Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-15)
Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365
Browse
Item ДОСЛІДЖЕННЯ ОСОБЛИВОСТЕЙ КОМУНІКАТИВНОГО БЛОКУ ГОТОВНОСТІ ДО МАТЕРИНСТВА ТА ФАКТОРІВ ВПЛИВУ НА НЬОГО(2019) Герасимова, В. Г.; Блинова, О. Є.; Gerasimova, V. G.; Blуnova, O. Ye.Мета: Метою статті є теоретичне обґрунтування та емпіричне дослідження особливостей психологічної готовності до материнства, а саме, дослідження статистичної залежності між особливостями комунікативного блоку готовності до материнства та факторами, що на нього впливають. Практичне значення проведеного дослідження: можливість роботи з вагітними, недосвідченими мамами, а також з тими, хто планує стати мамою на основі отриманих даних дослідження. Отримані дані можна використовувати в центрах з планування сім’ї, пологових будинках, школах материнства та інших. Методи: Дослідження проводилося на базі Херсонської міської клінічної лікарні ім. О. Лучанського та Херсонського державного університету. Емпіричну вибірку склали 27 вагітних віком від 20 до 30 років (перша вагітність, термін 4-7 місяців, Група 1) та 20 не вагітних віком від 19 до 21 року (студенти 4 курсу, Група 2). Для досягнення поставленої мети були використані наступні психодіагностичні методики: 1. Тест рівня комунікабельності (В. Ряховського), 2. Авторська анкета «Готовність до материнства». Результати: З’ясовано, що готовність бути матір’ю та материнство – складний фізіологічний, еволюційний, культурний та індивідуальний феномен, який має свої особливості. Феномен материнства є сукупністю не тільки вроджених компонентів та механізмів, а є інтеріоризацією соціальних норм. Сьогодні до особливостей материнства підходять з точки зору жіночого розвитку, особливостей різних періодів вагітності. Висновки: Материнство розвиває самосвідомість майбутньої мами, яка визначає свою батьківську позицію, аналізує власний дитячий досвід, інтегрує себе з майбутньою дитиною. Purpose: The purpose of the article is to provide a theoretical substantiation and empirical study of the features of psychological readiness for motherhood, namely to study the statistical dependence between the features of the communicative block of maternity readiness and the factors that influence it. The practical significance of the study is the possibility of using the obtained practical data when working with pregnant women, young mothers, as well as women who are just planning their pregnancy. This material can be used in mother and child centers, women's consultations, maternity homes, lectures on family psychology, personality development and more. Methods: The study was conducted at the Kherson City Clinical Hospital. O. Luchansky and Kherson State University. The empirical sample consisted of 27 pregnant women aged 20 to 30 years (first pregnancy, 4-7 months term, Group 1) and 20 non-pregnant women aged 19 to 21 years (4th year students, Group 2). The following psycho-diagnostic methods were used to achieve this goal: 1. Test of communicability level (V. Ryakhovsky), 2. Author's questionnaire “Willingness to motherhood”. Results: Motherhood is a complex phenomenon that has physiological mechanisms, evolutionary history, cultural and individual characteristics. Motherhood is not provided with completely innate mechanisms, it contains a biological desire for motherhood, transformed by internalized social norms. At the present stage, motherhood is analyzed in terms of the personal development of women, psychological and physiological features of different periods of the reproductive cycle. Conclusions: Motherhood defines a unique situation of the development of woman’s consciousness, which becomes a stage of rethinking the parental position from her own childhood experience, a period of integration of the image of mother and child.Item УЯВЛЕННЯ МОЛОДІ ПРО ФЕНОМЕН ЛЮБОВІ ЗАЛЕЖНО ВІД РІВНЯ РОЗВИТКУ ДУХОВНОСТІ(2019) Кравців, В. В.; Тавровецька, Н. І.; Kravtsiv, V. V.; Tavrovetska, N. I.Мета: емпірично дослідити уявлення сучасної молоді про психологічний зміст категорії «любові», залежно від рівня їх духовності. Методи дослідження: теоретичні методи: (синтез, порівняння, моделювання, узагальнення) використовувались з метою вивчення наукової літератури з питань, пов'язаних із категорією «любові»; емпіричні методи: авторська анкета «Любов – це…», багатовимірний опитувальник «Мотивація кохання» (В. Ф. Моргуна); методика визначення духовного потенціалу та дослідження психологічних механізмів духовного розвитку «Духовний потенціал особистості – 2» (Е. О. Помиткіна); методика виявлення рівня свідомості та сформованості духовної ціннісної орієнтації особистості «Здійснення бажань» (Е. О. Помиткіна); методи кількісної та якісної обробки результатів. Результати. Теоретичний аналіз огляду сучасних психологічних досліджень категорій: «любов» і «духовність» дав змогу прийти до наступного висновку, що явища «любові» і «духовності» можна вивчати не тільки за їх якостями, а і з аспекту уявлень про них, і як невіддільні компоненти в структурі особистості і життя людини. Досліджено уявлення молоді про явище любові залежно від рівня розвитку духовності. Опитуваними стали 46 осіб, серед яких 26 жіночої статі і 20 чоловічої; з них 8 з високим рівнем духовного розвитку, 35 з середнім і 3 з низьким. Висновки. Дослідження виявило позитивні показники, хоч статистичної значущості не було виявлено, але вивчення самого феномена «любові» не можна на цьому вважати завершеним, через багатокомпонентність самого феномену і викликану цим складність дослідження. При дослідженні явища любові і духовності зі сторони уявлень молоді виявлено: статеві відмінності уявлень про любов, особливості уявлень сучасної молоді про майбутнього шлюбного партнера, відмінності уявлень щодо змісту закоханості та кохання, про зміни в структурі особистості у залежності від рівня розвитку в ній духовності, про духовність як особистісний аспект в соціальному контексті сучасності. Здійснено інтерпретацію отриманих результатів дослідження, що дала змогу свідчити про те, що аспект у тлумаченні любові як «духовність» та її рівень не впливають на результати. Purpose: to examine empirically the ideas of modern youth about the psychological content of the category of ―love‖, depending on the level of their spirituality. Methods: Theoretical methods: (synthesis, comparison, modeling, generalization) have been used to study the scientific literature on issues related to the category of ―love‖; empirical methods: author’s questionnaire ―Love is ...‖, multidimensional questionnaire ―Motivation of love‖ (V. F. Morgun); methodology for determining spiritual potential and research of psychological mechanisms of spiritual development ―Spiritual potential of personality – 2‖ (E. A. Pomitkin); the method of revealing the level of consciousness and the formation of the spiritual value orientation of the personality ―Realization of desires‖ (E. A. Pomitkin); methods of quantitative and qualitative processing of results. Results. Theoretical analysis of the review of modern psychological studies of categories: ―love‖ and ―spirituality‖ made it possible to come to the following conclusion that the phenomena of ―love‖ and ―spirituality‖ can be studied in terms of their qualities, as well as perceptions about them, also as inseparable components in the structure of personality and human life. The conception of youth on the phenomenon of love, depending on the level of spiritual development, has been investigated. 46 people were interviewed, including 26 women and 20 men; including 26 women and 20 men; 8 of them with high levels of spiritual development, 35 with medium and 3 with low. Conclusions. Positive indicators have been found within the research, although no statistical significance has been revealed. But the study of the phenomenon of ―love‖ cannot be considered complete because of its complexity of and the complexity of the study. In the research of the phenomenon of love and spirituality from the youth’s point of view such facts have been revealed: gender differences of ideas about love, features of present-day youth about the future spouse, differences of ideas about the content of love, changes in the structure of personality depending on the level of spirituality development as a personal aspect in the social context of the present. The conducted interpretation of the research results showed that such an aspect in the interpretation of love as ―spirituality‖ and its level do not affect the results.Item ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ СОЦІАЛЬНОЇ БАЖАНОСТІ ТА ЦІННІСНИХ ОРІЄНТАЦІЙ В ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ(2019) Шевченко, А. В.; Shevchenko, F. V.Анотація. Зазначено, що кожна людина має свою систему цінностей, яка впродовж життя формується, переосмислюється та модифікується. Акцентовано, що найважливіший час для становлення та розвитку системи цінностей – юнацький вік, у якому пріоритети почасти під тиском «значущих інших» та соціуму зазнають суттєвих змін і трансформацій. Поведінку молодої людини, яка не йде проти інших, проти загальноприйнятих норм та цінностей, щоб не відрізнятися від загалу, погоджується з думкою та позиціями інших людей, трансформуючи свою ціннісну систему, авторка статті визначає як соціально бажану. Мета статті полягає в теоретичному дослідженні взаємозв’язку феномену соціальної бажаності та ціннісних орієнтацій осіб юнацького віку. У дослідженні застосовано наступні методи: аналізування наукової літератури з окресленої проблематики; систематизація та узагальнення; обґрунтування взаємозв’язків соціальної бажаності та ціннісних орієнтацій осіб юнацького віку. Результати: у статті здійснено огляд проблеми впливу соціальної бажаності на ціннісні орієнтації осіб юнацького віку. Проаналізовано наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних науковців. Висвітлено особливості формування ціннісних орієнтацій осіб юнацького віку. Описано вплив феномену «соціальної бажаності» на особистість. Вказано низку чинників, які зумовлюють ефект соціальної бажаності, розкрито прийоми прояву та контролю ефекту соціальної бажаності. Висновки: окреслено розуміння глибини і складності взаємозв’язку феномену соціальної бажаності та ціннісних орієнтацій. Констатовано, що цінності формуються впродовж усього життя і мають тенденцію змінюватися, модифікуватися. Акцентовано, що саме в юнацькому віці проходять значні трансформації в ціннісно-сенсовій сфері особистості.Item ІНДИВІДУАЛІЗАЦІЯ І ДИФЕРЕНЦІАЦІЯ В ПРОЦЕСІ НАВЧАННЯ УЧНІВ З ПОРУШЕНИМ ІНТЕЛЕКТОМ(2019) Яковлева, С. Д.; Yakovleva, S. D.