Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-12)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365

Browse

Now showing 1 - 20 of 164

ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ СОЦІАЛЬНОЇ БАЖАНОСТІ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ
(2019) Шевченко, А. В.; Shevchenko, F. V.
Анотація. Зазначено, що кожна людина має свою систему цінностей, яка впродовж життя формується, переосмислюється та модифікується. Акцентовано, що найважливіший час для становлення та розвитку системи цінностей – юнацький вік, у якому пріоритети почасти під тиском «значущих інших» та соціуму зазнають суттєвих змін і трансформацій. Поведінку молодої людини, яка не йде проти інших, проти загальноприйнятих норм та цінностей, щоб не відрізнятися від загалу, погоджується з думкою та позиціями інших людей, трансформуючи свою ціннісну систему, авторка статті визначає як соціально бажану. Мета статті полягає в теоретичному дослідженні взаємозв’язку феномену соціальної бажаності та ціннісних орієнтацій осіб юнацького віку. У дослідженні застосовано наступні методи: аналізування наукової літератури з окресленої проблематики; систематизація та узагальнення; обґрунтування взаємозв’язків соціальної бажаності та ціннісних орієнтацій осіб юнацького віку. Результати: у статті здійснено огляд проблеми впливу соціальної бажаності на ціннісні орієнтації осіб юнацького віку. Проаналізовано наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних науковців. Висвітлено особливості формування ціннісних орієнтацій осіб юнацького віку. Описано вплив феномену «соціальної бажаності» на особистість. Вказано низку чинників, які зумовлюють ефект соціальної бажаності, розкрито прийоми прояву та контролю ефекту соціальної бажаності. Висновки: окреслено розуміння глибини і складності взаємозв’язку феномену соціальної бажаності та ціннісних орієнтацій. Констатовано, що цінності формуються впродовж усього життя і мають тенденцію змінюватися, модифікуватися. Акцентовано, що саме в юнацькому віці проходять значні трансформації в ціннісно-сенсовій сфері особистості.
Психологічна корекція синдрому емоційного вигорання медичних сестер
(2019) Танасійчук, О. М.; Tanasiіchuk, E. N.
У статті представлено план-схему психокорекційних занять, що були розроблені для роботи з персоналом госпіталю, а саме медичних сестер, що мають ознаки синдрому емоційного вигорання. Наведено принципи, зміст, засоби та методичні прийоми тренінгу емоційного вигорання, спрямованого на формування адаптивних копінг-ресурсів особистості, які сприятимуть реалізації психокорекційних заходів для подолання проявів емоційного вигорання в даному професійному середовищі. Підкреслено необхідність своєчасної психологічної допомоги для забезпечення психічного здоров’я та відчуття загальної задоволеності життям. Метою статті є висвітлення особливостей практичної роботи з синдромом «emotional burnout». Для встановлення дослідження ступеня вираженості синдрому було використано методику «Діагностика емоційного вигорання» В. Бойко. Вибір був пов'язаний з часовими та ресурсними обмеженнями та повністю реалізував мету психодіагностичного дослідження. Психокорекційна робота була побудована відповідно до методичних та методологічних вимог. Результати. Було встановлено, що формування синдрому «емоційного вигорання» починається з самого початку професійного шляху, основою якого є емоційне включення в проблеми пацієнтів, соціально-економічна незахищеність та правова нерегульованість норм праці. Встановлено, що психокорекційна тренінгова програма має свою ефективність, але є не завершеною. Висновки. На основі результатів психодіагностичного дослідження була побудована тренінгова психокорекційна програма для медичних сестер, ефективність якої доведена емоційними відгуками учасників та зворотнім зв’язком. Намічено подальші перспективи психологічної роботи по подоланню симптомів синдрому професійного вигорання. The article presents a scheme of psychocorrection exercises designed to work with hospital staff, namely nurses who have signs of emotional burnout syndrome. The principles, content, tools and methodical methods of training on emotional burnout were disclosed for the formation of adaptive personalenvironmental coping resources, which would facilitate the implementation of psycho-corrective measures to overcome the manifestations of emotional burnout in this professional environment. The need for timely psychological assistance for mental health and a sense of overall life satisfaction are emphasized. The purpose of the article is to highlight the features of practical work with the syndrome of emotional burnout. To establish the study of the severity of the syndrome was used the method of «Diagnosis of emotional burnout» V. Boyko. The choice was related to time and resource constraints and fully met the purpose of psychodiagnostic research. Psychocorrection work was constructed in accordance the methodological requirements. Results. It has been found that the formation of the «emotional burnout» syndrome begun in the starting of the professional path, the basis of which is emotional involvement in patients' problems, socio-economic insecurity and legal regulation of labor standards. It is established that the psychocorrective training program has its effectiveness, but is not completed. Conclusions. Based on the results of the psychodiagnostic study, a training psychocorrection program for nurses was developed, the effectiveness of which was proved by the emotional responses of the participants and feedback. Further perspectives of psychological work on overcoming the symptoms of occupational burnout syndrome are outlined.
RESEARCH OF THE PECULIARITIES OF THE MOTIVATION SPHERE OF FUTURE DOCTORS
(2019) Borysiuk, А. S.; Борисюк, А. С.
У статті наведено теоретичний огляд та результати емпіричного дослідження впливу мотиваційної сфери на пізнавальну активність та професійне становлення студента-медика. У дослідженні наголошено на тому, що питання мотивації студентів-медиків до вибору майбутньої професії та навчальної діяльності в університеті є надзвичайно важливим та актуальним. Автором зауважено, що на продуктивність будь-якої діяльності значною мірою впливає характер мотивації. Внутрішня позитивна мотивація підвищує продуктивність діяльності, сприяє отриманню людиною задоволення, а негативна й зовнішня – знижують, і тоді діяльність сприймається як примус. Наголошується на тому, що внутрішню позитивну мотивацію до навчання, самовдосконалення та професійного зростання саму по собі можна розглядати як професійно значущу якість, особливо ж у тих випадках, коли йдеться про творчі професії, до яких належить і професія лікаря. Спрямованість особистості і наявність потужної позитивної мотивації можуть розглядатись як чинники підсилення вагомості та значущості професійних амбіцій. Обгрунтовано вплив різних видів мотивів на успішність професійної підготовки студента-медика. Показано значимість врахування мотиваційної сфери студента при застосуванні методів навчання з метою реалізації цілісного підходу до професійної підготовки майбутніх фахівців. Рівень та якість засвоєння знань, умінь і практичних навичок студентами залежать значною мірою від того, наскільки навчання, як процес здобуття фаху та особистого самовдосконалення є особистісно значущим, підкріпленим внутрішніми позитивними мотивами, витоки яких йдуть із сім’ї. Навчально-виховний процес у закладах вищої освіти повинен бути зорієнтований не лише на засвоєння знань, а й на розвиток особистості й передовсім на дослідження та врахування її мотиваційної сфери. The article presents a theoretical review and the results of an empirical study of the motivational sphere influence on cognitive activity and professional formation of a medical student. It was emphasized that the issue of motivation of medical students to choose the future profession and educational activities at the university is extremely important and relevant. It is noted that the performance of any activity is greatly influenced by the nature of motivation. Internal positive motivation increases the productivity of activity, gives the feeling of satisfaction, while negative and external decreases them, and then activity is perceived as coercion. Moreover the internal positive motivation for learning, self-improvement and professional growth itself can be considered as a professionally significant quality, especially when it comes to creative professions, including the one of a doctor. Personality orientation and the presence of strong positive motivation can be considered as factors of amplifying the significance of professionally ambitions. The influence of various types of motives on the success of professional training of a medical student is substantiated. The importance of taking into account the student's motivational sphere is shown in the application of teaching methods in order to implement a holistic approach to the professional training of future specialists. The level and quality of learning, abilities and practical skills of students depends hence greatly on the extent to which learning, as a process of obtaining a degree and personal self-improvement, is personally significant, backed up by internal positive motives that are formed from the family.The educational process in institutions of higher education should be oriented not only to the learning, but also to the development of the individual and, above all, to study and accounting its motivational sphere.
ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ТА ЕМОЦІЙНЕ ВИГОРАННЯ ПЕДАГОГІВ
(2019) Галян, О. І.; Halian, О. І.
