Abstract:
Мета. Дослідження спрямоване на проведення порівняльного аналізу правових інститутів земель- ного сервітуту та суперфіцію в українському законодавстві. Основною метою є визначення спільних
рис та відмінностей цих інститутів, а також розгляд їх практичного застосування. Це дозволить
глибше зрозуміти правову природу земельного сервітуту та суперфіцію, їх значення для регулювання
земельних відносин та дасть змогу уникати практичних проблем у їх застосуванні.
Методи. У процесі дослідження застосовувалися методи порівняльного аналізу, системного під- ходу, а також аналізу нормативно-правових актів та судової практики. Метод порівняльного ана- лізу використовувався для визначення спільних та відмінних рис земельного сервітуту та суперфіцію.
Системний підхід дозволив охарактеризувати правове регулювання цих інститутів у контексті сис- теми земельного права. Аналіз нормативно-правових актів і судових рішень допоміг з’ясувати осо- бливості правового регулювання та практичного застосування земельного сервітуту та суперфіцію
в Україні.
Результати. У результаті проведеного дослідження було встановлено спільні риси та суттєві від- мінності між земельним сервітутом та суперфіцієм як самостійними інститутами земельного права.
Було з’ясовано, що вони відрізняються за об’єктами права землекористування, строками, змістом
та правовими наслідками. Також узагальнено доктринальні визначення суперфіцію та запропоноване
власне визначення земельного сервітуту та суперфіцію.
Висновки. Дослідження земельного сервітуту та суперфіцію показало, що ці інститути, незва- жаючи на спільну природу, мають суттєві відмінності в правовому режимі, межах використання
та підставах припинення. Земельний сервітут, як правило, встановлюється для задоволення конкрет- них потреб суміжних земельних ділянок, тоді як суперфіцій надає більш широкі права на забудову
та користування чужою земельною ділянкою.
Проведений аналіз законодавства та судової практики виявив низку проблемних питань, зокрема:
нечіткість визначень, відсутність єдиної судової практики, складність застосування цих інститутів
на практиці. Це свідчить про необхідність подальшого вдосконалення законодавчої бази та розробки
більш детальних методичних рекомендацій.
Для ефективного використання земельного сервітуту та суперфіцію необхідно створити чіткі
та зрозумілі правила для встановлення, зміни та припинення цих прав. Також пропонується спростити
процедуру юридичного оформлення цих правовідносин за допомогою типових договорів.
Сервітут забезпечує право обмеженого користування чужою земельною ділянкою для задоволення
певних потреб, тоді як суперфіцій надає право забудови та експлуатації будівель на чужій земель- ній ділянці. Відмінності між цими інститутами полягають у їх об’єкті, тривалості користування
та функціональному призначенні, а також підставах і юридичних наслідках припинення Purpose. The research is aimed at conducting a comparative analysis of legal institutions of land easement
and superficies in Ukrainian legislation. The main goal is to identify the common features and differences
of these institutions, as well as consider their practical application. This will allow for a deeper understanding
of the legal nature of land servitude and superficies, their importance for the regulation of land relations,
and will make it possible to avoid practical problems in their application.
Methods. In the research process, the methods of comparative analysis, systemic approach, as well as
analysis of regulatory legal acts and judicial practice were used. The method of comparative analysis was
used to determine common and distinctive features of land easements and superficies. The systemic approach
made it possible to characterize the legal regulation of these institutions in the context of the land law system.
The analysis of regulatory legal acts and court decisions helped to clarify the peculiarities of legal regulation
and practical application of land servitude and superficies in Ukraine.
Results. As a result of the conducted research, common features and essential differences between land
easement and superficies as independent institutions of land law were established. It was found that they
differ in the objects of the land use right, terms, content and legal consequences. The doctrinal definitions
of superficies and the proposed own definition of land easement and superficies are also summarized.
Conclusions. The study of land servitude and superficies showed that these institutions, despite their
common nature, have significant differences in the legal regime, limits of use and grounds for termination.
A land easement, as a rule, is established to meet the specific needs of adjacent land plots, while a superficies
grants broader rights to build on and use someone else’s land plot.
The analysis of legislation and judicial practice revealed a number of problematic issues, in particular:
unclear definitions, lack of uniform judicial practice, and the difficulty of applying these institutions in practice.
This indicates the need for further improvement of the legislative framework and the development of more
detailed methodological recommendations.
For the effective use of land easement and superficies, it is necessary to create clear and understandable
rules for the establishment, modification and termination of these rights. It is also proposed to simplify
the procedure of legal registration of these legal relations with the help of standard contracts.
An easement provides the right to limited use of someone else’s land to meet certain needs, while a superficie
provides the right to build and operate buildings on someone else’s land. The differences between these institutes
lie in their object, duration of use and functional purpose, as well as the grounds and legal consequences
of termination.
Description:
Найда, К. Правові аспекти розмежування земельного сервітуту та суперфіцію / К. Найда // Науковий вісник Херсонського державного університету. Серія «Юридичні науки»: зб. наук. праць. – Івано-Франківськ : ХДУ, 2024. – Вип. 4. – С. 15-22.