ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ЖИТТЄСТІЙКОСТІ В ГІБРИДНІЙ ВІЙНІ

Abstract

У статті подано огляд гібридної війни, психологічної стійкості та пов’язаних із цим проблем, з якими стикаються люди, громади. Розглянуто соціальну безпеку щодо психологічних наслідків гібридних загроз. Навички, необхідні для подолання невизначеності, спровокованої гібридною війною, потребують необхідності розвитку психічної спритності і толерантності до неоднозначності, щоб визнати і швидко адаптуватися до невідомого і несподіваного. Гібридна війна охоплює інформаційні, моральні, психологічні та ідеологічні заходи, спрямовані на суспільство в цілому, а також на обраний політичний та військовий персонал. Найголовнішою системою захисту проти гібридної війни є нарощування стійкого колективного мислення, яке здатне протистояти дезінформації, не знижуючи свободи слова. Спираючись на наукові джерела, ми визначили, що саме стійкість є головною концепцією щодо політики безпеки. Під стійкістю мається на увазі, здатність особистості впоратися з неприємностями – відновитись і повернутися до нормальної діяльності після протистояння ненормальній, тривожній та часто несподіваній загрозі. У статті представлено аналіз концепції стійкості МакАслана, яка включає сім характеристик стійкості. Метою статті є проведення емпіричного дослідження стійкості і стилю саморегуляції поведінки військовослужбовців. Методи. Для дослідження стресостійкості ми використовували «Тест життєстійкості» (Д.О. Леонтьєв, Є.І. Рассказов). Для діагностики стилю саморегуляції особистості ми використовували опитувальник «Стиль саморегуляції поведінки» (В.І. Моросанова). Результати. В емпіричному дослідженні ми визначили, що в групі досліджуваних з рівнем життєстійкості нижче середнього в 66% випадків переважає низький рівень загальної саморегуляції, високий рівень стресостійкості – характерний для 34% досліджуваних. У групі респондентів з рівнем розвитку життєстійкості вище середнього у 76% солдатів виявлено високий рівень загальної саморегуляції, низький властивий лише 24%. Отже, чим нижче рівень життєстійкості, тим нижче рівень загальної саморегуляції, і навпаки. Висновки. Нами було визначено, що військовослужбовці, що відрізняються рівнем життєстійкості вище середнього, гнучко і адекватно реагують на зміну умов службової діяльності, легко опановують новими видами активності, впевненіше почувають себе в незнайомих ситуаціях. Військовослужбовці з рівнем життєстійкості нижче середнього, більш залежні від ситуації і думки оточення. Успішність опанування новими видами діяльності у таких досліджуваних у великій мірі залежить від відповідності стильових особливостей регуляції і вимог виду активності, що опановуються. У них часто виникають труднощі у визначенні мети і програми дій, адекватних поточній ситуації, вони не завжди помічають зміни ситуації, що також часто призводить до невдач. The article provides an overview of hybrid war, psychological stability and related issues that people and communities face. Social security regarding the psychological consequences of hybrid threats was reviewed in this article. Skills are needed to overcome the uncertainty triggered by hybrid war, require the necessity of mental agility developing and tolerance for ambiguity to recognize and quickly adapt to the unknown and the unexpected. Hybrid war covers information, moral, psychological and ideological activities aimed at society as a whole, as well as elected political and military personnel. The most important system of defense against hybrid war is the build-up of sustainable collective thinking that can withstand misinformation without destroying freedom of speech. Based on scientific sources, we have identified that stability is the overriding concept of security policy. Stability refers to the ability of a person to cope with troubles – to resume and return to normal activity after confronting an abnormal, alarming and often unexpected threat. The article presents an analysis of the concept of McAslan's stability, which includes seven characteristics of stability. The article’s purpose is to conduct an empirical study of the stability and style of self-regulation of servicemen’s behavior. Methods. For the study of compliance with the pressures we used the "Stability test" (D.O. Leontiev, E.I. Rasskazov). To diagnose the style of selfregulation of personality, we used the questionnaire "Style of self-regulation of behavior" (V.I. Morosanov). Results. In an empirical study, we found that in the group of subjects with a below-average viability level, 66% of cases had a low level of overall self-regulation, and a high level of compliance with the pressures was characteristic of 34% of the subjects. A high level of overall self-regulation was found in the group of respondents with a higher average survival rate than average of 76%, with only 24% being low. Therefore, the lower the level of sustainability, the lower the level of overall selfregulation, and vice versa. Conclusions. We have determined that military personnel who are above average resilient, flexibly and adequately respond to changing conditions of service, easily master new types of activity, feel more confident in unfamiliar situations. The success of mastering new activities in such subjects depends to a large extent on the correspondence of the style features of regulation and the requirements of the type of activity being mastered. They often have difficulty in defining a goal and program of action appropriate to the current situation; they do not always notice changes in the situation, which often leads to setbacks.