Мета. Метою публікації є аналіз результатів емпіричного вивчення взаємозв’язку відповідальності та емоційного вигорання педагогів. Методи. Для оцінки рівня відповідальності застосовувався метод експертних суджень. Експертами були представники адміністрації школи, колеги та батьки. Кожному експерту пропонувався стандартний бланк, у якому були схарактеризовані крайні прояви відповідальної та безвідповідальної поведінки особистості. Експерт, зіставивши запропоновані для оцінювання характеристики з конкретним педагогом, відзначав на осі ординат рівень прояву відповідальності. Причому, на шкалі зазначався лише її мінімальний і максимальний рівень (min та мax). Для вивчення емоційного вигорання у педагогів з різними рівнями відповідальності використано методику «Діагностика емоційного вигорання особистості» В. Бойко та анкету «Самооцінка емоційного благополуччя» (автор І. Сєдова). Оскільки ми припустили наявність прямої залежності між емоційним вигоранням та особистісними рисами, з поміж яких тривожність та емоційність, то обрали для діагностики емоційності «Особистісний опитувальник FPI» (Г. Айзенк), а параметри ситуативної та особистісної тривожності характеризували за показниками «Методики оцінки тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна». Відмінності між групами досліджуваних з різними рівнями відповідальності визначено за допомогою t-критерію Стьюдента. Результати. Встановлено, що процес формування синдрому емоційного вигорання має індивідуальний характер, спричинений зовнішніми (умови професійної діяльності) та внутрішніми (індивідуальні характеристики особистості) детермінантами. У молодих педагогів (стаж роботи до 6 років) і з високим, і з низьким рівнем відповідальності симптом емоційного вигорання не притаманний. Педагогів зі стажем роботи понад десять років характеризує декілька симптомів, пов’язаних з переживанням психотравмувальних обставин та нездатністю адекватного реагування на них. На стадії формування перебувають симптоми, спричинені професійною деформацією. Показано, що синдром емоційного вигорання найінтенсивніше формується у високо відповідальних педагогів. Висновки. Отже, синдром емоційного вигорання – це один з аспектів самоконтролю, що ґрунтується на дотриманні цінних для особистості норм і правил, унаслідок чого людина почувається морально, розумово та фізично виснаженою. Зроблені узагальнення стосовно залежності емоційного вигорання від відповідальності спонукають до думки щодо суб’єктивного, індивідуального характеру його розвитку. Засадничими умовами розгортання / згасання емоційного вигорання є умови праці та зміст мотиваційно-смислового компонента особистості. Purpose. The purpose of the publication is to analyze the results of an empirical study of the relationship between responsibility and emotional burnout of teachers. Methods. The expert judgment method has been used to assess the level of responsibility. The experts were representatives of the school administration, colleagues and parents, who had been offered a standard form describing the extreme manifestations of responsible and irresponsible behavior of teachers. To study the emotional burnout of teachers with different levels of responsibility, the methodology «Diagnosis of emotional burnout of personality» by V. Boyko and the questionnaire «Self-esteem of emotional well-being» (author I. Sedov) were used. Since we assumed a direct correlation between emotional burnout and personality traits such as anxiety and emotionality, we used the FPI Personal Questionnaire (G. Eysenk) to diagnose emotionality, and the parameters of situational and personal anxiety were diagnosed by determinants of «Methods for assessing the anxiety of C. Spielberger and Y. Hanin». Differences between groups of subjects with different levels of responsibility were determined using the Student's t-test. Results. It has been established that the process of formation of emotional burnout syndrome has an individual character and is determined by external (conditions of professional activity) and internal (individual characteristics of personality) determinants. Teachers with up to 6 years of experience, with both high and low levels of responsibility, have not found a symptom of emotional burnout. Educators with more than ten years of experience are characterized by several symptoms associated with experiencing and inappropriately responding to psycho-traumatic circumstances. Symptoms caused by occupational deformity are at the stage of formation. It has been shown that the emotional burnout syndrome is most intensively formed in highly responsible teachers. Conclusions. Therefore, emotional burnout syndrome is one aspect of self-control that is based on the observance of rules that are valuable to the individual, which makes one feel morally, mentally and physically exhausted. The generalizations made about the dependence of emotional burnout on responsibility prompt one to think about the subjective, individual nature of its development. The basic conditions of the (emotional burnout) deployment are the working conditions and the content of the motivational and semantic component of the personalitу.
ДИТЯЧІ СТРАХИ : ОСОБЛИВОСТІ ПРОЯВУ У ДІТЕЙ З НЕПОВНИХ РОДИН
(2019) Борщова, Т. О.; Крупник, І. Р.; Borshchova, T. O.; Krupnyk, I. R.
Мета. Зважаючи на важливість психоемоційного здоров’я дітей та виявлення чинників які впливають на нього метою наших наукових розвідок є теоретичний аналіз та емпіричне дослідженняпсихологічних особливостей проявів страхів у дітей дошкільного віку в залежності від типу сім’ї. Методи. Теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, інтерпретація та систематизація – для з’ясування стану розробленості проблеми. Емпіричні: методика «Страхи в будиночках» – для виявлення найбільш актуальних страхів у дітей дошкільного віку. Результати та висновки. Під час аналізу емпіричних даних виявлено, що виникнення та прояви «вікових» страхів залежить від типу родину у якій живе дитина.Порівняльний аналіз результатів емпіричного дослідження особливостей дитячих страхів у дітей з повних та неповних родин дав змогу виявити значущі розбіжності у домінуючих страхах, а отже тип родини впливає на диференціацію домінуючих страхів. Особливо слід відмітити високий відсоток у вибірках респондентів з неповних родин, показника страху втрати рідних, що свідчить про проблемну ситуацію у системі «батьки-діти». Слід зазначити що значні показники інших страхів у дітей з неповних родин свідчать про велику емоційну неврівноваженість, оскільки у них превалюють ірраціональні страхи (страх темряви, страх жахливих снів), які не виконують позитивних функцій, лише дезадаптують психіку дитини, заважають особистості розвиватись. Нестача спілкування з матір’ю або батьком у неповній родині, ведуть до незадоволення потреб у любові та прийнятті і, як наслідок – більша вразливість емоційної сфери. На відміну від респондентів з неповних родин, у дітей з повних сімей страхи соціально обґрунтовані (страх війни, військової техніки), що вказує на адекватну, захисну реакцію на сьогодення. Ми можемо припустити що спілкування у системі «чоловік-дружина», при обговоренні болючих тем суспільства, впливає на виникнення страхів: війни та військової техніки у дитини. Given the importance of psycho-emotional health of children and the identification of factors affecting it the purpose of our research is a theoretical analysis and empirical study of the psychological characteristics of the manifestation of fears in preschool children, depending on the type of family. Methods. Theoretical analysis, synthesis, comparison, generalization, interpretation and systematization have been used to clarify the state of development of the problem. Empirical: methods “Fears in the houses” – to identify the most pressing fears of children of preschool age. Results and conclusions. During the analysis of empirical data revealed that the occurrence and manifestation of “age” fears depends on the type of family in which the child lives. Comparative analysis of the results of the empirical research of the characteristics of children’s fears of children from full and single-parent families revealed significant differences in the dominant fears, and therefore the type of family affects the differentiation of dominant fears. Particularly noteworthy is the high percentage in the samples of respondents from single-parent families, the indicator of fear of losing relatives, which indicates a problematic situation in the system “parent-child”. In our opinion, high rates of other fears in children from single-parent families indicate a significant emotional imbalance, since they are dominated by irrational fears (fear of darkness, fear of terrible dreams), which do not perform positive functions, only maladapted the child’s psyche, hinder the individual’s development. Lack of communication with the mother or father in consequence of their absence in a single–parent family, leads to dissatisfaction with the need for love and acceptance and, as a consequence a greater vulnerability of the emotional sphere. Unlike respondents from single-parent families, children from full families have socially justified fears (fear of war, military equipment), which indicates an adequate protective reaction to the present. We can assume that communication in the system “husband-wife”, when discussing the painful topics of society, affects the occurrence of fears: war and military equipment of the child.
ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УЧНІВ З ПОРУШЕНИМ ІНТЕЛЕКТОМ
(2019) Яковлева, С. Д.; Yakovleva, S. D.
