ПРОБЛЕМИ ТРАВМАТИЗМУ В ЖІНОЧОМУ ГАНДБОЛІ

Abstract

Розглянуто характер найбільш розповсюджених травм в українському жіночому гандболі. Узагальнені засоби реабілітації після різних видів травм та показаний відсоток повернення спортсменок після різних видів травм. У досліджені прийняло участь 122 гандболістки, які виступають в командах української Суперліги. В ході дослідження застосовувались анкетування, опитування та бесіди з гравцями, лікарями та тренерами провідних гандбольних клубів. Встановлено, що найбільша кількість травм припадає на пошкодження верхніх та нижніх кін- цівок (38 % та 26 % відповідно). Розподіл випадків травматизму гравців різного ігрового амплуа наступний: у воротарів (24 %), лінійних (26 %) та крайніх (20 %) гравців, розігруючих та напівсередніх 14 % та 16 % відповідно. В ході дослідження встановлено, що 63,2 % спортсменок використовує консервативний методом лікування, а 36,8 % гандболісток застосовують оперативний метод лікування. Встановлено, що найбільший відсоток неповернення гандболісток до активної змагальної діяльності після надривів та розривів зв'язок становить — кожна третя спортсменка, після видалення менісків – кожна четверта, після струсів мозку не повернулася кожна п’ята гандболістка. Травматизм в спорті залишається однією з головних проблем його існування. Рассмотрен характер наиболее распространенных травм в украинском женском гандболе, обобщены средства реабилитации после разных видов травм и показан процент возвращения спортсменок после разных видов травм. В исследовании приняли участие 122 гандболистки, которые выступают в командах украинской Суперлиги. В ходе исследования использовалось анкетирование и опрос игроков, врачей итренеров ведущих гандбольных клубов. Установлено, что наибольшее количество травм приходится на повреждение верхних и нижних конечностей (38 % но 26 % соответственно). Распределение случаев травматизма между игроками разного игрового амплуа следующее: у линейных игроков 26 %, вратарей (24 %), крайних игроков (20 %), разигрующих, и полусредних 14 % но 16 % соответственно. В ходе исследования установлено, что 63,2 % спортсменок используют консервативный метод лечения, а 36,8 % гандболисток применяют оперативный метод лечения. Установлено, что наибольший процент невозвращения гандболисток к активной состязательной деятельности после надрывов и разрывов связок – каждая третья спортсменка, после удаления менисков – каждая четвертая, после сотрясений мозга не вернулась каждая пятая гандболистка. Травматизм в спорте остается одной из главных проблем его существования. Character of the most widespread traumas is considered in the Ukrainian womanish handball, facilities of rehabilitation after the different kinds of traumas are generalized and the percent of returning of sportswomen is returned after the different types of traumas. 122 handballers took part in research, which come forward in the commands of Ukrainian Super league. During research a questionnaire and questioning of players, doctors and trainers of leading handball clubs was used. It is set that the most of traumas is on the damage of overhead and lowerextremities (38 % but 26 % accordingly). Distributing of cases of traumatism following between the players of different playing line of business: for linear players 26 %, goalkeepers (24 %), extreme players (20 %), who play, and welterweight 14 % but 16 % accordingly. It is set during research, that 63,2 % sportswomen are used conservative method of treatment, and 36,8 % handballers are applied operative method of treatment. It is experimentally set that most percent of failure to return of handballers to active contention activity after tears and breaks of copulas (every third sportswoman), after the delete of meniscuses – every fourth, every fifth handballer did not return after the concussions of the brain. A traumatism in sport remains one of main problems of his existence.