Стаття присвячена дослідженню феномену самотності на основі авторської моделі переживання самотності. Створена теоретична модель переживання самотності була підтверджена результатами факторного аналізу. Відібрані методики та виокремленні показники дозволили визначити особливості переживання самотності на чотирьох компонентах: когнітивному, емоційному, поведінковому та мотиваційно-вольовому. Особливості такого функціонування переживання самотності було перевірено за допомогою кореляційного аналізу, який дозволив визначити яким саме чином взаємопов’язані визначені компоненти переживання самотності. На основі загального показника переживання самотності визначено оптимальний рівень переживання самотності, який може обумовлювати процес самоактуалізації особистості.
Статья посвящена исследованию феномена одиночества на основе авторской модели переживания одиночества. Созданная теоретическая модель переживания одиночества была подтверждена результатами факторного анализа. Отобранные методики и выделенные показатели позволили определить особенности переживания одиночества на четырех компонентах: когнитивном, эмоциональном, поведенческом и мотивационно-волевом. Особенности функционирования такого переживания одиночества было проверено с помощью корреляционного анализа, который позволил определить, каким образом взаимосвязаны выделенные компоненты переживания одиночества. На основе общего показателя переживания одиночества определен оптимальный уровень переживания одиночества, который может обусловливать процесс самоактуализации личности.
The article is devoted to the investigation of the solitude phenomenon based on the author’s emotional experience model. The created theoretical model of the solitude emotional experience was confirmed by the results of the factor analysis. The selected methodologies and indexes allow to determine the peculiarities of the solitude emotional experience on four components: cognitive, emotional, behavioral, motivational and volitional. The peculiarities of such solitude emotional experience functioning were tested by the instrumentality of correlational analysis, which allowed to determine exactly how the defined components of the solitude emotional experience are interconnected. On the basis of the total index of the solitude emotional experience the optimum level of the solitude emotional experience which can stipulate the process of self-actualization is defined.