Мета статті полягає у спробі висвітлити значення індивідуалізації та диференціації в навчальному процесі дітей з порушенням розумового розвитку. Для реалізації поставленої мети застосовані наступні методи дослідження: здійснено аналіз зазначеної проблеми у психологопедагогічній літературі, а також практичне вивчення застосування індивідуалізації та диференціації в навчальному процесі дітей з порушенням розумового розвитку. В результаті роботи зроблена спроба розмежувати поняття «індивідуалізації» та «диференціації» навчання дітей з порушеним інтелектом. З’ясовано, що ці поняття не є синонімами, але взаємообумовлені та взаємопов’язані. На сьогодні існують різні підходи до розгляду проблеми диференціації навчання, а саме: від окремих ідей, комплексного і до системного підходу на сучасному етапі, в результаті чого немає чіткого визначення базових понять проблеми. Основна мета індивідуалізації та диференціації, які застосовуються під час навчання дітей з особливими освітніми потребами, зазначені в статті, - це їх розвиток. Мета індивідуалізації та диференціації полягає у збереженні індивідуальності дитини, створенні унікальної особистості, що можливо за умовирозвитку функцій «зони найближчого розвитку». Для цього використовується корекційна робота, яка стимулює компенсаторний розвиток пізнавальної діяльності аномальних дітей задля максимально можливого виправлення недоліків розвитку. Загально психологічна закономірність розвиваючого навчання має величезне значення для дефектології, оскількианомальна дитина потребує педагогічної допомогидля того, щоб наявні в неї потенційні можливості розвитку були реалізовані, перетворилися в ті здібності, застосовуючи які дитина змогла б опанувати різними аспектамизмісту освіти. Визначальна роль у цьому належить індивідуалізації та диференціації навчання. Практичний аспект проблеми вивчався на базі спеціального загальноосвітнього закладу у молодших класах учнів з порушеним інтелектом. Було застосовано класно-урочну форму організації навчальної роботи з урахуванням особливостей кожної дитини та застосуванням відповідних методичних прийомів. Використовували різний рівень допомоги учням, правильний підхід до аналізу та оцінки діяльності. В класі були визначені певні групи дітей за типологічними особливостями, тобто клас відповідно до потенційних можливостей учнів, таким чином було застосованоіндивідуальний та диференціальний підхід. Висновки. Аналіз особливостей роботи учнів з порушеним інтелектом показав підвищенняпозитивного ставлення до виконання завдань і зростання успішності щодо засвоєння матеріалу. The article purpose is to stress the importance of individualization and differentiation at teaching of children with cognitive development disorders. The following research methods were applied to achieve this goal: analysis of the problem in the psycho-pedagogical literature, as well as a practical study of individualization and differentiation used at teaching of children with cognitive development disorders. As a result, an attempt is made to distinguish between the concepts of “individualization” and “differentiation” at teaching of children with impaired intelligence. It has been found that these concepts are not synonymous but interdependent and interrelated. Today, there are different approaches to address the problem of differentiation at teaching and, as a result, there are different definitions of the basic concepts of this problem. The main goal of individualization and differentiation used at teaching of children with special educational needs is their development. The objectives of individualization and differentiation are to preserve their individuality, to create a unique personality, which is possible provided the development of functions lying in the “zone of immediate development”. For this purpose, corrective work is used that stimulates the compensatory cognitive development of children with cognitive disorders with the aim to correct their developmental defects as much as possible. General psychological patterns of developmental learning is of great importance for defectology, since children with cognitive disorders need pedagogical assistance to fulfil their developmental potentials, and to transform them into such abilities that children can use to master various themes within the educational content. Individualization and differentiation at teaching play the decisive role in this process. The practical aspect of the issue was studied on the basis of a junior special needs school, where children with cognitive development disorders have been studied. The classroom form of education was used with taking into account the peculiarities of each child and application of appropriate educational techniques. Different levels of support for children were used as well as right approaches to their work analyzing and evaluating. Children were divided into several groups according to their typological features and their potential abilities, thus the individual and differential approach was applied. Conclusions. The analysed learning peculiarities of children with cognitive development disorders showed their increased positive attitudes to task completion and more successful mastering of the educational material.
МАНІПУЛЯТИВНА ПОВЕДІНКА У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІСНИХ СПІВРОБІТНИКІВ
(2019) Крупник, І. Р.; Ткаленко, Н. В.; Krupnyk, I. R.; Tkalenko, N. V.
Мета. Висвітлення маніпулятивної поведінки у професійній діяльності офісних працівників, які працюють у системі «людина-людина». Важливо також дослідити це явище у динаміці, тому у обстежені задіяні респонденти різного віку. Методи. Загальнотеоретичні: аналіз, синтез положень, що містяться у психологічній літературі з проблеми психології маніпуляцій, порівняння, узагальнення, інтерпретація та систематизація теоретичних та емпіричних досліджень; емпіричні: методика «Дослідження макіавеллізму особистості» (адаптація В. Знакова) для виявлення рівня схильності особистості до маніпулятивної поведінки. Результати та висновки. Під час аналізу виявлено, що відсоткові частки за результатами проведеного опитування у двох вибірках значно відрізняються. Зокрема, високого рівня проявів маніпулятивної поведінки у вибірці досліджуваних віком 20-25 років не виявлено. Окрім того, середній рівень із тенденцією до високого у цій віковій групі теж займає меншу частку. Особистість починає навчатись взаємодіяти, спілкуватись у новій для себе соціальній ролі та у новій для себе діяльності – трудовій. Молодий фахівець більше спостерігає, пристосовується, адаптується до нового середовища, ніж впливає на нього.Натомість, у вибірці досліджуваних 26-44 років – високий рівень виявлено у двадцяти відсотків. Таким чином, маніпулювання як тип поведінки превалює у вибірці респондентів віком 26-44 роки. Це свідчить про те, що більш старші за віком фахівці переконані в тому, що при спілкуванні з іншими людьми ними можна і потрібно маніпулювати, вони мають навички та конкретні уміння маніпулювати. Результати дослідження показали, що доросліші респонденти більш схильні до маніпулятивної поведінки. Це пов’язане із тим, що доросліша людина має значний арсенал маніпулятивних прийомів, розуміється в тому де і як можна їх застосовувати, мають навички та конкретні уміння маніпулювати. Виявлені розбіжності у застосуванні маніпуляцій між респондентами різних вікових груп, дозволяють простежити динаміку формування міжособистісних відносин у колективах. Purposes. Coverage of manipulative behavior in the professional activities of office workers working in the “man-man”. It is also important to study this phenomenon in dynamics, so the survey involved respondents of different ages. Methods. General theoretical: analysis, synthesis of the provisions contained in the psychological literature on the psychology of manipulation, comparison, generalization, interpretation and systematization of theoretical and empirical research; Empirical: methodology “Study of Machiavellian personality” (adaptation. Symbolic), to identify the level of propensity of the individual to manipulative behavior. The goal of the method: identifying makovelski attitudes and beliefs of the subjects. Methods of mathematical statistics, in particular the Fisher angular transformation criterion, were also used. Results and conclusions. The analysis revealed that the percentages of the survey results in the two samples differ significantly. In particular, a high level of manifestation of manipulative behavior in a sample of subjects aged 20-25 years was not revealed. In addition, the average level with a tendency to high in this age group also occupies a smaller proportion. The personality begins to learn to interact, to communicate in a new social role and in a new activity – labor. The young specialist observes, adapts, adapts to the new environment more than influences him. But, in the sample of the studied 26-44 years – a high level was found in twenty percent. Thus, manipulation as a type of behavior prevails in the sample of respondents aged 26-44 years. This suggests that older specialists are convinced that when communicating with other people they can and should be manipulated, they have the skills and specific skills to manipulate. The results of the study showed that adult respondents are more prone to manipulative behavior. This is due to the fact that an adult has an impressive Arsenal of manipulative techniques, it is understood where and how they can be used, have the skills and specific skills to manipulate. The differences in the use of manipulations between respondents of different age groups, allow us to trace the dynamics of the formation of interpersonal relationships in teams.
ІНСАЙТ : ПСИХОЛОГІЧНІ ВИМІРИ СУСПІЛЬСТВА
(2019) Попович, І. С.; Popovych, І. S.
У журналі висвітлюються актуальні питання психологічної теорії та історії психологічної думки; психології особистості; педагогічної та вікової психології; соціальної психології; організаційної психології; юридичної, економічної та інших галузей психологічної науки.
ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНЕ АНАЛІЗУВАННЯ ЗМІСТОВИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ ПЕРФЕКЦІОНІЗМУ ОСОБИСТОСТІ
(2019) Кленіна, К. В.; Klenina, K. V.
