КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЗАСАДИ ВИХОВАННЯ ДИТИНИ ЯК МОВНОЇ ОСОБИСТОСТІ В РОДИННОМУ СЕРЕДОВИЩІ

Abstract

The article presents the results of scientific work on the theoretical basis of education of the linguistic personality in the family in the multicultural environment of Ukraine. Attention is focused on the conceptual principles of education of the child as a linguistic personality in the family environment; it is proved that the family itself lays the main foundations of the formation of the linguistic personality. Historically, the family, family education, the education of the linguistic personality united and unites scholars of various scientific fields: psychology, pedagogy, linguistics, social psychology, psycholinguistics, and others. The essence of the concept of "linguistic personality" is revealed in the context of the theory of speech activity and its constructs: language, native language, communication, types of speech activity. A generalized theoretical analysis of the concepts, works of scientists on this problem made it possible to emphasize the fact that such work in the family, with the family of all educational institutions contributes to the successful physical, mental, moral, spiritual, linguistic, intellectual development of the child and, in general, is the basis of the country's state-building processes, the affirmation of the national idea and identity. The article substantiates the ways of formation of the linguistic personality in the family; content components of speech personality (personal, culturological, value); the role of the native (mother) language in this process; functions of speech (communication, thinking, accumulation and preservation of knowledge, emotional, identification and other functions). The scientific search made it possible to distinguish the leading forms of work of the family, preschool educational institutions and schools in the formation of the linguistic personality: the formation of a child's ability to listen, speak, read, write; combine various activities: cognitive, work, play, educational, artistic, visual, speech-game; to create conditions for productive communicative speech activity of children. This work is pedagogically and scientifically, methodically secured and contributes to the development of intelligence, the culture of speech and the high general culture of the individual, which is an indicator of morality, spirituality and culture in general. У статті представлено результати наукової роботи з теоретичних основ виховання мовної особистості в сім’ї у полікультурному середовищі України. Увага зосереджена на концептуальних засадах виховання дитини як мовної особистості в родинному середовищі, доведено, що саме в сім’ї, закладаються основи формування мовної особистості. Історично сім’я, сімейне виховання, виховання мовної особистості об’єднували і об’єднують вчених-дослідників різних наукових галузей: психології, педагогіки, лінгводидактики, соціальної психології, психолінгвістики та ін. Розкрито сутність поняття «мовна особистість» у контексті теорії мовленнєвої діяльності та її конструкти: мова, рідна мова, спілкування, види мовленнєвої діяльності. Узагальнений теоретичний аналіз понять, праць учених над цією проблемою дав можливість закцентувати увагу на тому, що така робота в сім’ї, з сім’єю всіх виховних інституцій сприяє успішному фізичному, психічному, моральному, духовному, мовному, інтелектуальному розвитку дитини і взагалі є основою державотвірних процесів країни, утвердженням національної ідеї та ідентичності. У статті обґрунтовано шляхи формування мовної особистості в сім’ї; змістові компоненти мовленнєвої особистості (особистісний, 24

культурологічний, ціннісний); роль рідної (материнської) мови у цьому процесі; функції мови (спілкування, мислення, нагромадження й збереження знань; емотивна, ідентифікаційна та інші функції) . Науковий пошук дав можливість виокремити провідні форми роботи сім’ї, дошкільних навчальних закладів і школи у становленні мовної особистості: формування в дитини уміння слухати, говорити, читати, писати; поєднувати різні види діяльності: пізнавальну, трудову, ігрову, навчальну, художню, образотворчу, мовленнєво-ігрову; створювати умови для продуктивної комунікативно мовленнєвої діяльності дітей. Така робота є організаційно-педагогічно, науково-методично забезпеченою і сприяє розвитку інтелекту, культури мовлення і високої загальної культури особистості, що є показником моральності, духовності і культури взагалі. В статье представлены результаты научной работы, которые раскрывают теоретические основы воспитания языковой личности в семье в поликультурной среде Украины. Внимание сосредоточено на концептуальных основах воспитания ребенка как языковой личности в семейной среде, доказано, что именно в семье закладываются основы формирования языковой личности. Исторически семья, семейное воспитание, воспитание языковой личности объединяли и объединяют ученых-исследователей различных научных отраслей: психологии, педагогики, лингводидактики, социальной психологии, психолингвистики и др. Раскрыта сущность понятия «языковая личность» в контексте теории речевой деятельности и ее конструкты: язык, родной язык, общение, виды речевой деятельности. Обобщенный теоретический анализ понятий, трудов ученых по этой проблеме позволил акцентировать внимание на том, что такая работа в семье, с семьей всех воспитательных институтов способствует успешному физическому, психическому, нравственному, духовному, языковому, интеллектуальному развитию ребенка и вообще есть основой государственно-образующих процессов страны, утверждением национальной идеи и идентичности. В статье обоснованы пути формирования языковой личности в семье; содержательные компоненты речевой личности (личностный, культурологический, ценностный); роль родного (материнского) языка в этом процессе; функции языка (общение, мышление, накопление и сохранение знаний; эмотивная, идентификационная и другие функции). Научный поиск дал возможность выделить ведущие формы работы семьи, дошкольных учебных заведений и школы в становлении языковой личности: формирование у ребенка умений слушать, говорить, читать, писать; сочетать различные виды деятельности: познавательную, трудовую, игровую, учебную, художественную, изобразительную, речевую; создавать условия для продуктивной коммуникативной речевой деятельности детей Такая работа является организационно-педагогически и научнометодически обеспеченной и способствует развитию интеллекта, культуры речи и высокой общей культуры личности, которая является показателем нравственности, духовности и культуры вообще.