Інсайт: психологічні виміри суспільства (Вип. 1-12)

Permanent URI for this collectionhttps://ekhsuir.kspu.edu/handle/123456789/9365

Browse

Now showing 1 - 20 of 164

A person’s quality of life and features of its measurement
(2020) Chykhantsova, O. A.; Чиханцова, О. А.
The article conveys the results of a practical evaluation of the methods of psychodiagnostics (n=117) under the framework of studying a person’s quality of life by applying the author’s questionnaire. The purpose of the research is to examine the value of the assessment of quality of life for its further use and specify the level of human quality of life as a psychological category. Research methods: the author’s questionnaire, standardized tests, correlation analysis, descriptive statistics. Results. It is presented the author’s model of quality of life which is based on the idea that the actual value of quality of life is reflected in the subjective feelings of an individual, and these feelings are developed through the prism of specific objective conditions. The article identifies the psychological features and indices which clarify the parameters of manifestation of the quality of life. It is introduced the standardization of the author’s method “Person’s Quality of Life Questionnaire”, which consists of 16 statements, and presented the results of a practical evaluation of the method. The distribution of the levels of quality of life has the following points: a low level of quality of life – 16-56 points, an average level of quality of life – 57-58 points, a high level of quality of life – 86-112 points. The measurement of quality of life is grounded on a person’s assessment of his or her physical, mental, social and economic well-being. The reliability of the methods of studying the person’s quality of life is high (α = .802). The author’s method is investigative and thus, doesn’t estimate the degree of manifestation of the measured parameters, their standardizing. However, it allows defining the descriptive, qualitative, quantitative characteristics of the features under study. A positive interrelation between the indicators of the quality of life and hardiness (=.736; p≤.01), satisfaction with life (=.707; p≤.01), subjective happiness (=.659; p≤.01) and self-efficacy (=.629; p≤.05) is found out. Conclusions. It has been determined such constituents of a person’s quality of life as subjective and objective and highlighted a particular significance of the very subjective assessment of the quality of life for the mental health of an individual. У статті представлені результати апробації психодіагностичної методики (n=117) на вивчення якості життя особистості з використанням авторського опитувальника. Метою є дослідження значення оцінки якості життя для подальшого його використання та визначення рівня якості життя людини як психологічної категорії. Методи дослідження: авторський опитувальник, тести зі стандартизованими анкетами, кореляційний аналіз, описові статистики. Результати. Представлено авторську модель якості життя, в основі якої є твердження, що дійсне значення якості життя відображене в суб’єктивних відчуттях людини, а ці відчуття формуються на основі конкретних об’єктивних умов і визначено психологічні ознаки та показники, які конкретизують параметри прояву якості життя. Представлено стандартизацію авторської методики “Опитувальник якості життя особистості”, який містить 16 тверджень та наведено результати апробації даної методики. Розподіл рівнів якості життя має наступні бали: низький рівень якості життя – 16-56 балів, середній рівень якості життя – 57-58 балів, високий рівень якості життя – 86-112 балів. Вимірювання якості життя ґрунтується на оцінці людиною рівня свого добробуту в фізичному, психічному, соціальному і економічному відношеннях. Надійність методики вивчення якості життя особистості є високою (α = .802). Авторська методика є дослідницькою, тому не визначає ступінь вираженості діагностованих параметрів, їх нормування, хоча дозволяє визначити змістові, якісні, кількісні характеристики досліджуваних якостей. Виявлено позитивний взаємозв’язок між показниками якості життя та життєстійкістю(=.736; p≤.01), задоволеністю життям(=.707; p≤.01), суб’єктивним щастям (=.659; p≤.01) і самоефективністю (=.629; p≤.05). Висновки. Визначено складові якості життя особистості такі як суб’єктивна та об’єктивна і підкреслено особливу значимість саме суб'єктивної оцінки якості життя для психічного здоров'я людини.
ADAPTABILITY TO STRESS IN STUDENT YOUTH AT DIFFERENT STAGES OF THE RUSSIAN-UKRAINIAN MILITARY CONFLICT
(2024) Hrabovska, S.; Partyko, T.; Stelmashchuk, K.; Грабовська, С.; Партико, Т.; Стельмащук, Х.
The aim of the study is to identify the peculiarities of resilience in master’s students in the conditions of military conflict and to determine the influence of adaptive capacity on psychological well-being. Methods. The research uses the methodology of adaptability to stress by V. Rozov (2005) and psychological well-being by C. Riff. The mathematical and statistical data processing methods are the following: Cronbach’s (α), Scheffe Test, Pearson’s coefficient (R), rotation of factors by the Varimax normalized, standardized regression coefficient. Results. It was identified that individual qualities responsible for students’ adaptation to stress are grouped in different structures at different stages of the war. The role of individual components in the structure of adaptive capacity to stress is changing. The most important integrator of adaptive resources at all stages of war is the somatic regulation ability. At the stage of hybrid warfare, it is the adaptability of thinking, at the beginning of the full-scale invasion, it is optimism, one year after the beginning of full-scale hostilities – management of one’s psychophysiological state. At all stages of the war, an important factor in the psychological well-being of master’s students was the social support they received from their community. At the beginning of the full-scale war, somatic regulation also plays a significant role, and a year later – the ability to determine one’s life priorities. There was no influence of optimism and the ability to manage sleep on the psychological well- being of master’s students, but it was found that there is a close relationship between optimism and psychological well-being. Discussion and conclusions. It was empirically substantiated that the content of the structure of adaptive capacity to stress in master’s students is different at different stages of the war. At all stages, the adaptive core was somatic regulation, which was combined with adaptive thinking during a hybrid war, with optimism at the beginning of the full-scale war, and with the management of psychophysiological states a year later. It was proved that at different stages of the war, the psychological well-being of master’s students depended on the social support, which was combined with the positive influence of adaptive thinking, self-confidence, time management and a negative impact of somatic regulation and management of one’s own psychophysiological states during the hybrid war; in the first months of the full-scale war, it was combined with a positive influence of time management, somatic regulation and a negative impact of adaptive thinking; a year later it was combined with a positive influence of time management, self-confidence, a negative impact of management of psychophysiological states and a contradictory effect of somatic regulation. Мета дослідження полягає у виявленні особливостей адаптивності до стресу в студентів-магістрантів в умовах воєнного конфлікту і з’ясуванні впливу адаптаційної здатності на психологічне благополуччя. Методи. У дослідженні використано методики адаптивної здатності до стресу В. Розова (2005) та психологічного благополуччя (Ryff, Keyes, 1995). Методи математико-статистичного опрацювання даних: Кронбаха (α), тест Шеффе коефіцієнт Пірсона (R), обертання факторів за нормалізованим Варімакс, стандартизовані коефіцієнти регресії. Результати. З’ясовано, що індивідуальні властивості, які забезпечують адаптацію студентів до стресу, на різних етапах війни об’єднуються в різні структури. Змінюється роль окремих компонентів у структурі адаптаційної здатності до стресу. Найвагомішим інтегратором адаптаційних ресурсів на всіх етапах війни є здатність до соматичної регуляції. На етапі гібридної війни – це також адаптивність мислення, на початку повномасштабної війни – оптимістичність, один рік після початку повномасштабних воєнних дій – управління психофізіологічним станом. На всіх етапах війни важливим чинником психологічного благополуччя студентів-магістрантів була соціальна підтримка, яку вони отримували від оточення. На початку повномасштабної війни значну роль відігравала також здатність до соматичної регуляції, через рік – вміння визначати свої життєві пріоритети. Не виявлено впливу оптимістичності та здатності управляти сном на психологічне благополуччя студентів-магістрантів, проте встановлено, що між оптимістичністю та психологічним благополуччям існує тісний взаємозв’язок. Дискусія і висновки. Емпірично обґрунтовано, що на різних етапах війни змістове наповнення структури адаптаційної здатності до стресу в студентів-магістрантів різне. Адаптаційним стрижнем на всіх етапах була соматична регуляція, яка під час гібридної війни поєднувалася з адаптивністю мислення, на початку повномасштабної – з оптимістичністю, через рік – з управлінням психофізіологічними станами. Доведено, що на різних етапах війни психологічне благополуччя студентів-магістрантів залежало від отриманої соціальної підтримки, яка під час гібридної війни поєднувалася з позитивним впливом адаптивності мислення, впевненості у собі, самоорганізацією часу життя та негативним – соматичної регуляції, управління своїми психофізіологічними станами; у перші місяці повномасштабної війни – з позитивним впливом самоорганізації часу життя, соматичної регуляції та негативним – адаптивності мислення; через рік – з позитивним впливом самоорганізації часу життя, впевненості в собі, негативним – управління психофізіологічними станами та суперечливим впливом соматичної регуляції.
ADAPTATION OF THE PSYCHOLOGICAL CAPITAL QUESTIONNAIRE (PCQ-12S)
(2023) Olefir, V. O.; Bosniuk, V. F.; Олефір, В. О.; Боснюк, В. Ф.