Зазначено, що всесвітня глобалізація, соціальні трансформації, ускладнення сфер відносин, постійне підвищення вимог до ефективного функціонування особистості в суспільстві неминуче провокують масове формування і поширення такого психологічного явища, як перфекціонізм. Акцентовано, що дана тенденція призвела до того, що у наш час в осіб юнацького віку простежується більша схильність до перфекціонізму, аніж у їхніх однолітків в 90-х роках минулого сторіччя. Мета: проаналізувати основні теоретико-методологічні підходи до розуміння поняття «перфекціонізм»; визначити ключові завдання дослідження перфекціонізму особистості; виокремити основні характеристики його прояву. Методи: теоретичне аналізування, синтезування, систематизації та узагальнення наукових першоджерел. Результати: проаналізовано основні теоретико-методологічні підходи до розуміння поняття «перфекціонізм»; виділено основні характеристики його прояву; запропоновано логіку теоретико-методологічного пошуку, яка привела до окреслення алгоритму дослідження психології перфекціонізму особистості. З’ясовано, що перші феноменологічні описи перфекціонізму психологічного характеру були пов’язані з тенденцією особистості встановлювати надзвичайно високі стандарти, через що вона не могла відчути задоволення від результатів. Встановлено, що методологічно важливим аспектом у дослідженні запропонованого феномену є акцент на пошуку шляхів, засобів і прийомів ефективного впровадження прогресивних технологій, інновацій при переході від «небажана / бажана риса» в контексті дослідження індивідуальноособистісних особливостей, властивостей суб’єкта активності. Розглянуто погляди британської та канадської групи вчених, котрі створили свої багатомірні моделі. Висновки: окреслено розуміння глибини і складності психологічного феномену перфекціонізму особистості. У генезі вивчення цього поняття відстежено тенденцію амбівалентності поглядів на проблему. Встановлено, що більшість вчених все ж схиляється до деструктивного впливу даного феномену. The paper indicates that universal globalization, social transformations, complication of relationship areas, continuous growth of requirements to efficient functioning of an individual in society inevitably provoke increasing formation and spreading of such a psychological phenomenon as perfectionism. It highlights that this tendency has caused a stronger inclination to perfectionism of young people nowadays than that of their coevals in the ’90s of the past century. Purpose: to analyze basic theoretical and methodological approaches to the understanding of the concept “perfectionism”; to determine the key tasks of the research on an individual’s perfectionism; to distinguish its basic characteristics. Methods: theoretical analyzing, synthesizing, systematization and generalization of scientific primary sources. Results: the study analyzes basic theoretical and methodological approaches to the understanding of the concept “perfectionism”; it distinguishes its basic characteristics; it suggests the logic of theoretical and methodological search, which made it possible to outline the algorithm of the research on psychology of an individual’s perfectionism. The paper finds out that the first phenomenological descriptions of perfectionism of psychological nature were related to the tendency of an individual to set extremely high standards, preventing him or her from being pleased with their results. It determines that the emphasis on searching for the ways, means and techniques of efficient implementation of progressive technologies and innovations while changing from “undesirable / desirable trait” in the context of the research on personal characteristics and qualities of a subject of activeness is a methodologically important aspect in the research on the suggested phenomenon. The study looks at the views of the British and Canadian groups of scientists who created their multidimensional models.
ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ БАТЬКІВСЬКОГО СТАВЛЕННЯ ДО ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ
(2019) Бабатіна, С. І.; Швестко, О. О.; Babatina, S. I.; Shvestko, O. O.
Мета. Метою дослідження є з’ясування соціально-психологічних особливостей батьківського ставлення до дітей з аутизмом. У дослідженні взяли участь 60 батьків дітей з аутизмом. Методи. Для реалізації поставленої мети використано такі методи та методики дослідження: аналіз, систематизацію і узагальнення літературних джерел, опитувальник батьківських установок PARI (Е. Шеффер, Р. Белл), тест батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін) опитувальник емоційних відносин у сім’ї (О. Захарова), «Шкала диференційних емоцій» (К. Ізард), методика визначення домінуючого стану (Л. Куліков). Результати. Теоретичний огляд проблеми дозволив визначити сутність батьківського ставлення в цілому та деякі особливості сімей, що виховують дитину з аутизмом. Емпіричне дослідження дозволило встановити, що основними почуттями батьків дітей з аутизмом є страх та провина, найбільш вираженими є такі характеристики емоційних стосунків у сім’ї: надання емоційної підтримки, здатність сприймати стан дитини, переважаючий емоційний фон взаємодії. Серед батьків переважає надмірна концентрація на дитині, в цілому у них позитивне або нормальне ставлення до дітей. Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати про наявність прямих зв’язків між показниками батьківських установок та параметрами емоційної взаємодії, домінуючими станами, домінуючими емоціями батьків дітей з аутизмом. Надмірна концентрація на дитині породжує страх та тривогу за дитину з аутизмом, почуття провини перед нею, а також емоційний фон взаємодії з нею. Безумовне прийняття дитини такою, якою вона є, радість від спілкування з нею, бажання надати їй емоційну підтримку породжує кооперацію батьків з дитиною. Тоді як стійкий емоційний тон батьків впливає на прийняття дитини, а страх та гнів батьків породжує відкидання дитини. Наявний прямий зв’язок між домінуючими емоціями та домінуючими станами батьків дітей з аутизмом. Страх, почуття провини та горя, які відчувають батьки дитини з аутизмом та надання емоційної підтримки дитині буде породжувати низький тонус, тривогу, нестійкість емоційного фону, безпорадність, втому, пригніченість. Purpose. The purpose of the research is to study the socio-psychological characteristics of parental attitudes towards children with autism. The study involved 60 parents of children with autism. Methods. The following methods and research methodologies have been used for achievement the purpose: analysis, systematization and generalization of literary sources, parental attitudes questionnaire PARI (E. Schaeffer, R. Bell), parental attitude test (A. Varga, V. Stolin), questionnaire of emotional relationships in the family (O. Zakharova), "The scale of differential emotions" (K. Izard), the method of determining the dominant state (L. Kulikov). Results. The theoretical overview of the problem has been revealed the essence of the parental attitude as a whole and some features of families raising a child with autism. Empirical research has shown that the main feelings of parents of children with autism are fear and guilt, Науковий журнал 8 the most pronounced are the following characteristics of emotional relationships in the family: providing emotional support, the ability to perceive the child's condition, the prevalent emotional background of interaction. Among parents an excessive concentration on the child prevails; in general, they have a positive or normal attitude towards children. Conclusions. The results suggest that there are direct links between parental attitudes and emotional interaction parameters, dominant states, parental emotions of parents of children with autism. Excessive concentration on the child gives rise to fear and anxiety for the child with autism, feelings of guilt, as well as the emotional background of interaction with child. Unconditional acceptance of the child, the joy of communicating with child, the desire to give emotional support gives rise to parental cooperation with the child. While the parents' persistent emotional tone influences the child's adoption, the parents' fear and anger give rise to the child's rejection. There is a direct connection between the dominant emotions and the dominant conditions of parents of children with autism. The fears, feelings of guilt and grief felt by the parents of a child with autism and providing emotional support to the child will produce low tone, anxiety, instability of emotional background, helplessness, fatigue, depression.
ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЧИННИКІВ СХИЛЬНОСТІ ДО ПРОКРАСТИНАЦІЇ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ
(2019) Бабатіна, С. І.; Світенко, С. В.; Babatina, S. I.; Svitenko, S. V.
Мета. Метою дослідження є вивчення психологічного змісту феномену прокрастинації у контексті різних теоретичних підходів, особливостей її впливу на діяльність особистості з позиції емоційного, когнітивного та поведінкового проявів та емпіричне встановлення зв’язку поведінкових патернів із відтермінуванням особами юнацького віку. У дослідженні взяли участь 20 студентів четвертого курсу, спеціальності «Психологія» Херсонського державного університету. Методи. Для реалізації поставленої мети використано такі методи та методики дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, шкала загальної прокрастинації К. Лей, опитувальник «Багатомірні шкали перфекціонізму Хьюітта–Флетта», опитувальник тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна, опитувальник «Мотивація успіху та уникнення невдачі» А. О. Реана. Результати. Теоретичний огляд проблеми прокрастинації дозволив уточнити фактори, що впливають на частоту і інтенсивність прояву прокрастинації. Розглянути основні теоретичні підходи до розуміння феномену відкладання з позицій психодинамічного, поведінкового та когнітивного підходу. Емпіричне дослідження дозволило встановити, що серед досліджуваних частіше домінує середній рівень прокрастинації. Такі респонденти схильні час від часу демонструвати у поведінкових патернах відкладання справ та прийняття рішень на певний час. Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати про наявність прямого зв’язку між ситуативною тривожністю та прокрастинацією. При збільшенні рівня тривожності як особистісної так і ситуативної, збільшується відтермінування, що позначається на усіх сферах життєдіяльності, тобто коли студент не впевнений у результативності виконання поставленого завдання, хвилюється перед якоюсь справою, є висока ймовірність відкладання запланованого на потім; також встановлено у досліджені оберненні зв’язки між ситуативною тривожністю та мотивацією, отримані дані дозволяють стверджувати, що при збільшенні тривожності особистості у неї зменшується мотивація, а отже відтермінування та відкладання вирішення запланованих справ стає неминучим. Objective. The objective of the research is to study the psychological content of the phenomenon of procrastination in the context of different theoretical approaches, the peculiarities of its impact on the activity of the individual from the standpoint of emotional, cognitive and behavioral manifestations and empirically establish the relationship of behavioral patterns to the procrastination of adolescents. The study involved 20 fourth-year students of Kherson State University majoring in Psychology. Methods. The following methods and research methodologies were used for achievement of the objective: theoretical analysis of scientific literature sources, generalization of psychological data on the problem under study, C. Ley's General Procrastination Scale, questionnaire «Hewitt-Flett Multidimensional Perfectionism Scale», Spielberger-Hanin Test Anxiety Inventory, «Motivation to Approach Success and to Avoid Failure» questionnaire by А. A. Rean. Results. The theoretical review of the problem of procrastination has enabled to clarify the factors that affect the frequency and intensity of procrastination manifestations. The work contains consideration of basic theoretical approaches to understand the phenomenon of postponement from the standpoint of psychodynamic, behavioral and cognitive approaches. The empirical study has shown that the average level of procrastination is more prevalent among the studied subjects. Such respondents tend to occasionally demonstrate action and decision making postponement in behavioral patterns. Conclusions. The results suggest that there is a direct link between situational anxiety and procrastination. As the level of anxiety, both personal and situational, increases, the postponement increases as well, affecting all spheres of life. That is, when a student is not sure of the effectiveness of the task, worries about a particular work, there is a high probability of postponement of the planned action. The study has also established the reverse causality between situational anxiety and motivation. The obtained data suggest that increasing person’s anxiety causes decrease in motivation, and therefore delay and postponement of the resolution of planned tasks becomes inevitable.
ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОГО БЛОКУ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА ТА ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА НЬОГО
(2019) Герасимова, В. Г.; Блинова, О. Є.; Gerasimova, V. G.; Blуnova, O. Ye.
Мета: Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей психологічної готовності до материнства, а саме, дослідження статистичної залежності між особливостями комунікативного блоку готовності до материнства та факторами, що на нього впливають. Практичне значення проведеного дослідження: можливість роботи з вагітними, недосвідченими мамами, а також з тими, хто планує стати мамою на основі отриманих даних дослідження. Отримані дані можна використовувати в центрах з планування сім’ї, пологових будинках, школах материнства та інших. Методи: Дослідження проводилося на базі Херсонської міської клінічної лікарні ім. О. Лучанського та Херсонського державного університету. Емпіричну вибірку склали 27 вагітних віком від 20 до 30 років (перша вагітність, термін 4-7 місяців, Група 1) та 20 не вагітних віком від 19 до 21 року (студенти 4 курсу, Група 2). Для досягнення поставленої мети були використані наступні психодіагностичні методики: 1. Тест рівня комунікабельності (В. Ряховського), 2. Авторська анкета «Готовність до материнства». Результати: З’ясовано, що готовність бути матір’ю та материнство – складний фізіологічний, еволюційний, культурний та індивідуальний феномен, який має свої особливості. Феномен материнства є сукупністю не тільки вроджених компонентів та механізмів, а є інтеріоризацією соціальних норм. Сьогодні до особливостей материнства підходять з точки зору жіночого розвитку, особливостей різних періодів вагітності. Висновки: Материнство розвиває самосвідомість майбутньої мами, яка визначає свою батьківську позицію, аналізує власний дитячий досвід, інтегрує себе з майбутньою дитиною. Purpose: The purpose of the article is to provide a theoretical substantiation and empirical study of the features of psychological readiness for motherhood, namely to study the statistical dependence between the features of the communicative block of maternity readiness and the factors that influence it. The practical significance of the study is the possibility of using the obtained practical data when working with pregnant women, young mothers, as well as women who are just planning their pregnancy. This material can be used in mother and child centers, women's consultations, maternity homes, lectures on family psychology, personality development and more. Methods: The study was conducted at the Kherson City Clinical Hospital. O. Luchansky and Kherson State University. The empirical sample consisted of 27 pregnant women aged 20 to 30 years (first pregnancy, 4-7 months term, Group 1) and 20 non-pregnant women aged 19 to 21 years (4th year students, Group 2). The following psycho-diagnostic methods were used to achieve this goal: 1. Test of communicability level (V. Ryakhovsky), 2. Author's questionnaire “Willingness to motherhood”. Results: Motherhood is a complex phenomenon that has physiological mechanisms, evolutionary history, cultural and individual characteristics. Motherhood is not provided with completely innate mechanisms, it contains a biological desire for motherhood, transformed by internalized social norms. At the present stage, motherhood is analyzed in terms of the personal development of women, psychological and physiological features of different periods of the reproductive cycle. Conclusions: Motherhood defines a unique situation of the development of woman’s consciousness, which becomes a stage of rethinking the parental position from her own childhood experience, a period of integration of the image of mother and child.
СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС СТУДЕНТА ЯК ЧИННИК ОЦІНКИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УНІВЕРСИТЕТУ
(2019) Каленчук, В. О.; Kalenchuk, V. O.
Анотація. Перехід до нової парадигми освіти потребує від вищої школи більшої гнучкості та варіативності. Перетворення мають відбутися і у сфері міжособистісного спілкування, що охоплює всіх учасників освітнього процесу. Вважаємо доцільним звернення до аналізу феномену організаційної культури. Метою дослідження є з’ясування ставлення студентської молоді до організаційної культури університету залежно від соціального статусу студента в груповій взаємодії. Для проведення дослідження застосовано Методи. «Шкала організаційних парадигм» (Л. Константин); метод соціометричних вимірів Дж. Морено, який проведено за параметричним критерієм, тобто з обмеженою кількістю виборів. Соціометрію застосовано для виявлення статусу студентів у груповій комунікації. Результати. На основі аналізу уявлень про реальний та бажаний образи організаційної культури закладу вищої освіти з’ясовано, що організаційній культурі університету відповідає ієрархічна, бюрократична модель; бажаному образу організаційної культури відповідає демократична, спільна модель, де освітній процес характеризується високим рівнем узгодженості взаємодії. Визначено відмінності між студентами з високим та низьким статусом у рівні задоволеності реальним станом організаційної культури університету, студенти з більш високим статусом отримують певне задоволення від своєї офіційної діяльності, проте, меншою мірою зацікавлені у підтриманні емоційних стосунків зі студентами в групі, в отриманні схвалення від них. Студенти з більш високим формальним статусом, здатні до активної поведінки, до прояву ініціативи, характеризуються критичним мисленням, схильністю до аналізу ситуації, яка складається, прагненням до лідерства, бажанням брати відповідальність. Висновки. Доведено, що існують відмінності реальної та бажаної оцінки студентською молоддю організаційної культури університету, реальна культура сприймається як більш закрита, бажаний образ культури є більш відкритим та демократичним. The transition to the new educational paradigm requires higher flexibility and variability from higher education. Transformations should also occur in the field of interpersonal communication, covering all participants in the educational process. Therefore, we consider it appropriate to appeal to the analysis of the phenomenon of the organizational culture. The purpose of the research is to clarify the attitude of student youth to the organizational culture of the university depending on the social status of the student in group interaction. The following methods have been applied for the research: “The scale of organizational paradigms” (L. Konstantin); J. Moreno’s method of sociometric measurements, carried out according to the parametric criteria, that is, with a limited number of choices. Sociometry has been applied to identify the status of students in group communication. Results. Based on the analysis of ideas about the real and desirable images of the organizational culture of the higher education institutions, it has been found that the organizational culture of the university corresponds to a hierarchical, bureaucratic model; the desirable image of the organizational culture corresponds to a democratic, general model, where the educational process is characterized by a high level of coherence of interaction. The differences between students with high and low status in the level of satisfaction with the real situation of the organizational culture of the university have been determined, the students with a higher status get certain pleasure from their official activities, however, they are less interested in maintaining emotional relations with students in the group, in obtaining approval from them. The students with a higher formal status, are capable of active behavior, of taking the initiative, are characterized by critical thinking, the tendency to analyze the situation that develops, the desire for leadership, the desire to take responsibility, therefore, for many parameters of the organizational culture their assessments are lower. Conclusions. It has been proved that there are differences of the real and desirable student youth's assessment of the organizational culture, the real culture is perceived as more closed, the desirable culture is more open and democratic.
ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ЖІНОК З ОНКОЛОГІЧНИМИ ХВОРОБАМИ
(2019) Сергет, І. В.; Serhet, I. V.