Мета статті полягає у спробі висвітлити значення індивідуалізації та диференціації в навчальному процесі дітей з порушенням розумового розвитку. Для реалізації поставленої мети застосовані наступні методи дослідження: здійснено аналіз зазначеної проблеми у психологопедагогічній літературі, а також практичне вивчення застосування індивідуалізації та диференціації в навчальному процесі дітей з порушенням розумового розвитку. В результаті роботи зроблена спроба розмежувати поняття «індивідуалізації» та «диференціації» навчання дітей з порушеним інтелектом. З’ясовано, що ці поняття не є синонімами, але взаємообумовлені та взаємопов’язані. На сьогодні існують різні підходи до розгляду проблеми диференціації навчання, а саме: від окремих ідей, комплексного і до системного підходу на сучасному етапі, в результаті чого немає чіткого визначення базових понять проблеми. Основна мета індивідуалізації та диференціації, які застосовуються під час навчання дітей з особливими освітніми потребами, зазначені в статті, - це їх розвиток. Мета індивідуалізації та диференціації полягає у збереженні індивідуальності дитини, створенні унікальної особистості, що можливо за умовирозвитку функцій «зони найближчого розвитку». Для цього використовується корекційна робота, яка стимулює компенсаторний розвиток пізнавальної діяльності аномальних дітей задля максимально можливого виправлення недоліків розвитку. Загально психологічна закономірність розвиваючого навчання має величезне значення для дефектології, оскількианомальна дитина потребує педагогічної допомогидля того, щоб наявні в неї потенційні можливості розвитку були реалізовані, перетворилися в ті здібності, застосовуючи які дитина змогла б опанувати різними аспектамизмісту освіти. Визначальна роль у цьому належить індивідуалізації та диференціації навчання. Практичний аспект проблеми вивчався на базі спеціального загальноосвітнього закладу у молодших класах учнів з порушеним інтелектом. Було застосовано класно-урочну форму організації навчальної роботи з урахуванням особливостей кожної дитини та застосуванням відповідних методичних прийомів. Використовували різний рівень допомоги учням, правильний підхід до аналізу та оцінки діяльності. В класі були визначені певні групи дітей за типологічними особливостями, тобто клас відповідно до потенційних можливостей учнів, таким чином було застосованоіндивідуальний та диференціальний підхід. Висновки. Аналіз особливостей роботи учнів з порушеним інтелектом показав підвищенняпозитивного ставлення до виконання завдань і зростання успішності щодо засвоєння матеріалу. The article purpose is to stress the importance of individualization and differentiation at teaching of children with cognitive development disorders. The following research methods were applied to achieve this goal: analysis of the problem in the psycho-pedagogical literature, as well as a practical study of individualization and differentiation used at teaching of children with cognitive development disorders. As a result, an attempt is made to distinguish between the concepts of “individualization” and “differentiation” at teaching of children with impaired intelligence. It has been found that these concepts are not synonymous but interdependent and interrelated. Today, there are different approaches to address the problem of differentiation at teaching and, as a result, there are different definitions of the basic concepts of this problem. The main goal of individualization and differentiation used at teaching of children with special educational needs is their development. The objectives of individualization and differentiation are to preserve their individuality, to create a unique personality, which is possible provided the development of functions lying in the “zone of immediate development”. For this purpose, corrective work is used that stimulates the compensatory cognitive development of children with cognitive disorders with the aim to correct their developmental defects as much as possible. General psychological patterns of developmental learning is of great importance for defectology, since children with cognitive disorders need pedagogical assistance to fulfil their developmental potentials, and to transform them into such abilities that children can use to master various themes within the educational content. Individualization and differentiation at teaching play the decisive role in this process. The practical aspect of the issue was studied on the basis of a junior special needs school, where children with cognitive development disorders have been studied. The classroom form of education was used with taking into account the peculiarities of each child and application of appropriate educational techniques. Different levels of support for children were used as well as right approaches to their work analyzing and evaluating. Children were divided into several groups according to their typological features and their potential abilities, thus the individual and differential approach was applied. Conclusions. The analysed learning peculiarities of children with cognitive development disorders showed their increased positive attitudes to task completion and more successful mastering of the educational material.Item ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНИХ ОСОБЛИВОСТЕЙ БАТЬКІВСЬКОГО СТАВЛЕННЯ ДО ДІТЕЙ З АУТИЗМОМ(2019) Бабатіна, С. І.; Швестко, О. О.; Babatina, S. I.; Shvestko, O. O.Мета. Метою дослідження є з’ясування соціально-психологічних особливостей батьківського ставлення до дітей з аутизмом. У дослідженні взяли участь 60 батьків дітей з аутизмом. Методи. Для реалізації поставленої мети використано такі методи та методики дослідження: аналіз, систематизацію і узагальнення літературних джерел, опитувальник батьківських установок PARI (Е. Шеффер, Р. Белл), тест батьківського ставлення (А. Варга, В. Столін) опитувальник емоційних відносин у сім’ї (О. Захарова), «Шкала диференційних емоцій» (К. Ізард), методика визначення домінуючого стану (Л. Куліков). Результати. Теоретичний огляд проблеми дозволив визначити сутність батьківського ставлення в цілому та деякі особливості сімей, що виховують дитину з аутизмом. Емпіричне дослідження дозволило встановити, що основними почуттями батьків дітей з аутизмом є страх та провина, найбільш вираженими є такі характеристики емоційних стосунків у сім’ї: надання емоційної підтримки, здатність сприймати стан дитини, переважаючий емоційний фон взаємодії. Серед батьків переважає надмірна концентрація на дитині, в цілому у них позитивне або нормальне ставлення до дітей. Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати про наявність прямих зв’язків між показниками батьківських установок та параметрами емоційної взаємодії, домінуючими станами, домінуючими емоціями батьків дітей з аутизмом. Надмірна концентрація на дитині породжує страх та тривогу за дитину з аутизмом, почуття провини перед нею, а також емоційний фон взаємодії з нею. Безумовне прийняття дитини такою, якою вона є, радість від спілкування з нею, бажання надати їй емоційну підтримку породжує кооперацію батьків з дитиною. Тоді як стійкий емоційний тон батьків впливає на прийняття дитини, а страх та гнів батьків породжує відкидання дитини. Наявний прямий зв’язок між домінуючими емоціями та домінуючими станами батьків дітей з аутизмом. Страх, почуття провини та горя, які відчувають батьки дитини з аутизмом та надання емоційної підтримки дитині буде породжувати низький тонус, тривогу, нестійкість емоційного фону, безпорадність, втому, пригніченість. Purpose. The purpose of the research is to study the socio-psychological characteristics of parental attitudes towards children with autism. The study involved 60 parents of children with autism. Methods. The following methods and research methodologies have been used for achievement the purpose: analysis, systematization and generalization of literary sources, parental attitudes questionnaire PARI (E. Schaeffer, R. Bell), parental attitude test (A. Varga, V. Stolin), questionnaire of emotional relationships in the family (O. Zakharova), "The scale of differential emotions" (K. Izard), the method of determining the dominant state (L. Kulikov). Results. The theoretical overview of the problem has been revealed the essence of the parental attitude as a whole and some features of families raising a child with autism. Empirical research has shown that the main feelings of parents of children with autism are fear and guilt, Науковий журнал 8 the most pronounced are the following characteristics of emotional relationships in the family: providing emotional support, the ability to perceive the child's condition, the prevalent emotional background of interaction. Among parents an excessive concentration on the child prevails; in general, they have a positive or normal attitude towards children. Conclusions. The results suggest that there are direct links between parental attitudes and emotional interaction parameters, dominant states, parental emotions of parents of children with autism. Excessive concentration on the child gives rise to fear and anxiety for the child with autism, feelings of guilt, as well as the emotional background of interaction with child. Unconditional acceptance of the child, the joy of communicating with child, the desire to give emotional support gives rise to parental cooperation with the child. While the parents' persistent emotional tone influences the child's adoption, the parents' fear and anger give rise to the child's rejection. There is a direct connection between the dominant emotions and the dominant conditions of parents of children with autism. The fears, feelings of guilt and grief felt by the parents of a child with autism and providing emotional support to the child will produce low tone, anxiety, instability of emotional background, helplessness, fatigue, depression.Item МАНІПУЛЯТИВНА ПОВЕДІНКА У ПРОФЕСІЙНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ ОФІСНИХ СПІВРОБІТНИКІВ(2019) Крупник, І. Р.; Ткаленко, Н. В.; Krupnyk, I. R.; Tkalenko, N. V.