The purpose of the article is to develop a short Ukrainian-language version of the psychological capital questionnaire based on a 24-point original test for use in higher education. Despite the construct’s absolute practical value in the context of various life spheres, including academic one, there is currently no instrument for its measurement, which is of concern and requires domestic scientists to fill a gap. Methods. Two bilingual psychologists conveyed PCQ-24 from English into Ukrainian via reverse translation. Based on a preliminary analysis, 24 questions were reduced to 12, which had the highest factor loadings, increased scale internal reliability, rendered crucial aspects of the construct, and kept an optimal balance of the number of items for each questionnaire component. 500 students participated in the study via the online service Google Forms. Data analysis was conducted using the statistical software environment R and Rstudio. Results. Confirmatory factor analysis (CFA) made it possible to establish that of the three alternative models of the PCQ-12S structure, a hierarchical one best corresponds to empirical data as it conceptualizes psychological capital as a latent factor of the highest level with four first-order factors: self-efficacy, hope, resilience, and optimism. It allows calculating points for individual factors and an integral indicator – psychological capital. The model was also analyzed for compliance with psychometric characteristics. As a result, various statistical methods proved that the diagnostic scale of psychological capital has high reliability in the academic context, confirmed convergent and discriminant validity, as well as measurement invariance by gender. Conclusions. PCQ-12S is an economical means of measuring psychological capital and its components in university students. The relevant scale has acceptable and well-recognized psychometric characteristics and is recommended for use in higher education to solve both theoretical and practical problems. Мета роботи полягала в розробці українськомов- ної короткої версії шкали психологічного капіталу на основі 24-пунктного оригінального тесту для використання її у сфері вищої освіти. Незважаючи на безумовну практичну цінність цього конструкту в контексті різноманітних сфер життєдіяльності, включаючи академічну, наразі відсутній інструмент його вимірювання, що викликає занепокоєння та вимагає від вітчизняних науковців заповнити цю прогалину. Методи. Переклад шкали PCQ-24 з англійської мови на українську здійснювався двома психологами-білінгвами методом зворотного перекладу. За результатами попереднього аналізу із 24 запитань ми залишили 12, які мали найбільші факторні наван-аження, збільшували внутрішню надійність шкали, відображали найбільш важливі аспекти конструкту та забезпечували оптимальний баланс кількості пунктів на кожний компонент опитувальника. У дослідженні взяли участь 500 студентів через онлайн-сервіс Google Forms. Аналіз отриманих даних здійснювався за допомогою статистичного програмного середовища R та Rstudio. Результати. Конфір- маторний факторний аналіз дозволив установити, що із трьох альтернативних моделей структури шкали ПсиКап-12C найкраще відповідає емпіричним даним – ієрархічна, в якій психологічний капітал концептуалізується як латентний фактор вищого рівня з чотирьома факторами першого порядку: самоефективність, надія, резильєнтність та оптимізм. Її особливістю є те, що можна розрахувати бали як для окремих факторів, так і для інтегрального показника – психологічного капіталу. В подальшому ця модель аналізувалась на відповідність психометричним характеристикам. Як результат, доведено різними статистичними методами, що шкала діагностики психологічного капіталу в академічному контексті має високу надійність, підтверджену конвергентну та дискримінантну валідність, а також інваріантність вимірювання за гендером. Висновки. Шкала ПсиКап-12С є економним засобом вимірювання психологічного капіталу та його складових у здобувачів вищої освіти. Запропонована шкала володіє прийнятними загальновизнаними психометричними характеристика та рекомендована для використання у сфері вищої освіти для вирішення як теоретичних, так і практичних завдань.
ADAPTIVE POTENTIAL OF ADULTS WITH ATTENTION DEFICIT/HYPERACTIVITY DISORDER (ADHD)
(2024) Hrys, A.; Chepeleva, N.; Tkachuk, T.; Tor, L.; Грись, А.; Чепелєва, Н.; Ткачук, Т.; Тьор, Л.
The aim was a theoretical-empirical study of the adaptive potential of adults with attention deficit/hyperactivity disorder (ADHD). Methods. The sample consisted of adults with ADHD, totaling n = 32, of which n = 16 were female (50.00%) and n = 16 were male (50.00%). The participants’ ages ranged from 20 to 54 years (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). A theoretical-empirical complex of methods was used, which included theoretical methods: retrospective analysis, synthesis, comparison, and generalization, as well as empirical methods: “The Work and Social Adjustment Scale” (W&SAS) (Mundt et al., 2002); “Zung Self-Rating Depression Scale” (ZSDS) (Zung, 1965); “Impact of Even Scale – Revised” (IES-R) (Sveen et al., 2010); “Generalized Anxiety Disorder Assessment Scale” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; adapted by N. Aleksina et al., 2024) and “New Methodology for Diagnosing Psychosocial Maladjustment” (NDMPM) (Herasymenko, 2018). Results and discussion. It was established that the parameter “work” has statistically significant correlations with depressiveness, anxiety disorders, and types of responses to traumatic events (p < .001). It was noted that the area where participants feel most comfortable is “personal leisure”, which is associated with the protective response of avoidance and anxiety disorders. It was argued that avoidance, as a defense mechanism and type of response to a traumatic event, only increases the tendency towards isolation and distancing. It was suggested that a constructive organization of the workspace for individuals with ADHD would enhance their adaptive capacity. Conclusions. The study of the adaptive potential of adults with ADHD revealed significant patterns of work and social adaptation among the participants. It was summarized that acceptance and support from the environment are crucial; tolerance and the absence of stigma within the family, workplace, and society at large had a positive effect; isolation is partly accompanied by a lack of support, which can lead to severe manifestations of ADHD and comorbid disorders; the impact of traumatic events was reflected in the mental states of the participants. Метою є теоретико-емпіричне дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку з розладом дефіциту уваги/гіперактивності. Методи. Вибіркову сукупність склали особи дорослого віку із РДУГ, загальною кількістю n = 32, з яких жіночої статі – n = 16 (50.00%) і чоловічої – n = 16 (50.00%). Вік досліджуваних знаходився в межах від 20 до 54 років (M = 36.12; Me = 36.00; SD = ± 8.43). Використано теоретико-емпіричний комплекс методів, з яких теоретичні: ретроспективне аналізування, синтезування, порівняння і узагальнення та емпіричні методи: “Шкала робочої та соціальної адаптації” (ШРСА) (Mundt et al., 2002); “Шкала депресії Цунга” (ШДЦ) (Zung, 1965); “Шкала оцінки впливу травматичної події” (ШОВТП) (Sveen et al., 2010); “Шкала оцінки генералізованого тривожного розладу” (GAD-7) (Spitzer et al., 2006; адаптація Н. Алексіна та ін., 2024) і “Нова методика діагностики психосоціальної дезадаптації” (НМДПД) (Herasymenko, 2018). Результати і дискусія. Констатовано, що параметр “робота” володіє всіма статистично достовірними зв’язками з депресивністю, тривожним розладом і типами реагування на травматичну подію (p < .001). Зазначено, що сферою, в якій досліджувані найкомфортніше себе почувають, є “особисте дозвілля”, що зв’язане із захисною реакцією уникання і тривожним розладом. Аргументовано, що уникання як захисний механізм і тип реагування на травматичну подію тільки підвищує схильність до ізольованості й дистантності. Зроблено припущення, що конструктивна організація робочого простору осіб із РДУГ дозволить підвищити адаптаційну спроможність останніх. Висновки. Дослідження адаптаційного потенціалу осіб дорослого віку із РДУГ дозволило з’ясувати достовірні закономірності робочої та соціальної адаптації досліджуваних. Узагальнено, що важливе значення має прийняття й підтримка оточення; толерантність і відсутність стигматизації в родині, в колективі й загалом у суспільстві мають позитивний ефект; ізольованість почасти супроводжується відсутністю підтримки, що може призвести до важких проявів РДУГ і коморбідних розладів; вплив травматичної події позначається на протіканні психічних станів досліджуваних.
ADOPTION OF COPING STRATEGIES BY UKRAINIAN CIVILIANS IN THE FIRST FIFTEEN DAYS AFTER THE OUTBREAK OF MILITARY CONFLICT IN 2022
(2022) Храбан, Т. Є.; Khraban, T. E.
The military conflict in Ukraine that began on February 24, 2022, has given rise to problem of developing coherent and effective strategies to address the psychological health and psychosocial support of the civilian population. The purpose of this study is to identify topical coping strategies that were used by civilians of northern Ukraine during the first 15 days in the zone of military conflict. Methods and materials. This study focuses on the interdisciplinary and integrative approaches. The materials that have been used to conduct this study are posts and comments to them, which contain linguistic markers of coping behavior (coping) and which have been posted during the period from 24.02.2022 to 10.03.2022 in the Ukrainian sector of the social network Facebook on the pages of the groups “Boyarka and community news”. Results. In order to study the dynamics and evolution of the priority use of certain coping strategies by civilians affected by the military conflict, the period during which the study was conducted was divided into time intervals of 5 days. The results of the study indicate the flexibility of the approach to the choice of coping strategies by the Ukrainian civilians during he first 15 days after the beginning of military conflict. During the first five days non-adaptive emotionally focused coping strategies become in high demand. These strategies are focused on psychological recovery and the resumption of logical thinking through venting negative emotions. On days 6-10 of military conflict the civilians turn to problem-oriented, collective in nature coping strategies, which are aimed to eliminate or minimize the effects of a stressful situation through consolidation. On days 11-15 after the beginning of military conflict coping strategies aimed at creating a positive emotional state become predominant. These coping strategies mitigate negative emotional responses and induce positive feelings of benevolence and solidarity. Conclusion. Under the conditions of the military conflict in Ukraine, emotionally-oriented coping strategies become more in demand than problemoriented ones. Військовий конфлікт в Україні, що розпочався 24 лютого 2022 року, гостро поставив питання щодо необхідності розробки послідовних та ефективних стратегій вирішення проблем у галузі психологічного здоров’я та психосоціальної підтримки цивільного населення. Для сприяння у вирішенні цієї проблеми було проведено дослідження, мета якого – визначити актуальні копінг-стратегії, які були використані впродовж перших п’ятнадцяти днів цивільним населенням північної частини України, яке перебувало у зоні військового конфлікту. Методи та матеріали дослідження. Робота виконана у парадигмі міждисциплінарних досліджень з використанням дискурс-аналізу та методів статистичної обробки отриманих результатів. Матеріалом дослідження послужили пости та коментарі до них, у яких присутні лінгвістичні маркери властивої поведінки (копінгу), та які були викладені в період з 24.02.2022 по 10.03.2022 року в українському секторі соціальної мережі Facebook на сторінках груп, учасниками яких є мешканці місця Боярка Київської області. Усього було проаналізовано 582 постів та коментарів до них. Результати. З метою вивчення динаміки та еволюції пріоритетності у використанні тих чи інших копінг-стратегій, період, у який проводилося дослідження, було розбито на часові відрізки в 5 днів. Було зроблено висновки, що преференція копінг-стратегій у перші 15 днів є дуже динамічною, незважаючи на стабільність ситуації у місті. Протягом перших п’яти днів впливу стресорів військового конфлікту найбільш затребуваними виявилися неадаптивні емоційно-сфокусовані стратегії копінгу, метою яких було психологічне відновлення логічного мислення шляхом виплеску негативних емоцій. Починаючи з шостого дня військового конфлікту, актуальними стають колективні за своєю природою, проблемно-сфокусовані копінг-стратегії, що використовують механізми підтримки спільноти. Причиною звернення до цього типу копінг-стратегій є спроба населення підтримати контроль над своїм життям і стримати негативні емоції. На 11-15 день від початку військових дій цивільні особи прагнуть відновити своє емоційне благополуччя, тому домінуючими стають копінг-стратегії, спрямовані на створення позитивного емоційного настрою. Дієвими інструментами при цьому є гедоністичні бажання і співчуття до себе. Висновки. В умовах військового конфлікту в Україні в перші п’ятнадцяти днів емоційно-орієнтовані копінг-стратегії були більш затребуваними, ніж проблемно-орієнтовані.