У статті розглядаються аспекти соціальної адаптації хворих жінок з підтвердженим онкологічним діагнозом, соціально-психологічні особливості осіб цих хворих. Мета дослідження полягає у теоретико-емпіричному дослідженні психологічних аспектів соціальної адаптації жінок з онкологічними хворобами. Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких задач в роботі була використана низка методів, а саме: теоретико-методологічний аналіз, систематизація та узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження. Емпіричними методами дослідження були обрані «Методика вивчення особистісної ідентичності» та «Методика вивчення професійної ідентичності» Л.Б. Шнейдер, опитувальник «Шкала самотності» Д. Рассела, Л. Пепло, М. Фергюсона. Статистичні методи дослідження: методи математичної статистики, порівняльний аналіз, коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона. У дослідженні взяли участь дві групи жінок. Загальний обсяг вибірки склав 40 осіб У першу групу увійшли жінки, які працюють в «Херсонському обласному онкологічному диспансері», в другу, увійшли пацієнтки гінекологічного та радіологічного відділення онкологічного диспансеру м. Херсону, які знаходяться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з тривалістю хвороби до 6-ти місяців з гінекологічною сферою ураження. У досліджених було проведене оперативне лікування. Жодна з досліджуваних не була в термінальному стані і з медичної точки зору хвороба мала позитивний прогноз. Результати дослідження. За результатами нашого дослідження встановлено, що у людини під час онкологічного захворювання порушується як біологічний аспект існування, так і соціальний контекст, в якому розгортається життя хворої людини. Отримані нами дані вказують на специфіку психологічних аспектів соціальної адаптації жінок хворих на онкологію, дають змогу визначити напрям психологічної допомоги даної категорії хворим з орієнтацією її на переосмислення ситуації в житті, корекцію систем взаємодій, розширення перспектив майбутнього. Висновки. На підставі отриманих результатів дослідження ми бачимо, що вже на початкових термінах захворювання починають простежуватися зміни в міжособистісних відношеннях та прийняття ролі хворої, що зменшує розуміння життя, дає негативний колір життєвій ситуації, звужує часові перспективи, змінює життєву стратегію в цілому. Відбувається переосмислення особистого життя, що є етапом придбання нової ідентичності. The article explores the aspects of social adaptation of women patients with confrmed oncologic disease, social and psychological peculiarities of them. Purpose of the research is theoretical and empirical investigation of psychological aspects of social adaptation of women with cancer. Methods of research. The following methods have been used in order to solve the research tasks: theoretical methodological analysis, systematization and generalization of data for the research problem The empirical methods of research have been chosen the “Methodology for the study of personal identity” and “Methodology for the study of professional identity” by L. B. Shneider, “Loneliness scale” by Russell, D, Peplau, L. A. & Ferguson, M. L. Statistical methods: methods of mathematical statistics, comparative analysis, Pearson linear correlation coeffcient. Two groups of women have been participated in the research. Sample amounted 40 people. The frst group consisted of the women who work in “Kherson regional oncological dispensary”, the second group consisted of patients of Gynecology and Radiology departments of the same hospital who are on inpatient and outpatient treatment during six months for the gynecological localization. The patients underwent surgical treatment. None of the subjects were in terminal state and according to medical opinion their disease had positive prognosis. The results of research. Based on the results of the research it has been established that when the person has oncologic disease both the biological aspect of life and social context of existence are disturbed. Data received shows that there is the specifc nature of psychological aspects of social adaptation for women with oncology. This date give the opportunity to fnd out the way of psychological help for this category of patients with the focus on rethinking life situation, correction of interaction systems, expanding the prospects of the future. Conclusion. Based on the received results of the research we see that even on the initial stages of the disease there are changes in the interpersonal relations and accepting the role of patient, which decreases life understanding, gives the negative color to the life situation, narrows time perspectives, and changes the life strategy in the whole. There is the reinterpretation of personal life which becomes the stage of acquiring of new identitу.
ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
(2019) Шебанова, В. І.; Нікітенко, Г. О.; Shebanova, V. I.; Nikitenko, H. O.
У статті досліджується актуальна проблема мотивації до військової діяльності. Проведений теоретичний аналіз наукової літератури вказує на те, що мотивація до військово-професійної діяльності військовослужбовців є складною системою мотивів, що активує та спрямовує особистість до професійної діяльності. Мета: презентувати результати дослідження особливостей мотивів вступу на військову службу та особливості мотивації військовослужбовців з різним досвідом служби. Емпіричну вибірку досліджування скалили 126 військовослужбовців з різним досвідом військової служби, у віці від 20 до 46 років. Методи. З метою вивчення особливостей мотиваційного компоненту структури психологічної готовності військовослужбовців до військово-професійної діяльності нами використано авторську анкету «Вивчення впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на психологічну готовність мобілізованих осіб до військової служби». Обробка даних проводилася із застосуванням t-критерія Стьюдента для незалежних вимірів, процедури Z-перетворення та факторного аналізу. Результати. Виявлено, що саме мотиваційний компонент здійснює системоутворюючий вплив на внутрішній та зовнішній фактори структури психологічної готовності військовослужбовців через реалізацію стимулюючої, регулятивної та смислоутворювальної функцій. З’ясовано, що основними мотивами вступу військовослужбовців на службу є: самореалізація, отримання визнання, патріотичність (прагнення захищати Батьківщину) та вирішення особистих проблем. Установлено, що чим більший стаж військової служби, тим частіше виникають позитивні думки на звістку про призив. Особи з досвідом контрактної служби демонструють більш позитивне ставлення до військової служби, значущість її проходження, мають більш високий рівень мотивації до виконання військово-професійної діяльності, ніж особи без досвіду військової служби. Висновки. З досвідом служби посилюється позитивне ставлення до професійної діяльності військового, підвищується внутрішня мотивація, загальний рівень психологічної готовності до військової служби. The article deals with the urgent problem of motivation for military activity. The theoretical analysis of scientific literature indicates that the motivation for military-professional activity of military personnel is a complex system of motives that activates and directs the person to professional activity. Purpose. The aim of the article is to present the results of the study of features of motives for joining military service and features of motivation of servicemen with different military service experience. An empirical sample included of 126 military personnel by persons, ranging in age from 20 to 46 years. Methods. In order to study the peculiarities of the motivational component of the structure of psychological readiness of military personnel for military professional activity, we used the author’s questionnaire "Determining the influence of internal and external factors on the psychological readiness of mobilized persons to military service". Among the methods of mathematical and statistical data processing, Student’s t-criterion for independent measurements, the Z-transform procedure and factor analysis have been used. Results. It has been found out that the motivational component that exerts a systematic influence on the internal and external factors of the structure of psychological readiness of military personnel through the implementation of stimulating, regulatory and meaning-forming functions. It has been established that the main motives for joining the military are: self-realization, recognition, patriotism (desire to defend the Motherland) and solving personal problems. It has been found out that the greater military service experience; the more likely there are positive thoughts on the news of the call. Persons with experience of contract service demonstrate a more positive attitude to military service, the importance of its passage; have a higher level of motivation to perform military professional activity than persons without experience of military service. Conclusions. The positive attitude towards the professional activity of the military, the internal motivation, the general level of psychological readiness for military service increases with service experience.
ДОСЛІДЖЕННЯ ЕГОЦЕНТРИЗМУ ДИТЯЧОГО МОВЛЕННЯ В ПСИХОЛОГІЇ
(2019) Радул, І. Г.; Radul, I. H.
Мета теоретично дослідити мовленнєвий егоцентризму в дитячій психології. Методи. Під час вивчення феномену мовленнєвого егоцентризму використовувалися теоретичні методи дослідження, а саме: аналіз, синтез положень, концепцій порівняння, узагальнення, інтерпретація та систематизація теоретичних та емпіричних досліджень. Результати. Встановлено, що мовленнєвий егоцентризм є віковою особливістю дітей дошкільного віку, і яскраво проявляється також у дітей молодшого шкільного віку. Відкрив феномен егоцентризму у дитини швейцарський психолог Ж. Піаже. Мовлення, яке безпосередньо спрямоване для себе отримало назву егоцентричне мовлення. У дітей дошкільного віку домінує саме таке мовлення, ні до кого не спрямоване. За критерієм комунікативної спрямованості мовлення дитини Ж. Піаже класифікував на дві великі групи – егоцентричне і соціалізоване. При егоцентричному мовлені дитина не прагне бути слухачем і її не цікавить чи слухають її ті, до кого вона звертається. Вона має надію що її слухають і розуміють, тому вона і не впливає на інших з метою домогтися щоб її слухали. Вона говорить або для себе, або заради задоволення прилучити когось до своєї безпосередньої дії. Мовлення вважається егоцентричним оскільки, дитина говорить лише про себе і не прагне стати на точку зору співрозмовника чи вплинути на нього. Співрозмовник для неї – випадкова людина. Протилежним егоцентричному мовленню є соціалізоване мовлення, яке припускає цілеспрямовану передачу інформації, критику, наказ, прохання і погрозу, запитання і відповіді. На відміну від егоцентричного, соціалізоване мовлення має комунікативну спрямованість. Таке мовлення необхідне для взаємодії з оточуючими людьми, для обміну думками. Дослідження Ж. Піаже, щодо природи мовленнєвого егоцентризму у дітей отримали низку заперечень з боку вітчизняного психолога Л. Виготського. Вчений розглядав і розумів природу егоцентричного мовлення принципово інакше, ніж Ж. Піаже. З позиції культурно-історичної концепції, Л. Виготського стверджував, що природа дитячого мовного егоцентризму розглядається як соціальна, а всі вищі психічні функції виникають у ході співпраці дитини з дорослими. Інтеріоризуючись, вони стають індивідуально притаманними кожній дитині, перетворюючись у її індивідуальні функції. Згідно з законом розвитку вищих психічних функцій, що виникають спочатку у колективній взаємодії, егоцентричне мовлення є одним з феноменів переходу від мовлення для інших до мовлення для себе, перехід від інтерпсихічних функцій до інтропсихічних. Генетичний розвиток мовлення дитини за Л. Виготським, має таку схему: соціальне мовлення – егоцентричне мовлення – внутрішнє мовлення. Висновки. Узагальнюючи, можемо зробити висновок, що для Ж. Піаже егоцентричне мовлення являє собою мовлення дитини зі своєї точки зору, а для Л. Виготського – це мовлення для себе. Поряд з цим, обидва психолога вважали що егоцентричне мовлення є перехідною стадією розвитку мовленні дитини, однак вбачали різні шляхи його розвитку. Purpose. The purpose is to theoretically research speech self-centeredness in child’s