Мета. Висвітлення маніпулятивної поведінки у професійній діяльності офісних працівників, які працюють у системі «людина-людина». Важливо також дослідити це явище у динаміці, тому у обстежені задіяні респонденти різного віку. Методи. Загальнотеоретичні: аналіз, синтез положень, що містяться у психологічній літературі з проблеми психології маніпуляцій, порівняння, узагальнення, інтерпретація та систематизація теоретичних та емпіричних досліджень; емпіричні: методика «Дослідження макіавеллізму особистості» (адаптація В. Знакова) для виявлення рівня схильності особистості до маніпулятивної поведінки. Результати та висновки. Під час аналізу виявлено, що відсоткові частки за результатами проведеного опитування у двох вибірках значно відрізняються. Зокрема, високого рівня проявів маніпулятивної поведінки у вибірці досліджуваних віком 20-25 років не виявлено. Окрім того, середній рівень із тенденцією до високого у цій віковій групі теж займає меншу частку. Особистість починає навчатись взаємодіяти, спілкуватись у новій для себе соціальній ролі та у новій для себе діяльності – трудовій. Молодий фахівець більше спостерігає, пристосовується, адаптується до нового середовища, ніж впливає на нього.Натомість, у вибірці досліджуваних 26-44 років – високий рівень виявлено у двадцяти відсотків. Таким чином, маніпулювання як тип поведінки превалює у вибірці респондентів віком 26-44 роки. Це свідчить про те, що більш старші за віком фахівці переконані в тому, що при спілкуванні з іншими людьми ними можна і потрібно маніпулювати, вони мають навички та конкретні уміння маніпулювати. Результати дослідження показали, що доросліші респонденти більш схильні до маніпулятивної поведінки. Це пов’язане із тим, що доросліша людина має значний арсенал маніпулятивних прийомів, розуміється в тому де і як можна їх застосовувати, мають навички та конкретні уміння маніпулювати. Виявлені розбіжності у застосуванні маніпуляцій між респондентами різних вікових груп, дозволяють простежити динаміку формування міжособистісних відносин у колективах. Purposes. Coverage of manipulative behavior in the professional activities of office workers working in the “man-man”. It is also important to study this phenomenon in dynamics, so the survey involved respondents of different ages. Methods. General theoretical: analysis, synthesis of the provisions contained in the psychological literature on the psychology of manipulation, comparison, generalization, interpretation and systematization of theoretical and empirical research; Empirical: methodology “Study of Machiavellian personality” (adaptation. Symbolic), to identify the level of propensity of the individual to manipulative behavior. The goal of the method: identifying makovelski attitudes and beliefs of the subjects. Methods of mathematical statistics, in particular the Fisher angular transformation criterion, were also used. Results and conclusions. The analysis revealed that the percentages of the survey results in the two samples differ significantly. In particular, a high level of manifestation of manipulative behavior in a sample of subjects aged 20-25 years was not revealed. In addition, the average level with a tendency to high in this age group also occupies a smaller proportion. The personality begins to learn to interact, to communicate in a new social role and in a new activity – labor. The young specialist observes, adapts, adapts to the new environment more than influences him. But, in the sample of the studied 26-44 years – a high level was found in twenty percent. Thus, manipulation as a type of behavior prevails in the sample of respondents aged 26-44 years. This suggests that older specialists are convinced that when communicating with other people they can and should be manipulated, they have the skills and specific skills to manipulate. The results of the study showed that adult respondents are more prone to manipulative behavior. This is due to the fact that an adult has an impressive Arsenal of manipulative techniques, it is understood where and how they can be used, have the skills and specific skills to manipulate. The differences in the use of manipulations between respondents of different age groups, allow us to trace the dynamics of the formation of interpersonal relationships in teams.Item ОСОБИСТІСНІ ДЕТЕРМІНАНТИ ВІДПОВІДАЛЬНОСТІ МАЙБУТНІХ ПЕДАГОГІВ(2019) Галян, І. М.; Halian, І. М.Мета. Метою публікації є аналіз факторів, що сприяють розвитку відповідальності особистості. Методи. У дослідженні застосовано діагностичні методики, що вимірюють рівень відповідальності (опитувальник О. Крупнова «Відповідальність») та властивості особистості (тест 16-PF Кеттелла). В якості показника відповідальності визначено фактор G, що розкривається через обов’язковість, дисциплінованість, сумлінність, точність, охайність, старанність, зібраність тощо. Показники шкал опитувальника «Відповідальність» сприяли функціональному аналізу відповідальності за такими компонентами як: динамічний, емоційний, регуляторний, регуляторно-динамічний (операційний), мотиваційний, когнітивний. Комплексний параметр відповідальності визначався за сумою показників відповідальності згаданих чотирьох компонентів. Виокремленню структури відповідальності у досліджуваних сприяв факторний аналіз. Результати. Встановлено, що у майбутніх педагогів з оптимальним рівнем відповідальності яскравіше виявляється розуміння цієї властивості та осмислене прагнення до її реалізації. Їм властиві гармонійні особистісні характеристики, що виявляються у варіативності цілей і намірів до прояву відповідальності, вираженій мотивованості, соціальній активності, інтернальній регуляції, оптимістичності і високій результативності. У майбутніх педагогів з неоптимальним рівнем відповідальності констатовано недостатню усвідомленість відповідальності, її екстернальну саморегуляцію, низькі рангові позиції гармонійних особистісних характеристик, недостатню цілеспрямованість та мотивованість, а також соціальну пасивність. Висновки. Отже, всебічне дослідження відповідальності можливе за умови застосування системного підходу, який сприяє розкриттю її інтегральної якості в організації життєдіяльності людини. Відповідальність найтісніше пов’язана з деякими особистісними факторами (за Р. Кеттеллом) які реалізуються через навчання, розвиток самостійності, впевненості, особистісне благополуччя. Перспективним на нашу думку, є вивчення взаємозв’язку відповідальності особистості з індивідуально-типологічними властивостями особистості. Purpose. The purpose of the publication is to analyze the factors that contribute to the development of personal responsibility. Methods. The study has used diagnostic techniques that measure the level of responsibility (O. Krupnov’s “Responsibility” questionnaire) and personal traits (16PF Kettell test). Responsibility has been defined as factor G, which is revealed through obligatoriness, discipline, honesty, accuracy, neatness, diligence and others. Indicators of the “Responsibility” questionnaire scales contributed to the functional analysis of responsibility according to such components as: dynamic, emotional, regulatory, regulatory-dynamic (operational), motivational, cognitive one. The complex liability parameter was determined by the sum of the liability indices of the four components mentioned above. Factor analysis contributed to the separation of responsibility structure of the subjects. Results. It is established that future teachers with an optimal level of responsibility will have a clearer understanding of the resposibility and a meaningful desire for its realization. They are characterized by harmonious personal characteristics, which are manifested in the variability of goals and intentions to the expression of responsibility, expressed motivation, social activity, internal regulation, optimism and high efficiency. Future teachers with a suboptimal level of responsibility have found a lack of awareness of responsibility, its external self-regulation, low rank positions of harmonious personal characteristics, lack of purposefulness and motivation, as well as social passivity. Conclusions. Therefore, a comprehensive study of responsibility is possible in case of providing the use of a systematic approach that helps to reveal its integral quality in the organization of human life. Responsibility is most closely linked to some personal factors (according to R. Kettell) that are realized through learning, developing independence, confidence, personal well-being. In our opinion, it is promising to study the relationship of personal responsibility with individual typological personal traits.Item ЗНАЧЕННЯ СОЦІАЛЬНОГО КАПІТАЛУ ДЛЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ СПІВРОБІТНИКІВ(2019) Блинова, О. Є.; Круглов, К. О.; Blynova, O. Ye.; Kruglov, K. O.Статтю присвячено дослідженню ролі та значення соціального капіталу у психологічному благополуччі співробітників організації. Мета: вивчення впливу соціального капіталу на психологічне благополуччя співробітників організації. Методи. «Психологічне благополуччя особистості» К. Ріфф в адаптації Т. Шевелєнкової та П. Фесенко за шістьма шкалами: цілі у житті, позитивні стосунки з іншими, особистісне зростання, управління середовищем, самоприйняття, автономія. Для вимірювання соціального капіталу як певної сукупності ресурсів, які людина може отримати від своєї соціальної мережі, застосовано методику «Опитувальник виміру індивідуального соціального капіталу» Р. Стили (Styla) в адаптації І. Семків. Результати. Психологічне благополуччя визначаємо як переживання та стани, що вказують на повноту самореалізації людини в конкретних життєвих умовах. Соціальний капітал розуміємо як соціальну мережу людини, яка заснована на емоційно позитивних довірчих стосунках, та впливає на покращення рівня психологічної комфортності особистості. Встановлено, що найбільшу кількість кореляційних взаємозв’язків серед шкал соціального капіталу, має «Соціально-професійний ресурс». Такі результати показують безпосередню залежність особистісного зростання від наявності у людини роботи, самореалізованості у професії, продуктивного спілкування з колегами по роботі, можливості розширення власної соціальної мережі, яка ґрунтується на стосунках довіри та взаємодопомоги. Констатовано, що шкала «Продуктивні вміння» забезпечує більшу автономію особистості, тобто самостійність