AGE AND GENDER FEATURES OF THE CORRELATION BETWEEN THE EMOTIONAL EVALUATION OF COMMERCIALS AND THE INTELLIGENCE INDICATORS OF HIGH SCHOOL AND UNIVERSITY STUDENTS
(2021) Kolly-Shamne, A. V.; Tokareva, N. M.; Коллі-Шамне, А. V.; Токарева, Н. М.
The article is devoted to the empirical study of one of the dimensions of the problem of the relationship between intelligence and emotional evaluation of per sonality. The aim of this article is to investigate the age and gender characteristics of verbal, mathematical, spatial intelligence in adolescence and youths, as well as to establish a correlation with the characteristics of emotional evaluation of commercials by high school and university students of different genders. The study focused on determining the age and gender characteristics of intelligence indices of high school students aged 15–17 (N = 47) and university students aged 19–21 (N = 49); and determining the relationship between the verbal, mathematical, and spatial intelligence of the two samples’ respondents (adolescents and young people, boys and girls), and their emotional evaluation of the commercials. Methods. In order to solve research questions, two approaches are used: R. Amthauer’s “Test of the Structure of Intelligence” and C. Osgood’s semantic differential method. Results. In contrast to high school students, university students have a higher level of development of verbal and mathematical intelligence. A higher level of development of verbal intelligence in girls and a higher level of development of spatial intelligence in boys were stated. Significant correlations between the emotional eval- uation of commercials and gender and age character- istics of intellectual abilities have been identified. The independent variable “gender” has a higher value than the independent variable “age”, according to the mathematical and spatial intelligence of boys and girls in their advertising evaluation. Music commercials with actors, a storyline, and elements of drama, as well as videos with computer special effects, were found to be the most entertaining to the respondents. Стаття присвячена емпіричному дослідженню одного з вимірів проблеми взаємозв’язку інтелекту та емоційної оцінки особистості. Метою статті є дослідження вікових та ґендерних особливостей вербального, математичного, просторового інтелекту в підлітковому та юнацькому віці, а також встановлення зв’язку з особливостями емоційної оцінки рекламних роликів учнями та студентами різної статі. Означене зорієнтувало дослідження на такі проблемні напрямки: встановлення вікових та ґендерних особливостей індексів інтелекту учнів старших класів віком 15-17 років (N=47) та студентів закладу вищої освіти віком 19-21 років (N=49); визначення зв’язку вербального, математичного та просторового інтелекту респондентів двох вибірок (підлітки-юнаки, хлопці-дівчата) з емоційною оцінкою ними рекламних відеороликів. Методи. Розв’язування дослідницьких завдань передбачало використання двох методик: “Тесту структури інтелекту” Р. Амтхауера та методики семантичного диференціалу Ч. Осгуда. Результати. Встановлено більш високий рівень розвитку вербального та математичного інтелекту у студентів порівняно з учнями старших класів. Констатовано більш високий рівень розвитку вербального інтелекту у дівчат і більш високий рівень розвитку просторового інтелекту у хлопців. Виявлено значущі кореляційні взаємозв’язки емоційної оцінки рекламних роликів з ґендерними та віковими особливостями інтелектуальних здібностей. Значення незалежної змінної “стать” є більш сильним порівняно з незалежною змінною “вік”, що з’ясовано переважно у зв’язку математичного та просторового інтелекту хлопців і дівчат з оцінкою ними реклами. Визначено, що найбільш привабливими для респондентів є музичні рекламні ролики за участі акторів, наявністю сюжетної лінії та елементами драматургії, а також ролики з використанням комп’ютерних спецефектів.
ASSESSMENT OF SUBJECT’S READINESS FOR URGENT ACTIONS USING THE VARIATIONS OF SENSORIMOTOR RESPONSE TASKS
(2021) Plokhikh, V. V.; Плохіх, В. В.
The purpose of the research is to identify the scope of combined use of different options of sensorimotor response to assess the effectiveness of the subject’s reorientation from one apperception scheme to another. The empirical research has used the method of a laboratory experiment with an intra-subject implementation plan. 66 students have been the study participants. Computer hardware has been used. The study participants have performed a series of trials of a simple sensorimotor reaction, a sensorimotor reaction of choice and a double choice task, which primarily provides for immediate determination of the apperception scheme and then – selection of an action option. Results. The research has established a significant reduction of the reaction time under increasing orientation time in a double choice task for one and three alternate solutions (the Friedman test is respectively: χ²r=300,65 (df = 5; p<.001) and χ²r=62.67 (df = 5; p<.001). The author has obtained the mathematical models of the linear relationship of the time change in a sensorimotor response for a stimulus from time of orientation in the two indicated variants. The realization of the Hick’ Law in the experiment has been confirmed: a simple sensorimotor reaction of the study participants is quicker than a reaction of choice between three alternatives (the Wilcoxon signed-rank test: Z = -7.073; p < .001). The identity of organizing the response processes for the variants of a double choice task has been defined. To solve a double choice task, there has been established the availability of anticipation effect for reactions to one possible variant of a stimulus under the values of the orientation time of .25 sec and 30 sec (respectively: t=3.138 as р=.003; t=8.656 as р<.001). Conclusion. The assessment of the rate of the subject’s urgent actions can be implemented with the use of a double choice task that involves an immediate choice and realizing one of two variants of sensorimotor response. Automatic variations of orientation time in a double choice task allow establishing the required duration of the urgent formation of a new operative image and a mode of actions, taking into account the set criterion – the time of a simple sensorimotor reaction. Метою дослідження є визначення можливостей поєднаного використання різних варіантів сенсомоторного реагування для оцінки ефективності переорієнтування суб’єкта з однієї апперцептивної схеми дій на іншу. В емпіричному дослідженні застосовано метод лабораторного експерименту з внутрішньосуб’єктним планом реалізації. Досліджуваними в експерименті були 66 студентів. Використовувалась комп’ютерна техніка. Досліджувані виконували серії спроб простої сенсомоторної реакції, сенсомоторної реакції вибору та задачі “подвійного вибору”, в якій спочатку передбачалося оперативне визначення апперцептивної схеми дій, а потім – вибір варіанту дій. Результати. Встановлено суттєве зменшення часу реакції при збільшенні часу орієнтування в задачі “подвійного вибору” для одного і для трьох варіантів рішень (критерій Фрідмана відповідно: χ²r=300,65 (df = 5; p<.001 ) та χ²r=62.67 (df = 5; p<.001 ). Були отримані математичні моделі лінійного зв’язку зміни часу сенсомоторного реагування на стимул від часу орієнтування у двох означених варіантах. Підтверджено реалізацію в експерименті закону У. Хіка: проста сенсомоторна реакція досліджуваних швидше реакції вибору з трьох альтернатив (критерій знакових рангів Уілкоксона: Z = -7.073; p < .001). Було визначено ідентичність організації процесів реагування для варіантів задачі “подвійного вибору”. Для рішень задачі “подвійного вибору” встановлено наявність антиципаційного ефекту у випадках реакції на один можливий варіант стимулу при значеннях часу орієнтування в .25 с та .30 с (відповідно: t=3.138 при р=.003; t=8.656 при р<.001). Висновок. Оцінка швидкості термінових дій суб’єкта може проводитися з використанням задачі “подвійного вибору”, в якій оперативно обирається й реалізується один з двох варіантів сенсомоторного реагування. Автоматичні варіації часу орієнтування в задачі “подвійного вибору” з урахуванням заданого критерію – часу простої сенсомоторної реакції, дозволяють визначити необхідну тривалість термінового формування нового оперативного образу і способу дій.
ASSESSMENT OF THE IMPACT OF MOTOR DEVELOPMENT ON ADAPTATION TO LEARNING
(2021) Kiparenko, O. L.; Kremenchutska, M. K.; Кіпаренко, О. Л.; Кременчуцька, М. K.
The article renders findings of the study of the development of school children’s reading skills and motor development (n=61). Pedagogical and psychological literature considers visual, auditory, and cognitive impairments as primary causes of difficulties in developing reading skills. It is generalized an idea that all types of perception (visual, auditory, etc.) are of afferent-efferent nature: each of these sensory processes is based on its own motor components. The purpose of the research is to analyze the impact of student’s motor skills disorders on mastering reading skills; to find the root of the disorders using neuropsychological tests; to differentiate errors and identify effective correction methods. Research methods are as follows: O. Luria Neuropsychological Battery adapted to school children by Glozman J.; child dyslexia test by O. Korn- iev & O. Ishymova. Research results have been processed through mathematical statistics, i.e., Pearson correlation coefficient and point-biserial correlation coefficient. Results. It has been identified the most significant indices of the functioning of the motor system of a child, which influence the progress of mastering reading skills in two age groups of school children (aged 7-9 and 10-12). The research has found the most fundamental errors made by school children while performing tests that are a ground for basic neuropsycho- logical correction. Conclusions. It has been substanti- ated that reading is a multi-factor process, and helping a pupil under some reading difficulties. It cannot be limited to monotonous methods. The research states that neuropsychological diagnostics contributes to finding poorly-developed elements, which affect a child’s learning, discovering errors, and developing an effective intervention plan. The first step of the correction should comprise the work with the child motor system, as proved by this research. It is noted that a sensorimotor correction based on M. Bernstein’s construction of movements may underly the program. Устатті представлені результати дослідження сформованості навичок читання школярів та їхнього рухового розвитку (n=61). У педагогічній та психологічній літературі основними причинами труднощів формування навичок читання найчастіше визначають зорові, слухові та когнітивні проблеми. Розглянуто черговий чинник у структурі розвитку дитини – руховий розвиток. Узагальнено думку, що всі види сприйняття (зорове, слухове тощо) мають аферентно-еферентний характер, в основі кожного з цих сенсорних процесів беруть участь свої рухові компоненти. Метою дослідження є визначення впливу рухових проблем школяра у оволодіння навичками читання; розуміння причини цих проблем за допомогою нейропсихологічних проб; диференціація помилок і визначення ефективних методів корекції. Методи дослідження: класична батарея нейропсихологічних тестів О. Лурії, адаптована до дітей шкільного віку Ж. Глозман; методика діагностики дислексії у дітей О. Кор- нєва і О. Ішимової. Здійснено обробку результатів методами математичної статистики, а саме – кореляційний аналіз за Пірсоном та точково-бісеріальних коефіцієнтів кореляції. Результати. Визначено найбільш значущі показники роботи рухової системи дитини, які мають вплив на успішність оволодіння навичками читання у двох вікових групах школярів (7-9 та 10-12 років). З’ясовано найбільш значущі помилки при виконанні проб школярами, що є підставою для базових напрямків нейропсихологічної корекції. Висновки. Обґрунтовано, що читання – багаточинниковий процес і допомога дитині при труднощах з ним не може обмежува- тися одноманітними методами. Констатовано, що нейропсихологічна діагностика допомагає встановити чинники, які є несформованими і впливають на навчання дитини, диференціювати помилки і побудувати ефективний корекційний маршрут. Першим кроком корекції має бути робота з руховою сферою дитини, що доведено нашим дослідженням. Зазначено, що основою програми може бути сенсомоторна корекція на базі теорії про побудову і біомеханіку рухів М. Бернштейна.
