Empirical research of vitality of representatives of parachuting and yoga practice: a comparative analysis

Abstract

The purpose of the article is empirical research and theoretical substantiation of subjective and dispositional vitality of representatives of parachuting and yoga practice; carrying out a comparative analysis of the results of two experimental groups with the control group. The analysis of probable causes of exhaustion and increasing of respondents’vitality has been carried out. The mechanisms of influence of the researched types of the activity of respondents at the level of subjective and dispositional vitality have been described. Participants of the research are: athletes of parachute sports JSC LLC “Avia-Soyuz” (Mayske, Dnipro, Ukraine)(n=43); representatives of yoga practice of the Yoga Studio “Symmetry” (Sumy, Ukraine) (n=36) and representatives of the control sample, which consisted of students of Kolomyia Educational Scientific Institute of the Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk (Kolomyia, Ukraine) and Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University (Kremenchuk, Ukraine) (n=36). Methods. The following standardized and adapted psychodiagnostic techniques with experimental scales were used: “Subjective Vitality Scale”; “Hardiness Survey”. Results. Empirical results of the research of vitality and hardiness of respondents are presented. Significant correlations of the studied parameters have been established (p<.05; p <.01). Differences were set down in the parameter “Control” (p<.05) in the group of parachutists compared to the control. The high results of “Control” (M=22.12; SD=5.64) of representatives of parachuting have been substantiated with excessive danger and extremeness of this kind of sport. It is stated that total control can deplete parachutists, i. e. be a factor of reducing vitality. Emphasis was placed on the indicators of respondents who practice yoga, who had higher average values of Dispositional Vitality (M=35.64; SD=9.91) and Hardiness (M=57.81; SD=12.42) with lower average values of Control (M=19.12; SD=4.14). Conclusions. High level of subjective vitality as a state and dispositional vitality as a personal quality of parachutists and yoga was stated. Comparative analysis of the results with the indicators of the control group showed a direct dependence of the positive impact of parachuting and yoga practice on the respondents’ vitality and hardiness. It has been proposed to operationalize the results of the research in the practice of maintaining and improving the mental state of vitality of the representatives of the studied activities and to extend to athletes of individual and game sports. Метою статті є емпіричне дослідження і теоретичне обґрунтування суб’єктної і диспозиційної вітальності у представників парашутного спорту і практики йоги; здійснення порівняльного аналізування отриманих результатів двох експериментальних груп з контрольною групою. Здійснено аналізування ймовірних причин виснаження та підвищення життєстійкості респондентів. Описано механізми впливу досліджуваних видів активності респондентів на рівні суб’єктної та диспозиційної вітальності. Учасники дослідження: спортсмени парашутного виду спорту АК ТОВ “Авіа-Союз” (Майське, Дніпропетровська обл., Україна) (n=43); представники практики йоги Студії йоги “Симетрія”(Суми, Україна) (n=36) та представники контрольної вибіркової сукупності, яку склали студенти Kolomyia Educational Scientific Institute of the Precarpathian National University named after Vasyl Stefanyk (Kolomyia, Ukraine) and Kremenchuk Mykhailo Ostrohradskyi National University (Kremenchuk, Ukraine) (n=36). Методи. Застосовано стандартизовані і адаптовані психодіагностичні методики з експериментальними шкалами: “ Subjective Vitality Scale” (R. Ryan and C. Frederick, 2006; adapted by L. Alexandrova, 2014); “Hardiness Survey”, (S. Maddi, 1994; adapted by D. Leont’ev and E. Rasskazova, 2006). Результати. Представлено емпіричні результати дослідження вітальності та життєстійкості респондентів. Встановлено значущі кореляційні зв’язки досліджуваних параметрів (р < .05; р < .01). Зафіксовано відмінності у параметрі “Контроль” (р < .05) у групі парашутистів порівняно з контрольною. Обґрунтовано високі результати “Контроль” (М = 22.12; SD =5.64) у представників парашутного спорту надмірною небезпекою і екстремальністю парашутного спорту. Зазначено, що тотальний контроль може виснажувати парашутистів, тобто бути чинником пониження вітальність. Акцентовано увагу на показниках респондентів, що практикують йогу, у яких за нижчих середніх значень Контролю (М = 19.12; SD =4.14), зафіксовано вищі середні значення Диспозиційної вітальності (М = 35.64; SD =9.91) та Життєстійкості (М = 57.81; SD =12.42). Висновки. Встановлено високий рівень суб’єктної вітальності як стану та диспозиційної вітальності як особистісної якості у представників парашутного спорту та практики йоги. Порівняльне аналізування результатів з показниками контрольної групи показало пряму залежність позитивного впливу занять парашутним спортом та практики йоги на вітальність та параметри життєстійкості респондентів. Запропоновано операціоналізувати результати дослідження у практику підтримки і підвищення психічного стану вітальності як представників досліджуваної діяльності і поширити на спортсменів індивідуальних та ігрових видів спорту.