та незалежність респондента, здатність самостійно регулювати власну поведінку, яка спирається на власні можливості та здібності у вибудовуванні стратегії своєї поведінки та визначенні вектору свого життя. Висновки. Найбільш вираженими ресурсами соціального капіталу у досліджуваної групи співробітників організації є «соціально-професійний ресурс», «продуктивні вміння», «емоційний ресурс». Встановлено взаємозв’язки між ресурсами соціального капіталу особистості та показниками психологічного благополуччя. The article is dedicated to the study of the role and importance of the social capital in the psychological welfare of employees of the organization. The aim: the study of the social capital influence on the psychological welfare of employees of the organization. Methods. “Psychological welfare of the individual” by K. Riff in the adaptation of T. Shevelenkova and P. Fesenko by six scales: goals in life, positive relationships with others, personal growth, environment management, selfacceptance, autonomy. To measure the social capital as a certain set of resources that a person can get from his or her social network, the method “The questionnaire for measuring the social capital of the individual” by P. Styla in the adaptation of I. Semkiv was applied. Results. The psychological welfare is defined as experiences and states that point to the completeness of self-realization of a person in specific living conditions. The social capital is understood as a person’s social network, which is based on emotionally positive, trusting relationships and affects the improvement of the psychological comfort level of an individual. It has been established that the largest number of correlated relationships among the social capital scales has the “socio-professional resource”. Such results show the direct dependence of personal growth on one's job availability, professional self-realization, productive communication with colleagues at work, ability to expand own social network, which is based on relationships of trust and mutual assistance. The fact is that the “productive skills” scale provides greater autonomy of the individual, that is, independence and self-sufficiency of the respondent, the ability to independently regulate his or her behaviour, which relies on one's capabilities and abilities in building the strategy of behaviour and determining the vector of one's life. Conclusions. The most significant resources of the social capital in the studied group of employees of the organization are “socio-professional resource”, “productive skills”, “emotional resource”. It was found that there are interconnections between the social capital resources of the individual and the indicators of his or her psychological welfare.Item Психологічна корекція синдрому емоційного вигорання медичних сестер(2019) Танасійчук, О. М.; Tanasiіchuk, E. N.У статті представлено план-схему психокорекційних занять, що були розроблені для роботи з персоналом госпіталю, а саме медичних сестер, що мають ознаки синдрому емоційного вигорання. Наведено принципи, зміст, засоби та методичні прийоми тренінгу емоційного вигорання, спрямованого на формування адаптивних копінг-ресурсів особистості, які сприятимуть реалізації психокорекційних заходів для подолання проявів емоційного вигорання в даному професійному середовищі. Підкреслено необхідність своєчасної психологічної допомоги для забезпечення психічного здоров’я та відчуття загальної задоволеності життям. Метою статті є висвітлення особливостей практичної роботи з синдромом «emotional burnout». Для встановлення дослідження ступеня вираженості синдрому було використано методику «Діагностика емоційного вигорання» В. Бойко. Вибір був пов'язаний з часовими та ресурсними обмеженнями та повністю реалізував мету психодіагностичного дослідження. Психокорекційна робота була побудована відповідно до методичних та методологічних вимог. Результати. Було встановлено, що формування синдрому «емоційного вигорання» починається з самого початку професійного шляху, основою якого є емоційне включення в проблеми пацієнтів, соціально-економічна незахищеність та правова нерегульованість норм праці. Встановлено, що психокорекційна тренінгова програма має свою ефективність, але є не завершеною. Висновки. На основі результатів психодіагностичного дослідження була побудована тренінгова психокорекційна програма для медичних сестер, ефективність якої доведена емоційними відгуками учасників та зворотнім зв’язком. Намічено подальші перспективи психологічної роботи по подоланню симптомів синдрому професійного вигорання. The article presents a scheme of psychocorrection exercises designed to work with hospital staff, namely nurses who have signs of emotional burnout syndrome. The principles, content, tools and methodical methods of training on emotional burnout were disclosed for the formation of adaptive personalenvironmental coping resources, which would facilitate the implementation of psycho-corrective measures to overcome the manifestations of emotional burnout in this professional environment. The need for timely psychological assistance for mental health and a sense of overall life satisfaction are emphasized. The purpose of the article is to highlight the features of practical work with the syndrome of emotional burnout. To establish the study of the severity of the syndrome was used the method of «Diagnosis of emotional burnout» V. Boyko. The choice was related to time and resource constraints and fully met the purpose of psychodiagnostic research. Psychocorrection work was constructed in accordance the methodological requirements. Results. It has been found that the formation of the «emotional burnout» syndrome begun in the starting of the professional path, the basis of which is emotional involvement in patients' problems, socio-economic insecurity and legal regulation of labor standards. It is established that the psychocorrective training program has its effectiveness, but is not completed. Conclusions. Based on the results of the psychodiagnostic study, a training psychocorrection program for nurses was developed, the effectiveness of which was proved by the emotional responses of the participants and feedback. Further perspectives of psychological work on overcoming the symptoms of occupational burnout syndrome are outlined.Item ПРОБЛЕМА МОРАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ ОСОБИСТОСТІ У ПІДЛІТКОВОМУ ТА ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ(2019) Цілинко, І. О.; Tsilunko, І. О.Стаття присвячена теоретичному аналізу та викладенню результатів емпіричного дослідження моральної свідомості особистості підліткового та юнацького віку. Мета: розкрити рівні моральної свідомості особистості, особливості переживання моральних почуттів у підлітковому та юнацькому віці на основі теоретичного аналізу та проведеного емпіричного дослідження. Методи: за допомого аналізу, синтезу та узагальненню показати, що почуття виконують відображуючи функцію. Навести сучасні теоретичні позиції із заданої проблематики. Проаналізувати результати отриманого емпіричного дослідження моральної свідомості у підлітковому та юнацькому віці. Результати: розглянуто проблему моральної свідомості особистості підліткового та юнацького віку. Висвітлено погляди науковців на проблему становлення та розвитку моральної свідомості особистості. Представлено кількісний та якісний аналіз морально-етичної відповідальності, як складової моральної свідомості. Надано результати емпіричного дослідження щодо рівнів моральної свідомості, які є характерними для обраної вибірки. Акцентовано увагу на поняттях становлення та можливостях розвитку моральної свідомості особистості у юнацькому віці. Показано вплив рівня розвитку моральної свідомість на емоційний та поведінковий компоненти життя особистості. Проаналізовано проблему становлення та розвитку моральної свідомості особистості. Наведено дані емпіричного дослідження моральної свідомості та морально-етичної відповідальності на вибірці підліткового та юнацького віку. Висновки: Розкрито рівні моральної свідомості особистості. Висвітлено роль моральних почуттів у становленні та розвитку моральної свідомості. Наведено результати емпіричного дослідження моральної свідомості та морально-етичної відповідальності у юнацькому віці. The article is devoted to the theoretical analysis and presentation of the results of an empirical research of the moral consciousness of a young person. Purpose: to reveal the levels of individual’s moral consciousness, the peculiarities of experiencing moral feelings in adolescence on the basis of theoretical analysis and conducted empirical research. Methods: Analysis, synthesis, and generalization have been used to show that feelings perform a reflective function; to present modern theoretical positions on the given problems; to analyze the results of the empirical study of moral consciousness in teens and adolescence. Results: the problem of moral consciousness of teenagers and adolescents has been considered. The scientists’ views on the problem of formation and development of the moral consciousness of the personality have been covered. Quantitative and qualitative analysis of moral and ethical responsibility as a component of moral consciousness has been presented. The results of empirical research on the levels of moral consciousness that are characteristic of the selected sample have been presented. Emphasis has placed on the concepts of becoming and opportunities for the development of the individual moral consciousness. The influence of the level of moral consciousness development on the emotional and behavioral components of a person's life has been shown. The problem of formation and development of the moral consciousness of the individual has been analyzed. The data of empirical study of moral consciousness, moral and ethical responsibility in the sample of teenagers and adolescents have been presented. Conclusions: Levels of individual moral consciousness have been revealed. The role of moral feelings in the formation and development of moral consciousness has been highlighted. The results of an empirical study of moral consciousness, moral and ethical responsibility in adolescence have been presented.Item ЕМПІРИЧНЕ ДОСЛІДЖЕННЯ ТРИВОЖНОСТІ В ПІДЛІТКОВОМУ ВІЦІ(2019) Барановська, Я. Г.; Baranovska, Ya. H.