ATTITUDES OF SUPPORT STAFF TOWARDS PEOPLE WITH INTELLECTUAL DISABILITIES UNDER THEIR CARE: A SYSTEMATIC REVIEW OF LITERATURE
(2024) Anis, M.; Nordin, N.; Аніс, М.; Нордін, Н. А.
Current literature on attitudes of support staff towards people with intellectual disabilities produces heterogenous findings. The present systematic review aims to provide a synthesis and thorough appraisal of qualitative and quantitative evidence on attitudes of support staff towards people with intellectual disabilities under their care. Methods. A systematic literature search was performed across four electronic databases to identify original articles published in English between 2014 and 2024. PICO framework and PRISMA statement were used to organize the search strategy and study selection. The references were screened on predefined inclusion and exclusion criteria which resulted in 38 studies being included in the review. Results. Four themes emerged: 1) attitudes towards integration and participation, 2) attitudes towards autonomous decision-making, 3) attitudes towards sexual needs and sexual expression, and 4) attitudes towards restrictive measures and restraint interventions. Findings suggest that support staff held skeptical attitudes concerning integration and meaningful participation of people with intellectual disabilities. Moreover, support staff operated under the premise that people with intellectual disabilities were not capable of making independent decisions because they did not understand the consequences of their choices. Support staff considered sexual expression of people with intellectual disabilities a human right, but they expressed insecurity concerning the matter and approached certain facets of sexual expression with caution. Lastly, support staff were clear and unequivocal when it came to the use of restraint and restrictive measures insisting that they used them to regulate the behaviors of people with intellectual disabilities which might harm them or others. Discussion and conclusions. Variations in attitudes are evident as some support staff exhibit a sincere regard for the welfare and potential of people with intellectual disabilities while others harbor biases towards them. The findings stress the need to address these varied attitudes to enable support staff in delivering high-quality care and support to people with intellectual disabilities. Сучасна література про ставлення допоміжного персоналу до людей із розумовими вадами демонструє неоднозначні результати. Представлений системний огляд має на меті забезпечити синтезування й ретельну оцінку якісних і кількісних даних про ставлення допоміжного персоналу до людей із вадами інтелекту, які перебувають під його опікою. Методи. Системний пошук літератури проведено в чотирьох електронних базах даних для ідентифікації оригінальних статей, опу- блікованих англійською мовою в період з 2014 по 2024 рік. Для організації пошукової стра- тегії та відбору досліджень були використані структури PICO (ПВПР –популяція, втручання, порівняння, результат) та положення PRISMA (ПЕЗСОМА – переважні елементи звітності для системних оглядів та мета-аналізу). Посилання були перевірені за попередньо визначеними критеріями включення та виключення, в результаті чого до огляду було включено 38 досліджень. Результати. Виокремлено чотири теми: 1) ставлення до інтеграції та причетності, 2) ставлення до самостійного прийняття рішень, 3) ставлення до сексуальних потреб та сексуального самовираження, 4) ставлення до обмежувальних заходів та втручань, пов’язаних зі стримуванням. Результати продемонстрували, що допоміжний персонал скептично ставився до інтеграції та значущої причетності людей з інтелектуальними вадами. Крім того, допоміжний персонал керувався припущенням, що люди з вадами розумового розвитку не здатні приймати самостійні рішення, оскільки вони не розуміють наслідків свого вибору. Допоміжний персонал вважав сексуальне самовираження людей із розумовою неповносправністю правом людини, але висловлював невпевненість у цьому питанні й підходив до певних аспектів сексуального самовираження з обережністю. Нарешті, допоміжний персонал був чітким і недвозначним, коли йшлося про застосування запобіжних та обмежувальних заходів, наполягаючи на тому, що застосовує їх для регулювання поведінки людей з інтелектуальною недостатністю, яка може завдати шкоди їм або іншим особам. Дискусія і висновки. Відмінності у ставленні очевидні, оскільки деякі допоміжні працівники демонструють щиру повагу до добробуту та потенціалу людей із розумовими вадами, тоді як інші мають упереджене ставлення до них. Отримані дані підкреслюють необхідність подолання цих відмінностей у ставленні, щоб допоміжний персонал міг надавати високоякісний догляд та підтримку людям з інтелектуальними порушеннями.
BRIEF COPE-26 COPING SCALE: UKRAINIAN-LANGUAGE ADAPTATION AND MODIFICATION FOR ONLINE DIAGNOSTICS
(2024) Aleksina, N.; Lavrynenko, D.; Savchenko, O.; Gerasimenko, O.; Алексіна, Н.; Лавриненко, Д.; Савченко, О.; Герасименко, О.
The study of psychological resources for overcoming stress is one of the most urgent tasks of psychological science and practice during the war, which requires the development of appropriate psychometric tools. The purpose of the article is to analyze the psychometric properties of the Brief-COPE questionnaire and develop a scientific discussion of its factor structure. Methods. Two bilingual psychologists were involved in the direct and back translation of the methodology and three experts in psychology, English and Ukrainian philology evaluated the Ukrainian version. To test the psychometric properties of the methodology, a sample of civilian Ukrainians aged 17 to 75, totaling 1101 people, was formed. Based on the results of the testing, it was decided to exclude two items of the distraction scale that impaired the psychometric quality of the questionnaire. The shortened version of the Brief-COPE-26 has high internal consistency and retest reliability. The convergent validity is confirmed by correlations with other scales that assess human behavior in a stressful situation: the level of emotional acceptance, social distancing, mental health assessments, and the severity of generalized anxiety. The close relationship between the results of the Brief-COPE-26 and the COPE dispositional questionnaire indicates the completeness of the reflection of the measured phenomenon. The factor structure of the scales is not perfect, but it is similar to the original author’s model and the results of factorization obtained in other cultural adaptations. The search for the optimal structure that best matches empirical reality led to the identification of a five-factor model that included 11 scales: problem-focused actions and reasoning (active coping); reconciliation with the existence of the problem (passive coping); comprehensive social support, including venting negative feelings (collective coping); helplessness and humor. This structure may reflect the peculiarities of the Ukrainian population’s coping with chronic stress caused by a full-scale war. Discussion and conclusions. The Brief-COPE is an informative, valid, and reliable tool for measuring a wide range of individual reactions to stress. Its methodological advantage is the flexibility of application in accordance with the goals and conditions of the study, which is achieved by modifying the instructions, formulations, and a set of measuring scales.
CHECKING THE EFFECTIVENESS OF MODERN TECHNOLOGIES IN THE WORK OF A PSYCHOLOGIST WITH FIREFIGHTERS-RESCUERS
(2023) Fomych, M. V.; Фомич, М. В.
Some aspects of the problem of the psychological support of the professional activity of firefightersrescuers of the State Emergency Service of Ukraine are analyzed in the article. It is found out that such activity is classified as complex and dangerous, connected with a high level of psychoemotional pressure that leads to a deterioration of functional states and a decrease in work capacity. The necessity of using the modern technologies containing appropriate forms and methods of mental recovery of workers of the mentioned above sphere of work in the process of psychological support is substantiated, and can be used by a psychologist in the work of the psychological relief room, but in order to determine effectiveness, they require the experimental evaluation. The purpose of the research is to experimentally check the effectiveness of the use of modern technologies of work of a psychologist in the psychological relief room for firefighters-rescuers. Methods. To achieve this purpose, a complex of psychodiagnostic and psychophysiological research methods was used in our research, including the method of assessing the level of mental work capacity based on the quasi-stationary potential magnitude, the method of studying changes in the overall activation of the cerebral hemispheres, Luscher color test, the method of diagnosing mood, activity, and feelings, dynamometry, methods of interviewing, and analysis of the results of official activities. Results. The empirical assessment of the effectiveness of the corresponding forms and methods was carried out with the involvement of two groups of firefighters-rescuers of the State Emergency Service of Ukraine. It was found out that in the control group of the firefighters-rescuers who were not subjected to recovery methods, the functional state worsened after completing the tasks of the activity, while in the experimental group of the firefightersrescuers who were subjected to recovery effects, the functional state significantly improved. In particular, the optimization of the functional state occurred while using the neuromuscular relaxation and breathing exercises in combination with aromatherapy. Functional music and self-massage of biologically active points were also found to be effective. In turn, the use of phyto-therapeutic methods, in particular, drinks made of the medicinal plants, did not show a statistically significant result. During the study the effectiveness of VR-methods usage in the process of psychological training of the firefightersrescuers of the State Emergency Service of Ukraine to form individual components of resistance to the effects of the professional activity was also confirmed. Conclusions. Thus, the researched techniques can be used in the practical work of the psychologist in the psychological relief room for firefightersrescuers for the purpose of recovering and optimizing functional states, and forming psychological readiness for the tasks of professional activities of extinguishing fires and liquidating the consequences of emergencies of man-made, natural and military nature. У статті проаналізовано окремі аспекти проблеми психологічного супроводу професійної діяльності пожежних-рятувальників Державної служби України з надзвичайних ситуацій. Встановлено, що ця діяльність належить до категорії складної й небезпечної, пов’язана зі значним рівнем психоемоційної напруги, призводить до погіршення функціональних станів, зниження працездатності. Обґрунтовано необхідність застосування у процесі психологічного супроводу сучасних технологій, що містять відповідні форми і методи психічного відновлення працівників вищевказаної сфери праці, та можуть бути використані психологом у роботі кабінету психологічного розвантаження, проте з метою вставлення ефективності потребують експериментальної оцінки. Метою є експериментальна перевірка ефективності застосування сучасних технологій роботи психолога в кабінеті психологічного розвантаження пожежних-рятувальників. Методи. У роботі використано комплекс психодіагностичних та психофізіологічних методів дослідження: методика оцінки рівня психічної працездатності за величиною квазістаціонарного потенціалу; методика дослідження зміни загальної активізації півкуль головного мозку; колірний тест Люшера; методика діагностики самопочуття, активності, настрою; динамометрія; методи опитування та аналіз результатів службової діяльності. Результати. Емпірична оцінка ефективності застосування відповідних форм і методів здійснювалась із залученням двох груп пожежних-рятувальників. Встановлено, що у пожежних-рятувальників контрольної групи, до яких не були застосовані методи відновлення, функціональний стан після виконання завдань діяльності погіршився; водночас у пожежних-рятувальників експериментальної групи, до яких були застосовані відновлювальні впливи, функціональний стан на статистично достовірному рівні покращився. Зокрема, оптимізація функціонального стану відбулася при застосуванні нервово-м’язової релаксації та дихальних вправ у комбінації з аромотерапією. Ефективними також виявилися функціональна музика та самомасаж біологічно активних точок. У свою чергу застосування фітотерапевтичних методів, зокрема напоїв із лікарських рослин, не показало статистично достовірного результату. У ході роботи також підтверджено ефективність використання VR-методів у процесі психологічної підготовки пожежних-рятувальників з метою формування окремих компонентів психологічної готовності до завдань професійної діяльності. Висновки. Таким чином, досліджувані технології можуть використовуватися в практичній роботі психологів у кабінеті психологічного розвантаження пожежних-рятувальників із метою відновлення й оптимізації функціональних станів та формування психологічної готовності до завдань професійної діяльності з гасіння пожеж і ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій техногенного, природного й воєнного характеру.