psychology. Methods. In the study of speech self-centeredness phenomenon, theoretical methods of research were used, namely: analysis, synthesis of positions, concepts of comparison, generalization, interpretation and systematization of theoretical and empirical researches. Results. Speech egocentrism has been found to be an age-specific feature of preschool children, and is also clearly manifested within primary school age children. Swiss psychologist Jean Piaget discovered the phenomenon of self-centeredness (egocentrism) in child. Direct self-referred speech is called self-centered (egocentric) speech. Such speech dominates within schoolchildren, and not directed at anyone. According to the criterion of communicative orientation of the child’s speech, J. Piaget classified it into two large groups – self-centered and socialized. In self-centered speech, the child does not want to be listener and is not interested in whether those whom he/she refers to are listening to him/her. He/she has the hope that he/she is heard and understood, so he/ she does nothave influence upon others in order to be heard. He/she speaks for him/herself or for the pleasure of engaging someone in his/her direct action. Speech is considered self-centered because the child speaks for him/herself and does not seek to support or influence the interlocutor’s point of view The interlocutor for him/her is an situational person.The opposite of self-centered (egocentric) speech is socialized speech, which involves purposeful transmission of information, criticism, orders, requests and threats, questions and answers. Unlike self-centered, socialized speech has communicative orientation. Such speech is necessary for interaction with others, for exchange of ideas. J. Piaget’s research on the nature of speech egocentrism in children has received a number of objections from the national psychologist L. Vyhotskyi. The scientist considered and understood the nature of self-centered speech fundamentally different than J. Piaget. From the position of cultural and historical conception, L. Vyhotskyi asserted that the nature of children’s speech self-centeredness is regarded as social, and that all higher mental functions arise in the course of cooperation of the child with adults. Interiorizing, they become individually specific to each child, transforming into their individual functions. According to the law of higher psychic functions development, which arise initially in collective interaction, egocentric speech is one of the phenomena of the transition from speech for others to speech for oneself, the transition from interpsychic functions to intropsychic ones. Genetic development of child's speech according to L. Vyhotskyi has the following scheme: social speech – egocentric speech – internal speech. Conclusions. Summarizing, we can conclude that for J. Piaget, egocentric speech is the speech of a child from his/her point of view, and for L. Vyhotskyi (egocentric speech) is speech for him/herself. At the same time, both psychologists believed that self-centered speech was transitional stage of the development of child's speech, but considered different ways of its development
ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ АДАПТАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВІЙСЬКОВОЇ СЛУЖБИ
(2019) Ярмуратій, К. А.; Yarmuratii, К. А.
Мета. Визначити характер впливу особистісних особливостей на соціально-психологічну адаптацію військовослужбовців за призовом. Методи. У дослідженні застосовано діагностичні методики: опитування за «Особистісною шкалою прояви тривоги»; рисунковий тест Розенцвейга; методика діагностики ціннісних орієнтацій (М. Рокіч); соціометричний тест Дж. Морено (А. А. Реан); методика визначення адекватності усвідомлення свого статусу в статусній ієрархії групи (модифікований варіант методики А. С. Силакова). Результати. Визначено чинники, що сприяють формуванню суб’єктності солдатів за варіативного проходження служби і умовах, які практично забезпечують цей процес для військовослужбовців: формування «привабливого» образу підрозділу, членства взводу, роти, підвищення авторитету особистості у військовому колективі, в ідеалі – створення військового соціокультурного простору з оптимальним поєднанням психічного і соціального, наявності широкого спектру діяльності, залучення солдатів у діяльність в широкому плані, що не обмежуються рамками підрозділу. Висновки. Проведено дослідження соціально-психологічних особливостей адаптації військовослужбовців до військової служби. Зроблено низку практичних рекомендацій виховним структурам Збройних сил про організацію розробки педагогічних технологій, спрямованих на адаптацію особистості військовослужбовців за призовом до різних якісно нових для них видів діяльності. Зазначено, що адаптацію до військової служби, необхідно перевести з рівня стихійного хаотичного способу виховання на рівень професійної педагогіки, на рівень психолого-педагогічних технологій. Обгрунтованого, що розробка психолого-педагогічних технологій з урахуванням особливостей адаптації призовників до армійської служби слід врахувати, викликає спрямовану зміну характеристик особистості людини, зокрема зниження рівня тривожності, зміну механізму взаємодії з фрустратором. Встановлено, що при розробці процедур, пов’язаних з адаптацією військовослужбовців, необхідно враховувати, що психолого-педагогічний вплив командирів повинен будуватися відповідно до зміни особистісних властивостей військовослужбовців. Purpose. To determine the nature of impact of personal features on social-psychological adaptation of servicemen called to military service. Methods. The research uses the following diagnostic methods: the questionnaire by “A personal scale of anxiety symptoms”; Rosenzweig’s picture test; the methods for diagnosing value orientations (М. Rokeach); J. Moreno’s sociometric test (A.A. Rean); the methods for determining adequacy of realizing one’s status in a group’s status hierarchy (a modifed variant of A. S. Sylakov’s methods). Results. The study determines the factors, contributing to the formation of soldiers’ subjectivity under variative service conditions and under conditions which support this process for servicemen practically: the formation of an “attractive” image of a subunit, membership of a platoon, a company, raising personal authority in a military staff, ideally – the creation of a military socio-cultural space with optimal combination of mental and social aspects, the availability of a wide range of activities, the involvement of soldiers in a wide scope of activities, which go beyond the limits of a subunit. Conclusions. The paper presents the research on social-psychological features of servicemen’s adaptation to military service. It offers a number of practical recommendations for educational structures of the Armed forces about the development of pedagogical technologies, aimed at personal adaptation of servicemen called to military service to different qualitatively new activities for them. It stresses that adaptation to military service should be changed from the level of a spontaneous and chaotic approach to education to the level of professional pedagogy, to the level of psychological-pedagogical technologies. The study substantiates that the development of psychological-pedagogical technologies considering the adaptation features of servicemen called to military service causes a purposeful changes in the characteristics of personality, in particular, it allows reducing the level of anxiety, changing the mechanism of interaction with a frustrator. It establishes that when developing the procedures associated with servicemen’s adaptation, it is necessary to take into consideration, that commanders’ psychological-pedagogical impact should be developed according to the changes of servicemen’s personal features.
ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ТОПОЛОГІЯ СТАНІВ СВІДОМОСТІ В КОНТЕКСТІ ЦИФРОВОГО ФУТУРОШОКУ
(2019) Жидко, М. Є.; Zhidko, M. E.
Розглянуто методологічні та теоретичні проблеми дослідження свідомості у психології, специфіка змін, що відбуваються з психікою людини під впливом цифрових технологій. Метою роботи став аналіз феноменології станів свідомості в контексті цифрового футурошоку та створення на його підставі сучасної топологічної моделі свідомості. Проаналізовано дискретні, континуальні та дискретно-континуальні моделі альтернативних станів свідомості, що було описано в різних підходах. Ґрунтуючись на методологічних ідеях М. Мамардашвілі розроблено топологічну модель, яка будується на дихотомічних підставах і включає до себе декілька кластерів свідомості. В найнижчий входять патологічні стани свідомості, пов’язані з порушенням функціонування однієї з властивостей або свідомості в цілому. Середній кластер включає до себе звичайні стани свідомості, які обумовлені в певній мірі генетикою, імпринтами, навчанням, а також історичним і етно-культурним контекстом і успадкованими звичками (сценаріями) сприйняття. В рамках цього кластеру існують трансові стани свідомості, які можуть викликатися як довільно, так і спонтанно, при «застряванні» уваги на об’єктах інтроспекції або якостях сприйняття зовнішніх предметів. Найвищій кластер складають пікові або потокові стани свідомості, в яких відкриваються недоступні в звичайних станах ресурси: екстремальні звуження або розширення, емпатичний резонанс, інтелектуальний інсайт, містичний екстаз, творче натхнення тощо. Між цими великими кластерами існують перехідні стани - потенційні стани свідомості – які пов'язані з методами та засобами їх досягнення і які можна також об'єднати у дві великі групи: змінені стани свідомості та особливі стани свідомості. Зроблено висновки, що цифрова експансія та пов'язані з нею феномені цифрової залежності та деменції породжують власну специфічну феноменологію свідомості. Цифрові технології підміняють традиційні зовнішні засоби та агенти зміни свідомості та формують принципово нові. Це призводить до екстеріоризації структур свідомості у структури штучного інтелекту, що здатні самі навчатися. The methodological and theoretical problems for the study of consciousness in psychology, the specifics of changes that occur with the human psyche under the influence of digital technologies are considered. The purpose of the work is to analyze the phenomenology of states of consciousness in the context of the digital future shock and to create on its basis a modern topological model of consciousness. Discrete, continuum, and discrete-continuum models of alternative states of consciousness have been analyzed and described in different approaches. Based on the methodological ideas of M. Mamardashvili, a topological model has been developed. It has a dichotomous basis and several clusters of consciousness. The lowest cluster includes pathological states of consciousness associated with impaired functioning of a property or consciousness as a whole. The middle cluster comprehends the ordinary states of consciousness, which are conditioned to some extent by genetics, imprints, learning, as well as historical and ethno-cultural contexts and inherited habits (scenarios) of perception. Within this cluster, there are trance states of consciousness that can be triggered either arbitrarily or spontaneously, with “stuck” attention to objects of introspection or qualities in perception of external objects. The highest cluster consists of peak or stream states of consciousness, which open up inaccessible resources in the ordinary states: extreme constriction or expansion, empathetic resonance, intellectual insight, mystical ecstasy, creative inspiration and more. There are transitional states between these large clusters – potential states of consciousness – which are related to the methods and means of their attainment and which can also be grouped into two large categories: altered states of consciousness and special states of consciousness. It has been concluded that digital expansion and related phenomena of digital addiction and dementia give rise to their own specific phenomenology of consciousness. Digital technologies replace traditional external means and agents of consciousness change and form fundamentally new ones. This leads to the exteriorization of the structures in consciousness to the structures of artificial intelligence capable for learning.