Розглянуто теоретичні аспекти прояву тривожності та подано результати емпіричного дослідження рівня тривожності серед учнів підліткового віку. Встановлено особливості впливу тривожності на самооцінку особистості, її емоційну сферу та поведінку в соціумі. Зазначено, що тривожний підліток вирізняється інтенсивністю переживань та легкістю виникнення хвилювань, зниженим порогом чутливості до змін та почуттям безпеки, що легко зникає. Акцентовано, що тривожність це проблема, яку підліток не може подолати самостійно, а тому потребує підтримки з боку дорослих. Мета статті полягає в порівнянні рівня тривожності осіб підліткового віку та визначення взаємозв’язку тривожності та заниженої самооцінки в різних вікових групах. Методи. У дослідженні застосовано психодіагностичні методики, що вимірюють загальний рівень тривожності (опитувальник О. Кондаша «Шкала тривожності»), визначено реактивну та особистісну тривожність (методика Ч. Спілберга – Ю. Ханіна) та вивчено рівень самооцінки за опитувальником Г. Н. Казанцевої. Результати. у статті здійснено огляд впливу підвищеної тривожності на соціалізацію, самооцінку, навчання та розвиток осіб підліткового віку. Проаналізовано наукові роботи провідних вітчизняних та зарубіжних науковців. Порівнюючи отримані дані, встановлено, що відсоток учнів віком 12-13 років є більш тривожними в порівнянні з підлітками віком 15-16 років. Особистісна тривожність в обох групах є домінуючою над реактивною. Така ж тенденція залишилась і під час визначення самооцінки, а саме в групі 12-13 років маємо більший відсоток учнів із заниженою самооцінкою, ніж в групі учнів 15-16 років. Висновки. констатовано, що учні з високим показником загальної, особистісної тривожності та із заниженим рівнем самооцінки потребують психологічної корекції. Окреслено, що тривожність може стати наслідком конфліктності самооцінки через протиріччя між невпевненістю в собі та високим рівнем намагань. Акцентовано, що спираючись на отримані дані необхідно розробити психокорекційну програму для зменшення проявів тривожності, корекції самооцінки та подолання внутрішніх конфліктів, враховуючи вимоги та принципи корекційної роботи. Abstract. The paper looks at theoretical aspects of anxiety symptoms and represents the results of empirical research on the level of anxiety among teenage pupils. It determines the features of anxiety impact on a person’s self-esteem, their emotions and social behavior. It highlights that an anxious teenager is distinguished by the intensity of feelings and immediate emergence of agitation, lower threshold of sensitivity to changes and the feeling of safety which easily disappears. The study stresses that anxiety is a problem which teenagers cannot overcome on their own therefore they need support of adults. The purpose of the paper is to compare the level of anxiety in teenagers and determine the correlation of anxiety and low self-esteem in different age groups. The research uses psychodiagnostic methods, measuring a general level of anxiety (the questionnaire of O. Kondash “The Scale of Anxiety”), it determines reactive and personal anxiety (the method of Ch. Spilberg – Yu. Khanin) and examines the level of self-esteem by the questionnaire of H. N. Kazantseva. Results. The study looks at the impact of increased anxiety on socialization, self-esteem, education and personal development of teenagers. It analyzes the scientific papers of prominent Ukrainian and foreign scholars. The comparison of the data obtained allowed establishing that the percentage of the pupils of 12-13 years old is more anxious when compared to the teenagers of 15-16 years old. Personal anxiety in both groups dominates over reactive anxiety. A similar tendency was identified when determining self-esteem, in particular, in the group of pupils of 12-13 years old there is a higher percentage of pupils with low self-esteem, than in the group of pupils of 15-16 years old. Conclusions. the study maintains that the pupils with a high index of general, personal anxiety and with a low level of self-esteem need psychological correction. It outlines that anxiety can become a consequence of self-esteem conflict because of a contradiction between diffidence and a high level of aspirations. The research stresses that taking into account the data obtained it is necessary to develop a psychocorrection program to reduce the manifestations of anxiety, to correct self-esteem and resolve internal conflicts, considering the requirements and principles of correction work.Item ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ КОМУНІКАТИВНОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ МАЙБУТНІХ ФАХІВЦІВ(2019) Казібекова, В. Ф.; Kazibekova, V. F.Мета: емпірично дослідити психологічні особливості сформованості комунікативної компетентності в різних професійних групах. Методи дослідження: теоретичні методи: (аналіз, синтез, порівняння, узагальнення) використовувались з метою вивчення наукової літератури з питань, пов'язаних із категорією «комунікативної компетентності», емпіричні методи: «Опитувальник комунікативної компетентності» Е. Ф. Зеєра, Е. Е. Симанюк, «Комунікативні уміння» Л. Михельсона в адаптації Ю. З. Гільбуха; методи кількісної та якісної обробки результатів. Результати. Здійснено теоретичний аналіз підходів до проблеми формування комунікативної компетентності, успішності професійної діяльності, розглянуті складові комунікативної компетентності. Комунікативна компетентність означає інтегральне, відносно стійке, цілісне утворення, яке виявляється через індивідуально-психологічні особливості поведінки, взаємодії та спілкування, зокрема сукупність знань, досвід, особистісні якості і здібності. Все це забезпечує ефективне виконання людиною комунікативних функцій. У дослідженні взяли участь курсанти четвертого курсу Одеського державного університету внутрішніх справ (30 осіб) та студенти-психологи четвертого курсу Херсонського державного університету (30 осіб). Середній вік досліджуваних – 22 роки. Склад вибірки за статтю ми не враховували. Висновки. Майбутні фахівці-психологи мають значуще більш розвинуту комунікативну компетентність, яка передбачає такі складові: соціально-комунікативну адаптивність (вони більш гнучкі в спілкуванні, уміють взаємодіяти з самими різними людьми, пристосовуватися до мінливих соціальних обставин), толерантність (більш терпимі до чужої думки, поглядів, звичок), фрустраційну толерантність (протистояння життєвим труднощам, саморегуляція емоційних станів), ніж майбутні фахівці поліції. Також випускники психологи є статистично значуще більш компетентними і менш агресивними в професійній взаємодії, ніж випускники курсанти. Purpose: The article’s objective is to investigate empirically the psychological peculiarities of the formation of communicative competence in different professional groups. Methods: theoretical methods: (analysis, synthesis, comparison, generalization) were used to study the scientific literature on issues related to the category of “communicative competence”, empirical methods: “Questionnaire of Communicative Competence” by E.F. Zeer, E.E. Simanyuk, "Communicative Skills" by L. Michelson in the adaptation of Y.Z. Hilbuh; methods of quantitative and qualitative processing of results. Results. A theoretical analysis of approaches to the problem of communicative competence, success of professional activity has been made. Components of communicative competence have been considered. Communicative competence can be considered as an integral, relatively stable, holistic formation, manifested in the individual-psychological features of behavior and communication and includes a set of knowledge, experience, qualities, abilities of the individual, which allow to perform effectively communicative functions. The research has been attended by fourth-year cadets of the Odessa State University of Internal Affairs (30 people) and students psychologists of the fourth year of Kherson State University (30 people).The average age of the subjects was 22 years. We did not take into account sample composition by gender. Conclusions. Future psychologists have significantly more communicative competence than future police specialists. It includes the following components: social and communicative adaptability (they are more flexible in communication, able to interact with a variety of people, adapt to changing social circumstances), tolerance (more tolerant of others' thoughts, attitudes, habits), frustration tolerance (resistance to life difficulties, self-regulation of emotional states). Also, graduate psychologists are statistically significantly more competent and less aggressive in professional interaction than graduate cadets.Item СОЦІАЛЬНИЙ СТАТУС СТУДЕНТА ЯК ЧИННИК ОЦІНКИ ОРГАНІЗАЦІЙНОЇ КУЛЬТУРИ УНІВЕРСИТЕТУ(2019) Каленчук, В. О.; Kalenchuk, V. O.