COMBAT AND MILITARY-PROFESSIONAL STRESS: THE INFLUENCE OF EMOTIONS AND EMOTIONAL STATES ON THE CHOICE OF COPING STRATEGIES
(2022) Khraban, T. E.; Silko, O. V.; Храбан, Т. Є.; Сілко, О. В.
The purpose of this empirical research is 1) to study such characteristics of the military cadets’ emotional intelligence as the ability to identify and manage their emotions; 2) to analyze the correlation between preference for coping strategies used by military cadets dealing with combat and military-professional stress and emotions experienced by these cadets. Materials and methods. The study was conducted in April 2022. The respondents were third-year cadets of the Military Institute of Telecommunication and Information Technologies studying for a Bachelor of Military Science in Military Management. The first stage of research was the activation of cadets’ experiences owing to catatymically imaginative technique (representations of images) – they were asked to draw symbolic images of their ordeals. In the second stage we used self-report technique. The cadets were asked to describe their emotions towards the events they had experienced and the actions they took to create a balance between themselves and the external situation. The results were analyzed through descriptive statistics and Pearson’s correlation coefficient analysis. Results. 22.0% of the cadets failed to understand and identify their emotions – they were unable to name their emotions regarding the events they experienced and to draw symbolic images of their experiences. 78.0% of the cadets were able to identify their emotions. The cadets experienced complex emotions, but in which it was possible to distinguish such basic components: anxiety, anger, apathy and hope. A total of 32 emotions were listed. This fact can indicate cadets’ clear understanding of their emotional state through the pressure of some emotions. The choice of coping strategies was made on the basis of optimistic/ pessimistic interpretation of a stressful situation. Conclusions. The impact of the following factors needs to be taken into account for studying servicemen’ ability to express and manage their emotions: 1) an integral part and key normative component of military subculture is emotion suppression and emotional avoidance, which may be adaptive in the short term when other strategies are not available; 2) there is a danger of chronic, overwhelming combat and military-professional stress, which is associated with the specifics of military activity; 3) there is the risk of occurrence of a stress-related problems with feeling emotions (alexithymia), in which there are a deterioration of symbolizing capability, a growing tendency towards concrete, logical thinking on the background of deficiency of emotions; the risk of development of a psychological condition of an emotional storm, when emotions take over so that it is difficult to handle them, or an emotional condition of nervous exhaustion, depression and indifference to what is happening. Therefore, the study of the emotional intelligence of military personnel requires the development of special tools. There is a significant correlation between preference for coping strategies used by military cadets dealing with combat and military-professional stress and emotions experienced by these cadets. Метою є дослідження такої характеристики емо- ційного інтелекту курсантів військового інституту, як здатність розпізнавати емоції, а також оцінити передбачуваність вибору стратегій подолання бойового та військово-професійного стресу в залежності від типу емоцій. Методи і матеріали. Дослідження проводилося у квітні 2022 року серед курсантів третього курсу Військового інституту телекомунікацій та інформатизації, які навчаються за спеціальністю “Військове управління”. На першому етапі дослідження було здійснено активацію переживань кур- сантів за допомогою кататимних імагінацій (продуку- вання образів) – їм було запропоновано намалювати символічні образи їх переживань. На другому етапі були використані інструменти самозвіту – курсантам було запропоновано описати емоції, які вони відчувають з приводу пережитих подій та ті заходи, які вони вживають, щоб створити баланс між собою і зовнішньою ситуацією. Отримані результати були опрацьовані за допомогою дескриптивного і кореляційно-регресійного аналізу. Результати. З’ясовано, що 22.0% курсантів продемонстрували нездатність розібратися у своїх емоціях та почуттях – вони не змогли назвати свої емоції з приводу пережитих подій та намалювати символічні образи їх пережи- вань. 78.0% курсантів зуміли визначити свої емоції. Курсанти відчували емоції, які мають складні структури, але у яких можна було виділити такі базові компоненти: “тривога”, “гнів”, “апатія”, “надія”. Усього було названо тридцять два видів емоцій та емоційних станів, що може свідчити про ясне розуміння курсан- тами свого емоційного стану та тих емоцій, під впливом яких вони перебувають. Вибір копінг-стратегій здійснювався курсантами на основі оптимістичної/ песимістичної інтерпретації стресової ситуації. Висновки. На спроможність військовослужбовців розпізнавати свої емоції впливають такі чинники: 1) невід’ємною частиною та ключовим нормативним компонентом військової субкультури є придушення емоцій та уникнення переживань; 2) існує небезпека повсякденного бойового та військово-професійного стресу, що пов’язано зі специфікою військової діяль- ності; 3) ймовірність виникнення в умовах бойового та військово-професійного стресу особливого психологічного стану алекситимії; 4) ризик розвитку в умовах бойового та військово-професійного стресу психологічного стану емоційної бурі або емоційного стану моральної втоми, пригніченості та байдужості до того, що відбувається. Тому, вивчення емоційного інтелекту військовослужбовців потребує розробки спеціального інструментарію. Між емоціями, що переживають військовослужбовці під час бойового та військово-професійного стресу і вибором стратегій подолання стресу існує значуща кореляція.
COMPARISON OF LIFE AND MEANINGFUL PARAMETERS OF ADOLESCENT AND YOUNG ADULT DRUG ADDICTS
(2023) Охріменко, І.; Зарічанський, О.; Зарічанська, Н.; Okhrimenko, I.; Zarichanskyi, O.; Zarichanska, N.
Мета роботи полягає в емпіричному дослідженні й порівнянні життєво-змістових параметрів наркотично залежних осіб юнацького та молодіжного віку. Реалізовано спробу визначення та порівняння показників суб’єктивного контролю, функціонального стану та сенсожиттєвих орієнтацій двох категорій наркозалежних – юнацького і молодіжного віку. Емпіричну базу дослідження склали дві групи респонден- тів, які зверталися за допомогою до міської наркологічної клінічної лікарні “Соціотерапія” (Київ, Україна): наркозалежні юнацького віку 18–23 років (n=52) та пацієнти молодіжного віку 24–29 років (n=46). Методи: бібліосемантичний, порівняльний, психолого-діагностичний (валідні опитувальники), метод системного аналізування та узагальнення, математико-статистичний. Результати. З’ясовано, що наркотизм молоді є динамічним явищем, що виявляє супутні ознаки поведінки наркозалежних у різних вікових групах. Юнаки з ознаками адикції демонструють низький рівень суб’єктивного контролю, вони не вбачають зв’язку між своїми діями та значимими для себе подіями; у них проявляється монотонія, яка визначає поведінку щодо пошуку джерел нових відчуттів. Натомість, у наркозалежних молодіжного віку діагностується більш високий рівень суб’єктивного контролю, насамперед, у міжособистісних стосунках та у сфері досягнень; у них спостерігається значно більша вираженість втоми. Доведено, що наркотична залежність вносить певні корективи в сенсожиттєві орієнтації молоді. Зокрема, у наркозалежних молодіжного віку (порівняно з юнаками) встановлена неадекватність при визначенні цілей в житті; прагнення жити сьогоднішнім чи навіть учорашнім днем. Дискусія і висновки. Узагальнено й обґрунтовано змістові параметри наркотичної залежності представників юнацького та молодіжного віку. Пояснено з’ясовані відмінності в показниках суб’єктивного контролю респондентів за перебігом та сферами власної життєдіяльності, що ймовірно є спокусою щодо вживання наркотиків. Окреслено особливості функціонального стану організму респондентів, а також сенсожиттєві орієнтації наркозалежної молоді. The purpose of the article is to empirically investigate and compare the life and meaningful parameters of drug addicts of adolescent and young adult age. An attempt has been made to determine and compare the indicators of subjective control, functional state, and meaningful life orientations of two categories of drug addicts i. e. adolescents and young adults. The empirical basis of the research was made up of two groups of respondents who sought help at the City Addiction Clinical Hospital “Sociotherapy” (Kyiv, Ukraine): adolescent drug addicts aged 18–23 years (n = 52) and young adult patients aged 24–29 years (n = 46). Methods: bibliosemantic, comparative, psychological and diagnostic (valid questionnaires), method of systematic analysis and generalization, mathematical and statistical. Results. It has been found that youth drug addiction is a dynamic phenomenon that reveals concomitant signs of drug addicts’ behavior in different age groups. Adolescents with signs of addiction demonstrate a low level of subjective control, they do not see a connection between their actions and significant events for themselves; they show monotony, which determines the behavior of searching for sources of new sensations. Instead, drug addicts of young adult age are diagnosed with a higher level of subjective control, primarily in interpersonal relationships and in the field of achievement; they have a much higher severity of fatigue. It has been proven that drug addiction makes certain adjustments to the meaningful life orientations of young people. In particular, drug addicts of young adult age (compared to adolescents) have inadequate goals in life; they strive to live for today or even yesterday. Discussion and conclusions. The meaningful parameters of drug addiction among adolescents and young adults have been generalized and substantiated. The differences found in the indicators of respondents’ subjective control over the course and areas of their lives, which is likely to be a temptation to use drugs, have been explained. The peculiarities of the functional state of the respondents’ bodies, as well as the meaningful life orientations of drug-addicted youth have been outlined.
