучасних інноваційних методів та підходів у процесі підготовки медичних фахівців у Японії з метою визначення їх ефективності та можливості адаптації таких методів у вітчизняну систему медичної освіти. Основними методами та методологічними підходами для проведення дослідження щодо розвитку медичної освіти в Японії та інновацій у підготовці медичних фахівців був аналіз літературних джерел, зіставний аналіз та експертна оцінка отриманих результатів та висновків. Японія презентує свій унікальний підхід до медичної освіти, синтезуючи традиційні методики та сучасні технології. Японська медична освіта також інтегрує досвід США, адаптуючи його до своєї національної системи підготовки медичних кадрів. Навчання майбутніх медиків акцентоване на їх практичну підготовку з використанням симуляційних технологій та клінічної практики вже з перших років навчання. Інтердисциплінарний підхід до викладання, активне застосування штучного інтелекту в навчальному процесі, а також розвиток професійних компетентностей відіграють ключову роль у під готовці майбутніх медиків. Японські університети також активно інтегрують дослідницький компонент у медичну освіту, спонукаючи студентів до наукової діяльності. Студенти зобов’язані проводити наукові дослідження, метою яких є створення проєктів подальшого розвитку медичної галузі і поліпшення системи охорони здоров’я в країні. Як висновок можна зазначити, що для досягнення високого рівня підготовки медичних спеціалістів у Японії є застосування збалансованого підходу до теоретичного та практичного навчання з використанням симуляційних технологій, інтерактивних методів, інтердисциплінарних зв’язків та сучасних технологій, таких як віртуальна та доповнена реальність, розвиток критичного мислення студентів, комунікативних навичок та міждисциплінарного співробітництва.The article presents detailed studies of innovative approaches and strategies for training medical professionals in Japan, examines educational models, technological solutions and training methods used in the professional formation of future doctors, nurses and other specialists in the field of health care. The introduction of innovations aimed at the development of critical thinking skills of doctors, a patient-centered approach in professional activity and interprofessional collaboration helps to train such specialists in the country who are able to work effectively in the complex conditions of modern medicine. The research highlights strategies for improving the quality of medical education as a competency-based approach to the development of training programs for the training of medical professionals and their constant updating, the introduction of clinical internship from the first year of study, the use of virtual reality (VR – Virtual Reality) and augmented reality (AR – Augmented Reality). in the educational process, personal and interdisciplinary approaches in training and training of doctors. The extrapolation of the Japanese experience of training medical workers to Ukrainian medical educational institutions can be useful for improving the system of training domestic medical specialists. The purpose of the study is to study and systematize modern innovative methods and approaches in the process of training medical specialists in Japan in order to determine their effectiveness and the possibility of adapting such methods to the domestic system of medical education. The main methods and methodological approaches for conducting research on the development of medical education in Japan and innovations in the training of medical specialists were the analysis of literary sources, comparative analysis and expert evaluation of the obtained results and conclusions. Japan presents its unique approach to medical education, synthesizing traditional methods and modern technologies. Japanese medical education is also integrating US experience, adapting it to its national medical training system. The training of future doctors is focused on their practical training using simulation technologies and clinical practice already from the first years of study. A key role in the training of future doctors belongs to an interdisciplinary approach to teaching, the active use of artificial intelligence in the educational process, as well as the development of professional competencies. Japanese universities are also actively integrating the research component into medical education, encouraging students to engage in scientific activities. Students are required to conduct scientific research, the purpose of which is to create projects for further development of the medical field and improvement of the health care system in the country. As a conclusion, it can be noted that in order to achieve a high level of training of medical specialists in Japan, it is necessary to apply a balanced approach to theoretical and practical training using simulation technologies, interactive methods, interdisciplinary connections and modern technologies, such as virtual and augmented reality, the development of critical thinking of students, communication skills and interdisciplinary cooperation.Item КОМПЕТЕНТНІСНИЙ ПІДХІД У КОНЦЕПЦІЇ «НОВА УКРАЇНСЬКА ШКОЛА»: ПЛЮСИ, МІНУСИ, ПЕРСПЕКТИВИ ВТІЛЕННЯ(2023) Федяєва, В. Л.; Fediaieva, V. L.