Анотація. Перехід до нової парадигми освіти потребує від вищої школи більшої гнучкості та варіативності. Перетворення мають відбутися і у сфері міжособистісного спілкування, що охоплює всіх учасників освітнього процесу. Вважаємо доцільним звернення до аналізу феномену організаційної культури. Метою дослідження є з’ясування ставлення студентської молоді до організаційної культури університету залежно від соціального статусу студента в груповій взаємодії. Для проведення дослідження застосовано Методи. «Шкала організаційних парадигм» (Л. Константин); метод соціометричних вимірів Дж. Морено, який проведено за параметричним критерієм, тобто з обмеженою кількістю виборів. Соціометрію застосовано для виявлення статусу студентів у груповій комунікації. Результати. На основі аналізу уявлень про реальний та бажаний образи організаційної культури закладу вищої освіти з’ясовано, що організаційній культурі університету відповідає ієрархічна, бюрократична модель; бажаному образу організаційної культури відповідає демократична, спільна модель, де освітній процес характеризується високим рівнем узгодженості взаємодії. Визначено відмінності між студентами з високим та низьким статусом у рівні задоволеності реальним станом організаційної культури університету, студенти з більш високим статусом отримують певне задоволення від своєї офіційної діяльності, проте, меншою мірою зацікавлені у підтриманні емоційних стосунків зі студентами в групі, в отриманні схвалення від них. Студенти з більш високим формальним статусом, здатні до активної поведінки, до прояву ініціативи, характеризуються критичним мисленням, схильністю до аналізу ситуації, яка складається, прагненням до лідерства, бажанням брати відповідальність. Висновки. Доведено, що існують відмінності реальної та бажаної оцінки студентською молоддю організаційної культури університету, реальна культура сприймається як більш закрита, бажаний образ культури є більш відкритим та демократичним. The transition to the new educational paradigm requires higher flexibility and variability from higher education. Transformations should also occur in the field of interpersonal communication, covering all participants in the educational process. Therefore, we consider it appropriate to appeal to the analysis of the phenomenon of the organizational culture. The purpose of the research is to clarify the attitude of student youth to the organizational culture of the university depending on the social status of the student in group interaction. The following methods have been applied for the research: “The scale of organizational paradigms” (L. Konstantin); J. Moreno’s method of sociometric measurements, carried out according to the parametric criteria, that is, with a limited number of choices. Sociometry has been applied to identify the status of students in group communication. Results. Based on the analysis of ideas about the real and desirable images of the organizational culture of the higher education institutions, it has been found that the organizational culture of the university corresponds to a hierarchical, bureaucratic model; the desirable image of the organizational culture corresponds to a democratic, general model, where the educational process is characterized by a high level of coherence of interaction. The differences between students with high and low status in the level of satisfaction with the real situation of the organizational culture of the university have been determined, the students with a higher status get certain pleasure from their official activities, however, they are less interested in maintaining emotional relations with students in the group, in obtaining approval from them. The students with a higher formal status, are capable of active behavior, of taking the initiative, are characterized by critical thinking, the tendency to analyze the situation that develops, the desire for leadership, the desire to take responsibility, therefore, for many parameters of the organizational culture their assessments are lower. Conclusions. It has been proved that there are differences of the real and desirable student youth's assessment of the organizational culture, the real culture is perceived as more closed, the desirable culture is more open and democratic.Item ПСИХОЛОГІЧНІ АСПЕКТИ СОЦІАЛЬНОЇ АДАПТАЦІЇ ЖІНОК З ОНКОЛОГІЧНИМИ ХВОРОБАМИ(2019) Сергет, І. В.; Serhet, I. V.У статті розглядаються аспекти соціальної адаптації хворих жінок з підтвердженим онкологічним діагнозом, соціально-психологічні особливості осіб цих хворих. Мета дослідження полягає у теоретико-емпіричному дослідженні психологічних аспектів соціальної адаптації жінок з онкологічними хворобами. Методи дослідження. З метою вирішення поставлених дослідницьких задач в роботі була використана низка методів, а саме: теоретико-методологічний аналіз, систематизація та узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження. Емпіричними методами дослідження були обрані «Методика вивчення особистісної ідентичності» та «Методика вивчення професійної ідентичності» Л.Б. Шнейдер, опитувальник «Шкала самотності» Д. Рассела, Л. Пепло, М. Фергюсона. Статистичні методи дослідження: методи математичної статистики, порівняльний аналіз, коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона. У дослідженні взяли участь дві групи жінок. Загальний обсяг вибірки склав 40 осіб У першу групу увійшли жінки, які працюють в «Херсонському обласному онкологічному диспансері», в другу, увійшли пацієнтки гінекологічного та радіологічного відділення онкологічного диспансеру м. Херсону, які знаходяться на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з тривалістю хвороби до 6-ти місяців з гінекологічною сферою ураження. У досліджених було проведене оперативне лікування. Жодна з досліджуваних не була в термінальному стані і з медичної точки зору хвороба мала позитивний прогноз. Результати дослідження. За результатами нашого дослідження встановлено, що у людини під час онкологічного захворювання порушується як біологічний аспект існування, так і соціальний контекст, в якому розгортається життя хворої людини. Отримані нами дані вказують на специфіку психологічних аспектів соціальної адаптації жінок хворих на онкологію, дають змогу визначити напрям психологічної допомоги даної категорії хворим з орієнтацією її на переосмислення ситуації в житті, корекцію систем взаємодій, розширення перспектив майбутнього. Висновки. На підставі отриманих результатів дослідження ми бачимо, що вже на початкових термінах захворювання починають простежуватися зміни в міжособистісних відношеннях та прийняття ролі хворої, що зменшує розуміння життя, дає негативний колір життєвій ситуації, звужує часові перспективи, змінює життєву стратегію в цілому. Відбувається переосмислення особистого життя, що є етапом придбання нової ідентичності. The article explores the aspects of social adaptation of women patients with confrmed oncologic disease, social and psychological peculiarities of them. Purpose of the research is theoretical and empirical investigation of psychological aspects of social adaptation of women with cancer. Methods of research. The following methods have been used in order to solve the research tasks: theoretical methodological analysis, systematization and generalization of data for the research problem The empirical methods of research have been chosen the “Methodology for the study of personal identity” and “Methodology for the study of professional identity” by L. B. Shneider, “Loneliness scale” by Russell, D, Peplau, L. A. & Ferguson, M. L. Statistical methods: methods of mathematical statistics, comparative analysis, Pearson linear correlation coeffcient. Two groups of women have been participated in the research. Sample amounted 40 people. The frst group consisted of the women who work in “Kherson regional oncological dispensary”, the second group consisted of patients of Gynecology and Radiology departments of the same hospital who are on inpatient and outpatient treatment during six months for the gynecological localization. The patients underwent surgical treatment. None of the subjects were in terminal state and according to medical opinion their disease had positive prognosis. The results of research. Based on the results of the research it has been established that when the person has oncologic disease both the biological aspect of life and social context of existence are disturbed. Data received shows that there is the specifc nature of psychological aspects of social adaptation for women with oncology. This date give the opportunity to fnd out the way of psychological help for this category of patients with the focus on rethinking life situation, correction of interaction systems, expanding the prospects of the future. Conclusion. Based on the received results of the research we see that even on the initial stages of the disease there are changes in the interpersonal relations and accepting the role of patient, which decreases life understanding, gives the negative color to the life situation, narrows time perspectives, and changes the life strategy in the whole. There is the reinterpretation of personal life which becomes the stage of acquiring of new identitу.Item ОСОБЛИВОСТІ МОТИВАЦІЇ ВІЙСЬКОВОСЛУЖБОВЦІВ ДО ВІЙСЬКОВО-ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ(2019) Шебанова, В. І.; Нікітенко, Г. О.; Shebanova, V. I.; Nikitenko, H. O.У статті досліджується актуальна проблема мотивації до військової діяльності. Проведений теоретичний аналіз наукової літератури вказує на те, що мотивація до військово-професійної діяльності військовослужбовців є складною системою мотивів, що активує та спрямовує особистість до професійної діяльності. Мета: презентувати результати дослідження особливостей мотивів вступу на військову службу та особливості мотивації військовослужбовців з різним досвідом служби. Емпіричну вибірку досліджування скалили 126 військовослужбовців з різним досвідом військової служби, у віці від 20 до 46 років. Методи. З метою вивчення особливостей мотиваційного компоненту структури психологічної готовності військовослужбовців до військово-професійної діяльності нами використано авторську анкету «Вивчення впливу внутрішніх та зовнішніх факторів на психологічну готовність мобілізованих осіб до військової служби». Обробка даних проводилася із застосуванням t-критерія Стьюдента для незалежних вимірів, процедури Z-перетворення та факторного аналізу. Результати. Виявлено, що саме мотиваційний компонент здійснює системоутворюючий вплив на внутрішній та зовнішній фактори структури психологічної готовності військовослужбовців через реалізацію стимулюючої, регулятивної та смислоутворювальної функцій. З’ясовано, що основними мотивами вступу військовослужбовців на службу є: самореалізація, отримання визнання, патріотичність (прагнення захищати Батьківщину) та вирішення особистих проблем. Установлено, що чим більший стаж військової служби, тим частіше виникають позитивні думки на звістку про призив. Особи з досвідом контрактної служби демонструють більш позитивне ставлення до військової служби, значущість її проходження, мають більш високий рівень мотивації до виконання військово-професійної діяльності, ніж особи без досвіду військової служби. Висновки. З досвідом служби посилюється позитивне ставлення до професійної діяльності військового, підвищується внутрішня мотивація, загальний рівень психологічної готовності до військової служби. The article deals with the urgent problem of motivation for military activity. The theoretical analysis of scientific literature indicates that the motivation for military-professional activity of military personnel is a complex system of motives that activates and directs the person to professional activity. Purpose. The aim of the article is to present the results of the study of features of motives for joining military