СТІЙКІСТЬ ДО ЕМОЦІЙНОГО СТРЕСУ ПРИ МОДЕЛЮВАННІ «КОНФЛІКТУ АФЕРЕНТНИХ ЗБУДЖЕНЬ» У ЩУРІВ.

Abstract

Постійними та закономірними корелятами емоційного стресу є етологічні та вегетативні реакції, що виконують регуляторно-адаптивні функції. Серцево-судинна система займає ключові позиції в адаптації організму до чинників емоційного стресу. Метою нашого дослідження було вивчення варіабельності серцевого ритму для виявлення показників, що мають прогностичну цінність щодо появи порушень серцевої діяльності у вигляді аритмій. Методами електрокардіо- та кардіоінтервалографії досліджували виникнення серцевих аритмій залежно від тривалості стресового впливу та індивідуально-типологічних особливостей тварин. Наведено результати досліджень емоційного стресу при моделюванні «конфлікту аферентних збуджень» у 70 статевозрілих щурів-самців лінії Вістар масою 200–250 г . Встановлено, що прогностично несприятливим щодо виникнення порушень серцевого ритму є відсутність неузгодженості змін кардіоінтервалометричних характеристик серцевого ритму після короткочасної дії стресу у поєднанні з переважанням симпатичного екстракардіального регуляторного впливу. Показано, що більшу стійкість до виникнення порушень серцевого ритму мали тварини з переважанням парасимпатичного відділу автономної нервової системи та зниженням централізації управління (зменшення індексу напруження) у процесі формування нейрогенного стресу.