COMPARISON OF THE FEATURES OF THE RELATIONSHIP BETWEEN CHILDREN AND PARENTS ACCORDING TO THE BIRTH ORDER IN THE FAMILY HIERARCHY
(2020) Krupnyk, H. A.; Крупник, Г. А.
The article reviews the results of the study of the state of the modern nuclear family. The author analyses scientific papers of the prominent domestic and foreign contemporary scientists in the area of the parent-child relations. It covers the features of the interrelation of parents with the first- and second-born children from the standpoint of the very respondents. The choice of methods for this group of respondents is substantiated. Purpose is to analyze the level of the development of parent-child relations and to compare the results of the groups according to the birth order of children in the family hierarchy. Methods: the questionnaire “Parents – Child Interaction” (the author is I. Markovska), which contains 10 bipolar scales; statistical processing of empirical data and graphical presentation of results are carried out using the statistical program “MS Excel”. Results: mother’s behavior towards the second child is more demanding, with a higher level of responsibility and expectations, as well as a more balanced and controlling. It may be manifested in petty care, obtrusiveness, restraint, and general psychological infantilization of the younger child. As for the relations with father, the second-born children in the nuclear family show their closeness to him and have a desire to share the most secret and important things with him. The author also finds out that the first-born child negatively describes his relations with father (disagreement, liberalism, excessive softness), and the frequency and degree of the agreement are traced regarding the second child in various life situations. The second child more positively comments his interrelation with father than the first-born. Conclusions: the relations of respondents with their parents are diametrically opposed when comparing the first child with the second. The principal provisions of research findings are the foundation for the development of specific recommendations which will be useful and assist the practical family psychologist consulting in such sub-systems as siblings, parent- child and marital relationships. У статті здійснено огляд результатів вивчення стану сучасної нуклеарної сім’ї. Проаналізовано наукові роботи провідних вітчизняних та закордонних новочасних науковців у руслі батьківсько-дитячих стосунків. Висвітлено особливості взаємодії батьків з першо- та другонародженими дітьми, з позиції самих опитуваних. Обгрунтовано вибір методики для цієї групи респондентів. Мета: дослідження рівня розвитку батьківсько-дитячих відносин та порів- няння результатів у групах за порядком народження дітей у сімейній ієрархії. Методи: опитувальник “Взаємодія батьки – дитина” (Марковська, 1999), який містить 10 біполярних шкал; статистична обробка емпіричних даних і графічна презентація результатів здійснена за допомогою статистичної програми “MS Excel”. Результати: більш вимогливою, із більшим рівнем відповідальності та рівнем очікувань, а також більш виваженою контролюючою є поведінка матері стосовно своєї другої дитини. Це може виявлятися в дріб’язковій опіці, нав’язливості, обмежуванні та загалом психологічній інфантилізації молодшої дитини. Що ж до стосунків із батьком, то другі діти у нуклеарній сім’ї проявляють свою близькість саме до нього, мають бажання ділитися з ним найпотаємнішим і важливим. Також нами виявлено, що первісток описує негативний характер взаємодії між ним та батьком (незгода, невимогливість, надмірна м’якість), а от частота і ступінь згоди простежується з другою дитиною в різноманітних життєвих ситуаціях. Друга дитина більш позитивно розцінює взаємодію з батьком, ніж перша за порядком народження у сім’ї. Висновки: стосунки, на які вказують опитувані щодо своїх батьків діаметрально протилежні при порівнянні першої дитини з другою. Основні положення за результатами нашого дослідження будуть покладені в основу розробки конкретних рекомендацій, які стануть корисними і дoпоможуть у пoдальшій роботі практичним психологам у сфері сімейного консультування у таких підсистемах, як сиблінгові, батьківсько-дитячі та подружні стосунки.
CONCEPTUALIZATION OF THE EXISTENTIAL-SYSTEM MODEL OF REORGANIZATION OF THE “WORLDVIEW” OF THE PERSONALITY : THE INTRODUCTION OF ONTOLOGICAL DOMINANTS
(2020) Kalishchuk, S. M.; Каліщук, С. М.
The article highlights the successive steps of conceptualization of trans-theoretical existential-sys- tem approach to the reorganization of the semantic architectonics of personality consciousness. Methods. Spectral, structural and semiotic approaches provided a comprehensive methodological analysis of the proce- dural action of the existential-system concept. Results. An ontological field of the semantic model of the world of personality has been constructed. Five projections of the study of the personality have been revealed. The key concepts of theoretical design of the concept have been defined: “world”, “consciousness”, “world- view”, “meaning”, “system”, “semantic architecton- ics of consciousness”, “representations-experienc- es-thoughts”, “reorganization”, “self-attribution”. They describe the inner space of the psychological system of the existential-system concept, which is operated by a psychologist-specialist. A visual model of the the- oretical construct of the existential-system approach has been constructed. It reflects the client’s rep- resentations. A meaningful scheme of interrelation- ships and interactions of ontological representations of eight perspectives of “correlation with the world” as an action of finding meaning has been offered. Diagnostic approaches’ complementarity has been substantiated. The connection scheme of elements of diagnostic-correctional approaches of existen- tial-system concept of reorganization of the individual “worldview” has been offered: existential, system mod- eling and psychodrama, projective, psychosemantic, body-dynamic and transpersonal. The technical meth- ods that objectively outline the methodological poten- tial of the existential-system concept have been listed. Conclusions. The unity of diagnostic and corrective actions of the concept, which is provided by their inter- nal phenomenology, has been substantiated. It has been proved that the focus and mechanism of reorgan- ization of the existential-system concept is finding par- adoxical meanings and paradoxical confrontation with oneself, with self-identity and the world that the client created for himself. It is determined that the existen- tial-system concept is a trans-theoretical psychological system of providing the process of semantic dynamics of personality consciousness. Its goal is the maximum living and “fulfillment” of a life with authentic attitudes, freedom and responsibility for existence and the world. У статті висвітлено послідовні кроки концепту- алізації транстеоретичного екзистенціально-систем- ного підходу до реорганізації смислової архітекто- ніки свідомості особистості. Методи. Спектральний, структурний та семіотичний підходи забезпечили комплексний методологічний аналіз процесуальної дії екзистенціально-системного концепту. Резуль- тати. Побудовано онтологічне поле смислової моделі світу особистості. Розкрито п’ять проекцій дослідження екзистенціальної дійсності людини. Визначено ключові поняття теоретичного оформ- лення концепту: “світ", “свідомість”, “картина світу”, “смисл”, “система”, “смислова архітектоніка свідомо- сті”, “уявлення-переживання-думки”, “реорганізація”, “самовіднесення”, що описують внутрішній простір психологічного ладу екзистенціально-системного концепту, яким оперує психолог-фахівець. Побу- дована наочна модель теоретичного конструкту екзистенціально-системного підходу, яка відбиває репрезентації клієнта. Запропонована змістовна схема взаємозв’язків і взаємодії онтологічних репре- зентацій восьми ракурсів “співвіднесення зі світом” як дії знаходження смислу. Обґрунтовано взаємодо- повнення діагностичних підходів та запропонована схема зв’язку елементів діагностично-корекційних підходів екзистенціально-системного концепту реорганізації “картини світу” особистості: екзистен- ціального, системного моделювання та психодрами, проективного, психосемантичного, бодинамічного і трансперсонального. Перераховано технічні при- йоми, які предметно вимальовують методичний потенціал екзистенціально-системного концепту. Висновки. Обґрунтовано єдність діагностичних та корекційних дій концепту, яка забезпечується їх внутрішньою феноменологією. Доведено, що фоку- сом та механізмом реорганізації екзистенціаль- но-системного концепту виступає знаходження пара- доксальних смислів та парадоксальна конфронтація із самим собою, зі своєю власною ідентичністю і тим світом, який клієнт створив для себе. Визначено, що екзистенціально-системний концепт – це транстео- ретична психологічна система забезпечення процесу смислової динаміки свідомості особистості з метою максимального проживання та “виконання” свого життя з автентичними установками, свободою і від- повідальністю щодо власної екзистенції та світу.
CONDITIONS OF EFFECTIVENESS OF METHODS OF SUPPORTING WOMEN’S PSYCHOLOGICAL WELL-BEING IN SITUATIONS OF TEMPORARY RELOCATION
(2020) Saveikiene, D.; Volodarska, N. D.; Савейкіене, Д.; Володарська, Н. Д.