service and features of motivation of servicemen with different military service experience. An empirical sample included of 126 military personnel by persons, ranging in age from 20 to 46 years. Methods. In order to study the peculiarities of the motivational component of the structure of psychological readiness of military personnel for military professional activity, we used the author’s questionnaire "Determining the influence of internal and external factors on the psychological readiness of mobilized persons to military service". Among the methods of mathematical and statistical data processing, Student’s t-criterion for independent measurements, the Z-transform procedure and factor analysis have been used. Results. It has been found out that the motivational component that exerts a systematic influence on the internal and external factors of the structure of psychological readiness of military personnel through the implementation of stimulating, regulatory and meaning-forming functions. It has been established that the main motives for joining the military are: self-realization, recognition, patriotism (desire to defend the Motherland) and solving personal problems. It has been found out that the greater military service experience; the more likely there are positive thoughts on the news of the call. Persons with experience of contract service demonstrate a more positive attitude to military service, the importance of its passage; have a higher level of motivation to perform military professional activity than persons without experience of military service. Conclusions. The positive attitude towards the professional activity of the military, the internal motivation, the general level of psychological readiness for military service increases with service experience.Item ВИВЧЕННЯ ОСОБИСТІСНИХ ЧИННИКІВ СХИЛЬНОСТІ ДО ПРОКРАСТИНАЦІЇ ОСІБ ЮНАЦЬКОГО ВІКУ(2019) Бабатіна, С. І.; Світенко, С. В.; Babatina, S. I.; Svitenko, S. V.Мета. Метою дослідження є вивчення психологічного змісту феномену прокрастинації у контексті різних теоретичних підходів, особливостей її впливу на діяльність особистості з позиції емоційного, когнітивного та поведінкового проявів та емпіричне встановлення зв’язку поведінкових патернів із відтермінуванням особами юнацького віку. У дослідженні взяли участь 20 студентів четвертого курсу, спеціальності «Психологія» Херсонського державного університету. Методи. Для реалізації поставленої мети використано такі методи та методики дослідження: теоретичний аналіз наукових літературних джерел, узагальнення психологічних даних за проблемою дослідження, шкала загальної прокрастинації К. Лей, опитувальник «Багатомірні шкали перфекціонізму Хьюітта–Флетта», опитувальник тривожності Ч. Спілбергера і Ю. Ханіна, опитувальник «Мотивація успіху та уникнення невдачі» А. О. Реана. Результати. Теоретичний огляд проблеми прокрастинації дозволив уточнити фактори, що впливають на частоту і інтенсивність прояву прокрастинації. Розглянути основні теоретичні підходи до розуміння феномену відкладання з позицій психодинамічного, поведінкового та когнітивного підходу. Емпіричне дослідження дозволило встановити, що серед досліджуваних частіше домінує середній рівень прокрастинації. Такі респонденти схильні час від часу демонструвати у поведінкових патернах відкладання справ та прийняття рішень на певний час. Висновки. Отримані результати дозволяють стверджувати про наявність прямого зв’язку між ситуативною тривожністю та прокрастинацією. При збільшенні рівня тривожності як особистісної так і ситуативної, збільшується відтермінування, що позначається на усіх сферах життєдіяльності, тобто коли студент не впевнений у результативності виконання поставленого завдання, хвилюється перед якоюсь справою, є висока ймовірність відкладання запланованого на потім; також встановлено у досліджені оберненні зв’язки між ситуативною тривожністю та мотивацією, отримані дані дозволяють стверджувати, що при збільшенні тривожності особистості у неї зменшується мотивація, а отже відтермінування та відкладання вирішення запланованих справ стає неминучим. Objective. The objective of the research is to study the psychological content of the phenomenon of procrastination in the context of different theoretical approaches, the peculiarities of its impact on the activity of the individual from the standpoint of emotional, cognitive and behavioral manifestations and empirically establish the relationship of behavioral patterns to the procrastination of adolescents. The study involved 20 fourth-year students of Kherson State University majoring in Psychology. Methods. The following methods and research methodologies were used for achievement of the objective: theoretical analysis of scientific literature sources, generalization of psychological data on the problem under study, C. Ley's General Procrastination Scale, questionnaire «Hewitt-Flett Multidimensional Perfectionism Scale», Spielberger-Hanin Test Anxiety Inventory, «Motivation to Approach Success and to Avoid Failure» questionnaire by А. A. Rean. Results. The theoretical review of the problem of procrastination has enabled to clarify the factors that affect the frequency and intensity of procrastination manifestations. The work contains consideration of basic theoretical approaches to understand the phenomenon of postponement from the standpoint of psychodynamic, behavioral and cognitive approaches. The empirical study has shown that the average level of procrastination is more prevalent among the studied subjects. Such respondents tend to occasionally demonstrate action and decision making postponement in behavioral patterns. Conclusions. The results suggest that there is a direct link between situational anxiety and procrastination. As the level of anxiety, both personal and situational, increases, the postponement increases as well, affecting all spheres of life. That is, when a student is not sure of the effectiveness of the task, worries about a particular work, there is a high probability of postponement of the planned action. The study has also established the reverse causality between situational anxiety and motivation. The obtained data suggest that increasing person’s anxiety causes decrease in motivation, and therefore delay and postponement of the resolution of planned tasks becomes inevitable.Item ОСОБЛИВОСТІ ПСИХОЛОГІЧНОЇ СТІЙКОСТІ У ЮНАЦЬКОМУ ВІЦІ(2019) Чхаідзе, А. О.; Самкова, О. М.; Chkhaidze, А. О.; Samkova, О. М.У статті подано огляд проблеми психологічної стійкості, основних умов збереження психологічної стійкості та факторів, що формують психологічну стійкість особистості. Спираючись на наукові джерела, ми визначили, що психологічна стійкість – це цілісна характеристика особистості, що забезпечує її стійкість до фрустраційного і стресогенного впливу важких ситуацій. Метоюстаттіє проведення емпіричного дослідження психологічної стійкості у юнацькому віці. Методи. Для дослідження особливостей психологічної стійкості було використано наступні емпіричні методи: бесіда, спостереження, тестування з метою дослідження особливостей психологічної стійкості юнаків (шкала толерантності до невизначеності Д. Мак-Лейна (валідизація Є.Г. Луковицька), діагностика самоактуалізації особистості (А.В. Лазукін в адаптації Н.Ф. Каліної), методика діагностики рівня розвитку рефлексивностіА.В. Карпова, методика дослідження самооцінки особистості С.А. Будассі, шкала психологічного благополуччя К. Ріфф (версія Т.Д. Шевеленкової – Т.П. Фесенко), методика визначення копінг-стратегій (Р. Лазарус), методика дослідження тривожності Ч. Спілбергера (адаптація Ю.Л. Ханіна), шкала суб’єктивного благополуччя Г. Перуе-Баду (адаптація М.В. Соколової); а також методи математико-статистичної обробки даних. Результати. В емпіричному дослідженні ми визначили, що основними передумовами формування психологічної стійкості є: позитивне самоставлення, гнучкість, відкритість новому досвіду, наявність особистісно значущих цілей в житті, вміння концентруватися на вирішенні актуальних завдань в сьогоденні, внутрішній локус контролю, рефлексивність, гуманітарна позиція. Виділені два значущих фактора, що лежать в основі формування психологічної стійкості особистості юнака: «людина як відкрита система» (вміння концентруватися на події в сьогоденні; потреба в пізнанні, відкритість новому, прагнення до творчості і здатність до нестандартного вирішення проблем, гнучкість в спілкуванні, розвинена здатність до рефлексії, внутрішній локус контролю, мотивація до особистісного росту і розвитку, адаптивний рівень тривожності і стан психологічного благополуччя) і «прийняття себе» (позитивний погляд на природу людини, саморозуміння, аутосимпатія, висока адекватна самооцінка, стан суб’єктивного благополуччя). Висновки. Визначено показники розвитку психологічної стійкості, які можна прийняти за критерії оцінки ефективності програми формування даної особистісної характеристики, до яких віднесено адаптивний рівень тривожності і переживання стану суб’єктивного благополуччя. An overview of psychological stability problem, basic conditions for its maintaining and factors that shape the psychological stability of the personality have been provided in the article. Based on scientific sources, we have identified that psychological stability is a holistic personal characteristic, which ensures its resilience to the frustration and stress-producing impact of difficult situations. The article’s purpose is conducting an empirical research of psychological stability in adolescence. Methods. The following empirical methods were used to investigate the peculiarities of psychological stability: an interview, an observation, testing to investigate the peculiarities of young men's psychological stability (D. McLaine Indefinite Tolerance Scale (validation of E. G. Lukovitska), diagnostics of selfactualization of personality (A. V. Lazukin in adaptation by N. F. Kalina), diagnostic technique of level of reflexivity development by A. V. Karpov, the research methodology of self-assessment of personality (S. A. Budassi), the psychological well-being scale of K. Ryff (version of T. D. Shevelenkova–T. P. Fesenko), methodology for determining coping strategies (R. Lazarus), methodology for the study of anxiety by Ch. Spielberger (adaptation by Yu. L. Hanin), subjective wellbeing scale of G. Perrudet-Badoux (adaptation by M. V. Sokolova); and mathstatistical data processing methods. Results. We have determined in an empirical research that the basic prerequisites for the formation of psychological stability are: positive self-esteem, flexibility, openness to new experiences, the presence of personally meaningful goals in life, ability to concentrate on solving actual tasks in the present, internal control locus, reflexivity, and humanitarian position. There are two important factors that underlie the formation of the psychological stability of the young man’s personality: “man as an open system” (ability to focus on events in the present; the need for cognition, openness to the new, the desire for creativity and the ability to solve non-standard problems, flexibility in communication, developed capacity for reflection, internal control locus, motivation for personal growth and development, adaptive anxiety level and state of psychological well-being) and “accepting yourself” (a positive view of human nature, self-understanding, autosympathy, high adequate self-esteem, state of subjective well-being). Conclusions. The indicators of the psychological stability development have been determined, which can be taken as criteria for evaluating the effectiveness of the formation program of this personal characteristic, which include the adaptive level of anxiety and subjective well-being.Item ІНСАЙТ : ПСИХОЛОГІЧНІ ВИМІРИ СУСПІЛЬСТВА(2019) Попович, І. С.; Popovych, І. S.