АНАЛІЗ ЗАРУБІЖНИХ КОНЦЕПЦІЙ СОЦІАЛІЗАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ

Abstract

У статті розглянуто напрацювання представників різних наук та шкіл кінця ХІХ – ХХ століть, чиї інтереси поєднані зі складним явищем соціалізації. Висвітлено погляди Ф. Гіддінгса і Т. Парсонса, які пояснюють соціалізацію як процес пристосування людини до суспільного середовища, котре впливає на її формування відповідно до притаманних йому надбань культури. З’ясовано, що соціалізація, за Е. Дюркгеймом, передбачає прищеплення дитині навичок дисципліни і самоконтролю, почуття приналежності до певної суспільної групи та готовність до виконання соціальних приписів. Відзначено, що Ч. Кулі і Дж. Г. Мід запропонували дещо інший підхід до тлумачення сутності соціалізації, розуміючи її як розвиток і самостійну зміну людини у ході опанування та відтворення культури. Установлено, що усі дослідники так чи інакше орієнтувалися на один із двох основних підходів, які різнилися розумінням ролі індивіда у соціалізаційному процесі. В статье рассмотрены наработки представителей различных наук и школ конца ХIХ-ХХ веков, чьи интересы затрагивает сложное явление социализации. Освещены взгляды Ф. Гиддингса и Т. Парсонса, которые объясняют социализацию как процесс приспособления человека к общественной среде, которая влияет на его формирование в соответствии с присущими ей достояниями культуры. Выяснено, что социализация, по Э. Дюркгейму, предусматривает привитие ребенку навыков дисциплины и самоконтроля, чувства принадлежности к определенной общественной группе и готовность к выполнению социальных предписаний. Отмечено, что Ч. Кули и Дж. Г. Мид предложили несколько иной подход к толкованию сущности социализации, понимая ее как развитие и самостоятельное изменение человека в ходе освоения и воспроизводства культуры. Установлено, что все исследователи так или иначе ориентировались на один из двух основных подходов, которые отличались пониманием роли индивида в процессе социализации. The best practices of representatives of different scientific schools and directions of the late XIX – XX centuries, whose interests are connected with the complex phenomenon of socialization, are represented in the article. F. Giddings and T. Parsons’ views are underlined; they explain the concept «socialization» as the process of person’s adaptation to the social environment that affects his/her development through specific cultural achievements. The term «socialization» according to E. Durkheim is found out; it is noted that this term suggests inculcation of children’s discipline and self-control skills, a sense of belonging to a particular social group and the willingness to fulfill social requirements. The conception of «social integration» from the viewpoint of P. Sorokin is reviewed; the most important three factors influenced on socialization such as, «space-geography», «biological-physiological» and «psychological» socialization, M.Heidegger, H. Marcuse and J. Piaget’s opinions, are highlighted. The difference between children’s and adults’ socialization is emphasized; such aspects as manifestation of socialization, direction of socialization, attitude to rules and mastering of understanding the concepts of «good» and «evil» are defined from the perspective of Orville G. Brim Jr. It is noted that a slightly different approach to the interpretation of the essence of socialization are proposed by Ch. Cooley and G. H. Mead, they understand this term as the process of development and individual person’s modification during the development and reproduction of culture. It is established that all researchers in some way focus their attention on one of two main approaches that differ in the understanding of the person’s role in socialization process. According to the first approach person is understood as a dormant object of socialization. The second approach is underlined the subject-to-subject characteristic of socialization.