Purpose. The article presents the research of problems of psychological assistance to women in temporary resettlement. Methods. Dialogue-phenomenological method, interviews, art-therapeutic methods: common drawings, “Wreath of Memories”. Results. The relevance of the research of the problem of individual’s psychological well-being in crisis situations is outlined. The urgent problems of psychological assistance to women temporary migrants who have undergone changes in social conditions are highlighted. Theoretical and methodological approaches to the problem of recovering and maintaining the psychological well-being of the individual are determined. The influence of psychological defense mechanisms of the personality on the social adaptation in the conditions of temporary resettlement is described. The particularities of application of group and individual psychotherapy techniques for activating the development of psychological well-being of personality are described. Conclusions. The effectiveness of techniques for emotional state psycho correction of temporarily resettled persons has been studied. It is determined that mobilization of women to the direct manifestations of their feelings, desires in dialogue with other persons, which intensifies their implementation, is an important condition for the effectiveness of the applied methods. Awareness and realization of these desires, openness in the manifestation of their desires, the manifestation of restrained emotions forms confidence in relation- ships with others, helps to maintain their own mental and physiological integrity. Possibilities of combination and use of art-therapeutic techniques and dialogue-phenomenological gestalt approach are determined. Rec- ommendations for the organization of psychological assistance to women in recovering their psychological well-being are given. Means of conducting techniques for reducing emotional stress of the personality are selected. The analysis of obstacles in the social adaptation of the personality in crisis situations is carried out. The obtained empirical results of the study will contribute to effective organization of psychological support. Мета. Вивчення проблем психологічної допомоги жінкам, що опинились в умовах тимчасо- вого переселення. Методи. Діалогово-феноменологічний метод, інтерв’ю, артерапевтичні методики: спільні малюнки, «Віночок спогадів». Результати. Окреслена актуальність дослідження проблеми психологічного благополуччя особистості в кризових ситуаціях. Виділені нагальні проблеми психологічної допомоги жінкам тимчасовим переселенцям, які перенесли зміни соціальних умов. Визначаються теоретико-методологічні підходи до проблеми відновлення та підтримки психологічного благополуччя особистості. Описано вплив психологічних захистів особистості на соціальну адаптацію особистості в умовах тимчасового переселення. Описані особливості застосування методів групової та індивідуальної психотерапії в активізації розвитку психологічного благополуччя особистості. Висновки. Досліджено ефективність проведення методик психокорекції емоційного стану на особах, що тимчасово переселені. Визначено, що важливою умовою ефективності застосованих методів є налаштування жінок на прямі прояви своїх почуттів, бажань в діалозі з іншими, що активізує їхню реалізацію. Усвідомлення і реалізація цих бажань, відкритість в прояві своїх бажань, прояв утриманих емоцій формує впевненість в стосунках з іншими, допомагає зберегти власну психічну та фізіологічну цілісність. Визначені можливості поєднання і використання арт-терапевтичних методик та діалогово-феноменологічного гештальт підходу. Надані рекомендації щодо організації психологічної допомоги жінкам у відновленні їхнього психологічного благополуччя. Підібрані засоби ведення методик зниження емоційної напруги особистості. Проведений аналіз перепон у соціальній адаптації особистості у кризових ситуаціях. Отримані емпіричні результати дослідження сприятимуть ефективній організації психологічної підтримки.
COPING STRATEGIES IN THE BEHAVIORAL MODELS OF YOUTH IN MARTIAL LAW CONDITIONS
(2024) Halian, I.; Halian, O.; Myshchyshyn, M.; Галян, І.; Галян, О.; Мищишин, М.
The purpose of the study is to reveal the relationship between the manifestation of anxiety in youth and the coping strategies they use to overcome objectively and subjectively difficult life situations. Methods. The “Spielberger State-Trait Anxiety Inventory” (STAI) was used to determine the level of reactive and personal anxiety. Possible reactions to anxious and stressful situations were studied using the questionnaire “Coping Inventory for Stressful Situations” (CISS) (Parker & Endler, 1992). Statistical analysis methods included descriptive statistics methods, correlation analysis (Pearson), differentiation criteria (Student’s t-test, Fisher’s F-test, and eta-squared), and discriminant analysis with stepwise variable inclusion. The study sample consisted of 132 individuals aged 18–23. Results. The study diagnosed high levels of reactive (M = 53.42; SD = 12.103) and personal (M = 49.942; SD = 10.068) anxiety in the youth (overall sample). Differences in anxiety (t = 2.571; p < .05; d = .316) were statistically significant. Additionally, differences were found in the manifestation of personal (t = -3.902; p < .01; d = -1.140) and situational anxiety (t = -3.510; p < .01; d = -1.019) among men (M = 40.08; SD = 8.251) and women (M = 50.97; SD = 9.685). Young people (overall sample) use “avoidance” coping (M = 53.42; SD = 8.895) and problem-focused coping (M = 52.70; SD = 8.341). However, women (M = 48.13; SD = 10.911) compared to men (M = 39.69; SD = 8.149) are more likely to use emotion- focused coping (t = -2.644; p < .01; d = -.772). A direct correlation between personal anxiety and emotion-focused coping (R = .744; p < .01; R2 = .553) and an inverse correlation with problem- focused coping (R = -.276; p < .01; R2 = .076) were found. Situational anxiety is directly correlated with emotion-focused coping (R = .597; p < .01; R2 = .356). Discussion and conclusions. The relationship between personal and situational anxiety in young people and defensive coping strategies (emotion-focused coping) was established. No statistically significant differences were found in problem-focused coping and avoidance-oriented coping. The results of the discriminant analysis showed the dominance of emotional coping, which accompanies both personal and situational anxiety. This negatively affects not only the success of activities but is also accompanied by physiological problems, reducing the quality of life and mental well-being of young people. Метою дослідження є розкриття зв’язку між виявом тривожності в молоді та копінг- стратегіями, якими вони долають об’єктивно й суб’єктивно складні ситуації життєздійснення. Методи. Для визначення рівня прояву реактивної й особистісної тривожності використано опитувальник “Шкала тривоги Спілбергера (State-Trait Anxiety Inventory, (STAI)”. Можливі реакції на тривожні та стресові ситуації вивчали за допомогою опитувальника “Копінг-поведінка в стресових ситуаціях (CISS)” (Parker, Endler, 1992). Для статистичного аналізу використано: методи описової статистики; кореляційний аналіз (Пірсон); критерії розрізнення (t-Стьюдента, F-Фішера та ƞ2-ета-квадрат); дискримінантний аналіз із покроковим введенням змінних. Загальну вибірку дослідження склали 132 особи віком 18–23 роки. Результати. У досліджуваних молодих людей (загалом за вибіркою) діагностовано високий рівень прояву реактивної (М = 53.42; SD = 12.103) та особистісної (М=49.942; SD = 10.068) тривожності. Відмінності за критерієм “тривожність” (t = 2.571; р ˂ .05; d = .316) статистично значущі. Водночас виявлено відмінності щодо прояву у вибірці чоловіків (М = 40.08; SD = 8.251) і жінок (М = 50.97; SD = 9.685) особистісної (t = -3.902; р ˂ .01; d = -1.140) та ситуативної (t = -3.510; р ˂ .01; d = -1.019) тривожності. Молоді люди (загалом за вибіркою) застосовують копінг “уникнення” (М = 53.42; SD = 8.895) і копінг, орієнтований на проблему (М = 52.70; SD = 8.341). Проте жінки (М = 48.13; SD = 10.911) порівняно з чоловіками (М = 39.69; SD = 39.69) більш схильні до використання емоційно-орієнтованого копінгу (t = -2.644; р ˂ .01; d = -.772). Констатовано пряму кореляцію особистісної тривожності з емоційно-орієнтованим копінгом (R = .744; p ˂ .01; R2 = .553) й обернену – з показником проблемно-орієнтованого копінгу (R = -.276; p ˂ .01; R2 = .076). Ситуативна тривожність прямо корелює з емоційно- орієнтованим копінгом (R = .597; p ˂ .01; R2 = .356). Дискусія і висновки. Констатовано зв’язок особистісної й ситуативної тривожності молодих людей та захисних копінг-стратегій (емоційно-орієнтований копінг). За проблемно-орієнтованим копінгом і копінгом, орієнтованим на уникнення, статистично значущих відмінностей не виявлено. Результати дискримінантного аналізу засвідчили домінування емоційного копінгу, що супроводжує як особистісну, так і ситуативну тривожність. Це негативно позначається не лише на успішності діяльності, але й супроводжується фізіологічними проблемами, знижуючи якість життя та психічне благополуччя молодих людей.
COPING STYLES AND SELF-REGULATION ABILITIES AS PREDICTORS OF ANXIETY
(2024) Kalamazh, R.; Voloshyna-Narozhna, V.; Tymoshchuk, Y.; Balashov, E.; Каламаж, Р.; Волошина-Нарожна, В.; Тимощук, Є.; Балашов, Е.
This study aims to determine whether coping mechanisms and self-regulation abilities are predictors of trait (T-Anxiety) and state anxiety (S-Anxiety). Methods: Data collection was conducted on a student sample (N = 302), who completed the State-Trait Anxiety Inventory (STAI), the Meta-worry Questionnaire (MWQ), the Metacognition Questionnaire-30 (MCQ- 30), the Multi-Modal Coping Inventory (MMCI), the Ways of Coping Questionnaire (WCQ) and the Action Control Scale (ACS-90). Correlations and hierarchical multiple regression analyses were conducted. Results. It was found that the coping strategies determined on the basis of the BASIC Ph model are the strongest predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 39.6% and 25.0% of the variance, respectively. Coping strategies determined by the WCQ were also statistically significant predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 12.1% and 9.9% of the variance, respectively. Self-regulation abilities were identified as significant predictors of T-Anxiety and S-Anxiety, explaining 5.3% and 2.2% of the variance, respectively. Discussion and conclusions. The research proves the existence of a relationship between a set of variables, such as coping strategies and self- regulation abilities, which are predictors and cause changes in T-Anxiety and S-Anxiety. Іt was established that coping strategies self-regulation abilities are predictors of T-Anxiety and S-Anxiety. Specifically, the use of Belief as a coping style was found to decrease T-Anxiety and S-Anxiety. In contrast, the use of Affect and Imagination as coping styles caused an increase in T-Anxiety, and the use of Imagination as a coping style increased S-Anxiety. In addition, it was established that the use of such a coping strategy as acceptance of responsibility and escape-avoidance increases T-Anxiety. In contrast, the use of the coping strategy of problem-solving planning predicts a decrease in T-Anxiety and S-Anxiety. The obtained results also indicate that increasing self-regulation indicators with a prospective and decision-related action orientation vs. hesitation (AOD) predicts a decrease in T-Anxiety and S-Anxiety. Метою дослідження є з’ясування належності копінг-стратегій (стилів подолання) й здібностей саморегуляції до предикторів особистісної (Т-тривожності) та ситуативної (S-тривожності) тривожності. Методи: збір даних проводився на вибірці студентів (N = 302), яких тестували за допомогою опитувальників State-Trait Anxiety Inventory (STAI), Meta-worry Questionnaire (MWQ), Metacognition Questionnaire-30 (MCQ- 30), Multi-Modal Coping Inventory (MMCI), Ways of Coping Questionnaire (WCQ) та Action Control Scale (ACS-90). Було проведено кореляційний та ієрархічний множинний регресійний аналіз. Результати. З’ясовано, що копінг- стратегії, визначені на основі моделі BASIC Ph, є найвагомішим предиктором T-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 39.6% та 25.0% дисперсії відповідно. Копінг-стратегії, визначені за допомогою WCQ, також були статистично достовірними предикторами T-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 12.1% та 9.9% дисперсії відповідно. Здібності до саморегуляції були виокремлені як значущі предиктори Т-тривожності й S-тривожності, пояснюючи 5.3% та 2.2% дисперсії відповідно. Дискусія і висновки. Проведене дослідження доводить існування зв’язку між множиною змінних, таких як копінг-стратегії та здібності до саморегуляції, які є предикторами й зумовлюють зміни T-тривожності та S-тривожності. Встановлено, що копінг- стратегії й здатність до саморегуляції є предикторами T-тривожності та S-тривожності. Зокрема виявлено, що використання опори на Віру як стилю подолання знижує T-тривожність і S-тривожність, тоді як використання Афекту та Уяви як стилів подолання спричиняє підвищення T-тривожності, а використання Уяви як стилю подолання підвищує S-тривожність. Крім того встановлено, що використання такої копінг- стратегії, як прийняття відповідальності та втеча-уникнення підвищує T-тривожність, тоді як використання копінг-стратегії планування вирішення проблем передбачає зниження T-тривожності та S-тривожності. Отримані результати свідчать також про те, що підвищення показників саморегуляції з перспективною орієнтацією та орієнтацією на дію, пов’язаною з прийняттям рішення, на противагу ваганню (AOD), передбачає зниження Т-тривожності та S-тривожності.