У журналі висвітлюються актуальні питання психологічної теорії та історії психологічної думки; психології особистості; педагогічної та вікової психології; соціальної психології; організаційної психології; юридичної, економічної та інших галузей психологічної науки.Item ПСИХОЛОГІЧНІ ОСОБЛИВОСТІ ОБРАЗУ ФІЗИЧНОГО Я У ОСІБ ІЗ РОЗЛАДАМИ ХАРЧОВОЇ ПОВЕДІНКИ(2019) Щербак, Т. І.; Shcherbak, Т. І.Мета. Метою дослідження є теоретичне вивчення та емпіричне дослідження психологічних особливостей образу фізичного Я у осіб із розладами харчової поведінки. Методи. Дослідження проводилося на базі Сумського державного педагогічного університету імені А. С. Макаренка. Дослідженням було охоплено 163 студенти Інституту педагогіки і психології. З метою емпіричного дослідження психологічних особливостей образу фізичного Я у осіб із розладами харчової поведінки нами були використані такі психодіагностичні методики: 1) методика дослідження самоставлення до образу Фізичного Я (А. Г. Черкашина); 2) опитувальник образу власного тіла (О. А. Скугаревський та С. В. Сивуха); 3) шкала оцінки харчової поведінки (англ. Eating Disorder Inventory, скор. EDI) (D. M. Garner, M. P. Olmstead, J. P. Polivy); 4) ЕАТ-26; 5) методика Дембо-Рубінштейн (модифікація Прихожан). Результати. За результатами емпіричного дослідження можемо констатувати, що серед обраної нами загальної вибірки майже кожна десята особа належить до категорії осіб з розладами харчової поведінки. В межах дослідження аспектів фізичного образу Я останніх, з’ясовано, що: більшість студентів на низькому рівні оцінюють свої анатомічні (обличчя в цілому, фігура, ноги, руки), функціональні (витривалість, сила, гнучкість, швидкість та спритність) та соціальні характеристики (одяг, аксесуари і косметика), відтак за цими параметрами фізичний образ Я постає негативним. Досліджені із розладами харчової поведінки мають дуже високий рівень домагань та низький рівень самооцінки, зокрема таких характеристик як зовнішність і фігура. Тобто вони не задоволені собою і прагнуть досягти ідеалу фізичного образу Я. Висновки. Негативний образ фізичного Я сприяє появі дисфункціональних переконань щодо ваги і форми тіла. Неприйняття своєї зовнішності, негативна оцінка фігури і ваги штовхає до пошуку різних способів реконструкції власного тіла, які найчастіше приносять шкоду фізичному та психічному здоров’ю. Порушення образу фізичного Я підвищує ризик появи анорексичної та булімічної патології. Purpose. The purpose of the paper is the theoretical and empirical research of the psychological features of the physical self image of the persons with eating disorders. Methods. The research has been conducted on the basis of Sumy State Pedagogical University named after A.S. Makarenko. The study involved 163 students of the Institute of Pedagogy and Psychology. For the purpose of empirical research of psychological features of the physical self image of the persons with eating disorders, we have used the following psychodiagnostic methods: 1) the method of research of self-attitude to the physical self-image (A. G. Cherkashin); 2) questionnaire of body image (A. A. Skugarevsky and S. V. Sivukha); 3) Eating Disorder Inventory (EDI) (D. M. Garner, M. P. Olmstead, J. P. Polivy); 4) EAT-26; 5) Dembo-Rubinstein technique (modifcation of Prychozhan). Results. According to the empirical research, we can state that among the selected sample, almost every tenth person belongs to the category of persons with eating disorders. It has been found in the research that: most students evaluate their anatomical (face, fgure, legs, arms), functional (endurance, strength, flexibility, speed and agility) and social characteristics (clothing, accessories and cosmetics) at low level. Therefore, the physical self-image appeared as negative by these parameters. Respondents with eating disorders had a very high level of harassment and low self-esteem, including appearance and fgure. That is, they were not satisfed with themselves and sought to achieve the ideal of the physical self- image. Conclusions. Negative physical self-image contributes to the appearance of dysfunctional beliefs about weight and body shape. The rejection of one’s appearance, negative evaluation of body and weight, pushes to fnd different ways to reconstruct one’s own body, which most often bring harm to physical and mental health.Item ТЕХНОЛОГІЇ ВІДНОВЛЕННЯ ПСИХОЛОГІЧНОГО БЛАГОПОЛУЧЧЯ У ВИМУШЕНИХ ПЕРЕСЕЛЕНЦІВ(2019) Володарська, Н. Д.; Volodarska, N. D.Мета. Метою дослідження був розгляд особливостей тілесноорієнтованого підходу у відновленні почуття благополуччя особистості, яка опинилася в кризовій ситуації. Окреслена актуальність проблеми формування психологічного благополуччя особистості в умовах військового конфлікту. Методи. Визначені методи, засоби тілесно-орієнтованого підходу, які застосовувались в групі тимчасово переміщених осіб. Результати. Результатом дослідження були визначені особливості активізації процесу подолання наслідків психотравматизації особистості. Приведені приклади психотерапевтичних вправ та засобів у роботі з проблемами психотравматизації членів сімей вимушених переселенців, вправи на зниження рівня тривоги та емоційної напруги. Визначені напрямки психологічної допомоги тимчасово переміщеним особам. Розкриті шляхи оптимізації процесу адаптації особистості, відновлення особистісного ресурсу і подолання наслідків психотравматизації. Розкриті методи впливу на те, що ускладнює, гальмує або зовсім унеможливлює процес формування психологічного благополуччя. Були визначені характеристики психологічного благополуччя в групах переселенців, ці уявлення були окреслені в певних поняттях. Висновки. Висновками дослідження стали визначені напрямки організації індивідуальної та групової терапії. Відновлення чуттєвості у особистості стає новим досвідом, знаходженням нового сенсу життя в кризовий ситуації, що є умовою відновлення психологічного благополуччя. Задоволення життям, створюючи стабільність у своїх думках, життєвих планах, формує у людини почуття благополуччя. Перший крок до цього – це визначеність майбутніх життєвих планів, цілей, нових життєвих смислів. Відновлення зв’язку тіла і думок, відчуттів та переживань повертають почуття реальності у особистості, знаходження нового сенсу життя в кризовий ситуації. Відчуття, емоції, переживання, як базова основа методів тілесно-орієнтованого підходу надають можливість особистості визначення розбіжностей між існуючими у неї уявленнями і реальною дійсністю, що відкриває перед нею можливості змін. Purpose. The research purpose is to consider particularities of the bodyoriented approach in restoring the well-being feeling of a person who is in a crisis situation. The urgency of the problem is outlined of the psychological well-being formation of person in conditions of military conflict. Methods. The methods and means were identified of the body-oriented approach that were applied in the group of temporarily displaced persons. Results. The research result consists in the particularities identification of the process activation of overcoming consequences of personality psychotraumatization. Examples are given of psychotherapeutic exercises and tools in dealing with the problems of psychotraumatization of family members of internally displaced persons, as well as exercises for anxiety level and emotional stress reduction. The directions are determined of psychological support to temporarily displaced persons. Ways are identified of optimization of the process of personality adaptation, restoration of personal resource and overcoming of consequences of psychotraumatization. The methods are determined of influence on the facts that complicate, hinder or completely impede the process of psychological well-being formation. The characteristics of psychological well-being were identified in migrant groups, and these concepts were delineated in certain concepts. Conclusions. The research findings consist in the identification of directions of individual and group therapy organization. The restoration of sensibility of personality becomes a new experience, finding a new meaning of life in crisis situation, which is a key to the psychological well-being restoration. Satisfaction with life, creating stability in own thoughts and life plans, forms the well-being feeling of a human being. The first step to this consists in the determination of future life plans, goals and new life meanings. Restoration of body and thoughts interconnection, as well as feelings and experiences return back the reality feeling of personality and finding a new meaning of life in crisis situation. Feelings, emotions, experiences, as the fundamental basis of methods of the body-oriented approach, enables the personality to determine differences between its existing ideas and reality, opening to him/her the possibilities of change.