ЭМПИРИЧЕСКОЕ ИССЛЕДОВАНИЕ ПСИХОСЕМАНТИКИ ДЕТСКОГО РИСУНКА: ВАЛЬДОРФСКИЙ ЭКСПЕРИМЕНТ
(2019) Бородулькина, Т. А.; Borodulkina, T. O.
В статье представлены результаты психосемантического анализа детских рисунков. Мы сравнили рисунки школьников двух типов классов – общеобразовательных и классов вальдорфского направления – Всеукраинского экспериментального учебного заведения Запорожской общеобразовательной школы І-ІІІ ступеней № 66, в которой проводится экспериментальное исследование на тему «Обеспечение психического здоровья детей средствами вальдорфской педагогики» (Приказ МОНУ №1509 от 24.12.2014 г.). В нашем поисковом лонгитюдном сплошном исследовании мы опираемся на предположение о том, что та или иная педагогическая система оказывает значительное влияние на психическое развитие ребенка; а результаты такого влияния можно отследить с помощью анализа детских рисунков, опираясь не столько на общепринятые формальные, сколько на психосемантические показатели (содержание, контекст) рисунка. Изучение психосемантических особенностей детских рисунков проводилось нами в течение трех лет. На разных этапах исследования было задействовано от 116 до 165 учащихся параллелей 1-4 классов в возрасте от 6 до 13 лет. Психосемантический анализ осуществлялся на материале 5070 детских рисунков, полученных в результате проведения методики «Рисунок человека» и Теста дивергентного (творческого) мышления Ф. Вильямса (в модификации Е.Е. Туник). Результаты анализа показали, что для рисунков учащихся классов вальдорфского направления наиболее характерны: бо́льшая масштабность; сюжетная линия; больше признаков движения. Для рисунков детей из общеобразовательных классов более характерно изображение абстрактных рисунков, отдельных предметов без какого-либо фона, отсутствие сюжетной линии и признаков движения. Такие особенности рисунков, отражают то, что учащиеся классов вальдорфского направления чаще переживают мир и себя в нем в целостности, единстве и в живом взаимодействии с ним; тогда как учащиеся общеобразовательных классов больше воспринимают мир не через переживание единства с ним, а через восприятие отдельных его компонентов; воспринимают себя в этом мире как нечто отдельное. The results of the psychosemantic analysis of the children's drawings are represented in the article. We compared the drawings of schoolchildren from two types of classes – the Waldorf classes and the general education classes of the All-Ukrainian experimental educational institution – Zaporizhzhia secondary school № 66. According to the Order of the Ministry of Education and Science of Ukraine dated December 24, 2014, No. 1509 in this school an experiment entitled «Provision of children's mental health by means of the Waldorf pedagogy» was opened. In our longitudinal study we rely on the assumption that the pedagogical system influences the mental development of a child; the results of such an impact can be investigated using the analysis of children's drawings, relying not only on generally accepted formal indicators, but also on drawing's psychosemantic indicators (content, context). The study of psychosemantic peculiarities of children's drawings drawn by schoolchildren of secondary school №66 was performed by us during three years. The data analyzed in this study was obtained from 116 to 165 schoolchildren (the parallel of the first, second, third, fourth and fifth years). The pupils have made 5070 drawings in the process of performing F.Williams’s Test of Creativity and Divergent Thinking (modified by E.Tunik) and Children’s human figure drawings Test. Waldorf pupils produced larger and more scene-based drawings; drawings with more signs of movement. As for the drawings of children from general education classes, they are characterized with the image of abstract drawings, individual objects without any background (context), the lack of a storyline and signs of movement. Such features of the drawings reflect the fact that students of Waldorf classes more often experience the world and themselves in integrity, unity, in a certain context and in vivid interaction with it; whereas students of general education classes perceive the world not through the experience of unity with it, but through the perception of its individual components; perceive themselves in this world as something separate.
ВЗАИМОСВЯЗЬ МОРАЛЬНОЙ ОРИЕНТАЦИИ И СКЛОННОСТИ К ДЕВИАНТНОМУ ПОВЕДЕНИЮ В ПОДРОСТКОВОМ ВОЗРАСТЕ
(2019) Даукша, Л. М.; Dauksha, L. M.
Целью нашего исследования стало изучение характера связи моральной ориентации и склонности к девиантному поведению в подростковом возрасте. Методы: опросник предпочтения моральных суждений «Справедливость–Забота» (С. В. Молчанов, А. И. Подольский); методика диагностики склонности к девиантному поведению несовершеннолетних (Э.В. Леус; А. Г. Соловьев). Результаты выявления статистически значимых различий в предпочитаемых моральных суждениях мальчиков-подростков и девочек-подростков свидетельствует о том, что мальчики-подростки в большей степени ориентированы на себя и свои интересы. Статистически значимые различия в склонностях к девиантному поведению у мальчиков-подростков и девочек-подростков не выявлены. Выявлена положительная корреляция между склонностью к делинквентному поведению и доконвенциональным уровнем морального развития (по Л. Кольбергу) и самоозабоченностью (по К. Гиллиган и Н. Айзенберг). Получена отрицательная связь между склонностью к деликвентному поведению и постконвенциональным уровнем морального развития подростков. Высокий уровень склонности подростка к аддиктивному поведению отрицательно связан с постконвенциональным уровнем морального развития и самопожертвованием. Высокий уровень склонности подростка к агрессивному поведению (вербальная и физическая агрессия, враждебность, негативизм, дерзость и мстительность) связан с меньшей значимостью для подростка моральных суждений, обосновывающих моральные нормы необходимостью проявлять заботу об окружающих людях и защищать их права на основе эмпатии. Выявлена отрицательная корреляция между склонностью к самоповреждающему поведению и моральными суждениями подростков, ориентированными на учет прав личности и социальный контакт. Выводы. Выявлен факт взаимосвязи моральной ориентации и склонности к девиантному поведению в подростковом возрасте. Высокая склонность к зависимому, самоповреждающему, агрессивному, делинквентному поведению отрицательно коррелирует с постконвенциональным уровнем морального развития и самопожертвованием подростков. The goal of our research was to examine the nature of the correlation of moral orientation and the deviant behavior propensities in adolescence. Methods: “Fairness-Concern” Moral Judgment Preference Questionnaire (S.V. Molchanov, A.I. Podolsky); the deviant behavior propensities of under-aged diagnosing technique (E.V. Leus; A.G. Solovyov). The results of identification of statistically significant differences in the preferred moral judgments of adolescent boys and adolescent girls indicate that adolescent boys are more focused on themselves and their interests. No statistically significant differences in the deviant behavior propensities of adolescent boys and adolescent girls were detected. A positive correlation between the delinquent behavior propensity, the pre-conventional level of moral development (according to L. Kohlberg) and self-concern (according to C. Gilligan and N. Eisenberg) was revealed. No connection between the propensity for delinquent behavior and the post-conventional level of moral development of adolescents was found. The high level of addictive behavior among adolescents is negatively related to the post-conventional level of moral development and selfsacrifice. The high propensity of adolescents to engage in aggressive behavior (such as verbal and physical aggression, hostility, negativity, impudence, and vindictiveness) is associated with the lesser importance of moral judgements, which justify the moral standards by necessity to care for others and protect their rights on the basis of empathy. Negative correlation between the propensity for self-injurious behavior and the moral judgements focused on personal rights and social contact was revealed. Conclusion. The fact of correlation between moral orientation and propensity to deviant behavior in adolescence was revealed. High propensity for addictive, self-injurious, aggressive, delinquent behavior is negatively correlated with the post-conventional level of moral development and self-sacrifice of adolescents.