DETERMINANTS OF DECISION-MAKING BY LAW ENFORCEMENT OFFICERS
(2023) Масян, А.; Романенко, О.; Masian, A.; Romanenko, O.
Стаття присвячена теоретико-емпіричному вивченню проблеми прийняття рішень у правоохоронній діяльності в сучасних умовах. Метою статті є представлення та пояснення взаємодії зовнішніх та внутрішніх чинників прийняття рішень у професійній діяльності правоохоронців. Методи. Теоретичні: аналізування та узагальнення результатів прикладних досліджень у галузі прийняття рішень; емпіричні: комплексна авторська методика; методи обробки даних: методи первинної та статистичної обробки даних, кореляційний аналіз. Результати. На основі аналізу теоретичних і прикладних досліджень у галузі психології прийняття рішень визначено напрями проведення комплексного дослідження в сукупності вивчення різних компонентів структури прийняття рішень, впливу стресу на процес прийняття рішень та типових сценаріїв прийняття рішень. Проведення емпіричного дослідження дало змогу виокремити значущі чинники прийняття рішень; здійснено кореляційний аналіз для встановлення взаємозв’язку між ними. Інтерпретацію взаємозв’язку між змінними представлено на основі порівняльного аналізу з результатами прикладних зарубіжних досліджень. Дискусія і висновки. Виявлено різноспрямовані тенденції у прийнятті рішень в діяльності правоохоронців: готовність до дій поєднується зі схильністю до відкладання рішень в умовах стресу, що потребує розроблення спеціально розроблених алгоритмів прийняття рішень. Індивідуальна здатність до переформатування сценаріїв прийняття рішень безпосередньо пов’язана зі схильністю до збереження або руйнації усталених установок. Прийняття рішень одним процесом за рахунок ігнорування інших або неналежне застосування інших сценаріїв прийняття рішень за певних обставин може призвести до зниження продуктивності діяльності. Гальмівний вплив при цьому має страх наслідків, який посилюється в умовах невизначеності та інституційні обмеження в системі правоохоронних органів, що обумовлює необхідність вивчення психологічних аспектів дискреційної поведінки поліцейських, а також застосування спеціальних програм для правоохоронців на етапі професійної підготовки. The article is devoted to the theoretical and empirical study of the problem of decision-making by law enforcement officers in modern conditions. The purpose of the article is to present and explain the interaction of external and internal decision-making factors in the professional activity of law enforcement officers. Methods. Theoretical: analysis and generalization of the results of applied research in the field of decision- making; empirical: complex author’s methodology; data processing methods: methods of primary and statistical data processing, correlation analysis. The results. On the basis of the analysis of theoretical and applied research in the field of psychology of decision-making, the directions for conducting a comprehensive study of various components of the decision-making structure, the impact of stress on the decision-making process, and typical decision-making scenarios have been determined. Conducting an empirical research made it possible to single out significant decision-making factors; correlation analysis was carried out to establish the relationship between them. The interpretation of the relationship between the variables is presented on the basis of a comparative analysis with the results of applied foreign studies. Discussion and conclusions. Multidirectional trends in decision-making in the activities of law enforcement officers were revealed: readiness for action is combined with a tendency to delay the decision under stress, that requires the development of specially developed decision-making algorithms. An individual’s ability to reformat decision-making scenarios is directly related to the tendency to preserve or destroy established attitudes. Making decisions by one process at the expense of others, or applying other decision-making scenarios inappropriately under certain circumstances, can lead to reduced performance. At the same time, fear of consequences has an inhibitory effect, which increases in conditions of uncertainty and institutional limitations in the system of law enforcement agencies, that necessitates the study of psychological aspects of the discretionary behavior of police officers, as well as the use of special programs for law enforcement officers at the stage of professional training.
DEVELOPMENT PATTERNS OF THE IDEA OF PERSONAL AGENCY AND ITS IMPLEMENTATION IN THE DOMESTIC EDUCATIONAL PRACTICE OF THE XXTH CENTURY
(2021) Halian, O. I.; Галян, О. І.
The purpose of the article is to represent changes in the understanding and implementation of the idea of personal agency of schoolchildren inherent in Ukrainian pedagogical discourse and actual practice of education institutions in the XXth century. The above has forwarded the research to the following areas of concern: to establish the dynamics of a cognitive-creative process of generating and implementing the idea of agency given its philosophical, psychological, educational-political and pedagogical-technological context; to create a general infographic periodization of the development of the idea of agency based on comparing profiles of agency of schoolchildren of the studied period in a particular territory. Methods: To solve the research tasks, the author has used interpretational methods, particularly genesis one, that has made it possible to conclude about the development patterns of the idea of personal agency in the scientific-pedagogical discourse and introduced models of schoolchildren’s education and upbringing; the modelling of the progress of the idea contributes to finding out the logic of its generating and transformation; a discourse-analysis for the identification of a socio-cultural dimension of the agency-related issues in the pedagogical ideas of the XXth century; a comparative analysis to compare agency profiles in the defined periods. Results. Development patterns and introduction of the idea of a pupil’s personal agency are studied within three dimensions: philosophical-psychological (methodological), the coordinate system of which is a civilizational type of personality (classical, modern, postmodern), and society (monarchical, industrial, democratic, information technology); educational and political, which is rendered on the axes of state reforms and pedagogical (including innovative) schools; pedagogical-technological covering, on the one hand, the content-process aspect of educational, developmental and pedagogical effect of a teacher and, on the other hand, an effective-evaluation aspect of the pedagogical influence represented by new formations of a pupil and changes in the pedagogical situation. Conclusions. A logic of the development of a child’s agency in the domestic educational theory and practice of the XXth century is rendered under the framework of shaping visions of agency as a cultural demand of the socio-historical formation, a generic feature of a representative of the civilization, a component of pedagogical ideal, competencies and a specified level of a child’s development (a social demand for education), a note on his social role as a means of involving the child into the educational process, an opportunity for his self-realization. The key trends of the development of the idea of a pupil’s agency concern the changes in socio-historical formations and cultural-psychological type of community and psychological type of a personality belonging to a specific epoch, worldviews and educational paradigms, theoretical substantiation of a new pedagogical thesaurus and technology innovations in education institutions. Метою статті є репрезентація закономірних для українського педагогічного дискурсу і реальної практики діяльності закладів освіти ХХ століття змін в осмисленні та втіленні ідеї суб’єктності особистості учнів. Означене зорієнтувало дослідження на такі проблемні напрямки: встановити динаміку когнітивно-креативного процесу генерування та впровадження ідеї суб’єктності з урахуванням її філософського, психологічного, освітньо-політичного та педагогічно-технологічного контексту; створити загальну інфографіку періодизації розвитку ідеї суб’єктності на основі зіставлення профілів суб’єктності учнів досліджуваного періоду на окресленій території. Методи. Розв’язування дослідницьких завдань передбачало використання інтерпретаційних методів, зокрема, генезного, що уможливило висновки про закономірності розвитку ідеї суб’єктності особистості в науково-педагогічному дискурсі та впроваджених моделях навчання і виховання учнів; моделювання розвитку ідеї, щоб встановити логіку її генерування та трансформації; дискурс-аналізу для виявлення соціокультурного виміру суб’єктнісної проблематики в педагогічних ідеях ХХ століття; порівняльного аналізу з метою зіставлення профілів суб’єктності у виокремлених періодах. Результати. Закономірності розвитку та впровадження ідеї суб’єктності особистості школяра розглянуто в трьох площинах: філософсько-психологічній (методологічній), системою координат якої є цивілізаційний тип особистості (класична, модерна, постмодерна) та суспільства (монархічне, індустріальне, демократичне, інформаційно-технологічне); освітньо-політичній, розгорнутій на осях державних реформ та педагогічних (зокрема, і новаторських) шкіл; педагогічно-технологічній, яка охоплює, з одного боку, змістово-процесний бік навчального, розвивального та виховного впливів педагога, та з іншого – результатно-оцінний бік педагогічного впливу, представлений новоутвореннями учня та змінами педагогічної ситуації. Висновки. Логіка розвитку ідеї суб’єктності учня у вітчизняній освітній теорії та практиці ХХ століття представлена в межах формування уявлень про суб’єктність як культурну вимогу суспільно-історичної формації, типову ознаку представника цивілізації, складову виховного ідеалу, компетентностей і нормативного рівня розвитку школяра (суспільний запит освіті), припис щодо його соціальної ролі, як засіб залучення учня до освітнього процесу, можливість його особистісної самореалізації. Провідні тенденції розвитку ідеї суб’єктності учня стосуються змін суспільно-історичних формацій і культурно-психологічного типу спільноти та психологічного типу особистості відповідної епохи, світоглядних позицій та освітніх парадигм, теоретичного обґрунтування нового педагогічного тезаурусу та технологічних інновацій у закладах освіти.