Мета дослідження полягає у теоретичному обґрунтуванні доцільності побудови освітньої парадигми за Концепцією Нової української школи на основі компетентнісного підходу в процесі засвоєння учнями наукового знання, формування умінь, навичок, творчого мислення. Для досягнення мети було використано сучасні наукові підходи (компетентнісний, синергетичний, парадигмальний, аксіологічний, соціокультурний, технологічний) та методи: аналізу наукової літератури, у якій розкрито основні чинники компетентнісної парадигми; вивчення та узагальнення праць розробників Концепції «Нова українська школа»; аналізу матеріалів онлайн-ресурсів з організаційно-педагогічного й науково-методичного забезпечення реалізації компетентнісного підходу в Новій українській школі; опитування студентів, учителів початкової школи. У результаті дослідження: 1) з’ясовано, що розробники програмного забезпечення Концепції «Нова українська школа» О. Савченко, Р. Шиян виходили з того, що знання становлять основу компетентностей, яка, своєю чергою, реалізується через уміння, навички й цінності; 2) показано, що у Концепції «Нова українська школа» чітко прописано вміння, якими повинні володіти учні: розуміння, про що читають (читати з розумінням); мислити критично й системно; висловлювати свою думку; логічно обґрунтовувати свою позицію; бути творчими й ініціативними; конструктивно керувати емоціями; оцінювати ризики; приймати рішення; вирішувати проблеми; співпрацювати з іншими людьми; 3) обґрунтовано, що у цілому вміння, визначені в Концепції, можна поділити на дві групи: знаннєві і соціалізаційні. Саме останні й становлять основу формування професійної компетентності майбутніх фахівців різних сфер діяльності; 4) доведено, що забезпечення реалізації цього підходу в умовах сьогодення з урахуванням такого чинника, як вимір компетентності, – здатність особистості мобілізувати набуті знання й уміння для реального практичного вміння необхідно розробити відповідне організаційно-педагогічне і науково-методичне забезпечення. Висновки. Науковий пошук підтвердив, що знання мають бути основою освітнього процесу школи, а практичне втілення компетентністного підходу пов’язане з необхідністю практичного використання знань та вмінь. Ідеться про розширення в учнів практичного складника через уведення більш широкого спектру практичних знань і нових дисциплін: ІТ, кібербезпеки, фінансової грамотності, екології, здоров’язбережувальних технологій, основ харчування й медицини тощо. А отже, компетентнісний підхід має розглядатися в контексті історизму та інновацій, точніше – інтеграції традиційної й інноваційної освіти. Ширше в освітньому середовищі необхідно використовувати всі форми урочної, позаурочної, виховної, наукової та позашкільної діяльності; ураховувати «інститут репетиторства»; навчання за авторськими програмами, що дасть можли- вість приділяти більшу увагу практичному аспекту отриманих знань, що може бути подальшою темою наукового пошуку. The purpose of the study is to theoretically substantiate the feasibility of building an educational paradigm based on the concept of the New Ukrainian School based on the competence approach in the process of students' assimilation of scientific knowledge, the formation of abilities, skills, and creative thinking. To achieve the goal, modern scientific approaches (competent, synergistic, paradigmatic, axiological, socio-cultural, technological) and methods were used: analysis of scientific literature, which revealed the main factors of the competence paradigm; study and generalization of the works of the developers of the «New Ukrainian School» Concept; analysis of materials of online resources on organizational-pedagogical and scientific-methodological support for the implementation of the competence approach in the New Ukrainian School; survey of students, primary school teachers. As a result of the research: 1) it was found that the software developers of the “New Ukrainian School” Concept, O. Savchenko, R. Shiyan, assumed that knowledge forms the basis of competences, which in turn is realized through abilities, skills and values; 2) it is shown that the «New Ukrainian School» Concept clearly prescribes the skills that students must possess: understanding what they are reading about (reading with understanding); to think critically and systematically; to express one's opinion; to justify one's position logically; to be creative and proactive; manage emotions constructively; assess risks; make a decision; solve problems; cooperate with other people; 3) it is justified that, in general, the skills defined in the Concept can be divided into 2 groups – knowledge and socialization. The last ones form the basis of the formation of professional competence of future specialists in various spheres of human activity; 4) it has been proven that to ensure the implementation of this approach in today's conditions, taking into account such a factor as a measure of competence – the ability of an individual to mobilize acquired knowledge and skills for real practical skills, it is necessary to develop appropriate organizational-pedagogical and scientific-methodical support. Conclusions. Scientific research has confirmed that knowledge should be the basis of the school’s educational process, and the practical implementation of the competence approach is connected with the need for practical use of knowledge and skills. We are talking about expanding the practical component in students through the introduction of a wider range of practical knowledge and new disciplines – IT, cyber security, financial literacy, ecology, health-saving technologies, the basics of nutrition and medicine, etc. And so, the competence approach should be considered in the context of historicism and innovation; and more precisely, the integration of traditional and innovative education. More broadly, in the educational environment, it is necessary to use all forms of extracurricular, educational, scientific, and extracurricular activities; take into account the «tutoring institute»; training according to the author's programs, which will give an opportunity to pay more attention to the practical aspect of the acquired knowledge, which can be a further topic of scientific research.Item КРЕАТИВНІСТЬ ВИКЛАДАЧА / КРЕАТИВНІСТЬ СТУДЕНТА: ПОБУДОВА НОВОЇ МОДЕЛІ(2022) Чужикова, В. Г.; Chuzhykova, V. H.Процеси креативізації вищої освіти розпочалися на зламі тисячоліть, коли стало відомо, що запити соціуму щодо якості навчального процесу зазнали суттєвих змін, адже раніше вони розглядалися через досягнену ефективність освітніх реформ і застарілу модель оцінювання важкоідентифікованих «успі- хів». З іншого боку, посилення у світі глобалізаційних тенденцій породило цілу низку зрушень у харак- тері й структурі викладання, контенті та компетенціях випускників, що повною мірою віддзеркалюва- ло процеси інтернаціоналізації, цифровізації, таксономізації, сек’юритизації та ментально-культурні трансформаційні відносини. Унаслідок посилення подібного роду суперечливих процесів мало місце загострення конкуренції закладів вищої освіти і їх суперництво за креативних викладачів, здобувачів освіти, а також за адміністративний апарат, консолідована і гармонізована діяльність якого забезпе- чувала престижність університету, його рейтинговість, а також можливість отримувати гранти, брати участь у міжнарожних проектах тощо. Численні спроби окремих авторів підвести теоретичну базу під розуміння феномену креативізації освітнього простору виявились далеко не завжди вдалими і потре- бували застосування системного підходу до аналізу ефективності. Важливим теоретичним здобутком науковців на початку нового тисячоліття став міждисциплінарний підхід у розумінні цілісності цього процесу і тих парадигмальних ознак, які перебирають на себе споріднені до педагогіки науки, зокрема: психологія, філософія, соціологія, економіка. У статті доведено, що ключовими учасниками сучасного освітнього процесу є викладач і студент, кожен з яких має різний креативний рівень, а відтак й різні уподобання і очікування. Отже, гармонізація відносин між основними акторами може, з одного боку, забезпечити успішний нетворкінг і колаборацію, проте з іншого, в разі масштабних прорахунків – кон- фліктність і сингулярність освітньо-наукового відтворення. Автором виявлені креативні якості викла- дача і здобувача вищої освіти та побудована трендова модель їх можливої взаємодії (інтернаціона- лізація компетенцій, глобалізація «почуттів», цифровізація навчання, таксономізація змісту навчання, сек’юритизація інтересів, когнітивний дисонанс). Доведено, що успішними можуть вважатися спільні платформи, котрі охоплюють різні види активностей учасників процесу, зокрема створення старт-апів. The process of creativization of higher education began at the turn of the millennia, when it became obvious that the society’s demands for the quality of the educational process have changed significantly, and it was no more impossible to consider the effectiveness of educational reforms through the old prism of “success” identification. On the other hand, the intensification of globalization trends has led to a few changes in the nature, structure of teaching, content and competencies of graduates, which fully reflects the processes of internationalization, digitalization, taxonomization, securitization and mental-cultural transformational relations. As a result of